Важливіше бути тургенів поетапно. Тургенєв, Іван Сергійович – біографія

Біографія Тургенєва

Іван Сергійович Тургенєв (1818 - 1883) - знаменитий російський письменник і поет, публіцист та драматург, класик російської літератури 19 століття. Творчість Тургенєва включає шість романів, безліч оповідань, повістей, статей, п'єс.

Ранні роки

Народився Іван Сергійович Тургенєв 28 жовтня (9 листопада) 1818 року у місті Орел. Сім'я його і з матері, і з батька належала до дворянського класу.

Перша освіта в біографії Тургенєва була здобута в маєтку Спаському-Лутовинові. Грамоті хлопчика навчали німецькі та французькі вчителі. З 1827 сім'я переїхала до Москви. Потім навчання Тургенєва проходило у приватних пансіонах Москви, після чого – у Московському університеті. Не закінчивши його, Тургенєв переклався на філософський факультет Петербурзького університету. Також навчався закордоном, після чого мандрував Європою.

Початок літературного шляху

Навчаючись на третьому курсі інституту, в 1834 Тургенєв пише свою першу поему під назвою «Стіно». А в 1838 році до друку виходять два його перші вірші: «Вечір» і «До Венери Медицейської».

У 1841 році, повернувшись до Росії, займався науковою діяльністю, написав дисертацію та отримав ступінь магістра філології. Потім, коли потяг до науки охолонув, Іван Сергійович Тургенєв служив чиновником у міністерстві внутрішніх справ до 1844 року.
Читайте також: Гоголь Микола Васильович біографія

В 1843 Тургенєв знайомиться з Бєлінським, у них зав'язуються дружні відносини. Під впливом Бєлінського створюються, друкуються нові вірші Тургенєва, поеми, повісті, серед яких: «Параша», «Поп», «Бретер» та «Три портрети».

Розквіт творчості

З 1847 року, на запрошення Некрасова, у перетвореному журналі «Сучасник» виходять його «Сучасні нотатки» і перші глави «Записок мисливця» («Хор і Калінич»), які принесли автору величезний успіх, і він почав роботу над іншими розповідями про полювання .

Робота в «Сучаснику» принесла Тургенєву багато цікавих знайомств, у журналі також друкувалися Достоєвський, Гончаров, Островський, Фет та інші відомі письменники.

У 1847 році разом зі своїм другом Бєлінським їде за кордон, де стає свідком лютневої революції у Франції.

Наприкінці 40-х – на початку 50-х років активно займається драматургією, пише п'єси «Де тонко, там і рветься» і «Нахлібник» (обидва-1848), «Холостяк»(1849), «Місяць на селі»(1850) , «Провінціалка» (1851), які ставляться на театральних сценах та мають успіх у публіки.

Тургенєв перекладав російською твори Байрона і Шекспіра, вони він вчився майстерності володіння літературними прийомами.

Торішнього серпня 1852 року публікується одна з найголовніших книг Тургенєва – «Записки мисливця».

Після смерті Гоголя Тургенєв написав некролог, за який Іван Сергійович був відправлений на два роки на заслання до рідного села. Існує думка, що справжньою причиною посилання стали радикальні погляди письменника, а також співчутливе ставлення до селян-кріпаків, яке він виражав у своїй творчості.

Під час посилання Тургенєв пише розповідь "Муму" (1852). Потім, після смерті Миколи I, у пресі з'являються найвідоміші твори Тургенєва: «Рудин» (1856), «Дворянське гніздо» (1859), «Напередодні» (1860) та «Батьки та діти» (1862).

До інших відомих творів письменника можна віднести: романи «Дим» (1867) і «Новина» (1877), повісті та оповідання «Щоденник зайвої людини» (1849), «Біжин луг» (1851), «Ася» (1858), «Весняні води» (1872) та багато інших.

Восени 1855 Тургенєв познайомився з Львом Толстим, який незабаром опублікував розповідь «Рубка лісу» з посвятою І. С. Тургенєву.

Останніми роками

З 1863 поїхав до Німеччини, де знайомиться з видатними письменниками Західної Європи, пропагує російську літературу. Працює редактором та консультантом, сам займається перекладами з російської мови на німецьку та французьку та навпаки. Він стає найпопулярнішим і популярним російським письменником у Європі. А 1879 року отримує звання почесного доктора Оксфордського університету.

Саме завдяки старанням Івана Сергійовича Тургенєва було переведено найкращі твори Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Достоєвського, Толстого.

Варто коротко зазначити, що у біографії Івана Тургенєва наприкінці 1870-х – початку 1880-х швидко зросла його популярність, як у батьківщині, і за кордоном. А критики стали зараховувати його до найкращих письменників століття.

З 1882 року письменника почали долати хвороби: подагра, стенокардія, невралгія. Внаслідок болісної хвороби (саркоми) він помирає 22 серпня (3 вересня) 1883 року в Буживалі (передмістя Парижа). Тіло його було привезено до Петербурга і поховано на Волковському цвинтарі.

Хронологічна таблиця
Якщо вам потрібна біографія Тургенєва за датами – радимо переглянути сторінку хронологічна таблиця Тургенєва.

