"Колумбайн"-ефект: Що змушує школярів розстрілювати однокласників? Відлуння "Колумбайна". Кого ще стрілки зі США

У сучасній історії США масове вбивство у школі «Колумбайн» посідає особливе місце. Бійня, влаштована двома підлітками, вразила всю країну. Ця подія призвела до суспільної суперечки навколо жорстоких відеоігор та дозволу на купівлю вогнепальної зброї.

Школа «Колумбайн» у штаті Колорадо нічим не відрізнялася від тисяч таких самих освітніх закладів по всій країні. Тут в останньому класі навчалися друзі Ерік та Ділан. Вони відрізнялися важким характером та дивними звичками. За кілька років до того, як сталося масове вбивство в школі «Колумбайн», школярі опинилися в поліції через хуліганство та крадіжку комп'ютера.

Молоді люди конфліктували зі своїми однолітками. Ерік Харріс ходив на прийоми до психіатра через те, що у нього було виявлено депресію. Він приймав медикаменти, які могли негативно вплинути на його поведінку. Друзі вели блог в Інтернеті, куди викладали аматорські відео, пов'язані з виробництвом вибухівки та зброї.

Було розроблено чіткий план дій

20 квітня 1999 року Ерік та Ділан планували вибух у власній школі. Для цього вони протягом кількох місяців потай займалися виробництвом різних бомб. За їхнім планом, вони мали закласти вибухівку в кафетерії школи та вирушити на вулицю. Після того як спрацює детонатор, стрілки мали відкрити вогонь по учням, що вибігли в паніці, і персоналу. Загалом друзі збиралися вбити до п'яти сотень людей.

Якщо бомби були зроблені Еріком та Діланом кустарним способом, то щоб отримати зброю, їм довелося піти на хитрість. Жоден зі стрільців ще не досяг повноліття, тому вони попросили купити стволи знайому, яка для цього поїхала до Денвера. Дівчина не підозрювала про плани Харісса та Кліболда.

Початок страшного дня 20 квітня 1999 року

20 квітня 1999 року друзі приїхали до своєї школи. Вони вирушили до кав'ярень, де непомітно встановили бомби з детонаторами, після чого спішно вирушили на вулицю. Проте у призначений час вибуху так і не сталося. Спочатку Харріс та Кліболд вирішили почекати ще кілька хвилин для перестрахування. Однак, коли і після цього нічого не сталося, вони перейшли до плану "Б".

Він полягав у тому, що стрілки взяли зі своєї машини зброю і вирушили до класів влаштовувати бійню. Так почалося масове вбивство у школі «Колумбайн». Коли Харріс взяв із собою спортивну сумку, його зустрів шкільний товариш, який запитав, чому він пропустив заняття. Замість виразної відповіді Ерік сказав знайомому: Ти мені подобаєшся. Іди. Вирушай додому». Уже за хвилину цей хлопець почув перші постріли.

Перші жертви стрільця

Першими жертвами стрільців стала пара, яка сиділа на галявині перед школою. Дівчина від кульових поранень загинула одразу, а її друг надалі став інвалідом. Після цього стрілки відкрили безладний вогонь по хлопцям, які перебували у полі зору. Так було важко поранено трьох друзів, які вирішили, що старшокласники просто їх розігрують.

Надалі масове вбивство у школі «Колумбайн» перенеслося всередину неї. Стрілки зайшли до будівлі із запасного входу. Опинившись у західному крилі, вони почали розстрілювати тих, хто був у коридорі. Наступними цілями стали учні, які сиділи у кабінетах неподалік. Одна з вчительок вирушила до бібліотеки, звідки закликала службу 911. Незабаром про те, що сталося, дізналися в поліції. До школи вирушило вбрання.

Коли поліцейські опинилися на місці, Кліболд та Харісс вже були всередині будівлі. Офіцерам вдалося помітити стрільців через вікно, після чого почалася стрілянина. Проте жодна людина не постраждала і не отримала поранення.

Трагедія розігралася у бібліотеці

У цей час друзі прямували до бібліотеки. Тут вони вбили найбільше людей. Їхніми жертвами стали 10 учнів. Усі вони сховалися під столами, коли Ділан Кліболд та його товариш увійшли до приміщення. Однак це не врятувало їх. Тут стрілянина в школі США "Колумбайн" велася на поразку. Вбивці підходили до своїх жертв впритул і холоднокровно розстрілювали їх. Підлітки знущалися з поранених і онімілих від жаху однолітків, ставлячи їм каверзні питання про бажання померти і віру в Бога. Стрілки явно насолоджувалися тим, що відбувається. За спогадами очевидців, що вижили, Кліболд і Харріс постійно сміялися і жартували один з одним.

