Завантажити презентацію на тему Іван Олександрович Гончарів. Іван Олександрович Гончаров

Слайд 1

Слайд 2

Слайд 3

Слайд 4

Слайд 5

Слайд 6

Слайд 7

Слайд 8

Слайд 9

Слайд 10

Слайд 11

Слайд 12

Слайд 13

Слайд 14

Презентацію на тему "Життя та творчість І.О. Гончарова (Біографія)" можна скачати безкоштовно на нашому сайті. Предмет проекту: Література. Барвисті слайди та ілюстрації допоможуть вам зацікавити своїх однокласників чи аудиторію. Для перегляду вмісту скористайтеся плеєром, або якщо ви хочете завантажити доповідь, натисніть на відповідний текст під плеєром. Презентація містить 14 слайдів.

Содержание статьи развернуть / свернуть

1. Слайди презентації
2. Поради як зробити хорошу доповідь презентації чи проекту
3. Дитинство І. А. Гончарова
4. Освіта та кар'єра
5. Комерційне училище у Москві
6. Творчий шлях
7. Подорож на фрегаті «Паллада»
8. Служба як цензор
9. Останні роки життя І. А. Гончарова
10. Пам'ятники
11. Історія створення роману «Обломів»
12. Ідейна спрямованість
13. Жанр та літературний напрямок
14. Композиція роману
15. Підписи до слайдів:

Слайди презентації

Слайд 1

Гончаров Іван Олексійович

Слайд 2

Іван Гончаров народився 6 (18) червня 1812 року у Симбірську. Його батько Олександр Іванович (1754-1819) і мати Авдотья Матвіївна (1785-1851) (у дівоцтві Шахторіна) належали до купецького стану. У великому кам'яному будинку Гончарових, розташованому в центрі міста, з великим двором, садом, численними спорудами проходило дитинство майбутнього письменника. Коли Гончарову було дев'ять років, помер батько. У подальшій долі хлопчика, у його духовному розвитку, важливу роль відіграв його хрещений батько Микола Миколайович Трегубов. То був відставний моряк. Він відрізнявся широтою поглядів і критично ставився до деяких явищ сучасного життя. «Добрий моряк» – так вдячно називав Гончаров свого вихователя, який фактично замінив йому рідного батька.

Слайд 3

Слайд 4

Освіта

Початкову освіту Гончаров отримав вдома, під керівництвом Трегубова, потім у приватному пансіонаті. У десять років був відправлений до Москви для навчання у комерційному училищі. Вибір навчального закладу було зроблено на вимогу матері. Вісім років провів Гончаров у училищі. Решту часу хворів. Ці роки були йому важкі і малоцікаві. Духовне та моральний розвитокГончарова йшло, однак, своєю чергою. Він багато читав. Його справжнім наставником стала вітчизняна література. Тим часом займатися в училищі стало зовсім несила. Гончарову вдалося переконати в цьому матір, і та написала прохання про виключення його зі списку пансіонерів. Гончарову вже минуло вісімнадцять. Настав час задуматися про своє майбутнє. Ще в дитинстві виникла пристрасть до творчості, інтерес до гуманітарних наук, особливо до художньої словесності, - все це зміцнило в ньому думку завершити свою освіту на словесному факультеті Московського університету. Через рік, у серпні 1831 року, після успішного складання іспитів він був туди зарахований.

Слайд 5

Слайд 6

Життя після університету

Закінчивши влітку 1834 університет, Гончаров відчув себе, за власним зізнанням, «вільним громадянином», перед яким відкриті всі шляхи в житті. Насамперед вирішив він відвідати свої рідні краї, де його чекали мати, сестри, Трегубов. Симбірськ, в якому все було з дитинства так знайоме, вразив Гончарова, що подорослішав і змужнів, насамперед тим, що ніщо не змінилося. Все нагадувало тут величезне сонне село. Саме таким знавав Гончаров своє рідне місто у дитинстві, а потім і в юнацькі роки. Симбірський губернатор наполегливо просив Гончарова обійняти посаду його секретаря. Після роздумів і вагань, Гончаров приймає цю пропозицію, а справа виявилася нудною та невдячною. Проте, ці живі враження від механізму бюрократичної системи згодом згодилися Гончарову-письменнику. Після одинадцяти місяців перебування у Симбірську, він їде до Петербурга. Гончаров вирішив своїми руками, без чиєїсь допомоги будувати своє майбутнє. Після приїзду до столиці він подався до департаменту зовнішньої торгівлі міністерства фінансів, де йому запропонували посаду перекладача іноземного листування. Служба виявилася не дуже обтяжливою. Вона певною мірою матеріально забезпечувала Гончарова і залишала час для самостійних літературних занять та читання.

