Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник


Який же Новий рік без ... телевізора? Навіть зараз, через більш як півстоліття відтоді, як блакитний екран висвітлив радістю радянські квартири, він залишається незмінним святковим атрибутом. Протягом довгих років увечері 31 грудня всі громадяни завмирали перед чорно-білим телевізором в очікуванні воістину доброго і щирого «Блакитного вогника» з привітними провідними, веселими піснями, конфетті та серпантином ... Ця телепрограма об'єднувала більшу країну навіть в ті роки, коли її вже нічого не об'єднувало. Змінювали один одного генсеки і президенти, а вона залишалася. І всенародно обраної була саме вона - "Блакитний вогник". Власне, її історія - це історія СРСР і Росії. І сьогодні хотілося б згадати ті кумедні моменти, які з різних причин не увійшли в новорічний ефір або ж, навпаки, зробили його незабутнім.

Версія, як з'явився "Огонек", така: в 1962 році головного редактора музичної редакції зателефонували з ЦК КПРС і попросили придумати музично-розважальну програму. Тоді, на початку 60-х, влада зрозуміла значимість телебачення. У 1960 році вийшла постанова ЦК "Про подальший розвиток радянського телебачення", в якому це саме телебачення проголошувалося "важливим засобом комуністичного виховання народних мас в дусі марксистсько-ленінської ідейності і моралі, непримиренності до буржуазної ідеології".

Оскільки приблизно в цьому дусі треба було примудритися придумати розважальну передачу, то впоратися з цим ніхто не міг. Тоді хтось, побачивши в коридорі Шаболовки молодого сценариста Олексія Габриловича, попросив його подумати, і той погодився - правда, тут же про це забув. Через пару тижнів його викликали до начальства. Сценарист, напередодні відзначав щось в кафе, на ходу придумав форму кабачка, куди актори приходять після вечірніх вистав і розповідають кумедні історії ...... Головною характерною рисою «Блакитних вогників» була невимушена атмосфера, створена за допомогою серпантину, «Радянського шампанського »і частувань, розставлених на столиках гостей.

У перший рік «Блакитний вогник» почали випускати настільки активно, що він виходив аж щотижня, але потім і завзяття творців кілька вичерпався, і інші програми почали з'являтися одна за одною. А за «Блакитним вогником» закріпилася роль головної розважальної програми країни, яка в Новий рік створювала людям настрій на весь рік вперед. Вперше в новорічну ніч «Вогник» вийшов на екрани 31 грудня 1962 року. Протягом перших десяти років його існування творці «Блакитного вогника» придумали і освоїли все те, чим живе нинішнє розважальне телебачення. Різниця тільки в технічному виконанні, але ідеї і наповнення залишилися колишніми. У тому, що показували в новорічних «Огоньках» сорок з гаком років тому, легко можна розгледіти окремі риси і цілі передачі сьогоднішнього телебачення.

Хочеться розповісти і про появу такого дивного назви - «Блакитний вогник». Їм телепередача зобов'язана чорно-білому телевізору. До початку 60-х років величезний дерев'яний ящик з маленьким екраном поступово пішов в минуле. Олександрівський радіозавод почав випуск «Рекордів». Кінескоп у них значно відрізнявся від своїх попередників. Від моделі до моделі він збільшувався в розмірах, а його зображення - хоча і залишилося чорно-білим, але біля екрану з'явилося блакитне світіння. Саме тому з'явилося незрозуміле для нинішньої молоді назву.

Творці цілком логічно припустили, що якщо програма виходить в кінці року, то і звучати в ній повинні кращі пісні, виконані в цьому році. Конкуренція за місце в складі серед виконавців була такою, що в одному з перших випусків навіть Людмилу Зикіна з піснею «Тече річка Волга» показали лише невеликим уривком.

Першими ведучими «Блакитного вогника» були актор Михайло Ножкин і співачка Ельміра Урузбаева. Саме з Ельміра в одному з перших випусків передачі трапився непередбачений казус. І всьому виною - невміння працювати з фонограмою. У прямому ефірі «Блакитного вогника» Урузбаева, виконуючи пісню, підійшла до одного зі столиків музичного кафе. Хтось із запрошених гостей простягнув їй келих з шампанським. Співачка, розгубившись від несподіванки, взяла келих у руку, надпила ковток і, до того ж поперхнувшись, раскашлялся. Поки відбувалося це дія, фонограма продовжувала звучати. Після трансляції передачі телебачення завалили листами здивовані телеглядачі. Не звиклі до фонограми, вони не переставали задавати один і той же питання: «Як можна пити і одночасно виконувати пісню? Або це зовсім не Урузбаева співає? Якщо це так, то яка ж вона співачка?! »Жанровий розклад був різний: глядача пригощали навіть оперними номерами, але вже тоді рідкісний« Вогник »обходився без Едіти П'єхи. А Йосип Кобзон і в 60-х майже нічим не відрізнявся від себе нинішнього. Він був скрізь і співав про все. Хоча іноді ще дозволяв собі експерименти: так, в одному з «Огоньков», виконуючи дуже актуально пісню «Куба - любов моя!», Кобзон став ... з бородою а-ля Че Гевара і автоматом в руках!

Пропустити передачу було немислимо - не повторювали. Звичайно, «Вогник» так би й залишився неясним враженням дитинства, якби не збереглися записи. Думаю, кіноплівка - кращий винахід минулого століття, і залишені ті кадри нам в докір - як ми, нинішні, низько впали!

Зірки на екрані

Як і сьогодні, в 60-х родзинкою телеугощенія були зірки. Правда, зірки в ті часи були інші, і дорогу до слави вони собі прокладали по-іншому. Жоден новорічний «Блакитний вогник» не обходився без космонавтів, а Юрій Гагарін до самої загибелі був головним персонажем телевізійних свят. Причому космонавти не просто сиділи, а брали активну участь в шоу. Так, в 1965 році зовсім недавно повернулися з орбіти Павло Бєляєв та Олексій Леонов зображували телеоператорів, що знімають, як співає молода Лариса Мондрус. А Юрій Гагарін ходив по студії з наймодніших ручною кінокамерою. Леонов в завершенні сюжету ще й станцював з Мондрус твіст. Дивлячись сьогодні «Вогники» 60-х, можна навіть простежити, як ріс в званні космонавт номер один. Спочатку він з'являвся в кітелі з погонами майора, потім - підполковника, а потім і полковника. Це зараз космонавт - всього лише одна з професій, а тоді на них дивилися як на героїв. Якщо Гагарін або Титов щось говорили, ніхто поворухнутися не смів, все слухали з відкритими ротами. Зараз немає людини, яка могла б зрівнятися по народному обожнювання з Гагаріним в 60-х. Тому космонавти на новорічних «Огоньках» завжди були бажаними гостями. І лише 1969 рік, перший після загибелі Юрія Олексійовича, зустрічали без космонавтів.

