Положення про змагання з техніки мотузкового доступу. Практичне застосування навичок альпінізму на об'єктах Страхо

Цей вид виконання робіт в основному пов'язаний із застосуванням технологій промислового альпінізму та регламентується правилами виконання робіт на висоті. Він має на увазі застосування техніки мотузкового доступу і вимагає підвищеної уваги до організації безпеки як індивідуальної, так і системи безпеки, що застосовується на об'єкті.

Як основний елемент системи безпеки служать робочі та страхові лінії (мотузки, що мають стандарт ГОСТ Р 1891 тип, А або сертифікат про типове схвалення), закріплені на незалежних анкерних точках (ГОСТ Р ЕН795). Робоча лінія (мотузка) служить для спуску, підйому та позиціонування. Страхувальна лінія застосовується для страховки з використанням страхувальних пристроїв кількох можливих типів, але які мають відповідність стандарту ГОСТ РЕН 353-2 і ГОСТ РЕН 12841. Для роботи можуть використовуватися кілька рознесених робочих ліній, що дозволяють здійснювати горизонтальні переміщення в зоні виконання робіт. У цьому випадку необхідне використання кількох страхових ліній, які забезпечують відсутність небезпечних маятників в аварійній ситуації (наприклад, обрив робочої мотузки).

Прив'язь (обв'язування) має забезпечувати комфортне перебування в безопорному просторі тривалий час і відповідати ГОСТ Р ЕН 361. Для роботи протягом тривалого часу з прив'яззю використовуються робочі сидіння, які можуть бути як окремим елементом, так і інтегрованим у прив'язь.

Для спуску, фіксації на робочому місці та коротких підйомів використовуються спускові пристрої. Деякі мають лише можливість спуску на мотузці та позиціонування, але не можуть виконувати завдання для здійснення підйому.

Для підйому по робочій мотузці знадобиться ручний затискач із встановленим на ньому стременем. Цей елемент спорядження не потребує обов'язкової сертифікації. При підйомі на невелику висоту можна використовувати спусковий пристрій. Якщо підніматися по мотузці необхідно часто і багато, використовується інтегрований у прив'язь грудний затискач. Ручний затискач з педаллю необхідний завжди незалежно від того, планується підйом по мотузці чи ні (на випадок аварійних або непередбачуваних ситуацій).

Для організації кріплення робочих та страхових ліній використовуються анкерні точки та анкерні стропи з використанням сполучних елементів (карабінів із сталевих чи алюмінієвих сплавів). Вплутувати мотузки за елементи конструкцій заборонено.

Для забезпечення безпеки за наявності небезпечних кромок, через які проходить або можуть проходити мотузки використовуються протектори та відхилячі різних конструкцій. Найпопулярніший тип протектора – текстильний, використовувати який ми рекомендуємо з украй обережністю.

З 6 травня 2015 року діяльність компаній, що надають послуги промислового альпінізму (мотузкового доступу) кардинально змінилася. Набули чинності нові правила охорони праці під час проведення висотних робіт.

Канатний доступ: витоки термінології

У статті, присвяченій, ми зупинялися на питанні походження нової термінології. Витоком стали правові акти, що регулюють діяльність промислових альпіністів у Європі та США.

Вільне переведення іноземних термінів призвело до появи у згаданому нормативному акті поняття «канатний доступ».

Нові вимоги до охорони праці вивели з офіційного обороту термін «верхолазні роботи». У розмовної мови верхолазні роботи не згадувалися раніше.

Терміни «роботи на висоті» та «верхолазні роботи» нормативним актом об'єднані шляхом поглинання другого поняття першим.

Усі працівники, які виконують роботи на висоті, поділені на дві категорії:

1. Працівники, які допускаються на висоті. За змістом норми, в цю групу потрапляють «висотники», що застосовують при виробництві робіт будівельні риштування, всілякі витяги, підвісні люльки та інші подібні пристрої.
2. Працівники, що допускаються до роботи на висоті без застосування інвентарних лісів та риштовання, із застосуванням систем канатного доступу.

Зверніть увагу. Нормативний акт згадує канатний доступ у контексті застосування спеціальної системи доступу до виконання висотних робіт.

Термін «канатний доступ» не тотожний терміну «промисловий альпінізм».

Промисловий альпінізм- Це індустрія, різновид діяльності у сфері будівництва.

Система канатного доступу- Система індивідуального захисту про падіння. І не більше.

Наша позиція в цьому питанні заснована на термінології ГОСТ Р ЕН 12841 -2012:

Компанія «Промальп-Центр» готова виконати будь-які роботи на висоті, які виконуються із застосуванням систем канатного доступу. Конкретні пропозиції щодо виконання окремих видів висотних робіт знаходяться на головній сторінці сайту.

Схожі записи

Розглянемо основні етапи та послідовність дій при виконанні робіт методом канатного доступу.

Виконання висотних робіт починається з етапи планування. Тривалість та трудомісткість планування залежить від складності та типовості поставленого завдання. Крім вирішення технологічних, технічних та організаційних питань, пов'язаних безпосередньо з виконанням роботи, на цьому етапі проводиться аналіз ризиків. Необхідно виявити всі діючі шкідливі та небезпечні фактори, можливі загрози для працівників, сторонніх осіб та матеріальних цінностей. Кожній виявленій небезпеці повинні відповідати заходи щодо усунення або зниження ризику. На етапі планування визначається перелік та способи застосування ЗІЗ від падіння з висоти та інших необхідних засобів захисту. Також розробляються плани евакуації та порятунку з висоти.

Після завершення планування оформляється необхідна документація, проводяться інструктажі.

Потім слідує етап підготовчих робіт.

