Святкування Великодня при дворі російських імператорів у XVIII – кінці XIX ст


«…А другого дня був Великдень. У місті було сорок дві церкви та шість монастирів; гулкий, радісний дзвін з ранку до вечора стояв над містом, не замовкаючи, хвилюючи весняне повітря; птахи співали, сонце яскраво світило. На великій базарній площі було шумно, колихалися гойдалки, грали шарманки, верещала гармоніка, лунали п'яні голоси. На головній вулиці після полудня почалося катання на рисаках, - одним словом, було весело, все благополучно, так само, як було минулого року, як буде, ймовірно, і в майбутньому».

Уривок із оповідання А. Чехова «Архієрей»

Підготовка до Великодня

За старих часів очікуванням Великодня жив кожен: у кожному будинку дотримувалися посту,в Чистий четвервсі йшли до лазні, купували частування для розговин, підмітали двори, перед святом господині проводили весь час біля печей, на своїх кухнях, діти фарбували та розписували яйця. У містах перед Великоднем прикрашали вітрини магазинів маленькими каруселями, що кружляли, а каталися на каруселях. розписні яйця.

Кондитерські та булочні починали приймати замовлення на виготовлення пасокта інших великодніх пирогів ще на початку посту. Само собою, паски пекли і вдома. Збиралися на кухні всі разом: і господарі, і куховарки. А потім випеченими вдома паски пригощали не лише домашніх та друзів, а й просто бідняків із вулиці.

на великодній стілу заможних сім'ях подавали запечене порося або баранчика, а розписані яйця викладали на велику дерев'яну страву із зеленню, яку вирощували спеціально до свята. Пророщували зерна вівса чи пшениці, і маленькі ніжні паростки були гарною окрасою весняного столу.

Свято зі свят, урочистість з урочистостей!

Так на Русі називали Великдень Христовий. Її зустрічали в храмі всі - і старі і малі.

Ніч Великої суботи була чудовим, величним видовищем як у столицях, так і всюди на Русі, де тільки були православні храми. Сюди поспішали через поля, через луки, через ліси, стежками, дорогами православні люди. Всі ошатно одягнені, все в білому. Дівчата прикрашали себе стрічками, одягали білі сорочки, пов'язували на свої коси гарні банти. Усі причепурилися - на народі треба себе показати.

У православному храмі служба розпочиналася опівночі. Але люди приходили заздалегідь перед хресною ходою. Ті, хто знав грамоту, читали на кліросі Діяння Апостолів. А ще навколо храмів палили багаття зі смоляних бочок, на згадку про те, як холодно
було тієї ночі, яку Христос провів при дворі Пілата.

Запізнілі, які не потрапили до переповненого вже народом храму, розташовувалися навколо церков в очікуванні хресного ходу. Але ось лунав перший благовіст дзвона, весь натовп приходив у рух, запалювалися в руках свічки, показувалося духовенство в світлих ризах з хрестами, хоругвами, іконами, і голос церковного хору сповіщав велику радість: "Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели співають на небі ...

При співі тропаря при загальному тріумфуванні народу починалося триразове лобизування і вітання один одного словами "Христос воскрес" з у відповідь "Воістину воскрес", Всі обдаровують один одного фарбованими яйцями - червоними, розписними з візерунками ... Особливою повагою користувалося в народі великоднє першим. Згідно з повір'ям, воно здатне відганяти нечисту силу і не псувалося до наступного року.

Вранці після богослужіння всім парафіянам роздавали яйця. Курячі, гусячі, лебедині – отримували у подарунок віруючі. І не тільки! Можливо, пернатим просто не вдавалося знести потрібну кількість яєць, і їх замінювали дерев'яними – різьбленими та розписними.

Повертаючись після пасхальної Заутрені додому, народ милувався сонцем, що сходить, діти співали: "Сонечко-відришко..." А старі розчісували волосся з побажанням, щоб у них було стільки онуків, скільки волосся на голові, баби вмивалися з золота-срібла, червоного яєчка, сподіваючись розбагатіти.

