Пігулки блокатори кальцієвих каналів. Кальцієві канали L-типу

Повернутись до номеру

Содержание статьи развернуть / свернуть

1. Повернутись до номеру
2. Блокатори кальцієвих каналів: механізми дії, класифікація, показання та протипоказання до застосування.
3. Автори: І.В. Давидова, Н.А. Перепельченко, Л.В. Клименко, Кафедра кардіології та функціональної діагностики НМАПО ім. П.Л. Шупика, м. Київ
4. Механізм дії блокаторів кальцієвих каналів: зв'язок із клінічним застосуванням
5. Класифікація блокаторів кальцієвих каналів
6. Загальна характеристика блокаторів кальцієвих каналів
7. Фармакокінетика та фармакодинаміка блокаторів кальцієвих каналів
8. Ефекти блокаторів кальцієвих каналів на реноваскулярну гемодинаміку
9. Метаболічні та плейотропні властивості блокаторів кальцієвих каналів
10. Показання для призначення блокаторів кальцієвих каналів у кардіологічній практиці
11. Які можливі побічні ефекти блокаторів кальцієвих каналів?
12. Протипоказання до призначення блокаторів кальцієвих каналів
13. Блокування кальцію – механізм дії медикаментів
14. Антагоністи кальцію: класифікації препаратів
15. Фармакологічний список блокаторів повільних кальцієвих каналів за хімічним складом структури
16. Перелік поколінь антагоністів кальцію
17. Показання до застосування інгібіторів повільних кальцієвих каналів.
18. Властиві показники покоління кальцієвих блокаторів каналу
19. Стенокардія напруги
20. Інфаркт міокарда
21. Гіпертонічна хвороба
22. останнє покоління: фундаментальний побічний вплив лікарських форм інгібіторів кальцієвого каналу
23. Принцип дії ліків
24. Хімічна класифікація антагоністів кальцію
25. Покоління препаратів БКК
26. Найпопулярніші засоби
27. Де застосовуються пігулки?
28. Побічні ефекти
29. Механізм дії БКК
30. Що кажуть лікарі про гіпертонію
31. Склад блокаторів кальцієвих каналів
32. Особливості застосування
33. Способи застосування
34. Побічна дія
35. Протипоказання
36. БКК фенілалкіламінової групи
37. Взаємодія з іншими лікарськими засобами
38. Синдром відміни БКК

Блокатори кальцієвих каналів: механізми дії, класифікація, показання та протипоказання до застосування.

Автори: І.В. Давидова, Н.А. Перепельченко, Л.В. Клименко, Кафедра кардіології та функціональної діагностики НМАПО ім. П.Л. Шупика, м. Київ

За сучасними уявленнями, антагоністи кальцію - це велика і досить неоднорідна за хімічною структурою група лікарських препаратів, що об'єднуються однією спільною властивістю - конкурентним антагонізмом щодо потенціалзалежних кальцієвих каналів клітинних мембран. Антагоністи кальцію діють на L-тип, або повільні кальцієві канали, тому цю групу лікарських засобів точніше називають блокатори повільних кальцієвих каналів або блокатори кальцієвих каналів (БКК). Антагоністи кальцію застосовують у кардіології понад 30 років. Широкому використанню їх у клінічній практиці сприяли висока антиішемічна та антиангінальна ефективність, а також хороша переносимість, встановлені під час великих клінічних досліджень. Пріоритет відкриття сполук, що селективно блокують спрямований всередину клітини струм іонів кальцію, належить A. Fleckenstein (1964). Їм же вперше був запропонований у 1969 р. термін «антагоністи кальцію» для позначення фармакологічних властивостей препаратів, які мали одночасно коронарний вазодилатуючий та негативний інотропний ефект. Дія цих препаратів на міокард дуже нагадувала ознаки дефіциту кальцію, описані Ringer у 1882 році. Перший представник БКК - верапаміл був синтезований 21 травня 1959 доктором Ferdinand Dengel - це сталося на 10 років раніше, ніж з'явився термін "антагоністи кальцію". У 1963 р. розпочато використання верапамілу у клініці на лікування стенокардії. У 70-ті роки минулого століття були створені і почали застосовуватися в клініці два інших представники БКК — ніфедипін та дилтіазем. З цього часу БКК зайняли міцні позиції у кардіологічній практиці. Протягом останніх кількох років відбувається активне збільшення арсеналу препаратів цього класу. Удосконалюються форми існуючих раніше препаратів, синтезуються нові хімічні сполуки, переглядаються показання їх застосування.

Механізм дії блокаторів кальцієвих каналів: зв'язок із клінічним застосуванням

Широке запровадження у клінічну практику БКК призвело до детального вивчення кальцієвого гомеостазу. Було виявлено, що іонізований Са 2+ бере участь у регуляції більшості внутрішньоклітинних процесів (автоматизм клітин синусового вузла, скорочення та розслаблення міокарда, інкреція, поділ та ріст клітин), що має зв'язувальне значення між екзогенними факторами та регуляторними внутрішньоклітинними механізмами.

В основі регуляції фізіологічної відповіді клітин серцево-судинної системи лежить різна проникність клітинних мембран для іонів Na, K, Ca. Мембрана контролює переміщення цих іонів за допомогою іонних насосів (наприклад, для Na, K та ін), іонного обміну (зокрема обмін Na на іони Са) і селективних іонних каналів (для іонів Nа, К або Са). Останні відкриваються у відповідь на трансмембранну різницю потенціалів або зв'язування агоністів з рецепторами. Показано, що кожної секунди через один канал у клітину може надходити до 10 млн іонів. Іони кальцію надходять до цитоплазми за допомогою всіх описаних механізмів. Проте відповідальними за процес «збудження — скорочення» та основну дію БКК є потенціалзалежні кальцієві канали, що відкриваються при деполяризації клітинної мембрани. Кальцієві канали — це макромолекулярні білки, які хіба що «розсікають» мембрани клітин. По цих каналах відбувається рух іонів кальцію всередину клітини міофібрили та з клітини назовні.

Кальцієві канали мають такі особливості: кожен канал пропускає близько 30 000 іонів кальцію на 1 с; селективність каналів відносна, оскільки з них надходять також іони натрію, барію, стронцію, водню; діаметр пір каналів 0,3-0,5 нм; вхід іонів кальцію по каналах після деполяризації клітинної мембрани відбувається повільніше, ніж вхід іонів натрію, тому потенціалзалежні кальцієві канали називають повільними на відміну від швидких натрієвих каналів. Функція каналів змінюється під впливом різних неорганічних (іони кобальту, марганцю, нікелю) та органічних інгібіторів (лікарські препарати – інгібітори кальцієвих каналів). Виділяють шість типів потенціалзалежних кальцієвих каналів. Найбільш важливими в серцево-судинній системі є L-і Т-типи. Канали Т- та L-типів виявлені в міокарді, гладкій мускулатурі судин. Т-канали швидко інактивуються, і струм кальцію через них незначний. L-канали інактивуються повільно, крізь них у клітину проникає більшість позаклітинного кальцію. L-канали чутливі до дії БКК, Т- та N-канали не мають рецепторів для антагоністів кальцію.

Кальцієві канали L-типу складаються з 5 субодиниць - альфа-1 і -2, бета, гама та сигма. Основне значення має субодиниця, що виконує функцію кальцієвого каналу. Інші субодиниці відіграють стабілізуючу роль. На поверхні субодиниці є рецептори, із якими взаємодіють БКК.

Струм іонів кальцію через L-канали формує плато потенціалу дії. У синусовому вузлі (СУ) іони кальцію беруть участь у забезпеченні функції водія ритму, атріовентрикулярному (АВ) з'єднанні регулюють проведення збудження . У гладком'язовій тканині канали L-типу необхідні електромеханічного сполучення процесів збудження і скорочення. Блокування повільних каналів БКК перешкоджає надходженню іонів Са 2+ у клітину і пригнічує або повністю блокує скорочення без істотного впливу на потенціал дії, тобто збудження роз'єднується зі скороченням.

У русі іонів Са 2+ у збудливих клітинах розрізняють два цикли — екстра- та інтрацелюлярний. В результаті екстрацелюлярного циклу іони Са 2+ потрапляють всередину клітини, зв'язуються з білком тропоніном і запускають внутрішньоклітинний кальцієвий цикл, під час якого з саркоплазматичного ретикулуму вивільняються іони Са 2+ , необхідні для поєднання процесів збудження і скорочення в серці кальцію - ин. У гладком'язових волокнах (ГМК) скорочення починається після зв'язування кальцію з кальмодуліном. У кардіоміоцитах деполяризація мембрани запускає швидке "фазове" скорочення, яке корелює з активністю L-каналів. У судинних клітинах деполяризація мембрани індукується каскадом внутрішньоклітинних процесів, наступних за активацією мембранних рецепторів гормонами і нейротрансмітерами, що призводить до повільно розвивається і тривалого тонічного скорочення ГМК.

Т-тип каналів виявлений у ГМК судин, включаючи коронарні, ниркові та мозкові, але практично відсутній у КМЦ дорослих. Т-канали виявляються лише при гіпертрофії міокарда або проліферації ГМК судинної стінки. Т-тип кальцієвих каналів був виявлений і в таких збудливих тканинах, як нейросекреторні клітини, що іннервують вазомоторні центри в стовбурі мозку, корковий та мозковий шари надниркових залоз, юкстагломерулярний апарат нирок. Подібно до L-типу, канали Т-типу відкриваються при деполяризації мембрани. Однак величина мембранного потенціалу, при якій відкриваються Т-канали, значно менше, ніж потенціал, що відкриває L-канали, вони однаково проникні для іонів Са 2+ і 2+ і швидко інактивуються . У гладкій мускулатурі Т-канали грають участь у підтримці судинного тонусу. Крім того, Т-канали відіграють важливу роль у пейсмейкерної активності СУ та проведенні імпульсу. Канали N-типу є лише у мембранах нейронів.

