Шолохов коротка біографія і творчість. Михайло шолохов - біографія, інформація, особисте життя

Михайло Олександрович Шолохов - громадський діяч, відомий письменник, класик«Офіційної» радянської літератури, Герой Соціалістичної Праці двічі, лауреат Нобелівської премії, володар унікального епічного таланту, який широко розкрив себе в непростий кризовий для Росії час. Він відомий, як продовжувач традицій реалізму Л. М. Толстогов новому життєвому матеріалі і в історичній епосі країни. Світову популярність Шолохов отримав, завдяки своєму головному твору - роману «Тихий Дон», яка зарахована до найпотужнішим романам ХХ століття.

Народився Михайло Олександрович 11 (24) травня 1905 року в хуторі Кружилин Війська Донського Вєшенській області в родині козаків. Мати походила з української селянської родини, служила покоївкою, яку насильно видали заміж за козака-отамана Кузнєцова, але вона пішла від нього до багатого «иногороднему» прикажчика, керуючому паровим млином Шолохова, вихідцю з Рязанської губернії, вирощуємо пшеницю на козачої землі.

Їх новонародженому позашлюбному синові Михайлу спочатку була присвоєна прізвище першого чоловіка матері і хлопчик вважався «сином козака» по всім козачим привілеям і тільки в 1912 році він став називатися «сином міщанина» після того, як Кузнєцов пішов з життя і справжній батько усиновив його.

Дитячі та юнацькі враження Шолохова дуже вплинули на формування його особистості як письменника. Безмежні простори рідної землі, донські степи і зеленіють берега Дону назавжди підкорили його серце. З малих років він вбирав щоденна праця на землі, рідну говірку і душевні козачі пісні.

Освіта в чотири класи і непрохана війна - важка доля цілеспрямованого письменника. Пізніше він скаже «Поети народжуються по-різному», або «Я, наприклад, народився з Громадянської війни ...»

Перед революцією вся сім'я Шолохова оселилася в Плешакова Єланській станиці на хуторі, де глава сім'ї працював керуючим млини. Батько часто брав свого сина в поїздки по Дону і багато часу проводив з ним на канікулах. На цих поїздках майбутній письменник познайомився з полоненим чехом Ота Гінс і Давидом Михайловичем Бабічева, які через багато років увійшли в його роман «Тихий Дон» під іменами Штокмана і Давидки-вальцювальника. Пізніше Шолохов вчиться в гімназії і церковно-приходській школі.

Вже гімназистом Шолохов знайомиться з сім'єю Дроздових і його хорошими друзямистають брати Павло та Олексій. Але дружба виявляється недовгою через трагічні обставини, які були пов'язані з Громадянською війною, що розгорнулася на Дону. Старший брат Павло Дроздов гине в перших боях при вступі Червоної Армії в рідні хутора. Пізніше Шолохов напише про нього в «Тихому Доні» під ім'ям Петра Мелехова.

Цілі і досягнення письменника

У червні 1918 року юний Шолохов стане особистим свідком гострої класової війни, коли німецька кавалерія увійде в повітове місто Богучар, розташованому поруч з батьківським хутором. Влітку цього ж року белоказаки займуть Верхній Дон, а взимку 1919 року в землі Плешакова вступить Червона Армія, навесні ж спалахне Вешенське повстання.

В період повстання Шолохов переселяється в Рубіжне і спостерігає відступ повстанців і втечу білокозаків. Він стає очевидцем того, як вони переправляються через Дон, так як спостерігає за всім, що відбувається з прифронтової смуги.

У 1920 році, коли на Дону існує Радянська влада Шолохова переїжджають в станицю Каргінскую, де пізніше відважний син бере активну участь в становленні влади. Надходить в Каргінское початкове училище і отримує знання в класі, який веде Михайло Григорович Копилов (про який Шолохов пише в романі «Тихий Дон» під своїм прізвищем).

Не закінчивши Каргінское училище через важку хворобу запалення очей, і через вимушену поїздки в Московську очну лікарню, яка також згадується в майбутньому романі, він залишається в Москві. Після одужання надходить в підготовчий клас гімназії Шелапутіна, потім вчиться в богучаровского гімназії. Під час захоплюючої навчання він цікавиться книгами зарубіжних і російських письменників-класиків, особливо творами Льва Миколайовича Толстого.

Улюбленими науками, викладаються в гімназії, Шолохов називав літературу та історію, при цьому найбільшу перевагу віддає літературним заняттям; починає писати вірші й оповідання, складати гумористичні сценки. Пізніше він пробує себе в професії вчителя школи лікнепу, рахівника, журналіста, службовця станичного ревкому і ін. Трохи пізніше на продрозверстки він «комісар по хлібу».

Восени 1920 року, коли кордони округу переступив загін Махно і бандити пограбували і зайняли Каргінскую станицю, Шолохова взяли в полон. Допит вів Нестор Махно і погрожував повішенням в разі ще однієї зустрічі з ним.

Наступний рік життя Шолохова виявився ще складніше, формує місцеві банди Меліхова, Макарова Кондратьєва, Макарова та Фоміна; на Дон проривалися загони Курочкіна, Маслакова і Колесникова. Шолохов активно брав участь в боротьбі з ними до повного їх зникнення.

У 1922 році він знову приїжджає в Москву, щоб вступити в робітфак, але його не беруть, тому що він не перебуває в комсомолі. Письменник живе випадковими заробітками, ходить в літературний гурток під назвою «Молода гвардія», розвиває в письменницьку майстерність, публікує нариси і фейлетони в газетах, а після створює «Донські розповіді», які в 1926 році викликали великий інтерес у читачів.

