Біографія носова євгенія Івановича. Некролог Євгенія Носова

Євген Носов - радянський письменник з цікавою біографією. У роки Великої Вітчизняної війни він служив навідником артилерійської гармати, а після закінчення війни повністю присвятив себе літературної творчості, Залишивши після себе чимало цікавих творів.

Цікаві факти з життя Євгена Носова

1. Носов з'явився на світло в багатодітній родині, главою якої був потомствений коваль, який працював слюсарем на заводі.
2. В ранньому дитинствіНосову часто доводилося полювати, рибалити і збирати трави, які можна було продати, щоб допомогти батькові прогодувати сім'ю.
3. Коли Євгену Носову було 16 років, Курск, де він жив разом з родиною, окупували німецькі війська. Після восьми років навчання в школі він пішов на фронт і став навідником гармати.
4. День Перемоги Носов зустрічав в госпіталі, так як отримав важкі поранення в боях під Кенігсбергом за кілька місяців до закінчення війни - майбутньому письменникові розвернуло плече і лопатку.
5. Середню школу Носов закінчив тільки після повернення з фронту.
6. Положення сім'ї Носова після війни було тяжким, тому він відразу після шкільних іспитів вирушив до Казахстану слідом за своєю коханою і майбутньою дружиною Валентиною.
7. У Казахстані Носов влаштувався оформлювачем в місцеву газету, але скоро в редакції помітили і його літературний талант. Ставши кореспондентом, він зробив перший крок на шляху до кар'єри письменника.
8. З 1951 року письменник очолював різні відділи редакції курської газети - писав про молоді, комсомольців і життя в селі.
9. У 80-х роках Носов входив до редколегії «Роман-газети».
10. У зимові холоди письменник розвішував по місту оголошення із закликом врятувати від голоду птахів. Навіть на своїй могилі Носов розпорядився вивести цей напис: «Покормите птахів» (див.).
11. Через 3 роки після смерті Носова, в сквері неподалік від багатоповерхівки, де він жив, встановили пам'ятник літератору.
12. Твори Носова, за рідкісним винятком, можна розділити на дві категорії: проза про війну або про сільське життя.
13. Перше оповідання Носова, «Веселка», був опублікований, коли автору виповнилося 32 роки.
14. Щоб отримати літературну освіту, на початку 1960-х років Носов закінчив в столиці Вищі літературні курси.
15. Творіння Носова з успіхом публікувалися в найбільших радянських журналах - «Наш світ», «Вогник» і «Современник».
16. Твори Носова лягли в основу сценаріїв кількох фільмів, а також однієї кінострічки-вистави.
17. За свої військові та творчі заслуги Євген Носов був удостоєний восьми орденів, двох медалей і більш ніж десятка престижних премій.
18. З 1995 року і до своєї смерті в 2002 році Носов отримував особливу пенсію, призначену президентом РФ. На момент смерті літератору було 77 років.
19. Євген Носов - почесний громадянин Курська.
20. Носов все життя прожив зі своєю коханою дружиною. У пари народилося двоє дітей - син і дочка.
21. Носов був секретарем і членом правління Спілки письменників СРСР.
22. Друзі та рідні Євгена Носова згадують, що він був чудовим оповідачем, здатним захопити і розсмішити будь-якого слухача.