Крім того, товариші взяли із собою вуглекислі бомби, які вони вирішили використати прямо в бібліотеці. Одна з них була кинута під стіл, де ховався учень школи. За деякими жертвами було зроблено по дюжині пострілів. Коли за двадцять хвилин друзі вийшли з бібліотеки, у школі було вбито вже 12 людей. Ще один викладач спливав кров'ю і помер через деякий час. Таким чином, Кліболд та Харріс позбавили життя 13 людей. Список загиблих з'явився у засобах масової інформації вже за кілька годин після трагедії.

Приятелі перебираються до їдальні

Стрілки спустилися в їдальню, де, як і раніше, зберігалися бомби, що не спрацювали. Очевидці згадували, що ще в бібліотеці один із друзів сказав, що все одно вони підірвуть школу. Очевидно, вони вирушили в їдальню щоб нарешті привести в дію вибухівку, що зберігалася там. У приміщенні працювали камери відеоспостереження, які зафіксували хлопців за останні хвилини їхнього життя. Товариші ламали голову над тим, як вибухнути бомби. З собою у них був коктейль Молотова, який був виготовлений у гаражі під час підготовки до атаки на школу.

Харріс кинув пляшку у місце, де зберігалися бомби. Друзі спішно покинули приміщення, чекаючи на вибух. Він стався, але його потужність була зовсім не така смертоносна, як сподівалися школярі. Камера спостереження записала момент, коли в їдальні почалася пожежа, що виникла після спалаху вогняної кулі від бомби.

Вбивці наклали на себе руки

Тим часом на вулиці було організовано евакуацію учнів, яких було поранено ще до того, як стрілки опинилися в будівлі. Поліція розробляла план дій. На місце подій прибув спецназ. Ситуація поглиблювалась тим, що ніхто не знав точну кількість нападників на школу. Спочатку в поліції вважали, що мають справу з організованою терористичною атакою, у якій взяла участь дюжина людей.

Коли друзі покинули кав'ярень, вони знову попрямували на верхній поверх. Звідти почалася остання стрілянина з поліцейськими, які перебували на вулиці. Друзі вели вогонь, доки майже не залишилося патронів. Тоді стрілянина у школі США «Колумбайн» закінчилася, Харісс та Кліболд вирушили до сусідньої кімнати, де вчинили самогубство.

Штурм школи

Після того як шум у школі вщух, поліція все-таки зважилася на штурм. Туди було відправлено спецназ та сапери. Останні зайнялися бібліотекою, де залишалося кілька бомб, що не спрацювали. Їх необхідно було знешкодити насамперед, оскільки вони заважали евакуювати поранених та виносити трупи. Незабаром саперам повідомили про те, що вибухові речовини також зберігаються у машині підлітків. Їх теж позбулися, і ніхто більше не постраждав. Виявилося, що стрілки взяли із собою далеко не всю свою амуніцію. У машині знайшли вибухівку та патрони.

Однак, коли SWAT опинився в будівлі, стало ясно, що зі стрілками вже покінчено. Їхні тіла знайшли поруч у приміщенні, що загорілося, на верхньому поверсі. Очевидно, Ерік Харріс залишив коктейль Молотова, який розбився і спровокував пожежу. Про це свідчив сигнал димового датчика, який спрацював за хвилину після настання смерті підлітків. Самогубці зробили постріли в рот і скроню. Смерть для них настала миттєво.

Разом з іменами стрільців список загиблих включає 15 осіб. На згадку про жертв у місті збудували меморіальний комплекс. На той момент, коли стрілянина у школі «Колумбайн» тільки сталася, це був третій за кількістю жертв подібний випадок в історії США. Йдеться про масові вбивства в освітніх закладах. Однак саме цей випадок у штаті Колорадо став всесвітньо відомим.

Причина цього полягала у роботі тогочасних ЗМІ. Незабаром біля школи опинилися десятки репортерів різних телевізійних каналів та газет. Трагедія викликала відгук у міжнародному співтоваристві. Саме журналісти привернули увагу кожного американця до того, що трапилося у звичайній провінційній школі. Суспільство вимагало результатів розслідування відповідальних органів.