У 1925 році письменник повертається на рідний хутір і приступає до найголовнішого його праці - роману «Тихий Дон», за місце якого в літературі, він бореться до 1940 року. Через різного роду критики книга проходить великий і важкий шлях. Опис подій, що відбуваються на Дону, називають «анафемскі талановитим», не пропускається в світло опис козачого повстання 1919 року і тільки після того, як Сталін втручається в її долю, вона стає повністю виданої і опублікованій.

За «Тихий Дон» письменник отримує орден Леніна, а в 1941 році Сталінську премію 1-го ступеня.

У 1957 році видає оповідання «Доля людини». До кінця життя отримує Ленінську премію за «Підняту цілину» і Нобелівську премію за відомий «Тихий Дон».

Двічі Герой праці, почесний доктор європейських університетів і кавалер 6-ти орденів Леніна М. А. Шолохов вмирає в 1984 роцічерез хвороби (діабету, інсульту і раку горла), однак, лікарі дивувалися його стійкості і бажанням писати.

Шолохов. Цікаві факти з життя

Творчий шляхписьменника вніс величезний внесок у російську літературу. У творах Шолохова відчувається дух народу, що сьогодні є поетичним спадщиною, яке відображає реальні події XIX і XX ст. Шолохов відкрив нові зв'язки в духовних і матеріальних засадах між світом і людиною. Його романи вперше в історії літератури показали трудовий народ у всьому своєму різноманітті, моральність і емоційний характер життя.

Творчість Шолохова поряд з відомими світовими класиками, є зразком світової літератури, і свідчить про безмежну прагненні висловити історію на прикладі власного життяписьменника на всіх її етапах.

• Перші надруковані твориприпадають на 1923 рік. Після публікацій його фейлетонів і віршів в газетах і столичних журналах, в газеті «Молодий ленінець» були опубліковані розповіді Шолохова під назвою «Родимка», пізніше всі вони були об'єднані в збірники: «Донські розповіді», «Лазарева степ», «Про Колчака, кропиві та інше »(1926-1927).
• Найбільш масштабну популярністьписьменникові приніс його роман «Тихий Дон», який він писав з 1928 по 1932 рік. Другий його відомий роман «Піднята цілина», над ним він працював до 1959 року свого життя.
• Під час Другої Світової війниШолохов опублікував такі розповіді, як «Наука ненависті», «Козаки», «На Дону» і ін. У 1956 році він написав оповідання «Доля людини» і взявся за написання роману «Вони билися за Батьківщину», які також відомі широкому колу читачів . До кінця свого життя відійшов від літератури через хворобу, а отримані нагороди віддав на будівництво нових шкіл.

Шолохов. Хронологічна таблиця життя і творчості

Михайло Олександрович Шолохов народився 24 травня 1905 року в хуторі Кружилин станиці Вешенській Донецького округу області Війська Донського (нині Шолоховский район Ростовської області).

В цей же час Шолохов брав участь в рукописної газеті "Новий світ", грав у спектаклях Каргінского народного дому, для якого анонімно склав п'єси "Генерал Побєдоносцев" і "Незвичайний день".

У жовтні 1922 року переїхав до Москви, де працював вантажником, каменярем, рахівником в житлоуправлінню на Красній Пресні. Одночасно відвідував заняття літоб'єднання "Молода гвардія".

У грудні 1924 року в газеті "Молодий ленінець" вийшов його розповідь "Родимка", який відкрив цикл донських оповідань: "Пастух", "Илюха", "Лоша", "Блакитний степ", "Сімейний людина" та інших. Вони були опубліковані в комсомольській періодиці, а потім склали три збірки "Донські оповідання" і "Блакитний степ" (обидва - 1926) та "Про Колчака, кропиві та інше" (1927). "Донські оповідання" ще в рукописі прочитав земляк Шолохова письменник Олександр Серафимович, який написав до збірки передмову.

У 1925 році письменник приступив до створення роману "Тихий Дон" про драматичну долю донського козацтва в роки Першої світової та громадянської воєн. У ці роки разом з сім'єю він жив в станиці Каргінской, потім в Букановскую, а з 1926 року - в Вешенській. У 1928 році дві перші книги роману-епопеї вийшли в журналі "Жовтень". Вихід третьої книги (шостий частини) був затриманий через досить співчутливого зображення учасників антибільшовицького Верхнедонского повстання 1919 року. Щоб випустити книгу, Шолохов звернувся до письменника Максима Горького за допомогою якого домігся від Йосипа Сталіна дозволу на публікацію цієї частини роману без купюр в 1932 році, а в 1934 році в основному завершив четверту - останню частину, але став заново її переписувати, не без посилити ідеологічного тиску. Сьома частина четвертої книги вийшла в світ у 1937-1938 роках, восьма - у 1940 році.

Твір було переведено на багато мов.

У 1932 році вийшла перша книга його роману "Піднята цілина" про колективізацію. Твір було оголошено досконалим зразком літератури соціалістичного реалізму і незабаром ввійшло в усі шкільні програми, ставши обов'язковим для вивчення.

У роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945) Михайло Шолохов працював військовим кореспондентом Радінформбюро, газет "Правда" і "Червона зірка". Він публікував фронтові нариси, оповідання "Наука ненависті" (1942), а також роман "Вони билися за Батьківщину" (1943-1944), який був задуманий як трилогія, але не був закінчений.