Слайд 7

Початок творчості

Поступово починається серйозна творчість письменника. Воно формувалося під впливом тих настроїв, які спонукали молодого автора все більш іронічно ставитися до романтичного культу мистецтва, що панував у будинку Майкових. 40-ті роки – початок розквіту творчості Гончарова. Це була важлива пора у розвитку російської літератури, як і в житті російського суспільства загалом. Гончаров знайомиться з Бєлінським, часто буває в нього на Невському проспекті, у будинку Літераторів. Тут 1846 року Гончаров читає критику свій роман Звичайна історія. Спілкування з великим критиком мало важливе значення для духовного становлення молодого письменника. Гончаров і сам засвідчив в одному з листів, яку для нього роль відіграв Бєлінський.

Слайд 8

Навколосвітня подорож та фрегат «Паллада»

У жовтні 1852 року у житті Гончарова сталася важлива подія: він став учасником навколосвітньої подорожі на вітрильному військовому кораблі - фрегаті «Паллада» - як секретар начальника експедиції віце-адмірала Путятіна. Вона була споряджена для інспекції російських володінь у Північній Америці-Аляски, що належала на той час Росії, і навіть встановлення політичних і торгових відносин із Японією. Гончаров уявив собі, якою кількістю вражень збагатить себе та свою творчість. З перших днів подорожі він починає вести докладний дорожній журнал. Він і ліг в основу майбутньої книги «Фрегат „Паллада“» Подорож Гончарова можна вважати навколосвітньою лише умовно. Він повернувся до Петербурга 13 лютого 1855 року, а вже у квітневій книжці «Вітчизняних записок» виник перший нарис. Наступні фрагменти публікувалися в «Морській збірці» та різних журналах протягом трьох років, а 1858 року весь твір вийшло окремим виданням. Цикл колійних нарисів "Фрегат Паллада" (1855-1857) - своєрідний "щоденник письменника". Книга відразу ж стала великою літературною подією, вразивши читачів багатством та різноманітністю фактичного матеріалу та своїми літературними достоїнствами

Слайд 9

Розквіт творчості

1859 року вперше в Росії прозвучало слово «обломовщина». У романі доля головного героя розкрита не тільки як явище соціальне («обломовщина»), а й як філософське осмислення російського національного характеру, особливого морального шляху, що протистоїть метушні всепоглинаючого «прогресу». Гончаров зробив художнє відкриття. Він створив твір величезної узагальнюючої сили. Вихід у світ «Обломова» і величезний успіх його в читачів закріпили за Гончаровим славу одного з найвидатніших російських письменників. Але Гончаров не залишає письменницьку діяльність і розпочинає свій новий твір – «Обрив». Проте письменнику треба було не лише писати, а й заробляти гроші. Залишивши посаду цензора, він жив «на вільних хлібах». У середині 1862 року його запросили на посаду редактора нещодавно започаткованої газети «Північна пошта», яка була органом міністерства внутрішніх справ. Близько року тут прослужив Гончаров. Потім був призначений на нову посаду – члена ради у справах друку – знову розпочалася його цензорська діяльність.

Слайд 10

закінчивши третину «Обриву», «хотів залишити зовсім роман, не дописуючи». Проте дописав. Гончаров усвідомлював, твір якого масштабу і художнього значення він створює. Ціною величезних зусиль, перемагаючи фізичні та моральні недуги, він довів свою «дитину» до кінця. «Обрив» завершив таким чином трилогію. Кожен із романів Гончарова відбив певний етап історичного поступу Росії. Для одного з них типовий Олександр Адуєв, для іншого – Обломов, для третього – Райський. І всі ці образи стали складовими елементами однієї загальної цілісної картини згасаючої епохи кріпацтва. У середині XIX століття починається суперництво Російської Імперіїта Сполучених Штатів Америки за вплив в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. До речі, США на той час у Росії прийнято називати не оскільки зараз, а трохи інакше - Північно-Американські Сполучені Штати, скорочено - САСШ.

Слайд 11

Останні роки життя Івана Гончарова

Усі три романи Гончарова були присвячені зображенню дореформеної Росії, що він добре знав і розумів. Ті процеси, які відбувалися в наступні роки, за власними зізнаннями письменника, він розумів гірше, і не вистачало у нього ні фізичних, ні моральних сил поринути у їх вивчення. Але Гончаров продовжував жити в атмосфері літературних інтересів, інтенсивно листуючись з одними письменниками, особисто спілкуючись з іншими, не залишаючи і творчої діяльності. Він пише кілька нарисів: «Літературний вечір», «Слуги старого віку», «Поїздка Волгою», «Східним Сибіром», «Травень місяць у Петербурзі». Деякі їх було опубліковано посмертно. Гончаров залишався на самоті і 12 (24) вересня 1891 року він застудився. Хвороба розвивалася стрімко, і в ніч на 15 вересня він помер від запалення легень на вісімдесятому році життя. Іван Олександрович був похований на Новому Микільському цвинтарі Олександро-Невської лаври (1956 року перепохований, порох письменника перенесли на Волковий цвинтар). У некролозі, опублікованому на сторінках «Вісника Європи», зазначалося: «Подібно до Тургенєва, Герцена, Островського, Салтикова, Гончарова завжди займатиме одне з найвизначніших місць у нашій літературі»