Поступово «Блакитні вогники» стають штучними, як багато новорічні ялинки. З появою записи програму стали знімати частинами: учасники та гості сиділи за столиками і плескали виконавцю номера так, як ніби вони його тільки що бачили, хоча номер записувався в інший день. Спочатку на столиках стояли справжнє шампанське (або хоча б справжні чай і кава) і свіжі фрукти. Потім вже наливали лимонад або підфарбовану воду. А фрукти і солодощі вже були з пап'є-маше. Після того як хтось зламав зуб, учасників «Блакитного вогника» попереджали, щоб вони не намагалися нічого откусіть.В 70-е масовка в залі відповідала часу: наприклад, за столиками могли сидіти дівчата з Міністерства сільського хозяйства.В «Блакитному вогнику» виникли перші кліпи, хоча тоді ніхто не підозрював, що це так називается.Прі відсутності жовтої преси і світської хроніки люди дізнавалися про події в особистому житті кумирів з «Огоньков». Муслім Магомаєв і Тамара Синявська одружилися в листопаді 1974 року і незабаром заспівали в новорічному журналі «Огонек» дуетом. Так країна зрозуміла, що вони стали чоловіком і женой.В 70-ті роки головою Держтелерадіо СРСР був Сергій Лапін. При ньому заборонялося виходити на екран чоловікам в шкіряному піджаку, в джинсах, без краватки, з бородою і вусами, жінкам - у сукні на шнурівці, в брючних костюмах, з декольте і з діамантами. Валерія Леонтьєва в його облягаючих костюмах вирізали з программ.Остальних вирізали з інших міркувань. Степіст Володимир Кірсанов згадував, як в середині 70-х танцював з дружиною на «Вогник» під пісню Євгена Мартинова. А коли включив телевізор, побачив себе танцюючого під зовсім іншу мелодію. З'ясувалося, що причиною була нелюбов керівництва телебачення до Мартинову, а Кірсанова пояснили: «Скажи спасибі, що тебе залишили в ефірі».

гумористи

Зустрічати Новий рік у піднесеному настрої вже тоді допомагали гумористи. Фронтменом жанру був Аркадій Райкін, учасник такий же обов'язковий, як сьогодні Іван Ургант. Надпопулярними були два дуети: Тарапунька і Штепсель, вмудрялися і на новорічній сцені «пропрацьовували» бюрократизм, і Міров і Новицький, шутівшіе не дуже мудро, зате актуально. Так, в 1964 році вони відгукнулися на моторошно модну тему «Кібернетика» Справжнім ветеранам новорічного шоу - Едіті П'єсі, Йосипу Кобзону, Аллі Пугачовій, Мусліма Магомаєва, Софії Ротару - дозволялося виконувати по дві і навіть три пісні підряд. Іноземні шлягери були в дивину і то у виконанні вітчизняних зірок. Неможливо було уявити «Вогник» і без гумористичних мініатюр. Особливо цінувалися в 70-х роках радянські гумористи, такі як Хазанов з його вічним студентом кулінарного технікуму.

Мода виконувати пісні з улюблених старих фільмів народилася теж не в наші дні. У журналі «Огонек» на зустрічі 1965 року в честь 20-річчя картини «Небесний тихохід» зіграли головних героїв фільму Микола Крючков, Василь Нещіпленко і Василь Меркур'єв з великим успіхом виконали прямо в студії «Летючий» та ще залучили до цього справжніх армійських генералів . А через кілька років уже трійця Нікулін - Віцин - Моргунов влаштувала на зйомках ексцентрика за мотивами «Пес Барбос і незвичайний крос».

Уже тоді Олександр Масляков був особою молодіжного гумору, правда, особою куди більш молодим, хоча інтонації у нього були ті ж самі, що і сьогодні. Гумор КВН був менш парадоксальним і нітрохи не авангардним. А популярного сьогодні слова «кавеенщик» ще не вживали, говорили: «Пісня у виконанні гравців КВН».

"Хвилина слави"

Смішні чудики були затребувані завжди, і навіть суворе радянське телебачення нічого не могло з цим вдіяти. Правда, фріки були все-таки не настільки відв'язні, як ті, що зараз беруть участь в «Хвилині слави», а «з культурним ухилом». І показувати їх показували, але ставилися до них без захвату. Так, ведучий «Блакитного вогника» в 1966 році молодий Євген Леонов безпосередньо відгукнувся про музиканта, що грав смичком на пилі: «Ненормальний, чи що?»

Але в 90-х роках телеканал «Росія» відроджує традицію «Блакитного вогника» і вже в 1997 році виходить випуск, присвячений 35-річчю программи.В наші дні на заміну «Блакитному вогнику» прийшла щотижнева передача під назвою «Суботній вечір» (в ролі телеведучого - Микола Басков, а дует Маврикіївна і Микитівни заміщає тепер дуо Нових Росіян Бабок). Транслюється «вечір» на все тому ж каналі «Росія», головна відмінність передачі від «Блакитного вогника» - це те, що гостями програми тепер стають виключно зірки вітчизняного шоубізу. До речі, на заміну «Новорічного Блакитному вогнику» прийшов «Блакитний вогник на Шаболовці».

Ось так воно і буває, оригінальне минуле передачі пішло в історію і на Youtube зі словами «Не згадуйте лихом» ... Зараз "Огонек", як і раніше, складається з пісень і жартів. Його творці кажуть, що, оскільки канал державний, учасники не мають права жартувати нижче пояса. Правда, зауважимо, сам пояс вже давно опустився. У моді - занижена талія. В "Блакитних вогниках" відбивалася епоха. Доярок і космонавтів за столиками змінювали Сліска і Жириновський, а Пугачову і Кобзона не перемінив ніхто.

Ця телепрограма об'єднувала нашу країну навіть в ті роки, коли її вже нічого не об'єднувало. Змінювали один одного генсеки і президенти, а вона залишалася. І всенародно обраної була саме вона - «Блакитний вогник». Власне, її історія - це історія СРСР і Росії. І сьогодні хотілося б згадати ті кумедні моменти, які з різних причин не увійшли в новорічний ефір або ж, навпаки, зробили його незабутнім ...

Який же Новий рік без ... телевізора? Навіть зараз, через більш як півстоліття відтоді, як блакитний екран висвітлив радістю радянські квартири, він залишається незмінним святковим атрибутом. Протягом довгих років увечері 31 грудня всі громадяни Рад завмирали перед чорно-білим телевізором, в очікуванні воістину доброго і щирого «Блакитного вогника» з привітними провідними, веселими піснями, конфетті та серпантином ...


