Вінсент ван Гог дуже коротка біографія. Художник Вінсент Ван Гог і його відрізане вухо

Вінсент Ван Гог народився 30 березня 1953р в Грот-Зюндерт провінції Північний Брабант на півдні Нідерландів, в родині протестантського пастора Теодора ван Гога. Його мати Анна Корнелія була родом з Гааги, де її батько тримав магазин з продажу книг. У сім'ї крім Вінсента було ще шестеро дітей. З усіх дітей можна відзначити молодшого брата Теодорус (Тео), він був молодший за Вінсента на чотири роки і все життя брати були тісно пов'язані. У сім років Вінсента віддають в сільську школу, але через рік батьки переводять сина на домашню освіту. З 1 жовтня 1864 р Вінсент вчиться в школі-інтернаті в Зевенбергене, який перебував в 20 км від рідного дому. Через два роки 15 вересня 1866 року Ван Гога переводять в інтернат-коледж імені Віллема II в Тілбурзі. Уже в 1868р Вінсент залишає і цей навчальний заклад. Хоча за всіма ознаками навчання давалося йому легко, Вінсент легко опанував трьома мовами - німецькою, французькою та англійською, про цей період свого життя він згадував, як про щось похмурому порожньому і холодному.
З липня 1869р Ван Гог починає роботу в Гаазькому філії Goupil & Cie належить його дядькові Вінсенту, компанія займається торгівлею творами мистецтва. За перші три роки роботи арт-дилером.

Вінсент Ван Гог
1866р

Вінсент добре освоївся, постійна робота з картинами плюс часте відвідування місцевих музеїв / галерей живопису зробили з Ван Гога хорошого експерта зі своєю думкою. Роботи Жана-Франсуа Мілле і Жюля Бретона були для художника дуже значимі, і в своїх листах він неодноразово писав це. У 1873г Вінсента відправляють працювати в лондонський філія Goupil & Cie. У Лондоні він зазнає поразки на особистому фронті, якась Кароліна Хаанебік, в яку Ван Гог був закоханий, відкидає його пропозицію. Вінсент сильно вражений, він менше часу приділяє роботі і більше для вивчення Біблії. У 1874г Вінсента відправляють на три місяці в паризький філія компанії, після повернення в Лондон художник ще більше замикається. Навесні 1875р Ван Гог знову в паризькому філії, він починає сам займатися живописом, дуже часто відвідує Лувр і Салон. Робота йде остаточно на другий план і в 1876р Вінсента звільняють з Goupil & Cie.
Ван Гог повертається в Англію, де влаштовується на неоплачувану посаду вчителя в школі в Ремсгейте. Влітку 1876р він переходить в школу в Айлворте, під Лондоном, на посаду вчителя і помічника пастора. Можливо в цей момент приходить до думки продовжити рух по стопах батька і стати проповідником для бідних, на рахунок мотивів такого вибору є різні думки. На початку листопада 1876р Вінсент читає свою першу проповідь перед парафіянами, описуючи це в своєму листі до брата. У грудні 1876р Ван Гог на Різдво приїжджає до батьків, вони вмовляють його не повертатися до Англії. Навесні Вінсент влаштовується в книжкову крамницю в Дордрехті, інтересу до роботи в крамниці у Ван Гога немає, він частіше зайнятий своїми начерками і перекладом текстів з Біблії на французьку, німецьку та англійську. З травня 1877р по червень 1878р Вінсент живе в Амстердамі у свого дядька адмірала Яна ван Гога. За допомогою іншого свого родича відомого теолога Йоганесса стрікер, Вінсент готується весь цей час до вступу на теологічний факультет. У липні 1878 р Вінсент надходить на курс по проповіді в Протестантську місіонерську школу пастора Бокми в Лакені під Брюсселем, є версії, що Ван Гога виключили з цього курсу до його закінчення, через запальний характер. З грудня 1878 р по літо 1879р Ван Гог стає дуже діяльним місіонером в селі Патюраж в Боринаже, в дуже бідному шахтарському районі на півдні Бельгії. У різних дослідників життя Ван Гога є різні оцінки залученості Вінсента в важке життя місцевого населення, але факт того, що він був дуже діяльним і наполегливим незаперечний. Вечорами Вінсент малював карти Палестини, ніж та намагався заробити собі на хліб. Бурхлива діяльність молодого місіонера не залишилася непоміченою і місцеве Евангелическое суспільство запропонувало йому платню в п'ятдесят франків. До осені 1879р склалися дві обставини, які вибили Вінсента з хиткого рівноваги і поставили крапку в його прагненні стати проповідником. Перше - в євангельської школі ввели плату за навчання, а за деякими версіями саме можливість безкоштовного навчання стала причиною, по якій Ван Гог терпів півроку позбавлення в Патюраж. Друге - Вінсент написав в правління шахт лист від імені шахтарів про поліпшення умов праці, листом керівництво шахт було незадоволене, а місцевий Комітет протестантської церкви усунув Вінсента з посади.

