Яке місце займає Вереміївна в будинку Простакова. Хто ви, перші Єремєєві? Твір про Вереміївну
Содержание статьи развернуть / свернуть
Характеристика другорядних персонажів в комедії «Недоросль»
Всі його думки і інтереси пов'язані тільки зі своїм скотофермою. Гоголь говорить про нього: «Свині зробилися для нього те саме, що для любителя мистецтв картинна галерея! Теплоту і ніжність він проявляє тільки »до своїх свиней. Скотінін - лютий кріпосник, майстер «здирати» з селян оброк. Скотінін жадібний. Дізнавшись, що принесе своєму чоловікові стан, що дає десять тисяч доходу, він готовий знищити свого суперника - Митрофана.
З великою художньою силою намальована Еремеевна, няня Митрофана. Фонвізін переконливо показує, яке розтліває вплив мало кріпосне право на дворових слуг, як воно спотворює, перекручує властиві їм хороші людські якості, розвиває і виховує в них рабську приниженість. Сорок років служить Еремеевна Простаковим - Скотининим. Вона беззавітно віддана їм, рабськи прив'язана до будинку, у неї сильно розвинене почуття обов'язку. Не шкодуючи себе, вона оберігає Митрофана. Коли Скотінін хоче прибити Митрофана, Еремеевна, «затуляючи Митрофана, знесамовитілих і піднявши кулаки», як вказував Фонвізін, кричить: «іздохну на місці, а дитя не видам. Сунься, пане, тільки зволь сунутися. Я ті більмо-то видряпаю ». Але ця відданість і почуття обов'язку набувають у Вереміївни спотворений, рабський характер. У неї немає почуття людської гідності. Ні не тільки ненависті до своїх нелюдським гнобителів, але навіть протесту. Служачи своїм мучителям, «живота (т. Е. Життя) не шкодуючи», Еремеевна живе в постійному страху, тремтить перед своєю лютою пані. «Ах, йде він його! Куди моїй голові подітися? » - з відчаєм і страхом кричить вона, бачачи, як Скотінін з погрозами підходить до Митрофану. А коли Милон відштовхує від Софії Вереміївну, Еремеевна волає: «Пропала моя голівонька!»
І за таку безмежну і вірну службу Еремеевна отримує тільки побої і чує тільки такі звернення від Простакової і Митрофана, як бестія, собача дочка, стара-відьма, стара хричовка. Важке і трагічна доля Вереміївни, змушений служити нелюдам-поміщикам, нездатним оцінити її верп службу.
Чи правдиві, життєво переконливі в комедії образи домашніх вчителів Митрофана: Цифіркіна, Кутейкина, Вральмана.
Відставний солдат Цифіркін - людина, що має ряд хороших якостей. Він працьовитий: «бездіяльно жити не люблю», - говорить він. У місті він допомагає наказним «то счётец перевірити, то підсумки підвести», а «на дозвіллі хлопців навчає». (Фонвізін намалював образ Цифіркіна з явним співчуттям. В іншому освітленні дан Фонвізіним вчитель російської та церковнослов'янської мов Кутейкин. Це недовчений семінарист, який вийшов з перших класів духовної семінарії, «убояся безодні премудрості». Але він не позбавлений хитрості. Читаючи з Митрофаном часослов, він не без умислу вибирає текст: «Аз же сім черв'як, а не людина, приниження людей», та ще розтлумачує слово черв'як - «сиріч (т. е.) животина, худобу». Як і Цифіркін, він співчуває Єреміївна. Але Кутейкин різко відрізняється від Цифіркіна своєю жадібністю до грошей. У мові Кутейкина сильно підкреслені церковнослов'янізми, - винесені ним із середовища духівництва і духовної школи.
У сатиричному світлі виведений в комедії німець Вральман, учитель-пройдисвіт, людина з лакейській душею, колишній кучер Стародума. Втративши місця внаслідок від'їзду Стародума в Сибір, він пішов в учителя, так як не міг знайти собі місця кучера. Природно, що такий неосвічений «учитель» нічому не міг навчити свого учня. Він і не вчив, потураючи ліні Митрофана і користуючись повним невіглаством Простакової.
Нищівна і нещадна сатира наповнює всі сцени, що зображують життєвий уклад сімейства Простакової. У сценах навчання Митрофана, в одкровеннях його дядечка про свою любов до свиней, в жадібності і самоправність господині будинку світ Простакова і Скотініних розкривається у всій непривабливості їх духовної убогості.
Не менш нищівний вирок цьому світу вимовляє і присутня на сцені група позитивних дворян, контрастно протиставляється скотскому існуванню батьків Митрофана. Діалоги Стародумов і Правдіна. в яких зачіпаються глибокі, часом державні проблеми, - це пристрасні публіцистичні виступи, що відображають авторську позицію. Пафос промов Стародума і Правдіна також виконує викривальну функцію, але тут викриття зливається з твердженням позитивних ідеалів самого автора.
Дві проблеми, особливо хвилювали Фонвізіна, лежать в основі «Наталка Полтавка». Це перш за все проблема морального розкладання дворянства. У словах Стародума. з обуренням картає дворян, в яких благородство, можна сказати, «поховано з їх предками», в повідомляються нм спостереженнях з життя двору Фонвізін не тільки констатує занепад моральних підвалин суспільства-він шукає причини цього занепаду.
Заключна репліка Стародума, якої завершується «»: «Ось лихої вдачі гідні плоди!» - в контексті ідейних положень фонвизинского трактату надає всій п'єсі особливе політичне звучання. Необмежена влада поміщиків над своїми селянами за відсутності належного морального прикладу з боку вищої влади ставала джерелом сваволі, це вело до забуття дворянством своїх обов'язків і принципів станової честі, т. Е. До духовного виродження правлячого класу. У світлі загальної морально-політичної концепції Фонвізіна, виразниками якої в п'єсі виступають позитивні персонажі, світ Простакова і Скотініних постає зловісною реалізацією торжества лихої вдачі.
Інша проблема «Наталка Полтавка» - це проблема виховання. Розуміється досить широко, виховання у свідомості мислителів XVIII століття розглядалося як першочерговий фактор, що визначає моральний вигляд людини. В уявленнях Фонвізіна проблема виховання набувала державне значення, бо в правильному вихованні коренився єдино надійний, на його думку, джерело порятунку від загрожує суспільству зла - духовної деградації дворянства.
Значна частина драматичної дії в «Наталка Полтавка» в тій чи іншій мірі підпорядкована проблемам виховання. Їй підпорядковані як сцени навчання Митрофана, так і велика частина моралей Стародума. Кульмінаційний пункт в розробці цієї теми - безперечно сцена іспиту Мітрофона в IV дії комедії. Ця вбивча по силі ув'язненого в ній викривального, сарказму сатирична картина служить вироком системі виховання Простакова і Скотініних. Винесення цього вироку забезпечується не тільки за рахунок саморозкриття невігластва Митрофана, але і завдяки демонстрації прикладів іншого виховання. Це, наприклад, сцени, в яких Стародум розмовляє з Софією і Мілонов. -
Син свого часу, Фонвізін всім своїм виглядом і напрямком творчих шукань належав до того кола передових російських людей XVIII століття, які склали табір просвітителів. Всі вони були письменниками, і їх творчість пронизана пафосом утвердження ідеалів справедливості і гуманізму. Сатира та публіцистика були їх зброєю. Мужній протест проти несправедливостей самовладдя і гнівні звинувачення на адресу кріпосників звучали в їхніх творах. У цьому полягала історична заслуга російської сатири XVIII століття, одним з найбільш яскравих представників якого був Фонвізін.