Необхідно запобігти попаданню людей у ​​небезпечну зону можливого падіння предметів. Для цього встановлюються огорожі. Найчастіше потрібно виділити працівника охорони небезпечної зони. Може знадобитися прибрати автомобільний транспорт, обладнання, що знаходиться в небезпечній зоні, встановити захисні конструкції над об'єктами, які не можуть бути прибрані.

Якщо над місцем виконання робіт є якісь нестійкі крихкі конструкції або предмети, які можуть впасти, їх необхідно прибрати або зафіксувати. Інструменти та матеріали, що використовуються, також не повинні складуватися в безпосередній близькості від перепаду висот.

Необхідно зупинити всі інші роботи, які виконуються над і під працівниками, які використовують системи канатного доступу. У зоні виконання робіт методом канатного доступу має бути припинено дію вантажопідйомних та інших рухомих механізмів.

Анкерні лінії закріплюються здебільшого над місцем виконання робіт. Перед встановленням анкерних пристроїв необхідно оглянути вибрані опори та переконатися в їх цілісності. Система канатного доступу та страхова система повинні мати окремі анкерні пристрої, кожен з яких має витримувати не менше 22 кН. Для додаткової безпеки кожну анкерну лінію можна приєднувати до обох анкерних пристроїв - у цьому випадку руйнування одного з анкерних пристроїв не призведе до відокремлення лінії від опори. Якщо вибрані опори самі знаходяться на висоті, для доступу до них також слід використовувати ЗІЗ від падіння з висоти.

Як гнучкі анкерні лінії в системах канатного доступу зазвичай використовуються спеціальні синтетичні канати, що володіють певними міцнісними та динамічними якостями, відповідають стандарту ГОСТ ЕН 1891. Канати акуратно опускаються до місця виконання. На кінцях канатів обов'язкові стопорні вузли, що запобігають від'єднанню страхувального та спускових пристроїв. Стопорні вузли обов'язкові навіть у разі, якщо кінці канатів стосуються землі. Якщо довжина каната більша, ніж перепад висот, надлишок каната краще залишати збухтованим нагорі біля місця закріплення анкерних ліній - це може запобігти його забруднення, пошкодження або зачеплення за рухомі механізми.

Канати мають бути захищені від контакту з гострими кромками. Для цього можуть використовуватись протектори різної конструкції, відхилячі.

Необхідно виключити можливість потрапляння сторонніх осіб до місць закріплення анкерних ліній. Якщо це неможливо, слід виставити спостерігача.

Перед початком використання анкерних ліній працівник повинен переконатися, що вони закріплені та не використовуються іншим працівником. Також працівник повинен оглянути свої ЗІЗ від падіння з висоти та провести функціональну перевірку пристроїв: страхувального, спускового, затискачів тощо.

Тільки після виконання всіх підготовчих операцій та здійснення заходів щодо забезпечення безпеки можна приступати до використання систем канатного доступу.

Місце виконання робіт зазвичай досягається шляхом спуску анкерними лініями. Для початку спуску працівнику може знадобитися перелізти через край даху чи майданчика. Перелазити слід плавно та акуратно, не допускаючи ривка. Необхідно простежити, щоб спусковий пристрій, карабіни та інші пристрої не були пошкоджені об кут, не навантажувалися «на злам». Для захисту анкерних ліній та стропів на перегині слід використовувати протектори.

Використовуваний інструмент та матеріали мають бути «пристраховані» — прикріплені до прив'язі працівника або анкерної лінії. Легкий інструмент зазвичай приєднується до прив'яза до призначених для цього точок кріплення. Інструменти, інвентар, пристрої та матеріали вагою понад 10 кг повинні бути підвішені на окремому канаті з незалежним анкерним пристроєм.

Якщо виконання робіт займає хоч скількись тривалий час, потрібне використання робочого сидіння. Це необхідно, щоб не допустити порушення кровообігу та пов'язані з цим негативні наслідки для організму – розвиток синдрому підвішеного стану.

Досягши місця виконання робіт, працівник зупиняє спуск та блокує спусковий пристрій (якщо це передбачено виробником). Щоб знизити глибину можливого падіння у разі руйнування анкерної лінії, страхувальний пристрій може бути просунуто вгору на деяку відстань, яка дозволяє довжину страхового стропа. Це особливо важливо, коли працівник знаходиться близько до землі або у перешкоди. Деякі страховки мають функцію блокування, що перешкоджає сповзанню пристрою вниз (наприклад, Petzl ASAP).

Виконавши поставлене завдання, працівник, як правило, спускається по анкерних лініях, що використовуються вниз. Якщо залишити місце виконання робіт необхідно тим шляхом, яким працівник туди потрапив, він піднімається вгору, використовуючи затискачі .

Роботи на висоті повинні бути припинені у разі погіршення метеорологічних умов або виникнення будь-якої іншої небезпеки. Якщо працівник не може самостійно евакуюватися з висоти через погане самопочуття або травму, виконується заздалегідь розроблений план порятунку.

Досвідчені туристи та альпіністи знають, що часто лише наявність мотузки та спеціального спорядження може зробити маршрут доступним та відносно безпечним для проходження. Більшість трекінгових маршрутів у всьому світі дозволяє пересуватися ними без використання мотузки. Іноді в небезпечних місцях на маршрутах закріплюють спеціальні троси, скоби або перила.

У таких випадках для безпечного пересування достатньо каски, захисних рукавичок, іноді страхової системи та вусів самострахування. Це спорядження вже було розглянуто в попередніх статтях.