Клітини, наприклад кардіоміоцити і клітини гладком'язових судин, мають малий запас кальцію в саркоплазматичному ретикулумі, тому будуть особливо чутливими до блокади трансмембранного струму Са 2+ .

Кількість кальцію та кінетика його проникнення в цитозольний простір зумовлюють швидкість та силу скорочення кардіоміоцитів, а кінетика дисоціації кальцію з регуляторними білками – швидкість розслаблення у діастолі. У терапевтичних дозах БКК не викликають повної блокади кальцієвих каналів, оскільки це несумісне з життям, а лише нормалізують трансмембранний струм кальцію, який збільшений при патологічних станах. Слід зазначити, кожен БКК має «персональний» локус фіксації . БКК блокують надходження кальцію в клітину, знижуючи перетворення пов'язаної з фосфатами енергії на механічну роботу, і зменшують таким чином здатність м'язового волокна (міокардіального або судин) розвивати механічну напругу. Результатом перерахованого є розслаблення м'язового волокна, що зумовлює появу на органному рівні цілого ряду явищ. Так, дія БКК на стінку коронарних артерій веде до їхнього розширення (вазодилатаційний ефект), а вплив на периферичні артерії – до зниження системного артеріального тиску (АТ) (за рахунок зменшення периферичного опору). Перевантаження кардіоміоцитів іонами кальцію значною мірою відповідає за пошкодження мітохондрій в ішемізованому міокарді. Зниження кількості кальцію, що надходить до скоротливої ​​системи, призводить до зменшення розщеплення АТФ, витрати енергії на скорочення та потреби міокарда в кисні. В умовах ішемії та гіпоксії БКК, запобігаючи перевантаженню кальцієм, надають захисну дію на міокард — попереджають функціональні та структурні ушкодження кардіоміоцитів. Ці властивості БКК зменшують несприятливі наслідки ішемії міокарда, відновлюють порушений баланс між потребою міокарда у кисні та його доставкою. Блокування кальцієвого надходження у тромбоцити пригнічує їхню агрегацію. Є також дані і про антиатеросклеротичну дію БКК. Інші екстракардіальні ефекти БКК – зниження тиску в легеневій артерії у поєднанні з дилатацією бронхів, вплив на мозковий кровообіг; Дещо особняком стоять антиаритмічні властивості.

Таким чином, основними ефектами БКК є:

1. БКК впливають на трансмембранний вхід Са повільними каналами в кардіоміоцити при збудженні. Це зменшує Са-зависимое розщеплення АТФ, силу скорочення міокарда і потреба серця, що скорочується, в кисні.

2. БКК знижують тонус гладкої мускулатури стінки судин, що залежить від іонів Са, та усувають (попереджають) їх спастичне скорочення. Дилатація системних судин, переважно артеріол, знижує опір у великому колі кровообігу та зменшує поста навантаження на серце.

3. БКК збільшують коронарний кровотік в ішемізованих ділянках за допомогою зменшення коронароспазму та скорочення, а також за допомогою вазодилатації колатерального ложа.

4. Зниження надходження Са до клітин синоатріального та атріовентрикулярного вузлів уповільнює частоту спонтанних збуджень нормального водія ритму серця, а також швидкість атріовентрикулярного проведення. Більшість БКК пригнічують ектопічний автоматизм ділянки пошкодженого міокарда.

5. Знижують агрегацію тромбоцитів та утворення тромбоксану.

6. Обмежують перекисне окиснення ліпідів, що запобігає утворенню вільних радикалів.

7. Виявляють антиатерогенні властивості; на ранніх стадіях атеросклерозу перешкоджають утворенню нових атеросклеротичних бляшок; гальмують стенозування коронарних артерій, пригнічуючи проліферацію гладком'язових клітин судинної стінки.

Класифікація блокаторів кальцієвих каналів

У 1987 році Комітет експертів ВООЗ розділив БКК на дві групи - селективні та неселективні, виділивши серед них 6 класів залежно від хімічної структури.

До селективним БКК віднесено такі три класи:

1. Фенілалкіламіни (верапаміл та його похідні).

2. Дигідропіридин (ніфедипін та його похідні).

3. Бензотіазепіни (Ділтіазем та його похідні).

Тканинна селективність у дії зазначених класів БКК проявляється у тому, що вони не діють на скелетні м'язи, м'язи бронхів, трахеї та кишечника, а також на нервову тканину. Тому для них не характерний розвиток відповідних побічних реакцій та негативний вплив на якість життя. Цим вони вигідно відрізняються від β-блокаторів.

В 1996 Т. Toyo-Oka і W. Nayler рекомендували класифікацію БКК, в якій була відображена еволюція створення цих лікарських препаратів (табл. 1). В основу цієї класифікації покладено таке:
1) хімічна структура, від якої залежить фармакологічні ефекти препарату. Так, наприклад, дигідропіридин більше впливають на гладку мускулатуру судин і практично не впливають на міокард і провідну систему серця. А фенілалкиламіни (верапаміл), навпаки, мають більший вплив на міокард, функції синусового та атріовентрикулярного вузлів, ніж на гладку мускулатуру судин;
2) фармакокінетика.

Лікарські форми антагоністів кальцію пролонгованої дії поділяються на дві підгрупи: до підгрупи IIa відносять препарати, продовження ефекту яких здійснюється за рахунок приміщення препарату спеціальну таблетку або капсулу, що забезпечує уповільнене вивільнення препарату. До підгрупи IIb відносять препарати, продовження ефекту яких здійснюється за рахунок здатності триваліше циркулювати в крові.

Дуже важливою для клініциста є класифікація БКК, що розділяє всі препарати на дві великі підгрупи, виходячи з їхнього впливу на тонус симпатичної нервової системи. Перша підгрупа - так звані антагоністи кальцію, що уповільнюють пульс (або недигідропіридинові антагоністи кальцію). До них фактично відносяться два препарати – верапаміл та дилтіазем. Друга підгрупа - антагоністи кальцію, що збільшують пульс, або дигідропіридини.

Загальна характеристика блокаторів кальцієвих каналів

До першого покоління блокаторів кальцієвих каналів відносяться ніфедипін, верапаміл та дилтіазем. Всі ці препарати були отримані у 60-х роках ХХ століття та зберігають своє значення до теперішнього часу (їх називають препаратами І покоління або препаратами-прототипами). Три основні препарати цієї групи істотно відрізняються за хімічною будовою, місцями зв'язування на кальцієвих каналах, а також тканинної судинної специфічності.

Так, вибірковість дигідропіридинових БКК ніфедипіну та амлодипіну щодо судин у 10 разів, фелодипіну та ісрадипіну – у 100, а нісолдипіну – у 1000 разів більше, ніж щодо міокарда, порівняно з верапамілом та дилтіаземом. Дигідропіридинові БКК мають менш виражену кардіодепресивну дію і не впливають на синусовий та АВ-вузол. Зниження постнавантаження та коронарна вазодилатація найбільш виражені у цій групі. Короткодіючий ніфедипін використовується сьогодні в основному для усунення гіпертонічних кризів, у той час як інші пролонговані форми ніфедипіну серед інших БКК рекомендуються для тривалого лікування хворих на ІХС та артеріальну гіпертензію.

Похідні дифенілалкиламіну (група верапамілу) та бензотіазепіну (група дилтіазему) впливають як на судини, так і на серце. Вони пригнічують автоматизм синусового вузла, подовжують атріовентрикулярну провідність, підвищують рефрактерність атріовентрикулярної сполуки, знижують скоротливість міокарда, зменшують периферичний судинний опір та попереджають спазм коронарних артерій. Препарати цих груп знижують частоту серцевих скорочень, для верапамілу більш характерний негативний інотропний ефект. Недигидропиридиновые БКК описуються як які мають частотнозависимым ефектом: що частіше відкриваються кальцієві канали, краще проникнення недигидропиридиновых БКК до місць зв'язування . Це пояснює їхній вплив на тканини АВ-вузла при пароксизмальних тахікардіях. Таким чином, БКК групи верапамілу і дилтіазему мають антиангінальну, антиаритмічну та гіпотензивну дію.

Проте короткочасність дії препаратів-прототипів вимагала багаторазового їхнього прийому протягом доби, що створювало відомі незручності хворим. Прийом БКК короткої дії супроводжувався великим розмахом терапевтичної концентрації препаратів у плазмі, що спричиняє «піки» та «спади», що призводило до нестійкості вазодилатуючого ефекту та супроводжувалося рефлекторною нейрогуморальною активацією. В результаті спостерігалося підвищення варіабельності (коливань) АТ та частоти серцевих скорочень, а добова крива АТ нагадувала зуби пилки.

Ці моменти заслуговують на особливу увагу, оскільки тахікардія та варіабельність АТ є незалежними факторами ризику прогресування ускладнень артеріальної гіпертензії. Крім того, при застосуванні БКК I покоління у літніх пацієнтів може реалізуватися їхня пряма негативна інотропна дія з подальшим пригніченням функції міокарда.

Ймовірно, ці обставини і зумовили пошуки можливостей створення препаратів-прототипів пролонгованої дії, що могло б призвести до одноразового максимум дворазового прийому препарату. Це прагнення призвело до створення в 80-х роках XX століття антагоністів кальцію II покоління, які мають більшу тривалість дії, хорошу переносимість, тканинну специфічність, селективність.