В фонд оборони СРСР письменник передав Державну премію, присуджену в 1941 році за роман "Тихий Дон", на свої власні кошти придбав для фронту чотири нові ракетні установки.

У 1956 році вийшов його розповідь "Доля людини".

У 1965 році письменник став лауреатом Нобелівської премії з літератури "за художню силу і цілісність епосу про Донському козацтво в переломний для Росії час". Премію Шолохов передав на будівництво школи на своїй батьківщині - в станиці Вешенській Ростовської області.

В останні рокиМихайло Шолохов працював над романом "Вони билися за Батьківщину". В цей час станиця Вешенська стала місцем паломництва. В гостях у Шолохова бували відвідувачі не тільки з Росії, але і з різних куточків світу.

Шолохов займався громадською діяльністю. Він був депутатом Верховної Ради СРСР першого-дев'ятого скликань. З 1934 року - член правління Спілки письменників СРСР. Член Всесвітньої Ради Миру.

В останні роки життя Шолохов важко хворів. Він переніс два інсульти, діабет, потім рак горла.

21 лютого 1984 року Михайла Шолохов помер в станиці Вешенській, де і був похований на березі Дону.

Письменник був почесним доктором філологічних наук Ростовського і Лейпцігського університетів, почесним доктором права Сент-Андрусского університету в Шотландії.

З 1939 року - дійсний академік Академії наук СРСР.

Михайло Шолохов був двічі удостоєний звання Герой Соціалістичної Праці (1967, 1980). Лауреат Державної премії СРСР (1941), Ленінської премії (1960), а також Нобелівської премії (1965). Серед його нагород - шість орденів Леніна, орден Жовтневої революції, орден Вітчизняної війни I ступеня, медалі "За оборону Москви", "За оборону Сталінграда", "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.".

У 1984 році на його батьківщині в станиці Вешенській Ростовської області утворено Державний музей-заповідник М.А. Шолохова.

З 1985 року щорічно в станиці Вешенській проходить "Шолоховская весна" - Всеросійський літературно-фольклорне свято, присвячене дню народження письменника.

Михайло Олександрович Шолохов (1905-1984) - радянський письменник, один із класиків російської літератури, лауреат Нобелівської премії і академік. Він з'явився на світ 11 (24) травня 1905 року в хуторі Кружилин, зараз це Шолоховский район Ростовської області. Все життя він провів в рідній станиці, зрідка переїжджаючи на час в інші міста.

Дитинство і юність

Мати майбутнього письменника, Анастасія Чернікова, була селянської сиротою. До весілля вона була покоївкою в однієї поміщиці, після цього дівчину насильно видали заміж за козака Кузнєцова. Але вони не любили один одного, незабаром селянка втекла до Олександра Шолохова. Він народився в Рязанської губернії, служив прикажчиком, завідував заготівельної контори Донпродкома. Михайло був незаконнонародженим сином, за документами його батьком був чоловік Анастасії. І тільки в 1912 році після його смерті закохані обвінчалися, тоді Олександр зміг «усиновити» рідну дитину.

У 1910 р сім'я переїхала на хутір Каргін. Там Шолохов навчався в церковно-приходській школі, після цього він вступив до гімназії. Але юнакові вдалося закінчити лише чотири класи через революції, що почалася, він навчався з 1914 по 1918 рр. Пізніше він закінчив податкові курси, був інспектором. Під час громадянської війниМиша служив добровольцем в продовольчому загоні. Також його призначили педагогом по ліквідації неписьменності серед дорослих.

Паралельно з роботою Михайло брав участь у створенні газети «Новий світ», грав у спектаклях Каргінского народного дому. Він навіть написав дві п'єси для цього закладу, зберігаючи анонімність. Вони називалися «Незвичайний день» і «Генерал Побєдоносцев».

Переїзд до Москви

Коли Міші виповнилося 17 років, він вирішив переїхати в Москву. З 1922 року прозаїк жив там, працював вантажником, каменярем і рахівником. Але його завжди тягнуло до літератури, тому у вільний час він відвідував заняття гуртка «Молода гвардія». Восени 1923 року в газеті «Юнацька правда» були опубліковані фейлетони Шолохова «Випробування» та «Три». У наступному році читачі змогли ознайомитися з його розповіддю «Родимка».

Після успішного дебюту письменник опублікував ще кілька своїх творів, пізніше всі вони увійшли до збірок «Донські розповіді» і «Блакитний степ». Багато в чому йому допомагав Олександр Серафимович, який написав передмову до однієї з книг прозаїка. Вони познайомилися в 1925 р, до кінця своїх днів Шолохов був вдячний одному за підтримку. Він вважав його одним з перших вчителів у своєму житті.

Згодом Михайло здобув освіту. Він закінчив біологічний факультет МГУ і історико-філософський факультет Ростовського університету. В МДУ імені Ломоносова він і зустрів свою майбутню дружину Марію, дочку козачого отамана. Вона вивчала філологію, після отримання диплома стала особистим секретарем прозаїка.

головний роман

У 1924 р Михайло Олександрович повертається на батьківщину. Там він одружується з Марією Громославской. Їх шлюб тривав до смерті літератора, в родині народилося четверо дітей. Вони жили в станиці Каргінской, з 1926 року переїхали в Вешенській. В цей же час поразки починає роботу над своїм найвідомішим романом «Тихий Дон». У ньому описувалася доля козацтва в роки війни, твір складалося з декількох частин.