Але в складних походах або на сходження сильно пересічений рельєф може вимагати більшої кількості спорядження. Насамперед — це мотузка та засоби спуску та підйому по ній, а також усе необхідне для страховки. У цій статті я хочу розповісти тільки про основні моменти, які полегшать новачкові перші кроки у світі екстремального туризму, особливо якщо він їх робить без детального навчання інструктором. Адже часто буває, що туристи стикаються з використанням подібних технічних засобів на комерційних сходженнях, де один гід/інструктор на кілька людей не має змоги провести якісне навчання.

Мотузка

Залежно від можливості використання виділяють два типи - основнаі допоміжна . Основна мотузкавикористовується для:

1. страхування,
2. провішування перил,
3. за її допомогою учасники переміщуються у місцях зі складним рельєфом.

Допоміжна мотузка (репшнур, паракорд)використовується для:

1. організації бівака,
2. на будівництві переправ,
3. підстрахування особистих речей та спорядження,
4. страховки учасників за допомогою виготовлення так званого прусика (вузол Прусика),
5. рятувальних роботах та інших ситуаціях.

Для обох видів використання краще застосовувати тільки сертифіковані вироби, характеристики яких відповідають чи перевищують необхідні у кожній ситуації.Це правило повинно непорушно дотримуватисядля всіх видів застосування, пов'язаних із безпекою учасників.

Основна мотузка буває двох видів. динамічна(«динаміка») та статична(«Статика»).

Динамічна мотузкавиготовлена ​​таким способом, щоб суттєво розтягуватися під значним навантаженням. Таким чином досягається плавна амортизація ривка. Винахід динамічного мотузка значно підвищило безпеку у світі екстремального спорту. Людина, яка використовує її, отримує значно менші пошкодження внаслідок сильного зриву, ніж при використанні статичної мотузки.

При цьому слід розуміти, що у мотузки, що розтягується, є і свої мінуси при певних видах використання, в першу чергу, як вертикальні або горизонтальні поручні, натяжні переправи, підйом важкого вантажу. Ефект «гумки» робить експлуатацію мотузки в таких випадках незручною. До того ж динамічна мотузка - недешеве задоволення.

У таких випадках незамінна статичнамотузка. На комерційних маршрутах на найвищі гори світу, наприклад Еверест, щороку провішуються кілометри мотузяних поручнів. Як правило, зі статичних мотузок. Вони зручніші, дешевші, відрізняються дуже високою зносостійкістю. Мотузкові перила також використовуються при поході на Ельбрус, його найвищу, західну вершину.

Всі види мотузок зараз мають міцне зносостійке верхнє обплетення, а всередині складаються з великої кількості міцних волокон. Обплетення робиться зазвичай яскравими кольорами. Якщо вам потрібно кілька мотузок, беріть різного забарвлення, щоб уникнути плутанини. За станом мотузки необхідно ретельно стежити, в горах вона може отримати пошкодження через вплив агресивних факторів середовища і людського фактора. Оцінити характер пошкодження мотузки має інструктор. Новачку краще відразу відмовитися від думки використовувати пошкоджену мотузку.

Сьогодні середній діаметр основної мотузки близько сантиметра. Така товщина забезпечує баланс міцності, зносостійкості з одного боку, та ваги, компактності та зручності використання – з іншого. Останнім десятиліттям намітилася деяка тенденція до зменшення діаметра динамічних мотузок. Тим не менш, одинарна основна мотузка рідко буває тоншою за 9 мм.

Страхування за допомогою мотузки

Були розглянуті моменти, пов'язані з самострахуванням. На складному рельєфі часто лише самостраховки буває недостатньо. Тоді група ділиться на зв'язки, в яких учасники страхують один одного за допомогою мотузки, пов'язані нею.

Страховка буває одночасною і поперемінною.

Одночасне страхуваннязастосовується на відносно простому, але при цьому потенційно небезпечному рельєфі. Найпоширеніший приклад - пересування у зв'язці на льодовику. Учасники пересуваються всі одночасно, при цьому вони пов'язані між собою мотузкою та знаходяться на безпечній відстані один від одного – у середньому, 15-18м. У разі раптового падіння в тріщину одного з зв'язки, він затримується через вагу інших людей у ​​зв'язці та опору мотузки, що врізається в край тріщини. Також одночасне страхування широко використовується на вузьких небезпечних гребенях, де є можливість закладати мотузку, що розділяє учасників, за виступи рельєфу. Іноді для одночасного страхування застосовують штучні точки закріплення мотузки, що потребує більш серйозних навичок.

Поперемінна страховказастосовується там, де одночасне рух учасників стає небезпечним. У такому разі, один із учасників просувається по рельєфу, по можливості простягаючи мотузку через точки страховки (якщо вони є), а інший уважно його страхує. Як правило, при цьому використовується страхувальний пристрій. Страхуючий уважно спостерігає за партнером по зв'язці, що рухається по рельєфу, видає необхідну для вільного руху кількість мотузки або вибирає слабину.

Страхуючий у будь-який момент повинен бути готовий вжити всіх заходів щодо затримання першого номера, що зірвався.

Це так звана « нижня страховка», оскільки всі точки надійного закріплення мотузки знаходяться нижче леза. Пересування з нижньою страховкоюнайбільш ризиковано і потребує хорошої підготовки.

Після того, як перший номер просунеться по рельєфу на всю довжину мотузки або до зручного/обумовленого місця, він зупиняється та організує базову станцію на надійних точках страховки (великі камені, зубці, стаціонарні гачки або скоби, мобільні точки страховки) та готується прийняти другого номера до себе, забезпечивши його верхньою страховкою.