НОСОВ, ЄВГЕН ІВАНОВИЧ (р. 1925), російський письменник. Народився 15 січня 1925 року в с. Толмачево під Курськом в сім'ї сільського майстра-ремісника. У 1943 після закінчення 8 класів пішов на фронт. Солдат-артилерист в армії маршала К. К. Рокоссовського. поранення в останні днівійни на підступах до Кенігсберга (з 1946 Калінінград) відбилося в оповіданні Носова Червоне вино перемоги (1962). У 1945, закінчивши школу-десятирічку, поїхав у Середню Азію, працював в газеті (цинкографія, ретушером і літературним співробітником).
Почав друкуватися в 1947 (вірші, публіцистичні статті, нариси, кореспонденції, рецензії та т. П.). З 1951 жив в Курську. У 1957 опублікував перше оповідання (для дітей) Веселка, в 1958 - перша збірка оповідань і повістей На рибальському стежці. Тонке відчуття слова, загострене, об'ємно-пластичне сприйняття навколишнього світу, любов до грунтовному, неспішного і "природного" буття і праці на лоні природи відразу визначили місце Носова в ареалі сучасної "сільської прози" як художника-традиціоналіста, орієнтованого на досвід І. З . Тургенєва, І. А. Буніна і М. С. Лєскова.
Як і інші видатні письменники-"деревенщики" (В. П. Астаф'єв, В. І. Бєлов і Б. А. Можаєв), навчався на Вищих літературних курсах при Спілці письменників СРСР (1960-1962), активно публікувався в столичній періодиці ( журнали "Новий світ", "Наш сучасник" і ін.), випускав численні збірки оповідань і повістей (Розповіді, 1959; Тридцять зерен, 1961; Будинок за тріумфальною аркою, 1963; Де прокидається сонце, 1965; Шумить лугова вівсяниця, 1966 ( державна премія РРФСР ім. А. М. Горького, 1975); за долами, за лісами, 1967; Берега, Червоне вино перемоги, обидва 1971; І спливають пароплави ..., 1975; Усвятскіе шлемоносци, 1980; В чистому полі ..., 1990, та ін.).
У кращих оповіданнях і повістях письменника (Шумить лугова вівсяниця, 1925; Об'їждчик, 1966; За долами, за лісами, Варка, Додому, за матір'ю, всі 1967; І спливають пароплави, і залишаються берега, 1970; Шопен, соната номер два, 1973 , і ін.) виявлені глибокий психологізм, схильність до соціального аналізу, історичність мислення і точність побутописання в зображенні життя сучасної середньо села, особливо вдало передається через соковиті, динамічні діалоги, що поєднують енергію і "неправильність" безпосередній селянської мови і афористичність народної мудрості ( " ... Я тобі так скажу, начистоту: народу ніяк не з руки на церкви дивитися. йому наприклад, ліс треба сплавляти, льон смикати ... Коли йому на пароплавах кататися? Сто карбованців платити за це - не-е ... "- І спливають пароплави, і залишаються берега).
Печаль, ностальгія по світлому, не затьмарена-наївному, "дитячому" сприйняття світу пронизує творчість Носова, що особливо відчутно в його оповіданнях (Міст, Будинок за тріумфальною аркою) і повістях (Не май десять рублів, Моя Джомолунгма) про власне дитинство і отроцтво ( розповіді Подпасок, діжці і ін.), про російською мужика на полях Великої Вітчизняної війни. Присвячене цій темі вершинний твір Носова - повість Усвятскіе шлемоносци (1977), де розповідається про останні миті трудової та сімейної сільської ідилії - кілька днів сінокосу в червні 1941, напередодні відправки чоловіків на фронт, стверджує в характерною для письменника, як і для інших "деревенщиков ", проекції на патріархальну російську общину і православ'я одвічне миролюбність російського народу-хлібороба, підкреслює неприродність і навіть богопротивного звернення хлібороба в солдата (" Але тільки чи на людях - на всьому селу з її заулкамі і давно не поливали пасмами, на будь-якої хаті і кожному предметі в будинку надруковано це не стираються клеймо військової хвороби. Від усього віяло напастю колишнього ладу, прийдешніми утисках, все було окроплені гіркотою, як подорожньої пилом, і здобуло її присмак. це недуга душі, розлад в ній і сум'яття ламали, муторілі ... "). Сумна тональність творів Носова кінця 1980 - 1990-х років (фантастичне оповідання Сон, розповіді НЛО нашого дитинства, Темна вода, Кишеньковий ліхтарик, Багаття на вітрі, Червоне, жовте, зелене ...) пов'язана з відчуттям у письменника (які мають, однак, більш морально -естетичні, ніж політичне забарвлення) невідновних розпаду корінних підвалин національного життя, катастрофічного наростання в "перебудованому" суспільстві (в т. ч. на селі) буттєво дисгармонії: жорстокості, апатії, розчарування і егоїзму. Письменник виступає також з роздумами про російську класичній літературі(Жди назавтра ясного дня, 1992, присвячене А. А. Фету). Лауреат Премії Олександра Солженіцина (2001).

