Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей


Зовсім недавно французькі вчені заявили, що місце падіння літака легендарного письменника Антуана де Сент-Екзюпері, який розбився 31 липня 1944 року, нарешті знайдено. Його літак покоїться на дні Середземного моря недалеко від Марселя. Першим місце катастрофи виявив французький рибалка Жан-Клод Б'янко. У мережі з рибою він випадково знайшов браслет, на якому було вигравірувано ім'я знаменитого письменника, ім'я його дружини і нью-йоркський адресу видавця, що випустив «Маленького принца». Рибак Жан-Клод Б'янко розповів «Известиям», що спочатку мало не викинув ланцюжок за борт.

Так, я ніколи не забуду цей день. Це було 7 вересня 1998 року. Ми були в море на «Горизонт». Це мій корабель, він досить великий, - розповів «Известиям» рибалка Жан-Клод Б'янко. - Був звичайний день. Десь ближче до полудня ми витягли трал з рибою. Матроси з моєї команди стали розбирати рибу. Одна з рибин мені здалася дивною, і я велів матросові викинути її за борт. Він почав вивільняти цю рибу з мережі. Виплутатися, взяв в руки разом з пучком водоростей. І варто. Я йому кажу: «Викидай», а він мені: «Почекайте, тут щось блищить». Ми почали копатися в водоростях. І вивудили звідти ланцюжок-браслет. Він був дуже брудний, весь у багні, але крізь бруд було видно, що на металевій пластинці щось написано, там була гравірування.

Ми довго відмивали цей браслет і врешті-решт розгледіли напис. Там було написано буквально наступне: «Antoine de Saint-Exupery (Consuelo) - c / o Reynal and Hitchcock Inc. - 386 4th Ave N. Y. City - USA) ». Як я дізнався потім, Консуело - це дружина Сент-Екзюпері, а адреса - це адреса нью-йоркського видавця «Маленького принца». Тут-то я нарешті зрозумів, що за чарівну знахідку я зробив. Браслет я, звичайно, зберіг, але ніяк не міг зрозуміти, як він виявився в море недалеко від Марселя.

Трохи пізніше професійний нирець і водолаз Люк Ванрель розповів мені, що на дні він бачив уламки літака, він думає, що це не німецький літак, яких у нас на дні багато. Він давно думав, що це літак Сент-Екзюпері, а моя знахідка підтвердила його здогадки. Потім він розповів владі про те, що бачив на дні, і про те, що я знайшов ланцюжок, і тоді почалися дослідження. По-моєму, в 2003 році піднімали деякі з тих уламків, які виявив Ванрель. А так як я знайшов ланцюжок, ну або браслет, то мене тримали в курсі. Тому, коли підняли фрагменти літака, мене теж покликали. Я бачив ці уламки. Після цієї знахідки, визнається рибалка Жан-Клод Б'янко, він вирішив прочитати «Маленького принца».

Звичайно, я знав Сент-Екзюпері і раніше, - каже месьє Б'янко, - я читав кілька книг про його життя. Але тільки після того, як я знайшов браслет, я прочитав «Маленького принца». Коли я почав читати книгу, в перші хвилини мені здавалося неймовірним і нереальним, що ось я зараз читаю книгу знаменитого Сент-Екзюпері, а зовсім недавно я знайшов ланцюжок з його ім'ям. А потім мені стало дуже приємно, і я подумав: напевно, це Сент-Екзюпері через мене подає знак людям.

31 липня 1944 року Антуан де Сент-Екзюпері вилетів з Корсики приблизно о 8.30. Він летів до Франції, в Прованс. У нього була розвідувальна місія. Він повинен був зробити аерофотозйомку в районі Альп, між Греноблем і Ліоном. Літак-розвідник P-38 залишався на контролі американських радарів майже до самого узбережжя, він зник з радарів несподівано в районі Сент-Рафаеля, невеликого містечка на Лазурному березі.

З тих пір військові і цивільні дослідники безуспішно намагалися розкрити таємницю зникнення і загибелі Антуана де Сент-Екзюпері. Довгий час головною була версія, що літак письменника розбився в Альпах. І тільки випадкова знахідка рибалки Б'янко дала привід для пошуків в море. Після Б'янко з такою ж версією виступив нирець Люк Ванрель. У травні 2000 року він заявив, що на 70-метровій глибині виявив уламки літака, можливо, належав Сент-Екзюпері. Останки літака були розсіяні на смузі довжиною в кілометр і шириною в 400 метрів.

Майже відразу французький уряд заборонив будь-які пошуки в цьому районі. Дозвіл було отримано тільки восени 2003 року. Фахівці підняли фрагменти літака. Один з них виявився фрагментом кабіни льотчика, зберігся серійний номер літака: 2734-L. За американським військовим архівам вчені порівняли всі номери літаків, зниклих в цей період. Так з'ясувалося, що бортовий серійний номер 2734-L відповідає літаку, який у ВПС США значився під номером 42-68223, тобто літаку Lockheed Lightning P-38, яким керував «батько» «Маленького принца».

З уламками цього Lockheed P-38 я працюю з 1997 року. Я досліджував всі фрагменти. І тільки зараз вдалося знайти номер, - розповів «Известиям» П'єр Бекер, президент компанії «Жеосеан», яка проводила підводну частину досліджень. - Це була неймовірна удача, дійсно приголомшливе почуття. Для мене цей літак - особлива історія. Я з дитинства дуже люблю Сент-Екзюпері. Я прочитав всі його книги і дуже глибоко їх пережив. І можете собі уявити, що я відчув, коли побачив цей номер. Незважаючи на те що я був під водою, у мене виступили сльози на очах. Я був такий радий, що можу нарешті розповісти всім, що літак Антуана де Сент-Екзюпері знайдений. Але, на жаль, ми так і не знаємо, що ж сталося 31 липня 1944 року.

На літаку ми не виявили слідів куль або інших ознак нападу. У військових архівах немає ніяких свідоцтв того, що в цей день були обстріли або повітряні бої. Ймовірно, сталася якась поломка. Єдине, що ми знаємо точно, це що літак увійшов в воду на великій швидкості і практично вертикально. У момент зіткнення з водою був вибух. Літак був абсолютно зруйнований. Його фрагменти розсіяні на величезному просторі під водою. І звичайно ж, ми можемо стверджувати, що пілот загинув в тій аварії. Ми не знайшли жодного фрагмента людських останків. Єдина річ Антуана де Сент-Екзюпері, уціліла в катастрофі, - це срібний браслет, який був знайдений рибалкою. Браслет підняли з дна зовсім поруч з місцем катастрофи. Це було ще одне непряме свідчення того, що літак пілотував Сент-Екзюпері. Але щоб зв'язати браслет і літак, нам необхідний був бортовий номер. Тепер він у нас є.

Зараз браслет письменника знаходиться у його родичів. Рибак Жан-Клод Б'янко сподівається. що найближчим часом його знахідку передадуть до музею.

Всесвіт Антуана де Сент-Екзюпері

Консуело Сунсін (1901-1979)

Вдова гватемальської письменника Енріке Гомеса Каррільо, Консуело вивчала мистецтво і французьку мову. Це було немов удар блискавки. Вони з Антуаном одружилися 12 квітня 1931 року в Аге, де її прийняла сім'я його сестри. Їхні стосунки були пристрасні і бурхливі, бо Консуело мала вулканічний характер, характерний для її батьківщини. Коли Сент-Екс отримав премію «Феміна», він залишив її, щоб продовжити вечір з Неллі де Вогюе, з якою у нього був зв'язок. Вона приєдналася до нього, коли він став потребувати ній; він піклувався про неї, як про дитину. Вона надихнула його на образ троянди з «Маленького принца» - своїми шипами і своєю красою. Консуело була неврівноваженою і прекрасною. Незважаючи на їх безперервні сварки, він завжди відчував себе відповідальним за неї. Незадовго до своєї смерті він доручив її турботам своєї матері. З цього моменту вона жила в Грассі, де і померла в 1979 році.

Луїза де Вільморен (1902-1969)

Засновниця Групи Боссюе, де Антуан отримав звання «Великий сентиментальний і комічний поет», Луїза була його першим коханням. Вона накульгувала, але була предметом загального залицяння. Але тільки одному вдалося спокусити її: Антуану. Вони побралися, і їхній шлюб був запланований на кінець 1923 року. Але сім'ї це не сподобалося, бо молода людина був бідний. Це так плюс ще аварія Антуана в Бурже, яка загрожувала тим, що Луїза стане наймолодшою вдовою в своєму оточенні, змусило її відмовитися від їх спільних проектів. Антуан після цього поринув у глибоку скорботу. Він вигнав її з себе за допомогою письменства, надихнувшись чином Женев'єви в «Південному поштовому». Однак він не припинив їй писати, знайшов її в своїх паризьких гульні і не забував ніколи.

Неллі де Вогюе (1908-2003)

Неллі була присутня при пробних читаннях «Південного поштового» у Луїзи де Вільморен. Потім вони з Антуаном зустрічалися в паризьких салонах, і між ними встановилася стійка зв'язок. Вона надала йому стабільності. Це видно з численних листів, якими вони обмінювалися, де Антуан говорив їй про свою безумовну любов. Вона знайшла його в Нью-Йорку в 1938 році після нещасного випадку, що стався з ним в Гватемала-Сіті, потім в Орконте. Вона приєдналася до нього в Алжирі в 1943 році. Після її від'їзду він ніколи не припиняв писати їй, щоб знову оголосити їй про свою пристрасть, і так тривало до 30 липня 1944 року, до дня напередодні його зникнення. Вона займалася виданням його творів: «Цитаделі», «Військових записок», «Записних книжок».

Рене де Соссін (народилася в 1897 році)

Сестра однокласника Антуана, вона стала його довіреною особою. Він читав їй свої ранні твори - «Льотчика» і «Манон, танцівницю». У 1930-х роках вони підтримували епістолярні відносини, в яких вона грала роль захисту проти його любовного самотності. Заяви чергувалися там з докорами з приводу його мирського життя, що заважала йому відповідати.

Сюзанна-Жоржетта Шарпантье, прозвана Аннабеллою (1907-1996)

Вона - це Анна-Марія в однойменному фільмі 1935 року режисера Раймона Бернара за сценарієм Антуана де Сент-Екзюпері. У червні 1941 року Сент-Екзюпері, запрошений Жаном Ренуаром в Лос-Анджелес, зустрівся з нею. Коли він переніс операцію на жовчному міхурі і був госпіталізований, вона стояла біля його ліжка і читала йому «Русалоньку» Андерсена. Вона породила в ньому бажання написати історію Маленького принца, дитини, якого він уже давно малював на серветках в ресторанах, того, хто продовжує жити всередині кожної дорослої людини. Вони зустрілися пізніше, в Нью-Йорку, де вони годували білок в Центральному парку. Аннабелла потім сказала, що, коли вони перебували разом, їм було по 12 років.

Наталі Палей (1905-1981)

На зйомках «Південного поштового» молода княгиня Наталя Павлівна Романова загіпнотизувала Антуана, як вона це робила з багатьма художниками і аристократами в Божевільні роки. У Нью-Йорку в 1941 році вона стала його довіреною особою під час їх короткої переписки. У Монреалі, де він затримався, він писав їй повні відчаю листи, де ділився своїми почуттями і просив підтримки. З цього народилися платонічні відносини, які не в змозі були коли-небудь втілитися в життя через те, що вона пережила під час Жовтневої революції 1917 року, коли її батька і братів спочатку кинули до в'язниці, а потім убили.

