Сніг Т. Мавріна


книга тижні

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Т. Мавріна, Ю. Коваль
  2. Ю. Коваль «Снегодождь»

Т. Мавріна, Ю. Коваль

Союз двох талантів - художника Тетяни Мавриною і письменника Юрія Коваля - подарував нам серію дивних книг. Короткі оповідання - начебто про природу, а насправді про тонких струнах душі людської, ілюстрації, яким позаздрили б імпресіоністи. Для всіх шести книг, що вийшли в одній серії, характерно відчуття духовного світла і глибокої мудрості; «Сніг» ж виділяється серед них тим, що народжує дивне відчуття тепла і затишку ...

Історія створення цієї серії продовжує дивувати читачів вже протягом багатьох років. Книги створювалися як колажі з картин і слів, придуманих і написаних Мавриною і Ковалём незалежно один від одного! Мавріна НЕ ілюструвала ліричні замальовки Коваля, а підбирала співзвучні їм малюнки з уже зроблених. Незважаючи на те, що Тетяна Олексіївна була старше Юрія Коваля майже на сорок років, вони бачили світ практично в одних і тих же фарбах. Абсолютно різні за характером, вони любили бувати в одних і тих же місцях, милуватися природою, подорожувати по селах і маленьких містечках.

Перевидання всіх шести книг цієї серії видавництвом «Вебов і Кнігін» - справжній подарунок для поціновувачів якісної дитячої літератури (Ми вже писали про книгах "Скляний ставок"). Коли в 1985 році «Сніг» з'явився в магазинах, тираж був розкуплений практично відразу! Зрозуміло, зараз це бібліографічна рідкість.

Репринтне видання практично не відрізняється від оригіналу: відмінну якість друку, щільна крейдований папір - і ми знову поринаємо в дитинство. Незважаючи на те, що в зворушливих оповіданнях Юрія Коваля йдеться про зиму, від читання їх стає затишніше і тепліше. Разом з головним героєм ми знайомимося з місцевими жителями: бабкою Орехьевной, дідом Агафоном, Пантелеем, - катаємося на санях, п'ємо гарячий чай з медом і пряниками.

Жанрові фото Юрія Коваля, тонкі і злегка іронічні, схоже Мавринський картинкам, наповненим добрим гумором і глибокою любов'ю. Зрозуміло, ці приголомшливі малюнки і короткі ліричні розповіді можуть жити окремо, самі по собі, але разом їм затишніше і веселіше!

Від цієї книги неможливо відірватися навіть дорослому, а дітей вона просто зачарує!

Хто прочитав назву цієї розповіді, той напевно, подумав, що зараз весна,

сніг розтанув і на проталинах - проліски.

А зараз не весна - зараз пізня осінь. У віконце видно перший сніг. Він закрив землю, але кропива, іржаві реп'яхи стирчать з-під снігу.

- Он скільки навалило! - сказала вранці Пантельовна. - Можна за дровами на санках з'їздити.

Вона топила піч, а я лінувався, лежав і дивився, як вона рогачем ставить в піч чавуни. Пантельовна заглядала в піч, і обличчя її було вогненним, як у машиніста, який топить паровоз.

Але тільки, хоч і валить дим з труби, паровоз наш нікуди не їде, так і стоїть на краю села.

Санки були на горищі - старі, березові. Я дістав їх, обтрусив сінну труху, і ми пішли в ліс. Дрова були у нас недалеко, на узліссі, налив, нарубані і складені під ялинками.

Змахнувши з них снігову шапку, ми поклали поліна на санки, затягли мотузкою.

Но-о, поїхали!

Я тягнув санки, а Пантельовна йшла позаду - дивилася, не падають чи поліна.

Зовсім трохи випало снігу, а все відразу змінилося - і ліс, і дерева. Та й ми з Пантельовна стали зовсім іншими - зимовими людьми. Он Пантельовна йде в гумових чоботях, а здається - у валянках; сиве волосся з-під хустки вибилися - зовсім зимова старенька.

Рівне покрив сніг землю, зрідка тільки піднімають його якісь горбки. Пеньки або купини. Я колупнув один горбок чоботом - ось тобі на! Гриб! Моховик річний. Побуріла зелена шапка, легкий став гриб і крихкий. Я хотів відламати шматочок капелюшки - вона хруснула. Замерз моховик під снігом, як скляний став, і черв'яки в ньому замерзли.

Я побачив ще горбок, і це теж виявився моховик, що не червивий. Заходився на місці, став ще гриби шукати.