На сьогоднішній день у групі БКК – похідних дигідропіридину – сучасні пролонговані лікарські форми практично повністю витіснили короткодіючі препарати І покоління.

Препарати нового покоління є різноманітними лікарськими формами:
- із уповільненим вивільненням - retard або slow-release (у вигляді таблеток та капсул);
- з двофазним вивільненням (rapid-retard);
- терапевтичні системи 24-годинної дії (система GITS).

БКК II покоління відрізняються покращеним фармакокінетичним профілем та вищою вазоселективністю. Порівняно з препаратами I покоління для них характерні триваліший період напіввиведення (для БКК I покоління Т 1/2 становить 4-6 год, II покоління - 12-24 год), більша тривалість дії, більш плавне наростання концентрації препарату в плазмі крові ( відсутність пікоподібної зміни концентрації), більш відстрочений початок дії та час появи максимального ефекту. У практичному плані це обумовлює той факт, що БКК II покоління позбавлені багатьох побічних ефектів препаратів I покоління, насамперед пов'язаних з рефлекторною активацією симпатоадреналової системи, а також мають більш зручний для пацієнта режим дозування (1-2 рази на добу). Препарати ніфедипіну пролонгованої дії розширюють основні коронарні артерії та артеріоли (у тому числі в ішемізованих ділянках міокарда) та запобігають розвитку спазму коронарних артерій. Таким чином, препарати ніфедипіну покращують постачання міокарда киснем при зменшенні потреби в ньому, що дозволяє застосовувати їх при лікуванні стенокардії. Виражена вазодилатація на фоні прийому ніфедипіну обумовлена ​​не лише блокадою кальцієвих каналів, але й стимуляцією вивільнення ендотеліальними клітинами оксиду азоту, що є потужним природним вазодилататором; вона також пов'язана з посиленням вивільнення брадикініну.

Деякі нові БКК мають кращі властивості, ніж препарати-прототипи. Так, галопаміл має більш тривалу дію, ніж верапаміл. Похідний бензотіазепіну клентіазем у 4 рази сильніший, ніж дилтіазем, та його антиангінальний ефект більш тривалий. Більш виражена вазоселективність виявлена ​​серед похідних 1-4-дигідропіридинових (фелодипін → амлодипін → ніфедипін). Препарат німодипін має більш високу чутливість до мозкових артерій, нісолдипін – до коронарних артерій, фелодипін однаково впливає на коронарні судини та периферичні артерії. Серед БКК з іншою хімічною структурою заслуговує на увагу монатепіл, оскільки цей препарат має властивості α1-адреноблокатора з вираженими вазодилатуючими ефектами та чіткою гіполіпідемічною та антисклеротичною дією. До позитивних характеристик БКК II покоління відносять і нові додаткові властивості, наприклад, антиагрегантна активність щодо тромбоцитів (трапідилу).

Проте фармакокінетичні та фармакодинамічні характеристики БКК II покоління були ще далекі від ідеалу. Деякі препарати мали проблеми високої біодоступності. Історія клінічного впровадження БКК була дещо затьмарена досвідом застосування мібефрадилу, представника нової підгрупи селективних блокаторів Т-каналів, який, володіючи високою антигіпертензивною активністю, був вилучений із клінічного застосування через численні випадки взаємодії з іншими препаратами.

Незважаючи на те, що з появою БКК II покоління пов'язаний безперечний прогрес в ефективності та безпеці, актуальною проблемою було створення більш досконалих препаратів. Вимогою до БКК III генерації стало рівномірне вивільнення активної речовини на тлі рівномірно вираженого (включаючи ранні ранкові години) та більш тривалої дії. При розробці нових препаратів стояли завдання покращення органопротективних характеристик, а також безпеки в групі високого ризику та при взаємодії з іншими препаратами, що широко застосовуються.

В даний час до групи БКК III покоління входять три препарати з групи похідних дигідропіридину - амлодипін, лацидипін та лерканідипін (табл. 1). Від інших представників класу вони відрізняються унікальним способом взаємодії з високоафінними специфічними зв'язуючими ділянками у комплексах кальцієвих каналів та великою тривалістю дії. Еталонним препаратом дигідропіридинових БКК III покоління абсолютна більшість дослідників вважають амлодипін, який відрізняється високою ефективністю, мінімальною для представників свого класу кількістю побічних ефектів, надтривалою дією (протягом понад 24 год).

Вищевказані характеристики БКК III покоління визначають поступовий початок та тривалу антигіпертензивну дію. Ці властивості є найважливішими характеристиками, оскільки вважаються необхідними оптимальної антигіпертензивної терапії. Досвідом клінічного застосування підтверджено високу значущість відношення (коефіцієнта) залишкового ефекту до максимального, а також незначних коливань артеріального тиску при одноразовому (протягом доби) прийомі препаратів.

Синтезований єдиний лівообертальний ізомер амлодипіну - S-амлодипін, який зберігає всі позитивні ефекти на серцево-судинну систему рацемічної форми амлодипіну, але в дуже незначній кількості випадків викликає несприятливі побічні ефекти у вигляді периферичних набряків. Крім цього, є ще один позитивний ефект препарату у вигляді меншого метаболічного навантаження на печінку, тому що немає потреби метаболізувати непотрібний R-ізомер. Було показано, що нова форма препарату має високу клінічну ефективність при половинній дозі порівняно з рацемічною формою амлодипіну.

Крім синтетичних БКК, застосовуються препарати рослинного походження. Так, тетрандрин та транмінон тривалий час застосовуються у китайській народній медицині для лікування коронарної недостатності.

Фармакокінетика та фармакодинаміка блокаторів кальцієвих каналів

БКК активно зв'язуються з білками і різною мірою піддаються ефекту першого проходження. Їхня біодоступність варіює в широких межах - від 20 до 90%. Дані про фармакокінетику БКК різних груп наведено у табл. 3.

Нові лікарські форми (табл. 4) забезпечують постійну концентрацію препарату в крові та тривалу дію. Фармакокінетика деяких БКК залежить від віку хворих та супутньої патології. Кліренс ніфедипіну, верапамілу, дилтіазему, амлодипіну та фелодипіну може знижуватися у осіб старших вікових груп.

Основні фармакологічні ефекти БКК представлені у табл. 5. Всі БКК зменшують постнавантаження. Зниження системного судинного опору та середнього тиску в аорті після прийому ніфедипіну виражено значно більше, ніж після верапамілу та дилтіазему, та супроводжується суттєвим збільшенням частоти серцевих скорочень. Відповідно до ступеня зменшення постнавантаження збільшуються фракція вигнання, серцевий та ударний індекс лівого шлуночка.

БКК чітко покращують діастолічну функцію лівого шлуночка, особливо пов'язану з ішемією міокарда. Існує кілька гіпотез, що пояснюють попередження дисфункції лівого шлуночка у хворих на ІХС під впливом верапамілу та дилтіазему. Ці БКК можуть зменшувати поширеність хронічної ішемії міокарда, збільшуючи коронарний кровотік за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру судинної стінки або посилення колатерального кровотоку. Такий механізм найімовірніший у хворих, у яких ішемія більшою мірою пов'язана з вазоконстрикторними реакціями судин, ніж з фіксованою обструкцією.

Іншим механізмом попередження ішемічної дисфункції лівого шлуночка є покращення фази релаксації за рахунок зменшення постнавантаження. Це призводить до зниження напруги міокарда та зменшення потреби його в кисні. Нарешті, прямий ефект БКК при поліпшенні діастолічної функції може бути забезпечений за рахунок пригнічення скоротливої ​​активності міокарда та, таким чином, збереження АТФ у серцевому м'язі. Зменшення потреби в АТФ прямо корелює зі зниженням струму кальцію через повільні канали на ранніх стадіях ішемії міокарда. Така можливість передбачається лише для верапамілу та дилтіазему, оскільки ніфедипін збільшує скоротливість міокарда.

Отже, БКК мають кардіопротекторний ефект, який реалізується через поліпшення перфузії міокарда, зменшення потреби міокарда в кисні, зменшення утворення вільних радикалів та перевантаження кардіоміоцитів іонами кальцію, що призводить до регресування гіпертрофії та клінічного пошкодження міокарда лівого.

Ефекти блокаторів кальцієвих каналів на реноваскулярну гемодинаміку

БКК мають позитивний вплив на ниркову гемодинаміку. Вони покращують нирковий кровообіг, незважаючи на зниження перфузійного тиску внаслідок нормалізації артеріального тиску. Цей ефект реалізується шляхом прямої дії на судинний тонус та непрямого – блокування вазоконстрикторної дії ендотеліну-1 та ангіотензину II. БКК покращують натрійурез, практично не змінюють рівні К- та Mg 2+ плазми крові.

Деяким БКК властиво антисклеротичну дію на ниркову паренхіму. Цей ефект реалізується шляхом гальмування впливу фактора зростання зменшення проліферації фібробластів. Серед БКК антисклеротичну дію мають лерканідипін, фелодипін і дилтіазем. Тривале застосування БКК (особливо лерканідипіну та дилтіазему) зменшує протеїнурію. Так, у дослідженні DIAL була показана здатність лерканідипіну знижувати альбумінурію, яка на сьогоднішній день не доведена для інших дигідропіридинових похідних.

В останні роки встановлено, що похідні бензотіазепіну тривалої дії виявляють більший антипротеїнуричний ефект, ніж дигідропіридинові похідні. Ділтіазем успішно використовується у діалізних хворих, особливо у поєднанні з ІАПФ. Застосування дилтіазему може продовжити виживання трансплантованої нирки.