Прізвище Єремєєв - сталася від імені Веремій. Ця народна російська форма старовинного давньоєврейського імені Йеремія, що означає «Бог підійме» або «Піднесений Богом». Йіермеях- латинська похідна.
Ось що про пророка Єремії написано в книзі «Русь середземноморська і загадки Біблії». Він жив на рубежі VII - VI ст до н.е. В цей час Ассирія (стародавня держава в Північному Дворіччі, що було на території сучасного Іраку) почала втрачати свою могутність, а влада Вавилона безперервно розширювалася. Падіння потужної семітичними держави не зміг запобігти навіть союзний Єгипет.
Царі юдейські намагалися звільнитися з-під чужоземного ярма, шукаючи підтримку у Єгипту. У 602 р до н.е. вавилонський цар Навуходоносор зробив кілька каральних походів проти Юдеї та з Єрусалиму і в 586 році до н.е. остаточно захопив Юдею. Він забрав у полон більшу частину жителів країни. Наступну за цим етап життя єврейського народу отримав назву «Вавілонське полонення».
Єремія передбачав всі ці біди. Він пророкував «Від півночі відкривається лихо на всіх мешканців землі» (Єремія 1:14) .Це було і попередження, і заклик до влади Іудеї повернути політику в інше русло. Даремно Єремія невтомно повторював їм повчання Господа: «І якщо ви скажіть: за що, Господь, Бог наш, робиш все це?», То відповідайте так: «Як ви залишили Мене і служили чужим богам в землі своєї (Русі), то будете служити чужим на землі не вашій »
Російські імена єврейського походження давала новонародженим церква. Вона нарікала дітей на честь стародавніх біблійних праведників або святих і мучеників. А святі ці в свою чергу, нерідко отримували імена знову-таки в честь біблійних героїв і пророків. Так прийшли єврейські імена в російську мову.
Але є і така версія, що деякі з імен, в тому числі і Веремій спочатку переінакшувати на грецький лад (з грецької - Веремій - «дає багатство»), потім вже на слов'янський.
Довгий час на Русі прізвищ не було. Спочатку прізвища виникли у феодалів. Існувало спадкове землеволодіння, воно і привело до спадщини спадкових імен, тобто прізвищ. Перші російські прізвища зустрічаються в документах, що відносяться до XV століття. У селян з'явилося прізвище тільки після скасування кріпосного права 1861 р але приживалося це нововведення дуже погано. Тільки в 1888 році Сенат опублікував спеціальний указ «Іменуватися певної прізвищем становить не тільки право, а й обов'язок всякого повноправного особи і значення прізвища на деяких документах потрібно самим законом».
У статті «Генеалогічне древо» написано: «Деякі Єремєєві - це нетитуловане російське і малоросійське дворянство від Андрія Єремєєва». Далі ім'я Андрій не простежується.
А в енциклопедії Брокгауза написано Єремєєві - російські дворянські пологи. Іван, Микита, Петро, \u200b\u200bФедір маленький і Федір великий Борисович Єремєєві зараховані в 1555 році до складу дворянства. (В іншому джерелі написано, що Іван Борисович Єремєєв був убитий в Казанському поході 1550 року).
Яків (ев.імя) Тихонович Єремєєв - убитий в 1634 при облозі Смоленська. Цей рід Єремєєва внесли в VI частину «Родоводу книги» Казанської і Псковської губерній. Інші два роду Єремєєва записані в VI частину «Родоводу книги» Тверської губернії (XVII століття). Решта 15 пологів пізнього походження.
Але, в короткому описі статті А.Х. Халикова «500 російських прізвищ Булгар-Татарського походження» є такі дані: «... по хрещенні Єремєєв, онука Ілика, який вийшов з Орди на службу до Дмитра Донському ...» і ще «від татаро-мішарского - господар - Худжа-ін».
Дмитро Донський - великий князь Московський, син великого князя Івана II Червоного, жив з 1350 по 1389 роки.
Тут вже, Єремєєві, вибирайте або ви нащадки одного з дворянських родів і тоді ваше прізвище вперше прозвучала в XV-XVI-му століттях, або друге, тоді ваш предок воював в рядах Д. Донського в XIV-му столітті.
Це перші згадки прізвища в історії держави Російської.
У «Православному церковному календарі» - Єремія, пророк - Піднесений Богом (єврейський). Вказані дні святкування пам'яті святого (за старим стилем):
Пророк - травень 1,
Мученик - лютий 16,
Преподобний - січень 14, вересень 28, жовтень 5.
А святий день Єремєєв - 19 липня по новому стилю.
Прикмети, пов'язані з ім'ям Веремій.
1. Веремій, Веремій, про посіви розумій.
2. На Єремєєв по ранній росі йди на посів.
3. На Єремєєв і лінива соха в поле виїжджає.
4. Якщо на Єремєєв негода - до суворої, холодної зими.
5. Цей тиждень після Егорья та іншу після Єремєєв.
6. На Єремєєв не належало давати в борг ні хліба, ні зерна поганий урожай буде.
7. Якщо на Єремєєв (14 травня по н.с.) ялинові бруньки розпускаються рано. Скоро, то зволікати з посівом можна ».
І до відома, Льонька Пантелєєв, який написав «Республіку Шкид» не хто інший, як Олексій Іванович Єремєєв, тобто однофамілець.
Але це ще не все.
Гуляючи по Інтернету, я натрапила на Людмилу Єремеєва з Красноярська. Уже десять років вона займається історією роду. Її онук - це п'ятнадцятий покоління Єремєєва, які вона розшукала. Людмила пише про це книгу. А ось витяги з книги Л.Без'язикова «Красноярськ початковий» -
«У 1695 році проти жорстокого і злодійкуватого красноярського воєводи Олексія Башковского піднялася група служивих людей. Найбільше діями воєводи виявилися незадоволені діти боярські Трифон і Матвій Єремєєві ... Вони змістили воєводу з поста і вибрали свій орган управління. Бунт цей став відомий як «Красноярська шатость». Незабаром після бурхливих подій «шатость» Матвій Єремєєв з отаманом Дмитром Тюменцевим «осів» в 86 км нижче Червоного яру, утворивши село Атоманово. Другий брат, Трифон, поїхав в майбутню Новоселівську область. Село, яке він заснував, люди стали називати Трифонівці, а пізніше Єремєєва. Це село зараз на дні Красноярського моря. А ось, як і звідки з'явилися брати в Сибіру, \u200b\u200bхто їх батьки залишається загадкою.