Вінсент Ван Гог
1872р

Перебуваючи в складному емоційному стані Вінсент за підтримки брата Тео вирішує серйозно зайнятися живописом, для чого на початку 1880р відправляється в Брюссель, де відвідує заняття в Королівській Академії витончених мистецтв. Через рік занять Вінсент повертається в рідну домівку. Там закохується в гостювала у його батьків, свою кузину, вдову Кеї Вос-Стрікер. Але все близькі навколо проти його захоплення і Вінсент зневірившись влаштувати особисте життя відправляється в Гаагу, де з новою силою втягується в заняття живописом. Наставником Ван Гога став його далекий родич, художник гаагській школи Антон Мауве. Вінсент багато пише, оскільки сам дотримувався ідеї, що в живопису головне не талант, а постійна практика і старанність. Чергова спроба створити щось на зразок сім'ї провалюється з тріском. Оскільки його обраницею стає вагітна вулична жінка Христин, з якої Вінсент познайомився на вулиці. На деякий час вона стала його моделлю, її важкий характер і його імпульсивна натура не змогли існувати поруч. Зв'язок з Христин була останньою краплею, Ван Гог порвав відносини з родичами, крім Тео. Художник вирушає в провінцію Дренте, що на півдні Нідерландів. Там художник знімає будиночок, який використовує в якості майстерні. Багато працює роблячи ухил в сторону портретів і сцен життя селян. У Дренте була створена перша значна робота "Їдці картоплі". До осені 1885р Вінсент багато працює, але з місцевим пастором у художника виникає конфлікт і Ван Гог незабаром їде в Антверпен. В Антверпені Вінсент знову ходить на заняття з живопису, цього разу це Академія мистецтв.
У лютому 1886р Ван Гог переїздить до Парижа до брата Тео, який вже успішно працює арт-дилером у Goupil & Cie. Вінсент починає відвідувати заняття у відомого педагога Фернана Кормона, де вивчає прийоми імпресіонізму і модних в той час японських гравюр. Через брата знайомиться з Камілем Піссарро, Анрі Тулуз-Лотрек, Емілем Бернаром, Полем Гогеном і Едгаром Дега. Найголовніше для Ван Гога в Парижі, що він потрапляє в своє середовище і це дає сильний поштовх для його розвитку. У Парижі Вінсент влаштовує свою "виставку" в інтер'єрі кафе "Тамбурін", власницею якого була італійка Агостіно Сагаторі - вона була моделлю на кількох роботах Ван Гога. Вінсент отримав багато негативних відгуків за своїми роботами і це його підштовхнуло до подальшого вивчення теорії кольору (по роботах Ежена Делакруа). Палітра в роботах Ван Гога змінюється на більш світлу і соковиту, з'являються яскраві і чисті фарби. Незважаючи на те, що рівень майстерності Ван Гога виріс його роботи не користуються попитом, цей факт постійно засмучує художника. У Парижі Вінсент створив понад двохсот тридцяти робіт.
До лютого 1888р Вінсент рухомий ідеєю про створення братства художників "Майстерня Півдня" вирушає на південь Франції в Арль. З приходом весни Ван Гог починає багато працювати не забуваючи про свою ідею з "Майстерні Півдня". На погляд Вінсента однією з ключових фігур братства художників мав стати Поль Гоген і тому Ван Гог постійно пише Гогену із запрошеннями приїхати в Арль. На вмовляння приїхати Гоген відмовлявся посилаючись часто на фінансові труднощі, але в підсумку 25 жовтня 1888р прибув в Арль до Ван Гогу. Художник дуже часто працюють разом, але швидкість і підхід до роботи у них різняться. Можливо фундаментальним моментом в конфлікті двох художників було питання по "Майстерні Півдня", але тим не менше 23-го грудня 1888р відбулася подія, яке відоме всім. Після чергової сварки з Гогеном Вінсент з'явився в одне з нічних закладів Арля і простягнув жінці на ім'я Рейчел хустку з частиною мочки свого вуха, після чого пішов.

Можливо це фотографія Вінсента Ван Гога
1886р

Вранці поліція виявила Вінсента в його номері в тяжкому стані, на погляд поліції Ван Гог був небезпечним для себе і оточуючих. Вінсента терміново доставили в лікарню Арля. Гоген в цей же день покинув Арль, сповістивши про те, що трапилося брата Тео.
Версій того, що сталося кілька - можливо така поведінка Ван Гога викликано частим вживанням абсенту, можливо це наслідок психічного розладу, можливо це було зроблено Вінсентом в пориві каяття. Існує версія, що Гоген (будучи досить різким і маючи досвід моряка) в сутичці відрізав частину мочки вуха Ван Гогу, на користь цієї версії говорять недавно виявлені щоденники самої Рейчел, яка непогано знала обох художників. У лікарні стан Вінсента погіршився і його помістили в палату до буйним хворим з діагнозом "епілепсія скроневих часток". Після інциденту з вухом Ван Гога, пройшло близько тижня і Вінсент вже майже прийшов в норму. Ван Гог швидко відновлюється і готовий працювати. Тим часом в березні близько тридцяти жителів Арля пише скаргу меру міста з проханням позбавити їх від суспільства Вінсента Ван Гога. Художнику настійно пропонують відправиться на лікування. На початку травня 1889р Ван Гог лягає в лікарню для душевнохворих Святого Павла Мавзолійского поблизу Сен-Ремі-де-Прованс.Там у нього є можливість під наглядом персоналу працювати, деякі картини того періоду зроблені в стінах клініки, одна з найвідоміших "Зоряна ніч" . Всього під час за час перебування в Сен-Ремі художник створив понад сто п'ятдесят робіт. Стан Ван Гога в клініці змінюється періодами від підйому і інтенсивної роботи, до апатії і глибокої кризи, в кінці 1889р художник робить спробу суїциду, наковтавшись фарб.
Вінсент залишає клініку в першій половині травня 1890р, заїжджає в Париж на три дні, де гостює у Тео і знайомиться з його дружиною і сином, а після переїжджає в Овер-сюр-Уаз під Парижем. У Овере Вінсент знімає номер в готелі, але через деякий час вирішує перебратися в кафе подружжя Раву, де здавалася маленька кімната в мансарді. 27 липня 1890р Вінсент Ван Гог відправляється в поля попрацювати на пленері. Але через кілька годин повертається з пораненням в свій номер у Раву. Подружжю Раву він говорить, що стріляв в себе і ті викликають доктора Гаше. Доктор повідомляє про те, що трапилося брату Тео, який негайно приїжджає. З якої причини не було вироблено дій для того, щоб врятувати пораненого Ван Гога невідомо, але в ніч 29 липня 1890р Вінсент Ван Гог помер від втрати крові. Могила Вінсента знаходиться Овер-сюр-Уаз. Брат Тео весь цей час провів з Вінсентом. Сам Тео пережив Вінсента всього на шість місяців і помер в Нідерландах. У 1914р прах Тео був перепохований поруч з могилою Вінсента, а на могилі дружина Тео посадила плющ, в знак нерозлучності двох братів. У колосальної популярності Вінсента є міцна основа це брат Тео, саме він постійно постачав Вінсента засобами і іноді направляв брата. Без зусиль Тео про геніального голландця Вінсенте Ван Гога ніхто і ніколи не дізнався б.

(Vincent Willem Van Gogh) народився 30 березня 1853 в селі Гроот-Зюндерт в провінції Північний Брабант на півдні Нідерландів в родині протестантського пастора.

У 1868 році Ван Гог кинув школу, після чого вступив на роботу в філію великої паризької художньої компанії Goupil & Cie. Успішно працював в галереї спочатку в Гаазі, потім в камері площею Лондоні і Парижі.

У 1876 році Вінсент остаточно охолов до торгівлі живописом і прийняв рішення піти по стопах свого батька. У Великобританії він знайшов роботу вчителя в школі-інтернаті в невеликому містечку в передмісті Лондона, там же виконував обов'язки помічника пастора. 29 жовтня 1876 роки він провів свою першу проповідь. У 1877 році переїхав до Амстердама, де зайнявся вивчення теології в університеті.

Ван Гог "Маки"

У 1879 році Ван Гог отримав посаду світського проповідника в Ваме, шахтарському центрі в Боринаже, на півдні Бельгії. Потім він продовжив свою проповідницьку місію в розташованому неподалік селищі Ким.

В цей же період у Ван Гога виникло бажання малювати.

У 1880 році в Брюсселі він вступив до Королівської Академії мистецтв (Académie Royale des Beaux-Arts de Bruxelles). Однак через свого неврівноваженого характеру скоро кинув курс і продовжив художню освіту самостійно, використовуючи репродукції.