- Гриби! - крикнув я і, кинувши санную мотузку, пішов до узлісся і відразу наткнувся на виводок підсніжних маслюків. Вони почорніли, завмерши.

- Кинь ти ці гриби, - сказала Пантельовна, подивившись на маслюки. - Вони, мабуть, нехороші.

- Чому нехороші? Вони просто замерзли.

Але Пантельовна весь час, поки ми везли дрова, тлумачила, що гриби погані, що, мовляв, хороші гриби повинні до зими в землю піти або в листочки сховайся, а ці чого варті? Але коли ми під'їхали до будинку, настрій у неї змінилося - вона стала ці гриби жаліти: які, мовляв, вони нещасні, не встигли в землю сховатися - зверху сніг, і вони зовсім позамёрзлі.

Вдома я виклав гриби на підвіконня, щоб відтавали. Там було прохолодно, тому відтавали вони повільно, поступово. Відтаючи, вони, здається, оживали - поскрипували, здригалися, ворушилися.

- Покладемо їх в суп, - сказав я.

- Та що ти, батюшка! - налякалася вона. - Давай кинемо їх.

Але мені обов'язково хотілося спробувати суп з зимових грибів, і я умовив Пантельовна.

Коли варився суп, зайшла до нас Міроніха. Вона понюхала, чим пахне, і каже:

- Чим це пахне? Невже грибами?

- Грибами, грибами, матінка Міроні- ха. Грибов з-під снігу наколупав.

- Ну-ну-ну! .. - здивувалася Міроніха. - Бу-бу-бу ... Не стану я таку страмоту є.

А їй ніхто і не пропонував.

Суп приготувався, і Пантельовна розлила по мисках. Пантельовна трохи начебто боялася його пробувати, потім увійшла у смак. А мені суп дуже сподобався. Хороший вийшов. Звичайно, не такий, як влітку, але справжній грибний.

- Не стану я таку страмоту є, -. бубонів Мірсніха, а потім раптом хап зі столу ложку і в миску нирь. - Ну-ну-ну ... Бу-бу-бу ... - бубонів вона, налягаючи на суп. - Страмота-то яка!

Ми мовчали. Під кінець тільки Пантельовна сказала:

- Добрі люди підосичники та підберезники, а ми проліски варимо.

А мені дід Мороз на Новий Рік зробив чудовий подарунок. Я дуже давно хотіла собі всю серію книжок Юрія Коваля з ілюстраціями Мавриною (ось вона http://www.labirint.ru/series/26702/) і тадам! - тепер у мене є вся ця серія.

Перший сніг

Сніг Т. Мавріна

сніги білі

Холодні вже настали часи. Темні настали довгі ночі. Вечорами всі сидить Орехьевна біля вікна, в'яже рукавиці і наспівує:
У мене перед вікном
Розпустилася бузок ...
- Сирени тепер довго не дочекатися, - сказав я. - Про бузок - не час співати. Зима на носі. Граки останні відлітають.
- Про бузок завжди час співати. І взимку, і влітку.
Вона відклала в'язання, глянула в стелю і раптом заспівала:
- Сніги білі випадали.
- Охотнички виїжджали! - підхопив я.
Так ми співали і дивилися в стелю - напевно, тому, що звідки то звідти, з висот застельовому, очікували ми снігу.
А на ранок, коли я прокинувся, Орехьевна сказала:
- накликати ми з тобою, загукали, наманілі ...
Незвичайно ясно було в хаті. Срібний, сніговий світло йшло з вікон.
Я надів валянки, вискочив на вулицю.
Перший сніг цього року рівно і щільно ліг на землю. Все покрив: і даху, і дорогу, і далекі лісові галявини.
Сусід наш, Ляксандрич, вийшов на вулицю, і теж у валянках.

- Ось тепер і вважай, - сказав Ляксандрич. - Через сорок днів ляже справжній сніг, а це - перша пороша. Вона скоро розтане.

Заєць біляк. Все знайшли його?