Поради як зробити хорошу доповідь презентації чи проекту

1. Постарайтеся залучити аудиторію до розповіді, налаштуйте взаємодію з аудиторією за допомогою навідних питань, ігрової частини, не бійтеся пожартувати та щиро посміхнутися (де це доречно).
2. Намагайтеся пояснювати слайд своїми словами, додавати додаткові цікаві фактиНе потрібно просто читати інформацію зі слайдів, її аудиторія може прочитати і сама.
3. Не потрібно перевантажувати слайди Вашого проекту текстовими блоками, більше ілюстрацій та мінімум тексту дозволять краще донести інформацію та привернути увагу. На слайді має бути лише ключова інформація, решту краще розповісти слухачам усно.
4. Текст повинен бути добре читаним, інакше аудиторія не зможе побачити подану інформацію, сильно відволікатиметься від оповідання, намагаючись хоч щось розібрати, або зовсім втратить весь інтерес. Для цього потрібно правильно підібрати шрифт, враховуючи, де і як відбуватиметься трансляція презентації, а також правильно підібрати поєднання фону та тексту.
5. Важливо провести репетицію Вашої доповіді, продумати, як Ви привітаєтесь з аудиторією, що скажете першим, як закінчите презентацію. Все приходить із досвідом.
6. Правильно підберіть вбрання, т.к. одяг доповідача також відіграє велику роль у сприйнятті його виступу.
7. Намагайтеся говорити впевнено, плавно та складно.
8. Намагайтеся отримати задоволення від виступу, тоді Ви зможете бути невимушеним і менше хвилюватиметеся.

1 слайд

Іван Олександрович Гончаров (1812-1891) Етапи біографії та творчості. Солодченкова Ю.К Автор презентації Солодченкова Ю.К., вчитель російської мови та літератури ГОУ ЦО №133

2 слайд

3 слайд

У таланті Гончарова головну роль відіграє «витонченість і тонкість пензля», «вірність малюнка», переважання художнього зображеннянад прямою авторською думкою та вироком. В.Г.Бєлінський Мені життя і писання – не те, що Тургенєву, Островському, людям вільним та забезпеченим… Яке безмежне та глибоке море – література. ...Літератору, якщо він претендує не на дилетантизм у ній, а на серйозне значення, треба покласти в цю справу мало не всього себе і не все життя! І.А.Гончаров

4 слайд

Н.М. Трегубов, хрещений та вихователь І.А. Гончарова. Авдотья Матвіївна Гончарова, матір письменника.

5 слайд

6 слайд

Після докорінної перебудови будинку в Симбірську, в якому народився І.А. Гончаров, нові господарі, брати Юргенси, замовили дому мармурову дошку з чорного граніту роботи петербурзького майстра Ботта з барельєфем-бюстом письменника, виконані скульптором Б.М. Мікешиним і відлитим з бронзи в художній майстерні В.В. Гаврилова (Петербург). 16 вересня 1907 р. дошка була урочисто встановлена ​​на розі будинку в ознаменування місця народження І.А. Гончарова. Меморіальна дошка дома, де народився І.А. Гончаров

7 слайд

Будинок-пам'ятник І.А. Гончарову. Архітектор А.А. Шоде Урочисте закладання будинку відбулося в 100-річний ювілей письменника, 6 червня 1912 року і склала центральну частину урочистостей, присвячених цій даті. У цьому ж році було проведено два конкурси на проект Будинку-пам'ятника. Незважаючи на те, що недоліку в проектах не було, всі вони були відкинуті. Для прискорення питання архівна комісія вирішила доручити розробку проекту одному з міських архітекторів - Августу Августовичу Шоде. 8 січня 1913 року комісія розглянула і прийняла запропонований архітектором проект. Будівництво будинку-пам'ятника було завершено до 1915 року. Однак у зв'язку з світовою війною, що тривала, більша частина будівлі була віддана під ла-зарет Всеросійського земського союзу. У 1918 році в будівлі розмістився Єдиний народний музей, перейменований пізніше в краєзнавчий. В даний час в будинку-пам'ятнику знаходяться краєзнавчий і художній музеї.

8 слайд

Ульянівський обласний краєзнавчий музей імені І.А.Гончарова Будинок Гончарових був збудований наприкінці XVIII ст. Наприкінці ХІХ ст. Новими власниками був надбудований третій поверх і зроблені прибудови, що змінили зовнішній вигляд будівлі. Стіни гончарівського будинку опинилися всередині нового будинку, ряд кімнат зберігся практично без змін. Музей розміщується на першому поверсі Будинку-пам'ятника І.А.Гончарову, побудованого в 1916 році на кошти, зібрані за Всеросійською підпискою, за проектом місцевого архітектора А.А.Шоде.