Ще до Заутрені у кожному будинку накривали святковий стіл. І незважаючи на достаток, будь-яка сім'я прагнула зробити цей стіл рясним та розкішним. Заможна сім'я неодмінно куштувала великоднього ранку 48 страв. 48 страв за кількістю днів минулого посту. Весь тиждень їли досхочу, відпочивали та ходили до церкви на богослужіння.

Вранці дзвонив дзвін. Дзвін - це свято. Тому що весь пост не було чути дзвонів. А на Великдень кожен міг стати дзвонарем – нікому в церкві не відмовляли.

На Великдень неодмінно відвідували хворих та бідних. Ходити в притулки та притулки було благородним заняттям. А в Великдень – обов'язковим. У в'язниці ув'язненим приносили частування. А боржникам збирали гроші, щоби викупити їх із в'язниці.

І не можна не згадати про великодні забави: катання яєць, биття яєць, пошук захованих яєць. Найактивнішими учасниками цих ігор, звісно, були діти та молодь.

Святкували Великдень не один день і не тиждень. Великдень тривав 40 днів – стільки, скільки Христос був своїм учням після Воскресіння.

XVIII століття - століття порцеляни, коли європейцям вдалося нарешті розкрити китайський секретТретьим після після Мейсенського і Віденського був Імператорський фарфоровий завод, заснований в 1744 р. в Петербурзі. З цього часу у святкуваннях Великодня при дворі починають використовувати фарфорові яйця.

Церемоніал святкування Великодня у XVIII-XIX ст. відповідав старим традиціям і залишався майже незмінним. До опівночі, напередодні Світлого Воскресіння, за сигналом гармати до палацу імператриці Єлизавети Петрівни з'їжджалися запрошені знатні особи, і о дванадцятій годині починалося всеношне чування і літургія.

Головною резиденцією Катерини II стає збудований у середині XVIII ст. Зимовий палац, створений за проектом Франческо Бартоломео Растреллі, - найграндіозніший палац у Європі того часу. Великдень при дворі Катерини Великої являла видовище незабутнє. "Весь двір і вся міська знать збиралися в цей день у палацовій церкві, яка була сповнена народу. Палацова площа була покрита найвитонченішими екіпажами, палац потопав у пишноті: недарма народ у той час уявляв його собі раєм", згадувала графиня Варвара Миколаївна Головіна . У ніч на великодню неділю, о другій годині опівночі починалася чудова хода парадними залами палацу до Великої церкви для слухання всенощного чування. Блискучий кортеж відкривали придворні чини, потім слідували царське сімейство та гості. Цього дня жінки приходили до двору у придворній російській сукні, а кавалери - у кольорових святкових каптанах. Кульмінаційні моменти пасхального богослужіння - початок заутрені, спів "Христос Воскрес", читання Євангелія - супроводжувалися залпами гармат прилеглих до Петропавлівської та Адміралтейської фортець. 101 постріл сповіщав про закінчення літургії. Церкви міста сповнювали тишу Святої ночі благовістом дзвонів.

Служба закінчувалася о пів на п'яту ранку, потім придворний камер-фур'єр вносив до кімнат імператриці здобну паску на золоченій страві, і о шостій годині, зазвичай, у Діамантовій кімнаті, де зберігалися колекції коштовностей Катерини, починалася трапеза в колі ближ. Наступного дня давався урочистий обід у їдальні палацу для більш широкого колагостей. У цьому " стіл сервірований зі зміною золотим сервізом " , а пиття царського кубка супроводжувалося 51 залпом Адміралтейської фортеці.