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

мурашиний цар

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Дід, баба і Альоша

Засперечалися дід та баба, на кого схожий їх внук.
Баба каже:
- Альоша на мене схожий. Такий же розумний і господарський.
Альоша каже:
- Так, так, я весь в бабу. Дід каже:
- А по-моєму, Альоша на мене схожий. У нього такі ж очі - красиві, чорненькі. І напевно, у нього така ж борода велика виросте, коли Альоша і сам виросте.
Альоші захотілося, щоб у нього виросла така ж борода, і він каже:
- Так, так, я більше на діда схожий. Баба каже:
- Яка борода велика виросте, це ще невідомо. Але Альоша на мене куди сильніше схожий. Він так само, як я, любить чай з медом, з пряниками, з варенням і з ватрушками з сиром. А ось як раз самовар поспів. Зараз подивимося, на кого більше схожий Альоша.
Альоша подумав трохи і каже:
- Мабуть, я все-таки сильно на бабу змахую.
Дід почухав потилицю і каже:
- Чай з медом це ще не повна схожість. А ось Альоша точно так же, як я, любить коня запрягати, а потім на санках в ліс кататися. Ось зараз закладемо санки та поїдемо в ліс. Там, кажуть, лосі з'явилися, сіно з нашого стіжка щипають. Треба подивитися.
Альоша подумав-подумав і каже:
- Знаєш, діда, у мене так дивно в житті виходить. Я півдня на бабу схожий, а півдня - на тебе. Ось зараз чаю поп'ю і відразу на тебе схожий буду.
І поки пив Альоша чай, він точно так же прикривав очі і віддувався, як бабуся, а вже коли мчали на санках в ліс, точно так, як дід, кричав: «Но-ооо, мила! Давай! Давай! » - - і клацав батогом.

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

снігопад

Сніг Т. Мавріна

Сніг і сонце

Сніг Т. Мавріна

Кажуть, коли випадає перший сні, - оголошується в лісах Сніговий вершник. На білому коні скаче він по засніжених ярах, по сосновим борах, по березовим гаях. ... Ніхто і не знає, навіщо він з'являється в лісі і куди шлях тримає .... Адже він тільки гляне на тебе і відразу все зрозуміє. Він, як по книзі, читає, що там у тебе в душі написано.

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Є на світі кінь, у якій немає імені. Зате у неї є чорний вушка. Ось якби у неї не було цих вушок, ім'я їй, звичайно, придумали б. А тут ніхто не став ламати собі голову. Всі звали її просто - Чорні Вушка

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Орехьевна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

У нас в селі люблять дим. На кожному будинку, на кожній трубі зроблені для диму спеціальні іграшки. На одній трубі - білка, вирізана з жерсті, на інший - рибина, на третій - півень хвостатий. Вивалюючи з труби, дим спочатку обов'язково пограє з білкою, посмикає за хвіст півня і тільки потім вже відлітає у вільний небо.

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Далі буде....

Ю. Коваль «Снегодождь»

Я виглянув у вікно дізнатися, яка погода, і не зрозумів, що там на вулиці - сніг або дощ?

Каламутним, сірим був повітря, і з неба летіло на землю щось незрозуміле.

Було видно і дощові краплі і мляві сніжинки.

- Снегодождь. Знову снегодождь.

Як довго, як болісно вставала зима в цьому році. Випаде сніг - і відразу весело стане. Дістанеш санки - і на гірку, кататися. А поки їдеш на санках з гори, сніг вже розтанув, працюєш носом землю.

- Що за часи? Що за зими? - зітхала Орехьевна. - Ніколи тепер не буде справжньої зими.

- Набрид снегодождь, - говорив я. - Потрібен снігопад.

Якось наприкінці грудня, вночі, вишёл я на вулицю. Всі зимові зірки і сузір'я були переді мною. І небесний мисливець Оріон, і Пси - Великий і Малий, - і Візник, і Близнюки.

- Що ж таке робиться-то? - звернувся я до Оріону. - Снегодождь.

І тут трусонув Оріон плечем, і з плеча його полетіла на землю зірка, за нею - друга, третя. Почався справжній грудневий зорепад.

Затихли скоро зірки, згасли, і звідкись із чорних глибин ночі з'явилися сніжинки. Зорепад перетворився в снігопад.

Повалив сніг валом, і все село - будинки і сараї - перетворилася раптом в казкове місто.

І відразу мені стало ясно, що сніг цей ліг остаточно і надовго і буде лежати до тих пір, поки видно на небі Оріон. Значить - до самої весни.

Зима, тріскучі морози, білосніжні замети, посрібленого гілочки дерев, морозний ранок, пухнасті сніжинки .... Моя улюблена пора року ...

