Невизнані держави – Сіленд. Для всіх і про все
Князівство Сіленд(англ. Principality of Sealand) - мікродержава, розташована на морській платформі в Північному морі за 10 кілометрів від узбережжя Великобританії, на думку деяких джерел, відповідає всім критеріям державності, зазначеним у Конвенції Монтевідео про права та обов'язки держав, і є невизнаною державою
Передісторія Сіленда
Платформа Рафс Тауер англ. Roughs Tower, де розташований Сіленд
Фізично територія Сіленд виникла під час Другої світової війни. В 1942 ВМС Великобританії спорудили на підступах до узбережжя серію платформ. Однією з них був Рафс-Тауер (Roughs Tower). Під час війни там розміщувалися зенітні знаряддя та знаходився гарнізон із 200 осіб. Після закінчення військових дій більшість веж було зруйновано, але Рафс-Тауер, за межами британських територіальних вод, залишився недоторканим.
Захоплення платформи та основа Сіленда
У 1966 році відставний майор британської армії Педді Рой Бейтс та його друг Ронан О'Рейллі вибрали платформу Рафс-Тауер, на той час давно покинуту, для будівництва парку розваг. Однак через деякий час вони посварилися, і Бейтс став єдиним господарем острова. У 1967 році О'Рейллі спробував заволодіти островом і використав для цього силу, проте Бейтс оборонявся за допомогою гвинтівок, дробовиків, пляшок із запалювальною сумішшю та вогнеметів, і атака О'Рейллі була відбита.
Рой не став будувати парк розваг, але вибрав платформу для базування своєї піратської радіостанції "Britain's Better Music Station", проте ця радіостанція жодного разу не вела мовлення з платформи. 2 вересня 1967 він оголосив про створення суверенної держави і проголосив себе князем Роєм I. Цей день відзначається як головне державне свято.
Конфлікт із Великобританією
У 1968 році британська влада спробувала зайняти платформу. До неї підійшли патрульні катери, і князівська родина відповіла попереджувальними пострілами у повітря. До кровопролиття справа не дійшла, але проти князя Роя як британського підданого було розпочато судовий процес. 2 вересня 1968 року суддя Ессекса виніс історичну ухвалу: він визнав, що справа знаходиться поза британською юрисдикцією.
У 1972 році Сіленд почав карбувати монету. У 1975 році набула чинності перша конституція Сіленда. З'явилися прапор та герб.
Спроба державного перевороту
Торішнього серпня 1978 року у країні стався путч. Йому передувало виникнення напруженості між князем та його найближчим соратником, прем'єр-міністром країни графом Олександром Готфрід Ахенбах (Alexander Gottfried Achenbach). Сторони розходилися у поглядах на залучення в країну інвестицій та звинувачували одна одну в антиконституційних намірах. Скориставшись відсутністю князя, який вів у Австрії переговори з інвесторами, Ахенбах із групою голландських громадян висадився на острові. Загарбники замкнули молодого принца Майкла у підвалі, а потім вивезли його до Нідерландів. Але Майкл утік із полону і зустрівся з батьком. За підтримки лояльних громадян країни поваленим монархам вдалося розбити узурпаторів і повернутися до влади.
Уряд діяло у точній відповідності до норм міжнародного права. Полонених іноземних найманців незабаром відпустили, оскільки Женевська конвенція про права військовополонених вимагає звільнення в'язнів після завершення військових дій. Організатор перевороту був зміщений з усіх постів і засуджений за державну зраду відповідно до силендських законів, але він мав друге - німецьке - громадянство, тому його долею зацікавилася влада ФРН. Британське МЗС відмовилося втручатися у це питання, і німецьким дипломатам довелося вести переговори безпосередньо із Сілендом. На острів прибув старший юрисконсульт німецького посольства у Лондоні д-р Німюллер, що стало вершиною фактичного визнання Сіленду справжніми державами. Князь Рой зажадав дипломатичного визнання Сіленда, але зрештою, враховуючи безкровний характер невдалого путчу, погодився на усні запевнення і великодушно відпустив Ахенбаха.
Ті, хто програв, продовжували наполягати на своїх правах. Вони утворили уряд Сіленда на еміграції (ФРН). Ахенбах стверджував, що є головою силендської таємної ради. У січні 1989 р. він був заарештований владою ФРН (природно, що не визнав його дипломатичний статус) і передав свою посаду міністру з економічного співробітництва Йоганнесу Зайгеру (Johannes W. F. Seiger), який незабаром став прем'єр-міністром. Переобраний у 1994 та 1999 роках.
Розширення територіальних вод
30 вересня 1987 року Сіленд оголосив про розширення своїх територіальних вод з 3 до 12 морських миль. Наступного дня аналогічну заяву зробила Велика Британія. Реакції з боку британського уряду на розширення територіальних вод Сіленд не було. З погляду міжнародного права це означає, що морська зона між двома країнами має ділитися порівну. Цей факт розглядається прихильниками незалежності Сіленд як факт його визнання. Хоча відсутність двосторонньої угоди, яка регулює це питання, спричинила небезпечні інциденти. Так, у 1990 році Сіленд обстріляв попереджувальними залпами британське судно, яке несанкціоновано підійшло до його кордону.
Фальшиві силендські паспорти
Ім'я Сіленда без відома уряду виявилося втягнутим у грандіозну злочинну аферу. У 1997 року у зору Інтерполу потрапив розгалужений міжнародний синдикат, який налагодив торгівлю фальшивими силендськими паспортами (сам Сіленд будь-коли торгував паспортами і надавав політичного притулку). Понад 150 тисяч фальшивих паспортів (у тому числі дипломатичних), а також посвідчень водія, університетських дипломів та інших підроблених документів було продано громадянам Гонконгу (у період його передачі під контроль КНР) та Східної Європи. У кількох європейських країнах було зафіксовано спроби відкриття банківських рахунків і навіть придбання озброєнь за силендськими паспортами. Штаб-квартира зловмисників перебувала у Німеччині, сфера діяльності охоплювала Іспанію, Велику Британію, Францію, Словенію, Румунію та Росію. У справі як міністр закордонних справ Сіленд фігурував російський громадянин Ігор Попов. У США виявився зв'язок цієї справи з убивством Джанні Версаче (вбивця наклав на себе руки на яхті, чий власник мав фальшивий силендський дипломатичний паспорт). Уряд Сіленда надав повне сприяння слідству і після цього неприємного випадку скасував паспорти.
Співпраця Сіленду та HavenCo
У 2000 році фірма HavenCo розмістила в Сіленді свій хостинг, замість уряд зобов'язалося гарантувати непорушність законодавства про свободу інформації (стосовно інтернету в Сіленді дозволяється все, крім спаму, хакерських атак і дитячої порнографії). HavenCo сподівалася, що розташування на суверенній території врятує її від обмежень британського інтернет-законодавства. HavenCo припинила своє існування у 2008 році
Пожежа на Сіленді
23 червня 2006 року держава Сіленд перенесла найжахливіше стихійне лихо за всю свою історію. На платформі спалахнула пожежа, причиною якої вказують коротке замикання. Вогонь знищив майже всі будівлі. Внаслідок пожежі одного постраждалого було доставлено рятувальним вертольотом Британських ВВС до однієї з лікарень Великобританії. Держава була відновлена досить швидко: вже до листопада того ж року.
Продаж Сіленду
У січні 2007 року власниками країни було озвучено намір про її продаж. Відразу після цього торрент-сайт The Pirate Bay розпочав збір коштів на придбання Сіленду.
У січні 2009 року іспанське агентство нерухомості Inmo-Naranja оголосило про намір виставити Сіленд на продаж за 750 мільйонів євро. Але незабаром князь вирішив не продавати «держава»
Юридичний статус
Становище Сіленд вигідно відрізняється від становища інших віртуальних держав. Князівство має фізичну територію і має деякі юридичні підстави на міжнародне визнання. Вимога незалежності виходить з трьох аргументах. Найбільш фундаментальним з них є той факт, що Сіленд був заснований у нейтральних водах до набуття чинності конвенцією ООН з морського права 1982 року, що забороняє будівництво штучних споруд у відкритому морі, та до розширення суверенної морської зони Великобританії з 3 до 12 морських миль у 1987 році. року. На підставі того, що платформа Рафс-Тауер, на якій розташовується Сіленд, була покинута і викреслена зі списків британського Адміралтейства, її розглядається як колонізація. Поселенці, що влаштувалися на ній, вважають, що мали повне право заснувати державу і встановити форму правління на свій розсуд. Сіленд відповідає всім критеріям державності, зазначеним у Конвенції Монтевідео про права та обов'язки держав. Згідно з міжнародними нормами, розмір держави не може бути перешкодою для визнання. Наприклад, визнане британське володіння острів Піткерн налічує лише близько 60 осіб населення.
Другим важливим аргументом є рішення британського суду 1968 про відсутність юрисдикції Великобританії над Сілендом. Жодна інша країна також не заявила про свої права на Сіленді.
По-третє, є кілька фактів визнання Сіленд де-факто. Конвенція Монтевідео говорить, що держави мають право на існування та самозахист незалежно від офіційного визнання. У сучасній міжнародній практиці мовчазне (недипломатичне) визнання – досить поширене явище. Воно виникає тоді, коли будь-який режим немає достатньої легітимності, але здійснює фактичну влада своєї території. Наприклад, багато держав не визнають Китайську Республіку дипломатично, але де-факто розглядають його як суверенну країну. Щодо Сіленду є чотири подібні свідчення:
Великобританія не платить князю Рою пенсію за період, що він перебував у Сіленді.
Суди Великобританії відмовилися розглядати позови проти Сіленда 1968 та 1990 року.
МЗС Нідерландів та ФРН розпочали переговори з урядом Сіленда.
Бельгійська пошта певний час визнавала силендські марки.
Теоретично позиції Сіленд дуже переконливі. У разі визнання князівство стало б найменшою країною світу та 51-ою державою Європи. Однак згідно з установчою теорією, більш поширеною в сучасному міжнародному праві, держава може існувати лише доти, оскільки визнається іншими державами. Тому Сіленд не може бути прийнятий в жодну міжнародну організацію, не може завести власну поштову адресу, доменне ім'я. Жодна із країн не встановила з ним дипломатичних відносин.
Сіленд намагається домогтися визнання незалежності якоюсь великою державою, але не намагався домогтися незалежності через ООН.
P.S. Мене звати Олександр. Це мій особистий, незалежний проект. Я дуже радий, якщо вам сподобалася стаття. Бажаєте допомогти сайту? Просто подивіться нижче рекламу, що ви недавно шукали.
Попередження: Дана новина взята звідси.. При використанні вказуйте ЦЕ ПОСИЛАННЯ як джерело.
Ви це шукали? Може це те, що Ви так давно не могли знайти?
Яка країна найменша? Багато хто дасть відповідь: Ватикан. Однак за десять кілометрів від берегів Великобританії знаходиться крихітна незалежна держава - Сіленд. Князівство розташовується на покинутій морській платформі.
Содержание статьи развернуть / свернуть
- Передісторія
- Історія створення
- Відносини з Великобританією
- Спроба перевороту
- Незаконний уряд
- Розширення території
- Паспорти
- Конституція, державні символи, форма правління
- Монети та марки
- Населення
- Релігія та спорт
- Сіленд та інтернет
- Юридичний статус
- Продаж Сіленду
- Сіленд сьогодні
- Бетонний острів
- Платформа для життя
- Парк розваг
- Держава пірата
- Проблеми з владою
- Хитрощі законників
- Афера із документами
- Невблаганна стихія
- Монархія
- Світське життя
- Генерал-адмірал-князь-президент
Передісторія
Платформа Рафс-Тауер («вежа хуліганів» у перекладі з англійської) була збудована під час Другої світової війни. Для захисту від фашистських бомбардувальників на узбережжі Великобританії було встановлено кілька таких платформ. На них був розташований гарматно-зенітний комплекс, який охороняли та обслуговували 200 солдатів.
Платформа Рафс-Тауер, яка згодом стала фізичною територією, яку зайняла віртуальна держава, знаходилася за шість миль від гирла Темзи. А територіальні води Британії закінчувалися за три милі від берега. Таким чином, платформа опинилася у нейтральних водах. Після закінчення війни зброя з усіх фортів була демонтована, платформи, що були близько від берега, - зруйновані. А Рафс-Тауер залишилася занедбаною.
У 60-х роках минулого сторіччя радіопірати почали активно освоювати прибережні води Англії. Рой Бейтс, відставний майор британської армії, був одним із них. Свою першу радіостанцію Radio Essex він організував на іншій платформі, витіснивши звідти своїх колег. Однак у 1965 році його було оштрафовано за порушення закону про бездротовий телеграф, і йому довелося шукати нове місце для радіостанції.

