Желязни історія рудого демона. Історія рудого демона
В першу чергу ця трилогія привертає оригінальної, смачною концепцією світу, де гармонійно взаємодіють ангели і демони, гноми і дракони, грецькі боги і персонажі середньовічних європейських переказів. Написати міфологічне фентезі, та ще й з дещицею здорового гумору аж ніяк не просто, але треба визнати, що у творчого дуету Р. Шеклі і Р. Желязни це відмінно вийшло. У жанрі фентезі Желязни аж ніяк не новачок, його «Хроніки Амбера» давно визнані класикою, досвід вплетення міфів в фантастичні твори у нього також пристойний, досить згадати такі романи як «Князь світла» і «Створення світу, створення темряви». Незважаючи на те, що Р. Шеклі більше відомий своїми іронічними розповідями, «демонічна» тематика йому дається цілком непогано, цілий ряд його коротких історій дотепно обіграє класичний сюжет угоди людини з дияволом, антична міфологія теж нерідко ставала об'єктом його творчої уваги. Трилогія вийшла не ідеально рівною, але досить щільної - перший роман знайомить нас з основними персонажами і яскравим розмаїттям світу, друга частина - пригодницька феєрія з подорожами в часі, цілим набором варіантів альтернативної історії і захоплюючим Наддинамічний сюжетом. Заключний роман порадував менше за інших, але навіть його цілком можна читати на хвилі інтересу, створеної попередніми частинами.
У центрі сюжету трилогії - пригоди рудого демона Аззі, який волею випадку стає однією з ключових фігур в одвічному протистоянні Світла і Темряви. У першому романі Аззі представляє інтереси темної сторони на першому етапі Тисячолітньої війни, яка визначить подальші долі світу. За задумом авторів одвічні суперники в битві за душі людей - ангели і демони - роблять одну спільну справу, в рамках всесвітнього рівноваги обидві сторони однаково важливі. Змагання носить не військовий, а скоріше спортивний характер, адже поняття добра і зла тут не тотожні світлою і темною сторонам, кожен учасник конфлікту є вільним у виборі методів, тому немає ніякого протиріччя в тому, що при необхідності ангел може заради досягнення своєї благої мети робити аморальні вчинки, а демон в своїх інтересах - надходити по справедливості. Щоб вирішити суперечку на користь Темряви, Аззі вирішує поставити свого роду реаліті-шоу за сюжетом відомої казки про Сплячої красуні, тільки з поганим кінцем. Створені з окремих частин людських тіл Принц і Красуня поводяться вкрай непередбачувано, а наявність у них свободи волі остаточно заплутує ситуацію.
Для сюжету другої частини автори вибрали легенду про доктора Фауста. Черговий етап Тисячолітньої війни за домовленістю між архангелом Михаїлом і Мефістофелем було вирішено провести у вигляді експерименту, поміщаючи випробуваного людини в різні ключові історичні епохи і пропонуючи на вибір кілька варіантів дій. Від рішення піддослідного залежить нарахування балів на користь Темряви або Світу, таким чином, з огляду на принцип свободи волі, сторони вирішили визначити природну схильність людства до зла або добра. В результаті помилки Мефістофеля місце доктора Фауста в випробуванні зайняв молодий авантюрист Мак Трефа, якому належить відвідати Константинополь, Пекін, Флоренцію, Лондон і Париж в різні історичні епохи. Протягом усього роману розгніваний Фауст переслідує самозванця, а тому і так доводиться несолодко - зробити правильний вибір в стислі терміни, та ще й під таким тягарем відповідальності, ой як непросто. Гримучий коктейль з міфологічного і героїчного фентезі з елементами гумору тут доповнюється хронооперой і альтернативною історією - на виході отримуємо дуже цікавий і насичений сюжет від якого складно відірватися. З усієї трилогії я б віддав цим романом свою перевагу.
Заключна частина трилогії на контрасті здається менш цікавою. Задумав зробити Велике злодійство Аззі приступає до постановки аморальної п'єси, яка покликана довести, що вибір тієї чи іншої сторони в глобальному конфлікті добра і зла ніяк не впливає на долю людини, навіть нікчемний, що не володіє ніякими талантами індивід може досягти успіху, доклавши до цього мінімум особистих зусиль. В основу постановки лягає гностична легенда про семи золотих свічниках, що отримала драматургічну обробку завдяки венеціанському поетові П'єтро Аретіно. Паралелі з першою частиною трилогії очевидні, тільки тут умови гри на порядок складніше - замість двох акторів планується задіяти одразу сім чоловік - по числу свічників, які повинні будуть привести своїх володарів до виконання їх найзаповітніших бажань. Природно сили світла далеко не в захваті від ідеї Аззі, тому рудому демона доведеться не тільки вести своїх невдалих підопічних за сюжетом п'єси, а й невпинно усувати наслідки підступу, які світла сторона під керівництвом архангела Михайла приготувала в достатку.
