Книжка, яка сто років чекала, щоб її намалювали. Євгенія Лоцманова

Нас іноді дорікають: у вас одні перевидання, а зараз ніхто не хоче видавати сучасних молодих художників. Якщо чесно, читати це прикро: наше видавництво видає досить багато таких книг (багато, враховуючи, що ми маленьке приватне видавництво). Книги - різні, щось данину ескперіменту, щось простіше. За останні пару років у нас були видані книги з ілюстраціями: Вікторії Кирдий, Ксенії Лаврової, Галини Зінько, Ольги Фадєєвої, Ліни Ейтмантіте-Валужене, Олени Базанова, Лізи Бухалова, Ольги Іонайтіс, Галини Лавренко, Людмили Пипченко, Катерини Плаксін, Поліни Яковлевої. Якщо хто чого упустив - ласкаво просимо вивчати на сайт
Можливо таке відчуття складається тому, що я досить рідко розповідаю про ці книги в даному ЖЖ, але це з серії однобокості інформації :) - з цими книгами працює наша пітерська редакція, це їх спеціалізація, а я просто зазвичай "не в курсі".

Зараз ми активно працюємо з новою серією "Образ Речі".За нашим задумом в цю серію будуть входити книги сучасних художників, Як визнаних метрів, так і зовсім молодих; як зовсім нові проекти, так і перероблені художником спеціально для цієї серії. Так вже вийшли "Невський проспект" з Михайлом Бичковим, "Подорож на Тандадріку" і "Про те, чого не може бути" з Ігорем Олейниковим, "Йожка йде в школу" з Євгеном Антоненкова.
Зараз у нас готуються дві книги: "Дівчинка-свічка" Юлії Гуковоїі "Чарівний пагорб" Євгенії Лоцманова.

Для молодої художниці Євгенії Лоцманова це буде всього лише друга видана книга.
перша була ось ця (думаю, багато її помітили)

Отже, рідкісна казка Г.Х. Андерсена "Чарівний пагорб".
В основі ілюстрацій - дипломна робота художниці, але значно перероблена для цього видання.
Малюнки в рідкісної на сьогоднішній день техніці - літографії.

Це поки просто ілюстрації, поза макета.
Більше нічого не знаю, це книга нашої пітерської редакції, ближче до виходу інформація буде на сайті.

Ну, а про художницю можна трішечки прочитати тут
Будинок для слів і персонажів
Інтерв'ю Євгенії Лоцманова
"Літографія дозволяє експериментувати з одним і тим же ескізом, варіюючи кольору і допрацьовує його в пошуках кращого рішення. І є своя принадність у нерукотворности надрукованій картинки, яка зазвичай виходить трішечки не так, як припускаєш ... "

Олексій Миколайович Толстой написав «Сорочі казки» сто років тому. Це була його перша прозова книга. Щасливому автору тільки виповнилося 24 роки. І книжка його дихала щастям, що в тогочасній декадентської літературі вважалося поганим тоном.

Один Максиміліан Волошин привітав її появу в журналі «Аполлон»: «О" сорочу казках "Олексія Толстого не хочеться - важко говорити. І це найбільша похвала, яку можна зробити книзі. Вона так безпосередня, так справжня, що її не хочеться переповідати - її хочеться процитувати всю з початку і до кінця. Ця одна з тих книг, які будуть багато читатися, але про них не будуть говорити ... »

Так і вийшло: про «сорочу казках» немає ні окремих досліджень, ані грунтовної критики. Для читачів і літературознавців вони залишилися в тіні величезного «Петра Першого», епічних «ходіння по муках» і блискучого «Золотого ключика», хоча саме «Сорочі казки» - споконвічно авторські, толстовські, а не перекладні або переказані. У них ожили ті таємничі герої, що населяли сільське дитинство вразливого хлопчика Альоші Толстого.

Найближче «Сорочі казки», звичайно, до «Дитинства Микити». Їх би і видати варто було б якось разом, та ніхто поки не здогадався. Адже там і герої переходять з однієї книжки в іншу. Той же Мишка Коряшонок, кончанские хлопчаки і Авер'янова хата - все це перенеслося в «Дитинство Микити» з казки «Снігова будинок».

У «сорочу казках» вгадується щось веселе, барвисте як клаптева ковдра, напрямок російської літератури для дітей, яке призведе до появи Степана Писахова і Бориса Шергін, а через багато років - Юрія Коваля, Геннадія Новожилова, Бориса Сергуненкова ...