Але це Красноярський край, а Віра Карпеевна, моя бабуся по батькові, по чоловікові Єремєєва, приїхала з села Усть-Іша, що на річці Иша. Село знаходиться в 66 км від Бійська. Село старовинне. При розкопках там знайшли могильники V століття. У гімназії директором працює Неллі Миколаївно Єремєєва. Тобто в Усть-іше досі живуть нащадки Єремєєва. За словами Лелька, сестри мого батька Іларіона Михайловича, в селі є наша рідня. І хтось по чоловічій лінії схожий на Іларіона як дві краплі води. У селі після розлучення з дядьком Васею (старший брат Іларіона) залишилася його перша дружина Луша з дочкою.
Але повернемося до книги «Русь середземноморська і загадки Біблії».
У цій книзі розповідається про історію «землі обітованої» в останні дві тисячі років до Різдва Христового. Історія єврейського народу розглядається як частина загальносвітового процесу. Простежується вплив найдавнішої цивілізації (шумерської, єгипетської, арійської) на розвиток єврейського етносу і становленні його культури і релігії. Читачам пропонується безліч прикладів, які доводять існування в Біблії величезного пласту індоєвропейських образів, принесених в Середземномор'ї вихідцями з Європи, в тому числі і з Російської рівнини. У зв'язку з цим в абсолютно новому світлі пояснюються численні біблійні міфи і легенди, а відомі факти європейської історії отримують більш глибоке тлумачення.
Але знайдемо в цій книзі, що стосується Єремєєв. Вище я вже посилалася на цю книгу. І там згадувалася Русь. Далі з книги ...
«Назва« Русь »як нам представляється, тут згадується не випадково. Країна Русена охоплювала весь Ханаан, а не тільки його південну частину - Юдею. З Біблійної енциклопедії »Ханаанська земля охоплювала і північні Финикийские міста, і південні приморські землі. У «Біблійної енциклопедії» на сторінці 547 є карта Палестини або Краї землі. Палестина лежала в самому центрі стародавнього світу і скільки була близька до жилих частинах Африки, на стільки ж наближалася до держав Європи та Азії. Тому сам Господь говорить: Єрусалим Я поставив серед народів і навколо його землі »...
Можна так само говорити про внутрішню, несвідомої схильності єврея Єремії до арійських поняттям. Його ім'я є злегка спотвореним варіантом слова «Арам» і похідного від нього Веремій. Словник російських імен виробляє ім'я «Веремій» від давньоєврейського «Яхве підійме». Але це ще одне загальноприйняті хибні уявлення. Веремій - це Яр-чоловік. Євреї запозичили це ім'я у нас. Єремія жив в Єрусалимі, назва якого при перекладі з староєврейського читається, як «Яр-світ» або «Світ аріїв. Арії (арійці), назва народів, що належать до індоєвропейської (перш за все индоиранской) мовної спільності. Як бачимо, і за часів Єремії його населення ще пам'ятало про колишньому назві своєї землі. Це фрагмент 8 з книги Єремії 5.19.
Перші родові дворянські герби з'являються в Росії в кінці XVII - початку XVIII століття. Мода на них перейшла з Польщі. При Павлові I було покладено початок уніфікації дворянських родових гербів. Указом від 20 січня 1797 імператор Павло I наказав скласти «Загальний Гербовник дворянських родів Всеросійської імперії». Цим актом Павло, схильний до лицарської романтики, хотів підняти становий дух дворянства, орієнтуючи його героїчні зразки минулого.
У всіх Європейських державах в стародавні часи звання Дворянські і звання Лицарські мали одні й ті ж обов'язки, - Честь і Хоробрість були головною підставою діянь дворянства і Лицарства.
(Нижче в скороченому варіанті даний указ Павла I)
У К А З
Божою Милістю
МИ ПАВЛО ПЕРШИЙ
Імператор і самодержавства Всеросійський
і прочая, і прочая, і прочая.
... Пологи княжого Імперії НАШОЇ здебільшого походять від синів Великого Князя Володимира Святославовича, осяяв Росію світлом Євангелія від пологів Княжої багато відбулися пологи Дворянські, отже, такі пологи відбуваються від Рюрика, і тому давністю своєю не поступаються самим найдавнішим Княжою і Дворянським інших Держав.
... надивишся нині піднесену НАМ першу цього Гербовника частина, складену з трьох відділень по правилам памятуемимі указ НАШИМИ запропонованим, МИ ону стверджуючи, наказуємо:
1е: Всі Герби В Гербовник внесені залишити назавжди неодмінними так, щоб без особливого НАШОГО, або Наступників НАШИХ веління, ніхто не в якому разі одним із них не вилучалися і знову в оні не було нічого що додається.
2е: Кожному дворянину того роду якого Герб в Гербовника буде представлено свідоцтво Дворянського Ватажка, або відомих родичів, що він до того роду належить, видавати на пергаменті за скріпити, точна копія з Герба онаго роду і з опису при тому що знаходиться.
3е: У випадках яких нужда буде кому-небудь довести Дворянське свого прізвища гідність, приймати найвірнішим доказом онаю складений за наказом НАШОМУ загальний Дворянських родів Гербовник, який і зберігати в НАШНМ Сенаті в Санкт-Петербурзі генваря 1 дня 1798 року.
ПАВЛО
Всього було видано 20 томів Гербовника. Останній 20-й том був затверджений Миколою II в лютому 1917 року. А 21-ий том - Сенатом при Тимчасовому уряді з 1 червня по 22 листопада 1917 року.
Прізвище Єремєєв зустрічається в трьох томах:
в I - му за номером 121,
в III - їм за номером 96 і
в XIX - му за номером 118.
У I - му томі ймовірно Єремєєв Андрій. А в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона знайшла такий запис:
Веремій Костянтинович - князь Дорогобужский, син Костянтина Михайловича, князя Тверського (1346-1372). Після смерті брата Симеона, який заповідав свій уділ Великому князю тверському Михайлу Олександровичу вів боротьбу з-за цієї спадщини до 1368 року, і коли завдяки втручанню Москви отримав частину спадку - Городок.
Сім'я - це струмочок, який утворює річку, так і історія кожної родини створює історію Вітчизни. Всякий рід недарма називається древом - деревом. А у кожного дерева є і крона і коріння. Цікаво? Так приступайте до пошуку свого коріння. Повірте, тоді і крона вас не підведе.
20.10.2008 р
Як і було прийнято в класицизмі, герої комедії «Недоросль» чітко діляться на негативних і позитивних. Однак найбільш запам'ятовуються, яскравими є все ж негативні персонажі, незважаючи на свою деспотичность і неосвіченість: пані Простакова, її брат Тарас Скотинин і сам Митрофан. Вони цікаві і неоднозначні. Саме з ними пов'язані комічні ситуації, повні гумору, яскрава жвавість діалогів.
Позитивні ж персонажі не викликають таких яскравих емоцій, хоча і є резонерів, що відображають авторську позицію. Освічені, наділені тільки позитивними рисами, вони є ідеальними - не можуть творити беззаконня, їм чужа брехня і жорстокість.