Святкування Великодня при дворі супроводжувалося низкою аудієнцій, балів, концертів та вистав в Оперному домі Зимовий палац. У наступні дні Світлого тижня імператриця приймала вітання від митрополита, вищого духовенства, генералітету, дворянства та інших іменитих гостей та скаржила їх до руки. Обмін привітаннями супроводжувався зазвичай роздачею великодніх дарів, причому символічний пасхальний дар - яйце - могло супроводжуватися і підношеннями більш матеріальної якості - виробами придворних мануфактур та ювелірів. Яйця представлялися до двору у спеціально виготовлених на заводі ажурних порцелянових кошиках чи вазах на піддонах. До Великодня 1793 р. до кімнат імператриці Катерини II було доставлено шість ажурних кошиків і шість ваз з піддонами, наповнених фарфоровими яйцями, якими вона обдаровувала гостей. Всього було піднесено 373 великодні яйця великого, середнього та малого розміру, прикрашені розписом із зображенням пейзажів, фігур та арабесок. Сама імператриця також отримувала дари у відповідь.

Коронація наступника Катерини II імператора Павла I, що проходила 5 квітня 1797 р. в Успенському соборі Московського Кремля, збіглася з великодніми святами. Новому імператору були доставлені до Москви фарфорові вази та кошики, в яких було вміщено 200 фарфорових яєць "з різним живописом та позолотою".

Великодній благовіст москвичі зустрічали по всіх церквах та соборах, прикрашених квітами та вогнями. Подекуди в повітря запускали ракети - це були попередники сучасних феєрверків. Від Хамовників до Сокільників, за спогадами сучасників, до вечора суботи замовк весь міський галас. Святкові приготування до цього моменту мають бути закінчені.

З настанням темряви люди тяглися до церков. Залишитися вдома могли лише зовсім маленькі діти та люди похилого віку. На вулицях не чути було навіть криків візників, гасли вікна будинків.

І лише після опівночі людські натовпи висипали з храмів на вулиці і тяглися у бік Кремля – слухати дзвін.

Письменник та державний діячПетро Валуєв так писав про московський Великдень:

«Хто не бачив великодньої заутрені в Москві, той не може скласти собі уявлення про урочисте видовище, яке воно представляє, і про розчулене враження, яке воно справляє. Можна говорити про видовище, говорити, бачити, а не чути, тому саме, що частиною до почуття зору прямо відносяться ті відмінні риси, які належать до Великодня у Москві».

Після урочистої зустрічі Христової неділі та богослужіння у храмі москвичі вирушали на народні гуляння. Із закінченням Великого посту заборона на всі розваги було знято. Тепер можна було й потанцювати. Хороводи та вуличні танці супроводжувалися музикою та співом. На московських бульварах стояли великі каруселі та гойдалки. У парках було розбито вуличні ярмарки, де продавалися саморобні сувеніри та квіти.

Москвичі із задоволенням відвідували корчми та кафе, щоб побалувати себе заморськими делікатесами після такої тривалої помірності.

Найвеселіше було дітям. Однією з найпопулярніших ігор були так звані «каталочки»: для них була потрібна невелика дощечка та великодні яйця. Завданням було запустити фарбоване яйце зверху по дошці і збити інші яйця, що були внизу. Яйце, що невдало скотилося, зрозуміло, гравцеві не поверталося. У перші три дні Великодня для московських хлопчаків найбажанішою розвагою було забратися на дзвіницю собору на Пресні та зателефонувати у дзвін.

Письменник Купрін так згадує про це:

«Важко і дорослому розгойдати його потужну мову; хлопчикам це доводиться робити артіллю. Вісім, десять, дванадцять наполегливих зусиль і, нарешті, - баммм... Таке оглушливе, таке жахливе, таке тисячозвучне мідне ревіння, що боляче стає у вухах і тремтить кожна частинка тіла. Чи це не задоволення?».

З висоти собору відкривався вид на всю Москву: можна було розглянути Кремль, Симонов монастир, Ваганьково та всю Москва-ріку. Золоті та срібні бані відливали неймовірним світлом з висоти пташиного польоту.

