Аналіз «Безприданниця» Островський. О.Н


Що є причиною неприборканого свавілля Дикого? Дія відбувається в місті Калинове, розташованому на березі Волги. Марфа - від арамейської: пані. Наведіть приклади. Значення імен в драмі. Дайте характеристику кожному літературному герою. Тихон. «Гроза» в російській критиці. У трагічному кінці ... дан страшний виклик самодурной силі. Боротьба Катерини за щастя. Розкажіть про жителів Калинова. Яке ваше уявлення про Дикий?

«Герої« Грози »» - Два конфлікту. А.Н.Островский написав 50 п'єс. Кудряш. Найбільш відомі п'єси О. М. Островського. Мовна характеристика. Основна тема «Грози». Творчість драматурга. Прийом контрасту. Драма «Гроза». Зміст заголовка. Кохання. Драматична російська література. Заняття Катерини. Будинок-музей Островського в Москві. Національний театр. Поняття про дзеркальних образах. Замоскворіччя. Левітана. Людські почуття.

«П'єса Островського« Безприданниця »» - Постріл Карандишева. Любов для Лариси. Наречений Лариси. Що ж за людина Параті. Островський. Проблемні питання. Який Карандишев. Віршовані рядки. Таємниця п'єси Островського. Сумна пісня про безприданниці. Аналіз п'єси. Романс. Навички викладу своїх думок. Чи потрібна Лариса Паратову. Циганська пісня. Що надає циганська пісня п'єсі і фільму. Жорстокий романс. Придбання навичок аналізу тексту.

«П'єса« Безприданниця »» - Фінальна сцена. Відносини Лариси і Паратова нагадують відносини хижака і жертви. Лариса отримала європеїзовані виховання і освіту. Бурхливо розвивається капіталізм. Як і Катерина, Лариса належить до жінок з "гарячим серцем". Свобода і любов - ось головне, що було в характері Катерини. Ларису в Безприданниці оточують не звірі. Героїні "Безприданниці" накласти на себе руки не вистачає волі.

«Герої« Снігуроньки »» - Фантастичні персонажі. Герої. Зміст пісень. Композитор. Древній російський обряд. Танці птахів. Музика Римського-Корсакова. В.М.Васнецов. Снігуронька. Пастуший ріжок. А.Н. Островський. Результати тесту. Кохання. Які герої тільки казкові. Характер музики. Пісні. Величезна сила. Весняна казка. Сцена. Стихія російських народних обрядів. Ранок любові. Купава і Мизгирь. Дбайливе ставлення до культурних традицій народу.

«Островський« Безприданниця »» - Символічний сенс імен та прізвищ. Карандишев. На перший погляд, перші два явища - це експозиція. Параті Сергій Сергійович. Обговорення способу Л.І. Огудаловой. Діючі лиця. Аналіз драми «Безприданниця». А.Н. Островський Драма «Безприданниця». Зазвичай назва п'єс Островського-приказки, прислів'я. Що ми дізнаємося про Паратове. Ідеї \u200b\u200bтворчості А.Н. Островського. Мета уроку.

Психологічна драма Островського «Безприданниця» так само, як і п'єса «Гроза», належить до числа драматургічних шедеврів Островського. Вона відрізняється гостротою суспільної проблематики, колоритністю та яскравістю характерів, витонченим психологізмом, рідкісним по своїй виразності сплетінням соціального і індивідуально-особистого.

Майже двадцять років відділяють «Безприданницю» (1978) від «Грози» (1859). Інтенсивні зміни в російському житті привели до посилення капіталізації, «торжества буржуазії». Дія п'єси відбувається в Приволзькому місті Бряхимове в «наші дні» (тобто в кінці 70-х років XIX століття). Герої п'єси - європеїзовані купці, які, за висловом одного з слуг, розмовляти їздять «в Москву, в Петербург та за кордон».

Наскрізним в п'єсі, багато в чому визначає її конфлікт є мотив всевладдя капіталу. Значну частину експозиції драми «Безприданниця», аналіз якої нас цікавить, займає діалог мільйонщика Кнурова з представником багатої торговельної фірми Вожеватовим. У обох купців, як і у більшості персонажів Островського, значущі прізвища: «кнур» - борів, кабан, «Вожеватов» - важливий, ввічливий. Купці обговорюють сенсаційну новину: згода першої красуні міста, чарівною і артистичною Лариси Огудаловой, на шлюб з бідним чиновником Карандишевим, який в очах процвітаючих торговців абсолютно нікчемний. «Ну, що таке Карандишев!» - презирливо заявляє Кнур (д. 1, явл. 2).

З діалогу купців ми дізнаємося про відносини Лариси з улюбленим нею Паратовим, який, за словами Вожеватова, «женихів всіх відбив, та й слід його прохолов, зник невідомо куди» (д. 1, явл. 2). Лариса в безвихідному становищі, вона бесприданница, і це головна причина її особистих нещасть. Співрозмовники оцінюють і власні шанси в суперництві за Ларису. Боротьба за неї, що ведеться мало не за законами біржової гри, відкриває в кожному з суперників весь безмір їх особистих амбіцій, прагнення утвердитися в ролі «героя дня». Про що б не говорили купці, навіть мову про особисте, сокровенне, - всюди на першому місці мотив купівлі-продажу.