Персонажі вийшли досить симпатичними, їм хочеться співпереживати, кожна зустріч зі старими знайомими доставляє приємні емоції. Аззі протягом усього циклу змінюється, якщо на початку - це просто молодий, амбітний демон, то згодом це вже хитрий інтриган, який поступово починає розуміти, що любов і дружба вище інтересів учасників Тисячолітньої війни. Його кохана іліт - безсмертна відьма - змінюється, мабуть, більше за всіх - їй послідовно треба буде пройти по дорогах добра і зла і, подібно Аззі, переконатися, що найдорожче - любити і бути коханою, і не важливо чи носить твій коханий білосніжні крила або хизується з хвостом і роздвоєним копитом. Кожен персонаж запам'ятовується по-своєму - відданий своєму господареві Аззі горбань Фрике, розумна не по роках малятко Бріджет, якій під силу перехитрити самого диявола, простодушний гном Рогнір, який намагається триматися осторонь від великої політики, прямодушним ангел Гавриїл, готовий щиро творити добро, навіть якщо це зіграє на руку темним. У другій частині запам'ятовується образ Йоганна Фауста - безмірно діяльний, егоїстичний, пасіонарний, він поєднує в собі як позитивні, так і негативні якості - в цьому його натура. Мак Трефа, відіграється роль звичайної людини в фантастичних ситуаціях, а також античні боги і герої, які хоч і забуті, але ще існують на периферії нашої реальності, мріючи повернутися в підмісячний світ.
Як такого гумору тут трохи, у другій частині його майже немає, в третій жарти не завжди вдалі, запам'яталися хіба що пара забавних епізодів з першого роману. Зате згодом автори розписалися в сторону філософії - гармонійне існування добра і зла, що стоїть над усім цим невблаганна доля в особі давньогрецької богині Ананке і непорушні закони Всесвіту, що не терплять парадоксів, які примножують ентропію. У третій частині з метафізичними наворотами автори явно перестаралися, хоча в другій концепція працювала досить логічно. На завершення трилогії на сцені активізуються античні боги, в цьому плані незрозуміло відсутність єгипетських і індуїстських небожителів, адже Р. Желязни таке завдання було б цілком під силу, але, мабуть, автори вирішили не перевантажувати сюжет, і так фінальна концепція вийшла непростою. Незважаючи на обсяг, трилогія прочиталася у мене досить швидко, здебільшого стежити за розвитком сюжету було цікаво, хоча ближче до кінця оповідання трохи здулася. Як приклад гумористичного фентезі я б приводити цю трилогію не став, але в плані міфологічного відгалуження жанру зразок вийшов гідний.
Оцінка: 9
Трилогія про Рудому демона, що об'єднала таких яскравих і одночасно різних авторів як Желязни і Шеклі, чомусь тут спонукала читачів висловлюватися тільки коротко, майже в формі «одностиший». Хотілося б поговорити про ці книги детальніше, особливо для тих, хто ще з ними не знайомий. Так ось, в цій серії книг є виграшне поєднання захоплюючого сюжету, гумору, і легкого і грайливого - якщо мати на увазі гру слів - мови. Ще один плюс - оригінальне використання архетипів, алюзії до різних міфів і книгам. На мою думку, трилогію можна поставити на одну сходинку з Пратчетт, особливо, якщо Вам сподобалися "Good Omens", і вона цікавіше, ніж, наприклад, міфи Аспріна.
Перша книга, «Принесіть мені голову прекрасного принца» - це взагалі хіт, имхо. Стара казка на новий лад і змагання Добра і Зла в боротьбі за людей - сюжетні ходи, улюблені і активно експлуатуються багатьма авторами, але у Желязни і Шеклі історія Сплячої Красуні і Прекрасного Принца в постановці антерпренера з Ада дасть фору більшості переспівувань казкових сюжетів. Рудий демон Аззі, дрібна сошка в пекельної ієрархії, намагається зробити кар'єру, спродюсував чергову версію казки для еже-тисячолітнього змагання Ада і Раю за вплив на долі людства. Мета демона - довести, що Добро торжествує тільки в казці, а перенесіть персонажів в реальне життя - і не будуть вони схильні до подвигів і високих почуттів, а як раз навпаки. Природно, не можна очікувати від породження Пекла, що він буде грати за правилами. Своїх головних героїв Аззі, наслідуючи приклад Віктора Франкенштейна, зібрав з розрізнених шматків різних трупів, при цьому частини зберігають деяку пам'ять про типову поведінку колишніх власників. Ні, Красуня і Принц НЕ зомбі, а просто такі ... не зовсім цільні особистості. Декорації, а саме замки, скляну гору і зачарований ліс, демон видобуває із запасників Ада, долаючи бюрократичні перепони і технічні складності. Як у всякому великому підприємстві, у Аззі будуть і помічники, і недоброзичливці, і маса несподіваних проблем. Гомерично смішна книга, якщо Вас не бентежить деяка частка чорного гумору з вбивствами другорядних героїв і легкої Расчлененка.