Варіант 2

Євген Іванович Носов, російський письменник, народився 15 січня 1925 року в селі Толмачево Курської області в селянській родині потомственого коваля. До 1943 року живе в окупації в Курську. Після закінчення 8 класів йде на фронт, служить артилеристом в армії Рокоссовського. У лютому 1945 року отримує поранення, і День Перемоги зустрічає в госпіталі. Ця подія має підтримку в його роботі "Червоне вино перемоги".

Літературний дебют письменника відбувається в 1947 році, він друкує свої вірші, нариси. У 1951 році працює в редакції курської газети "Молода гвардія". У 1957 році письменник публікує свою першу роботу для маленьких читачів - розповідь "Веселка". Перший успіх автору приносить опублікований в Москві збірка оповідань "Тридцять зерен".

Критики відносять творчість Носова до жанру сільської прози. У цьому жанрі автор скептично переосмислює колгоспний досвід, повертається до традицій Тургенєва і Буніна. У період 1960-1962 років, як і інші автори-"деревенщики", письменник навчається на Вищих літературних курсах Спілки письменників, активно публікується в напівофіційному органі "деревенщиков" - журналі "Наш сучасник". Також Носов приділяє велику увагу військовій тематиці, він публікує твори в стилі "окопної правди". У 1973 році на сторінках "Нашого сучасника" публікується розповідь "Шопен, соната номер два", який живий і гіркою пам'яттю пов'язує сучасне життяз минулою війною. У 1980-ті роки письменник є членом редакційної колегії "Роман-газета".

Творчість Носова відрізняється глибоким соціальним аналізомі точним описом побуту сучасної російської села, діалоги героїв наповнені барвистою селянської промовою і лаконічною народною мудрістю. Особливий успіх письменникові приносить повість "Усвятскіе шлемоносци", в якій автор з гострим реалізмом описує останні миті мирного життяросійського села - кілька днів червневого сінокосу 1941 року. Спираючись на традиційний православний побут російського села, автор демонструє неприродність і гріховність перетворення мирного російського орача в жорстокого солдата.

Письменник часто закликав людей підгодовувати птахів взимку. Він попросив написати на його могилі "Покормите птахів". Євген Іванович Носов помер 13 червня 2002 в Курську.

Твір по літературі на тему: Коротка біографія Носов Е. І

Інші твори:

1. Микола Миколайович Носов Біографія Микола Миколайович Носов - відомий радянський дитячий письменник-прозаїк, драматург, народився 10 листопада 1908 року в місті Києві. Виховувався в родині естрадного артиста, проте це йому не заважало підробляти залізничником. Досить часто дитячі роки проводив в Ірпені, Read More ......
2. Його батьківщина - село Толмачево, недалеко від Курська. Батько - робітник. Носов закінчив вісім класів школи, потім воював, був поранений, нагороджений орденами і медалями. Після війни працював в газеті художником-оформлювачем і кореспондентом. Будучи прийнятим до Спілки письменників, закінчив Вищі літературні Read More ......
3. Ілля Арнольдович Ільф і Євген Петрович Петров Біографія Ільф Ілля ( справжнє прізвищеФайнзильберг Ілля Арнольдович) з'явився на світ у родині одеського співробітника банку 15 жовтня 1897 року. Перші трудові роки пройшли в ЮгРОСТА і газеті "Моряк", а з 1923 року Read More ......
4. Микола Іванович Дубов Біографія 22 жовтня (4 листопада) 1910 року в сибірському місті Омську, в сім'ї простого робітника народився син - Микола. З 1922 року родина хлопчика живе на Україні. У 1930 році Микола вже працює на суднобудівному заводі, як Read More ......
5. Микола Іванович Новіков Біографія Микола Іванович Новіков - відомий російський письменник, філософ, народився 8 травня 1744 року, за старим стилем - 27 квітня в Московській губернії. П'ять років навчався у місцевого дяка, вступив до Московської гімназії, але так і не Read More ......
6. Леонід Іванович Добичін Біографія Побачив світ майбутній прозаїк 17 червня 1894 року в Двінська, Латвія. Батько його був лікарем, а мати - акушеркою. Спочатку він закінчив Двінське училище, потім, в 1916, отримав диплом економіста Петроградського політехнічного училища. Письменник працював в Read More ......
7. Ейвінд Улуф Вернер Юнсон Біографія Ейвінд Улуф Вернер Юнсон народився в селі Свартбьернсбюн, Норрботтен 29 липня 1900 року. Він народився в багатодітній родині, його батько був каменярем. Після важкої хвороби батька, вихованням чотирирічного Ейвінд зайнялися його тітка і дядько, в Read More ......
8. Карл Цукмайер Біографія Карл Цукмайер народився 27 грудня 1896 року в Наккенхайме (Німеччина). Про юному віці письменника нічого не відомо. У роки Першої світової війни юнак боровся на Західному фронті. Дебют його антивоєнних віршів стався в журналі "Die aktion". Після Read More ......