Кожен з персонажів п'єси «Безприданниця» (Островський), аналіз якої нас цікавить, згідно своїм уявленням прагне до оволодіння «мистецтвом життя». Серед ієрархії життєвих цінностей купців і дворян на перший план виходять багатство, розкіш, вишукані задоволення. Кнур, що має величезні статки, поводиться як людина, для якого «неможливого мало». «З шиком живе Параті» - так оцінюють купці стиль життя «блискучого пана». «Любить і сама пожити весело», - каже про матір героїні Хариті Ігнатіївні Огудаловой завсідник її будинку молодий, щасливий Вася Вожеватов. Бідний чиновник Карандишев, «людина самозакоханий і заздрісний», прагнучи до успіху і комфорту, постає пародійним двійником Паратова. Карандишев не може засвоїти чужий, неорганічний для нього стиль поведінки і збивається. За вдалим висловом А. І. Журавльової, він не може «потрапити в образ». І тільки душевно витончена Лариса як би існує «над побутом», жадає одухотвореною і морального життя, мріє про піднесено романтичні стосунки. Природно, що при таких різних уявленнях про життя вони з Карандишевим говорять на різних мовах.

Закономірно виникає питання: чи щирий Карандишев в своєму почутті до Лариси? Без сумніву, цей дрібний чиновник з великими амбіціями по-своєму любить її. Але це почуття невіддільне у нього від надривної амбіції, бажання величаєтесь, пред'явити суперникам свій «капітал». М. В. Отрадиной вірно зауважує, що відносини Лариси і Карандишева «відразу проявляються як взаємні претензії». Карандишев, щойно ставши женихом, починає з обвинувачень, поводиться неблагородно, нагадує своїй нареченій про життя «в таборі». Лариса відповідає йому із нищівною, нещадною відвертістю: «Якщо б я не шукала тиші, самоти, не захотіла б бігти від людей, хіба я пішла б за вас?» (Д. 1, явл. 4). Романтично налаштована Лариса не приховує від Карандишева, що її ідеалом чоловіка є Сергій Сергійович Параті. Вона сприймає Паратова в ореолі високих романсова асоціацій (М. В. Отрадиной), бачить в ньому сміливого, щедрого, у всьому виняткової людини. Погодившись на шлюб з Карандишевим, Лариса зраджує своїм уявленням про любов і справжнє щастя. Однак згода Лариси на шлюб з нелюбом людиною допускає різні тлумачення. Втративши, здавалося б, придбане щастя (Параті поїхав і забув про Ларису), вона не втрачає надії на гідну і моральну життя. І саме тому вибирає шлях шлюбу. «Хоч за Карандишева, та заміж», - не без досади каже Вожеватов. Примітно, що мати Лариси, Харита Гнатівна Огудалова, набагато менш розбірлива в засобах досягнення життєвого благополуччя. Вона не виключає «теплого участі» в житті дочки багатого людини, про що свідчить її розмова з Кнурова. «Добре, як знайдеться це участь», - погоджується вона з Кнурова (д. 2, явл. 2). В очах старшої Огудаловой дочка - товар, тому заміжжя Лариси або «заступництво» співчутливого багатія для неї - матері - варті один одного.

Головною подією в першій дії стає повернення в Бряхімов Паратова. Його приїзд важливий не тільки для впливових осіб міста. Йому раді і трактирні слуги, і цигани. Параті - загальний улюбленець. Коли він розповідає про механіку з «Ластівки»: «Іноземець, голландець він, душа коротка; у них арифметика замість душі-то »(д. 1, явл. 6), - читач (глядач) має право очікувати, що сам Параті - істинно російська людина з широкою душею. Параті і прагне до того, щоб його саме так сприймали. Але тут же відкривається, що йому неважко знайти з купцями спільну мову: «У мене, Мокій Парменич, - звертається він до Кнурову, - нічого заповітного немає; знайду вигоду, так все продам, що завгодно »(д. 1, явл. 6). За цим вельми відвертим САМОПРИЗНАННЯ слід повідомлення про одруження на дівчині з дуже багатим приданим. Островський показує, що в російській суспільстві йде процес стирання відмінностей між станами. Великий пан міркує і поступає цілком по-купецькому. Та обставина, що Параті з його освіченістю і розумом, здатністю відчувати прекрасне служить тим же ідолам, що і купці, драматично загострює конфлікт, невідворотно наближає катастрофу.