Метаболічні та плейотропні властивості блокаторів кальцієвих каналів

БКК є метаболічно нейтральними, що проявляється у відсутності впливу на пуриновий, вуглеводний, ліпідний та електролітний обміни. Крім того, БКК мають інші позитивні допоміжні ефекти. Вони покращують реологічні властивості крові, знижують агрегацію тромбоцитів, гальмують прогресування атеросклерозу завдяки покращенню ендотеліальної дисфункції (зменшення впливу ендотеліну-1 та покращення ендотелійзалежного розслаблення).

Показання для призначення блокаторів кальцієвих каналів у кардіологічній практиці

Найчастіше ці лікарські препарати використовуються при лікуванні артеріальних гіпертензій та ішемічної хвороби серця. БКК, крім амлодипіну, лерканідипіну та фелодипіну, не використовуються у лікуванні серцевої недостатності, оскільки мають негативний вплив на інотропну функцію серця. Отримано дані, що підтверджують можливість використання малих доз дилтіазему у хворих на дилатаційну кардіоміопатію з фракцією викиду 50 %, тобто у випадках діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Але в лікуванні серцевої недостатності БКК не використовуються.

Поєднання ІХС чи АГ з ЦД також виводить БКК першому плані щодо пріоритетних напрямів сучасної терапії . Вибір БКК як засобу першого ряду в даній ситуації визначається наявністю у хворих на ЦД більшості зареєстрованих показань до застосування цих препаратів: середня та старша вікові групи, ізольована систолічна гіпертензія, дисліпідемія, ураження паренхіми нирок, обструктивні розлади периферичного кровообігу. Нарешті, використання БКК при такому поєднанні дозволяє уникнути поліпрагмазії та підвищити прихильність пацієнта до лікування.

У лікуванні ІХС рекомендують застосовувати недигідропіридинові БКК та дигідропіридини III покоління. Однак недигідропіридинові похідні (верапаміл, дилтіазем) мають недостатню тривалість дії і не завжди прогнозовану фармакодинаміку. До того ж дигідропіридинові похідні по можливості розширювати коронарні судини достовірно перевершують верапаміл і дилтіазем. Крім того, вони практично не мають жодного впливу на вегетативний статус, метаболічно нейтральні, що дає їм безперечні переваги при виборі лікарського засобу для хворих на ЦД.

У хворих на суправентрикулярні тахікардії (АВ-вузлові реципрокні, ортодромні тахікардії) верапаміл та дилтіазем є препаратами вибору для усунення пароксизмів (90 % ефективності). У хворих з фібриляцією та тріпотінням передсердь ці БКК впливають на АВ-провідність, зменшують частоту серцевих скорочень, що позитивно впливає на серцеву гемодинаміку.

БКК чудово комбінуються з ІАПФ, діуретиками, нітратами, сартанами, β-блокаторами (дигідропіридинові). Тому для лікування хворих на АГ та ІХС ці препарати широко використовують у комбінованій терапії, яка все частіше застосовується в лікувальній практиці.

При комбінації БКК з іншими лікарськими засобами слід пам'ятати, що верапаміл підвищує концентрацію дигоксину на 50-70%, тоді як інші БКК не впливають на фармакокінетику серцевих глікозидів. Верапаміл (меншою мірою дилтіазем) у комбінації з β-блокаторами має синергічний ефект на контрактильну здатність міокарда, що проводить систему серця та функцію синусового вузла. Крім того, необхідно пам'ятати, що верапаміл у комбінації з дизопірамідом посилюють негативний інотропний ефект, властивий цим препаратам, тому таке поєднання вважається небезпечним. Також посилюються проаритмогенні властивості антиаритмічних препаратів.

У яких випадках лікар повинен призначати блокатори кальцієвих каналів?

БКК призначаються:
- при монотерапії або комбінованій терапії артеріальної гіпертензії;
- ізольованої систолічної гіпертензії у осіб похилого віку;
- АГ та наявність супутніх станів (цукровий діабет, бронхіальна астма, захворювання нирок, подагра, дисліпопротеїнемія);
- ІХС: стабільна стенокардія напруги, вазоспастична стенокардія;
- ІХС з надшлуночковими порушеннями ритму;
- ІМ без зубця Q (Ділтіазем);
- ІХС за наявності супутніх станів (цукровий діабет, бронхіальна астма, подагра, виразкова хвороба шлунка, дисліпопротеїнемія);
- ІХС у комбінації з артеріальною гіпертензією;
- купірування пароксизмів суправентрикулярних тахікардій (тахікардії з вузьким QRS-комплексом)< 0,12 с) — верапамил, дилтиазем;
- зменшення частоти серцевих скорочень при пароксизмах фібриляції та тріпотіння передсердь (верапаміл, дилтіазем);
- Наявність протипоказань або поганої переносимості β-блокаторів - БКК як альтернативна терапія.

Які можливі побічні ефекти блокаторів кальцієвих каналів?

Частота прояву побічних ефектів (табл. 6) найбільша при лікуванні ніфедипіном (приблизно 20%) та значно меншою при використанні дилтіазему та верапамілу (у 5-8% хворих).

З усієї групи побічних дій при прийомі БКК слід особливо виділити поява набряків кісточок та нижньої частини гомілок (ця симптоматика більш виражена, якщо пацієнт похилого віку, знаходився довго у вертикальному положенні, були якісь травми нижніх кінцівок або є патологія вен). Цей побічний ефект тяжко переноситься пацієнтами, що може спричинити зменшення дози препарату, а в деяких випадках і припинення ефективного протигіпертензивного лікування (9,3% хворих). Скасування проведення протигіпертензивної терапії надалі проявляється підвищенням захворюваності та смертності пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Інша побічна дія БКК (воно стосується переважно препаратів групи дигідропіридинів і пов'язане з їх вазодилатуючими властивостями) - розвитку тахікардії і почуття жару, що раптово з'являється, і гіперемія шкіри обличчя і верхній частині плечового пояса (так званий flashing).

Побічні ефекти неселективних, або ритмосповільнюючих, БКК (верапаміл та дилтіазем) виявляються у вигляді деякого зниження скорочувальної функції міокарда, уповільнення серцевого ритму та АВ-провідності. Навіть вазоселективні дигідропіридинові БКК (наприклад, ніфедипін, амлодипін та фелодипін) можуть викликати деяку кардіодепресію, але вона нівелюється симпатичною активацією серцевої діяльності з незначним почастішанням серцевого ритму, що зникає з часом.

Протипоказання до призначення блокаторів кальцієвих каналів

Абсолютні: вагітність (перший триместр) та грудне вигодовування; менше 35-40%), тяжкий аортальний стеноз, синдром слабкості синусового вузла, АВ-блокада II-III ст., Фібриляція передсердь при синдромі WPW з антероградним проведенням по додаткових шляхах, геморагічний інсульт у хворих з підозрою на порушення гемостазу.

Відносні: 1) для груп верапамілу та дилтіазему – вагітність (пізні терміни), цироз печінки, синусова брадикардія (менше 50 уд/хв), комбінація з β-адреноблокаторами (особливо при внутрішньовенному введенні), аміодароном, хінідином, дизопірамідом, , празозином, магнію сульфатом та ін;
2) дигідропіридинових - вагітність (пізні терміни), цироз печінки, нестабільна стенокардія, гіпертрофічна кардіоміопатія з вираженою обструкцією, комбінація з празозином, нітратами, магнію сульфатом та ін.

Список літератури

1. Білоусов Ю.Б., Моїсеєв B.C., Лепахін В.К. Клінічна фармакологія та терапія: Посібник для лікарів. - М: Універсум паблішинг, 2000. - С. 97-110; 150-2.

2. Білоусов Ю.Б., Леонова М.В. Антагоністи кальцію пролонгованої дії та серцево-судинна захворюваність: Нові дані доказової медицини // Кардіологія. - 2001. - 4. - С. 87-93.

3. Князькова І.І. Сучасний стан проблеми клінічного застосування антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду // http://www.provisor.com.ua/archive/1999/N13/antagony.htm

4. Кукес В.Г., Фісенко В.П. Клінічна фармакологія блокаторів повільних кальцієвих каналів. - М: Ремедіум, 2003.

5. Кукес В.Г. Клінічна фармакологія - М: ГЕОТАР-Медицина, 2000; 133-45, 166-7.

6. Кукес В.Г., Остроумова О.Д., Стародубцев А.К. Антагоністи кальцію: сучасні аспекти застосування у кардіології // Consilium medicum. - № 11.

7. Кулешова Е.В. Антагоністи кальцію та їх роль при лікуванні захворювань серцево-судинної системи // Вісник аритмології. - 1999. - № 11. - С. 28-34.

8. Лупанов В.П. Антагоністи кальцію в лікуванні хворих на хронічну ІХС // Лікуючий лікар. - 2006. - № 9.

9. Мазур Н.А. Основні різницю між трьома класами антагоністів кальцію // Російський медичний журнал.

10. Мак-Дональд Т.Ф. Електромеханічне сполучення. Зв'язок повільного вхідного струму зі скороченням // Фізіологія та патофізіологія серця / За ред. Н. Сперелакіс. - М., 1990. - 278 c.

11. Маколкін В.І. Антагоністи кальцію - препарати вибору при лікуванні АГ // Російський медичний журнал. - 2007.

12. Марцевич С.Ю. Місце антагоністів кальцію в сучасній кардіології // Лікуючий лікар. - 2001. - 7.

13. Марцевич С.Ю. Роль антагоністів кальцію у сучасному лікуванні серцево-судинних захворювань // Російський медичний журнал. - 2003. - 11. - 539-541.

14. Сидоренко Б.А., Преображенський Д.В. Антагоністи кальцію. - М.: АТЗТ "Інформатик", 1999.