Охарактеризуємо докладніше кожного з персонажів:
| герої | характеристика | мова персонажа |
| негативні персонажі | ||
| пані Простакова | Центральний негативний персонаж, представниця кріпосного дворянства. Зображена неосвіченої, темного і злобного бабою, котра має вся влада в сім'ї: «Те сварюся, то б'юся, тим і будинок тримається». Вона переконана в тому, що освіта надмірно і навіть шкідливо: «Без науки люди живуть і жили». Лукава особа: з кріпаками, вчителями, чоловіком, братом спілкується зверхньо, \u200b\u200bгрубо, навіть агресивно, а до людей, від яких залежить її становище, намагається прилеститися. Підтвердженням цієї ж думки є зміна ставлення до Софії. «Презлойфуріей, якої пекельний норов робить нещастя цілого будинку» називає її Правдин. Єдина людина, що вселяє їй добрі почуття - син Митрофанушка, «друг сердешний», «серденько». Тому в фіналі її навіть шкода, адже і він відвертається від неї. | Тришку - «худоба», «шахрай», «злодійська харя», «бовдур»; Єреміївна - «бестія», «каналья», «собача дочка» .Стародуму - «благодійник». »Що у селян не було, ми відібрали, нічого вже здерти не зможемо». «Шахраї, злодії, шахраї! Всіх велю прибити до смерті. » |
| Скотінін | Ще один різко негативний персонаж, володар скотоподібної прізвища, самозакоханий і жорстокий. Єдина пристрасть - свині і все, що з ними пов'язано, надає його образу якусь подобу тварини. | «Я від народження нічого не читав ... Бог мене спас від цієї нудьги». «Люблю свиней ...» «У селах ваших водяться свинки?» «Я і своїх поросят завести хочу». «... як чорта поламані ... коли б я був свинячий син ... »« Еко щастя привалило ».« Я б ті ... за ноги, та про кут »,« Ах ти паця проклята! » - Митрофану. «Так бач як развізжалась» - про сестру. |
| Митрофан | Наталка шістнадцяти років, син провінційних поміщиків. Його ім'я «говорить», адже Митрофан в перекладі з грецького - «схожий на матір». Такий же лукавих: тиран по відношенню до домашніх, принижено просить вибачення у Стародума в фіналі. Володіє безсумнівною хитрістю. Наприклад, сон, де «матінка б'є батюшку». Виховання залежить від побуту, середовища, умов формування людини. Митрофан, який виріс в неосвіченої сім'ї, сам невежественен, дурний і лінивий. Митрофанушка - не тільки повний невіглас, що живить відраза до навчання, а й егоїст, для нього не існує нічого значущого, крім власних інтересів. «Невіглас без душі - звір», за словами Стародума. Грубий і жорстокий по відношенню до кріпаків, вчителям, няньці, батьку. «Він хоча і шістнадцяти років, досяг вже до краю свого досконалості і далі не піде», - каже про нього Софія. «Чушка проклята», як називає його дядько, - кінцевий результат деградації дворянства при спотворюючому душу вихованні. Історично «недорослем» вважався молодий дворянин, який не отримав від учителя письмового посвідчення про вишкіл. Його не приймали на службу, не дозволялося вступати в шлюб. Образ «недоростка», завдяки комедії, став загальним: зазвичай так кажуть про дурних і неосвічених людей. | Єреміївна - «стара хричовка»; дядькові - «Забирайся, дядечко; забирайся »; «Гарнізонна щур» - вчителю Цифіркін .. «Пострел їх забирай і з Єреміївна» - про вчителів. «Не хочу вчитися, хочу одружитися». «Все к чорту!» |
| простаків | Людина безвольний і слабкий. Про нього точно не можна сказати, що він «глава сім'ї». У всьому підкоряється дружині і боїться її. Вважає за краще не мати своєї думки - сцена з шиттям жупана: «При твоїх очах мої нічого не бачать». Неграмотний «безхребетний підкаблучник», по суті, він не такий уже й поганий чоловік. Любить Митрофана, «як належить батьку». «Він смиренний», - каже про нього Правдин. | |
| позитивні персонажі | ||
| Правдин | Державний чиновник, спрямований для перевірки стану в маєтку Простакова. Свавілля, на його думку, є неприпустимим пороком. Тиранія заслуговує покарання. Тому правда восторжествує і маєток у жорстокій і деспотичної Простакової буде відібрано на користь держави. | «З подвигу серця мого неоставляю помічати злонравних невігласів, які, маючи над людьмісвоімі ... влада, вживають її в зло нелюдяно». «Щоб в гідних людей не було недоліку, додається ... особливо намагання про виховання». |
| Софія | Племінниця Стародума. Пристойна, добра, розумна дівчина. У перекладі з грецької ім'я її «мудрість». Чесна і освічена. «Бог дав тобі всепріятності твоєї статі, ... серце чесної людини», - каже їй Стародум. | «Як не бути досить серцю, коли спокійна совість ... Не можна не любити правил чесноти ... Вони - способи на щастя». «Все моє старання вживу заслужити добру думку людей гідних». |
| Стародум | Дядько і опікун Софії. Виконує роль резонера, який висловлює думки автора. Його ім'я говорить, що він вихований в епоху Петра і дотримується її ідеалів, коли при дворі служили вірно і чесно, не підлабузнюватися перед «сильними світу цього». І свій стан і стан він чесно заслужив: був на військовій службі, служив і при дворі. Володіє прямодушністю і нетерпінням до несправедливості. Людина, наділений владою, на його думку, не повинен ні в якій мірі порушувати права інших людей. | «Просвещение піднімає одну доброчесну душу». «Готівкові гроші не готівку гідності». «Починаються чини - перестає щирість». «Май серце, май душу - і будеш людина повсякчас». «Гідність серця нероздільно». «Головна мета всіх знань людських - доброзвичайність ». |
| Милон | Красень-офіцер, наречений Софії. Незважаючи на молодість, вже брав участь у військових діях, де героїчно себе проявив. Скромний. «Молода людина великих достоїнств», «вся публіка вважає його чесним і гідним людиною», за словами Стародума. | «Я закоханий, і маю щастя бути любимо ».«Я вважаю істіннуюнеустрашімость в душі, а не в серце ...» |
| другорядні персонажі | ||
| Цифіркін | У минулому солдат, тому дорожить поняттями боргу і честі: «За службу гроші брав, а по-порожнім не Біра і не візьму» .Грубоватий, але прямолінійний і чесний. «Святкує жити не люблю», - говорить він. «Прямим доброю людиною» названий Стародумом. | «Тутешні панове ласкаві командер!», «Тут побіжний вогонь в суткісряду години по три». «Здоровий сто років, та двадцять, та ще п'ятнадцять, незліченні роки». |
| Кутейкин | Недовчений семінарист з «говорить» прізвищем: кутя - обрядова каша, обов'язкове святочное і поминальне блюдо. Людина, безсумнівно, хитруватий, про що свідчить вибір тексту при навчанні Митрофана: «Аз же єсмь черв'як, а не людина, приниження людей», «сиріч животина, худобу». Жадібний до грошей, намагається не упустити свого. | Церковно-слов'янська лексика: «тьма непроглядна», «горе мені грішному», «звахуся Бих», «пріідох», «убояся безодні премудрості». |
| Вральман | Німець Адам Адамович - колишній кучер Стародума. Людина - пройдисвіт, про що і говорить його прізвище, видає себе за вченого, який може навчити «по-французьки і всім наукам», а сам заважає іншим вчителям. Володар лакейській душі, намагається сподобатися Простакової, нахвалюючи Митрофана. Сам невежественен і безкультур'я. | «Умар хочуть Репенков!» «Шіучі з стешнімі хоспотамі, касалосьмне, што я фсе з лошатко». |
| Еремеевна | Нянька Митрофана. Щиро служить в будинку Простакова, любить свого вихованця Митрофана, але винагороджена за свою службу так: «По п'яти рублів на рік, до п'яти ляпасів на день». | «... я б з ним поламалася ... я б і іклів беречьне стала». »... як більше служити, не знаєш ... рада б не тільки що ... живота не жалієш ... а все не завгодно ». |
- Д. І. Фонвізін жив за часів царювання Катерини II. Епоха ця була похмура, форми експлуатації кріпаків досягли тієї межі, коли міг відбутися тільки російський бунт, "жорстокий і нещадний". У просвітителів становище селян викликало глибоке співчуття. До них належав і Фонвізін. Як і всі просвітителі, письменник боявся повної свободи селян, тому ратував за полегшення їх долі, покладаючи великі надії на виховання і освіту. Митрофан - єдиний син провінційних [...]