Примітно, що в порівнянні з сильними світу цього комічний актор Аркадій Счастлівцев (в сюжеті його роль другорядна) постає більш природним людиною. Його реакції на світ більш безпосередні, але це лише посилює його положення блазня, з яким «відводять душу» освічені російські самодури новітньої формації. У подібному блазнівському становищі опиняється і наречений Лариси, якому конкуруючі чоловіки постійно намагаються вказати його справжнє місце. З Робінзоном співвідноситься і сама Лариса, на яку «медічіси» дивляться як на річ.

Під час зустрічі з Ларисою (д. 2, явл. 8) Параті поводиться як режисер і як актор одночасно. Його звернення до шекспірівського Гамлета може бути пояснено прагненням до гри, зміни ролей, масок. Параті - вкрай егоцентричний чоловік, який звик бути першим у всьому і, перш за все, в любові. Його чоловічому самолюбству лестить, що Лариса як і раніше у владі пристрасних почуттів. Безсумнівно, він належить до «хижому» типу героїв ( «Параті» - сильний, хижий звір). У відповідь на прохання Лариси не зловживати її відвертістю Параті лицемірно заявляє: «Я, Лариса Дмитрівна, людина з правилами, шлюб для мене - справа священне» (д. 2, явл. 8). Істинність цих слів спростовується всім наступним його поведінкою, всім ходом подій. Для нього шлюб - вигідна угода, він продає і свою свободу, і своє потяг до Лариси, і можливу перспективу щастя з нею за велике придане нелюбимої столичної нареченої.

Без перебільшення можна сказати, що самолюбіе- той «архимедів важіль», яким рухається дію. «Все себе люблять», - з гіркотою говорить Лариса.

Карандишев, затіваючи званий обід, плекає таємне бажання посміятися над багатими «Фанфарон» і помститися їм. На обіді він піднімає тост за свою наречену Ларису - і вимовляє похвальне слово собі. Карандишев відчуває себе в зеніті величі, а його гості бачать тільки, як він смішний. У боротьбі амбіцій перемагають сильні і успішні. Параті, знущаючись над господарем обіду, домагається своєї мети: в очах Лариси Карандишев принижений, а отже, знищений. Лариса звільняється від внутрішніх зобов'язань перед нареченим.

Чи не замислюється і Карандишев про те, що для Лариси шлюб з ним - компроміс, що в родині вона сподівається знайти усамітнення і спокій. Для нього поріднитися з дворянською родиною Огудалових, роздобути красуню-дружину - «зіграти на підвищення». Тому він мріє про парадну пишне весілля, яка до вподоби Ларисі.

У центрі драми доля чарівної і талановитої безприданниці, навколо якої ведеться відвертий і цинічний торг. В процесі розвитку дії «катування почуттів» (термін Б. Ейхенбаум) героїні максимально затягується. Параті, який вирішив знищити Карандишева, не замислюється над тим, якого болю він заподіє Ларисі.

Домінуючі мотиви п'єси утворюються і підтримуються музичної романсной стихією. Лариса співає романс на вірші Баратинського «Не спокушай мене без потреби». У цій елегії панують розчарування, втома душі, нездатність до зваблювання любові. Романс можна розглядати як ключ до драми героїні. Спів Лариси - голос настраждався душі. Дівчина п'єси, відчуваючи високу романтичне почуття до Паратову, намагалася, але не змогла змиритися з роллю нареченої нелюба, якого її мати притримувала в будинку «на всякий випадок».

У аналізованої п'єсі «Безприданниця» Островського, як і в романсах, чимало внутрішніх парадоксів. Страждання Лариси, здавалося б, дійшли до останньої межі. І раптом вона почула в словах захопленого Паратова те, що чекала і хотіла почути, по-своєму сприйняла і витлумачила його хиткі, але пристрасні визнання. Її душа миттєво відгукується на закоханий, схвильований голос коханого. Жити для Лариси і значить любити. Тому вона не замислюючись погоджується їхати за Волгу з людиною, в якому вже було зневірилася (д. 3, явл. 12). Репліка Паратова - «Вона поїде», - адресована Кнурову і Вожеватову, як би перекреслює всю попередню ситуацію (сватання Карандишева, згода на шлюб Лариси). Параті завжди відчуває себе господарем становища.

Для Карандишева втеча гостей і нареченої - страшний удар. Його монолог: «Так, це смішно ... Я смішна людина ...» (д. 3, явл. 14) - повний патетичних інтонацій. І читач (глядач) - чи не вперше - починає співчувати йому. Психологічна характеристика цього персонажа помітно ускладнюється, його положення драматизує. Карандишев збирається мститися своїм образника, і цей бунт проти них: «Я буду мстити кожному з них, кожному, поки не вб'ють мене самого» (д. 3, явл. 14) - цілком природний.

У «Безприданниці» Островського значне місце відведено мотиву гри, багатогранно розгорнутому автором і в дії п'єси, і в характерах, і в стосунках персонажів. Це і злий жарт з актором Щасливцеве, якого Параті видає за іноземця Робінзона і обіцяє відправити в Париж. Але і «Париж», куди потрапляє Щасливців, - бряхімовскій ресторан. Це і гра почуттів і самолюбства центральних героїв.