Разом з другом Ронаном О'Рахіллі майор вирішив зайняти Рафс-Тауер та створити на платформі парк розваг. Однак незабаром друзі посварилися, і Рой Бейтс почав самостійно освоювати платформу. Йому навіть довелося відстоювати право на неї зі зброєю в руках.
Історія створення
Ідея з парком розваг провалилася. Але й відтворити радіостанцію Бейтс вже не міг, незважаючи на те, що він мав усе необхідне обладнання. Річ у тім, що у 1967 року почав діяти закон, який робив злочином мовлення, зокрема і з нейтральних вод. Тепер навіть розташування платформи не могло позбавити Бейтса переслідування з боку держави.
Але що, якщо води перестануть бути нейтральними? У відставного майора виникла божевільна, на перший погляд, ідея проголосити платформу окремою державою. 2 вересня 1967 року колишній військовий проголосив платформу незалежною державою і назвав його Сіленд, а самого себе оголосив правителем нової країни, князем Роєм I Бейтсом. Відповідно, його дружина стала княгинею Іоанною I.
Звичайно, Рой спочатку вивчив міжнародне право і поговорив із юристами. Виявилося, що дії майора справді складно заперечити у суді. Нова держава Сіленд мала фізичну територію, хоч і невелику - всього 0,004 квадратного кілометра.
При цьому зведення платформи було цілком законним. Документ, який забороняє подібні споруди, з'явився лише у 80-ті. І в той же час платформа знаходилася поза юрисдикцією Британії, і влада не могла її законно демонтувати.