Клара Лучко на зйомках »Блакитного вогника». Автор Степанов Володимир, 1963
Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Версія, як з'явився «Вогник», така
  2. Про популярність
  3. В ефірі

Версія, як з'явився «Вогник», така

У 1962 році головному редактору музичної редакції зателефонували з ЦК КПРС і попросили придумати музично-розважальну програму. Саме тоді, на початку 60-х, влада почала розуміти і усвідомлювати всю значимість телебачення.

У 1960 році вийшла постанова ЦК «Про подальший розвиток радянського телебачення», в якому це саме телебачення проголошувалося «важливим засобом комуністичного виховання народних мас в дусі марксистсько-ленінської ідейності і моралі, непримиренності до буржуазної ідеології».

Оскільки приблизно в цьому дусі треба було примудритися придумати розважальну передачу, то впоратися з цим ніхто не міг. Тоді хтось, побачивши в коридорі Шаболовки молодого сценариста Олексія Габриловича, попросив його подумати, і той погодився - правда, тут же про це забув. Через пару тижнів його викликали до начальства. Сценарист, напередодні відзначав щось в кафе, на ходу придумав форму кабачка, куди актори приходять після вечірніх вистав і розповідають кумедні історії ......

Головною характерною рисою «Блакитних вогників» була невимушена атмосфера, створена за допомогою серпантину, «Советского шампанского» і частувань, розставлених на столиках гостей.

Юрій Гагарін на вогнику

У перший рік «Блакитний вогник» почали випускати настільки активно, що він виходив аж щотижня, але потім і завзяття творців кілька вичерпався, та й інші програми не змусили себе чекати. Так за «Блакитним вогником» закріпилася роль головної розважальної програми країни, яка в Новий рік створювала людям настрій на весь рік вперед.

Вперше в новорічну ніч «Вогник» вийшов на екрани 31 грудня 1962 року. Протягом перших десяти років його існування творці «Блакитного вогника» придумали і освоїли все те, чим живе нинішнє розважальне телебачення. Різниця тільки в технічному виконанні, але ідеї і наповнення залишилися колишніми. У тому, що показували в новорічних «Огоньках» сорок з гаком років тому, легко можна розгледіти окремі риси і цілі передачі сьогоднішнього телебачення.

Хочеться також розповісти і про появу такого дивного назви - «Блакитний вогник». Їм телепередача зобов'язана чорно-білому телевізору.

До початку 60-х років величезний дерев'яний ящик з маленьким екраном поступово пішов в минуле. Олександрівський радіозавод почав випуск «Рекордів». Кінескоп у них значно відрізнявся від своїх попередників. Від моделі до моделі він збільшувався в розмірах, а його зображення - хоча і залишилося чорно-білим, але біля екрану з'явилося блакитне світіння. Саме тому з'явилося незрозуміле для нинішньої молоді назву.

Про популярність

Творці цілком логічно припустили, що якщо програма виходить в кінці року, то і звучати в ній повинні кращі пісні, виконані в цьому році. Конкуренція за місце в складі серед виконавців була такою, що в одному з перших випусків навіть Людмилу Зикіна з піснею «Тече річка Волга» показали лише невеликим уривком.

Першими ведучими «Блакитного вогника» були актор Михайло Ножкин і співачка Ельміра Урузбаева. Саме з Ельміра в одному з перших випусків передачі трапився непередбачений казус. І всьому виною - невміння працювати з фонограмою.

У прямому ефірі «Блакитного вогника» Урузбаева, виконуючи пісню, підійшла до одного зі столиків музичного кафе. Хтось із запрошених гостей простягнув їй келих з шампанським. Співачка, розгубившись від несподіванки, взяла келих у руку, надпила ковток і, до того ж поперхнувшись, раскашлялся.

Поки відбувалося це дія, фонограма продовжувала звучати. Після трансляції передачі телебачення завалили листами здивовані телеглядачі. Не звиклі до фонограми, вони не переставали задавати один і той же питання: «Як можна пити і одночасно виконувати пісню? Або це зовсім не Урузбаева співає? Якщо це так, то яка ж вона співачка ?! ».

Жанровий розклад був різний: глядача пригощали навіть оперними номерами, але вже тоді рідкісний «Вогник» обходився без Едіти П'єхи. А Йосип Кобзон і в 60-х майже нічим не відрізнявся від себе нинішнього. Він був скрізь і співав про все. Хоча іноді ще дозволяв собі експерименти: так, в одному з «Огоньков», виконуючи дуже актуально пісню «Куба - любов моя!», Кобзон став ... з бородою а-ля Че Гевара і автоматом в руках!

Пропустити передачу було немислимо - не повторювали. Звичайно, «Вогник» так би й залишився неясним враженням дитинства, якби не збереглися записи.

Зірки на екрані

Як і сьогодні, в 60-х родзинкою телеугощенія були зірки. Правда, зірки в ті часи були інші, і дорогу до слави вони собі прокладали по-іншому.

Жоден новорічний «Блакитний вогник» не обходився без космонавтів, а Юрій Гагарін до самої загибелі був головним персонажем телевізійних свят. Причому космонавти не просто сиділи, а брали активну участь в шоу.

Так, в 1965 році зовсім недавно повернулися з орбіти Павло Бєляєв та Олексій Леонов зображували телеоператорів, що знімають, як співає молода Лариса Мондрус. А Юрій Гагарін ходив по студії з наймодніших ручною кінокамерою. Леонов в завершенні сюжету ще й станцював з Мондрус твіст.

Дивлячись сьогодні «Вогники» 60-х, можна навіть простежити, як ріс в званні космонавт номер один. Спочатку він з'являвся в кітелі з погонами майора, потім - підполковника, а потім і полковника. Це зараз космонавт - всього лише одна з професій, а тоді на них дивилися як на героїв. Якщо Гагарін або Титов щось говорили, ніхто поворухнутися не смів, все слухали з відкритими ротами.

Юрій Гагарін, новорічний тост (1963)

Зараз немає людини, яка могла б зрівнятися по народному обожнювання з Гагаріним в 60-х. Тому космонавти на новорічних «Огоньках» завжди були бажаними гостями. І лише 1969 рік, перший після загибелі Юрія Олексійовича, зустрічали без космонавтів.