Це і одна з форм втілення конфлікту. У другій дії Параті розмовляє з матір'ю Лариси. Він грайливо зауважує: «Не нам, легковажним джентльменам, нових обертів заводити!» (Явл. 7). Насправді він далекий від джентльменства: благородний лиск - його маска, а за нею - натура і інтереси ділка. Харита Гнатівна намагається розкрити гру Паратова, виявити його таємні наміри: «Розумію: вигідно одружуватися хочете?» Одруження на безприданниці Ларисі для Паратова неможлива - це гра, яка не варта свічок: «Адже я було трохи не одружився на Ларисі, - от би людей-то насмішив! Так, розіграв було дурня »(д. 1, явл. 7). Та й самі відносини з Ларисою, що будять у Паратове азарт гравця, - жорстока, небезпечна гра, цілком усвідомлений ризик: «Я кину всі розрахунки, і вже ніяка сила не вирве вас у мене; хіба разом з моєю життям »(д. 3, явл. 12). У сцені пізнавання витіюваті мови Паратова розцінюються Ларисою як гра в слова: «Ні, ні, Сергій Сергійович, ви мені фраз не кажіть! ..» (д. 4, явл. 7). Поняття «гра» реалізується в п'єсі і в метафоричному сенсі: «життя - гра». «Я програв більше, ніж стан, я втратив вас; я і сам страждаю, і вас змусив страждати »(д. 3, явл. 12). Остання дія починається сценою карткової гри, а за нею йде епізод розіграшу Лариси в орлянку, де Кнур і Вожеватов покладаються на волю випадку.

«Жорстока гра» Паратова і Лариси закінчилася тим, що героїні відкривається нарешті справжній Параті, для якого розрахунок і вигода понад усе. Розчарування в улюбленому для Лариси рівносильно втраті сенсу життя. Страждаючи від зради Паратова, бесприданница ні в кого не знаходить співчуття, навіть в одному дитинства, Вожеватова. Останній діалог в п'єсі, Лариси і Карандишева, йде на сильних емоційних перепадах. Вбивче слово «річ», яке знаходить для колишньої нареченої Карандишев, стає одним із лейтмотивів цього останнього розмови. «Я беру вас, я ваш господар», - каже Карандишев (д. 4, явл. 11). Але далі, вражений наміром Лариси піти до Кнурову, він пом'якшується: «Лариса Дмитрівна! Зупиніться! Я вас прощаю, я все прощаю ». Карандишев благає ощасливити його, визнається в любові. І потім - у відповідь на категоричну відмову і презирство Лариси - слід новий емоційний перепад: «Так не діставайся ж ти нікому!» Колишній наречений Лариси, який вирішив захищати її і мстити за неї (один з усіх і один проти всіх), не утримується на цій висоті і вбиває свою кохану, підтверджуючи погляд на неї як на річ (Б. О. Костелянец).

Лариса розцінює постріл Карандишева як благодіяння. У ній немає цілісності Катерини, тому Лариса виявилася на межі компромісу і морального падіння, хоча в ній жива пристрасна мрія про чистоту і красу людських відносин. Смерть дозволяє їй зберегти цілісність і висоту, не втратити власної гідності. Але, як підкреслює А. І. Журавльова, «чим більше м'якості і всепрощення у героїні, тим гостріше суд глядача».

Сенс назви п'єси «Безприданниця», аналіз якої ми провели, орієнтований не тільки на соціально-побутової, але і на морально-психологічний конфлікт. «Катерину безприданницею не назвеш. Вона багата: за нею міць традиції, сила народного світосприйняття і народної поезії. Лариса прекрасна, але вона сама по собі », - справедливо зауважив Н. Н. Скатов. Героїні двох драматургічних шедеврів Островського постають індивідуально-неповторними і належать до найбільш чарівним жіночим образам російської та світової літератури.

П'єса «Безприданниця» відноситься до числа психологічних драм, до яких Островський звернувся в 1870-і роки. Вона дещо вибивається із загального контексту драматургії автора, поряд з соціальними, в ній звучать психологічні питання. Після того як ми проведемо короткий аналіз п'єси "Безприданниця", стануть більш очевидні ті акценти, які Островський розставив в творі, а також буде ясна задумка автора.

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Соціально-психологічна проблематика п'єси «Безприданниця»
  2. Аналіз п'єси «Безприданниця» - система образів
  3. Як створювалася п'єса
  4. Головні персонажі
  5. Виклад сюжетної лінії
  6. дія перша
  7. дія друга
  8. дія третя
  9. дія четверта
  10. висновок

Соціально-психологічна проблематика п'єси «Безприданниця»

Безприданниця - це дівчина, яка не має приданого, в зв'язку з чим їй важко вийти заміж. Цим визначається основний конфлікт в п'єсі. Соціальний стан героїв визначає їх долю, їх погляд на життя і багато в чому характер. Так, на початку п'єси два успішних купця Кнур і Вожеватов міркують про всевладдя капіталу.