- Комедія Д. І. Фонвізіна "Наталка Полтавка", яку від нас відділяє два століття, хвилює і сьогодні. У комедії автором піднімається проблема істинного виховання справжнього громадянина. На дворі XXI століття, а багато проблем її актуальні, образи живі. Твір змусило задуматися багато про що. Кріпосне право скасували давно. Але хіба зараз немає батьків, які дбають не про виховання свого чада, а тільки про їжу? Хіба зникли батьки, які потурають всім примхам свого дитя, що призводить до катастрофи? [...]
- Стародум - дядько Софії. Його прізвище означає, що герой дотримується принципів епохи Петра I (старої епохи): «Батько мій невпинно мені твердив одне і теж: май серце, май душу, і будеш людина повсякчас». У комедії Стародум з'являється пізно (в конце1 явища). Він позбавляє (разом з Мілонов і Правдіна) Софію від тиранії Простакової, дає оцінку їй і вихованню Митрофана. Також Стародум проголошує принципи розумного державного устрою, морального виховання та освіти. Виховання [...]
- Ларра Данко Характер Сміливий, рішучий, сильний, гордий і занадто егоїстичний, жорстокий, зарозумілий. Чи не здатний любити, співчувати. Сильний, гордий, але здатний пожертвувати життям заради людей яких любить. Мужній, безстрашний, милосердний. Зовнішність Симпатичний юнак. Молодий і красивий. Погляд Холодний і гордий як у царя звірів. Висвітлює силою і життєвим вогнем. Родинні зв'язки Син орла і жінки Представник стародавнього племені Життєва позиція Не хоче [...]
- Євген Базаров Анна Одинцова Павло Кірсанов Микола Кірсанов Зовнішність Довгасте особа, широкий лоб, величезні зелені очі, ніс, плоский зверху і загострений знизу. Русяве довге волосся, бакенбарди пісочного кольору, самовпевнена посмішка на тонких губах. Оголені червоні руки Шляхетна постава, стрункий стан, високий зріст, красиві похилі плечі. Світлі очі, блискуче волосся, ледь помітна посмішка. 28 років Середнього зросту, породистий, років 45. Модний, по-юнацькому стрункий і витончений. [...]
- Настя Митраша Прізвище Золота курочка Мужичок в мішечку Вік 12 років 10 років Зовнішність Красива дівчинка із золотим волоссям, обличчя все в ластовинні, а лише один ніс чистенький. Хлопчик невисокого зросту, міцної статури, має великий лоб і широкий потилицю. Його обличчя в ластовинні, а чистенький носик дивиться вгору. Характер Добра, розважлива, поборола в собі жадібність Сміливий, кмітливий, добрий, мужній і вольовий, упертий, працьовитий, цілеспрямований, [...]
- Остап Андрій Основні якості Бездоганний боєць, надійний друг. Чуттєвий до краси і має тонкий смак. Характер Кам'яний. Витончений, гнучкий. Риси Характеру Мовчазний, розважливий, спокійний, відважний, прямодушний, вірний, мужній. Сміливий, відважний. Ставлення до традицій Слід традиціям. Переймає ідеали від старших беззаперечно. Хоче боротися за своє, а не за традицією. Моральність Ніколи не вагається при виборі обов'язком і почуттями. Почуття до [...]
- Похмурий і безпросвітний, наповнений бездонними колодязями потреби, провини, сорому і гріха - таким постає читачеві-дебютанту роман Ф. М. Достоєвського "Злочин і покарання". Як більшість творів цього великого (без перебільшень і лестощів) автора, дія відбувається в Санкт-Петербурзі. Місце дії не може не відбитися на всьому, без винятків. На обличчях героїв, блідих, виснажених негодою, сухотних. На дворах-колодязях, зловісних, темних, що штовхають до самогубства. На погоді, вічно сирої і [...]
- Микола Алмазов Вірочка Алмазова Риси характеру Незадоволений, дратівливий, слабкий боягузливий, завзятий, цілеспрямований. Невдачі зробили його невпевненим і нервовим. Ніжна, спокійна, терпляча, лагідна, стримана, сильна. Характеристики Безпомічний, пасивний, морщить лоб і розводить руки від здивування, надмірно честолюбний. Точна, спритна, діяльна, швидка, активна, рішуча, поглинена любов'ю до чоловіка. Віра в результат справи Невпевнений в успіху, не може знайти [...]
- Жилін Костилін Місце служби Кавказ Кавказ Військове звання Офіцер Офіцер Статус Дворянин з збіднілого роду Дворянин. При грошах, зніжений. Зовнішність Невеликого зросту, але молодецький. Щільної статури, сильно потіє. Відносини читача до персонажа Зовні не відрізняється від звичайної людини, відчувається сила його духу і мужність. Виникнення піклування і неприязні через його зовнішності. Його нікчемність і жалкостью свідчать про його слабкості і готовності піти на [...]
- Герой Коротка характеристика Павло Опанасович засланні Прізвище «засланні» походить від латинського слова «Фама», що означає «чутка»: цим Грибоєдов хотів підкреслити, що засланні боїться поголоски, громадської думки, але з іншого боку, в корені слова «засланні» є корінь латинського слова «фамосус» - знаменитий, відомий Багатий пан-поміщик і великий чиновник. Він відома людина в колі московського дворянства. Родовитий дворянин: у родинних стосунках з вельможею Максимом Петровичем, близько знайомий [...]
- Персонаж Михайло Іларіонович Кутузов Наполеон Бонапарт Зовнішність героя, його портрет «... простота, доброта, правда ...». Це живий, глибоко відчуває і переживає людина, образ «батька», «старця», який розуміє і повидавшего життя. Сатиричне зображення портрета: «жирні стегна коротких ніг», «потолстевшая коротка фігура», зайві рухи, які супроводжуються суєтою. Мова героя Проста мова, з однозначними словами і довірчим тоном, шанобливе ставлення до співрозмовника, групі [...]