Але першим сів за шиття цього чудесного ковдри непосидючий юний граф Олексій Миколайович Толстой. Читаєш його казки і дивишся: як же це, виявляється, смачно - говорити і читати вголос по-русски! Он у порога «заурликал кіт», далеко «заугрюмілісь дерева», хлопчаки схопили санки і побігли «скувирківаться з ометов». Набігаються, накатав, і тут: «Хто мене кликав? - шібиршнул вгамується під грубкою », і впаде дітвора в глибокий сон. А на другий день будуть нанесені очі і побачать: «в віконці світився, немов молоко зняте, утренник ...».

Сам ритм толстовського оповідання заворожує. Це ритм хлоп'ячий, молодецький і абсолютно безунивний.

Здається, я занадто повільно наближаюся до того приводу, який дав мені можливість перечитати «Сорочі казки» і нагадати про них вам. А привід цей - вихід толстовських казок у видавництві «Світ дитинства» з ілюстраціями Євгенії Лоцманова.

Цього видання довго і терпляче чекала не тільки художниця, але і всі, хто бачив її ілюстрації до казок О.М. Толстого на виставках. Забути їх неможливо. Описати те почуття радості, затишку, повернутого дитинства, яке виникає при погляді на роботи Євгенії Лоцманова, дуже важко. І хочеться повторити слова, написані Максиміліаном Волошиним сто років тому з приводу «сорочу казок»: «Справжня поезія, як і справжня живопис, як і справжня жіночна принадність, не доступні словами і визначень, тому, що вони самі по собі вже є остаточними термінами складних систем почуттів і станів ... ».

«Сорочі казки» і раніше, звичайно, иллюстрировались, але шедеврів не було. Щось не ладилося в стосунках художників з цими на вигляд такими простими казками, Щось головне в зображенні випадало. А Євгенія Лоцманова щасливо співпала за світовідчуттям з письменником, напевно, тому, що взялася за свої ілюстрації в тому ж віці, в якому Олексій Толстой взявся за написання своїх казок. Їй не довелося придумувати дитинство, лізти за ним на покинуте горище пам'яті. Воно у неї поруч, тільки руку простягни. (По секрету скажу: Женя адже ще в ляльки грає - в тому сенсі, що вона майструє іграшки, і на виставках їх можна побачити.)

Видавництво «Світ дитинства» випустило книгу з дивним для наших днів повагою до молодої художниці, яка ще не має звань і нагород. Це повага виражається і в бездоганному поліграфічному виконанні, і в тому, що їй присвячено передмову «Від видавця». Там про неї сказані не просто добрі, але і дуже високі слова: «Художниця цієї книги зробила подвиг ... Звуть її Євгенія Миколаївна Лоцманова. Запам'ятайте це ім'я ». В ілюстраціях Лоцманова (а виконані вони в запеклій техніці кольорової літографії) мистецтвознавці знайдуть перекличку з великими майстрами - з сільськими пастораль Юхима Честнякова і легендарними «Ладушки» Юрія Васнецова. І, звичайно, з роботами Жениного вчителя, керівника майстерні книжкової ілюстраціїв Московському університеті друку, народним художникомРосії Борисом Діодорова.

Євгенія Лоцманова створила свій затишний світ, густо населений дітьми та іграшками, насекомишамі і звірятами. Там Жар-птиця щовечора світить як настільна лампа, та ще й казки каже. Там найсильніший звір - добрий їжачок. Там товста нянька виводить носом сонні пісні. Там безстрашні діти довгими зимовими вечорами грають «в представлениші».

А безстрашні вони, тому що нікого не бояться і всіх рятують. Так в казці «Велетень» велетнем виявляється малюнків внучонок Петька, який врятував ціле містечко маленьких чоловічків і їх царя. Запросто так врятував. У містечку від радості в усі дзвони задзвонили, а Петька почухав стрижений потилицю і пішов рибу доужівать.

Ось і Женя Лоцманова подарувала нам таку книгу, яку ми ніби завжди шукали під подушкою і не знаходили. Подарувала, і пішла додому - картинки до Андерсену домальовувати.

Будемо чекати, коли домалює.

Дмитро Шевар

"Казковий ліс"

30 січняв культурному центрі«Будинок Озерова» відбулося відкриття виставки книжкової графіки"Казковий ліс", Автором якої є художник-ілюстратор Євгенія Лоцманова. Основою цієї виставки стали ілюстрації до казки «Чарівний пагорб» Х. К. Андерсена.Для молодої художниці Євгенії Лоцманова «Чарівний пагорб» - це друга видана книга з її ілюстраціями, які просто «оживили» цю казку, і не можуть не викликати захоплення.