15. Сперелакіс Н. Повільні канали та їх роль у надходженні іонів кальцію // Фізіологія та патофізіологія серця / За ред. Н. Сперелакіс. - М., 1990. - 241 с.

16. Bean B.P. Classes of calcium channels in vertebrate cells // Ann. Rev. Physiol. - 1989. - 51. - 367-3.

17. Catterall W.A. Structure and function of voltage-sensitive ion channel // Science. - 1988. - 242. - 50-60.

18. Coetzee W.A. Cannel-mediated calcium current in thе heart // Clinical use of calcium channel antagonist drugs / Ed. by L.H. Opie. - 2nd ed. - Boston: Dordrecht; London: Kluwer Acad. Publishers, 1990.

19. Epstain M. Calcium antagonists in clinic medicine // Lipincot. - 1998.

20. Fabiato A. Calcium-induced release of calcium from the cardiac sarcoplasmic reticulum // Am. J. Physiol. - 1983. - 245. - C1-C14.

21. Ferrari R. Major difference among three classes of calcium antagonists // Eur. J. Кардіол. - 1997. - 18 (Suppl. A). - A56-A70.

22. Fleckenstein A., Tritthart H., Fleckenstein B., Herbst A., Grun G. Eine neue Gruppe kompetitiver Pflugers Arch. - 1969. - 307. - R25.

23. Gray G. та ін. Effects of calcium channel blockade on aortic intima in spontaneously hypertensive rats // Hypertension. - 1993. - 22. - 569-576.

24. Hermsmeyer K., Mishra S., Miyagama K., Minshall R. Physiological relevance of T-type calcium-ion channels: потенційні indications для T-type calcium antagonists // Clin. Ther. - 1997. - 19 (Suppl. A). - 18-26.

25. Katz A.M. Психологія твору. - 2 nd ed. - New York: Raven Press, 1992.

26. Katz A.M. Cardiac ion channels // N. Engl. J. Med. 1993. - 328. - 1244-1251.

27. Katz A.M. Protein families що mediated Ca 2+ signaling в cardiovascular system // Am. J. Кардіол. - 1996. - 78 (suppl. 9A). - 2-6.

28. Katz A. Calcium channel diversity в cardiovascular system // J. Am. Coll. Кардіол. - 1996. - 28. - 522-529.

29. Nargeot J., Lory P., Richard S. Molecular бази на diversity calcium channels in cardiovascular tissues // Eur. J. Кардіол. - 1997. - Vol. 18 (Suppl. A). - A15-A26.

30. Opie LN. // Eur. J. Кардіол. - 1997. - Vol. 18 (Suppl. A). - Р. A71-79.

31. Osterrieder W., Holck M. In vitro farmacologicky profile Ro 40-5967, a novel Ca 2+ channel blocker with potent vasodilator but weak inotropic action // J. Cardiovasc. Pharmacol. 1989. - 13. - 754-759.

32. Reuter H. та ін. Properties of single calcium channels in cardiac cell culture // Nature. - 1982. - Vol. 297. - Р. 501-540.

33. Ringer S. A подальша contribution regarding the influence of the different constituents of blood on the contraction of the heart // J. Physiol. Lond. - 1882. - 4. - 29-42.

34. Toshima H., Koga Y., Nagata H., Toyomasu K., Itaya K. та ін. Comparative effects of oral diltiazem and verapamil в дозуванні hypertrophic cardiomiopathy. Double-blind crossover study // Japanese Heart J. - 1986. - 27. - 701-715.

35. Triggle D. Sites, mechanismus of action, і differentiation of calcium channels antagonists // Am. J. Hypertens. - 1991. - 4. - 422S-429S.

36. Tsien R., Ellinor P., Horne W. Molecular diversity of voltage-dependent Ca 2+ channels // Trends Pharmacol. Sci. - 1991. - 12. - 349-354.

37. Varadi G., Mori Y., Mikala G., Schwartz A. Molecular determinants of Ca 2+ channel function and drug action // Trends Pharmacol. Sci. - 1995. - 16. - 43-49.

38. Zhou Z., Lipsius S. T-type calcium current in latent pacemaker cells isolated from cat right atrium // J. Moll. Cell. Кардіол. - 1994. - 26. - 1211-1219.

Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) – третє покоління чотирьох груп хімічних речовин останнього покоління, які за структурним складом не належать до певної видової категорії препаратів, але отримали вільне поширення понад 30 років тому практичною медициною в області лікування функціональних порушень серцевої діяльності.

Друга назва гетерогенного класу лікарських засобів – антагоністи кальцію. Основна функція блокаторів повільних каналів – перешкоджати входженню іонів кальцію по кальцієвому каналу вглиб органічної клітини, де частки беруть участь у формуванні та супроводі електричних імпульсів струму для ритмічного скорочення серцевих м'язів та стінок судин. Інгібітор-блокатор успішно застосовується у кардіології для лікування ішемічних захворювань серцевої діяльності та гіпертонії.

Категорія блокаторів повільних кальцієвих каналів Список препаратів останнього покоління включає більше 20 найменувань медикаментів, що мають відокремлений вплив на біологічну тканину. Різниця хімічних складових препаратів останнього покоління блокуючих потік іонів кальцію зумовлює їхню окрему ефективність, тому частина ліків активно використовується в лікуванні гінекологічних та неврологічних захворювань.

Для чого потрібні антагоністи калію

Основним завданням антагоністів кальцію є перешкода іонізованого руху частинок кальцію по L-каналах клітинної мембрани м'язів, судин та головного мозку. Переважне існування в організмі 4-х видових показників специфічних білків, структурне перетворення яких змінює замембранную насиченість кальцію, визначає наявність потенціалзалежних каналів Т-типу.

До них відносяться і атипові кардіоміцити, що мають здатність генерувати міокардові скорочення. Ефект впливу блокаторів на кардіоміцити пригнічує їхню автоматичність, тим самим виявляючи антиритмічну дію. Зменшуючи кількість іонів і перешкоджаючи активності внутрішньоклітинного руху, антагоністи провокують розширення коронарних судин, оптимізують роботу периферичних судинних гілок, внаслідок чого відбувається зниження тиску артерій.

Антагоністи кальцію – препарати першої лінії дії у боротьбі з гіпертонічною хворобою.

Блокування кальцію – механізм дії медикаментів

Дія кальцієвих іонів має контрольний вплив на органічну діяльність судинної системи організму. Їм також підвладні частотні процеси скорочень м'язів серця.

Схема локаційної дії інгібіторів каналів

Надлишок субстанції даного мікроелемента призводить до функціонального збою органічних клітин, порушення насосної специфіки серцевого м'яза, що позначається на артеріальному рівні кровообігу.

Як це відбувається на клітинному рівні

Пригнічення іонізованого потоку сприяє збільшенню судинної прохідності, оптимізує серцевий кровообіг, збільшує показники кисневого постачання міокарди та активізує процеси виведення обмінних продуктів.

Принцип блокаторної дії препаратів

Протиаритмічний механізм впливу інгібітора редукує склеювання тромбоцитів, має антитромбозний ефект, коригує холестеринові сполуки.

Антагоністи кальцію: класифікації препаратів

Підрозділ виду лікарських засобів визначає відмінність за хіміко-структурною будовою, локаційною тактикою впливу та тривалістю сфери впливу.

Фармакологічна класифікація препаратів

Фармакологічний список блокаторів повільних кальцієвих каналів за хімічним складом структури

1. Дефенілалкіламіни. Перші із застосовуваних новогаленових (ліків рослинної витяжки) препаратів. Широко поширені у лікуванні неврологічних захворювань.
2. Бензотіазепіни. Друга з використання гілка розподілу інгібіторів. Переважне вживання у терапевтичному та акушерському напрямку.
3. Дигідропіридин. Остання із нових перспективних груп. Містить практично всі протокольні стандарти лікування завдяки наявності максимальної кількості речовин, що діють.
4. Дефінілпіперазини (похідні циннаризину та флунаризину).

Інгібіторні блокатори, що є препаратами різнотипного складу, розроблялися на базисних класах речовин. Медикаменти, що відрізняються високою ефективністю та наявністю мінімуму побічних наслідків, стали елементарною основою початкового покоління інгібіторів. Переважаючі їх за клінічними показниками сфери тканинного впливу лікарські засоби класифіковані відповідно до другої та третьої груп поколінь.

Дефінілпіперазини та бензотіазепіни відносяться до недигідропіридинових блокаторів з різною структурною будовою, але мають загальний недолік – швидку виведення препаратів та малий спектр впливу. Знижують частотність скорочень серцевого м'яза, мають виражену антиангінальну та гіпотензивну дію, відмінно підходять для пацієнтів-гіпертоніків зі стабільними показниками стенокардії. Приблизно через 3:00 після прийому виводиться половина дози через сечовий міхур, а для постійної стабілізації терапевтичного скупчення ліки необхідно приймати не менше 3-4 разів. Збільшення доз блокаторів недигідропіридинових груп підвищує інтоксикаційну дію на організм, що зумовлює їхню негативну переносимість та монотерапевтичну непридатність.

Синтезування груп інгібіторів другого покоління з подальшим удосконаленням у третьому поколінні являють собою дигідропіридинові антагоністи кальцію. Речовини здатні довго абсорбуватися в кровотоку, надаючи терапевтичну дію, що є ефективнішим засобом при лікуванні ІХС та гіпертензії. Дигідропіридинові похідні не використовуються для терапії аритмій, оскільки здатні викликати наростання функції скорочень серцевого м'яза. Медикаменти цієї групи застосовують у лікуванні стенокардії напруги. Здійснюючи переважну дію на судинну функцію, препарати мають тривалий період напіврозпаду, що добре переноситься гіпертоніками без серцевих проблем.