Носов Євген Іванович (р. 1925), російський письменник. Народився 15 січня 1925 року в с.Толмачево під Курськом в сім'ї сільського майстра-ремісника. У 1943 після закінчення 8 класів пішов на фронт. Солдат-артилерист в армії маршала К.К.Рокоссовского. Поранення в останні дні війни на підступах до Кенігсбергу (з 1946 Калінінград) відбилося в оповіданні Носова Червоне вино перемоги (1962). У 1945, закінчивши школу-десятирічку, поїхав у Середню Азію, працював в газеті (цинкографія, ретушером і літературним співробітником).

Почав друкуватися в 1947 (вірші, публіцистичні статті, нариси, кореспонденції, рецензії тощо). З 1951 жив в Курську. У 1957 опублікував перше оповідання (для дітей) Веселка, в 1958 - перша збірка оповідань і повістей На рибальському стежці. Тонке відчуття слова, загострене, об'ємно-пластичне сприйняття навколишнього світу, любов до грунтовному, неспішного і «природного» буття і праці на лоні природи відразу визначили місце Носова в ареалі сучасної «сільської прози» як художника-традиціоналіста, орієнтованого на досвід І.С .Тургенева, И.А.Бунина і Н.С.Лескова.

Я тобі так скажу, начистоту: народу ніяк не з руки на церкви дивитися. Йому наприклад, ліс треба сплавляти, льон смикати ... Коли йому на пароплавах кататися? Сто карбованців платити за це - не-е! ...

Носов Євген Іванович

Як і інші видатні письменники-«деревенщики» (В.П.Астафьев, В. І. Бєлов і Б.А.Можаев), навчався на Вищих літературних курсах при Спілці письменників СРСР (1960-1962), активно публікувався в столичній періодиці ( журнали «Новий світ», «Наш сучасник» і ін.), випускав численні збірки оповідань і повістей (Розповіді, 1959; Тридцять зерен, 1961; Будинок за тріумфальною аркою, 1963; Де прокидається сонце, 1965; Шумить лугова вівсяниця, 1966 ( державна премія РРФСР ім. О.М.Горького, 1975); за долами, за лісами, 1967; Берега, Червоне вино перемоги, обидва 1971; І спливають пароплави ..., 1975; Усвятскіе шлемоносци, 1980; В чистому полі .. ., 1990, і ін.).

У кращих оповіданнях і повістях письменника (Шумить лугова вівсяниця, 1925; Об'їждчик, 1966; За долами, за лісами, Варка, Додому, за матір'ю, всі 1967; І спливають пароплави, і залишаються берега, 1970; Шопен, соната номер два, 1973 , і ін.) виявлені глибокий психологізм, схильність до соціального аналізу, історичність мислення і точність побутописання в зображенні життя сучасної середньо села, особливо вдало передається через соковиті, динамічні діалоги, що поєднують енергію і «неправильність» безпосередній селянської мови і афористичність народної мудрості ( « ... Я тобі так скажу, начистоту: народу ніяк не з руки на церкви дивитися. йому наприклад, ліс треба сплавляти, льон смикати ... Коли йому на пароплавах кататися? Сто карбованців платити за це - не-е! .. . »- і спливають пароплави, і залишаються берега).