У 1881 році в Голландії під керівництвом свого родича, художника-пейзажиста Антона Мауве, Ван Гог створив свої перші живописні роботи: "Натюрморт з капустою і дерев'яними черевиками" і "Натюрморт з пивним склянкою і фруктами".

В голландський період, починаючи з картини "Прибирання картоплі" (1883), основним мотивом полотен художника стала тема простих людей і їх праці, акцент робився на експресивність сцен і фігур, в палітрі переважали темні, похмурі кольори і відтінки, різкі перепади світла і тіні . Шедевром цього періоду вважається полотно "Їдці картоплі" (квітень-травень 1885).

У 1885 році Ван Гог продовжив навчання в Бельгії. В Антверпені він вступив до Королівської академії витончених мистецтв (The Royal Academy of Fine Arts Antwerp). У 1886 році Вінсент переїхав до Парижа до свого молодшого брата Тео, який на той час обійняв посаду провідного менеджера галереї Goupil на Монмартрі. Тут Ван Гог близько чотирьох місяців брав уроки у французького художника-реаліста Фернана Кормона, познайомився з імпресіоністами Камілем Пісарро, Клодом Моне, Полем Гогеном, у яких перейняв їх манеру живопису.

© Public Domain "Портрет доктора Гаше" пензля Ван Гога

© Public Domain

У Парижі у Ван Гога виник інтерес до створення зображень людських облич. Не маючи коштів на оплату роботи моделей, він звернувся до автопортрету, створивши за два роки близько 20 картин в цьому жанрі.

Паризький період (1886-1888 роки) став одним з найбільш продуктивних творчих періодів художника.

У лютому 1888 року Ван Гог відправився на південь Франції в Арль, де мріяв створити творче співтовариство художників.

У грудні психічне здоров'я Вінсента сильно похитнулося. Під час однієї з неконтрольованих спалахів агресії, він погрожував відкритою бритвою приїхав до нього на пленери Полю Гогену, а потім відрізав собі шматок мочки вуха, пославши його в подарунок одній зі знайомих жінок. Після цього інциденту Ван Гог був поміщений спочатку в психіатричну лікарню в Арле, а потім добровільно ліг на лікування в спеціалізовану клініку Святого Павла Мавзолійского поблизу Сен-Ремі-де-Прованс. Головний лікар лікарні Теофіль Пейрон поставив своєму пацієнтові діагноз "гостре маніакальне розлад". Однак художнику була надана певна свобода: він міг писати на відкритому повітрі під наглядом персоналу.

У Сен-Ремі у Вінсента чергувалися періоди бурхливої \u200b\u200bактивності і тривалі перерви, викликані глибокою депресією. Всього за рік перебування в клініці Ван Гог намалював близько 150 картин. Одними з найбільш видатних полотен цього періоду стали: "Зоряна ніч", "Іриси", "Дорога з кипарисами і зіркою", "Оливи, синє небо і біла хмара", "П'єта".

У вересні 1889, за активного сприяння брата Тео, картини Ван Гога взяли участь в Салоні Незалежних, виставці сучасного мистецтва, організованої Товариством Незалежних художників в Парижі.

У січні 1890 року полотна Ван Гога були виставлені на восьмий виставці Групи двадцяти в Брюсселі, де були захоплено прийняті критиками.

У травні 1890 року в психічному стані Ван Гога настало поліпшення, він вийшов з лікарні і оселився в містечку Овер-сюр-Уаз (Auvers-sur-Oise) в передмісті Парижа під наглядом лікаря Поля Гаше.

Вінсент активно зайнявся живописом, практично кожен день він закінчував мальовниче полотно. В цей період він написав кілька видатних портретів доктора Гаше і 13-річної Аделіни Раву, дочки власника готелю, в якій він оселився.

27 липня 1890 року Ван Гог в звичайний час вийшов з дому і відправився малювати. Після повернення, після наполегливих розпитувань подружжя Раву, він зізнався, що стріляв в себе з пістолета. Всі спроби доктора Гаше врятувати пораненого виявилися марними, Вінсент впав у кому і вночі 29 липня помер у віці тридцяти семи років. Був похований на кладовищі Овера.

Американські біографи художника Стівен Найфех і Грегорі Уайт Сміт у своєму дослідженні "Життя Ван Гога" (Van Gogh: The Life) смерті Вінсента, по якій він помер не від власної кулі, а від випадкового пострілу, зробленого двома нетверезими молодими людьми.

За час десятирічної творчої діяльності Ван Гог встиг написати 864 картини і майже 1200 малюнків і гравюр. За життя була продана тільки одна картина художника - пейзаж "Червоні виноградники в Арлі". Вартість картини склала 400 франків.

Матеріал підготовлений на основі інформації відкритих джерел

Вінсент Віллем Ван Гог - нідерландський художник і графік; найбільший представник постімпресіонізму. Народився 30 березня 1853 в невеликій нідерландської селі Грот-Зюндерт, розташованої поруч з бельгійською кордоном. Батько майбутнього художника був протестантським пастором, а мати - дочкою книготорговця. Вінсент був другою дитиною в багатодітній родині, але так як старший брат в дитинстві помер, він залишився за старшого.

Уже в 16-річному віці він працював на фірмі, що продає картини. Хоч він і не був відмінним комерсантом, але мав безмежною любов'ю до живопису. Життя художника змінилася кардинальним чином за два роки, проведених в Лондоні. Його праця настільки добре оплачувалася, що він міг ні в чому собі не відмовляти. У цей період Вінсент активно відвідував виставки в художніх галереях. На шляху до славної кар'єрі завадила любов. Юний торговець картинами без пам'яті закохався в жінку, яка вже була заручена, після чого замкнувся в собі.

Він став байдуже ставитися до своєї роботи, а повернувшись до Голландії, вдарився в релігію. З 1886 року жив у свого брата в Парижі. Там він вчиться живопису у Ф. Кормона, а також знайомиться з Піссаро, Гогеном і іншими видатними художниками. Малює він яскравими і чіткими начерками в стилі імпресіоністів. До 27-ми років він вже точно знав, що хоче бути професійним художником. За характером Ван Гог був дуже добрим і жалісливим. Він міг роздавати гроші і одяг нужденним людям, навіть коли сам був не особливо забезпечений.

Життя потихеньку налагоджувалося, але почався черговий особистий криза. Вдовая кузина, яка йому давно подобалася, відмовила йому, що він дуже важко переживав. Ця сварка стала причиною його переїзду до Гааги. У 1888 році він перебрався в Арль, так як Франція давно йому стала другою домівкою. Місцеві жителі його уникали, вважаючи ненормальним. Незважаючи на це, він завів там нові знайомства і придбав чимало хороших друзів. Якийсь час вони тісно спілкувалися з Гогеном, але після серйозної сварки він мало не вбив його, накинувшись з бритвою. У той же період він відрізав собі вухо, після чого був поміщений в психіатричну клініку.