Відносини з Великобританією
У територіальних водах Англії залишалися ще три подібні платформи. Про всяк випадок уряд вирішив позбутися їх. Платформи було підірвано. Один із судів ВМС, які виконували це завдання, підплив до Сіленду. Команда судна заявила, що ця платформа незабаром буде знищена. На що жителі князівства відповіли запобіжними пострілами у повітря.
Рой Бейтс був громадянином Великої Британії. Тому щойно майор ступив на берег, його заарештували за звинуваченням у незаконному володінні зброєю. Проти князя Бейтса розпочався судовий процес. 2 вересня 1968 року есекський суддя виніс історичне рішення: він ухвалив, що справа знаходиться поза британською юрисдикцією. Цей факт став офіційним свідченням того, що Британія відмовилася від своїх прав на платформу.
Спроба перевороту
Торішнього серпня 1978 країни ледве не стався державний переворот. Між правителем держави Роєм Бейтсом та його найближчим помічником, графом Олександром Готфрідом Ахенбахом, виник конфлікт через політику залучення до країни зовнішніх інвестицій. Чоловіки звинуватили один одного у антиконституційних намірах.
Коли князь вирушив до Австрії, щоб здійснити переговори з потенційними інвесторами, граф вирішив силоміць захопити платформу. У той момент на території Сіленда знаходився тільки Майкл (Михайло) I Бейтс, син Роя та спадкоємець престолу. Ахенбах разом із кількома найманцями захопили платформу, а молодого принца на кілька днів замкнули у каюті без вікон. Після цього Майкла вивезли до Нідерландів, звідки він зміг тікати.
Незабаром Рой та Майкл об'єдналися і змогли повернути собі владу на платформі. Найманці та Ахенбах були захоплені в полон. Як вчинити з людьми, які зрадили Сіленд? Князівство повністю дотрималося норм міжнародного права. про права військовополонених говорить, що після припинення військових дій усі бранці мають бути відпущені.

Найманців одразу ж відпустили. А ось Ахенбаха було звинувачено у спробі державного перевороту за законами князівства. Він був засуджений та зміщений з усіх державних посад. Оскільки зрадник був громадянином ФРН, його долею зацікавилися влади Німеччини. Британія відмовилася втручатися у цей конфлікт.
Офіційний представник Німеччини прибув на Сіленд, щоб поговорити із князем Роєм. Внаслідок втручання німецького дипломата Ахенбаха було відпущено.
Незаконний уряд
Що ж далі зробив Ахенбах після невдалої спроби захопити Сіленд? Князівство тепер було недоступне для нього. Але колишній граф продовжив наполягати на своїх правах і навіть організував уряд Сіленд у вигнанні. Також він стверджував, що є головою якоїсь таємної ради.
Німеччина – дипломатичний статус Ахенбаха, і в 1989 році він був заарештований. Посаду голови незаконного уряду Сіленда зайняв Йоханнес Зайгер, колишній міністр з економічної співпраці.
Розширення території
У 1987 Сіленд (князівство) розширив свої територіальні води. Він заявив про таке бажання 30 вересня, а наступного дня таку саму заяву зробила Великобританія. Відповідно до міжнародного права спірна морська територія порівну ділиться між двома державами.
Оскільки будь-яких угод між країнами щодо цього немає, а Великобританія не робила жодних заяв, то уряд Сіленда вважав спірну територію розділеною згідно з міжнародними нормами.
Це спричинило неприємний інцидент. У 1990 р. до берегів князівства несанкціоновано підійшло британське судно. Жителі Сіленду здійснили кілька попереджувальних пострілів у повітря.