З того квітневого дня в усьому світі знали, що існує школа «Колумбайн». 1999 залишився в масовій свідомості пов'язаним з цією трагедією. Слово "Колумбайн" стало крилатим. На жаль, подібні випадки зі стріляниною в освітніх закладах США, зокрема у школах та університетах, продовжують повторюватися.

У 2007 році схожа трагедія сталася у Віргінському політехнічному інституті, коли загинуло 33 особи. Ще за кілька років стрілянина пролунала у початковій школі «Сенді-Хук». У ній загинуло 28 людей.

Результати слідства

Коли поліцейським стали відомі імена стрільців, до їхніх будинків терміново вирушили слідчі. Вони побоювалися, що буде знищено важливі докази. Цього не сталося. Розслідування тривало до січня 2000 року, коли громадськості було повідомлено подробиці того, що сталося. До цього моменту США були популярні різні конспірологічні версії того, що сталося. Наприклад, підлітків вважали релігійними фанатиками, які влаштували масове вбивство у школі «Колумбайн». 1999 взагалі був сповнений скандалами, пов'язаними з різними тоталітарними сектами.

Обурення громадськості

Після того, як з'ясувалися подробиці життя двох стрільців із Колорадо, сталося кілька медійних скандалів. Слідчі знайшли щоденники Харріса, де він описував свої враження від комп'ютерної гри Doom. У цьому шутері необхідно стріляти численними монстрами. Багато американців звинуватили гру у пропаганді насильства. Крім того, громадськість розкритикувала кілька гуртів, які слухали підлітки. Особливого цькування зазнали музиканти Rammstein з Німеччини. Вони були відомі своїм провокаційним антуражем на сцені.

Крім того, тексти їхніх пісень часто торкалися теми насильства, ненависті та нетерпимості. Члени групи відкинули усі звинувачення та засудили стрільців. Така кампанія велася проти Мериліна Менсона. Цей американський виконавець відзначився тим, що підготував спеціальну публікацію в пресі, де міркував про причини трагедії. Крім того, музикант написав дві пісні, присвячені тому, що сталося у школі «Колумбайн».

Гострою стала дискусія про продаж вогнепальної зброї. Після трагедії кілька штатів ввели закони, що забороняють або обмежують таку торгівлю. Американське законодавство має низку особливостей. Загальні федеральні норми у питаннях не діють. Кожен суб'єкт держави вирішує по-своєму, дозволяти чи забороняти продаж зброї. Такі ж правила стосуються регулювання смертної кари тощо.

Новий випадок стрілянини в американській школі. 17 загиблих, і не виключено, що ця цифра може зрости – кілька постраждалих перебувають у критичному стані.

Все сталося у Флориді, у місті, яке було визнано минулого року найбезпечнішим у штаті. Бійню влаштував колишній учень, якого вигнали через проблеми з дисципліною. До школи він повернувся з гвинтівкою і зробив усе, щоб убити якнайбільше людей.

Підлітки групами залишають старшу школу Паркленда під наглядом поліцейських. Поки тележурналісти намагаються розібратися, що відбувається, у Твіттері з'являються перші відеоролики, зняті дітьми у шкільних класах.

Один із учнів описує все, що відбувається онлайн. На його сторінці – фотографії кімнати, де він ховається, з коментарем: «У моїй школі стрілянина, я замкнений усередині та наляканий». Пізніше хлопчика евакуювали.

Злочинець, зважаючи на все, планував убити якомога більше людей. Перед тим, як відкрити стрілянину, він увімкнув у будівлі пожежну сигналізацію, щоб виманити учнів із класів. До школи стрілець прийшов у протигазі та приніс із собою димові шашки.

Спецоперація зі звільнення підлітків тривала близько півтори години.

«Ми замкнули дітей у класах, уклали на підлогу. Деяких сховали у шафах. Я сховала 19 людей. Ми пережили найстрашніший жах у нашому житті», - сказала вчителька Мелісса Фальковські.

Через якийсь час поліцейські виводять із будівлі молодика в бардовій футболці. 19-річний Ніколас Круз навчався у цій школі та був виключений через проблеми, пов'язані з порушенням дисципліни. За словами його знайомих, він захоплювався зброєю і часто потрапляв у халепу. У його «Інстаграмі» багато фотографій із пістолетами, гвинтівками, ножами. Преса з посиланням на місцеву владу повідомляє, що Круз міг мати проблеми з психікою.

Стрілянина в Паркленді стала однією з найкривавіших в історії Америки. Телевізійним коментаторам важко було впоратися із емоціями.