Про божевіллі Ван Гога вже було відомо. Лікування не дало належного результату, так як художника мучили галюцинації. У 1890 році він поїхав до брата Тео, у якого тільки народився син, названий на честь нього Вінсентом. Хвороба, здавалося, відступила і життя почало знову налагоджуватися. Однак в липні того ж року Ван Гог покінчив життя самогубством. Він помер, вистріливши собі в груди пістолетом. В останні хвилини життя з ним поруч був палко любив його брат Тео.

ім'я: Вінсент Гог (Vinsent Gogh)

вік: 37 років

Місце народження: Грот-Зюндерт, Нідерланди

Місце смерті: Овер-сюр-Уаз, Франція

діяльність: Нідерландський художник-постімпрессіоніст

Сімейний стан: не був одружений

Вінсент Ван Гог - біографія

Вінсент Ван Гог не прагнув довести оточуючим, що він справжній художник, -він ні марнославним. Єдиною людиною, кому він хотів це довести, був він сам.

Вінсент Ван Гог довго не мав ні будь-якої сформульованої мети в житті, ні професії. За традицією, покоління Ван Гогів або обирали церковну кар'єру, або йшли в торговці творами мистецтва. Батько Вінсента, Теодорус Ван Гог, був протестантським священиком, служив в маленькому містечку Гроот Зюндерт в Південній Голландії, на кордоні з Бельгією.

Дяді Вінсента, Корнеліус і Віне, торгували картинами в Амстердамі і Гаазі. Мати, Ганна Корнелія Карбендус, мудра жінка, яка прожила майже сто років, запідозрила, що син у неї не звичайний Ван Гог, тільки-но він з'явився на світ 30 березня 1853 року. Роком раніше, день в день, у неї народився хлопчик, наречений тим же ім'ям. Він не прожив і декількох днів. Так що долею, вважала мати, її Вінсенту уготовано жити за двох.

У 15 років, провчившись два роки в школі в містечку Зевенберген, а потім ще два - в середній школі, що носила ім'я Короля Вільяма П, Вінсент залишив навчання і в 1868 році, за допомогою дядька Вінса, надійшов у відкритий в Гаазі філія паризької художньої фірми «Гупіль і Ко». Працював він непогано, юнака цінували за допитливість - він вивчав книги по історії живопису і відвідував музеї. Вінсента підвищили - направили в лондонський філія «Гупіль».

У Лондоні Ван Гог пробув два роки, став глибоким знавцем гравюр англійських майстрів і придбав належний комерсанту лиск, цитував модних Діккенса і Еліота, гладко голив руді щоки. Він взагалі, як свідчив його молодший брат Тео, згодом теж пішов по торгової частини, жив в ті роки з майже блаженним захопленням перед усім, що його оточувало. Серцева переповненість виривала у нього пристрасні слова: «Немає нічого більш художнього, ніж любити людей!» писав Вінсент. Власне, листування братів -головний документ життя Вінсента Ван Гога. Тео був тією людиною, до якого Вінсент звертався як до духівника. Інші документи уривчасті, фрагментарні.

Вінсента Ван Гога чекало блискуче майбутнє комісіонера. Він повинен був незабаром переїхати в Париж, в центральне відділення «Гупіль».

Що сталося з ним в 1875 році в Лондоні, не відомо. Брату Тео він написав, що раптово впав «в хворобливе самотність». Вважають, що в Лондоні Вінсент, в перший раз по-справжньому закохавшись, виявився відкинутим. Але обраницею його називають то господиню пансіону на Хакфорд Роуд 87, де він жив, Урсулу Лойер, то її доньку Євгенію і навіть якусь німкеню на ім'я Кароліна Хаанебік. Оскільки в листах до брата, від якого він нічого не приховував, про цю свою закоханість Вінсент промовчав, можливо припустити, що «хворобливе самотність» його мало інші причини.

Ще в Голландії, за свідченням сучасників, Вінсент часом, викликав здивування своєю манерою поведінки. Вираз його обличчя раптово робилося кілька відсутнім, чужим, в ньому було щось замислене, глибоко серйозне, меланхолійний. Правда, потім він сміявся щиро та весело, і все його обличчя тоді світилося. Але частіше він здавався дуже самотнім. Так, власне, і був таким. До роботи в «Гупіль» він охолов. Не допоміг і переклад в паризьке відділення в травні 1875 року. На початку березня 1876 Ван Гог був звільнений.

У квітні 1876 він повернувся в Англію зовсім іншою людиною - без всякого лиску і амбіцій. Влаштувався вихователем в щколу преподобного Вільяма П. Стоука в Ремсгейте, де отримав клас з 24 хлопчиків у віці від 10 до 14 років. Читав їм Біблію, а потім і зовсім звернувся до преподобного отця з проханням дозволити йому служити молебні для прихожан церкви Тернхам Грін. Скоро йому дозволили вести і недільну проповідь. Правда, робив він це надзвичайно нудно. Відомо, що і батька його теж не вистачало емоційності і вміння заволодіти аудиторією.

В кінці 1876 року Вінсент написав братові, що зрозумів своє справжнє призначення - він буде проповідником. Повернувся до Голландії і вступив на теологічний факультет Амстердамського університету. За іронією долі, він, вільно говорив на чотирьох мовах: голландською, англійською, французькою та німецькою, не зміг здолати курс латині. За результатами випробувань його визначили в січні 1879 року парохом в шахтарську село Васмес в найбіднішій в Європі області Борінаж в Бельгії.

Місіонерська делегація, провідати батька Вінсента в Васмесе через рік, була чимало стривожена змінами в Ван Гога. Так, делегація виявила, що батько Вінсент переїхав зі зручної кімнати в халупу, спав на підлозі. Роздав бідним свій одяг і ходив в поношеному військовому мундирі, під який одягав саморобну сорочку з мішковини. Чи не вмивався, щоб не виділятися серед забруднених вугільним пилом шахтарів. Його намагалися переконати, що Писання не слід розуміти буквально, а Новий Завіт не пряме керівництво до дії, але батько Вінсент виступив з викриттям місіонерів, що, природно, закінчилося звільненням з посади.

З Борінажа Ван Гог не поїхав: перебрався в крихітну шахтарську село Кузмес, і, існуючи на підношення громади, а по суті справи за шматок хліба, продовжив місію проповідника. Він навіть перервав на час листування з братом Тео, не бажаючи приймати від нього допомогу.

Коли листування відновилася, Тео в черговий раз здивувався змінам, які відбулися з братом. У листах з жебрака Кузмеса він міркував про мистецтво: «Треба зрозуміти визначальне слово, що міститься в шедеврах великих майстрів, і там виявиться - Бог!» І повідомляв, що багато малює. Шахтарів, дружин шахтарів, їхніх дітей. І всім подобається.