У 1928 і 1929 рр. побачили світ дві перші книги епопеї. Їх опублікували у виданні «Жовтень». Третя частина з'явилася лише через кілька років, оскільки була заборона на публікацію з боку уряду. Це пов'язано з тим, що в романі співчутливо зображені учасники антибільшовицького повстання. У 1932 р читачі змогли ознайомитися з третьою книгою, через два роки Михайло закінчив писати наступну частину. Але на нього чинився колосальний тиск, твір довелося кілька разів переписувати. У 1940 році вийшла остання частина четвертої книги.

Саме «Тихий Дон» міцно закріпився в світовій і російській класиці. Його перевели на багато мов. У цьому романі об'єднується кілька сюжетних ліній, його вважають одним з найяскравіших прикладів соцреалізму. Максим Горький і Олександр Серафимович високо оцінили творчість Шолохова, починаючи з першої книги епопеї. Вони писали захоплені відгуки, всіляко підтримували колегу.

Одночасно з епопеєю був випущений і інший важливий роман прозаїка. Він називався «Піднята цілина», сюжет був заснований на історії руху 25-тисячників. Перший том побачив світ у 1932 році. Друга частина була тимчасово загублена, і тільки після війни вдалося її опублікувати. Це твір увійшов до шкільної програми, його поява стала важливою подією в літературному житті країни. Також в 30-і роки Шолохов нерідко писав статті про культуру та літературу.

роки війни

Під час Великої Вітчизняної війни Михайло Олександрович працював військовим кореспондентом. Він співпрацював з виданнями «Правда» і «Красная звезда». У цей період виходять його розповіді «Наука ненависті», «На Дону», «На Смоленському напрямку». У 1941 р прозаїк отримав Державну премію, за ці гроші він купив чотири ракетні установки для армії.

Також Шолохов починає публікувати глави з нового роману під назвою «Вони билися за Батьківщину». Остаточна версія книги з'явилася лише в 1969 р Письменник спалив рукопис, тому читачам залишилися тільки деякі глави. У 1975 р книга була екранізована Сергієм Бондарчуком.

Суспільна діяльність

Після закінчення війни літератор посилено займається громадською роботою. Він вступив у Всесвітній конгрес діячів науки і культури. Також Шолохов був депутатом Верховної Ради СРСР, в 1934 році його прийняли до Спілки письменників. Брав участь він і у Всесвітній Раді Миру. Завдяки прозаїку було організовано рух «Союз козаків області війська Донського».

Паралельно з цим Михайло продовжує писати. У 1956 р опубліковано твір «Доля людини». У 1965 р прозаїк отримав Нобелівську премію за епопею «Тихий Дон». Ці кошти він пожертвував на будівництво школи в своїй рідній станиці. Також він був нагороджений в різні роки Сталінською премією, Ленінської, Літературної «Софією» і міжнародною премієюМиру. Шолохов був почесним доктором філологічних наук в Лейпцігському і Ростовському університеті. У Шотландії його обрали доктором права.

В останні десять років життя прозаїк практично нічого не писав. У його рідну станицю регулярно приїжджали відвідувачі з усього світу, які хотіли поспілкуватися з літератором. Він переніс два інсульти і діабет, після цього в горлі почали з'являтися метастази. Двадцять першого лютого 1984 року Шолохов помер від раку гортані.

питання

1. В якому середовищі і під впливом яких подій в житті країни проходило формування Платонова-мислителя і Платонова-художника?

2. Як змінювалося ставлення Платонова до революції і її наслідків? Що рішуче не приймав письменник в сучасній йому радянської дійсності?

3. На які типи ділить А.Платонов своїх героїв?

завдання

Підготуйте повідомлення на теми:

«Справа життя і служіння йому» (за повістю «Таємна людина»)

«Проблематика повісті« Таємна людина »

(1905 - 1984)

Шолохов народився 24 травня 1905 року в хуторі Кружилин, біля станиці Вешенській, в Області Війська Донського, що не був козаком за походженням. Його батько, Олександр Михайлович Шолохов, був сином російського купця; мати, Анастасія Данилівна Чернікова, була родом з українських селян-кріпаків. Батько Михайла хотів, щоб його син отримав гарну освіту і мав, мабуть, досить грошей, щоб платити за це. Підготовлений місцевим учителем, Михайло вступив в 1912 році в початкову школув хуторі Каргін, де в той час жили його батьки. У 1914-1915 навчальному роцівін відвідував приватну гімназію в Москві. Наступні три роки він навчався в гімназії в місті Богучарі (Воронезької губернії), а з осені 1918 року займався кілька місяців в Вєшенській гімназії. Вчення було перервано громадянською війною. Шолохов намагався заповнити прогалини у своїй освіті рясним читанням.

Той факт, що в громадянську війну Шолохов майже весь час жив на території, яку займає білими, мав величезне значення. Це, мабуть, було головною причиною того, чому він, за власними словами, описав в «Тихому Доні» "боротьбу білих із червоними, а не червоних з білими".

З 1922 року Шолохов, живучи в своїх рідних місцях, працював на різних посадах на новий режим. Він навчав дорослих грамоті, був близько року статистиком. 2 грудня 1921 року перевівся в Каргінскую заготконтору на місце помічника бухгалтера, а через місяць був призначений діловодом інспекторського відділу. Події періоду 1920-1922 років дали теми для більшості ранніх оповідань Шолохова (знайшли відображення в «Тихому Доні»). До цього періоду життя і відноситься початок літературної кар'єри Шолохова.

