Аналіз образів в п'єсі на дні. "На дні": аналіз п'єси, образи героїв, постановки

Максим Горький не планував писати цю п'єсу - вона виникла під впливом несподіваного творчого пориву. Автор створив її для акторської трупи Московського театру, виступала з метою збагатити культурою всі верстви суспільства. Начерки були готові в кінці 1901 року і в 1902 році п'єса побачила світ.

Спочатку він хотів назвати п'єсу «нічліжка», пізніше придумав назву «Без сонця». У підсумку він зупинився на назві «На дні», адже воно як не можна краще виражало суть твору. Мешканці нічліжки виявилися на самому дні життя, в моральному, соціальному, і фінансовому сенсі.

Жанр п'єси- соціально-філософська драма, своєрідний диспут між протилежними поглядами мешканців. П'єса відноситься до напрямку соціального реалізму. У творі звучить мотив соціальної нерівності, вічного конфлікту між багатими і бідними. Композиція твору лінійна, всі події автор описує в правильній послідовності.

суть п'єси- показати читачеві як це - бути на самому дні соціуму. Горький хотів привернути увагу до цієї глобальної проблеми безробіття, голоду, злиднів, що виникла з вини влади.

герої Горького- незважаючи на положення, залишаються особистостями зі своїми індивідуальними рисами. Слюсар Кліщ, абсолютно байдужий до своєї вмираючої від сухот М'якосердий дружині Анні. Картузнік Бубнов, через розлучення втратив свою майстерню цинічний і розважливий. Сатин - освічений чоловік, при цьому шахрай, п'яниця і картяр. Юна Настя, постійно шукає співчуття, змушена торгувати своїм тілом. Лука - літній старець, доброзичливий до всіх. Васька Попіл - злодій, з великими планами на нове життя. Барон - в минулому дворянин, засуджений за розтрату, не дурна людина, прекрасно усвідомлює свої минулі помилки. Актор - добрий, але остаточно зневірився чоловік, він теж часто згадує про минуле життя. Альошка - молодий швець, він раз у раз пиячить. У п'єсі присутні і господарі нічліжки: Василиса та Костильов, які відносяться до бідних людей тільки як до способу заробітку. Епізодично в сюжеті з'являються: сестра Василини Наташа - найсвітліший людина, жвава торговка пельменями Діжа і нечесний поліцейський Медведєв.

Головна темап'єси, це нещастя знедолених людей. Крім неї в творі порушується ще кілька тем, таких як надія піднятися з дна і тягар долі, що звела героїв разом, і яке вони не в силах подолати. Горький, устами героїв розвиває теми правди і брехні, сенсу життя, а також любові - її дуже не вистачає.

сенс п'єсив тому, що кожна людина, опустившись на дно, продовжує залишатися людиною. Важкі обставини можуть зламати будь-кого, і головне не скотитися в нескінченні жалю, а продовжувати йти вперед незважаючи ні на що.

Твір «На дні» підштовхує до висновку- життя триває для тих, хто прагне щось змінити.

Страшна картина суворої реальності спровокувала інтерес у публіки. П'єса «На дні» викликала суперечливі думки, незважаючи на це, твір багато хто називає найвищою точкою розкриття авторського таланту.

2 варіант

Життя Максима Горького незвичайна. Присвятив він себе творчості, його твори глибокі за змістом. Значна книга письменника - це п'єса «На дні», написана в 1902 році.

Основна проблема, яка є філософської, в творі - це суперечка про правду. Кожен з героїв висловлює свою точку зору, яка йому до душі. У всіх персонажів різний світогляд, проте, більшої уваги заслуговує думка Сатіна, який стверджує, що «брехня - релігія рабів і господарів ... Правда - бог вільної людини». Герой говорить, що людину треба поважати, а не шкодувати. З цим важко посперечатися, бо потрібно вірити у власні сили людини, а не проявляти жалість. Тому людина повинна розраховувати на себе самого.

Антипод сатину - це Лука, який є жалісливим і доброю людиною. Він допомагає всім тим, хто потребує підтримки. Герой вселяє своєї брехнею надію на світле майбутнє, яке, як бачать читачі, в п'єсі бути не може. Лука - щира і чуйна людина, що намагається зробити все можливе для допомоги оточуючим. Але заковика полягає в тому, що добро його побудовано на брехні і обмані, які лише малюють світ ілюзій. А це не завжди правильно, бо постійна брехня ні до чого доброго не приводить. Звичайно, «не завжди правдою душу лікують», а й побудова обманного світу змінює людину, послаблюючи його волю характеру. А так бути не повинно.

Тому варто усвідомлювати, що все залежить від людини. Бути сильним або слабким - це його вибір. І з прийнятим рішенням йому доведеться жити далі. Кращим, безумовно, є істина. Вона не дає помилкових думок і не будує ілюзій. Тим самим, Максим Горький хотів донести до читачів, що все залежить лише від людини: чи прийме він істину чи ні.