Ця зміна здивувала і самого Вінсента. За порадою, чи варто йому продовжувати малювати, він відправився до французького художника Жюлю Бретону. З Бретоном він не був знайомий, але в своєму минулому, комісіонерську, життя поважав художника до такої міри, що пройшов пішки 70 кілометрів до Коуррьереса, де Бретон жив. Знайшов будинок Бретона, однак посоромився постукати в двері. І, пригнічений, відправився так само пішки назад в Кузмес.

Тео вважав, що брат після цього випадку повернеться до колишнього життя. Але Вінсент як одержимий продовжував малювати. У 1880 році він приїхав до Брюсселя з твердим наміром вчитися в Академії мистецтв, проте заяву його навіть не було прийнято. Вінсента це нітрохи не засмутило. Він накупив популярних в ті роки посібників по малюнку Жан-Франсуа Мілле і Чарльза Бага і відправився до батьків, збираючись зайнятися самоосвітою.

Тільки мати схвалила здивувало всю сім'ю рішення Вінсента стати художником. Батько поставився до змін в сина з великою пересторогою, хоча заняття мистецтвом цілком вписувалися в канони протестантської етики. Дядька, не одне десятиліття торгували картинами, подивившись малюнки Вінсента, вирішили, що племінник не в собі.

Випадок з кузиною Корнелією лише зміцнив їх підозри. Корнелія, яка нещодавно овдовіла і одна виховувала сина, сподобалася Вінсенту. Домагаючись її розташування, він увірвався в будинок свого дядька, витягнув руку над масляною лампою і поклявся тримати її над вогнем до тих пір, поки йому не дозволять побачити кузину. Батько Корнелії дозволив ситуацію, загасивши лампу, і Вінсент, принижений, покинув будинок.

Мати дуже переживала за Вінсента. Вона вмовила свого далекого родича Антона Мауве, щасливого художника, підтримати сина. Мауве надіслав Вінсенту коробочку акварелі, а потім зустрівся з ним. Подивившись роботи Ван Гога, художник дав кілька порад. Але дізнавшись, що зображена на одному з начерків модель з дитиною - жінка легкої поведінки, з якої Вінсент тепер жив, відмовився підтримувати з ним подальші відносини.

Ван Гог зустрів Класіну в кінці лютого 1882 року в Гаазі. У неї було двоє малолітніх дітей, і їй не було де жити. Пошкодувавши її, він запропонував Класіне з дітьми оселитися у нього. Вони були разом півтора року. Брату Вінсент писав, що таким чином спокутує гріх падіння Класіни, приймаючи на себе чужу провину. На знак подяки вона і її діти терпляче позували Вінсенту для етюдів олійними фарбами.

Саме тоді він зізнався Тео, що головним для нього в житті стало мистецтво. «Все інше - наслідок мистецтва. Якщо щось не має до мистецтва стосунку, цього не існує ». Класіна і її діти, яких він дуже полюбив, стали для нього тягарем. У вересні 1883 року залишив иx і покинув Гааги.

Два місяці Вінсент, напівголодний, кочував з мольбертом по Північній Голландії. За цей час він написав десятки портретів та сотні етюдів. Повернувшись до рідної домівки, де його прийняли як ніколи прохолодно, він оголосив, що все, що він робив до цього, - «штудии». І тепер він готовий написати справжню картину.

Над «їдців картоплі» Ван Гог працював довго. Зробив масу начерків, етюдів. Він повинен був довести всім і самому, собі в першу чергу, що він справжній художник. Першою в це повірила жила по сусідству Марго Бегемана. Сорокап'ятирічна жінка закохалася в Ван Гога, але той, захоплений роботою над картиною, її не помічав. Зневірившись, Марго намагалася отруїтися. Її насилу врятували. Дізнавшись про це, Ван Гог важко переживав, і багато раз в листах до Тео повертався до цього нещасного випадку.

Закінчивши «Їдців», він залишився задоволений картиною і в початку 1886 виїхав до Париж - його раптово захопили роботи великого французького художника Делакруа з теорії кольору.

Ще до від'їзду в Париж пробував пов'язати колір і музику, для чого взяв кілька уроків гри на фортепіано. «Берлінська лазур!» «Жовтий хром!» - вигукував він, б'ючи по клавішах, ошелешуючи вчителя. Він спеціально вивчав буйні фарби Рубенса. На його власних картинах вже з'явилися більш світлі тони, і улюбленим кольором став жовтий. Правда, коли Вінсент написав братові про своє бажання приїхати до нього в Париж, познайомитися з імпресіоністами, той намагався його відговорити. Тео побоювався, що атмосфера Парижа виявиться згубною для Вінсента. Але його вмовляння не подіяли ...

На жаль, паризький період Ван Гога найменш висвітлений документально. Два роки в Парижі Вінсент жив у Тео на Монмартрі, і листування брати, зрозуміло, не вели.

Відомо, що Вінсент відразу занурився в художнє життя столиці Франції. Він відвідував виставки, знайомився з «останнім словом» імпресіонізму - роботами Сірка і Сіньяка. Ці художники-пуантілістов, довівши до крайності принципи імпресіонізму, ознаменували його кінцевий етап. Він подружився з Тулуз-Лотрек, разом з яким відвідував заняття малюнком.

Тулуз-Лотрек, побачивши роботи Ван Гога і почувши від Вінсента, що той «всього лише любитель», неоднозначно зауважив, що він помиляється: любителі - ті, хто пише погані картини. Вінсент умовив брата, входжу в мистецькі кола, познайомити його з метрами - Клодом Моне, Альфредом Сіслея, П'єр-Огюстом Ренуаром. А Каміль Піссарро перейнявся співчуттям до Ван Гогу до такої міри, що відвів Вінсента в «Лавочку татуся Тангі».

Власник цього магазинчика фарб і інших художніх матеріалів був старим комунаром і щедрим меценатом. Він дозволив Вінсенту влаштувати в магазині першу виставку робіт, в якій брали участь і найближчі його друзі: Бернар, Тулуз-Лотрек і анкети. Ван Гог умовив їх об'єднатися в «групу Малих бульварів» - на противагу знаменитим худож никам Великих бульварів.

Його давно відвідала ідея створити, по моделі середньовічних братств, співтовариство художників Однак імпульсивний характер і безкомпромісність суджень завадили йому вибудувати від носіння з друзями. Він знову став сам не свій.

Йому стало здаватися, що він занадто схильний до чужого впливу. І Париж, місто, куди він так прагнув, вмить став йому огидний. «Хочу сховатися куди-небудь на південь, щоб не бачити стільки художників, які як люди мені огидні», - написав він братові з невеликого містечка Арль в Провансі, куди поїхав в лютому 1888 року.