Печаль, ностальгія по світлому, не затьмарена-наївному, «дитячому» сприйняття світу пронизує творчість Носова, що особливо відчутно в його оповіданнях (Міст, Будинок за тріумфальною аркою) і повістях (Не май десять рублів, Моя Джомолунгма) про власне дитинство і отроцтво ( розповіді Подпасок, діжці і ін.), про російською мужика на полях Великої Вітчизняної війни. Присвячене цій темі вершинний твір Носова - повість Усвятскіе шлемоносци (1977), де розповідається про останні миті трудової та сімейної сільської ідилії - кілька днів сінокосу в червні 1941, напередодні відправки чоловіків на фронт, стверджує в характерною для письменника, як і для інших «деревенщиков », проекції на патріархальну російську общину і православ'я одвічне миролюбність російського народу-хлібороба, підкреслює неприродність і навіть богопротивного звернення хлібороба в солдата (« Але тільки чи на людях - на всьому селу з її заулкамі і давно не поливали пасмами, на будь-якої хаті і кожному предметі в будинку надруковано це не стираються клеймо військової хвороби. Від усього віяло напастю колишнього ладу, прийдешніми утисках, все було окроплені гіркотою, як подорожньої пилом, і здобуло її присмак. це недуга душі, розлад в ній і сум'яття ламали, муторілі ... » ).

Сумна тональність творів Носова кінця 1980 - 1990-х років (фантастичне оповідання Сон, розповіді НЛО нашого дитинства, Темна вода, Кишеньковий ліхтарик, Багаття на вітрі, Червоне, жовте, зелене ...) пов'язана з відчуттям у письменника (які мають, однак, більш морально-естетичну, ніж політичне забарвлення) невідновних розпаду корінних підвалин національного життя, катастрофічного наростання в «перебудованому» суспільстві (в т.ч. на селі) буттєво дисгармонії: жорстокості, апатії, розчарування і егоїзму. Письменник виступає також з роздумами про російській класичній літературі (Жди назавтра ясного дня, 1992, присвячене А. А. Фета).

Лауреат Премії Олександра Солженіцина (2001).

Євген Іванович Носов - фото

Євген Іванович Носов - цитати

По суті, людина завжди вмирає на самоті, навіть якщо його узголів'я співчутливо оточують друзі: відключає слух, щоб не слухати непотрібні жалю, гасить зір, як гасять світло, йдучи з квартири, і, якийсь час залишившись наодинці сам з собою, в німій тиші і темряві, останнім зусиллям відштовхує човен від цих берегів ...

Євген Іванович Носов є російським письменником.

Народився Носов в 1925 році 15 числа січня місяця під Курськом, в селі під назвою Толмачево, в сім'ї майстра-ремісника. У 1943 році після завершення навчання у восьмому класі він пішов на фронт. Носов був солдатом-артилеристом в армії під керівництвом маршала Рокоссовського. Поранення в завершальні військові дні на підступах до Калінінграда (в той час Кенігсберга) відбилися в його оповіданні під назвою «Вино перемоги» 1962 року.

Слід зазначити, що біографія Носова діють численні подіями. У 1945 р, закінчивши навчання в школі-десятирічці, він переїхав до середньої Азії, почав працювати в газеті. Друкуватися почав в 1947 році. У 1951 році письменник переїжджає в м Курськ. У 1957 р був опублікований перший його дитячий розповідьпід назвою «Веселка», а в 1958 році - виходить перша збірка повістей і оповідань під назвою «На рибальському стежці». Найтонше відчуття слів, об'ємно-пластичне і загострене сприйняття всього навколишнього світу, любов до неспішної, грунтовної та неспішної дійсності і праці на тлі природи - відразу ж визначили його місце в ареалі сільської сучасної прози в якості художника-традиціоналіста, який орієнтований на досвід Буніна, Лєскова і Тургенєва.

