Як лікувати рак маслом обліпихи. Народні методи лікування раку молочної залози
А.Семенова "Рак можна і треба перемогти!".
Унікальний вплив рослинних олій на організм людини пояснюється не тільки складністю їх складу. Вони мають здатність відновлювати загальну рівновагу сил в організмі, підвищують імунітет, покращують циркуляцію крові, виводять токсини. Але головне, олії допомагають організму використовувати незатребувані ресурси власних сил.
У біохімічному складі лікувального масла повинні утримуватися ті речовини, в яких найбільше потребує організм онкохворого. Насамперед це вітаміни: групи В (В1 В2, В3, В6, В9), вітаміни С і D, провітаміни А, вітаміни Е, РР, К, Р, Н, U.
Вітаміни в рослинних оліях утворюють активний комплекс, що виявляє свою біологічну дію як при внутрішньому, так і при зовнішньому застосуванні - навіть при порівняно невеликих їх дозах. Вони стимулюють обмінні процеси, нормалізують функції залоз внутрішньої секреції, вироблення гормонів.
Рослинні джерела вітамінів вам вже відомі, а більшість відповідних їм масел можна придбати сьогодні в аптеках, попередньо ознайомившись з анотацією, де описані склад і властивості препарату.
Олії обліпихи, м'яти, евкаліпта, розмарину, фенхелю, герані, базиліка, сосни, ялиці, кедра, ялівцю, меліси, полину, троянди, часнику, шавлії, чебрецю, ромашки, фігового дерева (інжи-ра), коноплі , льону, батату, топінам-буру, насіння чорної редьки, цикорію, каперсів, сої, сочевиці, ісопу, кануферу, кмину, майорану, корі-андру, кропу, хрону, настурції, аронії, ірги, ши-півника, каштану пекана, арахісу, імбиру, какао, кавового дерева, авокадо, унабі, білої лілії та бузку відмінно зарекомендували себе в онкології при внутрішньому та зовнішньому застосуванні. У лікуванні онкологічних захворювань можливе використання інших масел. Я назвала лише ті, що апробовані.
Підібрати масло певної рослини можна виходячи з терапевтичних даних самої рослини. Літератури з фітотерапії з довідковими відомостями сьогодні вже достатньо, і кожен може сам визначити, що йому потрібно, - залежно від локалізації пухлини. Наприклад, пухлина торкнулася ендокринних органів. Локалізація – щитовидна залоза. У щитовидній залозі можливі кілька патологій - дифузна гіперплазія (дифузний зоб), осередкова гіперплазія (аденоматозний зоб), аденома, рак.
Морфологічні рубежі між гіперплазією та неоплазією, між доброякісністю та злоякісністю тут бувають особливо нечіткими. Тому аденома може проявитися, з одного боку, у вигляді раку, а з іншого — у вигляді осередкової гіперплазії. Для маслотерапії не так вже й важливо – рак це чи не рак. Тому ми вибираємо (за даними анотації) ефірну олію, що покращує нашу нейроендокринну регуляцію. Всі епітеліальні пухлини щитовидної залози відреагують на процедуру втирання такої олії безумовно позитивно, якщо немає протипоказань індивідуального характеру до цієї рослини (алергії і т. д.)
У нашому конкретному випадку зі щитовидною залозою показаний часник. Його масло регулює функцію щитовидної залози, має адаптогенну дію. Включаємо масло часнику в курс маслотерапії, долучивши до комплексного лікування захворювання вплив на пухлину ззовні, через шкіру. (Нагадаю, часник відносять до дуже цінних лікарських засобів. Його включають до складу різних «рецептів молодості», його вважають дуже рідкісними і дорогими ліками там, де він важкодоступний і дорогий. Ми ж, маючи можливість вживати його кожен день, та ще й у натуральному вигляді, як правило, нею нехтуємо.)
Таким же чином підбираємо й інші олії, вивчивши їх властивості та враховуючи локалізацію пухлини.
Так, такі олії існують. Насамперед це рослинні олії.
За багатством корисних жирних кислот (лінолевої та ліноленової), так необхідних нашому організму, з ним не може зрівнятися навіть соняшникове і бавовняне, - хіба що соєве.
Крім кислот у кукурудзяній олії багато інших, не менш корисних речовин, у тому числі й біологічно активних, що знижують рівень холестерину в крові. Багато вітаміну Е – природного «оживителя» клітин, що перешкоджає старінню. Цього вітаміну в кукурудзяній олії в 10 разів більше, ніж в оливковій, і в 100 разів - ніж у яловичому жирі.
Кукурудзяна олія знижує рівень холестерину в крові, очищає стінки судин, надає їм еластичність.
Дворазовий щоденний прийом (за сніданком та вечерею) по 1 ст. ложці цієї олії захистить організм від багатьох бід.
За східною термінологією, природа оливкової олії «гаряча і волога».
Великими лікувальними властивостями володіє, як не дивно, не свіже оливкове масло, а старе («старим» вважається масло, яке зберігалося більше року). Виявляється, чим вона старша, тим більше зростає його сила та корисні властивості.
Вважається, що оливкова олія не дозволяє свинцю затримуватись в організмі. Не дарма ж раніше воно обов'язково включалося в раціон робочих свинцевих заводів.
З точки зору дієтологів-натуропатів, оливкове легше за інші олії засвоюється організмом. На їхню думку, людина, яка серйозно ставиться до свого здоров'я, просто зобов'язана щодня додавати її в їжу. Тим більше що, за офіційною медичною статистикою, у жінок, які користуються оливковою олією для приготування їжі хоча б один раз на день, ризик виникнення раку молочної залози знижується вчетверо, а у тих, хто вже страждає на це захворювання, самопочуття при регулярному прийомі оливкової олії значно покращується.
Жодне по-справжньому вдале чищення печінки «закритим дренажем» не обходиться без оливкової олії. Оскільки воно має здатність розширювати жовчні протоки.
Якщо приймати його за 1 ст. ложці, запиваючи підсолодженим лимонним соком, то максимальний вихід отрут і токсинів з печінки вам забезпечений в самі короткі терміни.
Очищаючі процедури краще проводити за 2 години до їжі 2 рази на день. У ці дні, звичайно ж, треба дотримуватися щадного режиму.
Зовнішньо воно використовується для лікування ран і опіків, лишаїв, тріщин шкірних покривів, кровотеч. Внутрішнє лікування - при хронічних запорах і як легкий проносний засіб (1 - 2 ст. ложки на ніч).
Лляна олія давно вже користується повагою у фармацевтів і використовується для приготування рідких мазей. Наприклад, воно входить до складу препарату «Лінетол», який є сумішшю етилових ефірів ненасичених і насичених жирних кислот.
Чим хороша ця жовтувата маслоподібна рідина? Тим, що активно втручається в ліпідний обмін, сприяє зменшенню холестерину в крові, тому застосовується для лікування та профілактики атеросклерозу. У цьому випадку його приймають щоденно по 1 - 1,5 ст. ложки 1 раз на день перед їдою.
«Лінетол» застосовується також зовнішньо для лікування променевих уражень шкіри та термічних опіків. Застосування його в цьому випадку сприяє швидкому загоєнню уражених тканин. Мазь наноситься рівним шаром на уражену ділянку шкіри, після чого накладають пов'язку з емульсією риб'ячого жиру. Пов'язку змінюють щодня, але при цьому 1 — 2 нижні шари марлі не видаляють, щоб зайвий раз «не турбувати» рану. Просто просочують ці шари "Лінетолом". Іноді лікарі рекомендують накладати мазь без пов'язки. Це зручно для «лежачих» хворих.
На основі лляної олії готують ще один препарат - Лінол. Крім жирних кислот і олії туди входить метиловий ефір.
Застосовують його при вологому радіоепідерміті, що виникає як ускладнення при променевій терапії.
Всі вищеперелічені олії чудово поєднуються між собою і доповнюють одна одну. Тому застосовують і складні комбінації з двох, а то й відразу трьох олій. Крім того, їх ще називають іноді «базовими» маслами, тобто, використовуючи як основу соняшникову, оливкову, лляну або кукурудзяну, можна приготувати безліч інших масел.