Таблиця популярних назв блокуючих препаратів останнього покоління – інгібіторів кальцієвих каналів

Практично не мають побічного ефекту пролонговані дигідропіридин добре і швидко знижують тиск кровотоку в коронарних артеріях.

Перелік поколінь антагоністів кальцію

1. Перше покоління: Ніфедіпін, Верапаміл, Ділтіазем.
2. Друге покоління: Фелодипін, Нісолдіпін, Бенідіпін, Німодіпін, Ділтіазем SR, Верапаміл SR, Ніфедіпін SR, Нілвадіпін, Манідіпін.
3. Третє покоління: Амлодипін, Лацидіпін, Лекарнідіпін.

Перше покоління ліків характеризується низькою біодоступністю, розвитком множинних побічних явищ, короткочасним ефектом.

Для другого покоління блокаторів характерні удосконалюючі показники, однак у групі існують представники блокаторів, які мають недовгу дію.

Створення третьої групи покоління грунтувалося на врахованих недоліках попередніх антибіотиків. Препарати, що входять до групи інгібіторів, мають тривалий результат, підвищений рівень біологічної доступності та селективність тканинних сполук.

Показання до застосування інгібіторів повільних кальцієвих каналів.

Широкий спектр впливового типажу препаратів зумовлює популяризацію блокаторів останнього покоління, що діє.

Властиві показники покоління кальцієвих блокаторів каналу

• зниження артеріального тиску;
• корекція серцевого ритму;
• редукування напруги міокарди;
• покращення кровообігу головного мозку;
• зниження ризику захворювання на тромбоз;
• стабілізація надмірного показника інсуліну;
• зниження тиску легеневих судин.

Медикаменти-блокатори каналів кальцію використовуються як у монотерапії так і комплексним лікуванням при гіпертензії та ІХС на тлі цукрового діабету, хворобах сечостатевої системи, легеневих захворювань. Вони беруть участь у ліквідаційних процесах систолічних проявів гіпертензії та вазоспастичної стенокардії, а також застосовуються як альтернативний варіант непереносимості бета-блокатора.

Стенокардія напруги

Пацієнтам із наявністю синусової брадикардії у поєднанні стенокардичних ознак показано тривале вживання Веропамілу та Ділтіазему. Блокаторна дія препаратів також поширюється на лікування обструкції бронхів, дискінезії жовчовивідних шляхів, облітеруючого атеросклерозу судин НК, цереброваскулярної недостатності. У комбінованому лікуванні ефективне поєднання Дилтіазему з бета-адреноблокаторами.

Інфаркт міокарда

Доцільно використання ділтіазему з інфарктом міокарда дрібноосередкової етіології за умови відсутності недостатності кровообігу.

Гіпертонічна хвороба

Антагоністи кальцію викликають зворотний процес формування гіпертрофічних проявів лівого шлуночка. Тут ефективно приймати Амплодіпін. Ліки стабілізують функціональність нирок при нефропатії діабетичного вмісту.

Лікарська група дифенілпіперазинів, представлена ​​медикаментами Циннаризин та Флунаризин, успішно практикується в лікуванні підліткової артеріальної гіпертензії, а також як профілактичний засіб збоїв судинного функціоналу при гіпертонічному кризі, хронічній серцевій недостатності (ХСН).

Показання для застосування блокатора іонів кальцію в кальцієвих каналах.

останнє покоління: фундаментальний побічний вплив лікарських форм інгібіторів кальцієвого каналу

• алергія на компонентні складові речовини;
• запаморочення від передозування;
• різке зниження тиску кровотоку через перевищення норми прийому;
• набряклість периферичних областей, що спостерігається переважно у літніх хворих;
• гарячі припливи і почервоніння на обличчі.

Дигідропіридоновий антагоніст-інгібітор Ніфедипін провокує виникнення негативних явищ тахікардії, набряків нижніх кінцівок.

Недигідпропіридоновий представник блокаторів іонів кальцію викликає брадикардію, знижує автоматизм вузлів синуса. Застосування Верапамілу часто є причиною клінічних запорів, печінкової інтоксикації.

Деякі ліки можуть лікувати цілий клас захворювань, тому що впливають на всі процеси одного виду в організмі. Звичайно, зазвичай такі ліки лікар призначає з великою обережністю, тому що препарат входить у велику кількість механізмів регуляції. Все це справедливо для класу ліків "блокатори кальцієвих каналів". Є ціла низка особливостей.

Отже, що таке блокатори кальцієвих каналів та як вони діють на хворобу?

Для того щоб качати кров, серце потребує кисню. Чим старанніше, тим більше потрібно кисню. Стенокардіческій біль виникає в тому випадку, якщо надходження кисню в серцевий м'яз недостатньо для його збільшених від навантаження потреб. змушують розслабитись стінки артерій, внаслідок чого артеріальний тиск може значно знизитися. Серцю стає набагато легше качати кров, навантаження зменшується, потреба в кисні - теж.

Які хвороби лікують блокатори кальцієвих каналів?

Препарати такого роду лікують:

• Аритмію пароксизмальну;
• Постинфарктні стани (для тих, хто погано переносить бета-блокатори);
• Стенокардію (зникає больовий ефект);
• Артеріальну гіпертензію (і багато пов'язаних із нею хвороб);
• (підвищений тиск у легеневому колі);
• Синдром Рейно (сильне;
• Кардіоміопатію (збільшення лівого шлуночка);
• Крововиливи в

Чи є відмінності серед препаратів цього класу ліків?

Блокатори кальцієвих каналів розрізняються за тривалістю ефекту, способом виведення антибіотиків з організму. І, що найголовніше, здатність впливати на частоту і силу скорочення серця. Наприклад, блокатор повільних кальцієвих каналів амлодипін мало впливає на частоту та силу скорочення, що дозволяє його використовувати для лікування пацієнтів зі зниженою частотою скорочень серця (інші препарати можуть виявитися надзвичайно небезпечними при цьому стані), а ще пацієнтів після інфаркту, у яких взагалі не можна знижувати силу скорочення міокарда. Кардизем і верапаміл мають найсильніший знижуючий ефект на силу і ЧСС, тому вони підходять страждаючим тахікардією.

Як щодо побічних ефектів?

Вони присутні і неприємні, але зустрічаються не у кожного, кому доводиться використовувати цей клас ліків. Найчастіші:

• Запор (адже ці препарати впливають не тільки на серцевий м'яз, а й на м'язи травного тракту);
• Головний біль (мозку може бути недостатньо крові);
• Висип;
• Набряк ніг;
• Знижений тиск;
• Сонливість та запаморочення.

Зрідка порушується робота печінки. Буває, збільшуються ясна. Після інфаркту деякі з препаратів ("Верапаміл", "Кардизем") застосовувати не можна. Це дуже серйозні ліки, тому без призначення лікарем їх використовувати категорично не можна, інакше неминучі сильні порушення. Як будь-які препарати, що впливають тиск, ці препарати можуть мати несприятливу дію на потенцію. Однак альтернатив у пацієнтів зазвичай немає, оскільки показання для використання цих ліків зазвичай дуже серйозні.

Взаємодія з іншими речовинами:

Особливо обережними потрібно бути з верапамілом та кардиземом, оскільки вони сильно впливають на печінку. Тому інші ліки можуть почати погано виділятися, а це призводить до отруєння ними. Не поєднуються вони з ловастатином та карабамазепіном.

Цікавий ефект має грейпфрутовий сік. Він посилює дію цього класу препаратів, тому не можна вживати сік або сам грейпфрут за 4:00 до і після прийому ліків. Будьте обережні. Ці препарати вимагають, щоб пацієнт був уважним до знаків свого тіла.

Блокатори кальцієвих каналів широко використовуються в сучасній медицині. Вони є представниками гетерогенного класу лікарських засобів. Блокатори кальцієвих каналів складаються з хімічних речовин, поділених на 3 групи. У свою чергу, вони ділять ці медикаментозні засоби на 3 типи, тобто покоління. Поділ відбувається на підставі часу, коли було відкрито користь того чи іншого засобу. Використання блокаторів кальцієвих каналів у медицині розпочалося ще 30 років тому. З тих пір подібні препарати активно покращуються і стають все більш ефективними та безпечними. Саме такі засоби називають препаратами першого покоління.

Першим блокатором або антагоністом кальцію став Верапаміл, який синтезував доктор Флекенштейн. З того часу препарати сильно змінилися і стали значно дієвішими. Зараз існує кілька основних категорій блокаторів кальцієвих каналів, але використовуються такі засоби, хімічний склад яких не дозволяє визначити їх приналежність до того чи іншого виду.

У сучасній медицині використовується чимало лікарських засобів, які прийнято називати антагоністами кальцію. На даний момент до переліку входить понад 20 ліків різної ефективності, але з однаковим механізмом дії. Безумовно, найкраще себе показують лікарські засоби нового покоління, але й представники інших класів теж можуть бути досить ефективними, а в окремих випадках і безпечнішими для конкретних пацієнтів.

Показати все

Принцип дії ліків

Механізм дії блокаторів кальцієвих каналів спрямовано різні сфери застосування. Таким чином, лікарські засоби одного класу використовують у кількох областях. Антагоністи кальцію застосовуються для лікування неврологічних та гінекологічних недуг, але найбільший список застосування БКК все ж таки відноситься до терапевтичної області.

Як уже говорилося вище, блокатори кальцієвих каналів дещо відрізняються за своєю ефективністю. Тобто все залежить від типу і класу препарату, а також від діючої речовини. При цьому за механізмом фармакологічного впливу вони практично ідентичні. Завданням лікарського засобу є створення перешкоди для струму кальцієвих іонів по потенціал-залежним повільним каналам. Їх також називають L-каналами. Вони присутні у клітинних мембранах, кардіоміоцитах, сарколемах скелетних м'язів і навіть у головному мозку.