У жовтні 1922 року Шолохов виїхав до Москви в надії стати письменником і продовжити свою освіту. Столиця зустріла молодого предінспектора далеко не з розпростертими обіймами. Він змушений був працювати чорноробом, вантажником, каменярем, діловодом. Це збагатило його життєвий досвід, дозволило краще і глибше пізнати життя простого трудівника. У Москві Шолохов приєднався до групи комсомольських письменників, при журналі "Молода Гвардія". З 1923 року: "друкувати в комсомольських газетах і журналах", - говорив Шолохов (хоча сам неодноразово підкреслював у своїх інтерв'ю той факт, що ніколи не був членом комсомолу). Однак комсомольська газета "Юнацька правда" була першим друкованим органом, який надав Шолохову свої сторінки.

У 1925 році (в цьому році помер батько Шолохова) друкуються один за іншим розповіді "Бахчевнік", "Пастух", "Нахаленок", повість "Шлях-доріженька". У 1926 році з'явився у пресі перша збірка оповідань Шолохова "Донські оповідання", "Блакитний степ". Головна темаранніх оповідань Шолохова - класова боротьба на Дону. Підсумком багаторічної творчої роботи Шолохова з'явилися чотири великі книги "Тихого Дону". Уже в 1928 році журнал "Жовтень" почав друкувати роман "Тихий Дон". У 1941 році роман відзначений Державною (Сталінської) премією першого ступеня.

У 1932 році Шолохова прийняли в ВКП (б), також він був обраний депутатом Верховної Ради Союзу РСР. У 1938 році Вчена Рада Інституту світової літератури висунув Шолохова кандидатом в дійсні члени Академії наук СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР в січні Шолохов був нагороджений орденом Леніна (за видатні досягнення в розвитку радянської літератури, 6 разів). У 1931-1932 роки Шолохов здійснив перші закордонні поїздки в Німеччину, Швецію, Данію, Англію, Францію.

У роки Великої Вітчизняної війни письменник не залишився в стороні від боротьби. У військових кореспонденціях і нарисах "він розкриває античеловеческий характер розв'язаної гітлерівцями війни. У 1943 році Шолохов почав роботу над романом "Вони билися за Батьківщину".
У повоєнні роки Шолохов багато займався громадською діяльністю як депутат Верховної Ради. У 1957 році Михайло Олександрович Шолохов здійснює поїздку до Фінляндії та Швеції, а в 1959 році їде в Італію, Францію, Великобританію. У 1960 році він став лауреатом премії в області літератури, а в 1962 році Шолохова обирають доктором права Сент-Ендрюського університету в Шотландії. У 1965 році М. Шолохова присуджено Нобелівську премію. У 1980-му році М.А. Шолохов був нагороджений другою Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці (удостоєний двічі).

Роман «Тихий Дон»

Навколо цього твору досі ведуться суперечки про справжнє авторство. Монографії, де було оскаржено авторство на великий роман, виходили далеко від Москви. Одна з них - під псевдонімом "Д" - видана стараннями А.І. Солженіцина, під назвою "Прагнучи" Тихого Дону ". Ця книга надрукована російською мовою в Парижі (що, погодьтеся, досить підозріло). Інша написана не приховували своє авторство Роєм Медведєвим - відомим публіцистом і істориком (в минулому дисидентом, потім народним депутатом СРСР). Його книга надрукована англійською та французькою мовамив Лондоні і Парижі. Поява цих творів посіяло сильний сумнів в умах російських читачів щодо авторства Михайла Шолохова. Пізніше стали з'являтися інші автори популярного роману, наприклад, Федір Крюков (померлий в 1920 році, забутий російський письменник, уродженець Дону). Як спростувати припущення, гіпотези, що розвиваються настільки авторитетними людьми, як А.І. Солженіцин, Р.А. Медведєв, анонімний літератор "Д" та інші, оголосили в різних містах країни літературознавці, претенденти на авторство роману "Тихий Дон". Єдиним доказом авторства Шолохова могли б стати рукописи. Але рукописів першого і другого томів роману, жодної сторінки, ні в одному з архівів немає. А саме перші два томи "Тихого Дону", що вийшли в 1928 році, породили сумнів щодо авторства. Цьому дивному, на перший погляд, обставині, коли половина роману частково збереглася, а інша половина немає, є історичне (логічне) пояснення. Будинок письменника на Дону був обстріляний, коли Вешенская виявилася на лінії фронту в 1942 році. Тоді на порозі будинку була вбита мати письменника. У ті ж години полетіли по станиці листи рукописів, написані рукою Михайла Шолохова. Солдати використовували листи роману на куриво. Є очевидці цієї катастрофи. Частина листів була підібрана і збережена людьми, після війни що повернули їх автору. Здавалося б, така трагедія, коли на білі аркуші роману капає кров рідну людину, коли гинуть рукописи в годинник народної трагедії, могла б охолодити запал опровергателей, знайти в серцях людей співчуття. Сумніви щодо авторства Шолохова повинні були б розвіятися, але лжеавтори не заспокоїлися.