В основі ілюстрацій цієї казкової книги - дипломна робота художниці, але значно перероблена для цього видання. «Перегорнувши» сторінки цієї книги на екрані і вислухавши короткий змістказки, всі, хто прийшов на відкриття напевно захотіли прочитати це ранній твірданського казкаря і зрозуміли, як багато значить для книги художник-ілюстратор. Малюнки книги зроблені в рідкісної на сьогоднішній день техніці, яку прийнято вважати «важкої чоловічої технікою» - літографії. З короткого фільму, який прокоментувала сама Євгенія Лоцманова, всі змогли дізнатися про трудомісткий процес створення літографії.

Євгенії була задана маса питань. Докладно відповідаючи на них, молода художниця зачарувала всіх своїми ответамі.По словами Євгенії, кожна картина - це відображення душі автора, трохи дитячої та наївної; це внутрішній діалог з глядачем, запрошення повернутися в прекрасний світдитинства.

У цей вечір Євгена приймала привітання від директора Дитячої художньої школи ім.Народного художника Росії М.Г. Абакумова Василя Олексійовича Бека, адже Євгенія є випускницею цієї школи. Багато добрих слів і спогадів було від викладача цієї школи Надії Олександрівни Семенової. Коломенський художник Геннадій Митрофанович Савінов висловив надію, що Євгенія ще не раз повернеться в Коломну і здивує її жителів своєю творчістю, адже ілюстрація дитячої книги для неї те саме диханню - без нього неможливо жіть.Кроме тогохудожнік і краєзнавець Олексій Олексійович Федоров запропонував Євгенії присвятити наступні роботи Коломиї , проілюструвавши знаменитий твір І. І. Лажечникова «Беленькие, чорненькі і сіренькі». Сама Євгенія особливо дякувала свою маму, Наталю Миколаївну, яка є для неї творчим і духовним натхненником.

Витончені ілюстрації Євгенії Лоцманова дозволили всім, хто прийшов на вернісаж зануритися в чудовий світ книжкової ілюстрації. Разом з автором глядачі відвідали «Казковий ліс», створений чудовою художницею, ілюстратором Євгенією Лоцманова.

Виставка «Казковий ліс» Євгенії Лоцманова стане справжнім подарунком для коломенцев і гостей нашого міста. З неї кожен з нас зможе почерпнути ті емоції і почуття, які залишилися на сторінках прекрасних казок, Колись щедро прикрасили наше дитинство.

"Ілюстратор - сам собі режисер, декоратор і актор. Я проживаю життя своїх персонажів, передаю характер. Мистецтво книжкової ілюстрації дуже родинно театру, іноді хочеться, щоб персонажі вистрибнули з книги і почали розмовляти".

Лоцманова Євгена

Євгенія Лоцманова(Р. 1989) - молодий московський художник, випускниця факультету графічних мистецтв Московського університету друку.

Євгенія народилася і навчалася в Коломиї, відвідувала художню школу. Малювати почала з раннього дитинства. Дуже любила зображувати казкових персонажів, маленьких звірят, які дуже часто зустрічаються в російських народних казках. У 2002 році вступила до Московського державний університетдруку на факультет книжкової графіки, так захоплення стало професією. Всі її роботи виконані в кращих традиціях російської школи ілюстрації. Зараз Євгенія живе в Москві.

Трудитися над створенням малюнків до "сорочу казкам" художниця почала давно, ще в 2004 році, але результат з'явився тільки через вісім років. Це пов'язано з вибором техніки виконання, дуже складною і трудомісткою - літографією. На створення однієї картинки, за визнанням самої Євгенії Лоцманова, у неї йде від одного до декількох місяців. (Літографія - писання, креслення і художнє малювання на камені чорнилом і олівцем особливого складу, а також процарапиваніє голкою, з наступним друком відбитків на папері.)

Ось що сама Євгенія розповідає про роботу над "сорочу казками":

"Казки Толстого люблю з дитинства. У нього дуже соковитий російську мову. Здорово відчути той час, сільський побут з хатинками, що гуляють гусьми у дворі, з кіньми, току, колодязем. Хотілося все це показати. А літографія - дуже незвичайна техніка - цікаво створювати один ескіз, а потім по-різному варіювати колір. Це захоплюючий художній процес, при якому виходять різні ефекти ".