Сільвія Хемілтон Рейнхардт (1910-1994)

Коли Антуан зустрівся з нею, молода журналістка не говорила ні слова по-французьки, а він - ні слова по-англійськи, але кого це тоді могло хвилювати! Сент-Екс ніколи не соромився залишити Бевин Хаус, де він проживав з Консуело, щоб приїхати до неї в Нью-Йорк. Вони проводили чарівні вечори в квартирі Сільвії, де Антуан працював над «Маленьким принцом» і робив начерки з її собаки для деяких ескізів. Або вони відвідували разом різні місця в Нью-Йорку, зокрема «Клуб 21». Після від'їзду, в квітні 1943 року, він залишив їй найдорожче: свій фотоапарат і рукопис «Маленького принца». Це вона надихнула його на знамениті слова: «Пильно одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш ». Після від'їзду з США Сент-Екс підтримував з нею епістолярні відносини.

Анрі де сьгоні (1901-1979)

Перший товариш по нічним розвагам і боям Антуана де Сент-Екзюпері, навіть коли вони були учнями в ліцеї Сен-Луї. Вони знову зустрілися в 1920 році, одягнені в римських легіонерів, в одній театральній п'єсі. Один потім стане альпіністом і відправиться в Гімалаї, інший - в пустелю. У березні 1939 року Сент-Екзюпері був хрещеним батьком його дочки Анни-Марії.

Шарль Саллес (народився в 1900 році)

У Фрибурзі, де Антуан зустрівся з ним, Шарль розділяв його любов до розіграшів. Пізніше, в коридорах замку Сен-Моріс, почалися їх дискусії. Потім настав час першої подорожі. Вони відвідали Крез, Шер і Аллье, де Сент-Екс був представником заводу вантажівок «Сорер». Разом вони бігали по провінційним вечірок і по красуням. На хуторі Паніссо, де Шарль обробляв землю, він приймав у себе Антуана в супроводі Консуело і Верта. У 1940 році вони знову зустрілися в Тараскона і пообідали в Маноск з Жіоно і Паньоля.

Луї де Бонневі (1900-1927)

Антуан познайомився з ним ще в коротких штанцях в Ліоні. Один був екстравертом, а другий - сам в собі. Між ними швидко встановилася міцна дружба. З Бонвіт, як він його називав, Антуан мав свої перші великі літературні та філософські суперечки. Вони писали один одному під час навчання, до самої смерті Луї. Відправлений у 1926 році в якості артилериста-навідника в Марокко, він помер там від тифу в 1927 році.

Леон-Поль Фарг (1876-1947)

Завсідник літературних салонів, тонкий літописець паризького життя, Леон-Поль Фарг зустрівся з молодим Антуаном у Івонн де Лестранж. До його від'їзду репортером в СРСР Фарг представив його князю Олександру Малиновському, що розповів йому про долю своєї країни. Два поета поділяли певний інтерес до богемного життя, призначаючи зустрічі в «музеї сиру», в Андруе, і проводячи вечори в пивній «Ліппі» або у Антуана, на вулиці Шаналь. Незважаючи на приналежність до різних поколінь, Фарг залишався прив'язаний до цієї своєї «другої молодості» в суспільстві Сент-Екса.

Жозеф Кессель (1898-1979)

Їх дружба народилася в 1931 році завдяки Мермоза. Автор «Екіпажу», присвяченого життю пілотів під час Першої світової війни, і «Вітру пустелі», першої книги про «Аеропосталь», змусив його в грудні 1935 року на переліт Париж - Сайгон і накидав його портрет в «Гренгуаром». Відправлені для освітлення громадянської війни в Іспанії, вони зустрілися в Мадриді. Сент-Екс потім вітав Кесселя в 1940 році, до відльоту в Нью-Йорк.

Леон Верт (1878-1955)

Представлені один одному в 1931 році журналістом Рене Деланжа, Верт і Сент-Екс відразу ж стали друзями і постійно потім зустрічалися в Парижі або в Сент-Амурі, заміському будинку Верта в Юрський горах. Разом вони голосно реготали, якщо тільки не сварилися з політичних питань. Антуан приїхав до Верту в середині жовтня 1940 року в Сент-Амур, куди той утік, будучи євреєм і комуністом за своїми переконаннями. Він порадував його, прочитавши кілька сторінок «Цитаделі». Більше ці двоє чоловіків не зустрінуться ніколи. У 1943 році в США Антуан видав «Маленького принца», присвятивши його «свого найкращого друга».

Андре Жид (1869-1951)

Жид, коли він зустрівся з Антуаном де Сент-Екзюпері у Івонн де Лестранж, пристрасті його до письменства. Усвідомлюючи вплив Жида в «Новому французькому огляді», молода людина показав йому свою першу рукопис «Південного поштового». Після повернення з Аргентини, через два роки, він почав писати «Нічний політ», до якого Андре Жид запропонував написати передмову. Останній також надихнув його написати історію про пригоди Гийоме в Андах. У замку Шитрі, що належав Івонне де Лестранж, два письменника обмінювалися думками про літературу і політику, коли не грали в карти. Незадовго до своєї смерті Сент-Екс запропонував Жіду здійснити політ на літаку, але той відхилив цю пропозицію, заявивши, що сильно кашляє, щоб не страждати від незручностей, пов'язаних з пілотуванням людини, відомого своєю навіженям.

Бернар Лямотті (1901-1983)

Антуан і Бернар познайомилися під час навчання образотворчих мистецтв, з пензлем в руках, кожен за своїм мольбертом, і потім їх довго буде пов'язувати дружба, і вони будуть разом з великим задоволенням відвідувати кафе, ніж майстерні. Кімната Антуана стала ареною їх художніх починань - у одного мальовничих, в іншого - письмових. Коли Лямотт повернувся з Аргентини, він став ідеальним компаньйоном Антуана в його нічних пригоди в Парижі. Але особливо зблизилися вони під час його перебування в Нью-Йорку в 1938 році, а потім - в 1941-1942 роках. Тоді Бернар вже був помітним художником і скульптором. У його квартирі Сент-Екс зустрічався з Гретою Гарбо, Марлен Дітріх та Жаном Габен.

Жан Мермоз (1901-1936)

Антуан і Жан зустрілися в 1926 році, коли Сент-Екзюпері був пілотом в компанії «Латекоер». 14-15 липня 1929 року Мермоз став першим пілотом, який зумів перетнути Анди, а 12-13 травня 1930 року його виконав перший аеропочтовий переліт між Францією і Південною Америкою. Для Антуана, поки ще плутаються у своїх суперечностях, він швидко став зразком. Двоє чоловіків не переставали втречается в кафе у всіх куточках світу. Навіть співпрацю Мермоза з полковником Ла Роком в рамках християнського націоналістичного руху «Вогненні хрести» не завадить їх дружбу. 7 грудня 1936 року, день зникнення Мермоза, відзначить для Сент-Екса початок падіння, якого йому не вдасться уникнути. І дарма він буде намагатися вигнати свою печаль, присвячуючи одному статті в «Маріанне» і в «непримиренних».

Анрі Гийоме (1902-1940)

З часу приходу Антуана в компанію «Латекоер» вони були нерозлучні. Гійоме, що став легендарним пілотом «Аеропосталь», ніс відповідальність за новий набір працівників на Лінію, і він дав йому урок особливою географії. Земля в ній була населена маяками, які служили оселями для людей, апельсинове поле займало більше місця, ніж Сьєрра-Невада. Три роки по тому, коли Гийоме одружився в Буенос-Айресі на Ноель, Сент-Екс був у нього одним зі свідків і присвятив йому свою книгу «Планета людей», в якій він з хвилюванням повертався до епізоду з його аварією в Андах. Розбившись поруч з Лагуна-Діаманті 13 червня 1930 року, Гийоме змушений був п'ять днів боротися за своє життя, а в цей час Сент-Екзюпері шукав його між вершинами Кордильєр. Вони були поруч на борту гідроплана «Лейтенант де Вессо Парі», на якому 14 і 15 липня 1939 року ці фірми зробили перший безпосадочний переліт через Північну Атлантику. Зникнення Гийоме стало трагічною віхою в житті Антуана, який з тих пір завжди говорив, що у нього більше немає друзів.

ВИТІВКИ

Сон під час купання

Коли він жив у неї, його кузина Івонна де Лестранж була дуже здивована, коли побачила, що зі стелі падають краплі води. Вона поспішила нагору, відкрила двері Антуана і знайшла його заснули в ванній, і при цьому вода продовжувала текти. Такий же інцидент повторювався потім багато разів, зокрема, в славні дні «Аеропосталь». Одного ранку в 1926 році колеги Сент-Екса були здивовані, не побачивши його в автобусі, який повинен був відвезти їх на базу Тулуза-Монтодран. Порушуючи інструкції, вони покинули автобус і побігли в його кімнату, де знайшли його сплячим, а навколо плавали книги. Цілий оркестр не міг його розбудити.

Звіринець в Кап-Джуба

У Кап-Джуба було безліч домашніх тварин. Починаючи від Кікі, мавпи, яка під час сніданку укладала тартинки на плечі Мермоза, до мавпи Лоли і нахабного кота Пафа, через якого товариші Сент-Екса говорили, що в царстві Джуба справи вершить не один правитель, а два. «Ковчег» включав в себе самих диких тварин, від прирученого фенека до хамелеона, кількох газелей і гієни, яку потрібно було залишати зовні під час їжі, такою вона була смердючої.

фокуси

Сент-Екзюпері часто оживляв вечора з друзями картковими фокусами. Він їх освоїв - від найпростіших до найскладніших. Це його чудове вміння навіть дозволило йому спробувати себе в професійних турах, в таких як «Таємниця шести карт Мальдів» або «Карти-примари Стенлі Пальма».

страшна забудькуватість

Два рази вона мало не коштувала йому життя. У перший раз, в 1933 році, справа була в затоці Сен-Рафаель. У грудні, відчуваючи нову модельгідролітака «Латекоер», він забув закрити люк в підлозі апарату. Коли він приводнився, вода кинулася всередину, і літак тут же затонув. Сам він лише дивом залишився живий. Вдруге, в 1944 році, літаючи на «Р-38 Лайтнінг», він забув, повертаючись на базу, підключити гідравлічні гальма. При контакті з землею літак доїхав до кінця смуги і влетів в сусідню оливковий гай, отримавши серйозні пошкодження. Капітан Сент-Екзюпері після цього мало не був звільнений. Він забував контролювати рівень палива, але він не міг змусити себе припинити читати книги за пультом керування літаком.

пісні

Сент-Екзюпері завжди щось співав в повітрі. Його репертуар йшов від пісеньок моряків до французького шансону: наприклад, пісню «В тіні солодкої яблуні» він співав вночі в гирлі Меконгу. Жодного вечора не проходило в Кап-Джуба або пивних без подібних пісень, які тут же хором підхоплювали всі навколишні.

МІСЦЯ

Пивна «Ліппі»

Париж

Заснована в Парижі в 1880 році, ця пивна, розташована в кварталі Сен-Жермен-де-Пре, має солідну літературну і політичну репутацію. Перед Антуаном де Сент-Екзюпері вона вже була справжнім «філією Палати депутатів». Там збиралися письменники Рамон Фернандес, Андре Жид і П'єр Дріе ля Рошель, а також журналісти типу Жан-Жерара Флері. Бесіди з друзями живили роздуми Сент-Екзюпері, які він потім розвивав в своїх записниках. Вони стосувалися аспектів політичних, філософських, літературних і моральних.