Інші варіанти біографії

Варіант 1 більш розгорнута:

Варіант 2 більш розгорнута:

Цікаві факти про Тургенєва

• У юності Тургенєв був легковажний, витрачав багато батьківських грошей розваги. За це його мати одного разу провчила, виславши замість грошей у посилці цеглу.
• Особисте життя письменника склалося не дуже успішно. У нього було багато романів, але жоден із них не закінчився шлюбом. Найбільшим коханням у його житті була оперна співачка Поліна Віардо. Протягом 38 років Тургенєв був знайомий з нею та її чоловіком Луї. За їхньою родиною він їздив по всьому світу, жив із ними у різних країнах. Померли Луї Віардо та Іван Тургенєв в один рік.
• Тургенєв був людиною охайною, охайно одягався. Письменник любив працювати у чистоті та порядку – без цього ніколи не починав творити.
• Подивитись все

Іван Сергійович Тургенєв зробив неоціненний внесок у розвиток російської та світової літератури. Його твори розбурхували суспільство, порушували нові теми, представляли нових героїв часу. Тургенєв став ідеалом для цілого покоління письменників-початківців 60-х років 19 століття. У його творах російська мова зазвучала з новою силою, він продовжив традиції Пушкіна та Гоголя, піднявши російську прозу на небувалу висоту.

У Росії вшановують Івана Сергійовича Тургенєва, у його рідному місті Орел створено музей, присвячений життю письменника, а маєток Спаське-Лутовинове стало знаменитим місцем паломництва поціновувачів російської словесності та культури.

Народився Іван Сергійович Тургенєв в Орлі у 1818 році. Родина Тургенєва була забезпечена і родовита, але справжнього щастя маленький Миколай не бачив. Його батько володарка великого статку і великих земель в Орловській губернії була норовлива, жорстока по відношенню до кріпаків. Картини, відведені Тургенєвим у дитинстві, залишили слід у душі письменника, зробили його затятим борцем із російським рабством. Мати стала прототипом образу старої пані у знаменитому оповіданні «Муму».

Батько ж був на військовій службі, мав гарне виховання, витончені манери. Він був родовитий, але досить бідний. Можливо, цей факт і змусив його пов'язати життя з Тургенєвою матір'ю. Незабаром батьки розлучилися.

У сім'ї було двоє дітей хлопчиків. Брати здобули хорошу освіту. Великий вплив на Івана Тургенєва справило життя в Спаському-Лутовинові, маєтку матері. Тут він познайомився з народною культурою, спілкувався із кріпаками.

Освіта

Московський університет – сюди вступив юнак Тургенєв у 1934. Але вже після першого курсу майбутній письменник розчарувався у процесі навчання, викладачах. Він перевівся до Петербурзького університету, але й там не знайшов достатньо високого рівня викладання. Тому він поїхав закордон до Німеччини. Німецький університет приваблював його програмою вивчення філософії, куди входили теорії Гегеля.

Тургенєв став одним із найосвіченіших людей свого часу. До цього періоду відносяться перші спроби пера. Він виступив як поет. Але перші вірші були наслідувальними, не привернули уваги суспільства.

Після закінчення університету Тургенєв приїхав до Росії. Він вступив до департаменту внутрішніх справ у 1843, сподіваючись, що зможе сприяти якнайшвидшому скасування кріпосного права. Але незабаром був розчарований – державна служба не вітала ініціативи, а сліпе виконання розпоряджень його не приваблювало.

До спілкування Тургенєва закордоном входив родоначальник вітчизняної революційної ідеї М.А. Бакунін, а також представники передової російської думки Н.В. Станкевич та Т.М. Грановський.

Творчість

Сорокові роки ХІХ століття змусили оточуючих звернути увагу на Тургенєва. Основний напрямок на даному етапі: натуралізм, автор ретельно, з максимальною точністю описує характер через деталі, спосіб побуту, життя. Він вважав, що соціальне становище виховано

Найбільші роботи цього періоду:

1. "Параша".
2. «Андрій та поміщик».
3. "Три портрети".
4. "Необережність".

Тургенєв зблизився з журналом «Сучасник». Його перші прозові досліди отримали позитивну оцінку Бєлінського, головного літературного критика 19 століття. Це стало пропускним квитком у світ літератури.

З 1847 Тургенєв почав створення одного з найяскравіших творів літератури - «Записок мисливця». Першим оповіданням у цьому циклі став «Хор і Калинич». Тургенєв став першим письменником, який змінив ставлення до закріпаченого селянина. Талант, індивідуальність, духовна висота – ці якості робили російський народ прекрасним у власних очах автора. У той же час важкий тягар рабства губить найкращі сили. Книжка «Записки мисливця» отримала негативну оцінку уряду. Тоді ставлення влади до Тургенєва було настороженим.

Вічне кохання

Головна історія життя Тургенєва – його любов до Полини Віардо. Французька оперна співачка підкорила його серце. Але будучи заміжня, вона могла скласти йому щастя. Тургенєв слідував за її сім'єю, жив поряд. Більшу частину життя він провів закордоном. Туга за батьківщиною супроводжувала його до останніх днів, яскраво виразилася в циклі «Вірш у прозі».