Крім вуличних ярмарків, москвичі вирушали на Петрівку за великодніми покупками. Після 1905 року всі необхідні елементи святкового столу можна було купити в Єлисіївському на Тверській. Туди йшли за шафранним паском, марципаном, запашним чаєм, горіхами, солодким портвейном і яйцями, які фарбували лушпинням цибулі.

Знаменита «Булочна у Філіппова» також пропонувала великий вибір святкової випічки. До речі, ціни перед святом піднімали серйозно: свято допомагало заробити величезній кількості підприємців.

Ціни на яйця могли збільшуватись перед святом чи не в кілька разів.

Традиції свята мали на увазі, що стіл має бути святковим і рясним. У кожній московській родині незалежно від достатку виготовляли кошики для яєць та форму для Великодня. Усі прагнули здивувати гостей фірмовими стравами на традиційний російський лад. У хід йшли будь-які делікатеси: печінка, тельбухи, варені раки, яловичі нирки, качка з медом і смажений гусак.

На столі були присутні вина та домашні настоянки, а також домашні компоти, киселі та збитні. У багатих будинках кількість страв могла досягати 50 – за кількістю днів Великого посту.

Головною окрасою столу ставали паски. Хазяйки кінця XIX століття радять: поки тісто не зійшло, не можна голосно розмовляти, провітрювати кімнату і навіть ляскати дверима – так і тісто осяде. Готову випічку потрібно розрізати впоперек, а не вздовж. Верхівку не з'їдали відразу, а накривали їй паску, щоби не зачерствів.

Святковий стіл залишався накритим весь тиждень, стаючи місцем для застільних ігор. Однією з традиційних забав була гра в паліндром - фрази, що однаково звучать при прочитанні зліва направо і назад. До речі, ця розвага дійшла і до радянських часів. За легендою, блискуча пасхальна фраза належала піаністу: «Сенсація! Піп яйця зніс!».

Будинки прикрашали великодніми квітами – трояндами. Вони були всюди: від входу до будинку до образів ікон. Крім цього використовували стрічки для прикраси вікон та стелили парадні килими.

Літери Х та В, виготовлені з дерева, поміщали на двері. По всьому будинку розставляли великодні свічки та лампадки.

Більшість церковних свічок виготовляли у Кремлі. У величезних казанах варилися недогарки свічок і топлене сало, яке потім заливали у всілякі форми. Свічки приносили після освячення у церкві та дарували близьким. Бажаним подарунком також були цукрові десерти, невеликі сувеніри у вигляді яєць та дерев'яні фігурки на ниточках.

Найчастіше в подарунок приносили крашанки, і не тільки їстівні. Заможні городяни могли замовляти у майстрів яйця з бісеру, каміння та полірованого дерева, прикрашеного ручним розписом. У світлі було прийнято дарувати яйця з дорогоцінних металів з інкрустацією. Для цієї справи деякі московські фабрики організували масове виробництво фарфорових та скляних яєць. У моді були яйця з бантами, які підвішували до ікон, а також екземпляри, оздоблені пам'ятними написами.

Багаті москвичі дарували один одному модні брелоки із золота та дорогоцінного каміння, а також ювелірні прикраси. Модними штучками вважалося все, що має форму яйця: дорогоцінні сувеніри дами збирали в намиста, а джентльмени підвішували на кишеньковий годинник.

Найвідомішим ювелірним подарунком стало дороге яйце, яке Олександр III подарував своїй дружині Марії Федорівні у 1885 році. Його зробив Карл Фаберже.

Після цього мода на розкішні подарунки захлеснула найвище світло, і згодом імператор закликав не дарувати дорогі подарунки йому та дружині.