Почнемо ми аналіз п'єси "Безприданниця" саме з цієї думки. Вони все звикли міряти грошима. Примітно, що на репліку Кнурова про те, як добре було б «покататися» з Ларисою в Париж, так недовго в неї і закохатися, Вожеватов відповідає: «Всякому товару ціна є», «я ... зайвого не передам». В ієрархії життєвих цінностей чільне місце займають гроші, багатство, розкіш. Цим визначається відношення людей один до одного. Параті викликає загальну повагу тим, що смітить грошима. Мати Лариси, Харита Гнатівна, шанує багатих женихів, не думаючи про репутацію. За словами купців, в будинку у неї «базар», «табір». Карандишев заздрить більш забезпеченим людям, що загострює його хворобливе самолюбство.

У цьому світі все продається і купується. Проводячи аналіз п'єси "Безприданниця", відзначте це. Параті розповідає, що «одружується на мільйон», зовсім не відчуваючи почуттів до нареченої. У фіналі Лариса, дізнавшись, що Кнур і Вожеватов розігрують в орлянку, кому вона дістанеться, з гіркотою вигукує: «Вони мають рацію, я річ, а не людина».

Але в не менш важливий і психологічний конфлікт. Він визначається протиріччям між світом капіталу, його цінностями і прагненням до щирості почуттів, чистоті людських відносин. Трагедія Лариси в тому, що вона «любові шукала і не знайшла». Кнур зауважує, що Лариса «проста» в тому сенсі, що не вміє лицемірити, хитрувати, заманюючи женихів. Вона вірить в почуття Паратова, розуміючи тільки в кінці, що він її обдурив. Не відразу усвідомлює, наскільки крейда і нікчемний Карандишев. Протиріччя між внутрішніми прагненнями і реальністю приводять до драматичної розв'язки.

Аналіз п'єси «Безприданниця» - система образів

Система образів у драмі утворює ніби два полюси. На одному багаті купці, люди заможні, шановані в місті. На іншому - Лариса Огудалова. Купці, на відміну від інших драм Островського, мають освіту, їздять в Європу. Однак їхні життєві пріоритети - це як і раніше гроші і самолюбство. Такі Кнур, Вожеватов, Параті, Карандишев, незважаючи на різницю соціального становища. Всі вважають, що Параті - «блискучий пан», людина широкої душі. Насправді для нього «нічого заповітного немає», одруження на грошах важливіше Лариси, яка по-справжньому любить його. Карандишев, кажучи про почуття до нареченої, думає тільки, як тепер всі будуть йому заздрити. Навіть мати головної героїні, Харита Гнатівна, торгує дочками, намагаючись їх видати заміж. Але як видно з аналізу п'єси "Безприданниця" їм це щастя не приносить.

Головна героїня п'єси - Лариса Огудалова. Її ім'я походить від грецького «чайка». Лариса - романтична, талановита, тонка натура. Вона прекрасно грає, вона благородна і красива. Але через бідність на неї дивляться тільки як на хвилинне розвага.

Лариса вище, сміливіше, краще оточуючих. При всій зовнішній увазі до себе Лариса самотня. Її душевні якості, розум, талант виявляються нікому не потрібні: в її будинок їдуть тільки розважитися і провести час. Любов до Паратову теж не знаходить відгуку. Він спокушає її, знаючи, що не проміняє мільйонну наречену на безприданницю. Карандишев ставить вище за все своє ображене самолюбство, та й одруження на Ларисі для нього привід самоствердитися. Розуміння свого самотності, безвиході в світі всевладдя капіталу і розрахунку призводять Ларису до думки про те, «як добре померти», всім пробачити і померти. Тому постріл Карандишева вона називає «благодіянням».

У цій статті ви прочитали короткий аналіз п'єси «Безприданниця» Островського. Відвідайте наш літературний блог, де ви знайдете багато статей на подібну тематику. також читайте

Психологічна драма Олександра Миколайовича Островського «Безприданниця» - найсильніша класична п'єса XIX століття. Типовий волзький купецький містечко з розорився дворянами, де розпалюються неабиякі пристрасті. Може здатися, що основа п'єси - любов. Після прочитання замість творить ми бачимо розрахунок, що стає прорахунком, як підсумок - невдалі «торги». Образ Лариси Огудаловой постає втіленням красивою і бажаною «речі».

Як створювалася п'єса

Історія створення «Безприданниці» наступна. Твір, який сьогодні вважається класикою світової драматургії, вивчається за шкільною програмою, за життя автора не було прийнято.

Прем'єрний показ вистави за п'єсою «Безприданниця» відбувся восени 1878 року і викликав неприйняття з боку театральних критиків і глядачів. Подальша доля п'єси складалася непросто унаслідок провалу перших постановок. Жанр драми обраний не випадково: з метою розкрити глибину психологічних переживань головних героїв.