- Поміщик Портрет Характеристика Садиба Ставлення до ведення господарства Спосіб життя Підсумок Манілов Симпатичний блондин з блакитними очима. При цьому в його зовнішність "здавалося надто було передано цукру". Занадто запобігливий погляд і поведінку занадто захоплений і вишуканий мрійник, який не відчуває ніякого цікавості ні до свого господарства, ні до чого б то не було земного (він навіть не знає, вмирали його селяни після останньої ревізії). При цьому мрійливість його абсолютно [...]
- Лужина Свидригайлов Вік 45 років Близько 50 років Зовнішність Він уже немолодий. Манірний і ставний чоловік. Брюзглів, що відбивається на обличчі. Носить завиті волосся і бакенбарди, що, однак, не робить його смішним. Весь зовнішній вигляд вельми моложавий, на свій вік не виглядає. Частково ще і тому, що весь одяг - виключно в світлий тонах. Любить гарні речі - капелюх, рукавички. Дворянин, раніше служив в кавалерії, має зв'язки. Рід занять Вельми успішний юрист, надвірний [...]
- Базаров Е. В. Кірсанов П. П. Зовнішній вигляд Високий молодий чоловік з довгим волоссям. Одяг бідна, неохайна. Чи не приділяє уваги власну зовнішність. Гарний чоловік середніх років. Аристократична, «породиста» зовнішність. Ретельно стежить за собою, одягається модно і дорого. Походження Батько - військовий лікар, небагата проста сім'я. Дворянин, син генерала. В молодості вів гучну столичне життя, будував військову кар'єру. Освіта Дуже освічена людина. [...]
- На балу Після балу Почуття героя Він "дуже сильно" закоханий; захоплений дівчиною, життям, балом, красою і витонченістю навколишнього світу (в т.ч. інтер'єрів); помічає всі деталі на хвилі радості і любові, готовий розчулюватися і розплакатися від будь-якої дрібниці. Без вина - п'яний - любов'ю. Милується Варею, сподівається, тріпоче, щасливий бути обраним нею. Легкий, не відчуває власного тіла, "ширяє". Захоплення і вдячність (за перо від віяла), "веселий і задоволений", щасливий, "блаженний", добрий, "неземна істота". З [...]
- Ім'я героя Як потрапив "на дно" Особливості мови, характерні репліки Про що мріє Бубнов У минулому він володів фарбувальної майстерні. Обставини змусили його піти, щоб вижити, в той час, як дружина його зійшлася з майстром. Стверджує, що людина не може змінити свою долю, тому пливе за течією, опускаючись на дно. Часто проявляє жорстокість, скептицизм, відсутність хороших якостей. "Всі люди на землі зайві". Складно сказати, що Бубнов про щось мріє, враховуючи [...]
- Ім'я чиновника Сфера міського життя, якою він керує Інформація про стан справ в цій сфері Характеристика героя за текстом Антон Антонович Сквозник-Дмухановский Городничий: загальне управління, поліція, забезпечення порядку в місті, благоустрою Бере хабарі, потурає в цьому іншим чиновникам, місто не упорядкований , державні гроші розкрадаються «Говорить ні голосно, ні тихо; ні багато, ні мало »; риси обличчя грубі і жорсткі; грубо розвинені схильності душі. «Дивись, у мене вухо [...]
- Характеристики Століття нинішній Століття минулий Ставлення до багатства, до чинів «Захист від суду в друзях знайшли, у родинних стосунках, чудові спорудять палати, де розливаються в бенкетах і марнотратстві, і де не воскресять клієнти-іноземці минулого життя підла риса», «А тим, хто вище, лестощі, як мереживо плели ... »« Будь поганенький, та якщо набереться, душ тисячкі два родових, той і наречений »Ставлення до служби« Служити б радий, прислужувати тошно »,« Мундир! один мундир! Він в колишньому їх побуті [...]
- Поміщик Зовнішність Садиба Характеристика Ставлення до прохання Чичикова Манілов Людина ще не літній, очі солодкі, як цукор. Але ось цього цукру було надто багато. В першу хвилину розмови з ним скажеш, який приємна людина, через хвилину нічого не скажеш, а на третій хвилині подумаєш: "Чорт знає, що таке!" Панський будинок стоїть на узвишші, відкритий усім вітрам. Господарство в повному занепаді. Краде ключниця, в будинку постійно чогось не вистачає. На кухні готується безглуздо. Слуги - [...]
Пушкін дуже високо цінував творчість Дениса Івановича Фонвізіна, який писав при Катерині II. Він вбачав у Гоголя його наступника. Головний герой Фонвізіна - недоук Митрофанушка - приводив Олександра Сергійовича в повний захват.
Про художньо-соціальному стилі цього комедіографа високо відгукувалися Герцен, Бєлінський. Гоголь же увічнив образ свого вчителя, Фонвізіна (правда, без вказівки імені), в повісті «Ніч перед Різдвом». Згадайте, коли коваль Вакула звернувся до імператриці, та перевела розмову на людину середнього віку з повним блідим обличчям і запропонувала того відобразити в черговому своєму творі «це народне простодушність». На людину був небагатий каптан з перламутровими ґудзиками. Так виглядав Фонвізін.
Отже, створена за класичними канонами комедія (Фонвізін, «Недоросль»). Характеристика героїв, проте, вийшла новаторською для XVIII століття. Персонажам п'єси і присвячена ця стаття.
негативні образи
Безсумнівно, закладає традиції російської національної комедії представлена \u200b\u200bДенисом Івановичем Фонвізіним характеристика героїв. «Недоросль» сміливо і відкрито бичує самодурство поміщиків-кріпосників. Найбільш негативним чином комедії є пані Простакова. Вона управляє своїми кріпаками твердою рукою, скоріше, навіть жорстоко. Не гребує героїня неосвічена і злопам'ятна. А розмовляти на підвищених тонах з прислугою для неї - справа звичайна. Звично поміщиця звертається до свого кріпосного Тришку: «худоба», «злодійська харя», «бовдур», «шахрай». Няньці свого сина, Єреміївна, яка в цьому телепнів, «вдячна» матуся каже «каналья», «собача дочка», «бестія». І це - до найбільш наближеним, «дворовим» людям! З іншими ж її розмову - і того коротше. Простакова погрожує «запороти їх до смерті». Вона впевнена в собі, тому що закони - завжди на стороні поміщиків.

Правда, у цій мегери є віддушина в душі: вона любить свого 16-річного сина. Правда, почуття це - сліпе, за що пані Простакова поплатилася в кінці комедії. Дійсно оригінальна авторська, «фонвизинский», характеристика героїв. «Недоросль» - це комедія, де кожен герой користується своєю неповторною лексикою і певним словниковим запасом.
Пан Простаков - тихий, спокійний підкаблучник. Він у всьому підкоряється дружині; не маючи свого, слід за її думкою. Втім, він не жорстокий, любить сина. Але фактично ні на що в будинку не впливає, включаючи виховання дитини.