Друга книга - нове прочитання історії доктора Фауста, з подорожами в просторі і часі, лже-Фаустом і цілим пантеоном давньогрецьких богів і героїв. Третя - про постановку Аззі «анти-моральної» п'єси, що не радує ні Рай, ні Пекло, і знову втягує в закулісні ігри Зевса і його божественну команду. Демонічна безпечність та підступи греків призводять до порушення всесвітніх причинно-наслідкових зв'язків і потужному Апокаліпсису в одному окремо взятому місті. В обох книгах є розкішні сцени, які змушують сміятися в голос, але їх небагато, а сюжет начебто і перенасичений героями і діями, але в плані підтримки інтересу до подій іноді провисає. У третій книзі хороша своєю пародійністю фінальна битва Аззі і нового божества, готового захопити світ, однак і вона закінчується несподівано стандартним хеппі-ендом. Нехай це оксюморон, але відчуття саме таке: чекаєш, що вже зараз автори розійдуться на повну потужність фантазії і стьобу, а головний герой раптово здох, і всі інші в єдиному пориві взялися за руки, щоб водити захоплені хороводи.
Прочитала всю трилогію, і не без задоволення, хоча це класичний випадок, коли продовження менш вдалі, ніж перша книга. Саме першу категорично рекомендую, інші - якщо Вам не захочеться розлучатися з головними героями або в загальному сподобається, як працюють Желязни і Шеклі в співавторстві. Мені сподобалося.
Оцінка: 8
Хороший зразок юморістеской фантастики. Це книги саме для відпочинку, розваги, а не для серйозних роздумів. Кращий в цьому циклі перший роман. Решта краще читати з перервами - кидається в очі повторюваність і експлуатація комерційно успішного сюжету.
Оцінка: 7
Непоганий цикл. Якщо розставляти романи в порядку «сподобалося», то на перше місце у мене вийшов «Театр», потім «Принесіть» і істотно менше сподобався «коль з Фаустом». Цей роман примудрився зібрати всі недоліки інших двох. Від «Принесіть» «Фауст» взяв сумбур сотень замальовок про незначні персонажах, майже ніяк не беруть участі в основному дії, а від «Театру» взяв полуфілософской марення про організацію Всесвіту і якихось забожественних силах.
Перший же і третій роман циклу - обидва гарні по-своєму (див. Мої відгуки на них).
В цілому почуття можна, особливо з перервами, по сторінці-двом в день. Якщо ж читати послідовно і довго, то від кількості стьобу-гумору може статися перенасичення. Все-таки це занадто епізодна-гумористичний цикл. Майже зовсім немає спокійних, що розслаблюють переходів від однієї гуморески до іншої.
Оцінка: 7
Цікавий цикл, в якому перша книга на дві голови вище наступних. Читати рекомендую тільки «Принеси мені голову Прекрасного принца» - відмінна постмодерністська казка. «Коль з Фаустом тобі не пощастило» читається важко, але здолати її можна, навіть з огляду на те, що Аззі в ній далеко не головний герой. Ну а останню книгу важко прочитати навіть по діагоналі, бо ... Гумору практично не залишилося, багато філософствувань, відсутність виразного сюжету, немає пам'ятних епізодів як в першій книзі. Було б просто чудово, якби всі книги були б витримані в єдиному гумористичному ключі, але, на жаль, останні частини сильно здають.
Оцінка: 7
Веселий, дотепний, що запам'ятовується роман, наповнений живими, несхожими один на одного персонажами, які діють в ім'я своїх власних інтересів, іноді збігається з інтересами інших, а іноді і вступає в протидію з ними.
Казковий світ, побудований на прикордонних областях грецької міфології, всім відомих казок Шарля Перро і неповторного творіння Гете, - запорука успіху цього циклу.
Оцінка: 8
Стор. 1 з 252
Содержание статьи развернуть / свернуть
Принеси мені голову прекрасного принца (Переклад А.К. Андрєєва)
Ранкова пісня
Глава 1
Ці нероби знову ухилялися від роботи. А Аззі тільки-тільки вибрав нарешті затишне містечко, в самий раз - подалі від вогнедишною діри в центрі пекла і від оточували її убілених інеєм залізних стін.