«Дві мавпи»

Париж

У кварталі Сен-Жермен-де-Пре ресторан «Дві мавпи» також мав солідну літературну репутацію. Першим взяли собі за правило бувати там Верлен, Рембо і Малларме. Коли Антуан де Сент-Екзюпері зустрів там Жана Мермоза, вони стали засиджуватися там до раннього ранку, випиваючи, сміючись, співаючи пісні і голосно розмовляючи. Жан, евшій за двох, любив битися об заклад на суму рахунку, доводячи, що ніхто не може поглинути більше, ніж він. Багато йому тоді програли, в тому числі й одного разу Жозеф Кессель. Бесіди згорталися до загальних спогадами про «Аеропосталь»: про пустелі і її таємниці, про аргентинських пампасах, про Ріо-де-Оро та круасанів, які їли рано вранці після виснажливих нічних польотів.

Андруе

Париж

У компанії «паризького пішохода» Леона-Поля Фарга Сент-Екзюпері часто бував в «музеї сиру». Вірний висловом, що Франція - це величезна сирне блюдо, він зробив гастрономічний тур по країні. І тоді самі поетичні і непоєднувані назви заповнювали храм його славного шлунка. Тут можна назвати сир «Ракота», «Конс дю Пор-Обрі» або «Клакбіту де Бургонь». Можна потішити себе тонкістю вершкового сиру «Олерон», фруктовим ароматом сиру «Конте» або потужним смаком сиру «Сен-Нектер», який був присутній на столі самого Людовика XIV. Незалежно від регіонів, через які він подорожував, Овернь завжди перебувала в центрі його уваги. «Канталь», який потрібно було пробувати в розпал його дозрівання, приносив в Париж щось від пастушої хатини і дихання зимового вітру.

"Жаба"

Нью Йорк

Цей французький бар-ресторан знаходився внизу будинку, в якому була нью-йоркська квартира скульптора Бернара Лямотта, знайомого Антуана де Сент-Екзюпері. Письменник знаходив там французьку атмосферу, якої йому так не вистачало. Він зустрічався там з французькими авторами П'єром де Ланюксом і Раулем де Руссі де Салем, скульптором Джо Девідсоном, актором Жаном Габен і актрисою Марлен Дітріх. Місце це стало місцем зустрічі для французьких емігрантів. Вони говорили про свою країну, про рішення, які потрібно було прийняти, щоб взяти участь в її майбутньому.

РЕЧІ

браслет

7 вересня 1998 року, коли екіпаж його човна вів лов риби біля острова Ріу, що недалеко від Марселя, Жан-Клод Б'янко виловив предмет, про який він потім сказав так: «Спочатку я потер браслет великим пальцем, і мені вдалося прочитати слово« Антуан ». Коли з'явилися слова «Сент-Екзюпері (Консуело)», я думав, що це жарт ». На додаток до повного іменіі прізвища зниклого пілота і імені його дружини в дужках, він також зміг прочитати і дві інші рядки: «Рейнау & Хічкок, 386, 4-а авеню, Нью-Йорк, США» - це назва і адреса його видавця. Відкриття поставило хрест на всіх чутках, що з'явилися після смерті Сент-Екзюпері.

рукописи

Антуан де Сент-Екзюпері дуже дбайливо ставився до своїх рукописів. Коли він вирушив до Сполучених Штатів в самому кінці 1940 року, він узяв з собою товсту чорну зошит, згорнуту в трубку і стягнуту гумкою, вирізаної з велосипедної покришки: рукопис «Цитаделі». На зворотному шляху він відмовився залишити рукопис «Військового льотчика», яку він називав своїм «дитиною». Коли він покинув США, щоб приєднатися до «Вільної Франції», він взяв з собою рукопис «Маленького принца» - талісман, що захищає його від ворожих атак.

Записні книжки

У 1930-х роках Сент-Екзюпері завжди носив з собою невелику шкіряну зошит. У ній він записував всі свої враження і думки, а також ідеї, які можна було розробити пізніше. Всього у нього була збірка з п'яти зошитів за період з 1935 по 1940 рік. Але він ніколи не мав на увазі їх видання і не прагнув дати їм закінчений вигляд, і це пояснює багато незавершені пропозиції і незграбні формулювання, що містяться там. Проте, в 1953 році видавництво «Галлімар» вперше опублікувало вміст цих записників.

СТРАВИ

молочко коропа

Пілот був без розуму від цієї м'якої білуватою субстанції - в тушкованому вигляді або просто обварений в окропі.

Honni soit le v?g?tal

(Хай буде соромно всьому рослинному)

Будучи госпіталізованим в Нью-Йорку, Сент-Екс любив говорити, що вид вареної моркви викликає у нього огиду. Він поширював цю ненависть до овочів на брюссельську капусту, зелену квасолю і брокколі, які погрожували його м'ясній дієті.

Часниковий соус

Сент-Екзюпері супроводжував їм більшість страв, а ще він споживав часниковий соус, покриваючи їм шматок свіжого хліба.

Свинячі ноги на грилі

У невеликих паризьких ресторанчиках, власниками яких були етнічні бретонці, письменник любив замовляти це блюдо, яке подавалося в сухарях, в супроводі гірчиці, чебрецю, лаврового листа, петрушки і часнику.

ЛІТАКИ

Берто-Вроблевського W 3

Сен-Моріс-де-Реманс, де Антуан де Сент-Екзюпері проводив канікули, знаходився поруч з аеродромом Белльевр. Віллербанскій промисловець Жозеф Берто розвивав там авіацію. Його спонсорство дозволяло будувати і тестувати прототипи літаків, розроблені братами Вроблевського. Юний відпочиваючий ходив туди, проявляючи інтерес до механіки. 26 червня 1912 року Габріель Вроблевського запропонував йому зробити перший політ. І в міру того, як літак піднімався в повітря, народжувалося покликання.

Бреге XIV

Антуан де Сент-Екзюпері зустрівся з цим типом літака в 1922 році, в навчальному центрі Авор, в той час як він був учнем-спостерігачем. Потім він зустрівся з ним в 1926 році, коли був найнятий Дідьє Дора в компанію «Латекоер». З його двигуном в 300 л. с., розмахом крила в 14 метрів і крейсерською швидкістю 125 км / год це була робоча конячка Лінії. Після роботи в майстерні з розбирання двигунів саме на ньому 15 грудня Сент-Екс здійснив свій перший політ на Лінії, з Тулузи в Перпіньян, разом з Анрі Гійоме. На ньому ж він приземлився в жовтні 1927 року в Кап-Джуба, щоб стати там начальником аеродрому.

Латекоер 25 і 26

У 1929 році Антуан де Сент-Екзюпері відновив польоти за маршрутом Тулуза - Касабланка і Касабланка - Порт-Етьєнн. Компанія придбала нове обладнання: літаки «Лате 25» і «Лате 26». З їх двигуном «Рено» потужністю 450 л. с. вони могли працювати на рейсах із зменшеним числом посадок в напрямку Африки і Південної Америки. Вони дозволяли здійснювати радіозв'язок з екіпажем, а це давало можливість компанії робити здвоєні рейси. У 1931 році Сент-Екзюпері керував вночі літаком «Лате 26». Щоб дістатися до Порт-Етьєна, він залишив Касабланку в неділю ввечері. По дорозі він поміняв апарат в Агадире і зупинився в Кап-Джуба. У польоті двигун виробляв так багато шуму, що він змушений був спілкуватися зі своїм радистом Жаком Нері в письмовій формі.

Латекоер 293

У 1933 році Антуан де Сент-Екзюпері був тест-пілотом компанії «Латекоер». На цій посаді він виконав перші польоти над Середземним морем на борту поплавкового торпедоносця «Лате 293», прототипу, створеного для морської авіації. Техніка посадки на воду відрізняється від посадки на землю. Для того щоб полегшити зліт, поплавці встають під кутом по відношенню до фюзеляжу. Це положення вимагає приводнення під великим кутом, що зазвичай для пілотів морської авіації, але вимагає тривалого навчання для інших пілотів. Сент-Екзюпері, який володів легендарним легковажністю, ніяк не міг до цього звикнути. 21 грудня 1933 він летів в затоці Сен-Рафаель спільно з другим пілотом лейтенантом Батайем і механіком Жильбером Верже. Через погано проведеного маневру поплавок тріснув, і літак перекинувся. Батай і Верже звільнилися, але Сент-Екзюпері та інженер Мейер застрягли в кабіні. Вони не потонули лише завдяки допомозі рятувальників.

Кодрон-Симун З 630 і 635

У 1924 році Сент-Екзюпері писав матері: «Коли я буду багатий, у мене буде свій невеликий літак, і я прилечу до вас в Сан-Рафаель». У 1933 році він придбав літак «Симун C 630», кремово-червоний, з серійним номером «F-ANRY». Літак цей був створений всього в 20 екземплярах, і він з'являється в деяких сценах «Південного поштового», що знімався в Марокко. Найнятий в рекламну службу «Ер Франс» в листопаді, Сент-Екс відправився на ньому в лекційне турне навколо Середземномор'я, що привело його до Каїра, Дамаск, Бейрут і Стамбул, а потім - в Афіни. На цьому ж апараті він здійснив переліт Париж - Сайгон. Ця спроба стала його останнім польотом на цьому літаку, бо він розбився в районі Джебель-Хадід, між Бенгазі і Каїром. Протягом п'яти днів він разом з механіком Прево йшов пішки, відчуваючи галюцинації і намагаючись знайти сліди людей. Два потерпілих аварію пішли на схід, в напрямку, який врятувало Гийоме в Андах. Все це завершилося 2 січня, коли їх врятував бедуїн, чиє обличчя стало для них символом планетарного гуманізму.

На борту З 635, літака, зареєстрованого в серії «F-ANKX», Сент-Екс хотів перетнути обидві Америки, від Нью-Йорка до Вогняної Землі. У польоті він зупинявся в Вашингтоні, Атланті, Х'юстоні, Браунсвілл і Веракрусе. Він і Прево потрапили в аварію в Гватемала-Сіті: при зльоті перевантажений літак розбився в самому кінці злітної смуги, в гравійному кар'єрі. Тільки дивом літак не загорівся. Після цього пілот залишався вісім днів в комі і ледве уникнув ампутації руки.

Блох 174 (Блох МВ. 174)

Розвідувальна авіагрупа 2/33 була забезпечена цими літаками, які повинні були замінити моделі «гіпотез 63-7». На борту цього літака 29 березня 1940 року Антуан де Сент-Екзюпері здійснив під Аррас свій перший розвідувальний політ. За нього і за наступні польоти він буде згаданий в наказі по армії і отримає Військовий хрест. Моделі «Блох 174» були надійними і дозволяли здійснювати чудеса повітряної акробатики, і вони повинні були протистояти німецьким «Мессершмітт». Завдання по фотографуванню в тилу ворога навіть на дуже великій висоті, проте, були практично самогубством. Лише почуття обов'язку і мужність пілотів, таких як Сент-Екс, штовхало їх на цей гарантований забій.