Масовка в залі відповідала часу: наприклад, за столиками могли сидіти дівчата з Міністерства сільського господарства. У «Блакитному вогнику» виникли перші кліпи, хоча тоді ніхто не підозрював, що це так називається. При відсутності жовтої преси і світської хроніки люди дізнавалися про події в особистому житті кумирів з «Огоньков». Муслім Магомаєв і Тамара Синявська одружилися в листопаді 1974 року і незабаром заспівали в новорічному журналі «Огонек» дуетом. Так країна зрозуміла, що вони стали чоловіком і дружиною.


У 70-ті роки головою Держтелерадіо СРСР був Сергій Лапін. При ньому заборонялося виходити на екран чоловікам в шкіряному піджаку, в джинсах, без краватки, з бородою і вусами, жінкам - у сукні на шнурівці, в брючних костюмах, з декольте і з діамантами.

Валерія Леонтьєва в його облягаючих костюмах вирізали з програм. Решту вирізали з інших міркувань.

Степіст Володимир Кірсанов згадував, як в середині 70-х танцював з дружиною на «Вогник» під пісню Євгена Мартинова. А коли включив телевізор, побачив себе танцюючого під зовсім іншу мелодію. З'ясувалося, що причиною була нелюбов керівництва телебачення до Мартинову, а Кірсанова пояснили: «Скажи спасибі, що тебе залишили в ефірі».

гумористи

Зустрічати Новий рік у піднесеному настрої вже тоді допомагали гумористи. Фронтменом жанру був Аркадій Райкін, учасник такий же обов'язковий, як сьогодні Іван Ургант.

Надпопулярними були два дуети: Тарапунька і Штепсель, вмудрялися і на новорічній сцені «пропрацьовували» бюрократизм, і Міров і Новицький, шутівшіе не дуже мудро, зате актуально. Так, в 1964 році вони відгукнулися на моторошно модну тему «Кібернетика».

Неможливо було уявити «Вогник» і без гумористичних мініатюр. Особливо цінувалися в 70-х роках радянські гумористи, такі як Хазанов з його вічним студентом кулінарного технікуму.

Мода виконувати пісні з улюблених старих фільмів народилася теж не в наші дні. У журналі «Огонек» на зустрічі 1965 року в честь 20-річчя картини «Небесний тихохід» зіграли головних героїв фільму Микола Крючков, Василь Нещіпленко і Василь Меркур'єв з великим успіхом виконали прямо в студії «Летючий» та ще залучили до цього справжніх армійських генералів . А через кілька років уже трійця Нікулін - Віцин - Моргунов влаштувала на зйомках ексцентрика за мотивами «Пес Барбос і незвичайний крос».


Євген Петросян

Ну і звичайно ж КВН. Уже тоді Олександр Масляков був особою молодіжного гумору. Тодішній гумор КВН був менш парадоксальним і нітрохи не авангардним. А популярного сьогодні слова «кавеенщик» ще не вживали, говорили: «Пісня у виконанні гравців КВН».

А що зараз?

В кінці 90-х телеканал «Росія» відроджує традицію «Блакитного вогника» і вже в 1997 році виходить випуск, присвячений 35-річчю програми. У наші дні на заміну «Блакитному вогнику» прийшла щотижнева передача під назвою «Суботній вечір», а на заміну «Новорічного Блакитному вогнику» прийшов «Блакитний вогник на Шаболовці».

Ця телепрограма об'єднувала більшу країну навіть в ті роки, коли її вже нічого не об'єднувало. Змінювали один одного генсеки і президенти, а вона залишалася. І всенародно обраної була саме вона - «Блакитний вогник». Власне, її історія - це історія СРСР і Росії.

В країні має бути щось невгасаючим і є. Це Вічний вогонь і вічний «Блакитний вогник». І того й іншого держава завжди надавала важливе виховне значення. В останньому випадку виховували, розважаючи.
У 1962 році телебачення показало передачу «Телевізійне кафе», яка потім стала називатися «На вогник», потім «На блакитний вогник» і, врешті-решт, «Блакитний вогник». Передача йшла на всю країну по суботах з 22.00 до 24.00.

Спочатку «Вогники» йшли щотижня. Надалі їх стали приурочувати до святкових радянським дат - Дня космонавтики, 8 березня, 1 Травня, Дня святого Валентина, Хеллоуїну ... Ні, двох останніх свят тоді ще, здається, не було. За 40 з гаком років багато в історії «Огоньков», як і в історії країни, переплуталося. Навіть дата першої програми, за одними джерелами, 5-е, а за іншими - 6 квітня 1962 року.

Надалі на передачу запрошувалися письменники, поети, композитори, музиканти, лауреати міжнародного конкурсу ім. П.І.Чайковського, режисери та актори провідних театрів, художники, відомі оперні та естрадні виконавці. Завжди бажаними гостями програми були представники союзних республік і закордонні гості. Часто передачі вели наші диктори , , С.Моргунова, Є.Суслов.

Популярні новорічні передачі змінили свою назву з початком перебудови. Їм надавали дещо іншу форму, хоча по суті вони залишалися «Голубими вогниками». В кінці 90-х канал «Росія» повернувся до колишньої назви.
Зараз «Вогник», як і раніше, складається з пісень і жартів. Його творці кажуть, що, оскільки канал державний, учасники не мають права жартувати нижче пояса. Правда, зауважимо, сам пояс вже давно опустився. У моді - занижена талія.

«Вогник» (вже наш, не телевізійний режисер) вирішив простежити, як в «Блакитних вогниках» відбивалася епоха. Як доярок і космонавтів за столиками змінювали Сліска і Жириновський, а Пугачову і Кобзона не перемінив ніхто. Йосип Кобзон в грудні, на зйомках «Блакитного вогника», сказав, що у нього це 45-й «Вогник».
Історію жанру, незважаючи на його багаторічну популярність, здається, мало хто вивчав.

Лише в 2002 році, до 40-річчя «Блакитних вогників», Авторське телебачення підготувало програму «Традиційний збір», на яку запросило творців і учасників «Огоньков» різних років. Програму показав канал «Росія», але в неї увійшов далеко не весь зібраний матеріал. Частина його використовується в нашій публікації.

60-е. Змінна ток-шоу

Спочатку «Блакитні вогники» йшли в прямому ефірі. Чи не від сміливості керівництва - записи просто не існувало.
Версія, як з'явився «Вогник», така: в 1962 році головного редактора музичної редакції зателефонували з ЦК КПРС і попросили придумати музично-розважальну програму.

Тоді, на початку 60-х, влада зрозуміла значимість телебачення. У 1960 році вийшла постанова ЦК «Про подальший розвиток радянського телебачення, в якому це саме телебачення проголошувалося« важливим засобом комуністичного виховання народних мас в дусі марксистсько-ленінської ідейності і моралі, непримиренності до буржуазної ідеології ».