У центрі п'єси люди, що опинилися на соціальному «дні», від якого вибратися вкрай важко, бо герої не в змозі прийняти самостійних рішень, змінити хоч якось своє нікчемне життя. Горький звинувачує в своєму творі не тих, хто проповідує істину (Луку, Сатіна), а тих, хто не може знайти в собі сили протистояти негараздам ​​життя. Такі люди вважаються слабохарактерними. Вони не хочуть удосконалюватися, щось міняти, їх хвилює лише співчуття, яке проявляється по відношенню до них від інших членів «соціального дна».

Що ж найсумніше в п'єсі? Найстрашніше і трагічне те, що герої незадоволені дійсністю, що їх оточує. Вони не можуть прийняти світ навколо них, усвідомити, що життя, яким вони живуть, не є досконалість, це дно, падати вже нікуди. Це сама глиб, з якої, як показує Горький, немає шляху назад, бо з такими судженнями, поглядами, діями, складно домогтися залучення до соціуму.

Таким чином, Максим Горький добре продумав кожну деталь, він наділив персонажів своєрідними якостями, щоб показати, що люди безвольні, слабкі, своєю бездіяльністю нічого не можуть добитися. Горький закликає задуматися над тим, як не опинитися на «соціальному дні». Не варто опускати руки при першій настала перешкодою, не потрібно впадати у відчай. Головне вірити у власні сили і йти по життю сміливо!

Короткий аналіз оповідання На дні

Максим Горький написав цю п'єсу 1902 році, але з назвою відразу визначиться, не міг. «На дні» стало остаточним найменуванням п'єси. Вже з самої назви стає ясно, що мова йде про впали людей, які знаходяться на дні суспільства і їх повернення до нормального життя під великим питанням. Люди, які цікавляться російською літературою, можуть помітити схожість сенсу про принижених людейз творами Достоєвського, але Горький ще більш прямо і правдиво розкриває цю тему.

У цій п'єсі автор настільки правдиво і реалістично показує світ опустилися людей, що такого написання не зустрінеш більше ні в одній роботі російського письменника. Цікава ідея, помістити в одну нічліжку людей різних за сутністю і положенню в суспільстві. Кожен з цих людей думає і чекає кращого від життя. Місце, в якому знаходяться дані люди ні чим не краще, ніж підвал, але по сутіці люди не винні в своєму нинішньому приниженому становищі, вони жертви правил і режиму, які ламають людини і опускають на низу.

Автор не надає читачеві докладного описуі моментів з біографії героїв, але досить і малого, щоб зрозуміти головну ідею Горького. Героїня п'єси Анна, тільки і твердить про те, що все життя прожила в злиднях і в голоді і ходила тільки в лахмітті. Кожен скаржиться на життя і на те, що вона не справедлива. Автор хоче сказати, що якщо людина вибився з життєвої колії, ритму, то йому без сумнівів загрожує доля опинитися на «дні», що тягне за собою приниження і, врешті-решт, смерть.

У п'єсі багато згадується слів про сутність людини, про те який він повинен бути насправді і для чого він призначений. Такі міркування автора ще більше створюють контраст між персонажами і між нормальними людьми і людьми, які опустилися.

Письменник в цій п'єсі намагається дати розуміння для читача, що кожна людина господар своєї долі і те, що абсолютно різні поняття, коли людина опустився на «дно» в зв'язку з обставинами і коли людина просто припиняє вести боротьбу за краще життя і просто йде за течією . Життєві ситуації, показані в п'єсі, і зараз можуть статися з будь-якою людиною, тому ніколи не можна здаватися.

варіант 4

П'єса, яка отримала в грудні 1904 р Грибоєдовське премію, була написана спеціально для трупи акторів з Московського художнього театру. Горький хотів створити п'єси про босяків з двома десятками дійових осіб. Думки про п'єсою були різні, хтось захоплювався творінням Горького, хтось же критикував п'єсу. Перша постановка була здійснена 18 грудня 1902 р режисером Станіславським, який в свою чергу виконав роль Сатіна в п'єсі, і Немировичем-Данченко.

Прочитавши назву п'єси, ми не можемо відразу дати чітку відповідь на питання: «Яке дно Горький має на увазі?». Саме цього і хотів письменник. Він хотів, щоб кожен в процесі читання проявив фантазію і здогадався, про яке дні йдемова.

Суть п'єси полягає в зображенні письменником дна і його мешканців. М. Горький хотів показати через дійових осіб маргіналів, людей нижчих верств суспільства, принижених життям, втратили свої моральні і духовні принципи. Розмірковуючи про любов, про цінності життя, сперечаючись на важливі теми, вони не розуміють всієї суті своїх міркувань. Їх слова - порожній звук, який ніяк не впливає на зміну їх долі.

У тексті зіставлені різні філософські позиції і думки. Саме це допомагає читачеві знайти свою позицію, зрозуміти, на чиєму боці він.

Ідея п'єси Горького полягає в тому, що всі люди рівні і однакові. Всі ми народжуємося з однаковими правами, усі ми вмираємо. Різниця лише в нашому характері і вихованні. Саме від цього залежить наша реакція на певні життєві ситуації, Сприйняття нами світу і наше ставлення до всього, що нас оточує. Але в будь-який момент все може змінитися, в одну хвилину можна втратити все. Спустившись одного разу на дно, не кожен зможе піднятися назад. Коли людина втрачає цінності, він збивається з життєвого шляху, Як і герої п'єси.