Горіхове масло, в принципі, можна купити в готовому вигляді. Якщо ваші фінансові можливості цього не дозволяють, спробуйте приготувати це масло в домашніх умовах. Це неважко здійснити, маючи під рукою будь-яку «базову» олію.
100 г волоських горіхів залити 1л рослинної олії (краще використовувати лляну та соняшникову). Наполягати два тижні у закритому посуді. Частіше збовтувати.
Якщо немає можливості чекати два тижні, можна роздобути горіхову олію, видавлюючи її з ядер у часнику або ступці.
Горіхове масло завжди вважалося кращим засобом від гангрени, бешихи.
Олія, як і самі горіхи, корисна при атеро-склерозі (ненасичені жирні кислоти, які містяться в цьому маслі, сприяють його попередженню), гіпертонії, діабету, підвищеної кислотності, захворюваннях печінки, щитовидної залози, нирок, застарілих виразках, хронічних ко-літах, що супроводжуються запорами. Горіхове масло особливо необхідно літнім людям для підтримки повноцінного обміну речовин у тканинах шкіри.
Офіційна медицина використовує препарат «Юг-лон», приготований на основі горіхової олії (у вигляді мазі, розчину або суспензії), для лікування туберкульозу шкіри та інших шкірних захворювань.
Обліпиха, яка за вмістом аскорбінової кислоти і вітаміну Е перевершує багато плодово-ягідних культур, чудово культивується на присадибних ділянках і навіть у кімнатних умовах.
Олія продається в аптеці. Але «промисловий» варіант не є суто обліпиховим. При переробці до нього додаються деякі специфічні речовини. Тому я рекомендую вам самостійно приготувати масло обліпихи, тим більше що
зробити це дуже просто.
Існує кілька способів.
1. Плоди збирають восени, коли вони досягають максимальної стиглості, просушують. Потім віджимають сік (у ступці або через соковижималку). Проціджують його, відстоюють. Масло, що спливло на поверхню при відстоюванні, вичерпують.
Отримане таким чином масло вважається найбільш якісним.
2. Метод алтайських садівників. Зібрані в листопаді плоди перебирають, залишаючи лише цілі, просушують, розклавши в один шар на чистій тканині. З ягід вичавлюють сік, а «вичавки» — шкірки та зерна — підсушують до сипучого стану. Їх поміщають у скляний або емальований посуд і заливають тонким шаром підігрітого до 60 ° С рослинного масла. Суміш ставлять у темне місце на 1,5-2 тижні. Потім олію віджимають, дають відстоятись. Якщо у дні утворюється осад, зливають до його зникнення.
Отримане таким чином масло зберігається не більше року при температурі 4-6 °С.
У лікуванні дерматитів різного походження (екзема, вовчак, ускладнення після курсу опромінення) масло обліпихи використовується як саме по собі, так і в поєднанні з каротином. Останній додається у кількості 1,5-2 мг на 1 мг олії. Приймають внутрішньо на шматочку хліба чи молоці перед їжею. І використовують зовнішньо, як примо-чек. Для цього пошкоджене місце очищають, наносять піпеткою олію, потім накладають марлеву пов'язку. Пов'язки міняють за день.
При лікуванні різних виразок перед нанесенням олії їх бажано обробити розчином пеніциліну.
В аптеці можна купити препарат «Облікол» - колагенна плівка, просочена маслом обліпихи. Застосовується для лікування ран та опіків. Така плівка, покриваючи рану, поступово розсмоктується до повного її загоєння.
Беручи участь в обміні речовин, незамінні поліненасичені жирні кислоти, які містяться в тваринних оліях, впливають на різні фізіологічні процеси, сприяють швидшій адаптації організму до несприятливих факторів навколишнього середовища, підвищують опірність до інфекцій. Крім того, вони підтримують еластичність стінок кровоносних судин, що перешкоджають відкладенню в них холестерину, затримують розвиток атеросклерозу та передчасне старіння.
Більшою чи меншою мірою ці властивості мають всі жири при грамотному використанні. Але за своїми лікувальними властивостями жоден не може зрівнятися з вершковим маслом.
Вершкове масло — як джерело енергії, а й постачальник життєво необхідних організму речовин: незамінних поліненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової та інших.), жироподібних речовин (фосфатидів, холестерину, фітостеринів та інших.) та низки вітамінів.
Звичайно, все вищезгадане відноситься тільки до якісного масла.
Тому, якщо у вас є така можливість, спробуйте самі приготувати вершкове масло, щоб повністю бути впевненим у його «чистоті». Робиться воно так.
Свіжі вершки з вмістом 25-30% жиру пастеризують при температурі 85-87 ° С (нагрівають до цієї температури в каструлі з окропом), охолоджують до 6-8 ° С і витримують 8-10 годин. Потім вершки підігрівають взимку до 10-14 ° С, а влітку до 7-10 ° С і збивають. Пахту видаляють, а масляні зерна, що утворилися, промивають 2-3 рази кип'яченою і охолодженою водою. При кожному промиванні масляні зерна треба витримувати у воді 10-15 хвилин. Після промивання їх перетворюють на однорідну масу.
На виготовлення 1 кг олії витрачається молока: за вміст у молоці 3% жиру — 30 л; 3,5% - 25,6 л; 4% - 22,3 л; 4,5% - 19,7 л.
На основі такої олії можна приготувати особливі, дуже смачні ліки - так звану «де-гу» рецепт якої описаний ще в «чжуд-ши»: взяти 100 г свіжоприготовленого вершкового масла, 400 г нутряного свинячого сала, 400 г цукру, 100 г какао, 8 яєчних жовтків, 3 склянки вершків. Жовтки, сливки, какао збити разом, масло і сало розігріти. Все разом кип'ятити до тестоподібного стану, як для млинців. Пити 3 десь у день 1 ст. ложці.
При хворобах легень і серця корисно тричі на день пити масляні ліки, приготовані за цим рецептом. Ці ліки — чудовий стимул і для імунної системи людини, особливо коли організм ослаблений і потребує додаткової підтримки.
Якщо до приготовленого будинку вершковому маслу додати ті чи інші рослинні компоненти, отримають ліки на будь-який смак. Пропоную вашій увазі деякі з них.
1 ст. ложку дрібно нарубаних або пропущених через м'ясорубку листя кропиви змішати зі 100 г м'якого вершкового масла. Додати за смаком трохи тертого хрону або листя і квіткових головок конюшини.
М'яке вершкове масло змішати з дрібно нарізаним пір'ям зеленої цибулі або нарубаною цибулею. У олію краще додати трохи сметани.
Олія з петрушкою або кропом
М'яке вершкове масло|мастило| збити з|із| нарубаною петрушкою або кропом і 1 ч. ложкою кислого (найбільше лимонного) соку.
М'яке вершкове масло змішати з невеликою кількістю подрібненого часнику і великою кількісною дрібно нарубаною зеленню (1 ст. ложка на 100 г олії). Можна додати 1 ч. ложку лимонного соку.
Стародавні медики називали ефірні олії «живи-тельним соком рослин». Рослини накопичують ці олії у невеликих залозках. Олії ці надзвичайно легкі, мають сильний запах, майже нерозчинні у воді, але розчиняються у спиртах, оліях, смолах.
Ароматичні рослини - ті, що містять ефірну олію в надмалих дозах, - ростуть всюди. Але справжні «ефіроносні» рослини можна знайти лише у субтропічних країнах.
Багато ефіроолійних рослин добре вам знайомі як кулінарні приправи (кмин, аніс, петрушка, кріп). Отримане з них методом відгону з водяною парою ефірна олія за своїми лікувальними властивостями не знає собі рівних. Воно відноситься до тих небагатьох виняткових лікарських засобів, за допомогою яких здійснюється зв'язок організму з природою.
Дія ароматичних ефірних масел можна розділити на два напрямки: фізіологічний та психологічний.
Відповідно до градації французького парфумера П'є-се, ефірні олії відрізняються за «тональністю».
Олії верхньої тональності - масла, що швидко випаровуються, зі свіжим ароматом, збуджують органи почуттів: апельсин, жасмін, іланг-іланг.