Локхід F-5B (версія моделі P-38 «Лайтнінг», оснащена фототехнікою)

Саме на борту цих «легких монстрів» Антуан де Сент-Екзюпері виконував «занурення» на дуже великій висоті. 31 липня 1944 року він вирушив на виконання свого десятого завдання по фотографуванню військових об'єктів в районі Гренобль - Аннесі. Оточений «морем циферблатів» і одягнений у важкий комбінезон, який дозволяв витримувати до -50 ° C в кабіні, він злетів о 8.35 ранку. О 13 годині командир ескадрильї капітан Рене Гавуалль, не отримавши новин, став тривожно дивитися на радари. Обставини цього зникнення потім приведуть до незліченних чуток, які все потім заперечувалися. Самою змістовною була версія про самогубство, до якої деякі біографи схиляються і до цього дня. Ця версія заснована на відчайдушному тоні його останніх листів.

ПАМ'ЯТЬ про Антуана де Сент-Екзюпері

Антуан де Сент-Екзюпері відвідав безліч місць, і багато хто з них тепер носять його ім'я. Громадянське суспільство в цьому сенсі теж не відстає.

статуї:

Статуя роботи Крістіана Гійобе, що зображає Сент-Екзюпері і Маленького принца, на площі Белькур в Ліоні;

Статуя в його честь посеред Королівського саду в Тулузі;

Бюст роботи Мадлен де Тезена в сквері Сантьяго-де-Чилі в Парижі;

Статуя роботи Винифред Девітт Ганц у дворі бібліотеки міста Норспорт, де знаходиться Бевин-Хаус, в якому було написано «Маленький принц» в 1942-1943 роках;

Напис на стіні Пантеону: «В пам'ять про Антуана де Сент-Екзюпері (поета, письменника і авіатора), зниклого без вісті під час розвідувального польоту 31 липня 1944 року»;

Пам'ятна дошка на будинку № 15 по площі Вобан в VII окрузі Парижа, яка вказує на те, що тут жив Сент-Екзюпері в 1934-1940 роках;

Пам'ятна стела в аеропорту міста Бастія.

Вулиці, площі, проспекти, набережні і установи:

Вулиці в Авіньйоні, Бресті, Лаона, Ліоні, Монреалі (Канада), Фрибурзі (Швейцарія) та інших містах;

Площа в Кабрісе, де жила його мати;

У Красноярську ім'ям Сент-Екзюпері названий бульвар, побудований в 2015 році в житловому комплексі «Південний Берег»;

У Підмосков'ї, в селищі Авіаторів (недалеко від аеродрому Кудінова), в 2013 році з'явилася вулиця Сент-Екзюпері;

Авеню в Ліоні, ведуча в Монтодран, де знаходилися заводи і аеродром фірми «Латекоер», - там в 2010 році була відкрита фреска (3 × 10 м) із зображенням Сент-Екзюпері;

Набережна в Парижі (XIV округ);

Близько сорока шкіл тільки в Іль-де-Франс; за кордоном: школа в Сантьяго-де-Чилі, французькі ліцеї в Уагадугу (Буркіна-Фасо) і Гамбурзі (Німеччина), коледж в Рабаті (Марокко), школа в Мадриді (Іспанія), школа в Кігалі (Руанда);

Ліонський аеропорт імені Сент-Екзюпері.

почесті:

Іменем Сент-Екзюпері названа гірська вершина висотою 2558 метрів в провінції Санта-Крус (Аргентина);

Портрет Сент-Екзюпері був розміщений на банкнотах вартістю в 50 франків, випущених Банком Франції в період між 1996 і 2002 роками;

Сент-Екзюпері присвячено кілька поштових марок, випущених з 1947 року (остання - у 2000 році, до 100-річчя від дня його народження);

«Планета людей» - це стало темою, обраної для Всесвітньої виставки в Монреалі (Канада) в 1967 році;

У 1975 році ім'ям Сент-Екзюпері був названий астероїд 2578, відкритий астрономом Тетяною Смирнової;

Музеї Сент-Екзюпері існують у Франції, в Росії, в Японії, в Південній Кореї і в Марокко;

В Ульяновську існує Лінгвокультурний центр імені письменника на базі місцевого університету;

У Москві ім'ям Сент-Екзюпері названа бібліотека. Ця бібліотека співпрацює з Російським благодійним фондом «Світ Сент-Екзюпері».

ФРАЗИ І АФОРИЗМИ, що належать Антуана де Сент-Екзюпері

Найбільша розкіш на світі - це розкіш людського спілкування.

Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив.

Якщо людина зрадила когось через тебе, не варто пов'язувати з ним життя, рано чи пізно він зрадить тебе через кого-то.

Любити - це значить дивитися не один на одного, а дивитися разом в одному напрямку.

Царство людське всередині нас.

У кожної людини свої зірки.

Людина - всього лише вузол відносин. І тільки відносини важливі для людини.

Розум знаходить цінність лише тоді, коли він служить любові.

Жити - значить повільно народжуватися.

Чи не постачає дітей готовими формулами, формули - порожнеча, збагатите їх образами і картинами, на яких видно сполучні нитки.

Чи не обтяжуйте дітей мертвим вантажем фактів, навчіть їх прийомам і способам, які допоможуть їм осягати.

Не судіть про здібності по легкості засвоєння. Найуспішніше і далі йде той, хто болісно долає себе і перешкоди. Любов до пізнання - ось головне мірило.

Чим заміниш любов? Нічим. А любов до самого себе - протилежність любові.

Не можна бути вірним одним і невірним іншим. Вірний завжди вірний.

Себе судити набагато важче, ніж інших.

Пильно одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.

Слова тільки заважають розуміти один одного.

Ніколи не втрачай терпіння - це останній ключ, що відкриває двері.

Всередині самого себе не знайдеш безсмертя.

Треба багато пережити, щоб стати людиною.

Те, що дає сенс життя, дає сенс і смерті.

Вмирають тільки за те, заради чого варто жити.

Людина пізнає себе в боротьбі з перешкодами.

Зі смертю кожної людини вмирає невідомий світ.

Коли даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.

Виховання має пріоритет над освітою. Створює людини виховання.

Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш притулок у його тіні.

В людині я люблю світло. Товщина свічки мене не хвилює. Полум'я скаже мені, хороша чи свічка.

Бути людиною - це і означає відчувати, що ти за все відповідає.

Правила схожі на релігійні обряди: вони здаються безглуздими, але вони формують людей.

Перш ніж отримати, треба віддати, і перш ніж оселитися в будинку, треба його побудувати.

Ні, ніхто не замінить загиблого товариша. Старих друзів нашвидку не створиш.

Людина - це перш за все творець. А братством можна назвати лише співдружність тих людей, які працюють разом.

Мета без плану - це просто мрія.

Працюючи тільки заради матеріальних благ, ми самі собі будуємо в'язницю.

Я недорого ціную фізичну сміливість; життя навчило мене, що таке справжнє мужність: це здатність протистояти осуду середовища.

Досконалість досягається не тоді, коли вже нема чого додати, але коли вже нічого не можна відняти.

Істина - це те, що робить світ простіше, а аж ніяк не те, що звертає його в хаос.

Суди сам себе. Це найважче. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий.

Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету.

Туга - це коли прагнеш побачити чогось, сам не знаєш чого.

Бути може, це і красиво - померти, щоб завоювати нові землі, але сучасна війна руйнує все те, заради чого вона нібито ведеться.

З тієї години, як зброєю стали літак і іприт, війна стала просто бійнею. Перемога дістається тому, хто згниє останнім.

Якщо я змінився і більше не змінююся, якщо не рухаюся і ні до чого не прагну, чим я відрізняюся від померлого?

Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе.

хоча людського життянемає ціни, ми завжди чинимо так, немов існує щось ще цінніше.

Всі наші багатства - прах і попіл, вони безсилі доставити нам то, заради чого варто жити.

Будь-яка цивілізація будується на тому, що від людей вимагається, а не на тому, що їм дано.

Друг - це перш за все той, хто не береться судити.

Віддаленість вимірюється не відстанню. За огорожею якогось саду часом ховається більше таємниць, ніж за Китайською стіною.

Війна - не справжній подвиг, війна - сурогат подвигу.

Проста гра в орла або решка чи не перетвориться в подвиг, навіть якщо ставка в ній буде на життя або смерть. Війна - це не подвиг. Війна - хвороба. Начебто тифу.

Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає.

Цей текст є ознайомчим фрагментом. З книги Мила З ... автора Сент-Екзюпері Антуан де З книги Оповідання та повісті автора Хайко Леонід Дмитрович

Сент-Екзюпері в душі кожного пілота У порівнянні з історією Землі, яка налічує мільйони років, людство має дитячий вік. Як порахували вчені, на землі змінилося лише 800 поколінь і тільки останні 200 з них залишили первіснообщинний лад.

З книги Містика в житті видатних людей автора Лобков Денис З книги Можна вірити в людей ... Записники хорошої людини автора Сент-Екзюпері Антуан де

Замість передмови. Антуан де Сент-Екзюпері «Молитва» ... Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня.Научі мене мистецтву маленьких шагов.Сделай мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді,

З книги 100 історій великої любові автора Костіна-Кассанеллі Наталія Миколаївна

Антуан де Сент-Екзюпері (Андре Моруа) Авіатор, цивільний і військовий льотчик, есеїст і поет, Антуан де Сент-Екзюпері, слідом за Віньї, Стендалем, Вовенарга, разом з Мальро, Жюлем Руа, а також декількома солдатами і моряками, належить до числа небагатьох романістів і

Головні подорожі. Географія Сент-Екзюпері інше1. Сен-Моріс-де-Реманс (1905-1914) 2. Фрібург (1914-1917) 3. Тулуза (1926-1927) 4. Джебель-Хадід (1935) 5. Лерида (1936) 6. Берлін

З книги автора

Слідами Сент-Екзюпері ХронологіяОсновние дати, пов'язані з Антуаном де

З книги автора

Основні твори Антуана де Сент-Екзюпері Романи, есе, повісті та оповідання «Льотчик» (L'aviateur) Розповідь. Опублікований в 1926 році в журналі «Срібний корабель» (Le navire d'argent). Переклад на російську мову виконаний Маріанною Кожевнікова. «Південний поштовий» (Courrier Sud) Роман. опублікований

З книги автора

Деякі книги Антуана де Сент-Екзюпері і про Антуана де Сент-Екзюпері Полное собрание сочинений (Галлімар, «Плеяда», т. 1-1994, т. 2-1999) У цьому виданні зібрані всі великі твори Сент-Екзюпері. У першому томі - «Південний поштовий», «Нічний політ» та «Планета людей», у

З книги автора

Генеалогічне деревоАнтуана де Сент-Екзюпері Жан-Батист-Сезар де Сент-Екзюпері (1791-1843) X 27.06.1827 в Бордо на Антуанетти Леу (Lehoult) (1804-1873) - Луї-Жан-Батист-Марі-Фернан де Сент-Екзюпері (1833-1918) X 28.04.1862 в Парижі на Алікс Блук де Трелан (1843-1906) - Мартен-Луї-Марі-Жан-Марк де

З книги автора

Сімейство Сент-Екзюпері Екзюперіус. Благодійність цього єпископа Тулузи в V столітті була відома до Близького Сходу, де нею користувався святий Ієронім. Він позбавляв себе їжі, щоб віддавати всі нужденним, і навіть продав літургійні страви і чаші свого приходу, щоб

(Оцінок: 4 , Середнє: 4,25 з 5)

Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людейім'я:Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері
День народження: 29 червня 1900
Місце народження:Ліон, Франція
Дата смерті: 31 липня 1944
Місце смерті:Середземне море

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Біографія Антуана де Сент-Екзюпері
  2. Документальний фільм
  3. Бібліографія Антуана де Сент-Екзюпері
  4. Основні твори
  5. Дитинство і юність
  6. авіація
  7. книги
  8. Особисте життя
  9. смерть
  10. Бібліографія

Біографія Антуана де Сент-Екзюпері

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері народився в Леоне. Батько помер, коли хлопчикові виповнилося 4 роки, тому його освітою займалася мати. Спочатку майбутній письменник навчався в Мансі, в єзуїтському коледжі Сент-Круа. Після цього в Швеції в Фрибурзі в католицькому пансіоні. Закінчив освіту в Академії витончених мистецтв на відділенні архітектури. Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Великий вплив на подальшу долюСент-Екзюпері зробив 1921 рік. В цей час він відправляється в армію. Він потрапив в Страсбурзі в полк винищувальної авіації. Спочатку він просто займався ремонтом. Після спеціальних курсів він стає громадянським льотчиком. Після цього його відправляють в Марокко, де Сент-Екзюпері стає вже військовим льотчиком.