Як і інші представники «сільського» листи (Астаф'єв, Можаєв і інші), Носов навчався на Вищих літературних курсах, що існували при Спілці письменників СРСР з 1960 по 1962 роки. Носова активно публікували в московській періодиці, він випускав численні збірки своїх робіт.

У своїх найкращих повістях і оповіданнях Носов відбивав глибокий психологізм, схильність до аналізу соціуму, історичність свого мислення і точність опису побуту в зображеннях життя середньо сучасного села, яка вдало була їм передана за допомогою соковитих, динамічних діалогів, що поєднують в собі енергію, і, разом з тим, неправильність безпосередній мови селян і афористичність мудрості народу.

Присутність печалі, ностальгії по світлому, дитячому і наївному сприйняття світу пронизують усю творчість Носова, що в значній мірі відчувається в його численних оповіданнях і повістях, присвячених власним дитинством і отроцтва, російському мужику на полях Великої Вітчизняної війни. Цій темі також присвячено і одне з найбільш значущих робіт Носова - повість під назвою «Усвятскіе шлемоносци» 1977 року, якою розповідається про останні хвилини сільської сімейної та трудової ідилії - про кількох сінокісних днями 1941 року, перед відправкою на фронт чоловіків. Тут твердження йде в характерній для письменника проекції на російську патріархальну общину, а також на православ'я, споконвічну любов до світу російського народу. Носов в цій повісті наголошує на неприродності і, так званої, богопротивні звернення до солдата хлібороба.

Мінорна тональність робіт Носова в період 1980-1990 рр. пов'язана з появою у письменника відчуття розлому корінних підвалин національності і народу, величезного наростання в суспільстві «перебудови» дисгармонії в побуті: апатії, жорстокості, егоїзму, розчарування. Крім того, письменник також починає виступати з роздумами про класичній російській літературі. У 2001 році Носов став Лауреатом премії імені А.Солженіціна.

В цілому, при прочитанні біографії Носова, можна для себе зрозуміти, що цей письменник використовував слова як засіб вираження власних думок і почуттів. Досить рідко, особливо в даний час, можна зустріти таких майстрів ручки і паперу. В основному, сьогоднішня література спрямована на переваги сучасних людей. Проблеми села, сіл, простих людей - вже нікого не хвилюють. Однак, вже в школі, при прочитанні повістей Носова, школяр починає усвідомлювати, що в світі не все так гладко, як може здаватися на перший погляд. Крім того, наскільки прекрасні дитячі твори Носова. Це щось!

Дійсно, у багатьох людей Носов асоціюється з дитинством, коли багато не сиділи перед телевізором або комп'ютером, як зараз, а за повістю або розповіддю цього письменника. І сьогодні Носова і його твори люблять, як дорослі, так і діти. За його повістей і романів зняті фільми, які і в даний час користуються значною популярністю з тієї причини, що і сьогодні «сільські» питання все ж є актуальними і вимагають відповідей. Деякі люди в його роботах зможуть знайти вихід з тієї чи іншої ситуації, зробити вибір і знайти відповіді на питання, що цікавлять.

Звертаємо Вашу увагу, що в біографії Носова Євгенія Івановича представлені найосновніші моменти з життя. У даній біографії можуть бути втрачені деякі незначні життєві події.

Євген Іванович Носов(1925-2002) - російський радянський письменник. Герой Соціалістичної Праці (1990).

біографія

Євген Носов народився 15 січня 1925 року в родині потомственого майстра, коваля. Шістнадцятирічним юнаком пережив фашистську окупацію. Закінчив восьмий клас і після Курської битви (5 липня - 23 серпня 1943 року) пішов на фронт в артилерійські війська, ставши навідником гармати. Брав участь в операції «Багратіон», в боях на Рогачёвском плацдармі за Дніпром. Воював в Польщі.

У боях під Кенігсбергом 8 лютого 1945 року був важко поранений і День Перемоги зустрічав в госпіталі в Серпухові, про що пізніше написав оповідання « Червоне вино перемоги». Вийшовши з госпіталю, отримав допомогу по інвалідності.