Верхня страховкабільш надійна і менш травматична через те, що у разі зриву (при правильній організації процесу) не відбувається істотного падіння учасника, що зірвався. У цьому страхуючий може бути щодо леза як угорі (при сходженнях), і унизу (на тренуваннях). У цьому випадку мотузка повинна проходити через спеціальне кільце або карабін у верхній частині маршруту.

Перильна страховка. Поруччя.

Потрібно згадати цей дуже популярний на комерційних та спортивних сходженнях вид страховки, що вважається груповим.

Під перилами, як правило, мається на увазі закріплена з обох боків (вгорі та внизу) мотузка, яка, часто, має ще й додаткові точки закріплення за своєю довжиною (особливо це стосується горизонтальних або діагональних перил). Такі точки додаткового закріплення мотузки є обов'язковими на перегинах траєкторії перил.

По перилах зазвичай пересуваються встібаючи в них вус самострахування за допомогою карабіну (посилання) у тому випадку, якщо рельєф простий. Якщо рельєф є труднощами для леза, то для запобігання прослизання вниз використовуються спеціальні затискачі. Найпростішим і найдоступнішим затискачем є вузол Прусіка(Див.

Страхувальні пристрої

Для надійного поперемінного страхування необхідно використання спеціальних пристроїв. В даний час їх винайдено безліч. Тут будуть розглянуті основні типи, кожен з яких має свої переваги та недоліки.

Потрібно розуміти, що тут описані лише найдоступніші та найпопулярніші пристрої для використання у походах.

Вузол УІАА (UIAА). Ця абревіатура розшифровується як "міжнародна федерація альпінізму". Саме стандарти цієї організації беруться за основу сертифікації практично всіх пристосувань для екстремальної діяльності. Вузол УІАА – це, мабуть, найпростіший спосіб щодо безпечної страховки. Також його можна застосовувати для спуску мотузкою. Все, що потрібно для цього – надійний карабін, бажано сталевий, круглого перерізу (карабін із легкого сплаву досить швидко почне протиратись). Даний вузол працює "в дві сторони", має два положення, в одному з яких мотузка легко видається через карабін, а в іншому - чинить великий опір проходженню через нього.

Основне перевагацього способу страховки – простота.

Недоліківбільше. Основний – вузол дуже сильно закручує мотузку, яка вже після одного проходження через карабін із вузлом робиться непридатною для подальшого використання без вирівнювання. Тому цей спосіб слід знати швидше «про всяк випадок».

« Вісімка». Цей тип спускових пристроїв дуже простий та надійний у використанні. Ще б! Тут просто нема чому ламатися. Крім вісімки необхідний також і карабін.

Основні переваги- Легкість, простота, дешевизна. Можливість для більшості конструкцій працювати зі здвоєним мотузком, з товстим, жорстким або дуже забрудненим мотузком, який може «відмовитися співпрацювати» з більш ніжними пристроями.

З недоліків- «крутить» мотузку, хоч і не так сильно, як вузол УІА. Вимагає підвищеної акуратності у використанні, тому що не має ефекту самоблокування. Відбувається якийсь парадокс - пристрій, що вимагає чітких навичок і потенційно одне з найнебезпечніших, найчастіше опиняється в руках новачків через низьку вартість.

« Склянка». Технічно більш просунута група пристроїв. Так само легкі і майже такі ж прості за конструкцією, як і вісімки, але при цьому з ефектом часткового самоблокування. Є багато конструкцій під подвійну мотузку. Ідеальні пристрої? Якби… Погано працюють із жорсткими мотузками та мотузками збільшеного діаметру…

За схожим зі склянкою принципу працює безліч саморобних або оригінальних пристроїв дрібносерійних виробників - всілякі «букашки», «грибки», «ластівки» та інші твори нестримної інженерної думки.

Перераховані вище пристрої зручні тим, що можуть з однаковим успіхом використовуватись як для страховки, так і для спуску по мотузці. При цьому вони мають малу вагу, компактні, дешеві і найкраще підходять для початківців. Все ж таки, мені важко порекомендувати «вісімку» як перший страхувальний пристрій для новачка.

Існує цілий ряд більш громіздких та спеціалізованих пристроїв, що застосовуються в основному у промисловому альпінізмі та спелеології. Вони відрізняються громіздкістю, значною вагою, високою вартістю. Тому більше підходять для професійного використання і в цій статті не будуть розглянуті.

Не можу залишити без уваги ще один культовий страхувальний пристрій, який, втім, можна обмежено застосовувати і для спуску. гри-гри (GriGri)від відомого французького виробника спорядження компанії Petzl. Згодом принцип роботи пристрою був з різним ступенем успішності запозичений іншими виробниками.

Насамперед, пристрій користується популярністю у скелелазів та альпіністів. Його особливість у напівавтоматичному спрацьовуванні. Події пристрою чимось схоже на дію інерційних ременів безпеки в автомобілі - якщо тягнути плавно, мотузка (ремінь) вільно видається, але варто різко смикнути і механізм блокується. Щоправда, у використанні є свої нюанси. Тим не менш, воно суттєво підвищує безпеку страховки. На жаль, обмеженість застосування, висока ціна (близько 90$) та потреба у певних навичках не робить цей пристрій кращим вибором для новачка.

Також окремо варто згадати вузол Прусіка . Цьому геніальному винаходу вже понад вісімдесят років і, незважаючи на суттєві успіхи техніки за цей час, він досі широко використовується в альпінізмі, туризмі та інших видах екстремальної активності. Цей вузол - різновид зашморгу - вид схоплюючого вузла, що має яскраво виражений самоблокуючий ефект (при правильному застосуванні). Дозволяє лізу затриматися при несподіваному зриві. При цьому дуже простий, майже нічого не важить і займає місця рівно стільки ж, скільки двометровий репшнур, з якого його найчастіше виготовляють.