У 1922 році Антуан відправляє під Париж в авіаційний полк, де вперше потрапляє в катастрофу на літаку. Варто відзначити, що таких катастроф в житті йому доведеться пережити дуже багато.

Після цього Сент-Екзюпері зупиняється в Парижі і вперше намагається заробити грошей своїм письменницькою майстерністю. Однак дана витівка виявляється провальною, тому від безвиході Антуан працює продавцем книг, а також продає автомобілі.

У 1925 році Сент-Екзюпері виходить роботу пілота в компанії «Аеропосталь», яка займалася доставкою кореспонденції в Північну Африку. З 1927 по 1929 він працює начальником аеропорту.

В цей самий час Сент-Екзюпері пише і публікує своє перше оповідання під назвою «Льотчик». У 1931 році його нагороджують премією «Феміна» за розповідь «Нічний політ».

Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людейЗ середини 30-х років Сент-Екзюпері починає працювати журналістом. У 1935 році він побував в СРСР і написав кілька нарисів, в одному з них він навіть намагався показати суть сталінського правління.

У 1939 році Сент-Екзюпері отримує премію Французької академії за книгу «Планета людей», а за книгу «Вітер, пісок і зірки» його нагороджують Національної книжкової премією США.

Коли почалася Друга Світова війна, СНТ-Екзюпері відразу ж відправився служити. Він перебував у вільному від німців області Франції, коли останні її окупували, а пізніше виїхав до США. У 1943 році він знову потрапляє в Північну Африку і служить там військовим льотчиком. Саме тут була створена його всесвітньо відома робота «Маленький принц». Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

У липні 1944 року Антуан де Сент-Екзюпері вирушив в розвідку з острова Корсика, і після цього його літак пропав. Дуже довго ніхто нічого не знав про загибель письменника. Лише в 1998 році рибалка біля Марселя виловив браслет, який належав льотчику, а в 2000 році знайшовся його розбитий літак.

Розслідування показало, що на корпусі літака не було явних пошкоджень, тому авіакатастрофа могла статися через несправність обладнання або через самогубство пілота. Пізніше все-таки стало відомо про те, що літак був збитий німецьким військовий, який зізнався в цьому лише в 2008 році.

У 1948 році вийшла книга «Цитадель», в якій зібрані притчі і афоризми льотчика-письменника, яка так і залишилася незавершеною.

Документальний фільм

До вашої уваги документальний фільм, Біографія Антуана де Сент-Екзюпері.


Бібліографія Антуана де Сент-Екзюпері

Основні твори

  • Південний поштовий (1929)
  • Пошта - на південь (1931)
  • Нічний політ (1938)
  • Земля людей (1942)
  • Військовий льотчик (1943)
  • Лист заручника (1943)
  • (1948)
  • Цитадель

Повоєнні видання

  • Листи юності (1953)
  • Записники (1953)
  • Листи до матері (1954)
  • Надати сенс життя. Невидані тексти, зібрані Клодом Рейналем. (1956)
  • Військові записки. 1939-1944 рр. (1982)
  • Спогади про деякі книгах. есе

«Авіація і поезія схилилися над його колискою. Ймовірно, він був єдиним сучасним письменником, якого торкнулася справжня Слава. Його життя - це ціла серія тріумфів. Але він ніколи не знав спокою ».
115 років тому народився Антуан де Сент-Екзюпері. Авіатор, есеїст і поет. Людина, який говорив: «Перш ніж писати, треба жити».
«Як було не любити його? - вигукував Андре Моруа. - Він мав одночасно силою і ніжністю, розумом і інтуїцією. Він бився в повітрі в 1940 році і знову бився в 1944-му. Він загубився в пустелі і був врятований владиками пісків; одного разу він впав в Середземне море, а іншим разом - на гірські ланцюги Гватемали. Звідси та достовірність, яка звучить в кожному його слові, звідси ж бере початок і життєвий стоїцизм, бо діяння розкриває кращі якостілюдини ».
Антуан де Сент-Екзюпері 1900 - 1944

Антуан де Сент-Екзюпері (повністю Антуан Марі Жан-Батист Рожер де Сент-Екзюпері, фр. Antoine de Saint-Exupéry) народився 29 червня 1900 року під французькому місті Ліоні в сім'ї провінційного графа. У віці чотирьох років втратив батька.

Родовий замок Екзюпері був складний у ранньому середньовіччі з великих круглих валунів, а в XVIII столітті його перебудували. "Колись панове де Сент-Екзюпері пересиджували тут набіги англійських лучників, лицарів-розбійників і власних селян, а на початку XX століття неабияк постарілий замок прихистив овдовіла графиню Марі де Сент-Екзюпері та її п'ятьох дітей.

Мати і дочки посіли перший поверх, хлопчики влаштувалися на третьому. Величезна вхідні залу і дзеркальна вітальня, портрети предків, лицарські лати, дорогоцінні гобелени, мешкаючи штофом меблі з напівстерті позолотою - старий будинок був сповнений скарбів. За будинком був сінник, за сінником - величезний парк, за парком тягнулися поля, все ще належать його роду.

Вихованням маленького Антуана займалася мати. Навчався він нерівно, в ньому виявлялися проблиски генія, але помітно було, що учень цей не створений для шкільних занять. У сім'ї його називають Король Сонце через білявого волосся, що вінчає голову; товариші прозвали Антуана Звіздар, тому що ніс його піднімуть до неба.

Недалеко від Сен-Моріса, в Амбер, знаходився аеродром, і Антуан часто їздив туди на велосипеді. Коли йому виповнилося дванадцять, йому довелося політати на літаку, і Антуан отримав "повітряне хрещення". Про цю подію прийнято пов'язувати з ім'ям Жюля Ведріна. Ніхто не знає, як народилася ця версія, бо ні той, ні інший ніколи не говорили про це. Але, видно, вона виявилася досить красивою: Ведрін знаменитий авіатор, герой війни, та й взагалі яскрава особистість, - і тому версію стали повторювати, не перевіряючи. Лише недавно виявили єдине документальне свідчення, а саме - листівку із зображенням першого літака і пілота, "дав повітряне хрещення". Причому підписана самим Антуаном. Істина виявилася нітрохи не гірше легенди.

На листівці зображено моноплан LBerthaud-W (Берта - прізвище промисловця, який фінансував розробку), створений в 1911 році братами Петром і Габріелем Вроблевського. Ця багатообіцяюча конструкція, на жаль, не "завоювала небо". Чи не судилося дожити до ери панування металевих монопланів і талановитим братам-авіаторам - 2 березня 1912 року ці фірми загинули в випробувальному польоті на третьому і останньому примірнику своєї машини, після чого роботи по ній були припинені.

Габріель Вроблевського (саме він "хрестив" Антуана в липні 1912 го) отримав свій диплом пілота всього за місяць до цього увійшов в історію події. Диплом мав номер 891. Льотна кар'єра Сент-Екзюпері почалася лише через дев'ять років, вже після Першої світової, але саме тоді, в своєму першому і єдиному "дитячому" польоті, він, можна сказати, долучився до духу "дитинства" самої авіації. Випередив час аероплан інженерів-самоучок, пілоти, боязкі польоти заради самого факту подолання земного тяжіння, і, нарешті, ореол таємниці та подвигу - все це не могло не залишити глибокого сліду в юній душі.

Дитинство закінчилося, коли від лихоманки помер улюблений брат Франсуа. Він заповів Антуану велосипед і рушницю, причастився і відійшов в інший світ - Сент-Екзюпері назавжди запам'ятав його спокійне і суворе обличчя. Екзюпері закінчив школу єзуїтів в Ле-Мані, навчався в католицькому пансіоні в Швейцарії, а в 1917 році вступив до паризької Школи красних мистецтв на факультет архітектури.
"Варто тільки підрости, і милосердний бог залишає вас напризволяще", - цю сумну думку Сент-Екзюпері висловить значно пізніше, коли йому буде років тридцять, але відноситься вона і до всього першого періоду життя в Парижі. Тепер він живе справжнім життям богеми. Це самий глухий період його життя - Антуан не пише навіть матері, переживаючи все, що з ним відбувається, глибоко в собі. Він як і раніше зустрічається і сперечається з друзями, відвідує ресторан «Ліппі», ходить на лекції, багато читає, поповнюючи свої знання в літературі. Серед книг, що привертають його особливо, книги Достоєвського, Ніцше, Платона.

І хоча ми не знаємо, про що саме тлумачив тоді Антуан, можна здогадуватися, що його суд був дуже суворим. Коли через багато років одну світську даму, знала Сент-Екзюпері в його двадцять років, попросили розповісти про нього, вона сказала: "Екзюпері? Так це ж був комуніст!".

Антуан де Сент-Екзюпері в 1921 році, перервавши дію відстрочки, отриманої їм при вступі до вищого навчального закладу, кидає заняття на архітектурному факультеті і записується добровольцем в 2-ій авіаційний полк в Страсбурзі зі званням рядового. Спочатку доброволець числиться авіамеханіком. На щастя для нього, 2-й авіаційний полк очолював майор Гард - найчарівніший командир, якого тільки можна собі побажати. У минулому піший єгер, який став під час війни льотчиком-винищувачем, він добре розбирався в людях. Його офіцери були йому до пари. Дисципліна в полку не відрізнялася строгістю - тут ще панувала атмосфера товариства бойової ескадрильї, що збереглася з часу війни. І незабаром в положенні Сент-Екзюпері відбувається значна зміна. Він стає громадянським льотчиком, після чого проходить навчання на льотчика військового. Дивне формулювання, але ніякої помилки в ній немає. Правда, щоб зрозуміти це, потрібні деякі коментарі.

Ось що розповідає Робер Аебі, перший льотний інструктор Сент-Екса:
"Це трапилося в квітні 1921 року, в неділю, на аеродромі Нойхоф. Прекрасним весняним ранком ми вивели з ангара все літаки компанії Трансаеро - один" Фарман ", три" Сопвіч "і один" Сальмсон ". П'ять літаків на компанію, в якій я був єдиним льотчиком ... Правда, брати Моссе - Гастон і Віктор - співдиректора, теж були пілотами.