Олії середньої тональності відрізняються менш вираженою летючістю. Вони більше впливають на функції внутрішніх органів. Це олії анісу, ромашки, камфори, фенхелю.
У олій низької тональності леткість ще менш виражена. Вони мають розслаблюючу дію. Це олії ялиці, кедра, сосни, сандалового дерева.
Як застосовувати ефірні олії при лікуванніонкозахворювань?
Найкраща підтримка, яку ви самі можете надати собі у хворобі, – це регулярний прийом ароматерапевтичних ванн.
Гаряча ванна сама по собі є сильним навантаженням для тіла. Тим більше ванна, «ускладнена» різного роду ароматичними та лікарськими добавками. Тому перше правило – не зловживати!
Температура води в такій ванні не повинна перевищувати нормальну температуру тіла, тобто 36-37 °С.
Тривалість ванни – не більше 10-20 хвилин. А оскільки вилазити з такої чудової запашної суміші вам напевно не захочеться, заздалегідь підготуйте своїх домашніх до несильного вилучення вас звідти. Від надто тривалої ароматичної ванни ефект буде прямо протилежним очікуваному у зв'язку з великим навантаженням на серце.
Приймаючи ванну, не полінуйтеся масажувати своє тіло під водою, захоплюючи шар олії з поверхні. Після ванни не варто обполіскуватися, краще промокнути вологу з поверхні тіла м'яким гігроскопічним рушником. Курс прийняття такої ванни - 2-3 дні.
Кількість ефірних масел на повну ванну води - 8 крапель, ванна для рук і ніг - 4 краплі на відро води, можна додати жменю морської солі. Сидяча ванна – 2 краплі на таз.
дозу ефірної олії або суміші ефірних олій (зазвичай до 10 крапель) змішати з 200 мл молока,
Кефіру, збитих вершків або з медом (не більше двох ложок). Все це влити у воду. Ефірне масло можна додати в слабоароматизований
1 шампунь для створення піни Якщо є морська
сіль, то дозу ефірних олій необхідно змішати
з 2-3 ложками солі та використовувати для приготування ванни.
Ще один метод Тибету - взяти трохи отру-бей, насипати в полотняний мішечок, накапати масло в висівки і підвісити на ванну. Які вибрати олії для таких ванн? Краще всього для зняття стресу, нервозності, для позбавлення від депресії і страхів підходять масла троянди, ялини, ялиці, м'яти, сосни, кипарису, лимону, лаванди.
Курс лікування методом втирання масел триває зазвичай 1 місяць, але може бути продовжений, якщо стан хворого не покращується. Нагадаю, що результати маслотерапії залежать від декількох факторів: правильного підбору масел, ретельної підготовки шкіри до втирання, системи харчування під час лікування. У цілому, повторюся, це довга виснажлива праця, але заради здоров'я варто постаратися.
Саме по собі втирання масел - нескладна процедура, хоча не можна забувати одного: масаж при злоякісних пухлинах абсолютно протипоказаний.
Людям, які не страждають на онкологічні захворювання, навпаки, дуже корисно поєднувати втирання рослинних олій з різними видами масажу. Йдеться про класичний масаж, і сегментарно-рефлекторний, і точковий, і баночний, і масаж шиацу. Маслотерапію під час масажу добре сприймають діти; вона застосовується навіть у біоенергетиці. І у всіх цих випадках дає високий лікувальний ефект, а головне – сприяє профілактиці онкологічних захворювань.
Онкохворим же маслотерапія показана подвійно, але без масажу: шляхом легкого втирання олії у певні ділянки шкіри. Масло втирається повільними круговими рухами за годинниковою стрілкою: спочатку вздовж середньої лінії голови (там, де проходить центральний проділ); потім таким же чином - у підошви ніг; під колінами; під мишками; вздовж хребта; у ніс та навколо носа; у вуха та долоні, пальці обох рук і нарешті — у ме-сто локалізації самої пухлини.
Необхідно пам'ятати: один вид масел можна застосовувати від 3 до 7 днів; олії потрібно міняти, щоб організм не встиг звикнути.
Чесно зізнаюся, я довго сумнівалася: чи варто розповідати вам, дорогі читачі, про метод, що називається гіпертермія, метод досить новий і маловідомий поки в практиці лікування пухлин. Але потім вирішила: чи стоїть! Я не буду висловлювати своєї думки про користь або ж марність цієї методики, я просто розповім вам про те, що вважав за потрібне деякий час тому розповісти досить відомий фахівець у питаннях онкологічних захворювань Геннадій Гарбузов. Адже зайвих знань не буває, правда?
За 2004 рік
Рак... Більшість людей сприймає цей діагноз як смертний вирок. Справді, незважаючи на певні здобутки сучасної медицини, від раку щороку помирають тисячі людей. Тим часом існують реальні факти, що свідчать про те, що багато форм онкологічних захворювань досить успішно лікуються. Оскільки рак – системне захворювання всього організму, то й методи його лікування мають бути всебічними, комплексними. Найкращий варіант - розумне поєднання методик, які застосовуються як в офіційній, так і в альтернативній медицині, що враховують індивідуальність кожного хворого. В даний час все більше практичних онкологів схиляється до думки про користь лікарських рослин у комплексному лікуванні раку. Позитивний вплив трав на організм підтверджується численними науковими дослідженнями, що проводяться в різних, у тому числі зарубіжних, медичних установах. Ми продовжуємо публікацію серії матеріалів, присвячених фітотерапії цілого ряду онкозахворювань. Їхній автор – фітолог Андрій ЗАЛОМЛЕНКОВ – має великий стаж практичної діяльності в цьому напрямку. Створюючи на основі власноруч заготовлених лікарських рослин цілющі фітозбори, він досяг хороших результатів у терапії злоякісних новоутворень. Сьогодні в центрі нашої уваги одне з найпоширеніших онкозахворювань – рак молочної залози.
Рак молочної залози – захворювання, найбільш поширене серед жінок молодого та середнього віку. За статистикою, найбільше цієї недуги схильні мешканки високорозвинених країн: США, Данії, Німеччини, Великобританії, Прибалтики. До зони ризику за ймовірністю захворювання на рак молочної залози потрапляють також Румунія, Корея, деякі африканські країни та середньоазіатські країни колишнього СРСР. Як правило, ефективні результати лікування досягаються лише на ранніх стадіях захворювання. Щоб не прогаяти момент і вчасно приступити до лікування, кожній жінці дуже важливо знати основні симптоми, що свідчать про розвиток раку молочної залози, а також причини його виникнення.
Фактори ризику
ПІДМІЧЕНО, що найчастіше рак молочної залози розвивається у жінок, які проживають у великих мегаполісах. І це невипадково. Адже встановлено, що першочерговою причиною раку молочної залози є стреси. А вони, як відомо, найбільш характерні для великих міст з їхньою повсякденною суєтою і шаленим ритмом життя.
Друга причина, що сприяє розвитку цього захворювання, – вік. Що старша жінка, то більша ймовірність розвитку раку молочної залози. Наприклад, на 100 тисяч мешканок розвинених країн у віці до 35 років припадає 12 хворих, від 35 до 40 років – 35, від 40 до 45 років – 74, понад 75 років – 180 і більше жінок.
Не на останньому місці серед причин виникнення раку молочної залози стоять травми. Це дуже серйозний фактор, що провокує, якого треба остерігатися. Причому йдеться не лише про якусь тяжку травму, отриману, скажімо, під час дорожньо-транспортної пригоди або падіння. Фатальну роль може зіграти на перший погляд абсолютно невинна травма, що не залишає помітних слідів. Вас випадково штовхнули в автобусі, в магазині або ваш сексуальний партнер перестарався з ласками... Якщо ваші груди потрапили в область якихось відчутних механічних впливів - тиску, удару, забиття, у майбутньому це може стати причиною вкрай небажаних наслідків. До провокаційних факторів відноситься і носіння тугого ліфчика, що перешкоджає нормальному розвитку молочних залоз.