Ця книга - одна з найулюбленіших в серії. Які у Мавриною ажурні сніжинки, схожі на оренбурзькі пухові хустинки, кожна особлива, з неповторним візерунком. Дивний форзац - засніжений зимовий ліс і величезні сніжинки, як холодні сонечка. Сторінки в книзі припорошені сніжинками, навіть номера сторінок усипані ними. Зима у Мавриною яскрава, грайлива, весела, жартівлива, хоч білим біло навколо, а скільки яскравих фарб грає на сторінках. Ось діти катаються з гірки, ось бабуся полоще білизну в ополонці, ось зелений дятел визирає із замету і кричить: "Клей, клей, клей!". І поступово з кожною сторінкою все ближче і ближче до весни, і вже на форзаці залишилися лише весняна крапель, веселі струмки і проталини ...

А розповіді! Про те, хто ховається в ополонці, через що б'ються граки і ворони, про снігову вершнику, якого іноді можна зустріти в лісі, про особливу конячці по імені Чорні вушка, про Черноельніке і Чорному Дідко, якого можна там зустріти, про весну і весняному димі ...

Про видання:

ISBN: 978-5-905236-23-5

Художник: Мавріна Тетяна Олексіївна

Видавництво: Вебов і Кнігін, 2012 р

Сторінок: 56 (Мелованная)

Розміри: 280x220x11 мм

анотація:

Вперше, через 30 років після першого видання, виходить унікальна серія з 6 книг художниці Тетяни Мавриною і письменника Юрія Коваля. Чарівні книги і дивовижна історія їх створення ... Ми звикли до того, що письменник написав оповідання, а художник робить до нього ілюстрації або, що буває рідше, художник зробив малюнки, а письменник пише до них розповідь. З цими книгами все вийшло несподівано. Мавріна НЕ ілюструвала ліричні замальовки Коваля, а підбирала співзвучні їм малюнки з уже зроблених. Книги створювалися як колажі з картин і слів, придуманих і написаних Мавриною і Ковалём незалежно один від одного! Тетяна Мавріна малювала, не думаючи (і не знаючи) про оповідання, просто сама розповідала про те що бачила, але на своїй мові - мові фарб, ліній, кольору, світла. А Юрій Коваль, який багато подорожував, ходив, дивився і вмів бачити, записував свої враження. Найцікавіше, що в різний час, незалежно один від одного вони бували в одних і тих же місцях і розповідали про одне й те ж - про весняні березах і снігу, про метеликів, небі і пташок. І виявилося, що жанрові замальовки Юрія Коваля, тонкі і злегка іронічні, схоже Мавринський картинкам, наповненим добрим гумором і глибокою любов'ю. Зрозуміло, ці приголомшливі малюнки і короткі ліричні розповіді можуть жити окремо, самі по собі. Але разом їм затишніше і веселіше! На обкладинці книги стоять два учасника, причому Мавріна першої, саме тому, що ілюстрації в цих книгах - самостійний і самодостатній зміст. Ми ж маємо можливість тримати в руках справжній шедевр, створений двома талановитими людьми. У серії 6 книг: "Заячі стежки", "Сніг", "Скляний ставок", "Журавлі", "Лоша", "Метелики". Репринтне виконання. Передмова Анни Чудецкой - арт-критика, мистецтвознавця, старшого наукового співробітника відділу особистих колекцій ГМИИ ім. А.С. Пушкіна, провідного фахівця з творчості Тетяни Мавриною.





Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Сніг Т. Мавріна

Вибір редакції
Епізод. «Грай, грай, та діло знай» Сваха: За старих часів молоду «бабувати» - оправляли зачіску і робили дві коси. Ось і ми зараз коси ...

Книга тижні Т. Мавріна, Ю. Коваль Союз двох талантів - художника Тетяни Мавриною і письменника Юрія Коваля - подарував нам серію ...

Музей сучасного мистецтва Аліканте (Аліканте, Іспанія) - експозиції, час роботи, адреса, телефони, офіційний сайт. Тури на травневі ...

Інтерактивна експозиція Морського музею в колишніх льотних ангарах оповідає про хвилюючою військово-морської історії Таллінна та Естонії, обіцяючи ...
Декоративно-прикладне мистецтво (від лат. Deco - прикрашаю) - широкий розділ мистецтва, який охоплює різні галузі творчої ...
Музей підводної археології є не тільки яскравою пам'яткою турецького курорту Бодрум, але і всій Туреччині. Це -...
Музей Хосмаса докладно розповідає про історію оборони Холона під час битви за незалежність Ізраїлю. Будівля музею розміщується на ...
Вежа Байтерек знаходиться в новій столиці Казахстану Астані, прямо навпроти палацу президента країни. Це дивовижна споруда з ...
Попередня фотографія Наступна фотографія Державний Ермітаж - гордість Росії, найбільший в країні культурно-історичний музей, ...