Температура стін була не набагато вище абсолютного нуля, адже їх охолоджував особистий кондиціонер самого диявола. У центрі ж пекла було так гаряче, що атоми втрачали свої електрони, а які відбувалися час від часу спалаху могли розплавити навіть протон.
Не можна сказати, щоб пекла конче потрібні були такий холод і така спека. Той, хто створював пекло, явно перестрахувався, точніше, перестарався. Людина, навіть мертвий, будучи кинутий в пекло, витримував тільки дуже вузький (в космічному масштабі) температурний діапазон. За межами цієї зони комфорту він швидко втрачав здатність відрізняти погане від дуже поганого. Та й то сказати, яка потреба підсмажувати бідолаху при жахливої \u200b\u200bтемпературі, якщо він відчував себе однаково і при п'ятистах, і при мільйоні градусів? Такі крайності тільки додавали турбот і мук демонам і іншим надприродним створінням, що обслуговував грішників. У надприродних істот діапазон відчуттів набагато ширше, ніж у людини; здебільшого це заподіює їм одні незручності, хоча іноді вони відчувають справжнє блаженство. Втім, в пеклі не прийнято говорити про блаженстві.
Звичайно, пекельна пекло складалася з безлічі відділів. Воно й зрозуміло, адже мільйони і мільйони людей вже давно мертві, щодня надходять натовпу нових грішників, і майже всі вони хоч скільки-то часу проводять в пеклі. Щоб зуміти розмістити і обслужити всіх, доводилося вживати заходів.
Відділ пекла, який очолював Аззі, називався «Північний дискомфорт 405». Це був один з найстаріших відділів, запущений в роботу ще за часів Вавилона, коли люди дійсно вміли грішити. На його стінах збереглися барельєфи крилатих левів, тому він навіть був занесений в Пекельний реєстру історичних пам'яток. Але Аззі було рішуче наплювати на роботу в цьому найвідомішому місці. Він хотів одного - якнайшвидше вибратися звідси.
Як і всі інші відділи пекла, «Північний дискомфорт 405» являв собою величезну помийну яму, з усіх боків оточене залізною стіною. У центрі ями була діра, з якої безперервно била вогненна струмінь, вилітали розпечені вугілля і витікала кипляча лава. На сліпучий вогонь неможливо було дивитися, але тільки цілком опери демонам начебто Аззі дозволялось носити темні окуляри.
Муки грішників супроводжувалися і посилювалися своєрідною музикою. У масі щільних, білястих, плесневеющіх і гниючих покидьків послужливі чертенята розчистили напівкруглу майданчик. На цьому майданчику були розставлені помаранчеві труни, на яких і розташовувався оркестр. Оркестранти підбиралися з числа начисто позбавлених слуху і померли під час концерту. У пеклі їх змушували грати твори самих бездарних композиторів усіх часів. На Землі їх імена давно забули, але в пеклі вони були знаменитостями - їх твори безперервно виконували і навіть транслювали по всеадской мережі.
Чертенята захоплено працювали, покомпактнее укладаючи грішників на сковорідках і перевертаючи їх. Як і вовкулаки, чертенята воліли грунтовно протухлих мерців, яких подавали добре підсоленими з гарніром з оцту, часнику, анчоусів і червиві сосисок.
Аззі довелося перервати свій відпочинок, тому що в тому секторі, який розташовувався прямо перед його очима, чертенята укладали грішників штабелями висотою всього лише о восьмій - десять рядів. Аззі піднявся зі свого досить зручною лежанки і, насилу продираючись через зогнилу яєчну шкаралупу, слизькі нутрощі і курячі голови, сповз на нижчий рівень, де ходити вже було набагато легше - по трупах.
Коли я пояснював, що мерців треба укладати у високі штабелі, - сказав він чертенята, - я мав на увазі щось набагато більш високу, ніж цю купу.
Але штабель розсипається, як тільки ми намагаємося укласти наверх ще кілька рядів, - заперечив головний чортеня.
Так візьми дошки або ще що-небудь і закрепи штабель! Мені потрібні штабеля висотою не менше двадцяти рядів!
Це буде важко зробити, сер.
Аззі здивовано втупився на чортеня. Невже якийсь нікчемний біс наважується заперечувати йому?
Роби, що наказано, або сам опинишся в купі мерців, - сказав він.
Слухаю, сер! Дошки вже несуть, сер! - Чортеня побіг, на ходу віддаючи розпорядження своєю бригаді.