Оскільки приблизно в цьому дусі треба було примудритися придумати розважальну передачу, то впоратися з цим ніхто не міг. Тоді хтось, побачивши в коридорі Шаболовки молодого сценариста Олексія Габриловича, попросив його подумати, і той погодився - правда, тут же про це забув. Через пару тижнів його викликали до начальства. Сценарист, напередодні відзначав щось в кафе, на ходу прідумл форму кабачка, куди актори приходять після вечірніх вистав і розповідають кумедні історії.

Першими ведучими «Огоньков» були актор і співачка Ельміра Уразбаєва. На програмі АТВ «Традиційний збір» згадували, як в одному з перших «Огоньков» в живому ефірі Уразбаєва почала співати пісню під фонограму і підійшла до одного зі столиків. Їй протягнули келих з шампанським. Вона п'є, а в цей час в студії звучить її голос. Від жаху вона поперхнулася і закашлялась - пісня продовжувала звучати. Потім обурені глядачі писали на телебачення, що, виявляється, Уразбаєва зовсім не співачка.

Головними героями «Огоньков» 60-х, звичайно, були космонавти. Влаштовувалися навіть спеціальні «космічні» «Вогники» - після польотів. Рейтинг таких програм, напевно, теж був космічним, тільки тоді ніхто не рахував. Микола Місяців, колишній голова Держтелерадіо СРСР, згадував, що директор Куйбишевської гідроелектростанції завжди просив його завчасно повідомляти, коли буде «Вогник», щоб можна було підключити два додаткових турбогенератора. Таким чином, «Блакитні вогники» були першими в прямому сенсі ток-шоу.

гр. "Машина часу"

Після відкриття 600 метрової (кв. М.) Студії наші можливості розширилися. Ми стали запрошувати естрадні оркестри, хореографічні колективи, солістів опери і балету Великого театру, Музичного театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка, артистів театру оперети. Одну з передач ми провели в цирку на Кольоровому бульварі, де провідними були відомі клоуни, а гостями - артисти цирку і відомі естрадні співаки. Гості сиділи за столиками, розставленими на манежі.

Репетиції передачі проходили тільки з провідними, які повинні були точно знати свій текст, особливо слова початку і кінця програми.
Через три роки ми вирішили загасити «Блакитний вогник». Телебачення любить новизну, але нам це не вдалося. Глядач вимагав повернути в ефір любиться передачу. Після переїзду телебачення в Останкінський телецентр ми перейшли на зйомки тільки святкових і новорічних програм. Телеглядачі з «Блакитним вогником» проводжали Старий рік і після 12 години ночі зустрічали Новий рік до ранку.

Режисерами передач були Віктор Черкасов і Юрій Богатиренко. Телеоператори змінювалися. Першу передачу провела бригада Юрія Ігнатова, яка і надалі тісно з нами співпрацювала.

70-е. Чи не вічно живий ефір

Поступово «Блакитні вогники» стають штучними, як багато новорічні ялинки. З появою записи програму стали знімати частинами: учасники та гості сиділи за столиками і плескали виконавцю номера так, як ніби вони його тільки що бачили, хоча номер записувався в інший день. Спочатку на столиках стояли справжнє шампанське (або хоча б справжній чай і кава) і свіжі фрукти.

Потім вже наливали або підфарбовану воду. А фрукти і солодощі вже були з пап'є-маше. Після того, як хтось зламав зуб, учасників «Блакитного вогника» попереджали, щоб вони не намагалися нічого відкусити.
У 70-е масовка в залі відповідала часу: наприклад, за столиками могли сидіти дівчата з Міністерства сільського господарства.
У «Блакитному вогнику» виникли перші кліпи, хоча тоді ніхто не підозрював, що це так називається.

При відсутності жовтої преси і світської хроніки люди дізнавалися про події в особистому житті кумирів з «Огоньков». Муслім Магомаєв і Тамара Синявська одружилися в листопаді 1974 року і незабаром заспівали в новорічному журналі «Огонек» дуетом.Так країна зрозуміла, що вони стали чоловіком і дружиною.
У 70-ті роки головою Держтелерадіо СРСР був Сергій Лапін .. При ньому заборонялося виходити на екран чоловікам в шкіряному піджаку, в джинсах, без краватки, з бородою і вусами, жінкам - у сукні на шнурівці, в брючних костюмах, з декольте і з діамантами. Валерія Леонтьєва в його облягаючих костюмах вирізали з програм.

Решту вирізали з інших міркувань. Степіст Володимир Кірсанов згадував, як в середині 70-х танцював з дружиною на «Вогник» під пісню А коли включив телевізор, побачив себе танцюючого під зовсім іншу мелодію. З'ясувалося, що причиною була нелюбов керівництва телебачення до Мартинову, а Кірсанова пояснили: «Скажи спасибі, що тебе залишили в ефірі».

На «Огоньках» головними були два улюблених жанру влади - циганський романс у виконанні і оперета у виконанні Тетяни Шмига. А сама влада стала особисто звертатися до народу в новорічну ніч. Правда, останній раз зробив це в 1973 році, потім народ знову вітали безликі ЦК, Верховна Рада і Рада Міністрів.

80-е. Блакитні прожектори перебудови

Новорічну ніч вже неможливо уявити собі без Діда Мороза та Філіпа Кіркорова. Причому Дід Мороз буває не на всіх каналах. Кіркоров вперше з'явився в журналі «Огонек» до 8 Березня 1981 року завдяки режисерові Світлані Аннапольська: «Я побачила Філіпа в редакції народної творчості і подумала, непогано було б його зняти, - розповідає Світлана Іллівна. - Але потім почалася боротьба, тому що Філіпа вважали занадто красивим і схожим на Захарова.


Тоді ж виникли проблеми з Тамарою Гвердцителі. І я написала заяву: якщо мені не дозволять знімати Кіркорова і Гвердцителі, я цей «Вогник» робити не буду. І мені дозволили ».

Студія оформлялася в радянські роки скромненько: мішурою, серпантином і кульками за 5 копійок. Якось після ефіру Сергій Лапін, який побачив вітражі з масками і конфетті, почав кричати на художників: «Новий рік - це рубіж переходу нашої країни на новий етап соціалізму. Вітражі повинні бути з заводами, фабриками і новобудовами! ».

Але незабаром Лапін пішов з ТБ.
- Тоді «Вогники» ще брали представники Держтелерадіо і ЦК КПРС, що курирують телебачення, - згадує режисер Ігор Іванов. - Таким зірок, як Пугачова, Ротару, Леонтьєв, дозволялося виконувати по дві і навіть три пісні. У новорічний «Вогник-86» Алла Борисівна записала три пісні. «Балалайка» заборонили, але вона прозвучала в новорічній «Ранкової пошти».