Головна думка п'єси в тому, що будь-яку людину можна зламати, яким би сильним ні його характер. Виною всьому людська лінь, байдужість. Багато хто посилається на те, що суспільство повинно допомагати таким людям, направляти їх по потрібному шляху. Але хіба це так? Поки людина сама не зрозуміє, що для нього важливо, а що ні, він ніколи не змінить своє життя і себе.

На прикладі Героїв п'єси можна побачити бездіяльність і незацікавленість у своїй долі. Вони загрузли в своєму нинішньому положенні, посилаючись, що вже пізно щось міняти, незважаючи на їх вік і стать.

Мешканці нічліжки мріяли про диво, яке раптово б обрушилося на них і принесло нове життя. Так і відбувається, до них спускається Лука, який хоче подарувати їм нову, світлу життя, допомогти їм своїм радою, своїм словом. В очікуванні від нього будь-яких дій, а не слів, вони так і не змінили своє життя. Бездіяльність губить людей, губить їх життя. Кожна людина - господар своєї долі. Тільки йому вирішувати, що буде з ним завтра. Як би не було важко, скільки б труднощів не підносила життя, ніколи не можна здаватися.

Кілька цікавих творів

• Твір за твором Палата номер 6 Чехова
• Твір Що таке душевні сили 9 клас 15.3

  Душа, як багато означає одне слово. З ним завжди пов'язують переживання, спогади, зустрічі, розмови, посиденьки. Ніхто так і не визначив, де вона знаходиться в організмі людини

• Образ і характеристика Хлестакова в комедії Гоголя Ревізор твір

  Комедія Гоголя «Ревізор» була написана дуже давно, але вона актуальна до сих пір. І цьому є безліч причин. Чудовий склад, яким відрізняється кожен твір Миколи Васильовича, тонка, майже ювелірна іронія

• Особливості російської літератури 19 століття

  Дев'ятнадцяте століття в російській літературі є багатозначним для Росії. У цьому столітті почали проявляти свою творчість А.С. Пушкін, М.Ю. Лермонтов, Н.В. Гоголь, І.С. Тургенєв, Ф.М. Достоєвський

Коли дощик тихо стукає по даху, то він діє на мене заколисуюче, я можу навіть заснути.

прийшов на початку 1900 р

Перша редакція значно відрізнялася від кінцевого результату: головним героєм був лакей, а фінал опинявся щасливим.

До безпосередньої роботи Горький приступив в кінці 1901 року і закінчив її до середини 1902 р

Письменник довго не міг визначитися з назвою п'єси. Остаточний варіант з'явився вже на театральних афішах. Під ним твір було опубліковано в початку 1903 р

Спочатку цензура заборонила ставити п'єсу на сцені. Немировича-Данченко вдалося "вибити" дозвіл для Художнього театру в Москві. Аж до 1905 р на твір був фактично накладено неофіційний заборона. Прем'єра вистави відбулася в кінці 1902 року і мала небувалий успіх.

2. Сенс назви. "На дні" живуть всі мешканці нічліжки. Вони є представниками найнижчих верств суспільства, у яких не залишилося ніяких надій і перспектив. Їх життя важке, болісне й безпросвітна. Піднятися з "дна" у цих босяків немає ніякої можливості.

3. Жанр.Соціально-філософська драма

4. Тема. Центральна тема п'єси - трагедія опустилися на дно життя людей. Горький одним з перших в російській літературі зробив головними героями своїх творів босяків, даний непотріб, якому немає місця в цивілізованому суспільстві. У нічліжці зібралася надзвичайно різношерста компанія: злодій, повія, колишній пан і колишній актор, вбивця і т. Д.

Всіх об'єднує пияцтво, яке дозволяє забути про своє становище. Підвал, в якому живуть ці люди, нагадує печеру, що ще більше підкреслює їх дику поведінку. У нічліжку не проникає сонячне світло. Між її мешканцями постійно спалахують конфлікти, йде нечесна гра в карти.

Всі герої п'єси опустилися на дно не по своїй волі. Кліщ наполегливо працює, але йому не вистачає грошей для поліпшення умов життя. Бубнов втратив майстерню через зраду дружини. Сатин опустився після тюремного ув'язнення. Попелу через батька з самого дитинства вважали злодієм. Барон став жебраком внаслідок розтрати державних коштів. Актор був змушений кинути сцену, коли пристрастився до алкоголю.

Мешканці нічліжки цілком усвідомлюють ступінь свого падіння. Вони люблять згадувати минуле і сподіваються коли-небудь піднятися з дна. Зробити це надзвичайно важко. Груба і жорстоке життя засмоктує їх, як болото. У суспільстві склалося вкрай негативне ставлення до босяка. Їх просто не вважають за людей. Насправді "знедолені" відчувають дуже глибокі почуття і переживання.

У п'єсі переплітаються ще кілька важливих тем. Перш за все слід виділити тему надії. Актор мріє кинути пити, Попіл - почати чесну трудове життя, Настя - знайти справжнє кохання. Цим надіям не судилося збутися, але вони хоча б дозволяють зневіреним людям вірити, що ще не все втрачено.