Дійшовши до будівлі на М'ясницькій вулиці, можна було відправити Великодні листівки – «поздоровки» родичам та друзям з інших міст. Випуск таких листівок з 1894 р. дозволили приватним особам, що породило величезну кількість різних варіацій карток. Серед оформлювачів навіть були такі відомі художники, як і Олександр Бенуа

Навіть члени імператорського двору поміщали на листівки масового виробництва свої малюнки. Велика княгиня Ольга Олександрівна, сестра, малювала «поздоровачки», які потім розліталися по всій країні. Деякі листівки мали й благодійне призначення: вже на той час це входило в моду у прогресивних городян. Купивши одну з карток, можна було допомогти сиротам або пацієнтам госпіталів - це було написано на обороті, що нерідко могло зворушити літніх жінок вищого світу.

РП дізналася, як відзначали Великдень у Красноярську та Єнісейській губернії у XIX столітті, коли традиції цього свята ще не були зруйновані більшовиками.

Задушевно-радісне свято

Великдень у Сибіру вважали головним святом року і готувалися до нього «багатий – як хоче, а бідний – як зможе».

Чоловіки, які працювали на промислах чи копальнях, обов'язково поверталися додому, щоб зустріти Великдень у родинному колі. Мисливці-промислові виходили з тайги.

Святкування тривали цілий тиждень, від неділі до неділі, і навіть лавки в ці дні були закриті: їхні власники працювати не збиралися, оскільки це вважалося страшним гріхом. А самий великодній тиждень у Сибіру називали Світлим, Святим, Радісним чи Червоним.

У середині XIX століття єнісейський лікар та етнограф Михайло Кривошапкін писав: «Приходить давно очікуваний Великдень. Немає свята, яке зустрічав селянин з більш урочисто ясною, радісною фізіономією. Знаємо ми, що є Різдво з гучними веселими святками, але не та йому зустріч, не той повний щирий щирий привіт», - цитує кореспонденту РП історик Іван Савельєв.

Починалися свята в передпасхальну суботу з всенічної служби і тривали урочистою хресною ходою в неділю, після якої всі знову вирушали до церкви на ранкову службу, яку в Сибіру називали «Христова Заутреня».

Під час цієї служби було прийнято христосуватися – вітати один одного з Великоднем, обмінюючись поцілунками та фарбованими яйцями, – розповідає кореспонденту РП історик Ірина Сиротініна. - Особливо цінувалися яйця, отримані в дар від священика: миряни вірили, що вони ніколи не псуються, охороняють будинок від напастей та зцілюють хвороби. Тих, хто проспав Заутреню, карали - обгортали водою з відра.

Паски та фарбовані яйця

Утреня переходила до Літургії, після якої більшість парафіян залишали храм і чекали на подвір'ї, доки священик освятить паски, паски та яйця. Лише після цього можна було вирушати додому та сідати за стіл.

Пише красноярський педагог і етнограф Марія Красноженова: «На Великдень навіть у бідних міщан обов'язково влаштовувався стіл, тобто на покритий білою скатертиною обідній стіл ставили вино у пляшках та графинах; окосту свинячі, баранячі, телячі; смажені курка, качка, індичка або гусак; мова; ковбаси домашнього виготовлення, фарбовані яйця, сир, булки. І цей стіл не розбирався три дні». Головними стравами були, звичайно, паски, фарбовані яйця та «сир» – так сибіряки називали паску. А паскою в Єнісейській губернії називали паски, – розповідає Іван Савельєв. - Починали трапезу, «розговлялися» яйцями, випереджаючи їжу триразовими поцілунками. У багатьох сибірських сім'ях було прийнято перше яйце ділити між усіма членами сім'ї. Навіть якщо в сім'ї було 20 чоловік, його примудрялися розрізати так, щоб кожному дісталося шматочком.

У найбідніших сім'ях яйця фарбували лушпинням цибулі або травою серпухою. Ті, хто був трохи багатшим, використовували для цього порошок із сандалового дерева, а потім прикрашали яйця кольоровими нитками та шматочками різнокольорових тканин. А заможні городяни доручали цю роботу художникам – вони розписували яйця на смак замовника. Так доводилося підробляти і Василю Сурикову: коли він осиротів, і влаштувався працювати переписувачем у губернське управління, розписуючи яйця на продаж.