Самобутньо і цікаво, з дотриманням індивідуальної лексики, створена Фонвізіним характеристика героїв. Наталка не випадково носить Адже воно по-грецьки звучить, як «подібний матері». До речі, щодо назви комедії. На Русі недоростками називали молодих дворян, які не мають письмового свідоцтва про освіту.
Митрофанушка цурається навчання, він грубіянить людям, по-доброму відноситься до нього. Єреміївна каже: «Стара хричовка». Вчителю Ціфіркін - «гарнізонна щур». Коронна ж фраза молодого бовдура - про те, що він не бажає вчитися, а хоче одружитися - безсумнівно, є творчою знахідкою Фонвізіна, вона дійсно стала крилатою. Наталка недалекий розумом, грубий і неосвічений. Його ліні потурають все в будинку.

Брат Простакової, пан Скотінін, в комедії зображений карикатурно. Він з презирством ставиться до нижчого стану, зате для нього - справжнє захоплення і мета життя. Весь його кругозір обмежений проблемами свинарника. Про цих тварин він не втомлюється говорити. Додатково до всього, він хоче одружитися на Софії.
Позитивні герої комедії
Втім, не менше в комедії позитивних образів. Надісланий для перевірки маєтку Простакової казенний чиновник Правдин є втіленням справедливості, законності і розуму. Його обурює, коли люди, «які мають владу» над кріпаками, використовують її «зло і нелюдяно». Він прагне допомагати «гідним людям», сприяти правильному вихованню. В результаті його перевірки майно Простакової реквізують державою.
Позитивний і Стародум, що ввібрав чесне ставлення до служби з часів Петра I. Служба в армії, а потім і чиновницька доля не тільки принесли йому стан, а й сформували його чесним, порядною людиною. Однаково він вважає неприйнятним і догоджання можновладцям, і порушення людських прав знедолених.
Чесна і освічена його племінниця Софія. Вона має проникливий розум, тому збирається будувати своє життя так, щоб заслуговувати довіру «людей гідних». Чесний, скромний і відкритий наречений Софії - молодий офіцер Милон. Свою хоробрість він проявив у бойових діях. Молода людина має дійсно лицарським вихованням. Війна не перетворила його в солдафона. Свою любов до Софії він вважає найбільшим багатством.
Серед другорядних персонажів є і позитивні - порядна і прямий Цифіркін, колишній содат; і негативні - хитрий і жадібний Кутейкин, семінарист - недоучка, Адам Адамович Вральман - з підлою лакейській сутністю, що вихваляє Митрофана, щоб заслужити милість від Простакової.
висновки

Фонвізін, безсумнівно, був мудрий і спостережлива людина. У комедії ім дана нищівно-викривальна характеристика героїв. «Недоросль» змушує задуматися про необхідність припинення знущань над кріпаками людьми. Тому комедія Фонвізіна - не абстрактна, не для розваги катерининських вельмож і фаворитів, а остросатірічеських, соціально-спрямована. Праця над такими творами для самого комедіографа був невдячним, вимагав нервів. У відставку Денис Іванович пішов через важку хворобу - паралічу. Навіть імператриця Катерина II, жінка прогресивна, недолюблювала їдку сатиру Фонвізіна і не завжди йшла назустріч прошениям класика.
Untitled
мовнаі іменнахарактеристика героїв комедії
Д.І. Фонвізіна «Недоросль»
Нещодавно прочитана комедія Д.І. Фонвізіна «Недоросль» змусила мене задуматися над питанням: «А чи можна всього лише на ім'я й мови дізнатися характер людини, його моральні підвалини; і чи пов'язані взагалі в її особистості ім'я і слова, нею сказані ». Проведемо дослідження на цю тему.
Спочатку зауважимо, що а втор досить влучно підбирає імена головних героїв. Навряд чи цей факт можна віднести виключно до бажання автора дати «виклив ающіе і запам'ятовуються »імена героям. Швидше, слід вважати, що Фонвізін намагається таким чином посилити отримується враження від п'єси.Глибокий знавець людських душ, Фонвізін розуміє, що імена героїв - як раз те, на що найчастіше звертає увагу простий обиватель. Таким чином, будучи чудовим сатириком, автор спочатку налаштовує читача на комічний лад. Тепер підійдемо ближче до самої комедії.
Отже, імена героїв:
Митрофан. За інформацією довідника чоловічих імен - ім'я грецького походження, В перекладі з латинськоїпозначає «Матір'ю явлений». Слід припускати, що ім'я можна розшифрувати,як "мамин синочок",тобто людина, можливо у всьомуопікуваний мат ерью, любить і поважає її більш ніж батька. Це ім'я як не можна кращепередає всю натуругероя.
Що ж до мовних особливостей, То в словах Митрофана явно проглядаєтьсясаме любов до своєї матінки.Він намагається всіляко виділити мати втому суспільстві, в якому знаходиться, і неважливо, близькі люди його оточують або чужі. безсумнівно, слід також виділити таку характеристику героя, як повну нездатність до різного роду наук і ученью в цілому. Може тому після виходу комедії в світло, ім'я Митрофан стало прозивним, що позначає людей недалеких і простих внутрішнім світом. Подивимося з тексту:
Митрофан. Ця? Прикметники.
Правдин. Чому ж?
Митрофан. Тому що вона прикладена до свого місця. Он у комори жердини
тиждень двері коштують ще не навешена: так та поки іменників.
Або ось, ще:
Митрофан (разнежіться). Так мені і шкода стало.
Г-жа Простакова (з досадою). Кого, Митрофанушка?
Митрофан. Тебе, матінка: ти так втомилася, б'ючи батюшку.
Г-жа Простакова. Обойми мене, друже мій серцевий! Ось синок, одне моє
розраду.
Софія. Так само, як і Митрофан ім'я має давньогрецькі корені. Позначає «мудрість». Ми можемо також припускати, що автор дає це ім'я своєї героїні, в зв'язку з короткою формою імені - Соня. У народі з ім'ям Соня пов'язана така якість, як сонность. У комедії Софія - молода дівчина, ще не показала свою натуру, свій характер, не до кінця «прокинулася» після дитинства. Ми не знаємо, якою вона буде в майбутньому. Чи прийме вона якості Стародума, дядька свого, або ж вона буде точною протилежністю, як пані Простакова.
Мова Софії показує, що героїня ввічлива, дуже любить і вдячна своєму дядькові. Вона ніколи не дозволяє собі вилаяти людини, образитися на нього або ж зненавидіти. Софія досить мила, в її мови пробивається ніжність, властива кожній добре вихованої дівчини. Одна тільки фраза:
« Я отримала зараз радісну звістку. Дядечко, про який так довго ми нічого не знали, якого я люблю і шаную, як батька мого, на цих днях в Москву приїхав » ,
розкриває нам всю сутність цієїчарівної дівчини.
Милон. Ім'я прийшло із західних мов. Позначає милий, коханий. Можна стверджувати, що Фонвізін дав ім'я герою невипадково, так як Софія любить Мілона, звідси і «улюблений». Не слід також скидати з рахунків хоч і невелику, але існуючу вірогідність того, що у автора були якісь асоціації Милона з динею (Melon (англ.) - диня), оскільки, вже дуже солодкі промови його.