Громадянська позиція

Тургенєв одним із перших став порушувати проблеми сучасності у своїй творчості. Він аналізував образ передової людини свого часу, висвітлював найважливіші питання, які розбурхували суспільство. Кожен із його романів ставав подією та предметом запеклої дискусії:

1. "Батьки і діти".
2. "Нов".
3. "Туман".
4. "Напередодні".
5. "Рудин".

Тургенєв не став прихильником революційної ідеології, критично ставився до нових віянь у суспільстві. Він вважав помилкою бажання зламати все старе, щоб збудувати новий світ. Вічні ідеали були йому дороги. В результаті стався розрив його відносин із «Сучасником».

Однією з найважливіших граней таланту письменника є ліризм. На його творів характерне докладне зображення почуттів, психології героїв. Описи природи сповнені любов'ю та розумінням неяскравої краси Росії середньої смуги.

Щороку Тургенєв приїжджав Росію, основним його маршрутом був Петербург – Москва – Спаське. Останній рік життя стали для Тургенєва болісним. Тяжка хвороба, саркома хребта, тривалий час приносила йому страшні муки і стала на заваді відвідання батьківщини. Помер письменник у 1883 році.

Вже за життя він був визнаний найкращим письменником Росії, його твори перевидавались у різних країнах. У 2018 році країна святкуватиме 200-річчя від дня народження чудового російського письменника.

Іван Сергійович Тургенєвє відомим російським письменником, поетом, публіцистом та перекладачем. Він створив власну художню систему, яка вплинула на поетику роману другої половини 19-го століття.

Содержание статьи развернуть / свернуть

1. Освіта
2. Творчість
3. Вічне кохання
4. Громадянська позиція
5. Коротка біографія Тургенєва
6. Дитинство і юність
7. Освіта Тургенєва
8. Творча біографія Тургенєва
9. Твори Тургенєва
10. Особисте життя
11. Смерть
12. "Поет, талант, аристократ, красень"
13. Белетрист та драматург
14. Від «Дима» до «Віршів у прозі»

Коротка біографія Тургенєва

Іван Сергійович Тургенєв народився 9 листопада 1818 р. в Орлі. Він виховувався у старовинній дворянській сім'ї та був другим сином у батьків.

Його батько Сергій Миколайович служив в армії і вийшов у відставку в чині полковника кірасирського полку. Мати, Варвара Петрівна, походила із заможної дворянської сім'ї.

Варто зауважити, що цей шлюб не був щасливим, оскільки батько Тургенєва одружився за розрахунком, а не з кохання.

Дитинство і юність

Коли Івану виповнилося 12 років, батько вирішив піти з сім'ї, покинувши дружину та трьох дітей. На той час від епілепсії помер молодший син Сергій.

Іван Тургенєв у юності, 1838 рік

В результаті виховання обох хлопчиків, Миколи та Івана, лягло на плечі матері. За своєю натурою вона була надмірно суворою жінкою з поганим характером.

Багато в чому це пояснюється тим, що у дитинстві з нею жорстоко поводилися, причому як мати, так і вітчим, який нерідко її бив. В результаті дівчині довелося втекти з дому до свого дядька.

Незабаром мати Тургенєва вдруге вийшла заміж. Незважаючи на те, що вона суворо ставилася до синів, їй вдалося прищепити хороші якості і манери.

Вона була грамотною жінкою і розмовляла з усіма членами сім'ї виключно французькою.

Також вона підтримувала дружні стосунки з письменниками та Михайлом Загоскіним. Не дивно, що їй хотілося дати своїм синам гарну освіту.

З обома хлопчиками займалися одні з найкращих викладачів Європи, на яких вона не шкодувала коштів.

Освіта Тургенєва

Під час зимових канікул він вирушив до Італії, яка зачарувала майбутнього письменника красою та неповторною архітектурою.

Повернувшись до Росії 1841 р., Іван Сергійович успішно склав іспити і отримав ступінь магістра філософії в Петербурзькому університеті.

Через 2 роки йому довірили посаду в Міністерстві внутрішніх справ, що могло б повністю змінити його біографію.

Проте інтерес до письменницької справи взяв гору над вигодами чиновницького становища.

Творча біографія Тургенєва

Коли її прочитав відомий критик, він гідно оцінив талант письменника-початківця і навіть захотів зустрітися з ним. В результаті вони стали хорошими друзями.

Пізніше Іван Сергійович мав честь познайомитися з Миколою Некрасовим, з яким у нього також склалися добрі стосунки.

Наступними творами Тургенєва стали «Андрій Колосов», «Три портрети» та «Бретер».

Він стверджував, що його ім'я не варте згадки у суспільстві, а також обзивав його «лакейським письменником». Мусін-Пушкін відразу ж написав повідомлення цареві Миколі 1, у всіх подробицях описав інцидент.

Через часті поїздки за кордон, Тургенєв перебував під підозрою, оскільки там він спілкувався з опальними Бєлінським і . А тепер через некролог, його становище погіршилося ще більше.

Саме тоді у біографії Тургенєва починаються проблеми. Його затримали та посадили у в'язницю на місяць, після чого він ще 3 роки перебував під домашнім арештом без права виїзду за кордон.

Твори Тургенєва

Після закінчення ув'язнення він опублікував книгу «Записки мисливця», в якій були такі оповідання, як «Біжин луг», «Бірюк» та «Співаки». Цензура вбачала у творах кріпацтва, проте ні до яких серйозних наслідків це не призвело.