Також у творі порушено тему людських взаємин. Озлоблені на життя люди постійно сваряться і кричать один на одного. Атмосфера в нічліжці вибухонебезпечна. Особливо страшно на цьому тлі виглядає байдужість по відношенню до вмираючої Ганні. Наскрізною ниткою через п'єсу проходить тема любові, а точніше, її відсутність.

Зв'язок між Бароном і Настею, попелом і Василиною виникає зовсім випадково, а не внаслідок якихось почуттів. Навіть залицяння попелу за Наташею засноване на взаємному бажанні покинути ненависну печеру. Про чистої і світлої любові, як це не дивно, мріє одна повія Настя, але все її уявлення про це засновані на читанні дурних романів.

5. Проблематика. Проблематика твору розкривається в суперечках між головними героями. Не випадково "На дні" часто відносять до жанру п'єси-диспуту. Безнадійні люди піднімають дуже важливі філософські питання: про совість, правду, сенс життя і т. Д. головною проблемоюстає вибір між солодкою брехнею і гіркою правдою.

Прихильником брехні на спасіння є мандрівник Лука. Старий впевнений, що знання правди не може допомогти людині. Краще жити в світі ілюзій, ніж приймати жахливу дійсність. Лука дає надію Ганні, розповідаючи їй про блаженстві після смерті. Актора він обманює розповіддю про лікарню для алкоголіків, попелу обіцяє вільне життя в Сибіру. Брехня мандрівника дає лише тимчасовий позитивний ефект. Анна помирає, Попіл потрапляє до в'язниці, а Актор здійснює самогубство.

Протилежну точку зору, якої дотримується сам Горький, висловлює в фіналі Сатин: "Брехня - релігія рабів і господарів. Правда - бог вільної людини". Він поважає Луку за жалість до живуть на дні, але вважає, що Людині з великої літери брехня не потрібна. Знаменитий монолог Сатіна і хрестоматійна фраза "Чоло-століття! .. Це звучить ... гордо!" виявляються, однак, таким же ідеальним і нездійсненних гаслом, вимовленим в п'яному пориві.

Ні у кого з мешканців нічліжки немає ніяких шансів піднятися з дна. Після виходу п'єси в світло письменник відзначав: "Мова Сатіна про людину-правді бліда", але крім нього "її нікому сказати, і краще, яскравіше сказати - він не може".

6. Чому вчить автор.У 20-х рр. Горький, відповідаючи на лист читачів, писав з приводу своєї п'єси: "Ми повинні жити так, щоб кожен з нас ... відчував себе людиною, рівноцінним всім іншим". На рубежі XIX-XX ст. маргінальні верстви суспільства навіть не мріяли про це. Твір "На дні" багато хто сприйняв, як заклик до революції, хоча минулого Сатіна про цінності Людини актуальний в будь-яку епоху.

Особливості

П'єса М. Горького «На дні» написана в 1902 році - за часів кризи, що змусив багатьох людей провалитися на саме «дно» життя. Це перша в російській літературі соціально-побутова драма, що піднімає питання сенсу життя, правди і брехні, істини і співчуття в умовах брудної нічліжки для босяків - людей без будь-яких прав і привілеїв.

Дія п'єси розгортається в нічліжці Костильова - приміщенні, більше схожому на задушливий тюремний підвал, ніж на житлову кімнату. Жителі нічліжки - люди, що втратили свою сім'ю, роботу, репутацію і, в общем-то, гідність. Вони живуть в атмосфері нескінченних п'янок, суперечок, знущань, принижень і розпусти.

сюжет

Одночасно в п'єсі розвивається кілька сюжетних ліній - стосунки Костильова, його дружини Василини, Васьки попелу і Наталії, сестри Василини. Інша сюжетна лінія розкриває відносини слюсаря Кліща і його вмираючої від сухот дружини Анни. Окремі лінії описують відносини Насті і Барона, Актора, Бубнова і Сатіна. Таким чином М. Горький дуже докладно описує життя соціального «дна».

лука

У безпросвітне життя ночувальників входить праведник Лука - мандрівний старець. Його образ вкрай неоднозначний. З одного боку, він милосердний утешитель, а з іншого - просто обманщик, заспокійливий ночувальників брехнею. Одні дослідники творчості Горького звинувачували Луку в бездіяльності, в небажанні дати відсіч існуючому світопорядку. Інші стверджують, що саме співчутлива брехня дає героям поштовх до подальшого дії. Хто з них має рацію - складно сказати. Але в результаті його дій і раптового зникнення позбавляється життя один з ночувальників - Актор повісився на задньому дворі нічліжки, дізнавшись, що все сказане Лукою - брехня.

сатин

Інший важливий персонаж - Сатин - п'яниця і шулер зараз і освічена людина, телеграфіст в минулому. Він нігіліст, атеїст, який заперечує існування бога і всією істотою віруючий в силу людини. Він вимовляє довгі і палкі монологи про велич людини, про його здатність змінити світобудову, але в реальності залишається тим же бездіяльним нічліжники, маргіналом.