9 слайд

Речі морського офіцера. Фрагмент експозиції, присв. М.М.Трегубову Письмовий стіл І.А.Гончарова

10 слайд

1 вересня 1913 року в Симбірську було встановлено бюст-пам'ятник П.А. Столипіну На дошці постаменту було написано: "Столипіну - Симбірська губернія". У квітні 1917 року погруддя було знято з п'єдесталу. 12 вересня 1948 року, на рік 300-річчя заснування Симбірська, на постаменті, що звільнився, було встановлено бронзове погруддя уродженця міста – І.А. Гончарова. Автор пам'ятника – член Спілки художників СРСР, скульптор О.В. Вітрів. Пам'ятник-бюст І.А.Гончарова

11 слайд

Пам'ятник І.А. Гончарову, що стоїть на вулиці його імені навпроти будинку, де він народився, було відкрито у червні 1965 року. Письменник зображений у кріслі, який робить запис своїх спостережень. Скульптура відлита з чавуну на Митищинському заводі художнього рідкісним видом лиття – італійським методом воску. Автор пам'ятника – скульптор Л.М. Писарівський. Пам'ятник встановлений на п'єдесталі червоного граніту.

13 слайд

14 слайд

В.Г.Бєлінський - російський письменник, літературний критик, публіцист, філософ-західник. А.І.Герцен – російський письменник, публіцист, філософ, революціонер. Н.В.Станкевич – російський письменник, поет, публіцист, мислитель. М.Ю. Лермонтов – російський поет, прозаїк, драматург, художник, офіцер. Н.П.Огарьов - поет, публіцист, російський революціонер.

15 слайд

Московський університет свою справу зробив; професори, які сприяють своїми лекціями розвитку Лермонтова, Бєлінського, Тургенєва, Кавеліна, Пірогова, можуть спокійно грати в бостон і ще спокійніше лежати під землею. «Колишнє і думи» З початку 1832 по 1835 рік Н.І.Надєждін, у званні ординарного професора, читав у Московському університеті теорію витончених мистецтв, археологію і логіку. На відміну від більшості професорів того часу Надєждін не будував свій курс на сухих конспектах з відомих підручників: його лекції були блискучими імпровізаціями, що справили глибоке враження на слухачів.

16 слайд

А.С. Пушкін М.Т.Каченовський - професор Московського університету по кафедрі російської історії, статистики та географії, потім - російської словесності. Був прихильником ідеї підробленості «Слова про похід Ігорів». Не вмію висловити, наскільки великою була наша насолода – бачити і чути нашого кумира.

17 слайд

18 слайд

«Лиха хворість» (1838) «Щаслива помилка» (1839) В альманахах «Пролісок» та «Місячні ночі»

19 слайд

Будинок, у якому протягом трьох десятиліть жив та працював І.А. Гончаров Санкт-Петербург, Мохова, 12

20 слайд

«Звичайна історія» (1844-1847) Повість Гончарова викликала у Пітері фурор – успіх нечуваний! Усі думки злилися на її користь.

21 слайд

Навколосвітня подорож 1852 – 1855 Адмірал Є.В. Путятін, командир експедиції фрегата Паллада. Літографія

Великий російський письменник, автор знаменитих романів“Обломів” та “Обрив”, літературний критик та публіцист, а також володар Іван Олександрович
Гончаров
(1812–1891)
Великий російський письменник, автор
знаменитих романів “Обломів” та
“Обрив”, літературний критик та
публіцист, а також власник
цивільного чину
Статський радник".

Дитинство І. А. Гончарова

Народився 6 (18 – за новим стилем) червня 1812 року в Симбірську,
купецькій сім'ї. У великому кам'яному будинку Гончарових
проходило дитинство майбутнього письменника. Коли Гончарову було
всього сім років помер його батько. У подальшій долі хлопчика,
його духовний розвиток важливу роль відіграв його хрещений батько
Микола Миколайович Трегубов. То був відставний моряк.
«Добрий моряк» - так вдячно називав Гончаров свого
вихователя, який фактично замінив йому рідного батька.

Дім Гончарових

Освіта та кар'єра

Початкову освіту Гончаров отримав удома, під керівництвом
Трегубова, потім у приватному пансіоні. У десять років було відправлено
до Москви для навчання у комерційному училищі. Вісім років провів
Гончаров у училищі. Хоча навчання було для нього малоцікавим,
його ім'я регулярно розміщувалося на «червоній дошці» училища. Його
справжнім наставником стала вітчизняна література. У 1831 році
Гончаров вступив до Московського університету на факультет
словесності, який через три роки успішно закінчив. Після
Повернувшись у рідні краї, Гончаров служив секретарем губернатора.
Служба була нудною та малоцікавою, тому тривала всього
рік. Гончаров вирушив до Петербурга, де влаштувався в міністерство
фінансів перекладачем і працював до 1852 року.