На роботу над п'єсою автор витратив фактично п'ять років, протягом яких то відкладав роботу (сюжет твору кілька видозмінювався), то знову повертався. Островський служив на посаді мирового судді, тому існує думка, що п'єса заснована на реально відбулися події: якщо у головної героїні, дійсно, був прототип, значить, в смерті цієї дівчини винен конкретна людина.

Зараз поняття «бесприданница» практично не вживається, сенс його видозмінився. Раніше наявність у дівчини приданого було обов'язковим моментом. По суті, хто така бідна дівчина? - просто камінь на шиї чоловіка, адже тоді можливості працювати і примножувати свій капітал жінка не мала. Навіть розумна, красива, відрізняється багатим духовним світом дівчина, сприймалася як людина другого сорту. Безприданниці доводилося все покірливо терпіти, надії на щиру, взаємну любов майже не залишалося.

Головні персонажі

Головні герої п'єси - жителі невеликого повітового містечка на березі Волги. Імена та характеристика героїв:

  1. Лариса Огудалова - дівка на виданні, але без приданого. Натура мрійлива, рвучка, творчо розвинена, пристрасно любляча життя, але вимушена наступати собі на горло через тяжкості свого матеріального становища. Характер Лариси Огудаловой в п'єсі автор прописав чітко, показуючи активний розвиток.
  2. Харита Гнатівна - мати, за походженням - дворянка, овдовіла, розорена. Спритна, обачлива, яка забула про моральні цінності. Образ Лариси Огудаловой показаний автором за принципом контрасту з нею.
  3. Юрій Карандишев - образ «маленької людини» з непомірно великим гонором. Хоча є нареченим і переможцем, безглуздий і неудачлів, поваги ні у кого з персонажів не викликає. Образ Карандишева в драмі трагічний і жалюгідний одночасно.
  4. Сергій Параті - романтичний герой, з поведінки - «господар життя», а по суті - розорився дворянин, вимушений вступати в шлюб з розрахунку, щоб виправити матеріальне становище.
  5. Василь Вожеватов - купець, який вийшов з народу, яка зробила себе сама. Спочатку подається як друг дитинства і юності Лариси, але потім розкривається ницість його помислів. Готовий жертвувати життями і долями людськими заради парі.
  6. Мокій Кнур - успішний купець, який би розглядав, як речі, з позиції «товару». Симпатія Кнурова до головної героїні п'єси - це всього лише бажання володіння «гарною річчю». Купець одружений, тому пропонує їй стати утриманкою.
  7. Робінзон - блазень Паратова, колись був актором Щасливцеве. Багато пив, через це опустився вниз по соціальних сходах.
  8. Гаврило - господар кав'ярні.
  9. Іван - слуга Гаврила.

Лариса Огудалова - дівка на виданні

Виклад сюжетної лінії

Пропонуємо короткий зміст по главах. У п'єсі «Безприданниця» сюжет побудований таким чином.

дія перша

Біля міської кав'ярні відбувається зустріч купців Кнурова і Вожеватова, які чекають повернення Паратова. Вожеватов вирішив перекупити у судновласника «Ластівку».

У бесіді «за чаєм» (п'ють з чайних чашок шампанське), Вожеватов розповідає історію Лариси Огудаловой, вимушеної вийти заміж за Карандишева. Кнур здивований таким вибором: зневірившись після від'їзду Паратова, дівчина погодилася вийти заміж за першого, хто посватається.

Туди ж приходять новоспечений жених. Карандишев малюється, кличе купців (як рівних) до себе на обід, присвячений нареченій.

Залишившись наодинці з Ларисою, доводить своїми словами дівчину до сліз. «Ідеалом чоловіка» для неї є Сергій Параті. Лунає салютний постріл з приводу приїзду Паратова. Лариса, злякавшись, просить прибрати її.

Параті повертається після річного відсутності, з ним Робінзон. Кнур цікавиться, чи не шкода розлучатися з «Ластівкою»? Сергій Сергійович відповідає, що це почуття йому чуже, висловлює готовність все вигідно продати. Потім розповідає про свою багатій нареченій із золотими копальнями. Перед швидкої весіллям Параті бажає вдосталь повеселитися. Тоді Вожеватов обговорює з Гаврилом вечірній пікнік, майже забуваючи про запрошення Карандишева.

дія друга

До Огудалову приїжджає Кнур, обурений бідністю Карандишева і майбутнім шлюбом взагалі. Купець пропонує Хариті Ігнатіївні зробити Ларису його утриманкою, тому що впевнений в доцільності відмови від такого чоловіка.

Обачлива мати користується цією пропозицією, Кнур сам каже, щоб дівчині пошили гарні вбрання, а рахунки переслали йому.

Ларисі погано в місті, дівчина думає про село - «тихому куточку». Хоче зіграти на гітарі романс - та засмучена. Побачивши цигана Іллю, кличе його до себе. Той розповідає про повернення Паратова. Мати розглядає цю обставину, як поява ще одного нареченого, хоча її дочка відмовляється терпіти подібні приниження.