основний конфлікт

Основний конфлікт п'єси виражається не в зіткненні персонажів, а в зіткненні їхніх поглядів, думок і позицій. Так М. Горький піднімає питання правди і брехні, місця людини в цьому світі. Головною проблемою автор зазначав зіставлення істини і співчуття.

Своєю соціально-побутовою драмою, що має успіх не тільки в Росії, але і за кордоном, Горький намагався підняти питання про волю людини, про його відповідальності за власне життя. Він намагався розбудити «сплячих» в бездіяльності людей свого часу, підштовхнути їх до руху вперед. На мій погляд, п'єса не втратила актуальності і сьогодні.

Аналіз п'єси "На дні" М. Горького для тих, хто здає ЄДІ з російської мови та літератури.


Ідейно-художня своєрідність п'єси «На дні».

1.Связь з епохою.

У драмі відбилися протиріччя російського життя напередодні першої російської революції, протиріччя капіталістичного світу і ставлення Горького до сучасних йому філософських течій: його полеміка з ідеалістичної філософією Вл. Соловйова.

2. Соціальна та філософська проблематика.

Зображуючи «дно», Горький показує суспільство в мініатюрі.
Всі мешканці нічліжки - в минулому «колишні». Актор, Попіл, Настя, Наташа, Кліщ прагнуть вирватися на волю з дна життя, але відчувають своє повне безсилля перед запорами цієї в'язниці, що народжує в героях відчуття безвиході (актор - смерть душі, Кліщ - намагається добитися правди тільки для себе). В любовну інтригуреалізуються соціальні протиріччя (Попіл - Костильов - Василиса; Барон - Настя).

Філософська проблематика відбилася в суперечках героїв про людину, добрі та правді, які піднімають проблему гуманізму.

А) Проблема людини пов'язана в п'єсі з образом Луки. Ідеї ​​Луки зводяться до тези: «Людина все може - аби захотів». Сатин продовжує ідеї Луки, але вважає, що людину потрібно не шкодувати, а вчити користуватися свободою.

Б) Проблема правди пов'язана в першу чергу з образом Сатіна і перегукується з соціальною проблематикою. Питання про людину постає, тому що людина принижений (філософські пошуки сучасної Горькому молоді). У питанні про правду Лука і Сатин розходяться, тому що по-різному уявляють собі шлях, по якому повинен піти людина. Луці близька ідея рятівною брехнею(Притча про праведну землю), а Сатин закликає розкрити очі на життєві суперечності і проблеми.

Правоту Сатіна підтверджує сюжет п'єси. Сам хід подій спростовує філософію Луки: загибель актора, посилання Васьки попелу в Сибір, смерть Анни і загальне байдужість до цієї події. Догляд Луки свідчить про його поразку. Ідеї ​​персонажів не завжди відповідають займаним ними становищем.

Якщо погляди Луки гармоніюють з його способом життя, то ідеї Сатіна знаходяться в протиріччі з його існуванням - в цьому полягає специфіка філософської драми. Слова про горду людину з монологу Сатіна насправді належать автору. Втім, ідеал людини сформульований в п'єсі в абстрактній формі.

П'єса «На дні» продовжує традиції Чехова:

а) Безліч сюжетних ліній,
б) Ліричний підтекст, «підводні течії» (тюремна пісня, яка відображає стан безвиході; зітхання Насті),
в) Мовні характеристики (Лука - мова «житійної», багатий прислів'ями та приказками; Сатин - вчені слова і вирази, зміст яких він не розуміє; Барон - бідна мова, в якій трапляються іноземні словечкі- «мерсі», «леді»).

1. Особливості конфлікту в п'єсі М. Горького «На дні».
2. Драматургічна новаторство Горького. художні засобистворення характеру в п'єсі «На дні».
3. «На дні» як філософська драма.

«На дні» - одна з кращих п'єс М. Горького. У статті «Про п'єси» він писав: «Вона стала підсумком моїх майже двадцятирічних спостережень над світом" колишніх людей », до числа яких відношу не тільки мандрівників, мешканців нічліжки, взагалі люмпен-пролетаріат, а й деяку частину інтелігентів,« розмагніченого », розчарованих, ображених і принижених невдачами в житті. Я дуже рано зрозумів, що люди ці - невиліковні ». Вистава в Московському художньому театрі був спочатку заборонений цензурою, але після впертої боротьби все-таки випущений на сцену. Він приніс авторові славу і став справжньою подією в суспільному і культурному житті Росії. Красномовний відгук сучасниці Щепкиной-Куперник: «Справжнє враження бомби, що розірвалася справило« На дні ». Глядача немов бичем хльоснуло. «На дні» прозвучало справжнім криком про справедливість. Багато хто після нього не спали ночей ... І прошуміла ця п'єса над Росією справжнім буревісником ».

П'єса вразила сучасників не тільки несподіваними для театру героями - викинутими з життя « колишніми людьми», Босяками, - похмурим і безпросвітним колоритом костилевской нічліжки, а й сміливим експериментом в драматургічної формі. Горький в цій п'єсі продовжував новаторські спроби Чехова-драматурга.