В Арлі Вінсент відчув себе собою. «Я вважаю, що те, чого я навчився в Парижі, зникає, і я повертаюся до тих думок, що прийшли до мене на природі, до знайомства з імпресіоністами», - жорсткої прихильності Гогена, говорив йому писав він Тео в серпні 1888. Як і перш, брат Ван Гог постійно працював. Він писав на відкритому повітрі, не звертаючи уваги на вітер, який часто перекидав мольберт і засипав піском палітру. Він працював і вночі -іспользуя систему Гойї, зміцнюючи запалені свічки на капелюсі і на мольберті. Так були написані «Нічне кафе» і «Зоряна ніч над Роной».

Але тут залишена було ідея створення спільноти художників знову заволоділа ним. Він зняв за п'ятнадцять франків на місяць чотири кімнати в який став знаменитому завдяки його картинам «Жовтому домі» на площі Ламартин, біля в'їзду в Арль. І 22 вересня до нього, після неодноразових умовлянь, приїхав Поль Гоген. Це було трагічною помилкою. Вінсент, ідеалістично впевнений в дружній прихильності Гогена, говорив йому все, що думав. Той теж не приховував своєї думки. У переддень Різдва 1888 року, після бурхливої \u200b\u200bсварки з Гогеном, Вінсент схопив бритву, щоб напасти на одного.

Гоген врятувався втечею і вночі перебрався до готелю. Впавши в шаленство, Вінсент відрізав собі мочку лівого вуха. На ранок його знайшли в «Жовтому домі» спливав кров'ю і відправили до лікарні. Через кілька днів його відпустили. Вінсент начебто видужав, але слідом за першим нападом помутніння розуму пішли інші. Його неадекватна поведінка настільки лякало жителів, що депутація городян написала петицію мерові і зажадала позбавити їх від «рудого божевільного».

Незважаючи на багато спроб дослідників оголосити Вінсента божевільним, все-таки не можна не визнати його загальну осудність, або, як кажуть психіатри, «критичність до свого стану». 8 травня 1889 року добровільно ліг в спеціалізовану лікарню Св. Павла Мавзолійского поблизу Сен-Ремі-де-Прованс. За ним спостерігав доктор Теофіль Пейрон, який прийшов до висновку, що пацієнт хворий чимось, що нагадує роздвоєння особистості. І призначив лікування періодичним зануренням у ванну з водою.

Особливої \u200b\u200bкористі в лікуванні душевних розладів гідротерапія нікому не приносила, але і шкоди від неї не було. Куди більше Ван Гога гнітило те, що пацієнтам лікарні нічого не дозволяли робити. Він умовив доктора Пейроні дозволити йому ходити на етюди в супроводі санітара. Так, під наглядом, він написав багато робіт, в тому числі «Дорогу з кипарисами і зіркою» і пейзаж «Оливи, синє небо і біла хмара».

У січні 1890 року, були після виставки «Групи Двадцяти» в Брюсселі, в організації якої брав участь і Тео Ван Гог, була продана перша -і єдина за життя художника - картина Вінсента: «Червоні виноградники в Арлі». За чотириста франків, що приблизно дорівнює нинішнім вісімдесяти доларам США. Щоб якось підбадьорити Тео, він написав йому: «Практика в торгівлі творами мистецтва, коли ціни піднімаються після смерті автора, збереглася досі - це щось на зразок торгівлі тюльпанами, коли у живе художника більше мінусів, ніж плюсів».

Сам Ван Гог був безмірно радий успіху. Нехай ціни на роботи стали на той час класиками імпресіоністів були незрівнянно вище. Зате у нього був свій власний метод, свій, знайдений з таким трудом і муками шлях. І його нарешті визнали. Вінсент безупинно малював. На той час він і так написав вже більше 800 живописних полотен і майже 900 малюнків -так багато робіт всього за десять років творчості не створював жоден художник.

Тео, натхнений успіхам «Виноградників», надсилав брату все більше фарб, але Вінсент став їх їсти. Доктору нейронів довелося заховати мольберт і палітру під замок, а коли Ван Гогу їх повернули, він повідомив, що більше на етюди ходити не буде. Чому, він пояснив у листі своїй сестрі - Тео в цьому він побоявся зізнатися: «... коли я в полях, мене до такої міри переповнює почуття самотності, що навіть страшно виходити кудись ...»

У травні 1890 року Тео домовився з доктором Гаше, терапевтом-гомеопатом з клініки в Овер-сюр-Уаз в околицях Парижа, що Вінсент продовжить лікування у нього. Гаше, цінує живопис і сам захоплюється малюванням, з радістю прийняв у себе в клініці художника.

Вінсенту теж сподобався доктор Гаше, якого він вважав серцевим і оптимістичним. 8 червня відвідати брата приїжджали Тео з дружиною і дитиною, і Вінсент провів прекрасний день у колі сім'ї, розмірковуючи про майбутнє: «Всі ми потребуємо в веселощі і щастя, надії і любові. Чим більше страшним, старим, злим, хворим я стаю, тим більше я хочу відігратися, створивши чудовий колір, бездоганно збудований, блискучий ».

Через місяць Гаше вже дозволив Ван Гогу поїхати до брата в Париж. Тео, у якого тоді сильно захворіла донька і похитнулися фінансові справи, не надто ласкаво зустрів Вінсента. Між ними спалахнула сварка. Подробиці її невідомі. Але Вінсент відчув, що длй брата він став тягарем. І, напевно, завжди був таким. Вражений до глибини душі, Вінсент в той же день повернувся в Овер-сюр-Уаз.

27 липня після обіду Ван Гог вийшов з мольбертом на етюди. Зупинившись посередині поля, він вистрілив собі в груди з пістолета (як у нього з'явилася зброя - залишилося невідомим, та й сам пістолет так ніколи і не був знайдений.). Куля, як потім з'ясувалося, потрапила в реберну кістку, відхилилася і пройшла мимо серця. Затискаючи рану рукою, художник повернувся до притулку і ліг в ліжко. Господар притулку викликав лікаря Мазрі з найближчого селища і поліцію.

Здавалося, рана не завдавала Ван Гогу великих страждань. Коли прибула поліція, він спокійно курив люльку, лежачи в ліжку. Гаше послав-брату художника телеграму, і Тео Ван Гог приїхав вранці следуюшего дня. Вінсент до останньої хвилини був при тямі. На слова брата, що йому обов'язково допоможуть одужати, що треба тільки позбутися від відчаю, відповів по-французьки: «La tristesse" durera toujours »(« Печаль триватиме вічно »). І помер о пів на другу ночі 29 липня 1890 року.