Комерційне училище у Москві

Творчий шлях

Важливий фактбіографії Гончарова - він захоплювався читанням з раннього
віку. Вже в 15 років він прочитав багато
твори Карамзіна, Пушкіна, Державіна, Хераскова та багатьох
інших. З самого дитинства у нього виявився талант до твору і
інтерес до гуманітарних наук. Свої перші твори – «Лиха
хворість» (1838) і «Щаслива помилка»(1839) Гончаров опублікував,
взявши собі псевдонім, у журналах «Пролісок» та «Місячні ночі».
Розквіт його творчого шляхузбігся з важливим етапом у розвитку
Російська література. 1846-го року письменник знайомиться з гуртком
Бєлінського, і вже 1847 року в журналі «Сучасник» публікується
«Звичайна історія», а 1848 – оповідання «Іван Савич
Поджабрін». Його найголовніший твір, знаменитий
роман «Обломів», виходить у світ 1859 року. Цей роман приніс
автору славу та популярність. Гончаров починає написання
нового твору - роману "Обрив". Змінивши кілька місць
роботи, в 1867 він виходить на пенсію.

Подорож на фрегаті «Паллада»

Подорож на фрегаті
«Паллада»
Подорож тривала три роки (1852–1855) та ще три роки Гончаров
працював над своїми дорожніми записами. Вибачаючі нотки
чуються у вступі до першого з нарисів. Гончаров говорить про
собі у третій особі: «Автор не мав ні можливості, ні наміру
описувати свою подорож, як записник або моряк, ще
менше, ніж учений. Він просто вів, скільки дозволяли йому службові
заняття, щоденник, і часом посилав його у вигляді листів до
приятелям до Росії…. Тепер ці приятелі хором оголошують
автору, що він ніби має надати звіт про свою подорож
публіці. Даремно він відмовлявся тим, що писав лише ті, що втікали
нотатки про видно або входив у подробиці більше про самого себе,
цікаві для друзів і втомливі для сторонніх
людей, що тому щоденник не може мати літературної
цікавості».

Фрегат «Паллада»

У жовтні 1852 року Іван Гончаров, який служив перекладачем у департаменті
зовнішньої торгівлі міністерства фінансів, був призначений секретарем
адмірала Путятіна. З перших днів подорожі Гончаров почав вести
докладний дорожній журнал (матеріали якого лягли в основу майбутнього
книги «Фрегат „Паллада“»). Експедиція тривала майже дві з половиною
року. Висадившись на березі Охотського моря, в Аяні, Гончаров проїхав сухим.
через всю Росію і повернувся до Петербурга 13 лютого 1855 року. Цикл колійних
нарисів "Фрегат Паллада" (1855-1857) - своєрідний "щоденник письменника". Книга
відразу ж стала великою літературною подією, вразивши читачів багатством і
різноманітністю фактичного матеріалу та своїми літературними достоїнствами.
Книга була сприйнята як вихід письменника у великий і погано знайомий російській
читачеві світ, побачений допитливим спостерігачем і описаний гострим,
талановитим пером. Для Росії ХІХ століття така книга була майже безпрецедентною.

Служба як цензор

Після подорожі Гончаров повернувся до департаменту міністерства.
фінансів, але залишався тут недовго. Незабаром йому вдалося отримати
місце цензору. Посада ця була клопітка та важка, але
перевага її перед колишньою службою полягала в тому, що вона,
принаймні була безпосередньо пов'язана з літературою.
1865 року Гончаров став членом Ради у справах друку; а в 1867
році він вийшов на пенсію у чині генерала. Гончаров подав у відставку,
бо важка та клопітка служба заважала власним
літературним заняттям письменника – він уже опублікував роман
«Обломів» у 1859 році.

Останні роки життя І. А. Гончарова

Після роману "Обрив" письменник часто впадав у депресію, писав
небагато, переважно етюди у сфері критики. Гончаров був самотній,
часто хворів. Якось застудившись, він захворів на запалення.
легень, через що помер 15 (27) вересня 1891 року, у віці 79 років.

Пам'ятники

Історія створення роману «Обломів»

Роман Гончарова «Обломов» був написаний 1858 року, а 1859 року
надрукований у «Вітчизняних записках». Однак перша частина
твори – «Сон Обломова» побачила світ ще 1849 року
«Літературному збірнику», ставши знаковим елементом сюжетного та
ідейної побудови роману. «Обломів» є одним з
творів романної трилогії Гончарова, куди також увійшли
«Звичайна історія» та «Обрив». У книзі автор торкається як
багато гостросоціальні для його епохи питання – становлення
нового російського суспільства та протистояння споконвічно російської
ментальності європейським засадам, так і «вічні» проблеми сенсу
життя, любові та людського щастя. Детальний аналіз
«Обломова» Гончарова дозволить подібніше розкрити ідею
автора та краще зрозуміти геніальний твір російської літератури
19 ст.