Паспорти
У 1975 році віртуальна держава почала випускати власні паспорти, у тому числі дипломатичні. Але чесне ім'я Сіленда було зганьблене, коли незаконний уряд у вигнанні брало участь у великій афері світового масштабу. 1997 року Інтерпол почав шукати джерело походження величезної кількості фальшивих документів, нібито випущених у Сіленді.
Паспорти, посвідчення водія, дипломи про вищу освіту та інші документи були продані Росії, США та європейських країн. За цими документами люди намагалися перетнути кордон, відкрити банківський рахунок, купити зброю. Уряд Сіленда сприяв слідству. Після цього випадку всі паспорти, у тому числі і випущені абсолютно законно, були відкликані і скасовані.
Конституція, державні символи, форма правління
Після того, як у 1968 році Великобританія визнала, що Сіленд знаходиться поза її юрисдикцією, мешканці вирішили, що це було фактичним визнанням незалежності країни. Через 7 років, у 1975 році, були розроблені державні символи – гімн, прапор та герб. Тоді ж було випущено Конституцію, що включає преамбулу та 7 статей. Нові рішення уряду оформлюються як декретів.
Прапор Сіленда є поєднанням трьох кольорів - червоного, чорного і білого. У верхньому лівому кутку – червоний трикутник, у правому нижньому – чорний трикутник. Між ними – біла смуга.

Прапор та герб є офіційними символами Сіленду. На гербі Сіленда зображено два леви з риб'ячими хвостами, які тримають у лапах щит квітів прапора. Під гербовим щитом розташований девіз, який свідчить: "Свобода - з моря". Також називається і гімн держави, написаний композитором Василем Симоненком.
По державному устрою Сіленд є монархією. У структурі правління є три міністерства - закордонних справ, внутрішніх справ та у справах телекомунікацій та технологій.
Монети та марки
З 1972 випускаються монети Сіленда. Перша срібна монета із зображенням принцеси Іоанни і вийшла у 1972 році. З 1972 по 1994 рік було випущено кілька видів монет переважно із срібла, золота та бронзи, на аверсах яких зображені портрети Іоанни та Роя або дельфін, а на реверсі – вітрильник або герб. Грошова одиниця князівства – силендський долар, який прив'язаний до курсу долара США.
У період із 1969 по 1977 рік держава випускала поштові марки. Якийсь час вони приймалися поштою Бельгії.
Населення
Першим правителем Сіленд був князь Рой Бейтс. У 1990 році він передав усі права своєму синові і разом із княгинею поїхав жити до Іспанії. Рой помер у 2012 році, його дружина Іоанна – у 2016 році. Зараз правителем є князь Майкл I Бейтс. У нього є спадкоємець Джеймс Бейтс, який є принцом Сіленда. 2014 року у Джеймса народився син Фредді, який є правнуком першого правителя князівства.
Хто сьогодні живе у державі Сіленд? Населення князівства у час становило від 3 до 27 людина. Нині на платформі щодня перебуває близько десяти людей.

Релігія та спорт
На території князівства діє також на платформі є невелика каплиця імені святого Брендана-мореплавця. Сіленд не залишається осторонь спортивних досягнень. Незважаючи на те, що населення князівства недостатньо для формування спортивних команд, невизнану державу представляють деякі спортсмени. Існує навіть футбольна команда.
Сіленд та інтернет
Щодо інтернету на території держави діє простий закон – дозволено все, окрім спаму, хакерських атак та дитячої порнографії. Тому Сіленд, який розпочинався як піратська радіостанція, все ще є привабливою територією для сучасних піратів. 8 років біля князівства розміщувалися сервери компанії HavenCo. Після закриття компанії князівство продовжує надавати послуги з розміщення серверів різних організацій.
Юридичний статус
На відміну від інших самопроголошених держав, Сіленд має невеликі шанси отримати визнання. У князівства існує фізична територія, вона була заснована до розширення водних кордонів Британії. Платформа була занедбана, отже, її заселення можна як колонізацію. Таким чином, Рой Бейтс міг справді заснувати державу на вільній території. Проте, щоб Сіленд отримав повні права, потрібне його визнання іншими державами.