Свяшеннік в Овері заборонив ховати Ван Гога на церковному кладовищі. Вирішено було поховати художника на маленьким кладовищі в розташованому неподалік містечку Мері. 30 липня тіло Вінсента Ван Гога було віддане землі. Давній друг Вінсента, художник Еміль Бернар, в подробицях описав похорон:

"На стінах кімнати, де стояла труна з його тілом, були вивішені його останні роботи, утворюючи собою свого роду німб, і яскравість генія, яку вони випромінювали, робила цю смерть ще більш болючою для нас, художників, що були там. Труна була вкрита звичайним білим покривалом і оточений масою квітів. Там були і соняшники, які він так любив, і жовті жоржини - всюди жовті квіти. Це був, як ви пам'ятаєте, його улюблений колір, символ світла, яким він мріяв наповнити серця людей і який наповнював твори мистецтва.

Поруч з ним на підлозі лежав його мольберт, його розкладний стільчик і кисті. Було багато народу, в основному художники, серед яких я дізнався Люсьєна Піссарро і Лаузета. Я подивився на ескізи; один дуже гарний і сумний. Ув'язнені, що йдуть по колу, оточені високою тюремної стіною, полотно, написаний під враженням від картини Доре, від її жахливою жорстокості і символізує його швидкий кінець.

Хіба життя для нього не була такою: високою в'язницею з такими високими стінами, з такими високими ... і ці люди, нескінченно йдуть навколо ями, хіба вони не бідні художники - чортові бідні душі, які проходять повз, підганяли хлистом Долі? О третій годині друзі понесли його тіло на катафалк, багато хто з присутніх плакали. Теодор Ван Гог, який дуже любив брата і завжди підтримував його в боротьбі за своє мистецтво, не перестаючи плакав ...

На вулиці було жахливо жарко. Ми піднялися на пагорб за межами Овера, розмовляючи про нього, про те сміливому імпульсі, який він подарував мистецтву, про великих проектах, які він весь час обдумував, і про добро, яке він усім нам ніс. Ми дійшли до цвинтаря: маленьке нове кладовище, повне нових надгробних плит. Воно розташовувалося на невеликому пагорбі серед полів, які були готові до жнив, під чистим блакитним небом, яке він на той момент все ще любив ... напевно. Потім його опустили в могилу ...

Цей день був наче створений для нього, поки важко уявити, що його вже немає в живих і він не може захопитися цим днем. Доктор Гаше побажав вимовити кілька слів на честь Вінсента і його життя, але він так сильно плакав, що зміг тільки, заїкаючись, знічено вимовити кілька прощальних слів (може бути, це було найкраще). Він дав короткий опис мук Вінсента і його досягнень, згадавши про те, наскільки піднесену мету той переслідував і як сильно сам його любить (хоча він знав Вінсента дуже недовго).

Він був, сказав Гаше, чесним людиною і великим художником, у нього було всього дві мети: гуманність і мистецтво. Мистецтво він ставив понад усе, і воно відплатить йому тим же, увічнивши його ім'я. Потім ми повернулися. Теодор Ван Гог був зломлений горем; присутні стали розходитися: хтось усамітнювався, просто йдучи в поля, хтось уже йшов назад на станцію ... "

Тео Ван Гог помер через півроку. Весь цей час він не міг собі пробачити сварки з братом. Ступінь його відчаю стає зрозумілою з листа, який він напісйл своєї матері незабаром після смерті Вінсента: «Неможливо описати моє горе, як неможливо знайти розраду. Це горе, яке триватиме і від якого я, звичайно, ніколи не позбудуся, поки я живий. Єдине, що можна сказати, що сам він знайшов спокій, до якого прагнув ... Життя було для нього такою важкою ношею, але тепер, як це часто трапляється, все розхвалюють його таланти ... О, мама! Він був таким моїм, моїм власним братом ».

Після смерті Тео в його архіві було знайдено останній лист Вінсента, яке той написав після сварки з братом: «Мені здається, що, оскільки всі трохи напружені і до того ж дуже зайняті, не варто до кінця з'ясовувати всі взаємини. Мене трохи здивувало, що ви неначе хочете поквапити події. Чим я можу допомогти, вірніше, що мені зробити, щоб вас це влаштовувало? Так чи інакше, подумки знову міцно тисну вам руки і, не дивлячись ні на що, радий був побачити вас усіх. Не сумнівайтеся в цьому ».

біографія і епізоди життя Вінсента Ван Гога. коли народився і помер Вінсент Ван Гог, пам'ятні місця і дати важливих подій його життя. Цитати художника, фото і відео.

Роки життя Вінсента Ван Гога:

народився 30 березня 1853 помер 29 липня 1890

епітафія

«Стою собі, а наді мною навис
Закручений, як полум'я, кипарис.
Лімоннний крон і темно-блакитне, -
Без них не став би я самим собою;
Принизив би я власну мову,
Коли б чужу ношу скинув з плечей.
А ця грубість ангела, з якою
Він свій мазок ріднить з моєї строкою,
Веде і вас через його зіницю
Туди, де дихає зірками Ван-Гог ».
З вірша Арсенія Тарковського, присвяченого Ван Гогу

біографія

Без сумніву найбільший художник XIX в. з впізнаваною манерою, автор всесвітньо визнаних шедеврів, Вінсент Ван Гог був і залишається однією з найбільш суперечливих фігур у світовому малярстві. Душевна хвороба, пристрасний і нерівний характер, глибоке співчуття і одночасно нелюдимость в поєднанні з дивним відчуттям природи і краси знайшли вираз в величезному творчому доробку художника. За все своє життя Ван Гог написав сотні полотен і при цьому до самої смерті залишався невизнаним генієм. Лише одна його робота, «Червоні виноградники в Арлі», була продана за життя художника. Яка іронія: адже через сотню років після відходу Ван Гога з життя самі крихітні його етюди коштували вже цілий статок.

Вінсент Ван Гог народився в селі, у великій родині голландського пастора, де був одним з шістьох дітей. Навчаючись у школі, хлопчик почав малювати олівцем, і навіть в цих, самих ранніх малюнках підлітка вже проглядає неабиякий талант. Після школи шістнадцятирічного Ван Гога прилаштовують на роботу в Гаазька відділення паризької фірми «Гупіль і компанія», яка продавала картини. Це дало можливість юнакові і його брату Тео, з яким Вінсента все життя пов'язували не прості, але дуже близькі стосунки, знайомитися зі справжнім мистецтвом. А знайомство це, в свою чергу, охолодило творчі прояви Ван Гога: він прагнув до чогось піднесеного, духовного і врешті-решт кинув «нице» на його думку заняття, вирішивши стати пастором.