Вважаю, читачеві зрозуміло, що будь-яка інформація в будь-якій найпрекраснішій статті - лише їжа для роздумів. Вона не може бути єдиною підставою для застосування спеціального спорядження в екстремальних подорожах чи інших обставинах. Наполегливо рекомендую практичні заняття в видах екстремальної активності, що цікавлять вас, з знаючим інструктором. Також має сенс проводити потенційно небезпечні походи під керівництвом досвідченого гіда або людей, які мають за плечима необхідні навички складніших дій, ніж ті, що потрібні в цьому заході.

Бажаю вам захоплюючих, насичених, але безпечних пригод! Дорогу здолає той, хто йде.

Оригінал взято у mr_aug в

Оригінал взято у survivalpanda Вертикальна підготовка для новачків. Лікнеп. Теорія та практика початкового рівня

У цій статті я постараюся, в міру свого розуміння, найпростіше пояснити основи гірничої підготовки для абсолютних новачків у темі.
Розповім про терміни та найпростіші техніки спуску та підйому які може освоїти кожен.

Мені буквально кілька місяців тому, щоб зібрати цю інформацію, довелося досить довго полазити по інтернету, тому я і вирішив систематизувати і піднести її максимально просто, думаю вона виявиться корисною.

Стаття вийшла великою, але з пісні слів не викинеш. Писалася вона довго. Прямо паралельно до написання я відчував чи освоював щось нове і включав до статті.
Також я не виключаю деяких помилок, яких цілком міг припустити.

Попередження: займатися такими речами краще під наглядом професіоналів. Інакше можна дуже просто вбитись або покалічитися.

Отже. Все почалось із великого вибуху. Вся гірська підготовка, за моєю класифікацією, ділиться на два типи організації руху по мотузці. Це рух нагору тобто. підйом і рух вниз, тобто спуск.

Тепер ми потихеньку почнемо розбирати кожен елемент спорядження і термін, який може зустрітися на тернистому шляху новачка, який захотів трохи опанувати цю тему.

Перше, що нам знадобиться - це мотузка.

Без мотузки ми нікуди не ліземо і потім звідти не спустимося.

Мотузки в альпінізмі використовуються двох типів: статична(статика - жарг.) та динамічна(Динаміка - жарг.). Вони відрізняються динамічними якостями, саме здатністю подовження під навантаженням.

Основна властивість динамічних мотузок - здатність амортизувати ривок, що відбувається при зриві скелелаза (про фактор зриву ми поговоримо нижче). Тому динаміка дуже часто використовується для страховки під час скелелазіння. Для нижньої страховки вона взагалі є обов'язковою.

Для простого спуску та підйому по мотузку новачкові буде достатньо придбати собі статичну мотузку. Бухти за 50 м. вистачить на все і ще залишиться. Бюджетним варіантом буде придбання вітчизняної мотузки (Коломна, Дзержинськ тощо).

Стандартні діаметри використовуються в альпінізмі 9-11 мм (у промальпі – 10-12). Чим більше, тим міцніше і важче мотузок. Тим більше вона гальмує у спусковому пристрої.

Раджу зупинитися на золотій середині – 10 мм.

І якщо ми торкнулися мотузки, то не можна залишити без уваги репшнур(Ріпік, ріпчик - жарг.). Це допоміжний статичний мотузок діаметром 3-8 мм. Має купу застосувань, починаючи від організації самострахування та закінчуючи виготовленням шнурків.

Загалом паракорд поряд не валявся.

Я користуюсь репшнуром 5мм, моток якого майже завжди лежить у рюкзаку.

З мотузками начебто розібралися.

Від мотузок плавно переходимо кузлам.

Різних вузлів дуже багато і розучувати їх можна безкінечно. Я зупинюся лише на деяких, найбільше на мій погляд затребуваних.

По-перше, це вісімкаМожна сказати - це головний вузол, який можна застосовувати практично в будь-якому випадку. Дуже надійний вузол практично не послаблює мотузку.

Використовується вісімка для прив'язувань як до індивідуальної страхової системи (ІДС), так і до опори. Для з'єднання та подовження мотузок, загалом практично для всього.

Потрібно вивчити, як в'язати вісімку петлею.

Булінь- дуже поширений вузол для прив'язування та створення петель. Менш надійний, ніж вісімка, але швидше в'яжеться. Необхідний контрольний вузол. Чи не абсолютно надійний. Зав'яжіть краще вісімку.

Треба знати, щонайменше один схоплюючий вузол. Їм потім самострахуватися.

Ну і вузол УІАА(UIAA), потрібен для аварійних спусків та спусків з мінімумом спорядження.

Зверніть увагу!Вільний кінець мотузки повинен виходити з протилежної муфті карабіна.

Мотузку купили, вузли освоїли, тепер можна лізти та спускатися?

В принципі так, можна, як за старих добрих часів дюльферяти без жодного спорядження.
Дюльфер - здійснювати спуск дюльфером. Багато хто вважає, що це будь-який спуск, але це не так. Дюльфер - це прийом спуску на прізвище винахідника.

Так ось, спускатися в такий спосіб можна, але не безпечно та незручно.

Для зручності та безпеки вже досить давно вигадані Індивідуальні Системи страхування(ІДС, система, альтанка, підвісна).

Вони служать для розподілу навантаження на тіло при висінні та зриві і не дають вам впасти.

Системи бувають повніі поясні.

Я використовую поясну систему. За бажання її можна перетворити на повну купивши спеціальні лямки.

Для початківців я б порадив звичайну ІДС без плечей.