Крім вищезгаданих каналів, в організмі людини присутні 4 види особливих білків, при зміні яких збільшується або зменшується концентрація кальцію. Крім L-каналів велику роль грають і Т-канали. Вони містяться у клітинних мембранах саме тих клітин, які відповідають за імпульс скорочення міокарда у певному ритмі. Тобто від них залежить якість роботи серця. Блокатори кальцієвих каналів дозволяють нормалізувати концентрацію кальцію, що призводить до покращення стану здоров'я пацієнта.



Хімічна класифікація антагоністів кальцію

Як уже говорилося вище, блокатори кальцієвих каналів постійно покращуються та вдосконалюються. Список препаратів поступово оновлюється, але на даний момент класифікація цих лікарських засобів включає 4 класи препаратів, що відрізняються за хімічним складом. Сюди входять фенілалкіламіни, дифенілпіперазини, бензодіазепіни та дигідропіридини. Всі вони є потужними лікарськими засобами, які в жодному разі не можна застосовувати без схвалення лікаря.



Дифенілалкіламіни були першими антагоністами кальцію, які почали використовувати у медичній практиці. Згодом їх почали замінювати на бензодіазепіни. На даний момент лікарські препарати цього класу широко використовуються не тільки терапевтами, але і гінекологами.

Найбільшою увагою у розробників користуються дигідропіридинами. Вони вважаються найперспективнішими з усіх представників лікарських засобів, які називаються блокаторами кальцієвих каналів. До складу медикаментозних засобів такого типу входить маса різних речовин, завдяки чому саме дигідропіридин стали найефективнішими для лікування деяких недуг.

Дифенілпіперазин є тими антагоністами кальцію, які знайшли своє застосування в області неврології. Тут для лікування цілої низки недуг вони вважаються просто незамінними.





Покоління препаратів БКК

Класифікація блокаторів повільних кальцієвих каналів здійснюється не лише за їх хімічним складом, а й за поколінням. Це особливий тип класифікації, який ґрунтується на часі, коли засіб став широко використовуватися. Чим вище покоління, тим якіснішим і ефективнішим вважається медикаментозний препарат.



Усього класифікація за поколінням включає 3 види лікарських засобів, до яких відносять блокатори кальцієвих каналів. Найперші з них, які застосовувалися ще на початкових етапах розробок, мали одну серйозну нестачу, а саме низьку ефективність та тривалість дії. Зважаючи на те, що за 3 години з крові виводилася більша частина корисних речовин, препарат потрібно було призначати мінімум по 4 рази на день. За такого підходу пацієнти нерідко ризикували отримати серйозну інтоксикацію.

В наш час для мототерапії антагоністи кальцію першого та другого покоління не призначаються. Вони можуть бути лише допоміжними засобами. Але якийсь час саме ними лікували низку хвороб, поки на зміну не прийшли лікарські засоби останнього покоління. Вони представлені групою дигідропіридинів. Препарати такого типу мають високий рівень терапевтичного ефекту, тривалий час затримуються в крові і значно безпечніші, ніж їх аналоги з попередніх поколінь.

Як правило, блокатори кальцієвих каналів нового покоління достатньо призначати пацієнтові один раз на добу. Цього цілком достатньо для нормального функціонування хворого органу. Наприклад, такі засоби, як лерканідипін і лацидипін входять до списку лікарських засобів, що допомагають у боротьбі з гіпертонією, оскільки вони добре розширюють судини. Їх нерідко комбінують із препаратами з класу діуретиків та інгібіторів АПФ.





Найпопулярніші засоби

У сучасній медицині найчастіше лікарі призначають лікарські засоби нового покоління.

Коли йдеться про блокатори кальцієвих каналів, то безперечними лідерами є дигідропіридини.

Список ліків із цього класу досить великий, але найвідомішими та найпоширенішими є лерканідипін та лацидипін. В аптеках вони пропонуються у різних варіантах. Назва лікарського засобу може змінюватись, залежно від компанії-виробника, але основні діючі речовини та ефективність залишаються на колишньому рівні. Наприклад, лерканідипін продається під назвою Занідіп і Леркамен, а лацидипін виробники називають Лаципілом і навіть Сакуром. Незважаючи на широкий список назв, у медичній практиці закріпилися оригінальні назви даних лікарських засобів.



Серед препаратів з інших поколінь користується попитом амлодипін. Його можна придбати в аптеках під назвами Тенокс, Васкопін, Кардилопін, Норваск. А ось такого представника блокаторів кальцієвих каналів, як ісрадипін, можна купити виключно у вигляді Ломіра або окремої модифікації, що називається Ломір СРО.

Слабким попитом користуються препарати під назвою Ріодипін, Нісолдіпін та Фелодипін. Вони є представниками низького класу, тому не вважаються ефективними та безпечними. Проте деяким пацієнтам все ж таки доводиться їх використовувати, але такі засоби призначаються тільки за наявності алергічної реакції на всі інші блокатори.

Найбільшого поширення серед препаратів з короткочасною дією набув Ніфедипін. Він має масу дженериків, таких як Кальцигард ретард, Корінфар, Фенігідін, Осмо-Адалат і Ніфелат. За своєю вартістю ці лікарські засоби вважаються найбільш доступними, але їх підбиває ефективність. Якщо ще 10 років тому Ніфедипін практично у всіх його варіантах вважався одним із найбільш затребуваних, то наш час лікарі намагаються призначати пацієнтам лікарські засоби більш тривалого терміну дії. Це дозволяє людині приймати по 1-2 таблетки на добу, що суттєво знижує побічні ефекти на організм.



Де застосовуються пігулки?

Чим краще стає лікарський препарат, тим більше сфер дій знаходять фахівці. Тобто ліки нового покоління використовуються не тільки в терапевтичній практиці, оскільки вони здатні дати набагато більший ефект. У наш час найбільшого поширення вони набули як гіпотензивні, антиангінальні, антиішемічні та антиаритмічні препарати.



Лікарі призначають блокатори кальцієвих каналів не тільки як монотерапію, але і як доповнення до інших потужних та ефективних лікарських засобів. Дигідропіридини добре показали себе як судинорозширюючі лікарські засоби, тому їх часто призначають при стенокардії. Також вони дуже ефективні для хворих із синдромом Рейно та при артеріальній гіпертензії. Блокатори кальцієвих каналів із класу фенілалкіламінів використовуються при надшлуночковій тахіаритмії.

Антагоністи здебільшого є небезпечними препаратами, тому їх можна застосовувати виключно зі схвалення лікаря. У них є цілий ряд протипоказань та побічних ефектів, що відрізняються залежно від типу лікарського засобу. Існує і кілька видів антагоністів кальцію, які допустимі для прийому навіть підлітками та жінками у положенні. Вони використовуються для лікування артеріальної гіпертензії та проблем з судинами головного мозку тільки зі схвалення лікаря.

Найбільшого поширення блокатори кальцієвих каналів знайшли у сфері кардіології. Важко переоцінити їхню важливість при лікуванні таких проблем, як аритмія, артеріальна гіпертензія та стенокардія. Препарати такого типу використовуються і для позбавлення від симптомів інших недуг, але найчастіше у комплексі з медикаментозними засобами інших видів та механізму дії. Все це дає хороший ефект, але важливо пам'ятати про те, що ліки з класу антагоністів кальцію є небезпечними. З цієї причини їх може призначити виключно лікар після ретельного огляду пацієнта, проведення всіх необхідних діагностичних процедур і лише за наявності вагомих підстав для використання подібних лікарських засобів.



Побічні ефекти

Блокатори кальцієвих каналів, незважаючи на всю свою ефективність, можуть негативно впливати на роботу деяких органів. При неправильному прийомі вони негативно впливають на здоров'я людини.



Наприклад, якщо хворий приймає антагоністи кальцію з короткодіючим ефектом протягом тривалого часу, на нього чекають серйозні проблеми. Це не лише негативно позначається на стані нервової системи, а й суттєво підвищує ризики інфаркту та інсульту. Вони можуть викликати повторний гіпертонічний криз та напади стенокардії, особливо при різкій їх відміні. Короткодіючі блокатори можна використовувати тільки для усунення симптомів загострення недуги.

Не можна без відома лікаря поєднувати БКК та інші засоби. Наприклад, деякі блокатори разом з інгібіторами АПФ викликають сильні набряки. З цієї причини у жодному разі не допускається використання лікарських засобів без попередньої консультації з лікарем.

Блокатори кальцієвих каналів (препарати) – це група лікарських препаратів, спрямованих на запобігання проходженню кальцію по кальцієвим каналам та його проникнення всередину клітин. Інша назва – антагоністи кальцію (АК); блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК)

Кальцієві канали являють собою утворення білка, якими переміщуються іони кальцію між клітинами. Завдяки цим часткам утворюється та проводиться електроімпульс. Також вони створюють умови для процесу скорочення м'язових волокон серця та стінок судин.

Дані препарати часто використовуються для лікування коронарної хвороби серця, гіпертонії, аритмії.

Механізм дії БКК

Головна дія антагоністів кальцію полягає у стримуванні іонів кальцію в кальцієвих проходах на шляху до клітин організму. Одночасно з цим судини, що забезпечують серцевий м'яз кров'ю, стають ширшими, підвищується якість постачання серця кров'ю. Ці процеси призводять до кращого забезпечення міокарда киснем та виведення продуктів метаболізму.