День починався так само, як і будь-який інший день в будь-який пекла пекла. Але всього лише через мить йому судилося несподівано і різко змінитися. Зміни завжди застають нас зненацька. День за днем \u200b\u200bми ходимо протоптаних стежками, низько опустивши голову, не відриваючи присоромлений погляду від землі; ми втомилися від цих обридлих стежок і впевнені, що так буде тривати вічно. Та й звідки взятися змін, якщо ні лист, ні телеграма, ні навіть телефонний дзвінок не попередили нас про велику подію? Ми впадаємо у відчай, втрачаємо будь-яку надію і навіть не здогадуємося, що гонець уже несе звістку і що мрії зрідка збуваються навіть в пеклі. Правда, іноді кажуть, що надії найчастіше виконуються саме там, тому що вони самі по собі - одне з диявольських мук. Втім, можливо, це всього лише чергове перебільшення церковників, які люблять базікати на такі теми.
Аззі переконався, що чертенята стали працювати як слід. До кінця зміни залишалося тільки двісті годин (в пеклі дні тягнуться довго); тоді можна буде поспати години три, а потім знову доведеться братися за роботу. Аззі вже повернувся, маючи намір повернутися в той порівняно затишне містечко, яке тільки що довелося покинути, як його зупинив гонець:
Хіба це не ти той демон, який відповідає за цю пекло?
Гінцем виявився злий дух афріт з фіолетовими крилами. Як і багато інших завсідники базарів стародавнього Багдада, він тепер служив кур'єром, бо диявольським силам Верхньої палати подобалися ошатно розфарбовані тюрбани.
Я - Аззі Елбуб. Так, я відповідаю ось за цей відділ пекла.
Значить, ти мені і потрібен. - З цими словами афріт вручив Аззі азбестовий документ, поцяткований вогняними письменами.
Аззі спочатку натягнув рукавички і лише після цього взяв документ. Такі накази могли виходити тільки від Верховного ради пекельного правосуддя.
Роджер Желязни, Роберт Шеклі
Історія рудого демона
Принесіть мені голову прекрасного принца
УТРЕННЯЯ ПІСНЯ
СЕНДВІЧ З ГЕРОЄМ
Ці нероби знову ухилялися від роботи. А Аззі тільки-тільки вибрав нарешті затишне містечко, в самий раз віддалене і від вогнедишною діри в центрі пекла, і від оточували її убілених інеєм залізних стін.
Температура стін була не набагато вище абсолютного нуля - адже їх охолоджував особистий кондиціонер самого диявола. У центрі ж пекла було так гаряче, що атоми втрачали свої електрони, а які відбувалися час від часу спалаху могли розплавити навіть протон.
Не можна сказати, що пекло конче потребувала такому холоді і такій спеці. Той, хто її створював, явно перестрахувався, точніше, перестарався. Людина, навіть мертвий і кинутий в пекло, витримує - лише дуже вузький (в космічному масштабі) температурний діапазон. За межами цієї зони комфорту він швидко втрачає здатність відрізняти погане від дуже поганого. Та й то, яка потреба підсмажувати бідолаху при жахливої \u200b\u200bтемпературі, якщо він відчуває себе однаково і при п'ятистах, і при мільйоні градусів?
Такі крайності тільки додавали турбот і мук демонам і іншим надприродним створінням, що обслуговував грішників. У надприродних істот діапазон відчуттів набагато ширше, ніж у людини; здебільшого це заподіює їм одні незручності, хоча іноді вони відчувають справжнє блаженство. Втім, в пеклі не прийнято говорити про блаженстві.
Звичайно, пекельна пекло складається з безлічі відділів. Воно й зрозуміло, адже мільйони і мільйони людей вже давно мертві, щодня надходять натовпу нових грішників, і майже всі вони хоч скільки-то часу проводять в пеклі. Щоб зуміти розмістити і обслужити всіх, доводилося вживати заходів.
Відділ пекла, який очолював Аззі, називався «Північний дискомфорт 405». Це був один з найстаріших відділів, запущений в роботу ще за часів розквіту Вавилона, коли люди дійсно вміли грішити. На його стінах збереглися барельєфи крилатих левів, тому він навіть був занесений в Пекельний реєстру історичних пам'яток. Але Аззі було рішуче наплювати на роботу в цьому славному місці. Він хотів одного - якнайшвидше вибратися звідси.
Як і всі інші відділи пекла, «Північний дискомфорт 405» являв собою величезну помийну яму, з усіх боків оточене залізною стіною. У центрі ями знаходилася дірка, з якої безперервно била вогненна струмінь, вилітали розпечені вугілля і витікала гаряча лава. На сліпучий вогонь неможливо було дивитися, проте лише цілком опери демонам начебто Аззі дозволялось носити темні окуляри.