Тургенєв писав як дорослих, так дітей. Одного разу пробувши якийсь час у селі, він написав знамените оповідання «Муму», який одержав широку популярність у суспільстві.

Там же, з-під його пера вийшли такі романи, як «Дворянське гніздо», «Напередодні» та «Батьки та діти». Останній твір викликав справжній фурор у суспільстві, оскільки Іван Сергійович зумів майстерно передати проблему взаємин батьків та дітей.

Наприкінці 50-х років він відвідав кілька європейських країн, де продовжував письменницьку діяльність. У 1857 р. їм була написана відома повість «Ася», яку згодом переклали на багато мов.

На думку деяких біографів, зразком головної героїні стала його позашлюбна дочка Поліна Брюер.

Спосіб життя Тургенєва викликав критику у багатьох його колег. Вони засуджували його за те, що більшість свого часу він проводив за кордоном, при цьому вважаючи себе патріотом Росії.

Співробітники журналу «Сучасник». Верхній ряд Л. Н. Толстой, Д. В. Григорович; нижній ряд , І. С. Тургенєв, А. В. Дружинін, . Фото С. Л. Левицького, 15 лютого 1856 року

Так, наприклад, він був у серйозній конфронтації з , і . Незважаючи на це, талант Івана Сергійовича як романіста був визнаний багатьма відомими письменниками.

Серед них були брати Гонкури, Еміль Золя та Гюстав Флобер, який згодом став його близьким другом.

У 1879 р. 61-річний Тургенєв приїхав до Санкт-Петербурга. Він був дуже тепло прийнятий молодим поколінням, хоча влада, як і раніше, ставилася до нього з підозрою.

Того ж року прозаїк вирушив до Британії, де отримав звання почесного професора Оксфордського університету.

Коли Іван Сергійович дізнався, що у Москві відбудеться відкриття пам'ятника Олександру Пушкіну, він також відвідав цей урочистий захід.

Особисте життя

Єдиним коханням у біографії Тургенєва була співачка Поліна Віардо. Дівчина не мала краси, а швидше навпаки, викликала огиду у багатьох чоловіків.

Вона була сутулою і мала грубі риси обличчя. Її рот був непропорційно великим, а очі вивалювалися з орбіт. Генріх Гейне навіть порівнював її з пейзажем, який був «одночасно жахливим та екзотичним».

Тургенєв та Віардо

Але коли Віардо починала співати, вона одразу зачарувала слухачів. Саме в такому образі Тургенєв побачив Поліну і відразу ж закохався в неї. Усі дівчата, з якими він мав близькі стосунки до зустрічі зі співачкою, одразу перестали його цікавити.

Однак тут була проблема – кохана письменника була одружена. Проте Тургенєв не відступав від мети і робив усе можливе, щоб частіше бачитися з Віардо.

В результаті йому вдалося оселитися в будинку, в якому мешкала Поліна та її чоловік Луї. Чоловік співачки крізь пальці дивився на стосунки гостя з дружиною.

Ряд біографів вважають, що причиною цього були чималі суми, які російський пан залишав у будинку коханки. Також деякі дослідники вважають, що справжнім батьком Поля, дитиною Поліни та Луї є Іван Тургенєв.

Мати письменника була проти стосунків сина з Віардо. Вона сподівалася на те, що Іван покине її і нарешті знайде собі потрібну пару.

Цікаво, що в молодості Тургенєв мав швидкоплинний роман з білошвейкою Авдотьєю. В результаті їхніх взаємин на світ з'явилася дочка Пелагея, яку він визнав лише через 15 років.

Варвара Петрівна (мати Тургенєва) дуже холодно ставилася до онуки через її селянське походження. Але сам Іван Сергійович дуже любив дівчинку, і навіть погодився взяти її у свій будинок після спільного життя з Віардо.

Любовна ідилія з Поліною тривала недовго. Багато в чому це пояснювалося трирічним домашнім арештом Тургенєва, через який закохані було неможливо бачитися друг з одним.

Після розлучення, письменник став зустрічатися з юною Ольгою, яка була молодша за нього на 18 років. Однак Віардо, як і раніше, не виходила з його серця.

Не бажаючи псувати життя молодій дівчині, він зізнався їй у тому, що досі кохає лише Поліну.

Портрет Тургенєва у виконанні

Наступним захопленням Івана Сергійовича стала 30-річна акторка Марія Савіна. На той момент Тургенєву виповнилося 61 рік.

Коли пара вирушила до Савини, Савіна побачила в будинку письменника велику кількість речей Віардо і здогадалася, що вона ніколи не зможе добитися до себе такого ж кохання.

В результаті вони так і не одружилися, хоча зберігали дружні стосунки до самої смерті письменника.

Смерть

У 1882 р. Тургенєв серйозно захворів. Після обстеження лікарі діагностували рак кісток хребта. Хвороба протікала дуже тяжко і супроводжувалася постійними болями.

У 1883 році він переніс операцію в Парижі, але це не дало жодних результатів. Єдиною радістю для нього стало те, що останніми днями життя поряд з ним була улюблена жінка – Віардо.

Після його смерті вона успадкувала все майно Тургенєва.