Продаж Сіленду
2006 року на платформі сталася пожежа. На відновлення знадобилися значні кошти. 2007 року князівство було виставлене на продаж за ціну 750 мільйонів євро. Платформу мав намір придбати The Pirate Bay, але сторони не змогли домовитись.
Сіленд сьогодні
Ви можете не просто дізнатися, яка країна найменша, а й підтримати уряд бунтівної платформи у прагненні незалежності. Будь-хто може пожертвувати гроші в скарбницю князівства. Крім того, на офіційному сайті можна придбати різноманітні сувеніри, монети, марки.
Усього за 6 євро можна створити власну адресу силендської електронної пошти. За 25 євро замовити офіційне посвідчення особи. Тим, хто все життя мріяв про титул, Сіленд дарує таку можливість. Цілком офіційно за законами князівства будь-хто, хто сплатив 30 євро, може стати бароном, за 100 євро - лицарем Суверенного Військового Ордену, а за 200 - справжнім графом або графинею.
Сьогодні князівством Сіленд управляє Майкл I Бейтс. Як і батько, він виступає за свободу інформації і хуліганська вежа залишається оплотом сучасних інформаційних піратів.
Під час Другої світової війни на цій платформі постійно було від 150 до 300 британських військовослужбовців. Їм слід було стежити за постановкою німецьких мін у прибережних водах Великобританії. Вони були озброєні двома 6-дюймовими гарматами та двома 40-міліметровими зенітними кулеметами. Тепер тут постійно проживає всього п'ять осіб, але громадянами «острова» вважаються ті ж 300. А ще є 150 000 «фальшивих громадян», які користуються підробленими паспортами країни. А озброєння? Його достатньо, щоб час від часу вести війну. Фото (Creative Commons license): Ryan Lackey |
У XX столітті був винайдений новий спосіб уникнення реальності — створення самопроголошених мікродержав. Хтось оголошує суверенною територією шматок Антарктиди, хтось створює держави, що існують лише в Інтернеті, хтось насипає штучні острови, щоб потім побудувати на них свою версію раю на Землі. Проте все це, як правило, або гра, що нерідко межує з божевіллям, або хитрощі, покликані залучити туристів. Але серед цих «недогосударств» є одна, яка разюче відрізняється від них своєю спроможністю і згодом може позбутися приставки «недо», тільки перед цим йому треба знайти нових власників. Отже, знайомтеся, держава Сіленд (Сіляндія, Sealand), яка щойно виставила себе на продаж за 65 мільйонів фунтів.
Бетонний острів
Історія цієї цікавої території розпочалася під час Другої світової війни. Англійці спорудили навколо острова мережу платформ, у яких розташовувалися війська протиповітряної оборони. Усі платформи знаходилися в межах трьох морських миль від берега, тобто у територіальних водах Великобританії. Все, крім однієї – Форта Маунселл, більш відомої під назвою «Рафс Тауер» (Roughs Tower – «Хуліганська вежа»). Вона розташовувалась за межами територіальних вод, за шість миль від берега, прямо навпроти входу в гирло Темзи. Це і врятувало її від знищення: коли після війни всі вежі були зриті, Маунселл був просто викреслений зі списків Британського адміралтейства та забутий. Але не всіма і не навічно.
У 1966 році на нічийний шматок суші розміром з футбольне поле поклали око два англійські авантюристи Рой Бейтс (Paddy Roy Bates) і Ронан О'Рейллі (Ronan O"Rahilly). Радіо Керолайн", відповідно. Вони планували влаштувати на острові величезний парк розваг. Спочатку вони непогано ладнали, але потім посварилися, і островом заволодів Бейтс. У липні 1967 Рейлі і його люди спробували взяти Сіленд під свій контроль, Бейтс, який теж перейнявся пошуком найманців, обороняв острів, використовуючи як гвинтівки і дробовики, а й пляшки з «коктейлем Молотова» і навіть вогнемети.
Колишній майор Британської армії Рой Бейтс не став будувати запланований парк розваг, але все ж таки використав острів у суто корисливих цілях: «Радіо Ессекса», що отримав гідне притулок, запрацювало з новою потужністю. Оскільки Сіленд знаходився поза територією Великої Британії, Бейтс мав право ігнорувати всі податки та закони про авторське право. Але радіопірат на цьому не зупинився і 2 вересня 1967 року проголосив платформу суверенною державою - князівством Сіленд (Principality of Sealand), а його правителем Князем Роєм I (Prince Roy I).Проте британська влада вирішила, що гра затягнулася, і в 1968 році до платформи підійшли патрульні катери, щоб повернути Сіленд Великобританії. Але відставний майор вирішив не здаватися і зустрів гостей запобіжними пострілами у повітря. До кровопролиття не дійшло, але проти Бейтса порушили кримінальну справу. Підсумки цього дивного процесу виявилися доленосними: 2 вересня 1968 року, рівно через рік після проголошення Сіленда, суддя Ессекса визнав, що справа лежить поза британською юрисдикцією, і виправдав Бейтса. Фактично це було визнання незалежності Сіленда, який далі розвивався як будь-яка нормальна держава: почав карбувати монету, з'явилися конституція, прапор та герб Сіленду.
Буря у склянці води
Незважаючи на стислість, історія Сіленда рясніє яскравими подіями. У 1978 році в країні стався справжнісінький путч. Йому передувало виникнення напруженості у відносинах між князем та його найближчим соратником прем'єр-міністром країни графом Олександром Готфрідом Ахенбахом (Alexander Gottfried Achenbach). Політики розходилися у поглядах на залучення в країну зовнішніх інвестицій та звинувачували один одного в антиконституційних намірах. Скориставшись відсутністю князя, Ахенбах і очолюваний ним загін найнятих голландських моряків висадився на острові. Узурпатори полонили сина Роя принца Майкла. За підтримки лояльних громадян Сіленда поваленому монарху вдалося розбити війська повстанців та повернутися до влади.
Голландців відпустили майже відразу. Як люблять говорити офіційні джерела мікродержави, «відповідно до Женевської конвенції про військовополонених», яка наказує звільняти їх одразу після закінчення бойових дій. А ось Ахенбах, громадянин Сіленда, був засуджений за державну зраду, позбавлений усіх постів та посаджений під арешт. На його щастя, у нього було друге німецьке громадянство, і влада ФРН, почувши про бурхливі події на океанській платформі, вирішила допомогу опальному міністру. Вони звернулися до британського МЗС, але той, посилаючись на рішення британського суду про те, що Сіленд знаходиться поза британською юрисдикцією, відмовився втрутитися в це питання. Німцям довелося відправляти спеціального дипломата до самопроголошеного князівства. В обмін на Ахенбаха Бейтс хотів вимагати дипломатичного визнання Сіленда, але, зрозумівши безперспективність спроби, великодушно погодився відпустити екс-графа.