Муки грішників супроводжувалися і посилювалися своєрідною музикою. У масі щільних, білястих, плесневеющіх і гниючих покидьків послужливі чертенята розчистили напівкруглу майданчик. На цьому майданчику були розставлені помаранчеві труни, на яких і розташовувався оркестр. Оркестранти підбиралися з числа начисто позбавлених слуху і померли під час концерту. У пеклі їх змушували грати твори самих бездарних композиторів усіх часів. На Землі імена цих нездар давно забули, але в пеклі вони були знаменитостями - їх твори безперервно виконували і навіть транслювали по всеадской мережі.
Чертенята захоплено працювали, покомпактнее укладаючи грішників на сковорідках і перевертаючи їх. Як і вовкулаки, чертенята воліли грунтовно протухлих мерців, яких подавали добре підсоленими з гарніром з оцту, часнику, анчоусів і червиві сосисок.
Аззі довелося перервати свій відпочинок, тому що в тому секторі, який розташовувався прямо перед його очима, чертенята укладали грішників штабелями висотою всього лише в вісім-десять рядів. Аззі піднявся з дуже зручною лежанки і, насилу продираючись через зогнилу яєчну шкаралупу, слизькі нутрощі і курячі голови, сповз на нижчий рівень, де ходити вже було набагато легше - по трупах.
Коли я пояснював, що мерців треба укладати у високі штабелі, - сказав він чертенята, - я мав на увазі щось набагато більш високу, ніж цю купу.
Але штабель розсипається, як тільки ми намагаємося укласти наверх ще кілька рядів, - заперечив головний чортеня.
Так візьми дошки або ще що-небудь і закрепи! Мені потрібні штабеля висотою не менше двадцяти рядів!
Навряд чи вийде, сер.
Аззі здивовано втупився на чортеня. Невже якийсь нікчемний біс наважується йому заперечувати?
Роби що наказано, або сам опинишся в купі мерців.
Слухаю, сер! Дошки вже несуть, сер! Чортеня побіг, на ходу віддаючи розпорядження своєю бригаді.
День починався так само, як і будь-який інший день в будь-який пекла пекла. Але всього лише через мить йому судилося несподівано і різко змінитися. Зміни завжди застають нас зненацька. Ми вічно ходимо протоптаних стежками, низько опустивши голову, не відриваючи присоромлений погляду від землі; ми втомилися від цих обридлих стежок і впевнені, що так буде тривати завжди. Та й звідки взятися змін, якщо ні лист, ні телеграма, ні навіть телефонний дзвінок не попередили нас про велику подію? Ми приходимо у відчай, втрачаємо будь-яку надію - і не здогадуємося, що гонець уже несе звістку і що мрії зрідка збуваються навіть в пеклі. Правда, іноді кажуть, що мрії найчастіше збуваються саме в пеклі, тому що вони самі по собі - одне з диявольських мук. Втім, можливо, це всього лише чергове перебільшення церковників, які дуже люблять базікати на такі теми.
Аззі переконався, що чертенята стали працювати як слід. До кінця зміни залишалося тільки двісті годин (в пеклі дні тягнуться довго); тоді можна буде поспати години три, а потім знову братися за роботу. Аззі вже ступив назад, маючи намір повернутися в той порівняно затишне містечко, яке тільки що довелося покинути, як його зупинив гонець.
Хіба це не ти - той демон, хто відповідає за цю пекло?
Гінцем виявився злий дух афріт з фіолетовими крилами. Як і багато інших завсідники базарів стародавнього Багдада, він тепер служив кур'єром, бо диявольським силам Верхньої палати подобалися їх ошатно розфарбовані тюрбани.
Я - Аззі Ельбуб. І саме я відповідаю за цей відділ пекла.
Значить, ти мені і потрібен, - з цими словами афріт вручив Аззі азбестовий документ, поцяткований вогняними письменами.
Аззі спочатку натягнув рукавички і тільки після цього взяв документ. Такі накази могли виходити лише від Верховного ради пекельного правосуддя.
Аззі прочитав:
Справжнім сповіщаємо всіх демонів, що здійснена жорстока несправедливість, а саме: в пекло раніше призначеного йому терміну доставлено людська істота. Від його імені сили Світла вже висловили свій протест, оскільки людині повинно бути надано час для покаяння, навіть якщо він вже прожив відведені йому дні. Чи готові поставити один проти двох тисяч, що така несправедливість взагалі неможлива, але все ж шанси залишаються, хоча б і чисто теоретично. У зв'язку з вищевикладеним пропонується (розцінювати це як наказ) забрати згаданого людини з пекла, відмити належним чином і повернути на Землю до дружини і дітей. Вам особисто належить залишатися з ним до тих пір, поки він не адаптується в такій мірі, що зможе обходитися без сторонньої допомоги, оскільки в іншому випадку вся відповідальність за негаразди зазначеного людини ляже на нас. За виконання цього наказу Вам буде надано право виконувати звичайні обов'язки демона на Землі.