Слід знати, що правильне функціонування будь-якого органу – запорука його нормального розвитку. Порушення природних функцій завжди позначається негативно на здоров'я. Доведено, що рак молочної залози буває частіше у жінок, які не народжували, або у тих, хто не годував дітей груддю. І навпаки, якщо жінка часто народжує, годує грудьми довго, то умов виникнення раку молочної залози практично немає. Це підтверджують дані наукових досліджень про. Наприклад, у монахинь, які ніколи не народжували, рак грудей виникає у 3 і більше разів частіше, ніж у інших жінок. А в таких регіонах, де традиційно у сім'ях багато дітей (Туркменія, Бурятія, південь Казахстану, деякі азіатські та африканські країни), це захворювання майже не трапляється.
Існує прямий зв'язок між ожирінням, гіпертонією та збільшенням ризику появи пухлини молочної залози. У таких хворих порушений як жировий обмін, а й функції яєчників. Виникає сполучний ланцюжок: гіпофіз – яєчники – молочна залоза – дисгормональні порушення. У результаті розвивається рак грудей. Так що спосіб життя та харчування також відносяться до важливих причин виникнення цього захворювання.
Приводом для розвитку пухлинного процесу в молочній залозі може бути перервана вагітність. Багато жінок у боротьбі з небажаною вагітністю віддають перевагу аборту, вважаючи його безпечнішим порівняно з прийомом гормональних контрацептивів. Це явна помилка. По-перше, правильно підібрані контрацептиви нового покоління не викликають побічних ефектів, а навпаки, захищають від пухлин молочної залози. По-друге, коригування гормонального фону контрацептивами під час менопаузи сприятливо впливає на весь організм.
По-третє, аборт, як правило, є великим фактором ризику, особливо на пізніх термінах вагітності. Це випливає з того, що при настанні вагітності молочні залози збільшуються і починають готуватися до лактації. При штучному перериванні виношування плода у ряді випадків тканини грудей продовжують ріст, який може перерости у злоякісний. До того ж жінка, яка зробила аборт, ризикує залишитися безплідною через супутні йому запальні процеси.
Для того, щоб виявити рак молочної залози в ранній стадії його розвитку, жінкам після 45 років необхідно хоча б раз на рік відвідувати мамолога та гінеколога. Крім того, треба регулярно проводити самоконтроль молочних залоз, звертаючи увагу на те, чи не змінився колір шкіри (особливо в області сосків), форма сосків, чи не з'явилися набряки. Звертайте увагу на збільшення або зменшення однієї із залоз. Зміни рівня їх розташування стосовно один одному також свідчать про загрозу виникнення передракового стану. Рекомендується одночасно з оглядом грудних залоз регулярно оглядати бюстгальтер. Поява на ньому слідів виділень теж має стати приводом для візиту до гінеколога чи онколога.
Зазвичай після проведення спеціальних досліджень кожної хворий складається індивідуальний план лікування, з стадії захворювання, поширення пухлинного процесу, наявності метастазів, віку пацієнтки і супутніх захворювань. Лікування проводиться хірургічним, променевим, гормональним та хіміотерапевтичним методами, включаючи фітотерапію.
Хороший терапевтичний ефект при комплексному лікуванні раку молочної залози та мастопатії дають такі рослини.
Чим лікували Іллю Муромця
ОЧИТОК великий (у народі його називають по-різному: заяча капуста, скрипун, жива трава, вороння сало) - багаторічна трав'яниста рослина висотою 20-60 см. Стебло дерев'янисте, пряме, що гілкується тільки в суцвітті. Листя товсте і соковите, вкрите восковим нальотом, немов змащене жиром, приємне, кислувате на смак. Квітки дрібні білі або жовті, зібрані на верхівці стебла у густе суцвіття.
Іноді зустрічається й інший вид – очиток пурпуровий, який відрізняється більш високим стеблом (до 80 см) та квітками рожево-пурпурового кольору. Листя у цього виду очитку довгасте з клиноподібною основою. Цвіте очиток все літо з червня до вересня. Зустрічається в основному в європейській частині Росії, Західного та Східного Сибіру, на Далекому Сході. Місця зростання - узлісся соснових лісів, схили ярів, заливні луки, глинисті та кам'янисті схили пагорбів.
Для лікування застосовують листя, стебла, квіти та коріння рослини. Траву збирають під час цвітіння, коріння – у вересні – жовтні. Очиток великий є біогенним стимулятором. Він посилює обмінні процеси в тканинах, забезпечує їх регенерацію, надає загальнотонізуючу та протизапальну дії. За однією з версій, билинного російського богатиря Іллю Муромця мандрівники вилікували від паралічу соком саме цієї рослини. Невипадково сік очитку називають у народі живою водою.
Для отримання живої води (соку свіжої трави очитку) треба зрізати надземну частину рослини, добре промити траву кип'яченою водою, пропустити через м'ясорубку та віджати сік через марлю чи капрон. До нього додати горілки, що становить п'яту частину від загального обсягу, потім профільтрувати та пити по 1 ст. ложці 3-5 разів на день до їди. Цей препарат має хороший терапевтичний ефект не тільки при раку молочної залози. Його використовують зовнішньо для полоскань, аплікацій на рани, опіки, пухлини, бородавки та мозолі (2-3 рази на день), а також приймають внутрішньо при ішемічній хворобі серця, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічних гепатитах та холециститах.
З корінців (клубнів) очитку готують настоянку. 50 г сухих бульбочок подрібнюють, заливають 0,5 л горілки, настоюють у темному теплому місці 2 тижні, фільтрують і приймають по 1-2 ч. ложки 3-4 рази на день до їди.
Ай та лопух!
ЛОПУХ великий - всім добре відома трав'яниста рослина заввишки до 1,5-2 метрів. З лікувальною метою використовують листя, квіти, коріння, насіння і свіжий сік рослини. Коріння заготовляють у вересні - жовтні або напровесні, до розпускання листя. Їх добре промивають у холодній воді, ріжуть на невеликі шматочки та сушать у тіні. Вважається, що препарати з лопуха мають сильні протипухлинні властивості при раку різної локалізації, а також при доброякісних новоутвореннях - кістах, поліпах, міомах.
Крім цього настої, відвари і настойки з лопуха мають сечогінну, потогінну, жовчогінну, антиалергічну, антимікробну, болезаспокійливу дію. Вони призначаються при виразці шлунка, хронічних гастритах, колітах, сечокам'яної та жовчнокам'яної хвороби, геморої, ревматизмі, діабеті, екземі, висипах, шкірному свербіні, фурункульозі, опіках, укусах отруйних комах, випаданні волосся.
Дуже корисний свіжий сік лопуха. Для цього надземну частину рослини ретельно миють, обполіскують кип'яченою гарячою водою, пропускають через м'ясорубку та віджимають сік. Для консервації і тривалого зберігання додають 40% спирт (п'яту частину від загального обсягу отриманого соку) і приймають цей розчин всередину по 1-2 ст. ложки 3-4 десь у день їжі.
Готують також настій із листя лопуха: 1 ст. ложку сухого листя заливають склянкою окропу, настоюють 3 години в термосі, потім проціджують і приймають внутрішньо по 1 ст. ложці 4-6 разів на день до їди.
Відвар коріння: 1 ст. ложку подрібненого сухого коріння залити 300 г гарячої кип'яченої води, варити на водяній бані 30 хвилин, охолодити 15 хвилин, процідити, приймати по третині або половині склянки 3-5 разів на день до їди.
Настоянка квіток: склянку свіжих квіток подрібнити, залити 0,5 літра горілки, наполягати у темному теплому місці 2 тижні, профільтрувати, приймати по 1 ч. ложці з 50 г води 3-4 рази на день за 15 хвилин до їди.
Порошок із насіння: зріле насіння підсушити, змолоти в кавомолці, приймати по 0,5-1 ч. ложці 2 рази на день за 1 годину до їди.
Масляний екстракт з коріння: 50 г порошку з сухого коріння лопуха залити 250 г рослинної олії, варити на водяній бані 25 хвилин, настояти 10 днів, процідити через марлю або капрон, використовувати зовнішньо для змащування уражених ділянок шкіри (при раку молочної залози прикладати у вигляді компресу до грудей).