Приходить Карандишев, жорстоко засуджуючи звичаї міста, виступає проти від'їзду, хоча наречена просить його про це. Несподівано для всіх до них приїжджає Параті.

Розмовляючи з матір'ю, колишній наречений розповідає про своє майбутнє весілля, потім просить покликати дівчину. Залишившись наодинці, докоряє їй, говорить про легковажності, як будь-яку іншу жінку. Вона ображена, але в кінці бесіди проговорюється про свою любов до Паратову, а у відповідь чує пропозицію залишитися друзями. Домігшись свого, розмовляючи, зачіпає прийшов до них Карандишева, між ними відбувається сварка. Мати змушує майбутнього зятя запросити до себе на обід Паратова. Тут приїжджає Вожеватов, намагається видати супроводжував його Робінзона за іноземця.

дія третя

У кабінеті жениха дівчина з матір'ю обговорюють, як не вдався цей звану вечерю. Над господарем все сміялися і навіть споїли його спеціально. Сюди ж заходять гості. Кнур обурений тим, наскільки погані були вина і закуска.

Всі чоловіки знову сміються над господарем. Прийшовши сюди ж Карандишев продовжує малюватися, не реагує на зауваження нареченої. На прохання Паратова, Лариса виконує разом з циганом романс, хоча жених всіляко проти, а потім, захоплений, йде за шампанським.

Параті, залишившись з Ларисою наодинці, вмовляє їхати з ними на пароплаві. Вона визнає його своїм повелителем і на все погоджується. Поки Карандишев в черговий раз йде за вином, все збігають. Повернувшись, він клянеться помститися, бере пістолет і тікає слідом.

дія четверта

Карандишев - в кав'ярні, намагається розпитати Робінзона про те, де всі інші, але той робить вигляд, що нічого не розуміє.

Пікнік закінчено. Кнур і Вожеватов обговорюють ситуацію, що склалася. Їм ясно, що від вигідною весілля Параті не відмовиться. Кожен з чоловіків готовий взяти скомпрометовану дівчину собі в коханки, вони розігрують її в орлянку. Перемагає Кнур.

Параті вдячний Ларисі за те, що була з ними на пікніку, але нагадує, що одружуватися не може, так як у нього є наречена. Втішає тим, що Карандишев навіть зараз прийме її назад, і дає Робінзону вказівку відвезти її додому.

Зневірившись, дівчина звертається за допомогою до Вожеватову, але він передає її Кнурову, а той кличе з собою в Париж на повне забезпечення. Лариса нічого не відповідає.

Її знаходить Карандишев, який готовий був стати її захисником, але саме це дівчина сприймає як образу. Тоді засліплений ревнощами наречений каже, що вона для всіх річ, розіграна в орлянку.

Дівчина погоджується бути річчю, але належати йому не має наміру, тому приймає рішення їхати з Кнурова. У пориві гніву Карандишев стріляє в неї. Повна подяки героїня вмирає, кажучи, що це все вона сама. А за сценою співають цигани. Складно сказати, хто винен у смерті Лариси насправді.

Увага! У всі ключові моменти п'єси співають цигани.

Островський спеціально вводить цей прийом контрасту, щоб показати, як російська людина любить «свято життя» і тягнеться до нього і, в той же час, що це веселощі - чуже, йому не властиве.

«Безприданниця». Олександр Островський

Короткий переказ драми А. Н. Островського «Безприданниця».

висновок

Автор показує в п'єсі «Безприданниця» непривабливу сторону сучасного йому суспільства, де все продається і купується. Обставини приводять до загибелі молодої дівчини, яка не змогла вижити серед жорстокосердості і.

У 1878 році А.Н. Островський закінчив свою п'єсу «Безприданниця», в 1879 вона була вперше опублікована і поставлена. З тих пір зі сцени вона практично не зникала, користуючись величезним успіхом. Навіть зараз це одна з найпопулярніших п'єс класичного репертуару, за мотивами знято фільм «Жорстокий романс». Що ж приваблює глядача в цій драмі?

У порівнянні з «Гроза», Островський використовував зовсім інший метод - метод психологічної достовірності. Відтворюючи середу, ситуацію, творячи фабулу, геній драматурга створює реалістичних персонажів і майстерно показує внутрішній хід думки, обґрунтовуючи кожну дію, кожен порив душі. У цій драмі найбільш повно відбилися реалістичні тенденції творчості Островського.

Ситуація, покладена в основу фабули і винесена в назву п'єси, не нова. Безприданниці - явище типове для того часу. У «Безприданниці» не зникла критикує сила Островського, ще в ранніх комедіях викривав набирає силу буржуазію, для якої гроші - основоположний в житті фактор. Просто викриття переросло жанр комедії, стало більш тонким - драматург показує, як губить життя людей відкритих, чесних холодний розрахунок купців.