Знайти справжнього автора "Тихого Дону" вирішив один літературознавець Лев Колодний. Порівнюючи епізоди з життя Шолохова з текстом роману, Колодний переконувався в тому, що автор "Тихого Дону" - Шолохов. Адреси госпіталів, назви вулиць - все це хвороба московські адреси. Наприклад, очна лікарня доктора Снєгірьова, Колпачний провулок. Це аж ніяк не вигадані найменування. За хвилину, взявши в руки важкий том Суворінскій видання "Адресної і довідкової книги на 1913 рік", не без підстави називався "Вся Москва", Лев Колодний дізнався, що очна лікарня К.В. Снєгірьова дійсно розташовувалася на Колпачном провулку, 11. За словами очевидців, знайомих, друзів, родичів, Шолохов дійсно відвідував вищевказані місця особисто. Мало кому відомо, що у нього був постійна адреса в Москві (це перевірено Колодний по постійним поштовим адресатам). "... рукописи не горять" - це довів нам Лев Колодний в своїй книзі, таким чином підтвердивши авторство Михайла Шолохова, справжнього автора роману "Тихий Дон".

Роман "Тихий Дон" належить до числа найбільш чудових творів соціалістичного реалізму, а його автор повинен бути удостоєний найвищої нагороди.

Історія створення роману «Тихий Дон»

Великий роман про народ і революції Шолохов задумав в середині 20-х рр. Бажання створити роман про Дон, показати козацтво в період драматичних подій, що передували революції 1917 р виникло у письменника під час роботи над донськими розповідями і з тих пір не покидало його. У жовтні 1925 року він почав роботу над романом, який отримав назву «Донщина». Замислювалася книга як цілком традиційне для радянської літератури оповідання про жорстоку боротьбу за перемогу радянської влади на Дону восени 1917 -навесні 1918 років. На початку роботи над романом Шолохов зіткнувся з великими труднощами. Він сумнівався, що впорається з поставленим завданням, а також в тому, що обрав вірну дорогу.

Написавши кілька глав, Шолохов на деякий час відклав рукопис «Донщини». Відклавши роботу над «Донщини», Шолохов став думати про більш широкому романі. Так, в процесі роботи, письменник прийшов до думки простежити ідейну революцію донського козацтва, розкрити причини ускладнення його шляхів у важкий для Росії час. Він розумів, що без розкриття історично сформованих умов життя і побуту народу, без пояснення причин, що спонукали його значну частину встати на сторону білогвардійців, роман, розпочатий заколотом Корнілова, походом козацьких військ на Петроград, не дозволить проблему шляхів народу в революції. Для цього перш за все потрібно було розкрити світ його життя з усіма складнощами і суперечностями. Відсуваючи розповідь за часом, що передувало імперіалістичну війну, письменник прагнув показати зростання революційних настроїв в середовищі його героїв, розмах народної боротьбиза нове життя. Перехід від одного задуму до іншого привів до зміни назви роману - «Тихий Дон».

Сенс, вкладений в цю назву, Шолохов прагнув розкрити всім образним ладом оповіді, як епічного полотна про долю російського народу в його боротьбі за свободу. Письменник поставив за мету створити сам образ «тихого Дону», показати життя народу і важливі зміни в ній, викликані революцією. У назві роману прихований основний задум письменника, сконцентрований також в епіграф, запозичених, як і назва роману, з народної творчості.
Задум нового роману, за словами самого автора, повністю дозрів в кінці 1926 року. Після цього Шолохов приступив до активної збиранню матеріалу. Саме в цей час письменник переїхав в станицю Вєшенську і назавжди пов'язав з нею свою творчу долю. Робота над романом вимагала наполегливої ​​і напруженої праці. Побут козачого хутора був знайомий письменникові з дитинства. Але, незважаючи на це Шолохов зробив безліч поїздок по навколишніх хуторах і станицях, записуючи спогади учасників і свідків Першої світової війни і революції; розповіді старих про життя і побут козацтва тих років. Збираючи і вивчаючи козачий фольклор, письменник виїжджав в архіви Москви і Ростова, щоб вивчити газети і журнали, познайомитися зі старими книгами з історії донського козацтва, спеціальної військової літературою, спогадами сучасників про імперіалістичної і громадянської війни.
Шолохов ретельно продумав план свого роману, і в подальшому міняв тільки деталі, хоча багато, за його словами, доводилося передумувати і переробляти багато разів. Відбираючи і систематизуючи матеріал для роману, Шолохов проробив величезну і складну роботу історика. Він не був надто рясного використання документів, підтверджуючи зображені події і факти цитуванням звернень, листівок, телеграм, відозв, листів, декларацій, постанов і розпоряджень. А частина голів батьківських роману цілком побудовані на цих документах. В процесі роботи над структурою книги, автору доводилося чергувати безліч подій, фактів, людей і разом з тим не втратити в них головних героїв.

Через рік в журналі «Жовтень» вийшла перша книга епопеї «Тихий Дон», в 1928 році - друга, яка ввібрала в себе колись відкладені глави «Донщини». Можна було очікувати таких же швидкого виходу третьої книги, проте несподівано справа загальмувалася.

Восени 1926 року письменника сіл за задуману роботу, а вже через рік в журналі «Жовтень» вийшла перша книга епопеї «Тихий Дон», в 1928 році - друга, яка ввібрала в себе колись відкладені глави «Донщини». Можна було очікувати таких же швидкого виходу третьої книги, проте несподівано справа загальмувалася. Причиною всьому виявилися виникли проблеми «нелітературних властивості». У центрі оповідання третьої книги - повстання козаків 1919 року - надто болюча для нової влади тема. Навколо глав цієї книги починається бурхлива полеміка, нерідко приймає форму відвертих нападок. Письменник і впливовий літературний функціонер А. Фадєєв настійно рекомендує автору негайно, в третій же книзі, зробити Григорія Мелехова «нашим». Шолохов пише: «... Фадєєв пропонує мені зробити такі зміни, які для мене неприйнятні ні як ... Я волію краще зовсім не друкувати, ніж робити це крім свого бажання, на шкоду і роману і собі». Третьої книги читачеві довелося чекати ще кілька років. головною геройтвори Григорій Мелехов, всупереч наполегливими рекомендаціями автору, прийшов зовсім не до істинного більшовизму, а до свого рідного дому, до сина, до залишеної ним землі.