Критика соціальної дійсності, що доводить людину до положення люмпена, який втратив живі зв'язку зі своїм середовищем, в п'єсі, безсумнівно, була. «Жах життя» відчувається в варіантах назви п'єси - «Без сонця», «нічліжка», «На дні життя». Соціальний конфлікт в п'єсі є. Так, антагоністичні стосунки господарів нічліжки подружжя Костильових і ночувальників. Але навряд чи можна сказати, що саме ці відносини визначають драматургічна дія. У обох сторін своя, звична роль, і вони виконують її монотонно, лише час від часу виникає якась напруженість в їх одвічному протистоянні. Є свої соціальні драми і у кожного мешканця нічліжки, наприклад, у Васьки попелу. Батько його був злодієм, і це визначило долю сина. Але історії ці в минулому, за сценою. У драматургічному действііперед нами результат. Соціальний конфлікт не є основним, незважаючи на вражаючу констатацію соціального неблагополуччя в Росії, очевидним фактом якого є саме існування костилевской нічліжки і її мешканців, викинутих з життя людей. Є в п'єсі і любовні історії: любовний трикутник Василиса - Попіл-Наташа і інший - Костильов - Василиса - Попіл. Дозвіл любовного конфліктутрагічно: Наташа понівечена, попелу чекає каторга (він убив Костильова). Тільки Василина може тріумфувати. Вона помстилася редагував їй попелу, розправилася із суперницею (скалічила рідну сестру) і звільнилася від ненависного чоловіка. Але і любовний сюжет периферійний в цій драмі. Він не захоплює всіх персонажів, вони всього лише сторонні спостерігачі розігралася драми.

По всій видимості, конфлікт п'єси не пов'язаний з зовнішньою дією, прямо не визначається соціальними протиріччями життя. Експозиція відверто статична, всі герої, крім Кліща, змирилися зі своїм становищем. Внутрішнє рух в драмі починається з появи в нічліжці Луки. Це зав'язка конфлікту. Саме Лука - битий життям, поблажливий чоловік - пробуджує свідомість ночувальників. Здавалося б, безнадійно втрачені люди (актор - без імені, аристократ - без минулого, жінка - без любові, робочий - без роботи) під впливом Луки, його інтересу до кожного, його здатності пошкодувати і підтримати знаходять надію. Вони замислюються про сенс свого життя, про можливість виходу з того соціального тупика, в який загнала їх життя. Таким чином стає очевидною філософська проблематика п'єси. Дія рухає філософська суперечка про людину, її гідність, про правду і брехню. Носії різних уявлень про людину - Бубнов, Лука, Сатин. Але в суперечку так чи інакше втягнуті всі персонажі.

Важливо розібратися в філософської позиції Луки. Вона складна і суперечлива, як і ставлення до неї автора. Бажаючи добра, він не здатний боротися за нього. Лука - тип потішив пасивного. Він не замислюється про справжній стан речей, про їх об'єктивної суті: «У що віриш, то і є ...» Головне, на його думку, з добром і співчуттям поставитися до людини. Він щиро хоче допомогти людям. І навряд чи можна назвати його поради навмисної брехнею. Теоретично і від алкоголізму можна вилікуватися, і справжнє кохання нарешті знайти ... Нічліжники, підтримані жалісливим словом Луки, розкриваються кращими сторонами особистості. Вони знаходять можливість хоча б на час стати людьми, у яких є майбутнє. Але як тільки Лука зникає, вони втрачають ледь знайдену надію. Благородні устремління ночувальників, та й самого Луки не переходять в вчинки. У ночувальників не вистачає сил боротися з важкими обставинами свого життя. Всім ходом сюжету позиція Луки ставиться під сумнів, а його зникнення в кульмінаційний момент дії демонструє неспроможність цього героя в зіткненні з реальними конфліктами життя. Він і сам воліє сховатися, передбачаючи неминучу драматичну розв'язку. А у випадку з Актором драматичне протиріччя виявляється нерозв'язним, і він кінчає життя самогубством. Авторська точка зору висловлюється саме в сюжетному розвитку. Все обіцяне Лукою призводить до прямо протилежних результатів. Актор повісився, як і герой притчі про праведну землю, розказаної Лукою. Хоча Лука говорив в ній про необхідність надії. Життя ночувальників повертається в колишнє страшне русло.

У той же час не можна сказати, що в п'єсі «На дні» однозначно засуджується втішна позиція, брехня Луки на спасіння, і затверджується нещадна правда. Це протиставлення звузило б філософський зміст п'єси. Не випадково антагоніст Луки правдолюб Бубнов, розумний і злісний, показаний автором негативно. Він каже правду, бажаючи викрити, викрити і принизити людину. В його позиції немає місця любові до людини і віри в нього. Така правда неприйнятна і зарепечують автором. Горький переконаний, що людині потрібна любов, але тільки поєднана з істиною. Любов і правда, що перетворюють життя.

На думку автора, сама можливість гуманістичного ставлення до людини, віра в цінність особистості, що є основою світосприйняття Луки, пробуджують здатність до активного свідомості. Не дарма Сатин говорить: «Старий? Він - розумниця! .. Він подіяв на мене, як кислота на стару і брудну монету ... »В авторському ставленнідо Луки ми відчуваємо протиріччя: безсумнівну неприйняття філософії героя і симпатія до його особистості, не випадково так колоритна мова Луки, вона насичена прислів'ями та приказками, мелодійна.