1848 - перший варіант «Сну Обломова»
Березень 1849 – перша публікація «Сну Обломова»
1852 рік – робота перервана через подорож
29 листопада 1855 р. – майже закінчено першу частину роману
Червень – липень 1857 р. – роман практично завершено
Січень – квітень 1859 р. – журнал «Вітчизняні записки» знайомить
читачів із новим романом І. А. Гончарова
«Без усякого перебільшення можна сказати, що зараз.
у всій Росії немає жодного міста, де б не читали «Обломова»,
не хвалили «Обломова», не сперечалися про «Обломов», - так оцінив
поява роману критик А. В. Дружинін.

Ідейна спрямованість

«Я намагався показати в «Обломові», як і чому у нас люди
перетворюються передчасно на... кисіль - клімат, середа
глушини, дрімотне життя і ще приватні, індивідуальні у
кожної обставини».
І.А.Гончаров

Жанр та літературний напрямок

Роман «Обломов» написаний у традиціях літературного спрямуванняреалізм, про
чим свідчать такі ознаки: центральний конфлікт
твори, що розвивається між головним героєм та суспільством, яке не
поділяє його спосіб життя; реалістичне зображення дійсності,
що відображає багато побутових історичних фактів; наявність типових для тієї
епохи персонажів - чиновників, підприємців, міщан, слуг та ін,
які взаємодіють між собою, а в процесі оповідання виразно
простежується розвиток (чи деградація) особистості основних героїв.
Жанрова специфіка твору дозволяє трактувати його насамперед як
соціально-побутовий роман, що розкриває проблему «обломівщини» в
сучасну автору епоху, її згубну дію на міщан. Крім того,
твір потрібно розглядати як філософський, що торкається багатьох
важливі вічні питання», та психологічний роман– Гончаров тонко
розкриває внутрішній світта характер кожного героя, докладно аналізуючи
причини їх вчинків та подальшу долю.

Композиція роману

Показати умови, що породжують лінощі та апатію, простежити, як
поступово гасне людина, перетворюючись на мертву душу. всі
дії відбуваються навколо головного героя - Іллі Ілліча
Обломова. Він об'єднує навколо себе всіх дійових осіб.
Дії у романі мало (особливо у першій частині). Вся увага
письменника зосереджено на найтоншій обробці характерів.

У таланті Гончарова головну роль відіграє «витонченість і тонкість пензля», «вірність малюнка», переважання художнього зображення над прямою авторською думкою та вироком. В.Г.Бєлінський Мені життя і писання – не те, що Тургенєву, Островському, людям вільним та забезпеченим… Яке безмежне та глибоке море – література. ...Літератору, якщо він претендує не на дилетантизм у ній, а на серйозне значення, треба покласти в цю справу мало не всього себе і не все життя! І.А.Гончаров У таланті Гончарова головну роль грає «витонченість і тонкість пензля», «вірність малюнка», переважання художнього зображення над прямою авторською думкою та вироком. В.Г.Бєлінський Мені життя і писання – не те, що Тургенєву, Островському, людям вільним та забезпеченим… Яке безмежне та глибоке море – література. ...Літератору, якщо він претендує не на дилетантизм у ній, а на серйозне значення, треба покласти в цю справу мало не всього себе і не все життя! І.А.Гончаров

Після докорінної перебудови будинку в Симбірську, в якому народився І.А. Гончаров, нові господарі, брати Юргенси, замовили дому мармурову дошку з чорного граніту роботи петербурзького майстра Ботта з барельєфем- бюстом письменника, виконані скульптором Б.М. Мікешиним та відлитим із бронзи у художній майстерні В.В. Гаврилова (Петербург). 16 вересня 1907 р. дошку було урочисто встановлено на розі будинку в ознаменування місця народження І.А. Гончарова. Меморіальна дошка дома, де народився І.А. Гончаров

Будинок-пам'ятник І.А. Гончарову. Архітектор А.А. Шоде Урочисте закладання будинку відбулося у 100-річний ювілей письменника, 6 червня 1912 року і становило центральну частину урочистостей, присвячених цій даті. Цього ж року було проведено два конкурси на проект Будинку-пам'ятника. Незважаючи на те, що нестачі в проектах не було, усі вони були відкинуті. Для прискорення питання архівна комісія вирішила доручити розробку проекту одному з міських архітекторів – Августу Августовичу Шоде. 8 січня 1913 року комісія розглянула і прийняла запропонований архітектором проект. Будівництво будинку-пам'ятника було завершено до 1915 року. Однак у зв'язку з світовою війною, що тривала, більша частина будівлі була віддана під ла- зарет Всеросійського земського союзу. 1918 року в будівлі розмістився Єдиний народний музей, перейменований пізніше на краєзнавчий. В даний час у будинку-пам'ятнику знаходяться краєзнавчий та художній музеї.

Ульянівський обласний краєзнавчий музей імені І.А.Гончарова Будинок Гончарових був збудований наприкінці XVIII ст. Наприкінці ХІХ ст. Новими власниками було надбудовано третій поверх і зроблено прибудови, що змінили зовнішній вигляд будівлі. Стіни гончарівського будинку опинилися всередині нового будинку, ряд кімнат зберігався практично без змін. Музей розміщується на першому поверсі Будинку-пам'ятника І.А.Гончарову, побудованого в 1916 році на кошти, зібрані за Всеросійською підпискою, за проектом місцевого архітектора А.А.Шоде.