Іван Сергійович Тургенєв помер 22 серпня 1883 року у віці 64 років. Його тіло було доставлено з Парижа до Петербурга, де було поховано на Волковому цвинтарі.

Якщо вам сподобалася біографія Тургенєва – поділіться нею у соціальних мережах. Якщо ж вам взагалі подобаються біографії великих людей і підписуйтесь на сайт. З нами завжди цікаво!

Сподобався піст? Натисніть будь-яку кнопку.

Народився 28 жовтня (9 листопада н.с.) 1818 року в Орлі у дворянській родині. Батько, Сергій Миколайович, відставний гусарський офіцер, походив із старовинного дворянського роду; мати, Варвара Петрівна, - із багатої поміщицької сім'ї Лутовинових. Дитинство Тургенєва пройшло у родовому маєтку Спаське-Лутовинове. Ріс він під опікою "гувернерів і вчителів, швейцарців і німців, доморощених дядьків і кріпаків няньок".

У 1827 сім'я переїжджає до Москви; Спочатку Тургенєв навчається у приватних пансіонах і в добрих домашніх вчителів, потім, в 1833, вступає на словесне відділення Московського університету, в 1834 переходить на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету. Одне з найсильніших вражень ранньої юності (1833) закоханість у княжну Е. Л. Шаховську, що переживала в цю пору роман з батьком Тургенєва, позначилося на повісті «Перше кохання» (1860).

У студентські роки Тургенєв почав писати. Його першими поетичними досвідами були переклади, невеликі поеми, ліричні вірші та драма «Стіно» (1834), написані у модному тоді романтичному дусі. Серед університетських професорів Тургенєва виділявся Плетньов, одне із близьких друзів Пушкіна, «наставник старого століття… не вчений, але по-своєму – мудрий». Познайомившись із першими творами Тургенєва, Плетньов пояснив молодому студенту їх незрілість, але виділив і надрукував два найбільш успішних вірші, спонукаючи учня продовжити заняття літературою.
Листопад 1837 - Тургенєв офіційно закінчує навчання і отримує диплом філософського факультету Петербурзького університету на звання кандидата.

У 1838-1840 рр. Тургенєв продовжив свою освіту за кордоном (у Берлінському університеті вивчав філософію, історію та давні мови). Під час вільний від лекцій Тургенєв подорожував. За два роки з лишком свого перебування за кордоном Тургенєв зміг об'їздити всю Німеччину, побувати у Франції, Голландії і навіть пожити в Італії. Катастрофа пароплава "Микола I", на якому плив Тургенєв, буде описана ним в нарисі "Пожежа на морі" (1883; французькою мовою).

У 1841р. Іван Сергійович Тургенєв повернувся на батьківщину і почав готуватися до магістерських іспитів. Саме тоді Тургенєв знайомиться з такими великими людьми як Гоголь і Асаков. Ще Берліні познайомившись з Бакуніним, у Росії він відвідує їх маєток Премухино, сходиться з цією сім'єю: незабаром починається роман з Т. А. Бакуніною, що не заважає зв'язку зі швачкою А. Є. Іванової (у 1842 вона народить Тургенєву доньку Пелагею) .

У 1842 успішно склав магістерські іспити, сподіваючись отримати місце професора в Московському університеті, але оскільки філософія була взята під підозру миколаївським урядом, кафедри філософії були скасовані в російських університетах, стати професором не вдалося.

Але в Тургеневі вже застиг жар до професійної вченості; його дедалі більше починає залучати діяльність літературна. Він друкує невеликі вірші в "Вітчизняних Записках", а навесні 1843 випускає окремою книжкою, під літерами Т. Л. (Тургенєв-Лутовінов), поему "Параша".

У 1843 році вступив на службу чиновником "особливої ​​канцелярії" міністра внутрішніх справ, де служив протягом двох років. У травні 1845 р. І.С. Тургенєв виходить у відставку. На той час мати письменника, роздратована його нездатністю до служби і незрозумілою особистим життям, остаточно позбавляє Тургенєва матеріальної підтримки, письменник живе у борг і надголодь, зберігаючи у своїй видимість благополуччя.

Вплив Бєлінського багато в чому визначив становлення суспільної та творчої позиції Тургенєва, Бєлінський допоміг йому стати на шлях реалізму. Але цей шлях спочатку виявляється важким. Молодий Тургенєв пробує себе у найрізноманітніших жанрах: ліричні вірші чергуються з критичними статтями, за «Парашею» виникають віршовані поеми «Розмова» (1844), «Андрій» (1845). Від романтизму Тургенєв звертається до іронико-нравоописних поем "Поміщик" і прозі "Андрій Колосов" у 1844 році, "Три портрети" 1846, "Бретер" 1847 рік.

1847 - Тургенєв приніс Некрасову в "Сучасник" своє оповідання "Хор і Калинич", до якого Некрасов зробив підзаголовок "З записок мисливця". Цим оповіданням почалася літературна діяльність Тургенєва. У цей же рік Тургенєв відвозить до Німеччини лікування Білінського. Бєлінський вмирає у Німеччині 1848г.