В американських школах випадки стрілянини тепер трапляються щотижня. Щоб навчити дітей, як поводитися за таких обставин, для них стали регулярно проводити тренінги за участю спецслужб. Подібне тренування два місяці тому відбулося і у старшій школі Паркленду.

А у березні до навчальних закладів надійдуть ще й симулятори стрілянини – вчитися діяти в екстремальних ситуаціях школярі та вчителі будуть у віртуальній реальності. Програма розроблена Міністерством внутрішньої безпеки спільно з армією США та дозволяє розігрувати різні сценарії поведінки стрільця.

Щоправда, багато американців вважають, що змінити тривожну ситуацію може лише посилення закону про обіг зброї. У «флоридського стрільця» була з собою напівавтоматична гвинтівка та безліч магазинів із патронами. Де він її купив і, головне, як проніс до школи, тепер з'ясовуватимуть слідчі.

Президент США Дональд Трамп обговорив обставини трагедії з губернатором Флориди та запропонував йому федеральну допомогу у розслідуванні. А також висловив співчуття сім'ям загиблих, зазначивши, що американські школи мають нарешті стати безпечними.

ВСІ ФОТО

Одна з найстрашніших в історії США кривава бійня у навчальному закладі відбулася в середній школі Колумбіна (правильніше – Колумбайн) у містечку Літлтон, штат Колорадо 20 квітня 1999 року.

Двоє юнаків, Ерік Харріс та Ділан Кліболд, увірвалися до школи Колумбайн зі зброєю в руках. Жахлива бійня тривала чотири з половиною години. За цей час юні терористи поранили десятки учнів і вбили дванадцятьох співучнів та одного вчителя, після чого наклали на себе руки. Школа нині відремонтована та зовні ніщо не нагадує про нещодавню трагедію.

Розслідуванням займалося вісімдесят слідчих. Вони зібрали десять тисяч речових доказів і допитали тисячу чотириста свідків. Коментатори спробували розібратися, як могла статися така безглузда бійня, - іншими словами, як запобігти повторенню цього кошмару за допомогою логічного мислення, науково-технічних досягнень, енергійних дій та добрих намірів.

Таким чином, країна змогла познайомитися з двома нині покійними хлопчиками-підлітками, які все це влаштували.

Обидва були "ізгоями": у спорті не блищали, чарівністю не відрізнялися, коханням однокласників не користувалися. Носили довгі чорні плащі. Грали у криваві комп'ютерні ігри. Слухали какофонічні композиції рок-груп, вишуканими словами оспівують ненависть. Вони були схиблені на нацистах - їхній злочин, безумовно, був приурочений до дня народження Гітлера. Їх уяву збуджувала смерть: не справжня смерть, але смерть як таємнича, загадкова сила, якою наділена будь-яка ображена, примхлива, озлоблена дитина.

Батьки підлітків мали передбачити те, що сталося, говорили деякі. Та й поліція мала передбачати — хлопчиків уже заарештовували раніше. Якось батько соученика навіть попередив владу про те, що хлопці погрожували вбити його сина і підірвати купу народу; він знайшов в Інтернеті сайт, де один з них вивішував інструкції з виготовлення бомб і злісні загрози: “Я скоро дістануся ВСІХ ВАС, і прийду я зі зброєю. БУДУ стрілятиму на поразку”. На сайті був список “Що я ненавиджу” завдовжки три з половиною сторінки. Майбутній терорист ненавидів заняття у школі. Ненавидів брехунів. Ненавидів фанатів "Зоряних війн".

Два хлопчики із забезпечених, стабільних, пристойних сімей, білі діти із середнього класу, що навчалися у гарній школі у доглянутому передмісті. Як у подібному місці міг статися такий кошмар? На це питання в американських психологів є тільки одна, не дуже конструктивна відповідь: судячи з фактів, такі кошмари трапляються виключно в подібних місцях.

Ще до цього, найжахливішого випадку, Сполученими Штатами прокотилася ціла хвиля вбивств, скоєних дітьми-підлітками у школах. До трагедії в Колумбайні в школах було вбито чотирнадцять людей і десятки поранено.