Якщо потрібний бюджетний варіант, тоді вітчизняної фірми Венто. У жодному разі не варто брати системи, що складаються тільки зі стропи. У народі вони ніжно називаються "яйцерізками". Якщо грошей достатньо, то краще не скупитися і взяти щось від знаменитих брендів Petzl, Black Diamod і т.д.

На наступній фотографії видно основні елементи страхової системи:
Ніжні обхвати
Поясне обхват
Страхувальне кільце (зелене)
Петлі для підвісу спорядження - вони не вантажні, страхуватися та повисати на них у жодному разі не можна.

Зі страховими системами розібралися.

Тепер треба поєднати мотузку з ІДС. Можна зробити це двома способами. Взлом та через карабін.

Вузол - та сама вісімка, а про карабіни я розповім трохи нижче.

Карабін стягується в центральну страхову петлю. Це наполеглива рекомендація всіх виробників.
Дуже часто вчать стібати одночасно в поясну петлю і ножну - ця помилка т.к. збільшує шанс, що карабін перекосить і він навантажиться у поперечному напрямку. Одночасно в обидві петлі можна кріпитися лише вузлом.

Не вірите мені, почитайте інструкцію до своєї ІСС.

Тепер перейдемо до карабінів.

Отже, які бувають карабіни.
По-перше вони бувають муфтовані та немуфтовані.
Їх відмінність у тому, що муфтовані оснащені спеціальною муфтою, що заважає карабіну, мимоволі розкритися.

Муфтибувають різьбові, байонетні та автоматичні.
З автоматичними зручно маніпулювати однією рукою, але їхня надійність залишає бажати кращого. Я раджу використовувати карабіни з різьбовими муфтами. І головне завжди стежити, щоб карабін був замуфтований.

Також карабіни відрізняються формою і бувають: овальні, трапецієподібні, трикутні, грушоподібні та ін.

Овальні карабіни найуніверсальніші та недорогі.
Трапецієподібні при аналогічній вазі мають більшу міцність, ніж овальні.
Трикутні та грушоподібні карабіни мають збільшений зазор для мотузки. Ними зручніше стібати і використовувати вузол УІАА.

Карабіни виготовляються із різних матеріалів. Це сталь, сплави алюмінію та титан.

Сталеві карабіни важкі і дуже міцні, алюмінієві карабіни набагато легше важать. Титанові зустрічаються досить рідко, і я з ними не спілкувався.

Тепер за міцністю.

Кожен карабін забезпечений ось таким маркуванням. Вона означає, що карабін із фотографії в замуфтованому стані витримає навантаження 22 кН (2,2 тонни) у поздовжньому напрямку. 8 кН якщо засувка відкрита і 8 кН у поперечному напрямку.

Бачите, як важливо муфтувати карабіни і стежити, щоб вони розташовувалися, як треба.

Зверніть увагу! Муфта карабіна має завжди "дивитися" на вас. То ви побачите, якщо карабін випадково розмуфтувався.

Якщо є можливість, що навантаження буде додане з кількох сторін, застосовуються так звані рапіди. Це сталеві карабіни, у яких немає відкидної клямки, а тільки муфта на різьбленні.

Новачку я б радив прикупити 3-4 карабіни різної форми з різьбовими муфтами. Матеріал виготовлення – за бажанням.

Переходимо до Спусковим Пристроям(СУ, спусковуха).

Головний принцип роботи всіх СУ – створення тертя мотузки у механізмі. Через війну можна прикладаючи зовсім невеликі зусилля контролювати спуск.

СУ бувають ручніі автоматичні.

У ручних СУ швидкість спуску та гальмування залежить тільки від способу заправки мотузки та від того, з якою силою людина натягує мотузок нижче СУ.

В автоматичних спускових пристроях є спеціальний механізм. Тягнемо ручку - їдемо вниз. Відпускаємо ручку – зависаємо. При цьому вільний кінець мотузки все одно має контролюватись.

У цій статті я розповім тільки про ручні пристрої. для новачка, який не планує займатися пром.альпом, автоматичні пристрої абсолютно надмірні.

А розповім я про два типи спускових пристроїв – це вісімка та шайба Шихта.

СУ вісімка- це один із найкласичніших пристроїв. Виглядає приблизно так.

Ріг потрібен для фіксації мотузки, є вісімки та без рогів.
До недоліків можна віднести те, що вісімка крутить мотузку. Це означає, що після кількох спусків на мотузку буде повно "барашків", які потім доведеться розплутувати.

До переваг можна віднести кілька варіантів заправки мотузки.

Їх два. Через карабін (швидкість спуску вище) та через шийку вісімки.

Ну і будь-якої миті рогату вісімку можна заблокувати намотавши мотузку на ріг.

Ще один, сучасніший варіант вісімки - піранья фірми Petzl. Має ще більше способів стеблення та регулювання швидкості спуску. Докладніше про цей спусковий пристрій буде в окремому огляді.

До речі, погляньте не пецелівський карабін. Коли він розмуфтований, видно червону смужку анодування - чудова ідея, на мій погляд.

Другий тип ручного СУ – це шайба шихта. Вони ж: склянка, козуб, реверс та ін.

Відмінно працюють з одинарною та подвійною мотузкою. Чи не крутять її. Загалом рекомендую почати саме з такої спусковухи.

Заправка мотузки здійснюється в такий спосіб. Створюється петля, яка просочується в проріз на пристрої. Вільний кінець мотузки спрямований до губ СУ.

Всередину петлі стебається карабін.
Зверніть увагу! Тросик - не навантажувана деталь і служить лише транспортування.

Припустимо, зірки склалися. Ви купили бухту мотузки, ІДС, карабіни та страхувальний пристрій.