Ми сподівалися отримати лінію Страсбург - Брюссель - Анвер, але конкуренти випередили нас. Тоді компанія перетворилася і тепер пропонувала клієнтам польоти за заявками, хрещення, повітряні зйомки. Особливо хрещення.

Якраз наближався клієнт. Одягнений не дуже добре - кепчонку, хустку на шиї, брюки без складки.
- Можна отримати повітряне хрещення ??
- Так ... Але це буде коштувати 50 франків.
- Згоден!
І він влаштовується в "Фармане". Я роблю з ним коло. Десять хвилин, за звичайним маршрутом. Сідаю, керма до ангару, вилажу з літака.
- А ще раз?
- Але це обійдеться вам ще в 50 франків!
- Так Так! Я згоден.
І ми полетіли. На цей раз я показав йому те, що він хотів - північ і південь Страсбурга, Вож, Рейн. Він був у захваті. Я ще не знав його імені. Після посадки попросив його записати своє ім'я на папері. Тоді я і прочитав: Антуан де Сент-Екзюпері. Він повідомив також, що приписаний до 2-го винищувальному авіаполку (його ангари розташовувалися по сусідству з нашими) для проходження військової служби.

Через деякий час він знову з'явився, але вже у військовій формі ...
- Ви мене впізнаєте?
- Ну звичайно.
І без зайвих передмов: - А можна політати самому?
- Завжди можна, але щоб змогти літати, треба вміти літати! Потрібно пройти навчання.
- Я саме це і хотів дізнатися ... А тут це можливо?
- Так, але за деяких умов. Перш за все, потрібно дозвіл вашого командира, бо він за вас відповідає. І потім, треба домовитися з директором з приводу ціни.

Через кілька днів командир частини полковник Гард погодився, проти всіх правил, як виняток (тут виразно було щось неймовірне), дозволити молодому солдату навчитися пілотувати.

18 червня 1921 року, субота. У цей день (можна сказати, це була майже історична дата!), Сент-Екзюпері зробив свій перший політ з інструктором на LФармане-40.

Якщо вірити моїй льотній книжці, за другим польотом в той день пішов і третій ... І уроки тривали, до задоволення учня і вчителя. Тижнів через два у нас був вже 21 вивізного політ і 2 ч. 5 хв. польотного часу. Несподівано нам довелося залишити "Фарман", мотор якого віддав Богу душу, і я перевів свого вихованця на "Сопвич", більш сувору в пілотуванні машину. У п'ятницю, 8 липня, я двічі вивіз його на цьому новому літаку.

На наступний день о 11 годині я ще раз вивіз Сент-Екзюпері на "Сопвіч Полуторастоечном". У 11 ч. 10 хв. ми були на старті для другого польоту. Я виліз з переднього сидіння.
- Злітайте! Один. Я вас випускаю. Коли буде пора приземлятися, я пущу зелену ракету. Пішов!
Стартував він нормально. Рулювання рівне, зліт - бездоганний, ось він набирає висоту, правильно розгортається вліво, проходить за вітром, закінчує колі смуги ... Я пускаю зелену ракету ... Він заходить на посадку, але занадто високо і на дуже великій швидкості ... П'ять метрів до землі, - і зараз він або "проскочить" смугу, або втратить швидкість і зірветься в штопор, - але він робить єдине, що залишається в таких випадках - знову газує. Сент-Екзюпері впевнено починає другу "коробочку", - схоже, це маленьке подія не вивело його з рівноваги, - і коли я знову посилаю зелену ракету, нормально заходить, красиво сідає, і повертає літак в ангар.
Після полудня я пішов до полковника Гарду і доповів, що випустив рядового Сент-Екзюпері. Він подумав, подивився якісь папери в папці, і зронив:
- Зупинитися на цьому.
Наші спільні польоти в Трансаеро закінчилися.

Закоханому в небо солдатика вдалося умовити командирів на ще один безпрецедентний крок - дозволити літати летнаба (в тому числі і на нових двомісних винищувачах SРФD-20 "Ербемон") і навчатися на повітряного стрілка, знову ж таки, без призначення на відповідну посаду.
Ну а незабаром аматорський досвід був повторений на новому якісному рівні і відповідно задокументований. Дізнавшись про набір добровольців для служби в 37-му винищувальному авіаполку, що базується в Марокко, Сент-Екзюпері відразу ж подав рапорт. Там він дослужився до капрала, але головне - навчився на винищувачі. Іспити здані на "відмінно", і йому пропонують вступити в школу офіцерів запасу, де він зустрічає свого старого приятеля Жана Еско. Надамо слово йому ...

"3. квітня 1922 року Сент-Екзюпері був прийнятий курсантом в школу офіцерів резерву ВПС в Авор. Самим терміновою справою для нас тоді було дізнатися, як ми зможемо відновити польоти. Дійсно, програма, вінцем якої був диплом летнаба, включала теорію (навігація, метеорологія , зв'язок, бойове застосування) і льотну практику, але саме в якості летнаба. Зрештою, нам оголосили, що ми можемо літати в якості льотчиків до початку занять, тобто з 6 до 8 ранку. Так наші дні виявилися заповненими вщерть. в кінці стажування високі випускні бали дали нам можливість самим вибрати місце майбутньої служби. Вийшло так, що у нас спрацював однаковий рефлекс - опинитися ближче до дому. І отримавши звання молодших лейтенантів, ми роз'їхалися кожен у свій бік - він в 34-й авіаполк в Бурже, а я - в Ліон-Брон, в 35-й. "

За два роки строкової служби Сент-Екзюпері отримав в результаті унікальну підготовку, - неможливу в інших, на вигляд більш сприятливих умовах, - освоїв пілотування самих різних літаків, побув і штурманом, і летнаба, і стрільцем, вивчив питання застосування авіації. А адже крім усього цього, він був ще й механіком ...

Таким чином посвідчення пілота Екзюпері отримує в 1922 році.

Незабаром переселившись до Парижа, він звернувся до письменницьким працям. Однак на цьому терені він спочатку не здобув собі лаврів і був змушений братися за будь-яку роботу: торгував автомобілями, був продавцем в книжковому магазині.

У 1926 році Сент-Екс знову почав кар'єру льотчика, тепер уже цивільного, - з майстерень компанії «Аеропосталь», доставляв пошту на північне узбережжя Африки. Його перший політ на поштовому літаку відбувся в жовтні 1926 року. Через два роки його призначили начальником аеропорту в Кап-Джуба, на самому краю Сахари, і там, нарешті, знайшов те внутрішній спокій, якого виконані його пізні книги.

Згадує Дідьє Дора, директор Авіаліній Латекоера:
"Я прийняв Сент-Екзюпері і з першого ж дня змусив його підкоритися режиму, загального для всіх його товаришів-пілотів: всі вони повинні були на перших порах працювати пліч-о-пліч з механіками. Так само як і механіки, він прослуховував мотори, псувала. .. руки мастилом. він ніколи не бурчав, не боявся чорної роботи, і скоро я переконався, що він завоював повагу робочих ...

Школа наземних служб в нагоді Сент-Екзюпері і в особистому житті точніше, коли у нього з'явився власний літак. Не буду вдаватися в подробиці, але скажу одне - він жив тоді небагато, але аеропланом володів. У той час цивільна авіація ледь розпрямляла крила; мало хто передбачав тоді її разючий розквіт. Просто в ту пору авіатори були в честі. Широка публіка вважала, що всі вони якісь диваки, шукачі пригод, правда, симпатичні, але що ними рухає і до чого вони прагнуть - неясно.

Так, громадська думка вважало це авантюрою, так це вимагало сміливості, - але було обгрунтовано і базувалося на точних розрахунках. Сент-Екзюпері належав до когорти затребуваних в тогочасній авіації людей - тих, хто з'єднує хоробрість і холоднокровність, володіє логічним мисленням. Ось як оцінювалася начальством його робота в Кап-Джуба:
"Виняткові дані, пілот рідкісної сміливості, відмінний майстер своєї справи, проявив чудове холоднокровність і рідкісну самовідданість. Начальник аеродрому в Кап-Джуба, в пустелі, оточений ворожими племенами, постійно ризикуючи життям, виконуючи свої обов'язки з відданістю, яка понад всяких похвал. Провів кілька блискучих операцій. Неодноразово літав над найбільш небезпечними районами, розшукуючи взятих в полон ворожими племенами льотчиків Рена і Серра. Спас з області, зайнятої вкрай войовничим населенням, поранений екіпаж іспанського літака, ледь не потрапив в руки маврів. Без вагань переносив суворі умови роботи в пустелі, повсякденно ризикував життям. Своїм ретельністю, відданістю, благородної самовідданістю вніс величезний внесок у справу французького повітроплавання, значно сприяв успіхам нашої цивільної авіації ... "

У 1929 році Екзюпері очолив відділення своєї авіакомпанії в Буенос-Айресі. У 1931 році він одружується на вдові іспанського письменника Гомеса Каррільо - Консуело, уродженці Південної Америки.

У 1931 повернувся до Європи, знову літав на поштових лініях, був також і льотчиком-випробувачем.

У 1934-1935 роках він працював чиновником з особливих доручень компанії "Ер Франс" в Азії, - від Туреччини до В'єтнаму, - де вважав за краще, так би мовити, "з приводу і без приводу" переміщатися на аеропланах. У книгах багато разів описувалися вимушені посадки в пустелі, трохи менше аварійні приводнення гідролітаків. Але в практиці був зовсім цікавий випадок.
"Його перша подорож до Камбоджі перервала аварія, - відмовив мотор, коли він пролітав над затопленими лісами в басейні Меконгу. Чекаючи рятувального катера, Сент-Екзюпері і його друг П'єр Годійер провели ніч серед цього безладного змішування води і суші, мирно розмовляючи під зудить спів москітів і квакання жаб.

З середини 1930-х рр. виступав і як журналіст, зокрема, в 1935 році побував в якості кореспондента "Парі-Суар" в Москві і описав цей візит в п'яти цікавих нарисах. 20 травня 1935 року в газеті "Известия" була опублікована стаття, яка говорить сама за себе: "Про рушійну силу".
Я літав на літаку "Максим Горький" незадовго до його загибелі. Ці коридори, цей салон, ці кабіни, цей мощниі гул восьми моторів, ця внутрішній телефонний зв'язок - все було не схоже на звичну для мене повітряну обстановку. Але ще більше, ніж технічною досконалістю літака, я захоплювався молодим екіпажем і тим поривом, який був загальним для всіх цих людей. Я захоплювався їх серйозністю і тієї внутрішньої радістю, з якою вони працювали ... Почуття, які охоплювали цих людей, здавалися мені більш потужною рушійною силою, ніж сила восьми чудових моторів гіганта. Глибоко вражений, я переживаю траур, в який занурена сьогодні Москва. Я теж втратив друзів, яких тільки що дізнався, але які вже здавалися мені нескінченно близькими. На жаль, вони більше ніколи не будуть сміятися вітрі в обличчя, ці молоді і сильні люди. Я знаю, що ця трагедія викликана не технічною помилкою, що не невіглаством будівельників чи помилкою екіпажу. Ця трагедія не є однією з тих трагедій, які можуть змусити людей засумніватися в своїх силах. Не стало літака-гіганта. Але країна і люди, які його створювали, зуміють викликати до життя ще більш дивовижні кораблі - чудеса техніки.