А взагалі в ефір не пустили пісню «Біла панама», вважаючи шинкарської. Крім того, Лапін категорично не бажав бачити в ефірі Михайла Жванецького. Але коли я вже монтував програму, Лапін пішов з телебачення. Я подзвонив Жванецькому, і ми його зняли окремо - зйомки в студії адже вже закінчилися. Так Жванецький в 1986 році вперше був показаний в новорічному журналі «Огонек». Далі він вже був завжди.

«Вогник» будувався за певною схемою: спочатку класика, потім народні пісні і лише потім естрада. Крім того, були виступи виконавців з соцкраїн. Схема перейшла від доперебудовних «Блакитних вогників» і в кінці 80-х ще дотримувалися. Перелом настав у 1990-му. За словами Ігоря Іванова, це був перший «Вогник», в якому з'явився жанр вар'єте.

Ідея виникла після відкриття в 1960 році молодіжного кафе в Москві, на вулиці Горького. У ньому проходили всілякі диспути, виступали артисти, поети читали свої вірші. У музичній редакції ЦТ була створена творча група в складі завідувача відділом естради Віктора Черкасова, режисерів Юрія Богатирьова і Олексія Габриловича, редактора Валентини Шатрова. Спочатку спільно з керівниками молодіжного кафе планували вести прямі трансляції із залу, але скоро від ідеї відмовилися на користь самостійної телепередачі. При цьому атмосферу кафе зберегли, поставивши столики і придумавши фабулу: відомі діячі культури, театру і кіно, передовики виробництва як би заходять в кафе на чашечку кави.

Спочатку програма називалася «Телевізійне кафе», потім - «На вогник», після - «На блакитний вогник» (мався на увазі блакитне світло від екранів найбільш поширених тоді чорно-білих телевізорів) і, нарешті, - «Блакитний вогник». Одним із творців і перших її провідних був актор Олексій Польовий. [ ]

В ефірі

Директор першого випуску 1962 Аркадій Євгенович Алексєєв, наполягав, щоб найвідомішого людини планети 1962 Юрія Гагаріна не уявляли у випуску, щоб не девальвувати соціальне значення інших видних гостей, відомих діячів культури, представників ударників праці і військових.

Спочатку «Блакитні вогники» виходили щотижня по суботах з 22:00 до 0:00, а потім тільки у свята: 8 березня, 1 травня, на Новий рік. 15 лютого 1964 року вийшов ювілейний 100-й випуск. У 1960-і роки зйомки проводилися в « телевізійному театрі»(Зараз« Палац на Яузі »), а потім в Останкіно. Після відкриття великої студії (600 m²) можливості розширилися: стали запрошувати естрадні оркестри, хореографічні колективи, солістів опери і балету Великого театру, Музичного театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка, артистів театру оперети. Одна з передач знімалася в цирку на Кольоровому бульварі, провідними були відомі клоуни, а гостями - артисти цирку та естрадні співаки. Гості сиділи за столиками, розставленими на манежі.

«Вогник» до Нового 1964 році був знятий в кінці 1963 року в двох частинах, двома різними групами: перша, передноворічна (режисер Едуард Абаля) являє собою постановочний фільм-концерт з великою кількістю комбінованих зйомок; друга частина зроблена режисером Е. Ситникова в більш неформальній, природною атмосфері, як би «в прямому ефірі».

У «Огоньках» виступали провідні діячі культури і мистецтва, а гостями були передовики виробництва, космонавти, видатні військові, діячі науки і мистецтва, також гості з соціалістичних країн. Неодмінними атрибутами новорічних «Блакитних вогників» була досить невимушена атмосфера, яку підкреслював серпантин, літаючий по студії, шампанське і частування. У випусках 1960-х і 1970-х років за столиками в студії сиділи всі учасники - і виступаючі артисти, і запрошені гості. Учасники програми по черзі вітали телеглядачів з подією, з приводу якого всі зібралися, після чого артисти піднімалися на сцену для виступу. Пізніше «Блакитні вогники» придбали форму театралізованого дійства.

З 1986 року, за часів перебудови, новорічні телеконцерти перестали називатися «Голубими вогниками». Через рік, в 1987 році в ефір вийшов незвичайний «Блакитний вогник». Зйомки проходили в різних кінцях Москви: в ресторані «Арбат», в музеї-заповіднику «Коломенське», в концертній студії «Останкіно» і в телецентрі «

Ця телепрограма об'єднувала більшу країну навіть в ті роки, коли її вже нічого не об'єднувало. Змінювали один одного генсеки і президенти, а вона залишалася. І всенародно обраної була саме вона - " Блакитний вогник". Власне, її історія - це історія СРСР і Росії. І сьогодні хотілося б згадати ті кумедні моменти, які з різних причин не увійшли в новорічний ефір або ж, навпаки, зробили його незабутнім ...

Який же Новий рік без ... телевізора? Навіть зараз, через більш як півстоліття відтоді, як блакитний екран висвітлив радістю радянські квартири, він залишається незмінним святковим атрибутом. Протягом довгих років увечері 31 грудня всі громадяни завмирали перед чорно-білим телевізором в очікуванні воістину доброго і щирого «Блакитного вогника» з привітними провідними, веселими піснями, конфетті та серпантином ...

Версія, як з'явився "Огонек", така: в 1962 році головного редактора музичної редакції зателефонували з ЦК КПРС і попросили придумати музично-розважальну програму. Тоді, на початку 60-х, влада зрозуміла значимість телебачення.

У 1960 році вийшла постанова ЦК "Про подальший розвиток радянського телебачення", в якому це саме телебачення проголошувалося "важливим засобом комуністичного виховання народних мас в дусі марксистсько-ленінської ідейності і моралі, непримиренності до буржуазної ідеології".

Оскільки приблизно в цьому дусі треба було примудритися придумати розважальну передачу, то впоратися з цим ніхто не міг. Тоді хтось, побачивши в коридорі Шаболовки молодого сценариста Олексія Габриловича, попросив його подумати, і той погодився - правда, тут же про це забув. Через пару тижнів його викликали до начальства. Сценарист, напередодні відзначав щось в кафе, на ходу придумав форму кабачка, куди актори приходять після вечірніх вистав і розповідають кумедні історії ......

Головною характерною рисою «Блакитних вогників» була невимушена атмосфера, створена за допомогою серпантину, «Советского шампанского» і частувань, розставлених на столиках гостей.