Грудник на груди
ПІДМАРЕНИК справжній (народні назви: жовта кашка, липушник, медівник, червишник, сироваткова трава, немовля) - багаторічна трав'яниста рослина з гіллястим кореневищем і тонкими ребристими стеблами. Листя вузьколінійне, темно-зелене, гостре. Квітки дрібні, золотаво-жовті, зібрані у довгі густі волоті. Висота рослини – до 80 см. Цвіте у червні – липні. Зустрічається повсюдно по луках та степових схилах. Для лікувальних цілей використовується трава та сік зі свіжої рослини.
Підмаренник має в'яжучу, сечогінну, протизапальну, знеболювальну та ранозагоювальну дію. Він також заспокоює нервову систему, показаний при болях у шлунку, жовтяниці, водянці, епілепсії, істерії, спазмофілії, атеросклерозі, подагрі, імпотенції, при шкірних захворюваннях – золотусі, висипах, фурункулах, ранах, виразках, опіках.
Настій: 1 ст. ложку сухої трави підмаренника настоюють 4 години на 2 склянках окропу, проціджують, приймають по 0,5 склянки 3-4 десь у день їжі. Для зовнішнього застосування використовують міцніший настій (3-4 ст. ложки трави на 0,5 л окропу).
Порошок із сухих квіток приймають внутрішньо по 2-3 г 3-4 рази на день до їди.
Кашку зі свіжих квіток накладають на уражені ділянки шкіри 2-3 десь у день.
Свіжий сік приймають внутрішньо по 30-40 крапель 3-4 десь у день, і навіть змащують їм хворі місця.
Мазь: 10 г порошку із сухих квіток розтирають з 50 г несоленого вершкового масла, настоюють протягом 7 днів, потім підігрівають, проціджують через марлю і використовують зовнішньо.
Колючий лікар
ТАТАРНИК колючий - трав'яниста, павутинно-шерстиста рослина з гіллястим стеблом. Листя велике, повстяно-опушене, колючі. Квіткові кошики поодинокі, кулясті, з лілово-пурпурними квітками. Висота рослини 1,5-2 метри. Цвіте зазвичай у червні – серпні. Татарник широко поширений у європейській частині країни, у Західному Сибіру та Середній Азії. Росте, як правило, вздовж доріг, степовими і піщаними схилами, на пустирях, біля житла, на городах.
Для лікувальних цілей збирають листя, квіти, насіння, свіжий сік та коріння рослини. У листя перед сушінням обрізають колючки і роздавлюють центральну товсту жилку. Сушать рослину в тіні.
Препарати цієї рослини мають сечогінну, протимікробну, кровоспинну, ранозагоювальну дію, активізують роботу серця, підвищують тиск і тонізують нервову систему. Татарник дає блискучі результати при лікуванні пухлин різного походження, має метастазоподавляючі властивості і призначається як профілактичний засіб після операцій з видалення злоякісних пухлин. Препарати з татарника надають бадьорість хворим і не надають токсичного впливу навіть за тривалого використання.
Свіжий сік: з молодого листя зрізають колючки, пропускають через м'ясорубку, додають трохи кип'яченої води та віджимають сік. Для тривалого зберігання додають горілки (п'яту частину загального обсягу), зберігають у холодильнику. Приймають внутрішньо від 1 год. до 1 ст. ложки до і після операції довго (кілька місяців) 3 десь у день їжі.
Кашку зі свіжого листя накладають на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на день.
Настій з листя та квіток: 1 ст. ложку сухого подрібненого листя і квіток заливають 300 г окропу, настоюють у термосі 2-3 години, проціджують, приймають по третині або половині склянки 3-4 рази на день до їди. Більш міцний настій застосовують зовнішньо для компресів, аплікацій та обмивань. На цьому ж настої замішують лікувальну глину і застосовують зовнішньо (накладають коржі 2 рази на добу).
Настоянка: 100 г сухих квіток заливають 0,5 літра горілки, настоюють у темному теплому місці протягом 14 днів, періодично струшуючи, фільтрують. Приймають внутрішньо по 1 ч. ложці 3-4 десь у день із 50 р води. Розведена кип'яченою водою настойка використовується зовнішньо для полоскань, аплікацій та обмивання уражених ділянок.
Відвар коренів: 60 г сухого коріння подрібнюють, заливають 3 склянками окропу, варять на повільному вогні 30 хвилин, охолоджують 45 хвилин, проціджують. Приймають від 0,5 до 1 склянки 3 десь у день їжі.
Наготкові секрети
КАЛЕНДУЛА (нігтики лікарські) - трав'яниста однорічна рослина заввишки до 50-60 см, що повсюдно зустрічається на дачних ділянках, у садах та на міських клумбах. Вирощується в основному в естетичних цілях (його яскраві жовто-жовтогарячі квіти радують око до глибокої осені), воно служить прекрасною лікарською сировиною.
Календула застосовувалася внутрішньо і зовнішньо при ракових захворюваннях ще Стародавньому Римі. Препарати з цієї рослини не тільки ефективно розсмоктують пухлини різної локалізації, але й гальмують розвиток будь-яких запальних процесів, загоюють рани та виразки, посилюють виділення жовчі, сечі, поту, є кровоочисним та заспокійливим засобом, знижують тиск, знімають спазми шлунка та аритмію серця. гіпертонію, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий та хронічний панкреатит, холецистит, гепатит, ерозію шийки матки.
Настойка: сухі квіткові кошики заливають 70% спиртом у співвідношенні 1:10, настоюють 2 тижні, фільтрують, приймають внутрішньо по 20-40 крапель з водою 3-4 рази на день до їди.
Настій: 1 ст. ложку сухих квіток календули заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, п'ють по 50-100 мл 3-4 десь у день їжі.
При раку грудей особливо рекомендується застосовувати мазь з квіток календули: 30 г квіток змішують з 20 г трави полину "боже дерево" та 15 г листя квітучої блекоти. Суміш ретельно подрібнюють, додають 70 г червоного портвейну та 100 г несолоного топленого свинячого жиру. Суміш ставлять у керамічному горщику в духовку, герметизують кришку тестом, томлять 30 хвилин, проціджують. Отриманою маззю змащують груди двічі на добу.
Наготкове масло: скляну банку щільно набивають свіжими квітками календули, закривають і виставляють на сонці на 7-10 днів. На дні банки накопичується масляниста рідина оранжевого кольору із приємним ароматом. Її фільтрують і зберігають у холодильнику. Це і є нігтичне масло. Їм змащують уражені ділянки шкіри кілька разів на день.
Масляний екстракт: порошок квіток календули заливають рафінованою рослинною олією у співвідношенні 1:5, томлять на водяній бані 25-30 хвилин, після чого відразу ж проціджують і віджимають. Для більшої концентрації діючих речовин, екстракцію бажано повторити 2-3 рази зі свіжою сировиною, тобто кожну нову порцію свіжої трави заливають отриманим раніше маслом. Готовий масляний екстракт використовують зовнішньо та внутрішньо кілька разів на день.
Кумарином по пухлинним клітинам
ДОННИК лікарський - трав'яниста рослина заввишки до 1,5 метрів. Стебло пряме, гіллясте. Листя довгочерешкові, дрібні. Квітки метеликового типу, дрібні, жовті, зібрані в кистевидні суцвіття. Цвіте у червні – вересні. Виростає майже по всій європейській території Росії, у Західному та Східному Сибіру по полях, ярах, уздовж доріг. У лікарських цілях використовують верхівкову (без товстих стебел) частину листяних квітучих рослин. Сировину сушать у тіні за хорошої вентиляції.
Кумарин, що міститься в рослині, має протипухлинні властивості, викликає збільшення кількості лейкоцитів і надає особливо хороший ефект у поєднанні з променевою терапією. За рахунок зменшення згортання крові препарати буркуну перешкоджають утворенню згустків фібрину, на яких осідають пухлинні клітини, що розносяться кровотоком, що помітно знижує ризик виникнення метастазів.
Настій трави: 2 ч. ложки подрібненої трави буркуну заливають 2 склянками холодної кип'яченої води, настоюють 6 годин, проціджують. Приймають внутрішньо по чверті або третині склянки 3 рази на день при пухлинних захворюваннях, а також як відхаркувальний, болезаспокійливий та заспокійливий засіб при бронхітах, кашлі, порушеннях менструального циклу, ревматичних та подагричних артритах, безсонні та мігрені.