Роман був закінчений в 1940 році. Що вийшов окремим виданням в 1953 році роман був понівечений ножицями редактора: тільки в такому, сильно «урізаному» і «доповненому» вигляді його допускали до читача, і автору довелося погодитися з «правкою». Чи не спотворений цензорськими і редакторським втручаннями повний текст свого твору Шолохов побачить надрукованим тільки в 1980 році. У зібранні творів - через п'ятдесят років після написання і за чотири роки до кінця життя.

У 1905 році 24 травня на Дону (нині Ростовська область) народився один з найбільш відомих письменниківрадянських часів, який зробив великий внесок в літературу - Михайло Олександрович Шолохов. Його мати родом з сім'ї селян, а батько належав багатій династії. Шолохов-старший був міщанином, вирощував хліб і продавав худобу. Цього цілком вистачало, щоб прогодувати сім'ю.

Михайло був єдиною дитиною подружжя. З самого дитинства сина привчали до фізичної праці. В цей час він вбирає в себе козацьку культуру, пісні, наріччя і пейзажі донських степів. Все це мало великий вплив на формування художньої уяви майбутнього письменника. вже з ранніх роківвін намагався описати все, що його оточувало. Читаючи його опису рідних місць, можна помітити наскільки він був наповнений чуйності до краси природи. Надалі, буде писати в стилі епічного паралелізму, проводячи аналогії між процесами в природі і тим, що відбувається в суспільстві людей.

У 1910 році батько Михайла отримав нову роботу в станиці Каргінской. У зв'язку з цим, сім'я переїжджає з хутора. Там Михайла віддають на навчання в церковно-приходську школу. Хлопчик захоплювався читанням, історією, писав оповідання і вірші.

У 1914 році у нього захворіли очі і його відправляють до столиці. Там він отримує освіту, навчаючись в чоловічих гімназіях.

З приходом Революції, в 1922 році, він отримує партійний квиток і стає податковим інспектором. Дивом уникає розстрілу за перевищення повноважень. Після виправних робіт замість смертної кари, він захотів знову вчитися, але його не прийняли.

У 1923 році одружується на Громославской Марії Петрівні. Разом вони прожили все життя, в шлюбі народилося четверо дітей.

Професійний літературний шлях М. А. Шолохова почався після громадянської війни. 1923 році видаються його перші оповідання, але вони не приносять популярності. Через рік починає писати роман "Тихий Дон", який до цих пір визнають не тільки в СРСР, але ще і в багатьох зарубіжних країнах.

Під час Великої Вітчизняної війни М.А.Шолохов був військовим журналістом. В цей період він пише розповіді, які користуються інтересом у солдатів. Після війни виходить розповідь "Доля людини", в якому письменник показує трагічність війни.

У 1965 році стає нобелівським лауреатомв літературі за роман "Тихий Дон" і до цього дня є єдиним російським письменником з цією нагородою.

У наступні роки М.А.Шолохов практично залишає свою творчість. Письменник тяжко хворів, але переносив все стійко.

Помер в 1984 році від онкології, його поховали біля будинку на березі річки Дон. У станиці Вешенській йому встановлено бронзовий бюст.

М.А.Шолохов вніс величезний вклад. На його рахунку багато знаменитих творів, які стали класикою російської літератури. Перелік його звань і нагород дивує: двічі Герой Соціалістичної Праці, доктор філософії, мав Ленінські ордена і це далеко не весь список. Шолохов був видатним письменником.

Варіант 2

Один з найвідоміших російських письменників М.А. Шолохов в 1965 році був удостоєний Нобелівської премії за роман-епопею про російською козацтво «Тихий Дон». Цей роман присвячений одному з найбільш складних етапів громадянської війни. Письменник охопив події Першої світової війни, Жовтневої революції, громадянської війни та іноземної інтервенції. У центрі роману - Григорій Мелехов, донський козак. Дорога життя його суперечлива і заплутана.

У 1914 році Григорій виявився на Першій світовій війні, де він вперше вбив людину, австрійця. Його стан після цього жахливого вчинку можна визначити фразою з тексту: «Муть свинцем налила шию». Під час зустрічі з братом в серпні Григорій жадібно слухає новини з дому. Тут, на фронті, він уболіває, його мучить совість. Він мріє про повернення додому, про господарство. Хоча Мелехов і молодецький козак, війна і вбивство людей - не його стихія.

Перебуваючи після лікування в Москві, в очній лікарні, Григорій зближується з більшовиком Гаранжой. В результаті бесід з ним у Мелехова змінюються уявлення про царя, батьківщині, борг. Але варто було Григорію повернутися в полк після відпустки, як він потрапляє під вплив Ізварине, який веде агітацію за автономію Дону. Григорій насилу розбирається в своїх думках.