Паски, особливо в купецьких сім'ях, пекли величезного розміру. Форми відерного обсягу йшли нарозхват. Вважалося, що чим пишніше і вище вийде паска, тим благополучнішим буде рік. Верх паски зазвичай змащували вбитим яєчним білкомі посипали забарвленою в різні кольори крупою. Найбільша паска вважалася сімейною, але і для кожного з членів сім'ї обов'язково пекли свій, окремий. Навіть грудні діти отримували у подарунок маленький паска.

Скакулі та велетні

У Єнісейську та Красноярську на площах до Великодня потроювали дерев'яні балагани, де простонароддя розважали ляльковими виставами. Тут виступали фокусники, акробати, шарманщики, дресирувальники з ведмедями.

Для молоді до святого тижня обов'язково будували гойдалку. Для цього вибирали найтовстіші колоди і особливо міцні мотузки з конопель, які могли б витримати вагу кількох людей. Поруч із навісними гойдалками ставили «козла» з колод, через яке перекидали довгу дошку, на яку могли сісти по кілька людей з кожного боку. Такі гойдалки називали скакулями.

Ще одним популярним атракціоном був велетень. У землю вкопували високий стовп, а на його вершині зміцнювали колесо, що оберталося. До цього колеса прив'язували мотузки з петлями на кінці, які трохи не дістали до землі. Молоді люди ставили одну ногу в цю петлю, а другий відштовхувалися від землі.

Коли Великдень був пізнім, сільські хлопці та юнаки водили хороводи, грали у пальники, хованки, лапту, містечка та бабки. А якщо сніг ще не встигав розтанути, то молодь збиралася у спеціальній хаті, збудованій на околиці села. Там можна було танцювати під гармошку чи співати пісні.

Для дітей на Великдень було передбачено особливу розвагу, – розповідає Ірина Сиротініна. - Якщо поблизу була гірка, то діти збиралися ватагою на її вершині і скочували вниз схилом фарбовані яйця. Перемагав той, чиє яйце котилося далі, ніж у решти. Якщо гірки не було, то тоді на землі окреслювали велике коло, робили йому невисокі борти та встановлювали на краю спеціальний дерев'яний лоток із жолобками. У цьому колі розкладали монети, солодощі, а потім діти скочували яйця вниз по жолобку. Проїхало по монеті, стукнулося об цукерку – забирай їх. Не влучив - залишай програне яйце в загальному колі, воно дістанеться тому, хто зуміє скотити своє яйце так, щоб його зачепити.

Ще однією розвагою для дітлахів була така невигадлива гра: треба було стукнути своїм яйцем об яйце суперника. Чиє розбилося, той і програв. Розбите яйце діставалося переможцю.

Обов'язково знаходилися бажаючі шахраювати, - усміхається Ірина Сиротініна. - Найхитріші заздалегідь вимочували яйця у розчині вапна. Так шкаралупа ставала міцнішою, але визначити на вигляд це було неможливо. Менш догадливі заздалегідь виточували яйця з дерева, а потім розфарбовували їх, щоб приховати хитрощі. Якщо такого шахрая викривали, то могли добряче побити. Зате при вдалому збігу обставин він приносив додому цілі відра зі здобиччю. Цією простою забавою не нехтували і за сімейним столом, але в цьому випадку яйцем зазвичай ударяли не по іншому яйцю, а по лобі: якщо яйце розбивалося, його віддавали тому, хто підставив чоло.

У гості шовковою дорогою

Святкову атмосферу створював і дзвін. Весь пасхальний тиждень будь-який бажаючий міг піднятися на дзвіницю. Сімейні люди на Великдень ходили у гості.