Після бійні у Літлтоні по всіх США зазвучали погрози підірвати школи. Адміністрація навчальних закладів намагалася вживати практичних заходів у міру свого розуміння. Вбивці з Колумбайн носили чорні плащі-френчі, і в багатьох школах заборонили носити довгі чорні плащі. Сумки та рюкзаки тепер перевірялися, чи дозволялися лише прозорі та сітчасті, чи взагалі заборонялися. У школах з'явилися нові високотехнологічні пристрої: охоронні системи, гучний зв'язок та домофони, відеокамери спостереження.

Проте в готелі, де проходив випускний бал однієї флоридської школи, було знайдено саморобну бомбу з відрізка труби, набитого цвяхами. Інша “трубкова бомба” виявилася у шкільному туалеті у маленькому оклахомському містечку. Неподалік Детройта довелося терміново закрити якусь школу: спочатку зовні було виявлено бомбу, потім з'ясувалося, що четверо учнів - двоє чотирнадцятирічних, один тринадцятирічний і один дванадцятирічний - готують масове побоїще.

20 травня, рівно через місяць після Колумбайн, у передмісті Атланти п'ятнадцятирічний хлопчик, озброєний помповою рушницею 22-го калібру і револьвером 357-го калібру, застрелив у школі шістьох товаришів по навчанню, після чого, весь тремтячи, впав на коліна, засунув собі дуло рот і дозволив себе зв'язати. Він жив у великому будинку з великим зеленим газоном. Він грав у бейсбол і був бойскаут. Залишилося незрозумілим, чи любив він Бога, але, як з'ясували репортери, у неділю ця дитина ходила до церкви. Через три з половиною години після цього теракту Сенат США вперше схвалив щодо суворого закону про контроль над зброєю.

Ще кілька разів після 2001 року у школах США психічно неврівноважені школярі відкривали стрілянину, але не в таких масштабах.

Дмитро Куркін

Бійня, організована двома підлітками у школі «Колумбайн»у квітні 1999 року, був далеко не першим спалахом насильства у навчальних закладах (їх відлік у США ведуть щонайменше з 1840 року). І тим не менше саме вона стала поп-культурним феноменом, посилання до якого щоразу спливають при розслідуванні схожих інцидентів.

Саме слово "Колумбайн" за дев'ятнадцять років стало майже офіційним синонімом розправи з однокласниками та/або вчителями. Нещодавній озброєний напад у пермській школі майже відразу охрестили «пермським Колумбайном», як тільки з'ясувалося, що один із нападників жваво цікавився історією вбивць з «Колумбайна» Еріка Харріса та Ділана Кліболда. Випадок в івантеєвській школі, де старшокласник, що в Мережі називав себе Майком Кліболдом, завдав каліцтва вчительці, став «Колумбайном в Івантіївці». Напад у школі Улан-Уде з подіями дев'ятнадцятирічної давності поки що не пов'язують, але його за інерцією назвали «бурятським Колумбайном». Російські ЗМІ вже підхопили ярлик і відмовлятися від нього, схоже, не збираються.

Незважаючи на те, що вихідний план Харріса і Кліболда, за великим рахунком, не вдався (інакше жертв могло бути набагато більше), їх послідовники з числа так званих колумбайнерів щораз намагаються інсценувати їхні дії, намагаючись наслідувати їх у всьому, включаючи вибір одягу. Розбираємося, як вийшло, що двоє вбивць набули романтичного ореолу людей, які «помстилися за всіх, кого цькували в школі», і чи можна боротися з колумбайнерами як з деструктивною субкультурою.

Винні відеоігри

Трагедія в «Колумбайні» шокувала Америку: дослідники зазначають, що шкільна бійня навіть витіснила з масової свідомості теракт в Оклахома-Сіті (на той момент - найбільший в історії США), другу річницю якого Харріс і Кліболд спочатку обирали вдень для нападу.

Намагаючись призначити винних, громадськість звалювала відповідальність на індустріальний метал і (той до 1999 року остаточно став всеамериканським жупелом), фільм «Природжені вбивці» (який, строго кажучи, висміює медійний культ «Боні і Клайда») та «жорстокі відео» (зазначимо, що реалістичність відеоігор на той час була порівняно невисокою). Коли стало відомо, що психіатр, який спостерігав Харріса, прописав йому ліки, деякі запідозрили, що відмова від антидепресанта могла викликати у підлітка спалах агресії, проте версія не підтвердилася: розтин показав, що Ерік продовжував його приймати.

Куди прозаїчніші причини - озлобленість двох підлітків, з яких один (Харріс) скаржився на депресію, гнів і думки про суїцид, а другий (Кліболд) зазнав цькування з боку однокласників - стали очевидними вже через рік: провівши дослідження схожих інцидентів, з'ясували, що дві третини з них були пов'язані з буллінгом.