Було в біографії Антуана одне підприємство, яке можна назвати дійсно авантюрним. Розповідь про його завершення - аварія 1935 року в Лівійській пустелі, - увійшов в "Планету людей", але це, як кажуть, вершки. А ось корінці ... Сент-Екс дізнався про великому грошовому приз за рекорд маршруту Париж-Сайгон і вирішив прийняти виклик - в той час він якраз дуже потрібні були гроші. Правда, часу (так, власне, і коштів) на підготовку вже не залишалося, - але він ризикнув. У літаку не було навіть радіостанції, яку зняли, щоб взяти зайву каністру бензину і якби не той випадковий бедуїн ... От уже істинно Доля, якої видно, було завгодно подальше продовження його творчості!

Другий переліт Нью-Йорк - Вогняна Земля в 1938-м готувався за всіма правилами, але на аеродромі Гватемали якийсь "бедуїн" - заправник помилково залив в баки занадто багато палива. Спека, розріджене повітря (аеродром розташовувався майже на 1,5 км вище рівня моря) і коротка смуга не залишили шансів, - перевантажена машина звалилася, ледве відірвавшись від землі. Сент-Екзюпері і його механік Прево витягнуті з-під купи уламків і госпіталізовані. Тут провини організаторів і екіпажу не було. Видно, знову Доля.

Кореспондентом відправився він і на війну в Іспанії. У 1937-му від "Парі-Суар" Сент-Екзюпері на власному літаку прибув в охоплену громадянською війною Іспанію. Він не був "іспанським льотчиком", але його завдання було не менш важливою. Великі держави відчували там нову зброю - технології "інформаційної війни" - і поява на фронтах небаченого досі кількості всесвітньо відомих діячів культури (Сент-Екс був лише одним з багатьох знаменитих письменників, журналістів, кінорежисерів і т.п.) далеко не випадково. Випробування пройшли успішно, - ніколи раніше слово не робило такого впливу на хід війни, - і пізніше Сент-Екзюпері скористається цією силою для залучення США до звільнення Франції від нацистів.

У березні 1939-го Сент-Екзюпері вирушив в Третій Рейх. "Він повернувся в Париж назавтра після вступу німців до Праги, відмовившись від обіцяного йому побачення з Герінгом, - він ні часу більше не хотів залишатися у ворожому державі, глава якого вже скинув маску, - писав Жорж поліс. - Хто ж виробляє стільки машин і залишає без укриття, під дощем і вітром, якщо не думає пустити їх у справу негайно! Милий друг, це війна! ".

Маловідома сторінка життя Сент-Екзюпері, пов'язана з війною, стосується його діяльності як винахідника. Ще до початку активних бойових дій він розробив принцип нічний маскування наземних об'єктів за допомогою ... світла.
На початку війни, - писав поліс, - пролітаючи ночами над затемненій Тулузою, він зауважив, що в ясну ніч можна розрізнити планування міста всю, до найменших подробиць і, неважко скинути бомби на будь-яку мету. Затемнення дуже погано маскувало Тулузу. Оповитий потоком світла Буенос-Айрес, який він спостерігав в поштовому рейсі, був укритий чудово. Стало бути, щоб замаскувати місто, краще не затемнити його, а висвітлити. Але це лише на худий кінець. Таким чином, ховаєш окремі подробиці, але виявляєш всю мета. І Сент-Екс тут же знаходить відмінний спосіб збити противника з пантелику: треба його засліпити! Він ніколи не розпізнає вночі міста і окремі цілі, якщо залити їх широкою смугою дуже яскравих, рівномірно розподілених вогнів. Сент-Екс розробив свій проект всебічно, до найтонших технічних подробиць ...
Його винаходом зацікавилися військові фахівці ... Перші практичні випробування дали відмінні результати. Але досвід цей не вдалося продовжити: його перервало німецьке вторгнення ".

Саме він запропонував боротися з замерзанням кулеметів на великих висотах, використовуючи спеціальне мастило, яка поглинала б конденсуються пари і запобігала, відповідно, заклинювання зброї. Розповідають, що він передбачав майбутнє панування реактивних двигунів, поява радара і навіть ядерної зброї, але тут він виступав, скоріше, як глибокий мислитель зі здібностями інженера.

До початку "дивної війни" 1939 року Антуан мав авторитетом, достатнім для того, щоб якось впливати на своє призначення при мобілізації. І він попросився в винищувачі - благо, досвід маневреного повітряного бою був. Крім того, одномісний винищувач ідеально відповідав його уявленням про боротьбу - один на один, очі в очі з ворогом, коли результат бою цілком залежить від майстерності пілота, його єдності зі своєю машиною ...

Однак вік і результати медкомісії (плюс бажання керівництва країни уберегти знаменитого письменника) дозволили йому потрапити лише на бомбардувальники, - та й то інструктором навчального підрозділу. Звичайно, його це не задовольнило. До того ж, як згадували друзі, він не приймав для себе самої концепції бомбардувальної авіації, "яка приносить смерть наосліп, всім без розбору". Сент-Екс продовжує всіма способами "діставати" командування і, врешті-решт його відправляють в бойову ескадрилью 2/33, пілотом Bloch B.174-далекого розвідника, створеного на базі бомбардувальника.

Але найцікавіше, що потім ця ситуація повторилася. Після капітуляції Сент-Екс домагався відправки на Східний фронт, в ескадрилью "Нормандія", але отримав відмову.

На початку Другої світової війни Сент-Екзюпері зробив кілька бойових вильотів і був представлений до нагороди ( «Військовий хрест» (Croix de Guerre)).

У липні 1940-го, коли до перемир'я (так французькі політики вважали за краще називати капітуляцію своєї країни) залишалися лічені дні, в групі 2/33, в якій воював Сент-Екс, наказують евакуюватися в Алжир, і він робить відчайдушну спробу хоч чимось ще допомогти продовження боротьби з нацизмом.

У Бордо, прямо з заводу, він веде великий чотиримоторний "Фарман-223" і завантаживши в нього кілька десятків "непримиренних" французьких і польських авіаторів, бере курс на південь. Але незабаром перемир'я підписують і в Північній Африці, і він їде в США.

Тепер для Сент-Екзюпері зброєю є тільки слово. У 1942-му виходить у світ "Військовий льотчик". Цікаво, що цю книгу відразу забороняють як нацисти і маріонетковий уряд Віші, так і ... прихильники де Голля. Причому перші - за пропаганду непокори і опору, а другі - за нібито "настрої поразки". Однак вона продовжує видаватися підпільно.

"Я бував у нього на Лонг-Айленд у великому будинку, який вони знімали з Консуело. Сент-Екзюпері працював ночами. Після обіду він розмовляв, розповідав, показував карткові фокуси, потім, ближче до півночі, коли інші лягали спати, він сідав за письмовий стіл. Я засинав. Годині о другій ранку мене будили крики на сходах: "Консуело! Консуело! .. Я голодний ... Приготуй мені яєчню ". Консуело спускалася зі своєї кімнати. Остаточно прокинувшись я приєднувався до них, і Сент-Екзюпері знову говорив, причому говорив він дуже добре. Наситившись, він знову сідав за роботу. Ми намагалися знову заснути. Але сон був недовгим, бо години через два весь будинок заповнювали гучні крики: "Консуело! Мені нудно. Давай зіграємо в шахи ". Потім він читав нам щойно написані сторінки, і Консуело, сама поет, підказувала, майстерно придуманих епізоди."

У Нью-Йорку в числі іншого написав свою саму знамениту книгу«Маленький принц» (1942, опубл. 1943).

А в 1943 році він знову взявся за зброю, прибувши в Північну Африку з американським експедиційним корпусом. Американці призначили його другим пілотом на бомбардувальник В-26 - знову ж таки, в підрозділ, якому активні бойові дії, що називається, «не світили". Але невтомний Сент-Екс домігся повернення в свою ескадрилью. На цей раз на її озброєнні перебували літаки "Локхід" Р-38F-4 і Р-38F-5 - розвідувальні варіанти "Лайтнінга". На відміну від тихохідних В..174, "Лайтнінг" відчували себе у військовому небі Європи набагато вільніше. Не завадило навіть відсутність озброєння - вони легко йшли від будь-якого переслідування. По крайней мере, майже від будь-кого. Дійсно, лише кілька типів новітніх німецьких машин могли змагатися з ними в швидкості і висоті польоту. Але "Фокке-Вульф" FW-190D-9 належав саме до таких. "Антуан вимагав, щоб всі вильоти в район Аннессі, де пройшло його дитинство, залишилися за ним. Але жоден з них не пройшов благополучно, і там же обірвався останній політ майора де Сент-Екзюпері. В перший раз він ледве вислизнув від винищувачів, в другій - здав кисневий прилад і йому довелося спуститися на небезпечну для беззбройного розвідника висоту, в третій - відмовив один з двигунів. Перед четвертим вильотом ворожка передбачила, що він загине в морській воді, і Сент-Екзюпері, зі сміхом розповідаючи про це друзям, помітив, що вона швидше за все прийняла його за моряка. "

І 31 липня 1944 року пара німецьких винищувачів успішно перехопила у французького узбережжя розвідник типу "Лайтнінг", який "... після бою загорівся і впав в море" - як повідомило німецьке радіо. В той день відправився з аеродрому Борго на острові Корсика в розвідувальний політ і не повернувся із завдання майор де Сент-Екзюпері. Його маршрут проходив якраз в цьому районі ...

Довгий час про його загибель було нічого не відомо. І тільки в 1998 році в морі поблизу Марселя один рибалка виявив браслет. На ньому було кілька написів: «Antoine», «Consuelo» (так звали дружину льотчика) і «c / o Reynal & Hitchcock, 386, 4th Ave. NYC USA ». Це була адреса видавництва, в якому виходили книги Сент-Екзюпері.

У травні 2000 р нирець Люк Ванрель заявив, що на 70-метровій глибині виявив уламки літака, можливо, належав Сент-Екзюпері. Останки літака були розсіяні на смузі довжиною в кілометр і шириною в 400 метрів. Майже відразу французький уряд заборонив будь-які пошуки в цьому районі. Дозвіл було отримано тільки восени 2003 року. Фахівці підняли фрагменти літака. Один з них виявився частиною кабіни пілота, зберігся серійний номер літака: 2734-L. За американським військовим архівам вчені порівняли всі номери літаків, зниклих в цей період. Так, з'ясувалося, що бортовий серійний номер 2734-L відповідає літаку, який у ВПС США значився під номером 42-68223, тобто літаку Локхід P-38 «Лайтнінг», модифікація F-4 (літак дальньої фоторозвідки), яким керував Екзюпері.

Журнали Німецьких ВВС не містять записів про збиті в цій місцевості 31 липня 1944 року літаках, а самі уламки не мають явних слідів обстрілу. Це породило безліч версій про катастрофу, включаючи версії про технічну несправність і суїцид пілота. Згідно з публікаціями преси від березня 2008 р німецький ветеран люфтваффе, 88-річний Хорст Ріпперт заявив про те, що саме він збив літак Антуана Сент-Екзюпері. Згідно з його заявами, він не знав, хто був за штурвалом літака противника: «Пілота я не бачив, лише пізніше я дізнався, що це був Сент-Екзюпері».

Книги Антуана де Сент-Екзюпері, - французького авіатора і письменника через ось уже 65 років після його загибелі користуються заслуженою популярністю. Більшість видань, крім власне творів, містять статті літературознавців і дослідників, що розповідають про життя "літаючого пророка двадцятого століття", його характері, світогляді.