У 1847 Тургенєв надовго виїхав за кордон: любов до знаменитої французької співачки Поліни Віардо, з якою він познайомився в 1843 під час її гастролей у Петербурзі, повела його з Росії. Три роки прожив він у Німеччині, потім у Парижі та у маєтку родини Віардо. У тісному спілкуванні із сім'єю Віардо Тургенєв прожив 38 років.

І.С. Тургенєв написав кілька п'єс: "Нахлібник" 1848, "Холостяк" 1849, "Місяць у селі" 1850, "Провінціалка" 1850.

У 1850 році письменник повернувся до Росії, як автор і критик працював в "Сучаснику". У 1852 році нариси вийшли окремою книгою під назвою "Записки мисливця". Під враженням смерті Гоголя в 1852 Тургенєв опублікував некролог, заборонений цензурою. За це було заарештовано на місяць, а потім вислано у свій маєток без права виїзду за межі Орловської губернії. У 1853 Івану Сергійовичу Тургенєву було дозволено приїжджати до Петербурга, але право виїзду за кордон було повернено тільки в 1856 році.

Під час арешту та заслання створив повісті "Муму" 1852 і "Заїжджий двір" 1852 на "селянську" тему. Однак його все більше займало життя російської інтелігенції, якій присвячені повісті "Щоденник зайвої людини" 1850, "Яків Пасинков" 1855, "Листування" 1856 рік.

В 1856 Тургенєв отримує дозвіл на виїзд за кордон, і відправляється в Європу, де він проживе майже два роки. У 1858 Тургенєв повертається до Росії. Про його повісті сперечаються, літературні критики дають протилежні оцінки тургенівським творам. Після повернення Іван Сергійович публікує повість " Ася " , навколо якої розгортається полеміка відомих критиків. У цьому ж році виходить у світ роман "Дворянське гніздо", а в 1860 - роман "Напередодні".

Після «Напередодні» та присвяченої роману статті М. А. Добролюбова «Коли ж прийде справжній день?» (1860) відбувається розрив Тургенєва з «Сучасником», що радикалізувався (зокрема, з Н. А. Некрасовим; їх взаємна ворожість зберігалася до кінця).

Влітку 1861 відбулася сварка з Л. Н. Толстим, що ледь не обернулася дуеллю (примирення у 1878).

У лютому 1862 р. Тургенєв друкує роман «Батьки і Діти», де намагається показати російському суспільству трагічний характер конфліктів, що наростали. Безглуздість і безпорадність всіх станів перед лицем соціальної кризи загрожує перерости в розбрад ​​та хаос.

З 1863 року письменник оселився разом із сім'єю Віардо в Баден-Бадені. Тоді ж став співпрацювати з ліберально-буржуазним "Вісником Європи", в якому були опубліковані всі його великі твори.

У 60-х роках опублікував невелику повість «Примари» (1864) та етюд «Досить» (1865), де звучали сумні думки про ефемерність всіх людських цінностей. Майже 20 років прожив він у Парижі та Баден-Бадені цікавлячись усім, що відбувалося в Росії.

1863 – 1871 роки – Тургенєв та Віардо живуть у Бадені, після закінчення франко-прусської війни переїжджають до Парижа. Саме тоді Тургенєв сходиться з Р. Флобером, братами Гонкурами, А. Доде, Еге. Золя, Р. де Мопассаном. Поступово Іван Сергійович перебирає функцію посередника між російської та західноєвропейської літературами.

Громадський підйом 1870-х у Росії, пов'язаний зі спробами народників знайти революційний вихід із кризи, письменник зустрів з інтересом, зблизився з керівниками руху, надавав матеріальну допомогу у виданні збірки "Вперед". Знов пробудився його давній інтерес до народної теми, повернувся до "Записок мисливця", доповнюючи їх новими нарисами, написав повісті "Пунін і Бабурін" (1874), "Годинник" (1875) та ін. В результаті життя за кордоном вийшов найбільший за обсягу з романів Тургенєва – «Новина» (1877).

Всесвітнє визнання Тургенєва виявилося у тому, що його разом із Віктором Гюго обрали співголовою Першого міжнародного конгресу письменників, який відбувся у 1878 році у Парижі. У 1879 році він почесний доктор Оксфордського університету. На схилі життя Тургенєв пише свої знамениті «вірші у прозі», у яких представлені майже всі мотиви його творчості.

У 1883р. 22 серпня Іван Сергійович Тургенєв помер. Ця сумна подія сталася у Буживалі. Завдяки складеному заповіту тіло Тургенєва перевезли і поховали в Росії, в Петербурзі.

1. Белетрист та драматург
2. Від «Дима» до «Віршів у прозі»

І ван Тургенєв був однією з значних російських письменників ХІХ століття. Створена ним художня система змінила поетику роману як у Росії, і там. Його твори вихваляли і жорстко критикували, а Тургенєв все життя шукав у них шлях, який привів би Росію до благополуччя та процвітання.

"Поет, талант, аристократ, красень"

Родина Івана Тургенєва походила зі старовинного роду тульських дворян. Його батько, Сергій Тургенєв, служив у кавалергардському полку і вів дуже марнотратний спосіб життя. Для поправки фінансового стану він змушений був одружитися з немолодою (за мірками того часу), але дуже заможною поміщицею Варварою Лутовиновою. Шлюб став їм обох нещасливим, їхні стосунки не складалися. Їхній другий син, Іван, народився через два роки після весілля, у 1818 році, в Орлі. Мати записала у своєму щоденнику: «…у понеділок народився син Іван, зростом 12 вершків [приблизно 53 сантиметри]». Усього дітей у сім'ї Тургенєвих було троє: Микола, Іван та Сергій.