Однак таке пояснення не давало обивателю ні стрілочника, на якого можна повісити відповідальність за трагедію, ні простої відповіді на питання, як можна запобігти шкільним розстрілам у майбутньому. Як наслідок, легенда про «Колумбайн», підігріта ЗМІ та законсервована інтернетом, загоїлася власним життям. З'явилися колумбайнери.

Культ Ділана Кліболда

Минуло лише три роки, перш ніж «Колумбайн» із провокаційних таблоїдних заголовків розрісся до зловісного поп-культурного феномену, який поставив Харріса та Кліболда в один ряд із серійними вбивцями на кшталт Джеффрі Дамера. Трагедія лягла в основу «Слона» Гаса Ван Сента та менш відомого «Нульового дня» Бена Коччо – обидві стрічки вийшли у 2003 році та стали свого роду художніми реконструкціями «Колумбайну». Документальний фільм «Боулінг для Колумбини», в якому режисер Майкл Мур акцентує увагу на збройовому лобі, яке підтримує вільний продаж вогнепальної зброї в США, отримав премію «Оскар». Прямі згадки чи непрямі посилання на масовий розстріл, влаштований двома підлітками, у текстах пісень стали спільним місцем. "Колумбайн" став частиною міського фольклору.

Автор «Покоління Ікс» Дуглас Коупленд, стурбований тим, що в історії «Колумбайна» вбивцям дістається набагато більше уваги, ніж жертвам, написав роман «Гей, Нострадамус!», герої якого - ті, що вижили в шкільній бійні або втратили в результаті своїх близьких - намагаються впоратися із . Однак ця спроба змістити фокус мало що змінила у висвітленні історії: її головними героями в масовій культурі, як і раніше, залишаються два підлітки, які взяли в руки зброю.

Ядром колумбайнерів, що романтизують злочини Харріса і Кліболда, стали підлітки, зацьковані однокласниками або які страждають від нестачі уваги. Примітно, що тематичні спільноти зосередилися насамперед на фігурі Кліболда. «[Вони] захоплюються Діланом, трагічним депресивним хлопчиком, дівчатка в нього просто закохані, – каже журналіст Дейв Каллен, автор книги «Колумбайн», звертаючи увагу на розбіжність між мережевим міфом та нюансами реальної історії. - Хоча лідером у „Колумбайні“ був Ерік, і варто було б очікувати, що привабливішим виявиться він, але культ Ділана значно масштабніший, ніж культ Еріка. Дівчатка закохуються в нього так само, як дорослі жінки закохуються в наркоманів або алкоголіків - вірячи, що вони врятують його заблудлу страждаючу душу».

Каллен зазначає, що колумбайнерами найчастіше рухає бажання епатувати однолітків та дослідницький інтерес: «Я впевнений, що для більшості це поза: коли в реальному житті підліток не надто успішний, він бачить вихід у тому, щоб сконструювати жорстку особистість у Мережі. Вони прикидаються, але при цьому вірять, що решта кажуть це все серйозно. (підліток, який вчинив масове вбивство у школі Сенді-Хук у 2012 році. - Прим. ред.), який справді серйозний у своїх словах. Адже він обговорював з однолітками „Колумбайн“ - ті відповіли йому інтересом, який він розцінив як підтримку».

Знайти щоденникові записи вбивць і відео зі шкільних камер спостереження, які показують, у що були одягнені і як поводилися Кліболд і Харріс у день бійні, досі не важко. Нові події в російських школах в черговий раз підігріли інтерес до історії: стверджується, що користувачі стали вп'ятеро частіше використовувати хештег #columbine.

Стурбовані громадські діячі вже закликали Генпрокуратуру визнати екстремістськими «будь-яку згадку» про «Колумбайн», проте ця пропозиція не виглядає ні ефективною по суті, ні реалізованою на практиці (див. «ефект Стрейзанд»). Спільноти колумбайнерів у найближчі місяці, найімовірніше, зачистять у соцмережах – «ВКонтакте» вже почала видаляти відповідні паблики, – але можна не сумніватися, що вони «перезимують» у дип-вебі та знову повернуться до публічного доступу.