| Розширення зони прибережних вод до 12 кілометрів не означало, що Сіленд почав претендувати на територію Великої Британії. Але акваторію, де зони сусідніх держав перетинаються, тепер слід ділити порівну. Карта (Creative Commons license): Wikipedia and Wikimedia Commons, створена Chris 73, вільно доступна див. |
Право на життя
На відміну від інших «іграшкових» держав, Сіленд має досить міцну правову базу. За чутками, Бейтс до захоплення платформи найняв юристів, які з'ясували, що існування Сіленду як незалежної держави є юридично легітимним. По-перше, держава має фізичну територію. По-друге, саме спорудження цієї платформи теж є законним. Рафс Тауер був побудований до набуття чинності конвенцією про міжнародне право ООН у 1982 році, яка забороняє будівництво штучних споруд у відкритому морі, а зворотної сили конвенція, зрозуміло, не має. На момент проголошення незалежності Сіленд знаходився поза територіальними водами Великобританії і був викреслений зі списків Британського адміралтейства. Немає жодного документа, який заборонив би будь-якій групі поселенців зайняти острів і проголосити на ньому будь-який державний устрій. Крім того, Великобританія рішенням суду 2 вересня 1968 сама визнала відсутність своєї юрисдикції над Сілендом. Вона могла б виникнути після розширення територіальних вод, але Бейтс блокував це рішення у відповідь розширенням вод, що належать Сіленду, і мав на це повне право.
У разі сучасного тягучого дипломатичного процесу досить поширене «мовчазне» чи недипломатичне визнання держави. Це ситуація, за якої держава не визнається офіційно, але фактично стосунки з нею вибудовуються як із визнаною. Існує безліч прикладів таких напівдержав – на слуху у нас, наприклад, Придністров'я. Щодо Сіленда також є свідчення такого визнання. По-перше, Великобританія не платить князю Рою пенсію за період, що він перебував у Сіленді. По-друге, суди Великобританії визнали свою некомпетентність і відмовилися розглядати позови проти Сіленда у 1968 та 1990 роках, після обстрілу британських судів. По-третє, МЗС Нідерландів та ФРН безпосередньо вели переговори з урядом Сіленда, тобто визнали його де-факто. І, нарешті, бельгійська пошта свого часу визнавала силендські поштові марки.
Але все ж таки Сіленд ще не держава. Згідно з найбільш поширеною сьогодні установчою теорією держав, держава стає такою лише після визнання її з боку інших держав. А Сіленд поки що не встановив дипломатичні відносини з жодною країною і не був прийнятий в жодну міжнародну організацію. Хоча хтось Ігор Попов, міністр економіки та торгівлі в уряді Сіленда, при вступі на посаду обіцяв, що Росія визнає незалежне князівство. Очевидно, Попов переоцінив свої дипломатичні таланти та зв'язки.
Багато грошей з нічого
Рой Бейтс, звичайно, дуже марнославна людина, але на створення Сіленда його спонукало не тільки марнославство, а й бажання непогано заробити. Значний дохід приносило радіопіратство, потім Бейтс зайнявся торгівлею титулами князівства. Крім того, неабияку вигоду йому приносила та обставина, що платформа де-факто офшорна зона, і князь не повинен сплачувати податки зі своєї підприємницької діяльності.
Величезні гроші за допомогою острова змогли заробити люди, які мають до нього опосередковане ставлення. Після депортації з острова вже відомий Ахенбах оголосив себе главою уряду Сіленда у вигнанні. Пізніше передав свою посаду Йоханнесу Зайгер (Johannes W. F. Seiger). При цьому уряді була створена компанія Sealand Business Foundation, яка продала більше 150 000 фальшивих силендських паспортів.
Офіційна влада самопроголошеної держави ніколи не дозволяла собі нічого подібного. Історія з паспортами набула міжнародного резонансу. На ці паспорти нерідко дипломатичні оформлялися посвідчення водія, відкривалися банківські рахунки і навіть робилися спроби купівлі зброї. Багато підроблених документів, кожен із яких коштував тисячу доларів, було продано у Гонконгу незадовго до його входження до складу Китаю. Найнеприємнішим у цьому скандалі стала справа про вбивство Джанні Версаче (Gianni Versace, 1946-1997): убивця Версаче наклав на себе руки на яхті, яка належала власнику дипломатичного паспорта Сіленда. Влада острова надала посильне сприяння слідству і після цього випадку скасували навіть офіційні паспорти.
На думку англійської газети «Daily Telegraph», не лише банківські клерки, а й прикордонники багатьох країн, у які вільно в'їжджали «сілендські громадяни», просто соромилися ставити запитання, боячись виявити своє невігластво.2000 року на території князівства розпочався небачений експеримент. Компанія HavenCo розмістила в Сіленді свій хостинг, натомість уряд зобов'язався гарантувати непорушність законодавства про свободу інформації. Таким чином компанія намагалася уникнути обмежень на Інтернет, прописаних у британському законодавстві. У «сервіси безпечного розміщення даних» вже вкладено понад три мільйони доларів. Спочатку справи йшли чудово, і Сіленд готувався стати раєм вільного Інтернету, але після 2003 прибутки стали зменшуватися. Платформа виявилася вразливою для атак хакерів, і число клієнтів повільно пішло на спад.
Дітище Бейтса увійшло в історію як перша у світі держава, що згоріла вщент. 23 червня 2006 року через коротке замикання в генераторі почалася серйозна пожежа. Треба сказати, що Великобританія, хоч і перебуває у натягнутих стосунках із мініатюрним сусідом, загасили пожежу. Але принц Майкл, син Роя та нинішній правитель острова, вважає, що відновлення інфраструктури платформи потребує нових вкладень. Зі штучним островом було пов'язано 40 років його життя, і тепер, на думку Майкла, настав час з ним розлучитися. Тим часом батько-засновник держави Рой Бейтс, якому зараз уже 85 років, сколотив чималий капітал і мирно живе в Іспанії зі своєю дружиною княгинею Сіленда Джоан. На мою думку, гідний відпочинок для одного з найоригінальніших і найудачливіших авантюристів минулого століття.
Новини партнерів
Одна з найстаріших і точно найвідоміша у світі мікродержава з'явилася на світ у далекому 1967 році. І знаєте, що найцікавіше? Ви також можете стати громадянином Сіленда - волелюбного князівства біля берегів Великобританії.
Платформа для життя
Під час Другої світової війни Великобританія робила все можливе задля зміцнення узбережжя. У рамках цієї програми на підступах було збудовано кілька платформ. На майданчику Рафс-Тауер розміщувався значний гарнізон у 200 чоловік і кілька зенітних знарядь. Ось тільки в метушні англійці звели цей Рафс-Тауер за межами своїх територіальних вод, що і послужило поштовхом до подальшого розвитку ситуації.
Парк розваг