До дев'яти років Тургенєв жив у маєтку Спаське-Лутовинове в Орловській області. У його матері був непростий і суперечливий характер: її щира і серцева турбота про дітей поєднувалася із суворим деспотизмом, Варвара Тургенєва нерідко била синів. Проте вона запрошувала до дітей кращих французьких та німецьких гувернерів, говорила із синами виключно по-французьки, але при цьому залишалася прихильницею російської літератури та читала Миколу Карамзіна, Василя Жуковського, Олександра Пушкіна та Миколу Гоголя.

У 1827 році Тургенєви переїхали до Москви, щоб діти змогли здобути кращу освіту. Через три роки Сергій Тургенєв пішов із сім'ї.

Коли Івану Тургенєву було 15 років, він вступив на словесний факультет Московського університету. Тоді ж майбутній письменник уперше закохався у князівну Катерину Шаховську. Шаховська обмінювалася з ним листами, але відповіла взаємністю отцю Тургенєва і цим розбила його серце. Пізніше ця історія стала основою повісті Тургенєва «Перше кохання».

Через рік Сергій Тургенєв помер, і Варвара з дітьми переїхала до Петербурга, де Тургенєв вступив до Петербурзького університету на філософський факультет. Тоді він серйозно захопився лірикою та написав перший твір – драматичну поему «Стін». Тургенєв відгукувався про неї так: «Цілком безглуздий твір, в якому з шаленою невмілістю виражалося рабське наслідування байронівського Манфреда». Всього за роки навчання Тургенєв написав близько сотні віршів та кілька поем. Деякі його вірші опублікував журнал «Сучасник».

Після навчання 20-річний Тургенєв вирушив до Європи, щоби продовжити освіту. Він вивчав античних класиків, римську та грецьку літературу, подорожував Францією, Голландією, Італією. Європейський спосіб життя вразив Тургенєва: він дійшов висновку, що Росія має позбутися некультурності, лінощів, невігластва, слідуючи за західними країнами.

Невідомий художник. Іван Тургенєв у віці 12 років. 1830. Державний літературний музей

Ежен Луї Ламі. Портрет Івана Тургенєва. 1844. Державний літературний музей

Кирило Горбунков. Іван Тургенєв у молодості. 1838. Державний літературний музей

У 1840-х роках Тургенєв повернувся на батьківщину, отримав ступінь магістра грецької та латинської філології у Петербурзькому університеті, навіть написав дисертацію – проте захищати її не став. Інтерес до наукової діяльності витіснило бажання писати. Саме в цей час Тургенєв познайомився з Миколою Гоголем, Сергієм Аксаковим, Олексієм Хом'яковим, Федором Достоєвським, Опанасом Фетом та багатьма іншими літераторами.

«Днями повернувся з Парижа поет Тургенєв. Що за людина! Поет, талант, аристократ, красень, багатій, розумний, освічений, 25 років, - я не знаю, у чому природа відмовила йому?

Федір Достоєвський, з листа до брата

Коли Тургенєв повернувся до Спаського-Лутовинового, у нього стався роман із селянкою Авдотьєю Івановою, який закінчився вагітністю дівчини. Тургенєв хотів одружитися, та його мати зі скандалом вислала Авдотью до Москви, де та народила доньку Пелагею. Батьки Авдотьї Іванової поспішно видали її заміж, а Пелагею Тургенєв визнав лише за кілька років.

В 1843 під ініціалами Т. Л. (Тургенєв-Лутовінов) вийшла поема Тургенєва «Параша». Її дуже високо оцінив Віссаріон Бєлінський, і з цього моменту їхнє знайомство переросло в міцну дружбу - Тургенєв навіть став хрещеним сином критика.

«Ця людина надзвичайно розумна... Втішно зустріти людину, самобутню і характерну думку якої, збиваючись із твоєю, витягує іскри».

Віссаріон Бєлінський

У тому року Тургенєв познайомився з Поліною Віардо. Про справжній характер їхніх стосунків досі сперечаються дослідники творчості Тургенєва. Вони познайомилися у Санкт-Петербурзі, коли співачка приїхала до міста з гастролями. Тургенєв часто подорожував разом з Поліною та її чоловіком, мистецтвознавцем Луї Віардо, Європою, гостював у їхньому паризькому будинку. У сім'ї Віардо виховувалась його позашлюбна дочка Пелагея.

Белетрист та драматург

Наприкінці 1840-х років Тургенєв багато писав для театру. Його п'єси «Нахлібник», «Холостяк», «Місяць на селі» та «Провінціалка» були дуже популярні у публіки і тепло приймали критики.

У 1847 році в журналі «Сучасник» вийшла розповідь Тургенєва «Хор і Калинич», створена під враженням від мисливських подорожей письменника. Трохи пізніше там були опубліковані розповіді зі збірки «Записки мисливця» . Сама збірка побачила світ у 1852 році. Тургенєв називав його своєю «Аннібаловою клятвою» - обіцянкою боротися до кінця з ворогом, якого він ненавидів з дитинства - з кріпацтвом.