По-доброму, ще потрібна каска. Але це вже залишаю на вашому совісті.
Хоча навіть банальна будівельна каска не завадить.
Я користуюсь балістичними шоломами, що не завжди викликає здорову реакцію.

Не зайвими будуть наколінники. Інакше синців на колінах не уникнути.

Так само важливі добрі рукавички.При швидкому спуску мотузка натирає і обпалює долоню, ви можете інстинктивно від болю випустити мотузку з рук, що може бути фатальним.

Тепер беремо все це і вирушаємо на імпровізований скеледром.

Не забуваймо покликати з собою товариша, який здійснюватиме страховку. Не забули? Молодці!

Наш скеледром буде являти собою невелику стінку з якої можна спуститися. На фото, наприклад, підпірна стінка.

Для перших тренувань чим нижче, тим краще.

Тепер надягаємо обв'язку. Затягуємо та перевіряємо всі пряжки. Просимо товариша перевірити ще раз.

Насамперед треба закріпити мотузку. У альпінізмі прийнято кріпитися або одну безумовно надійну точку, або дві менш надійні. Такі точки кріплення мотузки називаються станції.

Ми будемо прив'язуватися до живого дерева. Це цілком надійна точка кріплення.

До дерева ми прив'язуємося все тією ж благословенною вісімкою, ну або булину не забуваючи контрольний вузол.

Є ще варіант придбати собі відтяжкуіз стропи довжиною 120 см і за допомогою карабіна створити ось таку станцію.

Використання напівсхоплюючого вузла зменшує міцність на 50 відсотків, зате "зашморг" ( напівсхоплюючий вузол) дозволяє закріпитися вище.

Ми ж зробимо так.

Ну і взагалі такі відтяжки зі стропи дуже корисні у господарстві. Парочку треба брати.

Станцію створили. Насамперед пристраховуємося до неї вусами самостраховки. Якщо Ви не знаєте, що це, то можна застрахуватися репіком, як я на фото.

І коли вже зайшла мова, пару слів скажу про вуса самострахування.
Це відрізки стропи або динамічної мотузки, які одним кінцем кріпляться до системи, іншим до точки страховки.

Бувають промислового виробництва та самопов'язані.

Покупці виглядають так.

Самопов'язані так. Вузлом вісімка вуса прикріплено до системи.
Перший вус, як правило, має стандартну довжину - 55 см. В основному служить для страхування до навколишніх об'єктів, типу, як станція, яку ми зробили на попередньому кроці.

До другого вуса зазвичай кріпиться жумар. Його довжина повинна бути такою, щоб вися на цьому всі ви дотягувалися до клямки жумара (як жумар виглядає, де в нього клямка і що це взагалі таке я розповім трохи нижче).

На вільних кінцях вусів самострахування в'яжуться вузли, в які стебаються карабіни. Я використовую напів-грейпвайн із трьома обертами. Якщо не вмієте такий вузол, юзайте вісімку.

Тепер повернемося на початок "циклу". Знайшли опору. Створили на ній станцію, клацнули самострахування. Вийшло? Молодці!

Тепер на кінці мотузки, якою спускатимемося, в'яжемо вісімку і клацаємо її в карабін, який повісили на станції.

На іншому кінці мотузки теж в'яжемо вузол і скидаємо бухту в прірву.

Це вузол гарантує, що навіть якщо мотузка не дістане до дна ви просто зупинитеся, а не впадете проскочивши кінець.

Навіть якщо ви думаєте, що мотузок дістав до дна, все одно потрібно переконатися в цьому. Запитайте товариша внизу.

Якщо мотузка проходить через край стінки і треться про нього, то варто надіти на неї. протектор. Це смуга щільного матеріалу (теза, шматок пожежного рукава та ін.) з липучкою. Обертається навколо мотузки і захищає від стирання.

Якщо протектор не одягати, то за кілька разів виходить така картина. Погодьтеся, не річ.

Протягуємо мотузку в спусковий пристрій (сподіваюся ви його не забули внизу). Тягнемо вільний кінець вгору і вибираємо слабину.

Тепер, якщо натягнути вільний кінець мотузки, ви не зможете впасти.

На цьому етапі можна клацнути вус самострахування зі станції.

До речі, на цьому принципі буде заснована Ваша страховка. Знизу повинен стояти страхуючий, причому бажано щоб це не був ваш лютий ворог, який вже потирає спітнілі долоні в передчутті вашого падіння.

Страхуючий повинен бути напоготові натягнути вільний кінець мотузки.
Він повинен не відволікатися від страховки на симпатичних альпіністок або розмови щодо стільникового. Вся його увага має бути зосереджена на вас.

Руку з мотузкою заводимо під попу, при цьому мотузок додатково контролюватиметься про стегно.
Спиною виходимо на край, потихеньку видаючи мотузок шляхом легкого розслаблення долоні.

Упираючись ногами, вивішуємо п'яту точку так, щоб ноги були під прямим кутом до стіни. Спина пряма та паралельна стіні.

Перший спуск робимо неквапливо, кроками. Переставляємо ноги і потихеньку видаємо мотузок доти, доки не торкнемося землі.

Вітаю, перший узвіз завершено!

Надалі спуски можна ускладнити за бажанням.

Від страхуючого товариша можна і потрібно перейти до самострахування(а ще, для максимальної безпеки обидва ці варіанти можна поєднати).

Саме для цього ми й розучували вузол, що схоплює.

Вузол зазвичай в'яжеться або вище СУ або нижче. У чому різниця?

Якщо в'яжемо схоплюючий вузол вище СУ, то разі зриву ми зависаємо у ньому. Спусковий пристрій стає розвантаженим.