Багато єнісейських купців, які розбагатіли на «золотій лихоманці», користувалися цією традицією як приводом вкотре продемонструвати свій стан, - каже Іван Савельєв. - Наприклад, один із місцевих нуворишів одного разу найняв усіх міських візників оптом, і вирушив у гості на першому з них, решті наказавши їхати слідом. Низка з екіпажів розтяглася на всю вулицю. А інший купець, на пік йому, вирушив у гості запросто, пішки. А щоб не забруднити ноги у вуличному бруді, велів розстелити по всьому шляху його прямування відрізи з дорогих шовкових тканин.

Святого тижня з нетерпінням чекали й арештанти красноярського острогу. На честь Великодня було прийнято збирати пожертвування для ув'язнених, щоб влаштувати багатий святковий стіл. Багато арештантів, яких мали відправити далі по етапу, давали хабарі наглядачам, щоб це сталося на кілька днів пізніше. Такі ж столи накривали за власний кошт благодійників і в богадельнях.

Останній день великоднього тижня, неділя, називався Червоною гіркою. Вважалося, що це кращий час, щоб відсвяткувати весілля. А незаміжні дівчата цього дня обов'язково мали вирушити в гості чи на гуляння. Всі вірили: якщо на Червону гірку дівчина просидить удома, то вона взагалі не вийде заміж, або майбутній чоловік її буде дуже негарним.

Традиція масових великодніх гулянь обірвалася, як у Сибіру встановилася радянська влада. Більшовики заявили: «Великдень – свято рабів», – і замінили його на святкування Першотравня, висунувши гасло: «Великдень – свято покірності та смиренності. 1 Травня – свято боротьби та свободи. Вибирай між ними». Лише через 70 років свято почало повертатися до будинків сибіряків.

Вперше свято Великодня почали відзначати у Петербурзі 1708 року, а розважальні заходи напередодні свята почали проводити десятьма роками пізніше. На той час місто на кілька днів перетворювалося. На площах розгорталися балагани та вербні базари, мешканці міста влаштовували масові плавання на човнах каналами Петербурга, а свої будинки прикрашали гірляндами.

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Катання на човнах за указом Петра
  2. Від гуляння до пожежі
  3. Чим веселіше Великдень, тим щасливіше життя

Катання на човнах за указом Петра

У XVIII столітті на останній тиждень Великого посту, «святий тиждень» Петербург перетворювався на великий ярмарок. Усі сквери та сади міста прикрашали прапорами, у парках проходили народні гуляння, а на Марсовому полі встановлювали великі дерев'яні гойдалки та гірки. Петро ввів нову традицію - катання на човнах і мотузках Невою і міськими каналами.

Навпроти палацу Петра I стояли човни, оздоблені ілюмінацією. Фото: Державний Ермітаж

У неділю до заутрені царське подружжя вже було у храмі Пресвятої Трійці неподалік Петропавлівської фортеці. Храм не зберігся донині. В даний час на його місці знаходиться каплиця. Від храму царська сім'я з придворними та представниками духовенства робила хресний хідна Палацову площу, після чого великоднім святам у місті давали офіційний початок. Увечері робітники оснащували ілюмінацією Петропавлівську фортецю та човни, що стоять навпроти палацу Петра. Наразі на місці цього палацу знаходиться будівля Ермітажного театру.

Єлизавета Петрівна запрошувала придворних до свого палацу, який стояв дома Інженерного замку. Фото: АіФ/ Яна Хватова

Імператриця Єлизавета Петрівна у суботу ввечері запрошувала знатних особ у свій Літній палац, на місці якого зараз знаходиться Інженерний замок. Рівно опівночі у Петропавлівській фортеці стріляла гармата, і придворні розпочинали літургію. Катерина II під час великоднього тижня влаштовувала бали та аудієнції. На Великдень вона дарувала придворним фарфорові та скляні яйця, прикрашені позолотою та візерунками.