У них практично завжди, так чи інакше, йдеться про те, що "ми не зможемо повністю зрозуміти творчість Сент-Екзюпері, не зрозумівши, ніж для нього була авіація". Однак саме факти з його льотної біографії досі входять в число маловідомих.

Антуан де Сент-Екзюпері запалив свою зірку. Вона буде вічно сяяти над Планетою Людей, служачи маяком на шляху всіх романтиків і шукачів Істини.


літературні премії

* 1930 - Феміна - за роман «Нічний політ»;
* 1939 - Гран-Прі дю Роман Французької Академії - «Вітер, пісок і зірки»;
* 1939 - Національна книжкова премія США - «Вітер, пісок і зірки».

військові нагороди

У 1939 році удостоєний Воєнного Хреста Французької Республіки.

Назви на честь

* Aéroport Lyon-Saint-Exupéry в Ліоні;
* Астероїд 2578 Saint-Exupéry, відкритий астрономом Тетяною Смирнової (відкритий 2 листопада 1975 під номером «B612»);

Антуан де Сент-Екзюпері - письменник, ім'я якого знає кожен, хто знайомий з книгою «Маленький принц». Біографія автора незабутнього твору сповнена неймовірних подій і збігів, адже його основна діяльність була пов'язана з авіацією.

Дитинство і юність

Повне ім'я літератора - Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері. У дитинстві хлопчика звали Тоні. Він народився 29 червня 1900 року в Ліоні, в сім'ї дворянина, і був 3-ою дитиною з 5 дітей. Глава сімейства помер, коли маленькому Тоні було 4 роки. Сім'я залишилася без засобів і переїхала до тітки, яка мешкала на площі Белькур. Грошей катастрофічно не вистачало, але це компенсувалося дружбою між братами і сестрами. Особливо близький Антуан був з братом Франсуа.

Мати прищепила дитині любов до книг та літератури, розповідаючи про цінності мистецтва. Про її ніжній дружбі з сином нагадують опубліковані листи. Зацікавлений уроками матері, хлопчик також захоплювався технікою і вибирав, чому ж хоче себе присвятити.

Антуан де Сент-Екзюпері навчався в християнській школі в Ліоні, а потім в єзуїтській в Монтре. У 14 років стараннями матері був відправлений до швейцарського католицький пансіон. У 1917 році Антуан вступив на факультет архітектури в паризьку Школу витончених мистецтв. Бакалавр з дипломом на руках готувався до вступу у військово-морський ліцей, але провалився на конкурсному відборі. Важкою втратою для Антуана стала загибель брата від суглобного ревматизму. втрату близької людинивін переживав, замкнувшись в собі.

авіація

Антуан марив небом з дитинства. Вперше він побував в польоті в 12 років завдяки відомому льотчикові Габріелю Вроблевського, увезшему його заради забави на авіадром в Амбер. Отриманих вражень юнакові вистачило, щоб зрозуміти, що стане метою всього життя.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людейАнтуан де Сент-Екзюпері

1921 рік багато чого змінив у житті Антуана. Після призову в армію він закінчив курси пілотажу і став членом авіаційного полку в Страсбурзі. Спочатку молодий чоловік був нельотна солдатом майстерні при аеродромі, але незабаром став володарем посвідчення цивільного льотчика. Пізніше Екзюпері підвищив кваліфікацію до військового льотчика.

Завершивши навчання на офіцерських курсах, Антуан здійснював польоти в званні молодшого лейтенанта і служив в 34 полку. Після невдалого рейсу в 1923 році Екзюпері, отримавши травму голови, залишив авіацію. Льотчик оселився в Парижі і вирішив спробувати себе в літературній сфері. Успіх не приходив. Щоб заробляти на життя, Екзюпері змушений був продавати автомобілі, працювати на черепичному заводі і навіть торгувати книгами.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Незабаром стало ясно, що вести такий спосіб життя далі Антуан не здатний. Його врятувало випадкове знайомство. У 1926 році молодий льотчик отримав посаду механіка в авіакомпанії «Аеропошталь», а пізніше став пілотом авіасудна, який доставляв пошту. В цей період часу був написаний «Південний поштовий». Слідом за новим підвищенням пішов ще один переклад. Ставши начальником аеропорту в Кап-Джуба, який перебував в Сахарі, Антуан зайнявся творчістю.

У 1929 році талановитого фахівця перевели на посаду директора філії «Аеропошталь», і Екзюпері перебрався в Буенос-Айрес, щоб керувати довіреним відділенням. Він виконував регулярні рейси над Касабланкою. Компанія, на благо якої трудився письменник, незабаром розорилася, тому з 1931 року Антуан знову працював в Європі.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Спочатку працював на поштових авіалініях, а потім почав поєднувати основну роботу з паралельним напрямком, ставши льотчиком-випробувачем. На одному з випробувань сталася аварія літака. Екзюпері залишився живий завдяки оперативній роботі водолазів.

Життя письменника була пов'язана з екстримом, і він не боявся ризикувати. Беручи участь в розробці проекту зі швидкісного перельоту, Антуан придбав літак для експлуатації на лінії Париж-Сайгон. Судно потрапило в аварію в пустелі. Екзюпері вижив завдяки випадковості. Його разом з механіком, які перебували на останньому подиху від спраги, врятували бедуїни.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Найстрашнішої аварією, в якій побував письменник, був крах літака при перельоті з Нью-Йорка на територію Вогненної Землі. Після нього пілот кілька діб перебував у комі, отримавши травму голови і плеча.

У 1930-і Антуан зацікавився журналістикою і став кореспондентом газети «Парі Суар». У статусі представника газети «Ентрансіжен» Екзюпері був на війні в Іспанії. Він також брав участь в битвах з нацистами в Другій світовій війні.

книги

Перший твір Екзюпері написав в коледжі в 1914 році. Їм стала казка «Одіссея циліндра». Талант автора оцінили по достоїнству, присудивши 1 місце на літературному конкурсі. У 1925 році в будинку кузини Антуан познайомився з популярними авторами та видавцями того часу. Вони виявилися в захваті від обдарування молодого чоловікаі пропонували співпрацю. Уже в наступному році на сторінках журналу «Срібний корабель» опублікували розповідь «Льотчик».


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Твори Екзюпері пов'язані з небом і авіацією. У письменника було два покликання, і він ділився з публікою сприйняттям світу очима пілота. Автор розповідав про свою філософію, що дозволяла читачеві інакше поглянути на життя. Саме тому висловлювання Екзюпері на сторінках творів сьогодні використовують як цитати.

Будучи пілотом «Аеропоштале», льотчик не думав припиняти літературну діяльність. Повернувшись в рідну Францію, він уклав контракт з видавництвом Гастона Галлімара на створення і публікацію 7 романів. Екзюпері-письменник існував в тісному співтворчості з Екзюпері-пілотом.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

У 1931 році автор отримав премію «Феміна» за «Нічний політ», а в 1932 році за твором зняли кінокартину. Аварія в Лівійській пустелі і пригоди, які пілот пережив, мандруючи по ній, він описав у романі «Земля людей» ( «Планета людей»). В основу твору лягли і емоції від знайомства зі сталінським режимом в Радянському Союзі.

Роман «Військовий льотчик» став автобіографічним твором. На автора вплинули переживання, пов'язані з участю у Другій світовій війні. Заборонена у Франції книга мала неймовірний успіх у США. Представники американського видавництва замовили Екзюпері казку. Так світ побачив «Маленький принц», супроводжуваний авторськими ілюстраціями. Він приніс письменникові світову популярність.

Особисте життя

У 18 років Антуан закохався в Луїзу Вільморн. Дочка багатих батьків не звертала уваги на залицяння палкого юнака. Після авіакатастрофи дівчина викреслила його зі свого життя. Льотчик сприйняв романтичну невдачу як справжню трагедію. Нерозділене кохання мучила його. Навіть слава і успіх не змінили ставлення Луїзи, яка залишалася неупередженою.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Екзюпері користувався увагою дам, зачаровуючи привабливою зовнішністю і чарівністю, але не поспішав будувати особисте життя. Підхід до чоловіка вдалося знайти Консуело Сунсін. За однією з версій, Консуело і Антуан зустрілися в Буенос-Айресі завдяки спільного знайомого. Колишній чоловік жінки, письменник Гомес Карілло, помер. Вона знайшла розраду в романі з пілотом.

Пишне весілля відбулася в 1931 році. Шлюб був нелегким. Консуело постійно влаштовувала скандали. Вона володіла поганим характером, але інтелігентність і освіченість подружжя радували Антуана. Письменник, обожнюючи дружину, терпів те, що відбувається.

смерть

Загибель Антуана де Сент-Екзюпері була оповита завісою таємниці. Під час Другої світової війни він вважав обов'язком відстоювати честь країни. За станом здоров'я пілота визначили в наземний полк, але Антуан підключив зв'язку і потрапив в льотний розвідзагін.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

31 липня 1944 року він не повернувся з польоту і був внесений до списків зниклих без вести. У 1988 році поблизу Марселя знайшли браслет письменника з вигравіруваним ім'ям подружжя, а у 2000 році - частини літака, яким він керував. У 2008 році стало відомо, що причиною смерті письменника виявилася атака німецького льотчика. Пілот ворожого авіасудна через роки публічно зізнався в цьому. Через 60 років після катастрофи були опубліковані фото з місця зіткнення.


Енциклопедія про все на світі. Роль знань в житті людей

Бібліографія письменника невелика, але в ній таїться опис яскравою і насиченою пригодами життя. Сміливий льотчик і добрий письменник 20 століття жив і загинув, зберігаючи гідність. На згадку про нього був названий Ліонський аеропорт.

Бібліографія

  • 1929 - «Південний поштовий»
  • 1931 - «Пошта - на південь»
  • 1938 - «Нічний політ»
  • 1938 - «Планета людей»
  • 1942 - «Військовий льотчик»
  • 1943 - «Лист заручника»
  • 1943 - «Маленький принц»
  • 1948 - «Цитадель»
Вибір редакції
Краса людини (жіночий образ) Урок образотворчого мистецтва в 4 класі за програмою Б. М. Неменского. Цілі і завдання: Ознайомити ...

МКОУ «Торбеевского основна школа імені А.І. Данилова »Новодугінского району, Смоленської області Історія виникнення театру в Росії ...

Щоб користуватися попереднім переглядом презентацій створіть собі аккаунт (обліковий запис) Google і увійдіть в нього: ...

Урок № 2. Тема: УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. Цілі: 1. Поповнити знання учнів про усну народну творчість. 2. Накопичувати і ...
Нікола Пуссен - художник класицизму Вершиною класицизму в живопису Французька академія проголосила творчість художника Миколи ...
- презентація по МХК, присвячена творчості геніального російського художника епохи символізму і. Михайло Врубель-тайнопис ...
Естетика - наука про закони краси. Естетичне (від грец. Aisthetikos - чуттєво сприймається) - відношення людини до світу, в ...
Щоб користуватися попереднім переглядом презентацій створіть собі аккаунт (обліковий запис) Google і увійдіть в нього: ...
Віктор Марі ГюгоДетствоОтец письменника, Жозеф Леопольд Сігісбер Гюго (1773-1828), став генералом наполеонівської армії, його мати Софі ...