Щиро Ваш Асмодей, глава відділу північній пекла пекла.
P.S. Людина, про яку йде мова, відгукується на ім'я Томас Скрівнер.
Аззі не зміг стримати радості і навіть обійняв афріта. Той поспішно відступив назад, поправив свій тюрбан і сказав:
Спокійніше, приятель, спокійніше.
Я такий радий? - вигукнув Аззі. - Нарешті я виберуся звідси! Я повертаюся на Землю!
Нічого хорошого там немає, - зауважив афріт. - Втім, кожному і кожній - своє.
Аззі поспішив відправитися за Томасом Скрівнером.
Після довгих пошуків він виявив свого підопічного в секторі 1002WW.
У пекельної пекла грішників укладають штабелями, які мають у своєму розпорядженні амфітеатром, так що при необхідності будь-якого потрібного грішника знайти неважко. Існує і генеральний план пекла. Але в силу того, що нероби чертенята занадто недбало кидають тіла, штабеля часто руйнуються і грішні одного штабеля потрапляють в інший. Тому насправді розташування грішника в пеклі відомо тільки наближено.
Роджер Желязни, Роберт Шеклі
Історія рудого демона
Принесіть мені голову прекрасного принца
УТРЕННЯЯ ПІСНЯ
СЕНДВІЧ З ГЕРОЄМ
Ці нероби знову ухилялися від роботи. А Аззі тільки-тільки вибрав нарешті затишне містечко, в самий раз віддалене і від вогнедишною діри в центрі пекла, і від оточували її убілених інеєм залізних стін.
Температура стін була не набагато вище абсолютного нуля - адже їх охолоджував особистий кондиціонер самого диявола. У центрі ж пекла було так гаряче, що атоми втрачали свої електрони, а які відбувалися час від часу спалаху могли розплавити навіть протон.
Не можна сказати, що пекло конче потребувала такому холоді і такій спеці. Той, хто її створював, явно перестрахувався, точніше, перестарався. Людина, навіть мертвий і кинутий в пекло, витримує - лише дуже вузький (в космічному масштабі) температурний діапазон. За межами цієї зони комфорту він швидко втрачає здатність відрізняти погане від дуже поганого. Та й то, яка потреба підсмажувати бідолаху при жахливої \u200b\u200bтемпературі, якщо він відчуває себе однаково і при п'ятистах, і при мільйоні градусів?
Такі крайності тільки додавали турбот і мук демонам і іншим надприродним створінням, що обслуговував грішників. У надприродних істот діапазон відчуттів набагато ширше, ніж у людини; здебільшого це заподіює їм одні незручності, хоча іноді вони відчувають справжнє блаженство. Втім, в пеклі не прийнято говорити про блаженстві.
Звичайно, пекельна пекло складається з безлічі відділів. Воно й зрозуміло, адже мільйони і мільйони людей вже давно мертві, щодня надходять натовпу нових грішників, і майже всі вони хоч скільки-то часу проводять в пеклі. Щоб зуміти розмістити і обслужити всіх, доводилося вживати заходів.
Відділ пекла, який очолював Аззі, називався «Північний дискомфорт 405». Це був один з найстаріших відділів, запущений в роботу ще за часів розквіту Вавилона, коли люди дійсно вміли грішити. На його стінах збереглися барельєфи крилатих левів, тому він навіть був занесений в Пекельний реєстру історичних пам'яток. Але Аззі було рішуче наплювати на роботу в цьому славному місці. Він хотів одного - якнайшвидше вибратися звідси.
Як і всі інші відділи пекла, «Північний дискомфорт 405» являв собою величезну помийну яму, з усіх боків оточене залізною стіною. У центрі ями знаходилася дірка, з якої безперервно била вогненна струмінь, вилітали розпечені вугілля і витікала гаряча лава. На сліпучий вогонь неможливо було дивитися, проте лише цілком опери демонам начебто Аззі дозволялось носити темні окуляри.
Муки грішників супроводжувалися і посилювалися своєрідною музикою. У масі щільних, білястих, плесневеющіх і гниючих покидьків послужливі чертенята розчистили напівкруглу майданчик. На цьому майданчику були розставлені помаранчеві труни, на яких і розташовувався оркестр. Оркестранти підбиралися з числа начисто позбавлених слуху і померли під час концерту. У пеклі їх змушували грати твори самих бездарних композиторів усіх часів. На Землі імена цих нездар давно забули, але в пеклі вони були знаменитостями - їх твори безперервно виконували і навіть транслювали по всеадской мережі.