Вже багато пізніше війни, у 1966 році, колишні воїни Педді Рой Бейтс і Ронан О'Рейллі доглянули покинуту платформу для створення парку розваг. Планам партнерів завадила сварка: Бейтс вигнав Ронана з платформи та обороняв її деякий час.
Держава пірата

Жодний парк розваг переможець будувати не став. Натомість тут планувалося розмістити піратську станцію Britain's Better Music Station, проте справа далі за плани не пішла. Проживши на платформі кілька місяців, Рой раптово оголосив про створення суверенної держави. 2 вересня 1967 року весь світ зі здивуванням дізнався про появу нового князівства – Рой назвав його Сіленд.
Проблеми з владою

Само собою, англійська влада не збиралася залишатися осторонь і віддавати своє майно якомусь там пройдисвіту. На початку 1968 року до платформи підійшли два військові катери, які були зустрінуті пострілами. Кровопролиття вдалося уникнути: Англія вирішила просто засудити Бейтса, адже формально він залишався британським підданим.
Хитрощі законників

Логічним виходом із ситуації стало б для Великобританії розширення територіальних вод. 30 вересня 1987 року про це було офіційно оголошено: тепер Сіленд потрапляв під юрисдикцію країни. Проте розумний князь відреагував на нову загрозу негайно - він також заявив про розширення території князівства, на що британські сноби вирішили не реагувати. І це була велика помилка: фактично, для решти світу Великобританія як би визнала право Бейтса на суверенне управління своєю платформою.
Афера із документами

Для міжнародної злочинності існування Сіленд стало справжнім подарунком. 1997 року Інтерпол натрапив на синдикат, який продавав фальшиві силендські документи. Дипломатичні паспорти, права водія, звичайні цивільні документи - в Європі за такими паперами примудрялися купувати зброю, відкривати банківські рахунки і влаштовувати цілі афери. Операція з блокування підроблених документів зажадала кілька років і коштувала Інтерполу близько 10 мільйонів доларів.
Невблаганна стихія

Довгий час Сіленд процвітав. Але 23 червня 2006 року історія цієї дивної держави мало не підійшла до фіналу. Раптова пожежа знищила майже всі будівлі на платформі, а відновлення інфраструктури зайняло у силендців півроку.
Монархія

Князівство керується як конституційна монархія. Главою донедавна був князь Рой I Бейтс, тепер його змінив спадкоємець, Михайло I Бейтс. Тут повноцінна конституція, прийнята 25 вересня 1975 року. Контроль життя здійснюється трьома міністерствами: внутрішніх справ, закордонних справ та у справах телекомунікацій та технологій.
Світське життя

Не треба думати, що Сіленд - лише одна з вигаданих держав. Тут є все необхідне для нормального життя: країна випускає свої марки, тут є Сілендська Англіканська церква та навіть своя збірна з футболу. Останню, щоправда, ще не визнала жодна федерація.
Генерал-адмірал-князь-президент