За цим послідували роки злиднів, життя впроголодь і видовища багатьох людських страждань. Ван Гог пристрасно рвався допомагати бідному люду, разом з тим відчуваючи дедалі більшу спрагу творчості. Бачачи в мистецтві багато спільного з релігійною вірою, в 27 років Вінсент остаточно вирішує стати художником. Він багато працює, вступає до школи витончених мистецтв в Антверпені, потім перебирається в Париж, де в той час живе і працює ціла плеяда імпресіоністів і постімпресіоністів. За допомогою брата Тео, який як і раніше займається торгівлею картинами, і при його фінансовій підтримці Ван Гог їде для роботи на південь Франції і запрошує туди Поля Гогена, з яким тісно здружився. Це час - розквіт творчого генія Ван Гога і одночасно початок його кінця. Художники працюють разом, але стосунки між ними стають все напруженіше і врешті-решт вибухають знаменитої сваркою, після якої Вінсент відрізає собі мочку вуха і потрапляє в лікарню для душевнохворих. Лікарі знаходять у нього епілепсію і шизофренію.

Останні роки життя Ван Гога - це метання між лікарнями та спробами повернутися до нормального життя. Вінсент продовжує творити і перебуваючи в лікарні, але його переслідують нав'язливі ідеї, страхи і галюцинації. Двічі Ван Гог намагається отруїтися фарбами і, нарешті, одного разу повертається з прогулянки з вогнепальною раною в грудях, вистріливши в себе з револьвера. Останні слова Ван Гога, звернені до брата Тео, звучали так: «Смуток буде нескінченною». Катафалк для похорону самогубці довелося позичати в сусідньому місті. Ван Гог був похований в Овері, і його труну засипали соняшниками - улюбленими квітами художника.

Автопортрет Ван Гога, 1887 р

Лінія життя

30 березня 1853 р Дата народження Вінсента Ван Гога.
1869 р Початок роботи в галереї Гупіль.
1877 р Робота вихователем і життя в Англії, потім робота помічником пастора, життя з шахтарями в Боринаже.
1881 р Життя в Гаазі, перші живописні роботи, створені під замовлення (міські пейзажі Гааги).
1882 р Зустріч з Клозінной Марією Хорнік (Син), «порочної музою» художника.
1883-1885 рр. Життя з батьками в Північному Брабанте. Створення циклу робіт на побутові сільські сюжети, в тому числі знаменитої картини «Їдці картоплі».
1885 р Навчання в антверпенской Академії.
1886 р Знайомство в Парижі з Тулуз-Лотрек, Сірка, Піссарро. Початок дружби з Полем Гогеном і творчий підйом, створення 200 картин за 2 роки.
1888 р Життя і робота в Арлі. Три картини Ван Гога виставлено на Незалежному салоні. Приїзд Гогена, спільна робота і сварка.
1889 р Періодичні виходи з лікарні і спроби повернутися до роботи. Остаточний переїзд до притулку в Сен-Ремі.
1890 р Кілька картин Ван Гога прийняті на виставки Товариства Двадцяти в Брюсселі і Незалежної салону. Переїзд в Париж.
27 липня 1890 р Ван Гог ранить себе в саду Добиньи.
29 липня 1890 р Дата смерті Ван Гога.
30 липня 1890 р Похорон Ван Гога в Овер-сюр-Уаз.

Пам'ятні місця

1. Село Зундерт (Нідерланди), де народився Ван Гог.
2. Будинок, де Ван Гог знімав кімнату, працюючи в лондонській філії компанії «Гупіль» в 1873 р
3. Село Кюем (Нідерланди), де до сих пір зберігся будинок Ван Гога, в якому він жив в 1880 р, вивчаючи життя шахтарів.
4. Вулиця Лепік на Монмартрі, де Ван Гог жив у свого брата Тео після переїзду в Париж в 1886 р
5. Площа Форум з кафе-терасою в Арлі (Франція), яку в 1888 р Ван Гог зобразив на одному з найбільш своїх знаментого полотен «Нічна тераса кафе».
6. Лікарня при монастирі Сен-Поль-де-мусолити в містечку Сен-Ремі-де-Прованс, куди Ван Гог був поміщений в 1889 р
7. Овер-сюр-Уаз, де Ван Гог провів останні місяці життя і де він похований на сільському кладовищі.

епізоди життя

Ван Гог був закоханий в свою двоюрідну сестру, але вона відкинула його, а наполегливість залицянь Ван Гога посварила його майже з усією родиною. Пригнічений художник виїхав з рідного дому, де немов на зло сім'ї і собі самому оселився з продажної жінкою, алкоголічкою з двома дітьми. Через рік кошмарної, брудної і жебрацької «сімейної» життя, Ван Гог розлучився з Сін і назавжди забув про думки створити сім'ю.

Ніхто не знає точно, чим була викликана знаменита сварка Ван Гога з Полем Гогеном, якого він дуже поважав як художника. Гогену не подобалася безладна життя і неорганізованість Ван Гога в роботі; Вінсент, в свою чергу, не міг змусити одного співчувати своїм ідеям створення комуни художників і загальним контролем живопису майбутнього. В результаті Гоген вирішив виїхати, і, мабуть, це спровокувало сварку, під час якої Ван Гог спершу напав на одного, правда, не заподіявши йому шкоди, а потім понівечив сам себе. Гоген не пробачив: згодом він не раз підкреслював, скільком йому зобов'язаний Ван Гог як художник; і більше вони ні разу не бачилися.

Популярність Ван Гога росла поступово, але постійно. Починаючи з самої першої виставки в 1880 р художника ніколи не забували. Перед Першою світовою війною його виставки пройшли в Парижі, Амстердамі, Кельні, Берліні, Нью-Йорку. А вже в середині XX в. ім'я Ван Гога стало одним з найгучніших в історії світового живопису. І сьогодні роботи художника займають перші місця в списку найдорожчих картин світу.

Могила Вінсента Ван Гога і його брата Теодора на кладовищі в Овері (Франція).

заповіти

«Я все більше приходжу до переконання, що про Бога не можна судити по створеного ним світу: це лише невдалий етюд».

«Кожного разу, коли поставало питання - голодувати або працювати менше, я по можливості вибирав перше».

«Справжні художники не малюють речі такими, як вони є ... Вони малюють їх, оскільки самі відчувають себе ними».

«Той, хто живе чесно, хто пізнає справжні труднощі і розчарування, але не згинається, коштує більше, ніж той, кому щастить і хто знає лише порівняно легкий успіх».

«Так, взимку іноді буває так холодно, що люди говорять: мороз занадто жорстокий, так що мені до того, повернеться літо чи ні; зло сильніше добра. Але, з нашого дозволу або без оного, морози рано чи пізно припиняються, в один прекрасний ранок вітер змінюється і настає відлига ».

Документальний фільм BBC «Ван Гог. Портрет, написаний словами »(2010 р)

співчуття

«Він був чесною людиною і великим художником, для нього існувало тільки дві справжні цінності: любов до ближнього і мистецтво. Живопис значила для нього більше, ніж що б то не було, і він завжди буде жити в ній ».
Поль Гаше, останній лікуючий лікар і друг Ван Гога