Чертенята захоплено працювали, покомпактнее укладаючи грішників на сковорідках і перевертаючи їх. Як і вовкулаки, чертенята воліли грунтовно протухлих мерців, яких подавали добре підсоленими з гарніром з оцту, часнику, анчоусів і червиві сосисок.
Аззі довелося перервати свій відпочинок, тому що в тому секторі, який розташовувався прямо перед його очима, чертенята укладали грішників штабелями висотою всього лише в вісім-десять рядів. Аззі піднявся з дуже зручною лежанки і, насилу продираючись через зогнилу яєчну шкаралупу, слизькі нутрощі і курячі голови, сповз на нижчий рівень, де ходити вже було набагато легше - по трупах.
Коли я пояснював, що мерців треба укладати у високі штабелі, - сказав він чертенята, - я мав на увазі щось набагато більш високу, ніж цю купу.
Але штабель розсипається, як тільки ми намагаємося укласти наверх ще кілька рядів, - заперечив головний чортеня.
Так візьми дошки або ще що-небудь і закрепи! Мені потрібні штабеля висотою не менше двадцяти рядів!
Навряд чи вийде, сер.
Аззі здивовано втупився на чортеня. Невже якийсь нікчемний біс наважується йому заперечувати?
Роби що наказано, або сам опинишся в купі мерців.
Слухаю, сер! Дошки вже несуть, сер! Чортеня побіг, на ходу віддаючи розпорядження своєю бригаді.
День починався так само, як і будь-який інший день в будь-який пекла пекла. Але всього лише через мить йому судилося несподівано і різко змінитися. Зміни завжди застають нас зненацька. Ми вічно ходимо протоптаних стежками, низько опустивши голову, не відриваючи присоромлений погляду від землі; ми втомилися від цих обридлих стежок і впевнені, що так буде тривати завжди. Та й звідки взятися змін, якщо ні лист, ні телеграма, ні навіть телефонний дзвінок не попередили нас про велику подію? Ми приходимо у відчай, втрачаємо будь-яку надію - і не здогадуємося, що гонець уже несе звістку і що мрії зрідка збуваються навіть в пеклі. Правда, іноді кажуть, що мрії найчастіше збуваються саме в пеклі, тому що вони самі по собі - одне з диявольських мук. Втім, можливо, це всього лише чергове перебільшення церковників, які дуже люблять базікати на такі теми.
Аззі переконався, що чертенята стали працювати як слід. До кінця зміни залишалося тільки двісті годин (в пеклі дні тягнуться довго); тоді можна буде поспати години три, а потім знову братися за роботу. Аззі вже ступив назад, маючи намір повернутися в той порівняно затишне містечко, яке тільки що довелося покинути, як його зупинив гонець.
Хіба це не ти - той демон, хто відповідає за цю пекло?
Гінцем виявився злий дух афріт з фіолетовими крилами. Як і багато інших завсідники базарів стародавнього Багдада, він тепер служив кур'єром, бо диявольським силам Верхньої палати подобалися їх ошатно розфарбовані тюрбани.
Я - Аззі Ельбуб. І саме я відповідаю за цей відділ пекла.
Значить, ти мені і потрібен, - з цими словами афріт вручив Аззі азбестовий документ, поцяткований вогняними письменами.
Аззі спочатку натягнув рукавички і тільки після цього взяв документ. Такі накази могли виходити лише від Верховного ради пекельного правосуддя.
- Біографія Віті АК (Віктор Гостюхін) Вітя ак справжнє ім'я
- Дружина Басти - дівчина з іншого світу
- Де живе Баста (Василь Вакуленко)
- Біографія Василя Вакуленко, більш відомого як "Баста", "Ноггано" і "Nintendo"
- Аукціон в World of Warcraft
- Кроссфракціонние аукціони
- Фіал пісків: де взяти рецепт і скільки коштує звірятко песчаниково дракон на аукціоні Торговці предметами за Спотворений часу знак
- Желязни історія рудого демона
- Етгар Керет - сім ситих років Сім ситих років fb2
- Роберт Дауні розводить руками Тоні Старк розводить руками
- Що пропонують головні канали країни
- Юлія Самойлова: Побачивши майбутнього чоловіка, я подумала: який жах!
- Олена Летюча біографія і все про особисте життя
- Бакинський чоловік і торти ночами: одкровення "шалений імператриці" Ірини Аллегрової Онук Аллегрової олександр біографія
- Лев Гейхман: біографія, особисте життя
- Борис акунин - біографія, інформація, особисте життя
- Біографія Валдіс Пельш
- Ксенія Бородіна вперше заявила про розлучення з чоловіком через зради
- Де живе олександр Градський Градський олександр і його син
- Наталя андреевна з камеді вумен, біографія, особисте життя