Після смерті Роя його спадкоємцем став єдиний син Майкл Бей. Щоправда, політик не став перебиратися на платформу і вважає за краще проводити час на території Великої Британії. У 2012 році йому надали спадковий титул Генерал-адмірал Сіленда князь Майкл I Бейтс.
Ніколи не чув про це раніше, але класна тема)
Це не просто платформа, це ціле князівство!
Дивимося фотографії та читаємо.
Фізично територія Сіленд виникла під час Другої світової війни. У 1942 році ВМС Великобританії спорудили на підступах до узбережжя серію платформ. Однією з них був Рафс-Тауер (Roughs Tower, досл. Хуліганська вежа). Під час війни там розміщувалися зенітні знаряддя та знаходився гарнізон із 200 осіб. Після закінчення військових дій більшість веж було зруйновано, але Рафс-Тауер, за межами британських територіальних вод, залишився недоторканим. У 1966 році відставний майор британської армії Педді Рой Бейтс обрав це місце для базування своєї піратської радіостанції «Britain's Better Music Station». Щоб уникнути судового переслідування з боку англійської влади, Бейтс оголосив платформу суверенною державою та проголосив себе князем (prince) Роєм I. Проголошення Сіленду відбулося 2 вересня 1967 року. Цей день відзначається як головне державне свято.
У 1968 британська влада спробувала окупувати молоду державу. До платформи підійшли патрульні катери, і князівська родина відповіла попереджувальними пострілами у повітря. До кровопролиття справа не дійшла, але проти князя Роя як британського громадянина було розпочато судовий процес. 2 вересня 1968 року суддя Ессекса виніс історичну постанову: він визнав, що справа знаходиться поза британською юрисдикцією.
У 1972 Сіленд почав карбувати монету. У 1975 набула чинності перша конституція Сіленда. З'явилися прапор та герб.
Торішнього серпня 1978 у країні стався путч. Йому передувало виникнення напруженості між князем та його найближчим соратником, прем'єр-міністром країни графом Олександром Готфрід Ахенбах (Alexander Gottfried Achenbach). Сторони розходилися у поглядах на залучення в країну зовнішніх інвестицій та звинувачували одна одну в антиконституційних намірах. Скориставшись відсутністю князя, який вів у Австрії переговори з інвесторами, Ахенбах із групою голландських громадян висадився на острові. Загарбники замкнули молодого принца Майкла у підвалі, а потім вивезли його до Нідерландів. Але Майкл утік із полону і зустрівся з батьком. За підтримки лояльних громадян країни поваленим монархам вдалося розбити війська узурпаторів і повернутися до влади.
Уряд діяло у точній відповідності до норм міжнародного права. Полонених іноземних найманців незабаром відпустили, оскільки Женевська конвенція про права військовополонених вимагає звільнення в'язнів після завершення військових дій. Організатор перевороту був зміщений з усіх постів і засуджений за державну зраду відповідно до силендських законів, але він мав друге - німецьке - громадянство, тому його долею зацікавилася влада ФРН. Британське МЗС відмовилося втручатися у це питання, і німецьким дипломатам довелося вести переговори безпосередньо із Сілендом. На острів прибув старший юрисконсульт німецького посольства у Лондоні д-р Німюллер. Князь Рой зажадав дипломатичного визнання Сіленда, але зрештою, враховуючи безкровний характер невдалого путчу, погодився на усні запевнення і великодушно відпустив Ахенбаха.
Ті, хто програв, продовжували наполягати на своїх правах. Вони утворили незаконний уряд Сіленду на еміграції (ФРН). Ахенбах стверджував, що голова Таємної Ради. У січні 1989 р. він був заарештований владою ФРН (природно, що не визнав його дипломатичний статус) і передав свою посаду міністру з економічного співробітництва Йоганнесу Зайгеру (Johannes W. F. Seiger), який незабаром став прем'єр-міністром. Переобраний у 1994 та 1999 р.
30 вересня 1987 року Сіленд оголосив про розширення своїх територіальних вод з 3 до 12 миль. Наступного дня аналогічну заяву зробила Велика Британія. Таким чином, відповідно до міжнародних норм, морська територія між двома країнами має ділитися порівну. Відсутність двосторонньої угоди, яка регулює це питання, спричинила небезпечні інциденти. Так у 1990 Сіленд обстріляв попереджувальними залпами британське судно, яке несанкціоновано підійшло до його берега.
Ім'я Сіленда без відома уряду виявилося втягнутим у грандіозну злочинну аферу. У 1997 в поле зору Інтерполу потрапив розгалужений міжнародний синдикат, який налагодив торгівлю фальшивими силендськими паспортами (сам Сіленд ніколи не торгував паспортами і не надавав політичного притулку). Понад 150 тис. фальшивих паспортів (у тому числі дипломатичних), а також посвідчень водія, університетських дипломів та інших підроблених документів було продано громадянам Гонконгу (у період його передачі під контроль КНР) та Східної Європи. У кількох європейських країнах було зафіксовано спроби відкриття банківських рахунків і навіть придбання озброєнь за силендськими паспортами. Штаб-квартира зловмисників перебувала у Німеччині, сфера діяльності охоплювала Іспанію, Велику Британію, Францію, Словенію, Румунію та Росію. «Міністром закордонних справ» псевддержави був російський громадянин Ігор Попов. У США виявився зв'язок цієї справи з убивством Джанні Версаче (вбивця наклав на себе руки на яхті, чий власник мав фальшивий силендський дипломатичний паспорт). Уряд Сіленда надав повне сприяння слідству і після цього трагічного випадку скасував паспорти.
У 2000 році фірма HavenCo розмістила в Сіленді свій хостинг, замість уряд зобов'язалося гарантувати непорушність законодавства про свободу інформації (стосовно інтернету в Сіленді дозволяється все, крім спаму, хакерських атак і дитячої порнографії). HavenCo сподівається, що розташування на суверенній території врятує її від обмежень британського інтернет-законодавства.
Положення Сіленду вигідно відрізняється від становища інших штучно створених держав. Князівство має фізичну територію і має деякі юридичні підстави на міжнародне визнання. Вимога незалежності виходить з трьох аргументах. Найбільш фундаментальним з них є той факт, що Сіленд був заснований у нейтральних водах до набуття чинності конвенцією ООН з морського права 1982 року, що забороняє будівництво штучних споруд у відкритому морі, та до розширення суверенної морської зони Великобританії з 3 до 12 миль у 1987 році. На підставі того, що Рафс-Тауер був покинутий і викреслений зі списків британського Адміралтейства, його заняття в 1966 розглядається як колонізація. Поселенці, що влаштувалися на ньому, мали повне право заснувати державу і встановити форму правління на свій розсуд. Сіленд відповідає всім критеріям державності, зазначеним у Конвенції Монтевідео про права та обов'язки держав. Згідно з міжнародними нормами, розмір держави не може бути перешкодою для визнання. Наприклад, визнане британське володіння острів Піткерн налічує лише близько 60 осіб населення.
Другим важливим аргументом є рішення британського суду 1968 про відсутність юрисдикції Великобританії над Сілендом. Жодна інша країна також не заявила про свої права на Сіленді.
За матеріалами
- Сироп ріжкового дерева - корисні властивості
- Як подовжити пальці рук: спеціальні вправи, візуальний ефект
- Невизнані держави – Сіленд
- Чи буде бігова доріжка корисною?
- Аналіз книги «Подорожі Гуллівера» (Д
- Банкрутство страхової компанії згоду
- НПФ Перший національний ПФ (АТ)
- Національний педагогічний університет ім
- Raex (експерт ра) привласнив рейтинг банку зеніт на рівні rua Дочірні та пов'язані компанії
- ФК «Пульс» – один з найбільших і найшвидше гравців ринку фармацевтичної дистрибуції Пульс сертифікати на ліки
- Кредитний калькулятор меткомбанку - розрахувати споживчий кредит
- Короткий твір після балу
- Фарид юнусів. Юнусов фарид маратович. Золоті правила інвестора
- Лікування стресу, або як позбутися почуття тривоги, страху та панічних атак
- Рослини для дитячої кімнати – обережно з вибором
- Вплив комп'ютера на здоров'я людини
- Як правильно позбутися стресової залежності
- Як вибрати зволожувач повітря для квартири: який зволожувач краще і чому
- Секрети краси, довголіття та молодості японських жінок
- Військові дочекалися підвищення зарплат