Заклик до нового відношенню до людини прозвучав в п'єсі, правда, серед її персонажів немає нікого, хто зміг би втілити його в життя. У знаменитому монолозі про людину Сатин як герой-резонер лише озвучує авторську думку.

П'єса «На дні» - реалістична соціально-філософська драма. Її основний предмет - соціальні конфлікти російської дійсності і їх відображення в свідомості героїв. У протіворечівомсознаніі ночувальників - незадоволеність життям і нездатність до її зміни - відбилися деякі риси російського національного характеру. Особливе значення має філософська проблематика - філософський диспут про людину. В «На дні» Горький продемонстрував блискучу мистецтво діалогу, мовного ансамблю. І хоча серед персонажів п'єси автор не знайшов носія свого позитивного ідеалу, в реальному життівін вже бачив людей активної життєвої позиції.

У статті «Про п'єси», осмислюючи свій досвід в драматургії, Горький писав: «П'єса-драма, комедія - найважча форма літератури, важка тому, що вимагає, щоб кожна діюча в ній одиниця характеризувалася і словом і ділом самосільно, без підказування зі боку автора ». У п'єсі «На дні» він продовжував і розвивав чеховську драматургічну традицію. Ця драма з «підводною течією»: в ній два плани - соціальний і філософський. Так само, як і у Чехова, доля суспільства, стан світу - джерело драматургічної дії. Зіткнення персонажів в п'єсі швидше в сфері відмінності світосприйняття, різне розуміння цінностей життя, ніж в сфері вчинків. Процес дії по суті процес роздумів персонажів, тому така велика в горьковской п'єсі роль мовних характеристик, Мовного ансамблю.

П'єса «На дні» має щасливу сценічну долю, Залучаючи різних режисерів досі. Її багатоплановість, гострота філософської проблематикироблять її постановку актуальною і в наші дні.

П'єса «На дні» була задумана Горьким як одна з чотирьох п'єс циклу, що показує життя і світогляд людей з різних верств суспільства. Це - одна з двох цілей створення твору. Глибинний зміст, який заклав в нього автор - спроба відповісти на головні питання людського існування: що є людина і чи збереже він свою особистість, опустившись «на дно» морального і соціального буття.

Історія створення п'єси

Перші свідчення про роботу над п'єсою відносяться до 1900 року, коли Горький в розмові зі Станіславським згадує про бажання написати сцени з життя нічліжки. Деякі начерки з'явилися в кінці 1901 року. У листі до видавця К. П. П'ятницькому, якому і присвятив твір автор, Горький писав, що в задуманої п'єсі для нього зрозумілі всі персонажі, ідея, мотиви дій, і «це буде страшно». Остаточний варіант твору був готовий 25 липня 1902 року, виданий в Мюнхені і вже в кінці року надійшов у продаж.

Не так райдужно було з постановкою п'єси на сценах російських театрів- вона практично заборонена. Виняток зроблено лише для МХАТу, інші театри мали отримувати спеціальний дозвіл на постановку.

Назва п'єси в процесі роботи змінювалося, принаймні, чотири рази, а жанр автором так і не було визначено - у виданні значилося «На дні життя: сцени». Вкорочене і всім сьогодні знайому назву вперше з'явилося в театральній афіші при першій постановці в МХАТ.

Першими виконавцями став зоряний склад Московського художнього академічного театру: В ролі Сатіна виступив К. Станіславський, Барона - В. Качалов, Луки - І. Москвін, Насті - О. Кніппер, Наташі - М. Андрєєва.

Основний сюжет твору

Сюжет п'єси зав'язаний на відносинах героїв і в обстановці загальної ненависті, яка панує в нічліжці. Це - зовнішня канва твору. Паралельне дію досліджує глибину падіння людини «на дно», міру нікчеми соціально і духовно неохайного індивідуума.

Дія п'єси починається і закінчується сюжетною лінією взаємин двох персонажів: злодія Васьки попелу і дружини власника нічліжки Василини. Попіл любить її молодшу сестру Наташу. Василиса ревнує, постійно б'є сестру. Є у неї і ще один інтерес до коханця - вона хоче звільнитися від чоловіка і підштовхує попелу до вбивства. В ході п'єси Попіл дійсно в сварці вбиває Костильова. В останньому ж акті п'єси постояльці нічліжки говорять, що Васьки доведеться йти на каторгу, а Василиса все одно «викрутитися». Таким чином, дія закільцьовується долями двох героїв, але далеко не обмежується ними.

Часовий проміжок п'єси - кілька тижнів ранньої весни. Пора року - важлива складова п'єси. Одне з перших назв, даних автором твору, «Без сонця». Дійсно, навколо весна, море сонячного світла, а в нічліжці і в душах її мешканців - морок. Променем сонця для ночувальників став Лука, бродяга, якого в один з днів призводить Наташа. Лука приносить надію на щасливий результат в серця опустилися і втратили віру в краще людей. Однак в кінці п'єси Лука зникає з нічліжки. Довірилися йому персонажі втрачають віру в краще. П'єса закінчується самогубством одного з них - Актора.