«Топ-10 кривавих злочинів»

«Колумбайн», можливо, тому і став ім'ям загальним, що поставив відразу кілька болючих питань, що стосуються як психологічного клімату в школах, так і сучасної етики. Наскільки відповідальні медіа (у найширшому значенні слова) за «гламуризацію» масових убивств та чи правильно обмежувати доступ до інформації про них? Як розповідати про особливо жорстокі, що далеко виходять за межу повсякденного злочину, не звалюючись у дешевий сенсаціоналізм та смакування чужого горя? Чи можна вважати, що добірки «найкривавіших розправ» підштовхують озлоблених та психологічно нестійких людей до спроб пробитися до «топ-10»? І чи можна запобігти появі нових колумбайнерів, «заборонивши інтернет»?

Чергова надзвичайна подія за участю учнів сталася у російській школі. Два 16-річні хлопці — один діючий, а другий колишній учень цієї школи — з ножами напали на освітню установу №127 у Мотовіліхинському районі Пермі, завдавши поранення вчительці та школярам. За однією з версій, під час атаки між нападниками виник конфлікт, вони кинулися одна на одну, а педагог намагалася їх розняти. Друга версія свідчить, що метою підлітків були саме учні четвертого класу, а вчителька постраждала, захищаючи дітей. Один одного ж підлітки нібито поранили, намагаючись убити за заздалегідь обумовленим сценарієм. Згідно з третьою версією, колишній учень прийшов «мститися» саме колишній вчительці, а четверокласники постраждали випадково.

Усього в результаті атаки постраждали не менше 15 людей, 12 з них були госпіталізовані. Троє людей, включаючи вчительку, отримали серйозні поранення та були прооперовані.

Судячи зі сторінок у соцмережі «ВКонтакті» обох нападників, вони жваво цікавилися масовим вбивством у школі «Колумбайн» у США: на сторінках розміщено безліч відеороликів та зображень на цю тему, один із нападників також був у групах, присвячених цій трагедії. У квітні 1999-го року в штаті Колорадо за допомогою стрілецької зброї та саморобних вибухових пристроїв двоє учнів — і поранили 37 людей, 13 з яких пізніше загинули. Нападники наклали на себе руки. Один із нападників на пермську школу в день інциденту, за словами очевидців, також неодноразово заявляв, що він «прийшов сюди, щоб здохнути». Крім того, за даними , один із нападників перебував на обліку у психоневрологічному диспансері. За словами одного з учнів школи №127, хлопець вирізнявся агресивною поведінкою. Учень каже, що підліток кілька разів йшов з дому, приймав наркотики і нібито намагався накласти на себе руки. Проблеми з батьками, за словами знайомого, у нападника виникали на ґрунті захоплення комп'ютерними іграми на межі залежності.

Зазначимо, що це перша спроба відтворити «Колумбайн» на російських просторах. У вересні 2017 року школяр напав із пневматичним зброєю та кухонною сокиркою на вчительку та учнів школи у підмосковній Івантіївці. Педагог дістала черепно-мозкову травму. Діти, що перелякалися, почали вистрибувати з вікон, в результаті троє з них отримали різні травми. Як з'ясувалося, підліток на своїй сторінці у соцмережі «ВКонтакті» згадував події у школі «Колумбайн» у річницю трагедії. Крім того, він готувався до атаки в Івантіївці заздалегідь та обговорював її з друзями.

У лютому 2014 року в московському районі Відрадний учень 10 класу прийшов до школи з батьківською малокаліберною гвинтівкою, яку він викрав із домашнього сейфу, та зайшов до класу біології.

Там він на очах у своїх однокласників розстріляв 30-річного вчителя географії та біології та захопив заручників. Пізніше до школи на виклик прибули двоє поліцейських. Один з них, 38-річний Сергій Бушуєв, прочинив двері кабінету, і підліток вистрілив у нього. Куля пройшла через ліву руку до тіла, від чого Бушуєв помер на місці. Другий поліцейський, 29-річний Володимир Крохін, намагався врятувати колегу з-під вогню, але був поранений у ліву частину грудної клітки. У тяжкому стані Крохіна доставили до НДІ імені Скліфосовського, де його прооперували. Вмовити підлітка здатися і відпустити заручників зміг лише його батько. За даними Слідчого комітету, школяр встиг вистрілити з гвинтівки щонайменше 11 разів, перш ніж його схопили поліцейські. Суд засудив стрільця до примусового лікування.