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник
У перший рік «Блакитний вогник» почали випускати настільки активно, що він виходив аж щотижня, але потім і завзяття творців кілька вичерпався, і інші програми почали з'являтися одна за одною. А за «Блакитним вогником» закріпилася роль головної розважальної програми країни, яка в Новий рік створювала людям настрій на весь рік вперед.

Вперше в новорічну ніч «Вогник» вийшов на екрани 31 грудня 1962 року. Протягом перших десяти років його існування творці «Блакитного вогника» придумали і освоїли все те, чим живе нинішнє розважальне телебачення. Різниця тільки в технічному виконанні, але ідеї і наповнення залишилися колишніми. У тому, що показували в новорічних «Огоньках» сорок з гаком років тому, легко можна розгледіти окремі риси і цілі передачі сьогоднішнього телебачення.

Хочеться розповісти і про появу такого дивного назви - «Блакитний вогник». Їм телепередача зобов'язана чорно-білому телевізору. До початку 60-х років величезний дерев'яний ящик з маленьким екраном поступово пішов в минуле. Олександрівський радіозавод почав випуск «Рекордів». Кінескоп у них значно відрізнявся від своїх попередників. Від моделі до моделі він збільшувався в розмірах, а його зображення - хоча і залишилося чорно-білим, але біля екрану з'явилося блакитне світіння. Саме тому з'явилося незрозуміле для нинішньої молоді назву.

Творці цілком логічно припустили, що якщо програма виходить в кінці року, то і звучати в ній повинні кращі пісні, виконані в цьому році. Конкуренція за місце в складі серед виконавців була такою, що в одному з перших випусків навіть Людмилу Зикіна з піснею «Тече річка Волга» показали лише невеликим уривком.

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник
Першими ведучими «Блакитного вогника» були актор Михайло Ножкин і співачка Ельміра Урузбаева. Саме з Ельміра в одному з перших випусків передачі трапився непередбачений казус. І всьому виною - невміння працювати з фонограмою.

У прямому ефірі «Блакитного вогника» Урузбаева, виконуючи пісню, підійшла до одного зі столиків музичного кафе. Хтось із запрошених гостей простягнув їй келих з шампанським. Співачка, розгубившись від несподіванки, взяла келих у руку, надпила ковток і, до того ж поперхнувшись, раскашлялся.

Поки відбувалося це дія, фонограма продовжувала звучати. Після трансляції передачі телебачення завалили листами здивовані телеглядачі. Не звиклі до фонограми, вони не переставали задавати один і той же питання: «Як можна пити і одночасно виконувати пісню? Або це зовсім не Урузбаева співає? Якщо це так, то яка ж вона співачка ?! ».

Жанровий розклад був різний: глядача пригощали навіть оперними номерами, але вже тоді рідкісний «Вогник» обходився без Едіти П'єхи. А Йосип Кобзон і в 60-х майже нічим не відрізнявся від себе нинішнього. Він був скрізь і співав про все. Хоча іноді ще дозволяв собі експерименти: так, в одному з «Огоньков», виконуючи дуже актуально пісню «Куба - любов моя!», Кобзон став ... з бородою а-ля Че Гевара і автоматом в руках!

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник
Пропустити передачу було немислимо - не повторювали. Звичайно, «Вогник» так би й залишився неясним враженням дитинства, якби не збереглися записи. Думаю, кіноплівка - кращий винахід минулого століття, і залишені ті кадри нам в докір - як ми, нинішні, низько впали!

Зірки на екрані

Як і сьогодні, в 60-х родзинкою телеугощенія були зірки. Правда, зірки в ті часи були інші, і дорогу до слави вони собі прокладали по-іншому.

Жоден новорічний «Блакитний вогник» не обходився без космонавтів, а Юрій Гагарін до самої загибелі був головним персонажем телевізійних свят. Причому космонавти не просто сиділи, а брали активну участь в шоу.

Так, в 1965 році зовсім недавно повернулися з орбіти Павло Бєляєв та Олексій Леонов зображували телеоператорів, що знімають, як співає молода Лариса Мондрус. А Юрій Гагарін ходив по студії з наймодніших ручною кінокамерою. Леонов в завершенні сюжету ще й станцював з Мондрус твіст.

Дивлячись сьогодні «Вогники» 60-х, можна навіть простежити, як ріс в званні космонавт номер один. Спочатку він з'являвся в кітелі з погонами майора, потім - підполковника, а потім і полковника. Це зараз космонавт - всього лише одна з професій, а тоді на них дивилися як на героїв. Якщо Гагарін або Титов щось говорили, ніхто поворухнутися не смів, все слухали з відкритими ротами.

Зараз немає людини, яка могла б зрівнятися по народному обожнювання з Гагаріним в 60-х. Тому космонавти на новорічних «Огоньках» завжди були бажаними гостями. І лише 1969 рік, перший після загибелі Юрія Олексійовича, зустрічали без космонавтів.

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник
Поступово «Блакитні вогники» стають штучними, як багато новорічні ялинки. З появою записи програму стали знімати частинами: учасники та гості сиділи за столиками і плескали виконавцю номера так, як ніби вони його тільки що бачили, хоча номер записувався в інший день.

Спочатку на столиках стояли справжнє шампанське (або хоча б справжні чай і кава) і свіжі фрукти. Потім вже наливали лимонад або підфарбовану воду. А фрукти і солодощі вже були з пап'є-маше. Після того як хтось зламав зуб, учасників «Блакитного вогника» попереджали, щоб вони не намагалися нічого відкусити.

У 70-е масовка в залі відповідала часу: наприклад, за столиками могли сидіти дівчата з Міністерства сільського господарства. У «Блакитному вогнику» виникли перші кліпи, хоча тоді ніхто не підозрював, що це так називається. При відсутності жовтої преси і світської хроніки люди дізнавалися про події в особистому житті кумирів з «Огоньков». Муслім Магомаєв і Тамара Синявська одружилися в листопаді 1974 року і незабаром заспівали в новорічному журналі «Огонек» дуетом. Так країна зрозуміла, що вони стали чоловіком і дружиною.

У 70-ті роки головою Держтелерадіо СРСР був Сергій Лапін. При ньому заборонялося виходити на екран чоловікам в шкіряному піджаку, в джинсах, без краватки, з бородою і вусами, жінкам - у сукні на шнурівці, в брючних костюмах, з декольте і з діамантами.

Валерія Леонтьєва в його облягаючих костюмах вирізали з програм. Решту вирізали з інших міркувань. Степіст Володимир Кірсанов згадував, як в середині 70-х танцював з дружиною на «Вогник» під пісню Євгена Мартинова. А коли включив телевізор, побачив себе танцюючого під зовсім іншу мелодію. З'ясувалося, що причиною була нелюбов керівництва телебачення до Мартинову, а Кірсанова пояснили: «Скажи спасибі, що тебе залишили в ефірі».