«Записки мисливця» відзначені такою міццю таланту, що благотворно діє на мене; розуміння природи часто видається вам як одкровення».

Федір Тютчев

Це був один із перших творів, які відкрито говорили про біди і шкоду кріпацтва. Цензор, який допустив «Записки мисливця» до друку, за особистим розпорядженням Миколи I звільнили зі служби з позбавленням пенсії, а саму збірку заборонили перевидавати. Цензори пояснили це тим, що Тургенєв хоч і поетизував кріпаків, злочинно перебільшив їхні страждання від поміщицького гніту.

У 1856 році до друку вийшов перший великий роман письменника - «Рудин», написаний всього за сім тижнів. Ім'я героя роману стало загальним для людей, у яких слово не узгоджується зі справою. Через три роки Тургенєв опублікував роман «Дворянське гніздо», який виявився неймовірно популярним у Росії: кожна освічена людина вважала своїм обов'язком його прочитати.

«Знання російського життя, і до того ж знання не книжкове, а досвідчене, винесене з дійсності, очищене і осмислене силою таланту та роздуми, виявляється у всіх творах Тургенєва ...»

Дмитро Писарєв

З 1860 по 1861 в «Російському віснику» публікувалися уривки роману «Батьки і діти». Роман був написаний на «злість дня» і досліджував суспільні настрої на той час - переважно погляди нігілістично налаштованої молоді. Російський філософ та публіцист Микола Страхов писав про нього: «В «Батьках і дітях» він показав виразніше, ніж у всіх інших випадках, що поезія, залишаючись поезією ... може активно служити суспільству ...»

Роман був добре прийнятий критиками, втім, не отримавши підтримки лібералів. У цей час ускладнилися стосунки Тургенєва з багатьма друзями. Наприклад, з Олександром Герценом: Тургенєв співпрацював з його газетою «Дзвон». Герцен бачив майбутнє Росії у селянському соціалізмі, вважаючи, що буржуазна Європа зжила себе, а Тургенєв відстоював ідею посилення культурних зв'язків же Росії та Заходу.

Гостра критика впала на Тургенєва після виходу його роману «Дим». То справді був роман-памфлет, який однаково гостро висміював і консервативну російську аристократію, і революційно налаштованих лібералів. За словами автора, його лаяли всі: «і червоні, і білі, і зверху, і знизу, і збоку – особливо збоку».

Від «Дима» до «Віршів у прозі»

Олексій Нікітін. Портрет Івана Тургенєва. 1859. Державний літературний музей

Осип Браз. Портрет Марії Савіної. 1900. Державний літературний музей

Тимофій Нефф. Портрет Полін Віардо. 1842. Державний літературний музей

Після 1871 Тургенєв жив у Парижі, зрідка повертаючись до Росії. Він брав активну участь у культурному житті Західної Європи, пропагував російську літературу там. Тургенєв спілкувався і листувався з Чарльзом Діккенсом, Жорж Санд, Віктором Гюго, Проспером Меріме, Гі де Мопассаном, Гюставом Флобером.

У другій половині 1870-х років Тургенєв опублікував свій наймасштабніший роман «Новина», в якому різко сатирично і критично зобразив членів революційного руху 1870-х років.

«Обидва романи [«Дим» і «Новь»] тільки виявили його все зростаюче відчуження від Росії, перший своєю безсилою гіркотою, другий - недостатньою поінформованістю та відсутністю всякого почуття реальності у зображенні могутнього руху сімдесятих років».

Дмитро Святополк-Мирський

Цей роман, як і «Дим», був прийнятий колегами Тургенєва. Наприклад, Михайло Салтиков-Щедрін писав, що «Новина» була послугою самодержавству. При цьому популярність ранніх повістей та романів Тургенєва не зменшилася.

Останні роки життя письменника стали його тріумфом як у Росії, і там. Тоді з'явився цикл ліричних мініатюр «Вірші у прозі». Книгу відкривало вірш у прозі «Село», а завершував її «Російська мова» - знаменитий гімн про віру у велике призначення своєї країни: «У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долі моєї батьківщини, ти один мені підтримка і опора, про велику, могутню, правдиву і вільну російську мову! . Але не можна вірити, щоб така мова не була дана великому народу!»Ця збірка стала прощанням Тургенєва з життям та мистецтвом.

У цей же час Тургенєв зустрів своє останнє кохання - актрису Олександринського театру Марію Савіну. Їй було 25 років, коли вона зіграла роль Вірочки у п'єсі Тургенєва «Місяць на селі». Побачивши її на сцені, Тургенєв був вражений і відверто зізнався дівчині в почуттях. Марія вважала Тургенєва скоріше другом і наставником, і їхній шлюб так і не відбувся.

Останніми роками Тургенєв тяжко хворів. Паризькі лікарі ставили йому діагноз грудна жаба та міжреберна невралгія. Помер Тургенєв 3 вересня 1883 року в Буживалі під Парижем, де пройшли пишні прощання. Поховали письменника у Петербурзі на Волковському цвинтарі. Смерть письменника стала потрясінням для його шанувальників – і процесія з людей, які прийшли попрощатися з Тургенєвим, протяглася на кілька кілометрів.