1 вересня 1913 року в Симбірську було встановлено бюст-пам'ятник П.А. Столипіну На дошці постаменту було написано: "Столипіну - Симбірська губернія". У квітні 1917 року погруддя було знято з п'єдесталу. 12 вересня 1948 року, на рік 300-річчя заснування Симбірська, на постаменті, що звільнився, було встановлено бронзове погруддя уродженця міста – І.А. Гончарова. Автор пам'ятника – член Спілки художників СРСР, скульптор О.В. Вітрів. Пам'ятник-бюст І.А.Гончарова

Пам'ятник І.А. Гончарову, що стоїть на вулиці його імені навпроти будинку, де він народився, було відкрито у червні 1965 року. Письменник зображений у кріслі, який робить запис своїх спостережень. Скульптуру відлито з чавуну на Митищинському заводі художнього рідкісним видом лиття – італійським методом воску. Автор пам'ятника – скульптор Л.М. Писарівський. Пам'ятник встановлений на п'єдесталі червоного граніту.

28 жовтня 2005 року у сквері біля пам'ятника було встановлено символічний «філософський диван Обломова». Диван, довжиною трохи більше 2-х метрів, виготовлений з металопластику за проектом головного художника Ульяновської області Ігоря Смиркіна рекламним агенством «Талант», подарувало обласному центру ТОВ «Комерційна нерухомість». Напис на філософському дивані говорить: "Тут я зрозумів поезію лінощів і буду вірний їй до труни, якщо тільки нужда не змусить взятися за лом і лопату. Іван Гончаров. Симбірськ рік". Через рік, 12 червня 2006 р., у день народження І.О. Гончарова поруч із диваном з'явилися і «капці Обломова». Тапочки були відлиті ковалями місцевої ковальської артілі "Корч".

В.Г.Бєлінський В.Г.Бєлінський - російський письменник, літературний критик, публіцист, філософ-західник. А.І.Герцен – А.І.Герцен – російський письменник, публіцист, філософ, революціонер. Н.В.Станкевич – Н.В.Станкевич – російський письменник, поет, публіцист, мислитель. М.Ю. Лермонтов – М.Ю. Лермонтов – російський поет, прозаїк, драматург, художник, офіцер. Н.П.Огарев - Н.П.Огарев - поет, публіцист, російський революціонер.

Московський університет свою справу зробив; професори, які сприяють своїми лекціями розвитку Лермонтова, Бєлінського, Тургенєва, Кавеліна, Пирогова, можуть спокійно грати в бостон і ще спокійніше лежати під землею. «Колишнє і думи» «Колишнє і думи» З початку 1832 по 1835 рік Н.І.Надєждін, у званні ординарного професора, читав у Московському університеті теорію образотворчих мистецтв, археологію і логіку. На відміну від більшості професорів того часу Надєждін не будував свій курс на сухих конспектах з відомих підручників: його лекції були блискучими імпровізаціями, які справляли глибоке враження на слухачів.

А.С. Пушкін М.Т.Каченовський - професор Московського університету по кафедрі російської історії, статистики та географії, потім російської словесності. Був прихильником ідеї підробленості «Слова про похід Ігорів». Не вмію висловити, наскільки великою була наша насолода – бачити і чути нашого кумира.

«Звичайна історія» () Повість Гончарова викликала в Пітері фурор – успіх нечуваний! Усі думки злилися на її користь.

Навколосвітня подорож Адмірал Є.В. Путятін, командир експедиції фрегата Паллада. Літографія

«Обломів» «Обрив» () () «Обломів» «Обрив» () ()

"Сучасник" Група співробітників журналу "Сучасник". Група співробітників журналу "Сучасник". Сидять зліва направо: І.А. Гончаров, І.С. Тургенєв, А.В. Дружинін, О.М. Островський. Коштують: Л.М. Толстой, Д.В. Григорович. Фото 1856. Фото 1856.

Осінь 1862 – вступає на посаду редактора офіційної урядової газети «Північна пошта» 1863 – наданий дійсними статськими радниками, призначений членом Ради у справах друкарства – вихід у відставку.

Щоб скористатися попереднім переглядом презентацій, створіть собі обліковий запис Google і увійдіть до нього: https://accounts.google.com

Підписи до слайдів:

Іван Олександрович Гончаров (1812-1891) СУР'ЯЗНЕ МИСТЕЦТВО, ЯК І ВСЯКА СЕРЙОЗНА СПРАВА, ВИМАГАЄ ВСЕ ЖИТТЯ. І. Гончаров

Письменник народився 1812 р. в Ульяновську у ній багатого сибірського купця. Батько помер рано, залишивши сім'ї великий стан «Будинок у нас був, що називається, повна чаша… Великий двір, навіть два двори… цілий маєток, село…» Будинок-музей Гончарова в Ульяновську

Авдотья Матвіївна Гончарова Пишаюсь… що мав подібну матір, ні про що і ні про кого в мене думка так неясна, спогад так не святий, як про неї. І. Гончаров – сестрі А.А. Кірмалової, 5 травня 1851р.