Експерти закликають утриматися від однозначних висновків і дочекатися завершення розслідування, яке виявило б справжні мотиви інциденту в пермській школі. Проте загальні тенденції вони наголошують уже зараз. Зокрема, у багатьох, хто нападав на школи за останні кілька років, як з'ясовувалося, були проблеми в сім'ї. І якщо батьки само по собі не можуть приділяти достатньо уваги емоційному стану дитини, то цей процес має брати на контроль школа, в тому числі і навчаючи мам з татами, як слухати та спілкуватися з неповнолітнім, пояснила «Газеті.Ru» керівник відділу клінічної. психіатрії дитячого та підліткового віку Центру психіатрії та наркології імені Сербського, головний позаштатний дитячий спеціаліст-психіатр Москви Ганна Портнова.

«Система освіти як дуже великий інститут, добре розвинений, повинен мати у своєму штаті та психологічну службу. Але психологи є далеко не у кожній школі. А там, де вони є, переважно займаються супроводом навчального процесу: вони контролюють, як діти засвоюють навички, знання та вміння. Вони не займаються емоційним станом дітей, не мають підготовки з основ клінічної психології та психіатрії.

Тому з критичними станами більшість шкільних психологів справлятися не вміє»,

- Зазначає Портнова.

Керівник Московського відділення Федерації психологів освіти Росії, доцент Московського державного психолого-педагогічного університету Ірина Умняшова наголошує, що робота шкільного психолога в наші дні погано відрегульована законодавством, що позначається на її якості. «Є професійний стандарт психолога — до нього також належить така трудова функція, як емоційний супровід дітей. Однак це неможливо зробити без згоди батьків. Психолог – не перший герой цієї історії. Є і класні керівники, і батьки, які, розуміючи, що є ознаки поведінки, що відхиляється, могли взяти участь у профілактиці».

Психолог вважає, що прагнення підлітків втілити в життя такі жорстокі сюжети, як із «Колумбайном», говорить про те, що підлітки хочуть виділитися та справити враження на оточуючих. "У підлітковому віці дітям властиве наслідування, а також використання негативних прикладів для того, щоб привернути до себе увагу", - сказала Умняшова "Газете.Ru". Портнова додає, що «сам підлітковий вік має на увазі певну частку максималізму, пошуку яскравих відчуттів, себе у цьому світі, а також визнання. Однак домогтися визнання добрими вчинками складніше, ніж поганими. Вчитися на «відмінно» складніше, ніж хуліганити, битися, загрожувати ножем або потрапити до яскравої субкультури та пофарбувати волосся».

Психолог Павло Волженков відкидає версію, що російські підлітки перейняли «моду» на шкільні атаки. «Я вважаю, що діти відчувають безглуздість свого перебування у школі. Дивляться на те, як багато працюючих жебраків навколо, чують розмови дорослих на ці теми, бачать передачі в ЗМІ, хочуть вирватися зі злиднів. Вони хочуть багато заробляти, щоб бути багатими. Те, що їм дають у школі, не пов'язане із зароблянням грошей. Вони не отримують відповіді на свої питання про способи заробітку, про професії, про бізнес, та їх примушують ходити до школи. Через це діти протестують.

Підліток може знайти вихід для цих протестних почуттів у споживанні алкоголю, наркотиків, у безладних сексуальних зв'язках, у загальнонебезпечній поведінці, а може – у такій формі протесту, як збитки вчителям та іншим дітям. Це один із варіантів протесту, це не самоціль.

При цьому діти знають про школу «Колумбайн» із соцмереж та інтернету, але все не зводиться лише до цього», — сказав Волженков «Газеті.Ru».

Він вважає, що шкільну програму потрібно зробити більш наближеною до сучасного життя, до потреб учнів, до інтересів, як заробляти гроші. «Припустимо, у школі є алгебра. Це чудовий та дуже потрібний предмет. Можна день у день пояснювати учням її на прикладах того, що човен пливе з такою швидкістю, що стільки води затекло в басейн, а скільки витекло. Але вони не розуміють, навіщо це потрібне. А можна говорити — ось міст, щоб його побудувати, необхідно застосувати таку алгебраїчну формулу. Проектує міст інженер-проектувальник. Він заробляє стільки грошей. А тепер, подивимося сайт із зарплатами, вакансіями. А тепер подивимося ролик на Ютьюб, у якому інженер-конструктор розповідає, як він вирішує одне із завдань зі своєї практики. Це буде пов'язане із практичним життям. Крім того, шкільна освіта забюрократизована, вчителі пишуть дуже багато звітів, не встигають за реаліями сучасності, за тим, що зараз затребуване», — зазначив психолог.