Проаналізувавши творчість Островського, ми прийшли до висновку, що для автора дуже важлива ясна, прозора ідейна структура п'єси. У Островського майже завжди ясно, хто позитивний герой, хто негативний, часто є резонер. Драматург завжди закладає якусь ідею в п'єсу або ставить проблему, засуджуючи будь-які прояви несправедливості. Ідейний поле драматургії А.Н. Островського - соціальна проблематика. Він ставить питання фінансових взаємовідносин, його хвилює сила грошей, їх влада над людьми. Іноді гроші є причиною авантюр і махінацій - і отже смішний, цікавої інтриги (де все одно є соціальний підтекст), а іноді гроші стають причиною трагедії, як у п'єсі «Безприданниця».

Мотив грошей, з точки зору автора, дозволяє розкрити саму суть людських відносин: в грошових справах проявляються всі найважливіші якості людини, проходять перевірку його цінності, здійснюється його доля. Якщо в ранніх п'єсах Островського соціальна проблематика знаходиться на задньому плані, вона приховано проявляється при осмисленні, то в пізніх п'єсах конфлікт вже очевидно соціально-психологічний.

Розвиток психологічного реалізму в другій половині XIX століття проявилося і в драматургії. Інтерес до людської особистості в усіх її станах змусив письменників шукати кошти для їх вираження. У драмі основним таким засобом стала стилістична індивідуалізація мови персонажів, і провідна роль у розвитку цього методу належить саме Островському. Крім того, Островський в психологізмі спробував піти далі, по шляху надання своїм героям максимально можливої \u200b\u200bсвободи в рамках авторського задуму.

В ході дослідження, ми постаралися встановити, чим же зумовлена \u200b\u200bнаявність саме психологічної драми у творчості Олександра Миколайовича Островського. Перш за все, на наш погляд, тим, що свої твори він спочатку створював для театру, для сценічного втілення. Орієнтація на сценічне буття драми обумовлює і особливу увагу автора до психологічних характеристик кожного героя: як головного, так і другорядного персонажа.

Автор використовує різні засоби для створення цілісних, психологічно повнокровних соціальних типів. Основним засобом психологічної характеристики дійових осіб є їх мова: лексика, діалоги, монологи, інтонації. Крім особливостей мови, Островський використовує і манеру поведінки своїх персонажів, щоб передати їх психологічну характеристику. Засобом психологічних характеристик в Островського виявляються не САМОПРИЗНАННЯ героїв, чи не міркування про почуття і властивості їх, але переважно їх дії і побутовий діалог.

За складного малюнку душевних переживань «Безприданниця» представляє нове слово в творчості Островського. Поряд з жанром сатиричної комедії прийнято говорити про формування в пізній творчості Островського жанру психологічної драми. Виникнення психологізму в творчості Островського пов'язано не просто з ломкою стереотипів в описі героїв. Психологічна драма в театрі Островського виникає на основі своєрідного компромісу між процесом, що вимагає «редукування» складності людської особистості, і увагою до її проблематичності.

Складність характерів героїв - будь то суперечливість їх внутрішнього світу, як у Лариси, або невідповідність внутрішньої сутності героя і зовнішньої поведінки, як у Паратова, - ось у чому психологізм драми Островського. Рідкісний художній ефект фінальної сцени А. Н. острівців будує на гострому зіткненні різноспрямованих емоцій: чим більше м'якості і всепрощення у героїні, тим гостріше суд глядача.

Драма «Безприданниця» стала вершиною творчості Островського, твором, в якому зійшлися в дивно ємному художньому єднанні мотиви і теми більшості п'єс пізнього періоду. У цій п'єсі, що розкриває по-новому складні і психологічно багатозвучні людські характери, предвосхищена неминучість появи в Росії нового театру.

Вибір редакції
Михайло Олександрович Шолохов - російський письменник; найбільший російський прозаїк, найбільш яскравий радянський письменник-неінтеллігент, який зробив ...

Поет-громадянин, поет революційної боротьби, Н.А. Некрасов, який написав разючі по силі і почуттю вірші про своїх соратників ...

Що є причиною неприборканого свавілля Дикого? Дія відбувається в місті Калинове, розташованому на березі Волги. Марфа - від ...

Які твори Фонвізіна відомі сучасним читачам? Безумовно, «Недоросль». Адже комедія входить до шкільної програми. Відомо, ...
Російська література багата чудовими зразками соціально-психологічних творів, які змушують читача не просто задуматися ...
Понад два століття не слабшає читацький інтерес до романів Джейн Остен. Ірина Шинкарук започаткувала реалізму в англійській літературі, ...
Проблеми істинного і помилкового патріотизму в романі Л. Н. Толстого «Війна і мир» У екстремальних ситуаціях, в моменти великих потрясінь і ...
У романі «Обломов» Гончаров зобразив трагічну історію життя головного героя - Іллі Ілліча Обломова, який прожив все своє життя в мріях, ...
Обладнання уроку: мультимедійний проектор, екран, слайдовая презентація «Пушкін», роздатковий матеріал: таблиця «Порівняльна ...