аналіз п'єси

П'єса описує життя московської нічліжки. Головними героями, відповідно, стали її мешканці і господарі закладу. Також в ній з'являються особи, що мають відношення до життя закладу: поліцейський, він же дядько господині нічліжки, торговка пельменями, вантажники.

Сатин і Лука

Шулер, колишній каторжник Сатин і бродяга, мандрівник Лука - носії двох протиборчих ідей: необхідність співчуття до людини, рятівною брехнею з любові до нього, і необхідності знати правду, як доказ величі людини, як знак довіри до його силі духу. Для того, щоб довести хибність першого світогляду і істинність другого автором і вибудовано дійство п'єси.

інші персонажі

Всі інші персонажі складають фон для цієї битви ідей. Крім того, вони покликані показати, виміряти глибину падіння, до якої здатний опуститися людина. П'яниця Актор і смертельно хвора Анна, люди, абсолютно втратили віру в свої сили, підпадають під владу чарівної казки, в яку веде їх Лука. Вони найбільш залежні від нього. З його відходом вони фізично не можуть жити і вмирають. Решта мешканців нічліжки сприймають появу і догляд Луки, як гру сонячного весняного променя - з'явився і зник.

Настя, що продає своє тіло «на бульварі», вірить в те, що є світле кохання, і вона була в її житті. Кліщ, чоловік вмираючої Анни, вірить, що він підніметься з дна і знову стане заробляти на життя працею. Ниточкою, яка пов'язує його з робочим минулим, залишається ящик з інструментами. В кінці п'єси він змушений їх продати, щоб поховати дружину. Наташа сподівається, що Василиса зміниться і перестане її мучити. Після чергових побоїв, вийшовши з лікарні, вона більше не з'явиться в нічліжці. Васька Попіл прагне залишитися з Наталею, але не може виплутатися з тенет владної Василини. Остання, в свою чергу, чекає, що смерть чоловіка розв'яже їй руки і дасть довгоочікувану свободу. Барон живе своїм аристократичним минулим. Картяр Бубнов, руйнівник «ілюзій», ідеолог людиноненависництва, вважає, що «всі люди зайві».

Роман створювався в умовах, коли після економічної кризи 90-х років XIX століття в Росії стали заводи, населення стрімко збідніла, багато хто опинився на нижній сходинці соціальних сходів, в підвалі. Кожен з героїв п'єси в минулому пережили падіння «на дно», соціальне і моральне. Зараз вони живуть спогадом про це, але піднятися «на світло» не можуть: не вміють, ні сил, соромляться своєї нікчемності.

Головні герої

Світлом для деяких став Лука. Горький дав Луці «говорить» ім'я. Воно відсилає і до образу святого Луки, і до поняття «лукавство». Очевидно, що автор прагне показати неспроможність ідей Луки про доброчинної цінності Віри для людини. Горький практично зводить жалісливий гуманізм Луки до поняття зради - за сюжетом п'єси бродяга йде з нічліжки якраз тоді, коли ті, які йому довірилися, потребують його підтримки.

Сатин - фігура, покликана озвучити світогляд автора. Як писав Горький, Сатин не зовсім підходить для цього персонаж, але іншого з настільки ж потужною харизмою в п'єсі просто немає. Сатин є ідейним антиподом Луки: він ні в що не вірить, бачить безжальну суть життя і того положення, в якому опинився він і інші мешканці нічліжки. Чи вірить Сатин в Людини і його силу над владою обставин і зроблених помилок? Пристрасний монолог, який він вимовляє, заочно сперечаючись з минулим Лукою, залишає сильне, але суперечливе враження.

Є в творі і носій «третьої» правди - Бубнов. Цей герой, як і Сатин, «стоїть за істину», тільки вона у нього якось дуже страшна. Він Людиноненависник, але, по суті, убивця. Тільки гинуть не від ножа в його руках, а від ненависті, яку живить він до кожного.

Драматизм п'єси зростає від акту до акту. Сполучною канвою стають втішні розмови Луки зі страждаючими його співчуття і рідкісні репліки Сатіна, які говорять про те, що він уважно слухає промови бродяги. Кульмінація п'єси - монолог Сатіна, виголошений після відходу-втечі Луки. Фрази з нього часто цитують, оскільки вони мають вигляд афоризмів; «Все в людині - все для людини!», «Брехня - релігія рабів і господарів ... Правда - бог вільної людини!», «Людина - це звучить гордо!».

висновок

Горьким підсумком п'єси стає торжество свободи занепалого людини загинути, зникнути, піти, не залишивши після себе ні сліду, ні спогадів. Мешканці нічліжки вільні від суспільства, норм моралі, від сім'ї і засобів до існування. За великим рахунком, вони вільні від життя.

П'єса «На дні» живе вже понад століття і продовжує залишатися одним з найбільш сильних творів російської класики. П'єса змушує задуматися про місце віри і любові в житті людини, про природу правди і брехні, про здатність людини протистояти моральному і соціальному падіння.