Микола Миколайович Трегубов Після смерті нашого батька він більше і більше звикав до нашої родини, потім взяв участь у нашому вихованні… добрі моряки оточили себе нами, прийняли нас під своє крило, а ми прив'язалися до нього дитячими серцями, забули про справжнього батька. Він був найкращим радником нашої матері та керівником нашого виховання. І. Гончаров. Так купецькі діти отримали типово дворянське виховання

Освіта 1) Приватний пансіон священика Троїцького 2) Московське комерційне училище (1822) 3) Московський університет (1831)

Ми, юнаки… дивилися на університет, як на святилище, і вступали до його стін зі страхом та трепетом І. Гончаров. Спогади В.Г. Бєлінський Н. П. Огарьов М.Ю. Лермонтов К.С. Аксаков

Майков Микола Аполлонович У 1834 р, переїхавши до Петербурга, вступає на службу до Міністерства фінансів перекладачем іноземного листування. Активно готує себе до письменницької діяльності Зближується із сім'єю відомого художникаМайкова, синам якого викладає словесність та латинь. Бере участь у виданні рукописного альманаху «Пролісок», будучи автором романтичних віршів.

Л.М. Толстой І.С. Тургенєв Д.В. Григорович А.В. Дружинін О.М. Островський І.А. Гончаров Редакція «Сучасника», 1856

1846 - знайомство В. Г. Бєлінським і початок співпраці з журналом «Сучасник», яке не стало, однак, дружбою, так як за своїми політичними поглядами Гончаров був дуже помірним лібералом. 1849 р. - у «Літературному збірнику журналу «Сучасник» з'явилася глава майбутнього роману – «Сон Обломова», яка постраждала від цензорського олівця. Це затьмарило настрій Гончарова і надовго призупинило його роботу над романом.

1856 р. – переходить з міністерства фінансів до міністерства освіти на посаду цензора 1865 р. – член Головного управління у справах друку 1867 р. – виходить у відставку у чині генерала В останні рокижиття часто виїжджає за кордон на лікування Фото 1861 р.

«Звичайна історія» 1847 «У «Звичайній історії» показано «ломка старих понять та вдач – сентиментальності, карикатурного перебільшення почуттів дружби та любові, поезії та ледарства» І. А. Гончаров

У 1852 р. Гончаров як секретар адмірала Путятіна вирушає на фрегаті «Паллада» у навколосвітнє плавання. Повернувшись із подорожі, письменник оформлює свої враження у книзі нарисів «Фрегат «Паллада»

«Обломов» 1847 - 1859 «Історія про те, як лежить і спить добряк-лінивець Обломов і як ні дружба, ні любов не можуть пробудити і підняти його, - не бозна-яка важлива історія. Але в ній відобразилося російське життя, в ньому постає перед нами живий, сучасний російський тип, викарбуваний з нещадною строгістю і правильністю ...» М. Добролюбов «Що таке обломовщина?»

«Обрив» 1869 РОМАН «ОБРИВ» НАРОДИВСЯ У МЕНЕ У 1849 РОКУ НА ВОЛГІ, КОЛИ Я, ПІСЛЯ 14-РІЧНОГО ВІДСУТНОСТІ, ПЕРШИЙ РАЗ ВІДВІДАВ СИМБІРСЬК, СВОЮ БАТЬКІВЩИНУ. І.А. Гончаров

ДВА УКЛАДА ПАТРІАРХАЛЬНИЙ БУРЖУАЗНИЙ Кріпосницькі порядки, інертність та одноманітність поміщицького життя Активне ставлення до життя, прояв відвертого егоїзму Трилогія про російське життя Ці романи відбивають істотні сторони життя російського суспільства 40 - 60-х років. Вони поєднані рисами характеру персонажів, проблематикою.

Життєвий шлях героїв "Звичайна історія" Олександр Адуєв дворянин пристосовується до життя і перероджується в буржуа "Обломів" Ілля Ілліч Обломов дворянин капітулює перед дійсністю "Обрив" Олександр Райський дворянин уникає життя, захоплюючись мистецтвом

1891 27 вересня - помер від запалення легень. Пам'ятник Гончарову у Симбірську Пам'ятник-бюст Гончарову Диван та капці Обломова

"Обломів"

1848 – перший варіант «Сну Обломова» Березень 1849 – перша публікація «Сну Обломова» 1852 – робота перервана через подорож 29 листопада 1855 – майже закінчена перша частина роману Червень – липень 1857 – «марієн » (захід Чехії): роман практично завершено Січень – квітень 1859 р. – журнал «Вітчизняні записки» знайомить читачів із новим романом І. А. Гончарова Історія створення