Настій для зовнішнього застосування: 2 ст. ложки трави буркуну заливають 0,5 л окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують, використовують для компресів, ванн та спринцювання.
Увага! Буркун лікарський - отруйна рослина. Він протипоказаний при вагітності, захворюваннях нирок та геморагічному діатезі, гемофілії. При передозуванні можуть виникнути біль голови, нудота, блювання, крововиливи і навіть ураження печінки.
Елеутерококові прописи
ЕЛЕУТЕРОКОКК колючий – сильно колючий чагарник висотою до 3,5 метра. Пагони прямі, усаджені тонкими шипами. Кора світло-сіра. Листя складне, еліптичне. Квітки дрібні, білі, зібрані в пухкі кулясті парасольки. Плоди – чорні блискучі кістянки, що дозрівають у вересні – жовтні. Елеутерокок широко поширений в Приморському та Хабаровському краях, в Амурській області і на півдні Сахаліну. Зустрічається у хвойних та змішаних лісах, часто утворюючи важкопрохідні зарості. В останні роки рослина введена в культуру та вирощується любителями у Сибіру, середній смузі Росії та інших районах. Елеутерокок невибагливий, росте на різних ґрунтах, проте вологолюбний.
Для лікарських цілей збирають коріння та кореневища. Їх миють у холодній воді, подвяливают на свіжому повітрі і досушують при хорошій вентиляції. Сировина має сильний аромат і пряний в'яжучий смак. Елеутерокок є цінним протипухлинним засобом, що доведено експериментально. Він у 10 разів знижує токсичність відомого антиракового препарату – метотрексату, що дозволяє застосовувати великі дози цього препарату.
Елеутерокок входить до багатьох прописів і методик для лікування онкозахворювань.
Аптечний екстракт елеутерококу приймають внутрішньо по 30-50 крапель 3-4 рази на день до їди.
Настоянка: 50 г сухого кореня елеутерококу подрібнюють, заливають 250 г горілки, настоюють у теплому темному місці не менше 7 днів, періодично збовтуючи, приймають від 30 крапель до 1 ч. ложки 3 рази на день до їди.
Настій із листя: 1 ст. ложку подрібненого листя заливають склянкою гарячої води, витримують на водяній бані 10 хвилин, охолоджують 45 хвилин, проціджують, сировину віджимають, об'єм доводять водою до вихідного, приймають по 1 ст. ложці 3-4 десь у день 30 хвилин до їжі. Той же настій використовують для нашкірних аплікацій, полоскань, спринцювання та мікроклізм.
Препарати елеутерококу мають загальнозміцнюючу, ранозагоювальну, протизапальну та протидіабетичну дію, підвищують стійкість організму до отрут і токсинів. Вони показані при хіміотерапії та рентгенотерапії ракових пухлин, ранах, цукрових діабеті, наслідках черепно-мозкової травми, атеросклерозі, ревмокардиті та загальному виснаженні організму.
Обліпиха натискає на гальма
ОБЛІПІХА крушиновидна - великий колючий чагарник або невелике дерево заввишки 3-5 метрів. Коріння численні, поверхневі, що дають багато нащадків та порослі. Молоді пагони густо вкриті сріблястими лусочками, дорослі мають іржаво-буре забарвлення. Листя просте, короткочерешкове, зверху темно-зелене, знизу біло-сріблясте. Цвіте обліпиха у квітні – травні дрібними жовтуватими квітками. Плоди – оранжеві або червоні м'ясисті кістянки до 1 сантиметра в діаметрі.
У дикому вигляді обліпиха зустрічається на Кавказі, у Південному Сибіру, Забайкаллі, на південному заході України, у Середній Азії на берегах річок, озер та у заплавах річок. Широко культивується на садово-городніх ділянках. У корі обліпихи знайдено рідкісну речовину цитотоксин, що гальмує розвиток раку молочної залози. Масло обліпихи призначають при лікуванні раку стравоходу і при рентгенотерапії.
Відвар: 300 г подрібнених гілочок обліпихи заливають 3 л води, доводять до кипіння, томлять на повільному вогні 25 хвилин, настоюють 3 години, проціджують і п'ють по третині або половині склянки 3-5 разів на день за 30 хвилин до їди при різних онкоза органів.
Настоянка: 100 г кори з молодих гілок заливають 0,5 л горілки, настоюють у темному теплому місці 2 тижні, проціджують, приймають по 1 ч. ложці 3-4 рази на день до їди з невеликою кількістю кип'яченої води.
Лікувальний збір
Візьміть на замітку кілька рецептів лікарських зборів, які мають гарний ефект при раку молочної залози.
Можна використовувати мазь на основі бруньок тополі чорної. Навесні набряклі тополині бруньки поміщають у банку, заливають 70%-ним спиртом на два пальці вище за рівень нирок, банку щільно закупорюють, настоюють 10 днів, фільтрують, після чого упарюють на водяній бані до випаровування спирту. Отриманий смолистий екстракт змішують зі свинячим жиром у співвідношенні 1:3 та наносять на груди 2-3 рази на день.
До провокаційних факторів, здатних викликати розвиток раку молочної залози, належать травми. Жінкам треба їх остерігатися. Причому йдеться не лише про якусь тяжку травму, отриману під час дорожньо-транспортної пригоди або падіння. Фатальну роль може зіграти на перший погляд абсолютно невинна травма, що не залишає помітних слідів. Вас випадково штовхнули в автобусі, в магазині або ваш сексуальний партнер перестарався з ласками... Якщо ваші груди потрапили в область якихось відчутних механічних впливів - тиску, удару, забиття, у майбутньому це може стати причиною вкрай небажаних наслідків.
При фітотерапії раку молочної залози добре зарекомендували себе примочки з відваром із листя репішка. Для приготування відвару слід взяти 4 ст. ложки трави, залити їх склянкою окропу і томити на повільному вогні 10 хвилин, після чого відвар остудити, процідити та використовувати для пов'язок, які накладають кілька разів на добу на уражені місця. Для компресів використовують також свіжий сік або кашку із заячої капусти. Всередину можна застосовувати настій піжми. На його приготування 2 ст. ложки квітів заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин, потім проціджують та приймають по 1 ст. ложці 3-4 десь у день до їжі.
Незважаючи на те, що радіо- та хіміотерапія вважається в офіційній медицині найбільш ефективною при лікуванні злоякісних новоутворень, оскільки активно вбиваються ракові клітини або пригнічується їх зростання, проте її використання, як правило, пошкоджує і здорові клітини. Перевага лікарських трав полягає в тому, що вони рідко викликають небажані побічні явища, володіючи при цьому здатністю підвищувати опірність організму у боротьбі з недугою. Недоліком фітотерапії є її досить уповільнений вплив на пухлину, внаслідок чого лікарські рослини доцільно застосовувати у поєднанні з іншими методами лікування для нейтралізації побічних ефектів, що при цьому виникають.
Далі буде
0
Пухлина виникає коли клітина виходить з-під контролю організму і починає частіше ділитися. Отримане в результаті велике скупчення клітин якраз і є загрозою для живого організму. І, що особливо небезпечно, хвороба протікає непомітно для людини - часто перебуває вже в запущеній стадії або на профоглядах у клініко-діагностичних центрах. Тому і нині рак вважається невиліковною хворобою.
Скільки існує цивілізація, стільки людей шукають засоби для лікування цього страшного захворювання. Народна медицина застосовувала велику кількість рослин, суперечки грибів, мед, прополіс, пилок, маточне молочко, щоб стримувати ріст ракових клітин.

На Русі соком калини та обліпихи лікували рак грудей, а настої з гілок та кори приймали для попередження та лікування ракових захворювань різних органів. Знаменитий наш співвітчизник, хірург Н.І. Пирогов застосовував при раку натерту моркву. Народні цілителі змішували сік моркви та мед у рівних пропорціях та давали пити при пухлинах губи, гортані чи шлунка. Ягоди обліпихи та калини, коренеплід моркви мають помаранчевий колір, а це означає, що вони містять каротин. Людський організм успішно перетворює його на вітамін А. Особливо ефективним був визнаний вченими бета-каротин. Це диво-речовина дуже цінна. Воно не дає нам старіти і «пробуджує» внутрішні сили організму для боротьби з ураженими клітинами. У ягодах обліпихи каротин присутній у рекордних кількостях, тому стримує ріст пухлин, інколи ж зменшує до повного зникнення.