БКК надають на організм три основні ефекти:

1. Антиаритмічний ефектна: передсердно шлунковий вузол (пригнічує провідність, знижує автоматизм, підвищує ефективність рефрактерного періоду); синусно-передсердний вузол (зменшує автоматизм, знижує ЧСС, знижує потребу серця в кисні).
2. Антиангінальний ефектна: міокард (зменшує силу серцевих скорочень, знижує роботу серця, зниження потреби кисню серцю); коронарні судини (зменшує їхній опір, збільшує швидкість кровотоку, прискорює постачання серця кров'ю).
3. Гіпотензивний ефектна: периферичні судини (зменшує загальний опір, знижує артеріальний тиск).

Беручи за основу хімічну структуру та час, коли БКК були відкриті, їх класифікують на такі групи:

• Дигідропіридинові- Впливають на судини, використовуються для лікування артеріальної гіпертензії. Це основна група АК, вона перебуває у постійному розвитку та складається з безлічі різновидів медпрепаратів.
• Фенілалкіламінові– впливають на міокард та систему провідності серцевого м'яза, призначаються при лікуванні аритмії різних типів та стенокардії.
• Бензодіазепінові– це перехідна група БМКК, медпрепарати, що мають властивості як дигідропіридинових БМКК, так і фенілалкіламінових БКК.

Поділяють чотири покоління антагоністів кальцію:

Сфера застосування блокаторів кальцієвих каналів досить велика, розглянута докладніше нижче:

Медпрепарати, як Верапаміл, Ділтіазем, впливають більшою мірою на серцевий м'яз, знижують частоту серцевих скорочень (ЧСС), завдяки такому впливу необхідність серця в кисні стає меншою, що і показує ефективність дії цих препаратів.

Ще одна перевага антагоністів кальцію при стенокардії - покращується постачання крові міокарда, т.к. вони розширюють коронарні артерії і запобігають появі спазмів. Комплексне лікування БКК та β-блокаторами – основа лікування стенокардії.

• Порушення серцевого ритму (аритмія). Деякі препарати БКК впливають на синусовий та передсердно-шлуночковий вузол, що позитивно позначається на серцевому ритмі хворих з миготливою аритмією.
• Хвороба Рейно (ангіотрофоневроз з переважним ураженням дрібних кінцевих артерій та артеріол). Вживання Ніфедипіну допомагає ліквідувати артеріальні спазми, внаслідок чого зменшуються різні прояви даного захворювання. Також з цією метою можуть застосовуватися такі медпрепарати як Амплодіпін та Ділтіазем.
• Пучковий головний біль (гострі напади болю, що повторюються, зосереджені в області очей). Препарат Верапаміл сприяє зменшенню тяжкості перенесення нападів болю.
• Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП - потовщення стінки лівого і в поодиноких випадках правого шлуночків серцевого м'яза). БКК, саме Верапаміл, використовується зменшення скоротності серця. Якщо пацієнт має протипоказання до використання β-блокаторів, то блокатори кальцієвих каналів призначаються для лікування даного захворювання.
• Синдром Гентінгтона.
• Алкогольна залежність.
• Енцефалопатія.

Відео

Що кажуть лікарі про гіпертонію

Доктор медичних наук, професор Ємельянов Г.В.:

Займаюсь лікуванням гіпертонії вже багато років. За статистикою у 89% випадків гіпертонія завершується інфарктом або інсультом та смертю людини. Наразі приблизно дві третини пацієнтів помирає протягом перших 5 років розвитку хвороби.

Наступний факт – збивати тиск можна і потрібно, але це не лікує саму хворобу. Єдині ліки, які офіційно рекомендуються МОЗ для лікування гіпертонії і вони ж використовуються кардіологами в їх роботі - це. Препарат впливає на причину захворювання, завдяки чому з'являється можливість повністю позбавитися гіпертонії. До того ж у рамках федеральної програми кожен житель РФ може отримати його БЕЗКОШТОВНО.

Склад блокаторів кальцієвих каналів

Активна речовина, яка знаходиться у складі блокаторів кальцієвих каналів, змінюється, залежно від належності окремого препарату до певної хімічної групи. Крім цього, до складу медпрепаратів також входять додаткові речовини, завдяки яким формується препарат для подальшого застосування.

Крім препаратів, що містять лише речовини БКК, випускають комбіновані медпрепарати, до складу яких крім БКК входять лікарські речовини, що відносяться до інших хімічних та лікарських груп. таке поєднання речовин обумовлено комплексним ефектом поєднання певних діючих речовин для лікування таких захворювань, що потребують комплексного підходу (кардіоміопатія, стенокардія).

Форма випуску кальцію антагоністів залежить від способу їх використання. Для перорального вживання виготовляються у формі пігулок або капсул. Для внутрішньовенних ін'єкцій – розчин.

Важливо!Агроном з Барнаула з 8-річним стажем гіпертонії знайшов старовинний рецепт, налагодив виробництво і випустив засіб, який раз і назавжди позбавить вас проблем із тиском.

Особливості застосування

Головною особливістю блокаторів повільних кальцієвих каналів є те, що ці медпрепарати мають кілька одноразових ефектів: приводять у норму кровотік та розширюють стінки судин.

Також варто виділити такі позитивні аспекти застосування БКК:

1. Збільшують вироблення сечі.Діуретична дія допомагає швидше знизити артеріальний тиск. це відбувається внаслідок гальмування процесу зворотної абсорбції натрію канальці нирок.
2. Пригнічення скорочувальної функції серця.Коли скорочення серця слабшає, знижується систолічний (верхній) тиск.
3. Антиагрегантний ефект.Виявляється в тому, що БКК не дає тромбоцитам можливість склеюватись між собою та утворювати тромби.

Способи застосування

Тільки лікар може визначити відповідний лікарський засіб та його дозування з урахуванням особливостей стану здоров'я пацієнти, перенесених раніше захворювань та ін.

Рідко застосовують при лікуванні артеріальної гіпертензії. Часто призначається під час лікування суправентрикулярних порушень ритму серця

Дозування підвищується поступово до здобуття стійкого терапевтичного ефекту.

Для лікування інших захворювань препарати кальцію антагоністів призначають виключно з урахуванням індивідуальних особливостей кожного пацієнта.

Побічна дія

Не слід забувати, що застосування будь-якого лікарського засобу може мати побічний вплив на організм людини через індивідуальні особливості.

Застосування блокаторів кальцієвих каналів можуть мати такі побічні ефекти:

• Біль у голові, запаморочення.
• Почервоніння обличчя, покривів шкіри, дерматит, васкуліт.
• Тахікардія.
• Набряклість кінцівок.
• Зниження інотропної функції міокарда.
• Уповільнюється АВ-провідність.
• Знижується серцевий ритм.
• Напади нудоти, блювання, діарея, запор.

Протипоказання

Також варто пам'ятати перед початком прийому блокаторів кальцієвих каналів, що існують певні протипоказаннящодо їх застосування, а саме:

• Інфаркт міокарда. Одночасний прийом БКК може призвести до смерті.
• Тахікардія. Прийом препаратів групи Ніфедипіну (дигідропіридинові БКК) може призвести до збільшення ЧСС.
• Брадикардія. (Препарати групи Верапамілу).
• Серцева недостатність у гострій та хронічній формі. Категорична несумісність із прийомом БКК. Може призвести до стадії декомпенсації, набряків легенів та ін.
• При вагітності та в період лактації.
• Діти віком до 14 років. Виняток - Верапаміл, призначається в окремих випадках і з особливою обережністю.
• Індивідуальна нестерпність окремих компонентів медпрепаратів.
• Ниркова та печінкова недостатність.

Протипоказання до застосування БКК

Медрепарати цієї групи найчастіше застосовуються серед інших. Їх використовують на лікування артеріальної гіпертензії. Найбільш популярні препарати цієї групи:

• Ніфедипін – один із перших препаратів антагоністів кальцію. Застосовується при гіпертонії та гіпертонічній кризі.
• Нікардипін - як і ніфедипін впливає на судини. Застосовують для лікування стенокардії та артеріальної гіпертензії.
• Амплодіпін, Фелодипін - препарати, що часто застосовуються. Впливають на судини і не погіршують скоротливу функцію серця. Ефективні при вазоспастичній стенокардії. Мають незначні побічні ефекти.
• Лерканідипін, Ісрадипін - схожі на ніфедипін, призначають для лікування АГ.
• Німодипін має виборчий вплив на артерії головного мозку. Ефективний при лікуванні вторинного спазму церебральних артерій.

БКК фенілалкіламінової групи

Медпрепарати цієї групи впливають на міокард та систему проведення імпульсів. Переважно використовуються при лікуванні стенокардії та аритмії. Яскравим представником, який найчастіше застосовується є . Знижує скорочувальну функцію серця та впливає на АВ-провідність. Несумісний з блокаторами.

Це проміжна група препаратів, має властивості розширювати судини та знижувати скоротливість серця. Один із представників - Ділтіазем. Обережне застосування у комплексі з β-блокаторами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Як згадувалося раніше, фенілалкіламіни не можна поєднувати з β-блокаторами. Також деякі БКК несумісні з Новокаїнамідом та засобами проти судом.

Можливе посилення побічних дій БКК у поєднанні з нестероїдними протизапальними засобами та сульфаніламідами.

Можливий спільний прийом з інгібіторами АПФ, нітратами, діуретиками.

У поодиноких випадках БКК не має необхідного ефекту, тому відбувається відміна препарату та призначення іншого, більш відповідного.

Синдром відміни БКК

Препарати БКК слід скасовувати поступово, т.к. різке скасування може спровокувати спазм судин (підвищення артеріального тиску, стенокардія). Препарати групи Верапамілу мають менш виражений синдром відміни, або він може бути відсутнім.