Після війни закінчив середню школу. Поїхав в Казахстан, Середню Азію, працював художником, оформлювачем, літературним співробітником. Почав писати прозу. У 1980-х рр. був членом редакційної колегії журналу «Роман-газета».

Був помічений в морозні дні за розвішуванням закликів до людей погодувати птахів. На могилі так і попросив написати: «Покормите птахів». Е. І. Носов помер 13 червня 2002 року. Похований в Курську.

творчість

Євгенія Носова можна віднести до представників «сільської прози» і до не менш значущою в літературі XX століття «окопної правди». Найважливіші його теми - військова і сільська.

У 1957 році - перша публікація: оповідання «Веселка» опублікований в курському альманасі.

У 1958 році виходить його перша книга оповідань і повістей «На рибальському стежці».

У 1961 році повернувся до Курська, став професійним письменником. У 1962 році почав вчитися на Вищих літературних курсах у Москві.

Багато друкувався в журналах «Наш сучасник», «Новий світ», де вийшли кращі його оповідання та повісті, займаючи гідне місце в російській літературі.

Великий успіх мала повість «Усвятскіе шлемоносци» (1980); в 1986 році під цією назвою вийшла збірка його повістей і оповідань; в тому ж році - книга нарисів «На дальній станції зійду»; в 1989 році - книга оповідань для молодших школярів «Де прокидається сонце»; в 1990 році - повісті й оповідання «В чистому полі»; в 1992 році - книга оповідань для старших школярів «Червоне вино перемоги».

Оповідання і всі описи Носова відрізняються врівноваженістю. Його твори присвячені в основному людям сучасної середньо села; час від часу він включає в тканину розповіді епізоди з часів Другої світової війни. Герої повістей і оповідань Носова - це люди з народу, тісно пов'язані з природою. Носов описує буденні події, в яких намічаються людські долі; йому найкраще вдається поступовий розвиток характеру або розкриття його в ході подій, ненав'язливо, крок за кроком.

твори

• На рибальському стежці (1958)
• Розповіді (1959)
• Тридцять зерен (1961)
• Де прокидається сонце? (1965)
• У чистому полі за путівцем (1967)
• Береги (1971)
• Червоне вино перемоги (1971) збірка оповідань
• Міст (1974)
• Шумить лугова вівсяниця (1977)
• Усвятскіе шлемоносци (1977)
• Вибрані твори (у двох томах) (1983)
• Трава не порастёт ... Повість, оповідання. (1985)
• У чистому полі (1990)
• Народження сфінкса (1990)
• Вечірні стоги. Розповіді, повість. (2000).

Фільми

Червоне вино перемоги, поставлений в 1988 році.

За повісті «Усвятскіе шлемоносци» знято кінофільм «Родник» (режисер А. Сіренко)

За ліричним розповідями Носова в 1981 році знятий фільм «Циганське щастя» (режисер C. Никоненко).

Короткометражний фільм «Варка» (ТО «Екран», 1971) за мотивами однойменного оповідання. режисер Т.Папастергіу

Премії і нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (1990)
• два ордена Леніна (1984, 1990)
• орден Вітчизняної війни I ступеня (1985)
• орден Вітчизняної війни II ступеня
• два ордена Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• орден «Знак Пошани»
• медаль за відвагу"
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
• Державна премія РРФСР імені М. Горького (1975) - за «Шумить лугова вівсяниця»
• премії журналу «Наш сучасник» (1973 рік)
• премія «Літературної газети» (1988 рік)
• премія газети «Правда» (1990 рік)
• Міжнародна премія імені М. А. Шолохова в області літератури і мистецтва (1996 рік)
• премія журналу «Юність» (1997 рік)
• премія «Москва - Пенне» (1998 рік)
• премія імені А. П. Платонова « розумне серце" (2000 рік)
• Премія Олександра Солженіцина (2001 рік) - «... чиї твори в полновесной правді явили трагічний початок Великої Вітчизняної війни, її хід, її наслідки для російського села і пізню гіркоту Зневажена ветеранів»
• Пенсія Президента РФ (з 1995 року)
• Почесний громадянин Курська