І якщо поки що не знайдено ліків від раку, то, напевно, обліпиха може стати ефективним засобом для його профілактики. Не всім подобається кислий сік обліпихи або пюре, але треба не забувати, що фруктові кислоти теж стримують розростання пухлини.

Офіційна медицина і зокрема лікарі онкологи широко використовує для лікування раку в клініках масло обліпихи. Доведено високу ефективність при променевих ураженнях шкіри, слизової оболонки глотки, гортані, шлунка. У деяких випадках зупиняється зростання пухлини. Масло обліпихи якимось чином впливає на кров людини. Дослідники встановили зменшення кількості лейкоцитів при проведенні променевої терапії ракової пухлини, тобто в даному випадку масло виконувало радіозахисну дію.
Для виключення пошкоджень стравоходу при радіотерапії потрібно приймати олію по столовій ложці від трьох до п'яти разів на день. Поліпшити результат можна, якщо затримувати якнайдовше в роті кожну порцію.
Будьте здорові і не зневажайте, що дає нам природа!
Гастрит є запальним процесом, що вражає слизову оболонку шлунка. В результаті хворий шлунок вже не в змозі виконувати свої основні функції. Їжа, що надходить, не перетравлюється належним чином, що, у свою чергу, призводить до загального занепаду енергії і зниження захисних сил організму.
Ступінь поширеності гастриту виводить захворювання на число лідерів. Вікових обмежень немає. Хворіти може як маленька дитина, так і людина похилого віку. За статистичними даними, більше половини населення будь-якої країни світу страждає від гастриту зі зниженою, нормальною та підвищеною кислотністю шлунка. Запалення може мати гострий характер або хронічний.
Звичайна медична практика – призначення курсів терапії із застосуванням медикаментів. Однак надалі частина лікарських препаратів рекомендують замінити одним із фітотерапевтичних засобів, до яких і належить олія обліпихи.
Масло обліпихи використовується для прийому всередину, додається в розчин для інгаляцій, в ректальні супозиторії або береться в чистому вигляді для місцевого застосування. Звичайна рекомендація у разі діагнозу гастрит – прийом Oleum Hippopheae внутрішньо по 1 чайній ложці за 15 хвилин до їди. Курс лікування становить трохи більше місяця.
Завдяки своєму хімічному складу, що включає вітаміни групи В, а також вітамін Е, Р і С, ситостерин, лінолеву та ліноленову кислоти, Oleum Hippopheae посилює регенерацію тканин і слизових оболонок, надає загальнозміцнюючий ефект, сприяє оздоровленню організму, діє як анти.
Головне правило лікування полягає у правильному виборі препарату. Не можна використовувати як ліки ягоди рослини або їх сік у чистому вигляді. Застосовується лише фармакопійна олія. Іншими словами, продукт повинен відповідати стандарту вмісту активних речовин.
Крім того, важливо суворо дотримуватись призначених доз препарату. Самостійне збільшення доз може призвести до сильних головних болів, стану сплутаної свідомості. Далі з'являються часті напади блювоти, судоми, діарея і навіть олігурія. Якщо прийом не припинити, то можливий розвиток шоку.
Обережність слід дотримуватися під час лікування дітей та жінок на будь-яких термінах вагітності. Схильність до алергічних реакцій також є серйозною підставою для вжиття запобіжних заходів.
Омела біла від раку використовується досить давно, ще з початку ХХ століття, коли було встановлено її протипухлинні властивості. У країнах Європи на сьогоднішній день дуже популярний цілий окремий напрямок лікування онкології – омелотерапія: використання екстракту рослини замість хіміотерапії та лазерних методів.
Саме хімічні складові цієї рослини визначають її здатність боротися з онкологічними захворюваннями. Омела біла здатна усунути апоптоз - порушення процесів розмноження клітин, внаслідок чого клітини, що мутували або були пошкоджені, продовжують збільшуватися в кількості і таким чином виникає пухлина.
Рослина може відновлювати всі порушені процеси, клітини в пухлини та метастазах перестають рости і відбувається одужання.
Особливо часто використовується омела біла при онкології гормонозалежних жіночих та чоловічих органів.
Омела біла застосування в онкології знаходить у вигляді настойки, що виготовляється з листя і гілок.
Рецепт відвару:
- 1 десертну ложку листя та стебел сухої омели залити 1 склянкою води,
- прокип'ятити 1 хвилину,
- потім наполягти 30 хвилин.
- процідити.
Приймати відвар потрібно по 1 столовій ложці 3 десь у день їжі.
Застосування омели білої як основного препарату при лікуванні онкозахворювань є небажаним, оскільки вона має дуже низьку концентрацію активних речовин. Найкраще її поєднувати з медикаментозним лікуванням.
Здоров'я вам!
Содержание статьи развернуть / свернуть
Приготування масло обліпихи в домашніх умовах
Ерозивний гастрит
Утворення на слизовій оболонці шлунка плоских поверхневих дефектів, що досягають у діаметрі трьох міліметрів, є одним із основних симптомів ерозивного гастриту. Для лікування цього захворювання призначається комплексна терапія та спеціальна дієта, що забезпечує прийом їжі без подальших ускладнень у процесі регенерації ураженої слизової оболонки шлунка.
Для змащування стінок шлунка при ерозивному гастриті, хворому достатньо приймати по одній чайній ложці масло обліпихи один раз на день. Краще це робити перед сніданком натще. Прийом проводиться за півгодини до їди.
Атрофічний гастрит
Захворювання супроводжується витонченням слизової оболонки шлунка. Проявляється тяжкістю в шлунку після їди, відрижкою з гірким присмаком, відсутністю апетиту, печією, частим бурчанням у животі. Крім цих симптомів, відзначається підвищена сухість шкіри, неконтрольована зміна запорів та проносів у той чи інший бік, загальна слабкість та зниження рухової активності. Волосся стає тонким, випадає. Нігті ламкі, тьмяні. Кровоточать ясна, розвивається анемія.
Атрофічний гастрит вимагає більшої кількості олії з обліпихи, ніж ерозивний гастрит. Основні курси проводяться навесні та восени протягом місяця. Рекомендується прийом засобу по чайній ложці двічі на день. Пити натще, за півгодини до їди.
Виразка шлунку
Болі, що виникають у верхній частині шлунка, зникають після їжі або застосування засобів, що знижують або нейтралізують секрецію соляної кислоти, нудота, печія, відчуття переповнення, втрата апетиту, ваги, періодичне блювання – характерні симптоми виразкової хвороби шлунка.
Біль, що виснажує людину, часто проявляється в нічний час. Пацієнт змушений прокидатися і знімати напад або порцією їжі, або медичними препаратами, прописаними лікарем. Вживання масло обліпихи вже через місяць допоможе повернути хороше самопочуття і відновити життєву активність. Головне – зникне стресова ситуація, до якої наводить вимушене переривання сну.
При виразковій хворобі шлунка потрібна більша кількість препарату, щоб обробити всю поверхню слизової оболонки. Фахівці рекомендують приймати масло обліпихи при виразці шлунка наступним чином:
- Триразове харчування. Пити по 30 крапель продукту чотири рази на день натще вранці і за півгодини до їди.
- П'ятиразове харчування. Достатньо 15 крапель чотири рази на день за півгодини до їди.
Прийом усередину олії обліпихи рекомендується проводити на голодний шлунок. У дитини травна система ще незріла. Тому такий спосіб вживання продукту може спровокувати розлад процесів травлення та загострення інших патологій.
Крім того, в 5 мл Oleum Hippopheae міститься вітамін Е та каротиноїди, кількість яких у середньому становить до 70% добової потреби дітей віком від трьох до семи років, та 50% добової потреби дітей віком від семи до дванадцяти років.