Після зустрічі з Подтелковим Григорій схиляється до червоних, воює на їхньому боці, але так і не може пристати до якогось берега. Зіставляючи погляди Гаранжи, Ізварине, Подтєлкова з мелеховского, видно, що кожен з них дивиться на те, що відбувається крізь призму або класових, або національних, або політичних проблем, а Григорій - з точки зору проблем вічних, загальнолюдських. Григорій не бачить істини. Він переконаний, що це не вся правда життя, а є ще велика людська правда.

Непросто склалася доля Григорія. Побувавши у червоних і розчарувавшись в їх діях, коли вони вбивають беззбройних полонених, через деякий час він виявляється на стороні білих, але і від них йде, тому що вони вороги трудового козацтва. Нові тривоги відчуває Григорій, намагаючись розібратися в тому, що відбувається. Примикає до повсталих проти більшовиків козакам. Удари долі доводять його до розпачу. Далі героїчно бореться в складі кінноти Будьонного. А коли повертається в рідний хутір, до нього ставляться, як до ворога. Людина втомився від війни і хотів жити мирним селянською працею. Він біжить з дому і довго поневіряється, але сумує по дітях, Ксенії. Думає почати нове життя з коханою жінкою далеко від дому і повертається, щоб її забрати. Але Ксенія гине, і Григорій повертається додому. Йому нікуди більше поспішати.

Революція заподіяла багато горя Григорію Мелехову і всьому козацтву. Доля Григорія трагічна не тільки тому, що він втратив кохану жінку, будинок, але і тому, що усвідомлює глибоке протиріччя між прагненням до миру і тиші і неможливістю цього досягти.

творчість Шолохова

Кожен відкриває Михайла Шолохова по-своєму. Комусь подобається Григорій Мелехов, для кого-то близький дід Щукарь з «Піднятої цілини». Це і зрозуміло. Адже долі персонажів зі своєю історією співзвучні нашому часу. Але Шолохов не тільки творець таких знаменитих творів, як «Тихий Дон», «Піднята цілина», але перш за все людина цікавої долі.

Письменник з'явився на світ у травні 1905 року в станиці Вешенській Донецького округу. Безмежні простори рідних степів, зелені береги могутнього Дона з самого дитинства закарбувалися у свідомості Шолохова. Перед його очима протікала життя донських станиць і хуторів, своєрідний побут козаків з їх важкою працею. У родині не шкодували коштів, для того, щоб син отримав гарну освіту. У їхньому будинку була невелика бібліотека, в якій знаходилися книги Гоголя, Толстого та інших класиків.

У 1912 році Михайло вчиться у місцевого вчителя Мрихіна, і за 3 місяці освоює курс 1-го року навчання. З 1914 по 1918 роки Шолохов навчався в Краснодарській та інших гімназіях. У цей період він з величезним захопленням вивчає твори письменників-класиків. Особливо йому подобалася історія та література. Шолохов, віддаючи перевагу літературі, пробує писати невеликі епіграми і створює водевілі для вистав, які влаштовувалися будинку. Потім Михайло навчався в чоловічій гімназії, але з настанням громадянської війни, він поїхав додому. Юнак став боротися проти бандитів. У 1920 році Шолохов вступає в продзагон, і веде боротьбу з кулаками. Крім цього він брав участь в ліквідації неписьменності.

Після розгрому ворогів радянської влади на Дону Михайло Олександрович прибуває в Москву для продовження навчання. Однак це йому не вдалося, і він працює, займаючись одночасно самоосвітою. У 1923 році в газеті «Юнацька правда» з'являється сатиричне оповідання «Випробування», створене Шолоховим. Влучність деталей, розкриття характеру через дію, вчинки, портретну і мовну характеристики- все це проявилося і в інших фейлетонах починаючого письменника. Однак, Шолохов лише тільки пробував себе в письменницькій діяльності. З'являється розповідь «Родимка», потім - «Шлях-доріженька». Незабаром виходять такі роботи, як «Родимка», «Альошкіна серце», «Нахаленок».

У 1927 році письменник відправляє матеріал «Тихого Дону» до редакції журналу «Жовтень», проте роман був відхилений, так як не мав політичної гостроти. Однак буквально через рік були надруковані перша і друга книги, які отримали схвальні відгуки. Потім публікується і 3-й том роману. Шолохов бере активну участь в колгоспному русі на Дону, після чого працює над створенням «Піднятої цілини». Високою довірою народу було обрання Шолохова в 1937 році депутатом Верховної Ради СРСР. Через 2 роки Михайло Олександрович за успіхи в розвитку художньої літературибув представлений до нагороди ордена Леніна. Крім цього йшла напружена робота над закінченням 4-го тому «Тихого Дону», і в 1939 році він був завершений. Четверта книга гідно завершила багаторічну працю письменника над епічним полотном про боротьбу за перемогу революції на Дону, про шляхи народу до соціалізму. У роки Великої Вітчизняної війни працює військовим кореспондентом. У 1944 році виходить твір «Вони билися за Батьківщину». У повоєнні роки Шолохов бере активну участь у суспільному житті країни, продовжуючи плідну літературну діяльність. Виходять його роботи «Доля людини», закінчується робота над «Піднятої цілиною», розпочатої в далекі 30-і роки. Підсумком його роботи став випуск повного зібраннятворів в 8 томах в 1980 році. Серце народного письменника зупинилося в лютому 1984 года, але його твори із задоволенням читає не тільки попереднє, але і нинішнє покоління.

Світ дитинства в житті кожної людини незвичайний. Кращі враження цих років зберігаються на все життя завдяки багатьом факторам, в тому числі за рахунок впливу літературних творів.