Виходячи з мовної стилістики Милона, помітно, що герой - добрий, чуйний, хоробра людина.
«Відкрию тобі таємницю серця мого, любий друже! Я закоханий, і маю щастя бути любимо. Більше півроку, як я в розлуці з тою, яка мені дорожче всього на світі, і, що ще горестнее, нічого не чув я про неї у весь цей час ... Може бути, вона тепер в руках якихось користолюбців, які, користуючись сирітством її, містять її в тиранства. Від однієї цієї думки я у нестямі »
Про дна тільки фраза, а якв ній розкрито всі почуття Милона до Софії.
Пані Простакова і пан Простаков - батьки Митрофана. Їх прізвище говорить про дуже важливий як - простота. Що ж до типу цієї простоти, то очевидно, в першу чергу слід припустити простоту душевну. З чого також випливає бідний духовний світ героїв. Чи можна знайти підтвердження цих думок? Безсумнівно, але перш скажемо кілька слів про матір Митрофана. Простакова походить з роду дворян на прізвище Скотініни. Батько у неї був неуком, власне тому, вона і її брат (Скотінін) - невігласи. Простакова - дуже примхливий чоловік, всюди шукає для себе вигоду. Вся її сутність відбивається в її прізвища. Можна припустити, що титул дворянина її батькові або дідові дістався аж ніяк не у спадок, а за вислугою або іншим способом. Справедливість цього припущення підтверджує повну відсутність манер, прищеплений з дитинства, ймовірно, вона виховувалися, людьми, котрі не звикли до дворянства, які не змогли дати їй належної дворянського освіти і виховання.
Мова Простакової вельми своєрідна і цікава. Вона ніколи не дозволяє собі ласкаво і з повагою звертатися до чоловіка, але до сина вона відноситься так трепетно \u200b\u200bі з такою любов'ю, що всім залишається лише мовчки заздрити. Нерідко вона називає прислугу худобою, мабуть тому, що сама колись була Скотинина.
Г-жа Простакова (Тришку). А ти, худобу, підійди ближче. Чи не говорила ль
я тобі, злодійська харя, щоб ти каптан пустив ширше. Дитя, перше,
росте, інше, дитя і без вузького каптана делікатного складання.
Скажи, бовдуре, ніж ти будеш виправданий?
Простаків - повна протилежність своєї дружини. Простаків в усьому догоджає своїй дружині, не має власного слова. Його дуже важко назвати особистістю, швидше за індивід.
Простаків. Так я думав, матінко, що тобі так здається.
Г-жа Простакова. А ти сам хіба осліп?
Простаків. При твоїх очах мої нічого не бачать.
Г-жа Простакова. Отаким муженьком нагородив мене господь: не розуміє
сам розібрати, що широко, що вузько.
Наступні герої: Стародум, Правдин, Скотінін, Кутейкин, Цифіркін і Вральман мають відповідні «говорять» прізвища, які характеризують персонажів навіть більше, ніж їх мовні звороти.
Стародум - дядько Софії. Він завжди говорить афоризмами. наприклад:
«Починаються чини, - перестає Щирість»
або
«Без душі освіченої розумниця - жалюгідна тварюка».
Це характеризує його як людину мудру, що знає життя, і багато побачив на своєму віку.
Правдин - чиновник. Давній друг Стародума, може бути саме тому скрізь намагається добитися правди, Говорить тільки правдуі при цьому вважає, що все також по правді і надходять.
Правдин. Але ті гідні люди, які біля двору служать державі ...
Скотінін. Та хіба дворянин не вільний побити слугу, коли захоче?
Кутейкин, Цифіркін, Вральман - так звані вчителі Митрофана. До утейкін - семінарист.викладає словес ність для сина Проста кових . Цифіркін - відставний сержант.Не маючи належної освіти, вчить Митрофана математики. Вральман - німець, за що його власне і беруть в учителя Митрофанушке. Насправді ж виявляється, що Вральман - простий кучер, але за то німець!
Кутейкин. Що за чортовиння! З самого ранку толку не доб'єшся. тут
щоранку розквітне і загине.
Цифіркін. А наш брат і вік так живе. Справи не роби, від діла не бігай.
От біда нашого брата, як годують погано, як сьогодні до тутешнього обіду
провіанту не стало ...
При цьому вся трійця(Кутейкин, Цифіркін, Вральман) досить щільно облаштувалася в будинку Простакова, хоча зрідка між ними і виникають розбіжності і перепалки.
Цифіркін. А ми ті і честь віддамо. Я дошкою ...
Кутейкин. А я часословом.
Вральман. Я хоспоже на фас побешкетувати.
Еремеевна - няня Митрофана, проста російська баба, люблячасвого вихованця як свого власного сина і завжди готова встати на його захист.
Митрофан. Мамушка! Затули мене.
Еремеевна (затуляючи Митрофана, знесамовитілих і піднявши кулаки). іздохну
на місці, а дитя не видам. Сунься, пане, тільки зволь сунутися. Я
ті більмо-то видряпаю.
Разом, 13 героїв, 13 різних імен, 13 різних образів. Але всіх їх об'єднує те, щоД.І. Фонвізін дав їм імена, схожі з їх характерами, Що зайвий раз підкреслює майстерність автора. Імена героїв стають родзинкою твори. І ось ми підходимо до висновку , Що ім'я і характергероїв у творіневід'ємно пов'язані один з одним.Наскільки дане (давати такі імена героям) було розумним? Думаю, що це правильний крок автора, оскільки особисто я запам'ятала ці імена, і можливо, що на все життя, ще до закінчення читання п'єси.
Untitled Мовна і іменна характеристика героїв комедії Д.І. Фонвізіна «Недоросль» Нещодавно прочитана комедія Д.І. Фонвізіна «Недоросль» змусила мене задуматися над питанням: «А чи можна всього лише на ім'я й мови дізнатися характ- Літературі потрібні як талановиті
- Коротка характеристика твору "Майстер і Маргарита" Булгакова М
- Платон Горич. Біографічний аналіз. «Двійники» в комедії А. С. Грибоєдова «Лихо з розуму Хто такий Платон Михайлович горе від розуму
- Художник Вінсент Ван Гог і його відрізане вухо
- Життя і творчість Олександра Гріна: коротка біографія письменника А грін відомості про письменника
- Ван Гог біографія цікаві
- Пушкіна «Капітанська дочка
- Антуан Сент Екзюпері: біографія
- Ставлення до любові в творі гранатовий браслет
- Грати грай, та діло знай
- Сніг Т. Мавріна, Ю. Коваль. Юрій Коваль: Сніг Сніг юрій коваль
- Музеї міста Аліканте - Відпочинок в Іспанії (Аліканте)
- Морський музей в Талліні - Леннусадам
- Народне декоративно-прикладне творчість
- Музей підводної археології
- Тель-Авівський музей образотворчих мистецтв: що варто побачити
- Байтерек Астани - величний символ Казахстану Де знаходиться монумент «Астана-Байтерек»
- Експозиції ермітажу. Карта ермітажу. Зал мистецтва Франції
- Третьяковська галерея: зали і їх опис
- Пам'ятник білому біму чорне вухо в Воронежі Подорож Біма триває