Для продовження спуску нам треба послабити вузол та знову навантажити спусковий пристрій. Для того, щоб послабити вузол, нам треба трохи піднятися. Для цього нам знадобиться затискач (про них я розповім далі) або зв'язати на мотузці стрем'я.

Загалом, завдання не дуже тривіальне.
Простіший варіант - в'язати вузол, що схоплює, нижче СУ. На фото застосовано вузол автоблоку.

В цьому випадку при зриві ми залишаємось висіти на вузлі, при цьому спускове залишається навантаженим.

Нам треба тільки взятися за мотузку між СУ та вузлом, тим самим ми розвантажимо вузол, його можна буде послабити та продовжити спуск.
Начебто хороший метод, але він теж має недоліки. Якщо причина зриву буде у руйнуванні СУ, то нас переверне вниз головою, що дуже неприємно. Хоча така можливість досить мала, їй не варто нехтувати.

Докладніше про кріплення самострахування нижче СУ читайте у дуже розумній статті:

Все, спуск освоєно. Можна не зупинятися на досягнутому, а продовжувати тренування, наприклад, освоїти елементи штурмового альпінізму, який в основному якраз і складається з видовищних спусків.

Навіть якщо зупинитись освоївши лише ази, ви вже отримали навички, здатні, у разі певних обставин, на кшталт пожежі на сходовій клітці, врятувати вам життя.

Про спуск усі.

Тепер настав момент торкнутися підйомпо мотузці, але спочатку трохи розповім про затискачі.

Затискач- пристрій, що вільно переміщається по мотузці, але при виникненні навантаження пристрій фіксується, затискаючи мотузок, звідси і назву.

Для підйому по мотузці потрібно два затискачі або один затискач + автоматичний страхувальний пристрій.

Найпоширеніший затискач - жумар. Це затискач із ручкою за яку зручно триматися. Найзручніший інструмент для підйомів (звідси пішов термін жумарити, отже, підніматися). Бажано мати бодай один.

Жумари бувають ліві та праві, під будь-яку руку.

Принцип роботи у жумара є досить простим. Він заснований на притиску мотузки пружним кулачком з шипами.

Відкритий жумар надягаємо на мотузку і замикаємо. Вгору він вільно ковзає мотузкою, а при навантаженні фіксується. Навантажений жумар зняти не вдасться.

Для більшої безпеки можна проклацнути карабін ось так.

До ручки жумара пристібається педаль. Все-таки найсильніші м'язи у людини в ногах.
Педаль має бути такою довжиною, щоб стоячи в ній з повністю розпрямленою ногою жумар опинявся на рівні грудей.

Нехай жумар у нас буде першим затиском. Другим затиском також може бути жумар, але вже під ліву руку.

Підйом на двох жумарах провадиться так.

Встаємо у педаль лівого жумара. Правий жумар проштовхуємо по мотузці максимально нагору, при цьому згинаємо праву ногу в коліні. Здійснюємо поштовх правою ногою - "піднімаємося на сходинку". Потім проштовхуємо лівий жумар тощо.

Вусами самострахування краще пристрахуватися до обох жумар.

Замість другого жумара можна (і навіть треба) взяти кроль. Це затискач, який дуже схожий на жумар із відпиленою ручкою. Він вішається на груди. У разі використання з поясною ІДС треба додатково вішати спеціальну мотузку на шию.

Принцип підйому на парі жумар+кроль.
Цей спосіб додатково покажу в окремому відео.

Зависаємо на кролі. Проштовхуємо жумар, якомога вище, згинаючи ногу з педаллю в коліні. Підтягуємось на педаль. Мотузка при цьому сама проходить через кроль. Потім зависаємо на кролі та проштовхуємо жумар далі.

При цьому за жумар можна триматися обома руками, а в стрем'я жумара просмикнути обидві ноги.

Підйом за допомогою жумар + кроль найшвидший і найпростіший в освоєнні.

Є варіант взагалі обійтись без жумару.
Наприклад, застосувавши схему кроль+пантин.

Пантін- це той самий кроль, що тільки кріпиться до черевика. Принцип підйому схожий.

Але я радив би хоч один жумар, та придбати. Окрім підйому на ньому ще й страхуватись можна, хоч і не рекомендується.
Другий вид затискачів, які я виділяю – страхувальні.

Ви піднімаєтеся, а страхувальний затискач їде поруч по другій мотузці або над вами, якщо мотузок тільки один.

Нагору вони їдуть вільно, а при зриві блокуються і не дають вам впасти. Найвідоміші представники: різноманітні краплі, шанти, бекапи та асапи.

Ще хочу згадати різні міні-затискачі. Вони здатні виконувати функції аналогічні великим, хоч і менш надійні та зручні. Їхня незаперечна перевага - маленька вага і розмір.

В результаті один-два такі затиски можна завжди тримати на обв'язці. Докладніше про них можна прочитати в огляді.

Загалом з підйому все.

Тепер про неприємне, а саме про зриви. А ще конкретніше про фактор ривка.

Новачок зайшовши на будь-який форум для обговорення будь-якого заліза, практично відразу бачить цей термін.
Його суть дуже проста для розуміння.

"Фактор ривка- це відношення висоти падіння до довжини мотузки, яка зупиняє його.

Досить грубий показник, яким просто визначити розвалиться дана залізка при ривку чи ні.
Наполегливо рекомендую уникнути падінь із фактором більше одного.

Дуже просто: якщо ми пристрахувалися до чогось або (відтяжки, страхувального пристрою на другий мотузці і т.д.), точка страховки не повинна бути нижче пояса.

На цьому все. Дякую за увагу!