Проте корисні властивості продукту та численні позитивні відгуки змушують батьків малюків, які страждають на захворювання шлунка, йти на ризик і проводити курс лікування, незважаючи на попередження лікарів. Вихід із ситуації є.
Малюкам з трьох років можна давати Oleum Hippopheae як добавку до салатів або овочевих страв. Нагріву або кип'ятіння страва, приправлена маслом обліпихи, не підлягає. Використовувати краще продукт домашнього приготування. Інших способів застосування препарату для лікування шлунка у дітей віком до 12 років не передбачено.
Рак шлунку
Як основний препарат, призначений для лікування раку шлунка або інших пухлинних процесів травної системи, рекомендувати масло обліпихи не можна. Успішну боротьбу із хворобою можна гарантувати лише за умови своєчасного звернення до лікаря та дотримання всіх призначень комплексної терапії.
Призначається прийом внутрішньо по половині чайної ложки тричі на день протягом усього курсу променевої терапії. Після завершення курсу необхідно продовжити прийом у зазначеному дозуванні ще протягом трьох тижнів.
Виразки або дефекти слизової оболонки дванадцятипалої кишки утворюються в період загострення її хронічного захворювання циклічного характеру. Основним винуватцем виразкової хвороби дванадцятипалої кишки вважається бактерія Helicobacter Pylori.
Однак це не зовсім вірно. Крім бактеріальної природи, виразкова хвороба може бути спричинена підвищеною кислотністю, шкідливими звичками, надмірним вживанням нестероїдних протизапальних препаратів, порушенням режиму харчування.
Відновлювати процес загоєння препаратом рекомендується, суворо дотримуючись наступного дозування: одна чайна ложка олії обліпихи перед їдою двічі або тричі на день. Частота визначається індивідуально лікарем.
Ерозії шлунка
До утворення ерозій, круглої або овальної форми, що досягають у розмірі до 4 міліметрів, що розташовуються переважно на дні або стінках шлунка, найчастіше наводить стрес, шкідливі звички, порушення харчування, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту.
Будь-яке захворювання, що виникає у період вагітності та годування дитини, викликає обґрунтовану тривогу. Шкідливість може бути завдана як процесами, супутніми розвитку хвороби, і ліками, призначеними на її лікування. Особливо це стосується захворювань шлунка.
Всупереч настійним порадам не використовувати масло обліпихи під час вагітності і в період лактації, приймати його все ж таки можна. Але тільки в певному вигляді, дотримуючись суворого дозування та термінів.
Лікувати захворювання шлунка вагітна жінка або мама, що годує, може, розвівши половину чайної ложки препарату Oleum Hippopheae у склянці теплої води. Пити суміш по половині склянки двічі на день за півгодини до їди.
Курс лікування становить два тижні. Для тих, хто ще не використовував олію обліпихи для лікування, кількість прийомів та дозування слід скоротити наполовину. При виникненні неприємних відчуттів, прийом необхідно припинити і звернутися до лікаря.
Отримати Oleum Hippopheae у домашніх умовах можна трьома способами.
Олія з ягід
Зрілі ягоди миють і віджимають із них сік за допомогою соковижималки. Отримана макуха розкладається на піддоні і підсушується природним чином на відкритому повітрі, або в духовці, підігрітій до 60 градусів. Дверцята при цьому залишаються відчиненими.
Далі підсушену макуху необхідно змолоти на кавомолці. Можна і блендером, але кавомолка впорається із завданням набагато ефективніше. Подальші дії залежить від того, який концентрації продукт необхідно отримати.
Спосіб 1. Олія невеликої концентрації. Корисні властивості – середні.
Підсушена і перемелена мезга заливається теплою рослинною олією. Краще купувати нерафінований продукт. Місткість забирається в тепле місце, захищене від світла. Час витримки становить тиждень чи сім днів.
Щоб посилити концентрацію корисних речовин, процедуру екстракції можна повторити ще кілька разів.
Спосіб 2. Корисні властивості високі. Молота сушена мезга поділяється на чотири порції. Одна порція викладається в емальовану ємність, заливається підігрітою олією і накривається кришкою.
Олія має бути підігріта не більше ніж до 50 градусів. Місткість встановити на водяну баню. Томити, витримуючи температуру суміші в межах 45 градусів. Час томлення становить від 12 до 16 години. Залишити ємність на ніч, укутавши теплою ковдрою.
Вранці суміш трохи прогріти і профільтрувати за допомогою мішечка, зшитого із щільного капрону. Отриманим продуктом заливається наступна порція мезги. Процедуру повторюють знову у тому порядку. І так доти, доки не будуть використані всі чотири порції.
Після завершення процесу готове масло зливається в скляну тару і настоюється тиждень у місці, захищеному від світла. Потім продукт зливається, щоб відокремити осад. І знову відправляється для відстоювання. Повторювати доведеться ще тричі.
Відрізняється від олії з ягід кольором, запахом. Корисні властивості невисокі. Може застосовуватись для лікування дітей.
Спосіб отримання. Зрілі добре промиті ягоди висушуються в духовці при температурі 60 градусів. Сушені плоди подрібнюються і заливаються підігрітим до 50 градусів олією. Підійде оливкова, соняшникова, кунжутна, рапсова або кукурудзяна рафінована олія.
Суміш перемішується та настоюється протягом тижня у темному місці. Щоденно вміст ємності необхідно перемішувати дерев'яною ложкою або паличкою. Через сім днів масу перемішати та профільтрувати.
За минулі роки в інтернеті публікувалося безліч методів лікування різних онкозахворювань, у тому числі раку.
Думаю, що пропонований мною засіб від цих недуг теж знайде своє місце у скарбничці цілющих засобів. А розповісти я хочу про лікування раку обліпихою.
Лікування раку обліпихою
Особливо ефективне її застосування на ранній стадії захворювання. Уражений онконедуг орган довго не реагує на лікування, а потім починається повільне одужання.
Лікування тривале, але ефективне. Лікується майже 100% хворих. Головне – розпізнати хворобу якомога раніше.
Якщо пити чай із гілок та листя обліпихи замість води протягом року, то на ранній стадії хвороби здоров'я повністю відновиться.
При занедбаному захворюванні слід приймати 3 рази на день по 50 г ягід обліпихи, настояних на меді, запиваючи парним молоком. Лікуватися треба цілий рік, не пропускаючи жодного дня.
листя обліпихи
В результаті семеро з десяти хворих повністю виліковуються, а у кожного п'ятого згасає ріст ракових клітин.
Регулярно потрібно проходити перевірку, щоб бачити, як відбувається лікування. Швидше виліковуються цим способом діти.
Чай обліпихи від злоякісних пухлин
Для приготування лікувального чаю треба 200 г листя і 300 г гілок обліпихи вимити теплою водою, потім обдати їх окропом, скласти в керамічну або глиняну посуд, залити холодною водою, довести до кипіння і проварити 5 хвилин на слабкому вогні.
Зняти посуд із плити, обернути рушником і залишити до остигання. Після цього процідити через марлю та поставити відвар на зберігання у прохолодне місце. Перед вживанням трохи підігріти.
- Apple TV та безкоштовний перегляд майже всіх супутникових каналів Інструкція з експлуатації apple tv російською
- Чи можна займатися інтимним життям за молочниці?
- Якими способами беруть аналіз на уреаплазму у чоловіків?
- Чому виникають висипання на лобку
- Цікаві факти про жіночу інтимну зону (10 фото) Некрасиві жіночі органи
- Чи небезпечна фіброзно-кістозна мастопатія при вагітності?
- Ліки від застуди швидкодіючі
- Насіння при гастриті: безпека "народних снеків"
- Трава мурава лікувальні властивості
- «Найз» для дітей: інструкція із застосування
- Народні методи лікування раку молочної залози
- Лицарі на двох Ігри Лицарі на чотирьох
- Синій кит морська тварина
- Таємні знайомства для одружених чоловіків
- Таємні знайомства для одружених чоловіків
- Чому болить лобкова кістка під час вагітності?
- Скільки загинуло радянських солдатів за «визволення Європи» від фашизму
- Колір статевих губ Статеві губи змінили колір
- Коли настає овуляція: симптоми та ознаки наближення
- Танець живота для вагітних: за та проти