Від гуляння до пожежі

У ХІХ столітті великодніх розваг стало ще більше. У газетах публікували програму святкових заходівв місті. Прикрашалися не лише головні будівлі міста. Петербуржці перед Великоднем вішали барвисті гірлянди на свої будинки. На Адміралтейській площі та Марсовому полі давали вистави балагани – вуличні театри. «Головними артистами балаганів були Арлекін та П'єро, – розповідає Аркадій Васильєв. – У перервах між їхніми сценками публіку смішили циркачі – фокусники, жонглери, акробати. Трохи згодом гумористичні сценки змінилися патріотичними: артисти зображували підкорення Сибіру, перемогу нашого війська над шведами та французами, російських богатирів».

На Ісаакіївському соборі запалювалися смолоскипи. Фото: Листівка На Крестівському острові проходили гуляння для бідних верств суспільства. Сюди зазвичай з'їжджалися дешеві балагани, артисти яких не мали навіть театральних костюмів. Свято в центрі міста було призначене для більш представницьких верств суспільства. Проте саме заможні петербуржці так весело гуляли, що влаштували пожежу: два балагани згоріли за кілька метрів від Адміралтейства.

З того часу гуляння повністю перенесли на Марсове поле. Тут вперше з'явилися справжні механічні каруселі, атракціони з виміру сили та стали проводитися катання на велосипедах.

«Наприкінці XIX століття масові гуляння проходили на Преображенському плаці, – каже Васильєв. - Там в одному з балаганів було навіть встановлено невеликий кінотеатр».

Чим веселіше Великдень, тим щасливіше життя

За Олександра III у Петербурзі набули широкого поширення вербні базари. Найбільші з них розміщувалися на Конногвардійському бульварі та Малій Конюшенні вулиці. Гілки верби, що продавали на базар, прикрашали гірляндами, паперовими квітами та ліхтариками. Крім того, в кіосках на базарі продавали живих тварин і дивовижні іграшки: скляного чортика, що обертається, свиней-піщалок, папуг, що говорять, і багато іншого. Весь тиждень петербуржці ходили в гості та приносили з собою частування – паску та паску.

Люди плавали на човнах річками та каналами міста. Фото: З особистого архіву У неділю всім мешканцям міста дозволяли проходити на дзвіниці церков та дзвонити у дзвони. Протягом усього дня містом лунав дзвін.

Вночі всі храми міста були переповнені. Люди, яким не вистачило місця, ходили із запаленими свічками на вулицях та вітали один одного з Великоднем. По кутках Ісаакіївського собору розміщувалися палаючі смолоскипи, чого не робилося в жодне інше свято в році.

«Великдень вважався найсвітлішим, найгаласливішим і найрадіснішим святом у році, - пояснює краєзнавець. - Петербуржці були впевнені: чим веселіше вони зустрінуть Великдень, тим щасливішим буде їхнє життя в майбутньому. На той час була дуже популярна приказка: «Де паска та тісто – тут і наше місце! У будні попрацюємо – у свято погуляємо!».

Вибір редакції
Одна з історичних версій свідчить, що кельти це наші предки. Вчені вважають, що деякі західні групи індо-європейців проживали в...

Прагнення прояву індивідуальності кожен здійснює по-своєму. Один із способів виділитися з натовпу – зробити тату. Крім того,...

Приготування самогону та спирту для особистого використання абсолютно легально! Після припинення існування СРСР новий уряд...

Хотілося б у твій день народження побажати щастя у всьому. Нехай усе, за що б ти не брався, так чи інакше приносить успіх!
Приготування самогону та спирту для особистого використання абсолютно легально! Після припинення існування СРСР новий уряд...
Передня стійка УАЗа Якщо розглядати конструкцію переднього моста УАЗ 469 з точки зору влаштування середньої частини мостової балки, то...
З кожним роком стає актуальною проблема безпліддя, як жіночої, так і чоловічої. Завагітніти з ходу виходить не у всіх...
Призначення лікаря перевіряються в Інтернеті та часто не виконуються. Особливою «нелюбов'ю» користуються гормональні препарати: «Доктор, тільки...
Інсемінація - види та техніки виконання. Можливі ускладнення після процедури. Де це роблять? Дякую Сайт надає довідкову...