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник
гумористи

Зустрічати Новий рік у піднесеному настрої вже тоді допомагали гумористи. Фронтменом жанру був Аркадій Райкін, учасник такий же обов'язковий, як сьогодні Іван Ургант.
Надпопулярними були два дуети: Тарапунька і Штепсель, вмудрялися і на новорічній сцені «пропрацьовували» бюрократизм, і Міров і Новицький, шутівшіе не дуже мудро, зате актуально.

Так, в 1964 році вони відгукнулися на моторошно модну тему «Кібернетика». Справжнім ветеранам новорічного шоу - Едіті П'єсі, Йосипу Кобзону, Аллі Пугачовій, Мусліма Магомаєва, Софії Ротару - дозволялося виконувати по дві і навіть три пісні підряд.
Іноземні шлягери були в дивину і то у виконанні вітчизняних зірок.

Неможливо було уявити «Вогник» і без гумористичних мініатюр. Особливо цінувалися в 70-х роках радянські гумористи, такі як Хазанов з його вічним студентом кулінарного технікуму.

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник

Мода виконувати пісні з улюблених старих фільмів народилася теж не в наші дні.

У журналі «Огонек» на зустрічі 1965 року в честь 20-річчя картини «Небесний тихохід» зіграли головних героїв фільму Микола Крючков, Василь Нещіпленко і Василь Меркур'єв з великим успіхом виконали прямо в студії «Летючий» та ще залучили до цього справжніх армійських генералів .

А через кілька років уже трійця Нікулін - Віцин - Моргунов влаштувала на зйомках ексцентрика за мотивами «Пес Барбос і незвичайний крос».

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник
КВН

Уже тоді Олександр Масляков був особою молодіжного гумору, правда, особою куди більш молодим, хоча інтонації у нього були ті ж самі, що і сьогодні. Гумор КВН був менш парадоксальним і нітрохи не авангардним. А популярного сьогодні слова «кавеенщик» ще не вживали, говорили: «Пісня у виконанні гравців КВН».

"Хвилина слави"

Смішні чудики були затребувані завжди, і навіть суворе радянське телебачення нічого не могло з цим вдіяти. Правда, фріки були все-таки не настільки відв'язні, як ті, що зараз беруть участь в «Хвилині слави», а «з культурним ухилом». І показувати їх показували, але ставилися до них без захвату. Так, ведучий «Блакитного вогника» в 1966 році молодий Євген Леонов безпосередньо відгукнувся про музиканта, що грав смичком на пилі: «Ненормальний, чи що?»

Але в 90-х роках телеканал «Росія» відроджує традицію «Блакитного вогника» і вже в 1997 році виходить випуск, присвячений 35-річчю програми. У наші дні на заміну «Блакитному вогнику» прийшла щотижнева передача під назвою «Суботній вечір» (в ролі телеведучого - Микола Басков, а дует Маврикіївна і Микитівни заміщає тепер дуо Нових Росіян Бабок).

Транслюється «вечір» на все тому ж каналі «Росія», головна відмінність передачі від «Блакитного вогника» - це те, що гостями програми тепер стають виключно зірки вітчизняного «шоубізу». До речі, на заміну «Новорічного Блакитному вогнику» прийшов «Блакитний вогник на Шаболовці».

Ось так воно і буває, оригінальне минуле передачі пішло в історію і на Youtube зі словами «Не згадуйте лихом» ... Зараз "Огонек", як і раніше, складається з пісень і жартів. Його творці кажуть, що, оскільки канал державний, учасники не мають права жартувати нижче пояса. Правда, зауважимо, сам пояс вже давно опустився. У моді - занижена талія.

В "Блакитних вогниках" відбивалася епоха. Доярок і космонавтів за столиками змінювали Сліска і Жириновський, а Пугачову і Кобзона не перемінив ніхто ...

Блакитний вогник архів передач. Блакитний вогник

Вибір редакції
А так телепроект Битва екстрасенсів виявляє екстрасенсів? Це найголовніше питання яке цікавить кожного захоплюється шоу ....

Валерія народила двійню від Пригожина - так?
Валерія та Йосип Пригожин - одна з найміцніших і щасливих пар у вітчизняному шоу-бізнесі. Чутки про нову 49 річної Валерії та ...

Сім акторів, "воскреслих" за допомогою спецефектів
Актори фільму «Форсаж 7» і знімальна команда проекту в листопаді 2013 р були вражені тим, що виконавець головної ролі в гучній ...

Який же Новий рік без ... телевізора? Навіть зараз, через більш як півстоліття відтоді, як блакитний екран висвітлив радістю радянські квартири, ...
Закрила своє шоу «Наодинці з усіма», канал не став купувати новий сезон «Поки всі вдома». З'являються чутки і про закриття інших передач - в ...
П'ять переможців «Голосу»: чим вони займаються зараз?
П'ять переможців «Голосу»: чим вони займаються зараз?
І ієромонах Фотій, а в п'ятому, попередньому сезоні переможцем стала. Шостий сезон став особливим, оскільки продюсери шоу після ДВХ років ...
В'ячеслав Ковтун - це український політолог. Його емоційні, але бездоказові висловлювання часто викликають у глядача питання: ...
Хлопці, ми вкладаємо душу в сайт. Дякуємо за те, що відкриваєте цю красу. Дякую за натхнення і мурашкі.Прісоедіняйтесь до нас в ...
Як ставляться до росіян за кордоном?
Вважається, що росіян не люблять у всьому світі. Можливо, це перебільшення, але ось в деяких місцях краще приховувати, що ти приїхав з ...
нове
  • Європейці проти русофобії: як насправді зараз ставляться до росіян за кордоном Ставлення до росіян в європі зараз
  • Льодовиковий період, переможці різних років Льодовиковий період хто
  • День Перемоги: святкові заходи Початок заходи 9 травня
  • День Перемоги: святкові заходи Заходи на червоній площі 9 травня
  • Похорон Кузьми Скрябіна: сім'я і друзі попрощалися з легендарним артистом
  • Поліна Фаворська з групи «Серебро»: «Вел мене бив, принижував і не давав мені є Прихід Поліни канікули в мексиці 2
  • Чому провідні залишають федеральний телеканал
  • Хор Орфеєв Тефі хто з телеканалів транслюватиме
  • Павло Воля і Ляйсан Утяшева розлучаються ...
  • Роман Пастернака "Доктор Живаго": аналіз твору Доктор Живого рік написання
Популярне