Зайва людина Євгеній Онєгін. Збірник ідеальних есе з суспільствознавства Євген Онєгін зайва людина
Олександр Пушкін був знавцем душ людських, тому створив унікальний витвір, де зумів розкрити безліч тем, актуальних до цього дня. Зокрема, він відбив у своєму романі два полюси відносини особистості до оточуючих людей - байдужість і чуйність. Аргументи з «Євгенія Онєгіна» на цю тему не тільки допоможуть в написанні підсумкового твори, а й відкриють для читача приховані смисли книги і мотиви вчинків її героїв.
- Байдужість Онєгіна до життя Пушкін описує не раз. Молода людина розчарувався в навколишньому світі, в суспільстві, і не знайшов віддушини навіть в самому собі, тому весь час біг від похмурого усвідомлення власної незадоволеності. Згодом байдужість, подібно хвороби, охопило його душу, і він почав ставитися до людей індиферентно, як і до того, що відбувається навколо нього. У цьому криється причина його трагедії: він втратив друга, любов і навіть надію на щастя. Адже вбивство Ленського відбулося лише через те, що Євген байдуже дозволив цьому статися. Це назавжди зневірилися Тетяну в тому, що її обранець гідний довіри.
- Чуйність, на жаль, може принести і розчарування. Тетяна Ларіна полюбила Онєгіна тому, що інтуїтивно відчула його душевний недуга і пошкодувала його за неприкаяність. Вона завжди чуйно реагувала на те, що відбувається з іншими людьми (про це говорить її пристрасть до читання). Однак Євген грубо відкинув її турботу, не розуміючи, що тільки щира і чиста любов може допомогти йому знайти себе і своє щастя. Дівчина важко переживала цей удар, і через розчарування в коханій людині вона покірливо підкорилася батькам і вийшла заміж. Якби героїня хоч трохи вірила, що Онєгін до неї небайдужий, вона б його чекала.
- Байдужа людина не може бути щасливою. У цьому ми переконуємося, дивлячись на матір Тетяни Ларіної. Героїню свого часу змусили вийти заміж за батьківській волі, хоча вона вже була закохана в іншого юнака. Після цього вона змирилася і зачерствіла в сільській глушині, де не змогла знайти собі жодної справи за смаком. Її байдужість до тихої сільського життя вилилося в жорстоке ставлення до селян, в грубе поводження з чоловіком, в погане виховання дітей. Жінка втратила інтерес до своєї долі і не дбала ні про що, що дійсно було важливо. Може, тому її дочки теж не знайшли щастя.
- Недолік чуйності часто змушує людину робити фатальні помилки. Наприклад, Ольга Ларіна не була достатньо чутливою, щоб не зачепити почуття свого залицяльника. Через її легковажності і байдужості Ленський загинув в кольорі років на дуелі. Будь-яка жінка, яка відчуває до чоловіка хоча б симпатію, не стала б фліртувати з іншим, але героїня була небайдужа лише до уваги і компліментів. Її серце холодно і до сім'ї, адже вона, не замислюючись про честь батьків, втікає з дому з офіцером. Своїм демонстративним байдужістю вона заподіює біль всім, кому вона дорога.
- Справжню чуйність в «Євгенії Онєгіні» проявляє Володимир Ленський. Він чуйний до краси світу і чесноти людей, адже оспівує все це у віршах. Очевидно, що юнак довірливий і палкий, так як ідеалізує свою кохану і навіть не вірить здоровим доводам одного, котрі переконують в її недосконалості. Поет живе не розумом, а серцем, тому не бачить і в Євгенії вад, а лише підсвідомо намагається вилікувати його і тягнеться до нього всією душею, поки той не руйнує світ його ілюзій. Справжня причина гніву Володимира в тому, що після того вечора він уже не міг залишатися настільки чуйним і світлою людиною. Онєгін заразив його розчаруванням, а це ж перший крок до байдужості. Звичайно, герою в прагненні зберегти вірність собі залишалося лише імпульсивно податися назустріч смерті.
- Зображуючи байдужість в образі Онєгіна, Пушкін розкриває проблему апатії, що охопила всі його покоління. Не тільки Євген, а й багато молодих людей того часу розчарувалися в дозвільного життя зі спертим повітрям невільного держави, де молоді було майже неможливо реалізувати свій потенціал без лицемірства, прислужництва і хороших зв'язків. Відчуваючи навколо себе атмосферу безвиході і свавілля, совісний і розвинений не по роках герой не міг не відчувати гноблення, не міг не піддатися апатії, яка хоча б вкривала його від порочності кар'єристів і рутинного животіння поміщиків. Щоб не збожеволіти і не піти на угоду з совістю, він просто перестав реагувати на те, що неможливо змінити. Таким чином, причини байдужості не завжди виходять від особистості, вони можуть бути наслідком негативних соціальних тенденцій.
- Байдужість, на жаль, настільки згубно впливає на особистість, що її на певному етапі апатичного розкладання вже неможливо врятувати. Її згубний вплив ми бачимо на прикладі Онєгіна. Спочатку він втрачає інтерес до наук, потім до суспільства, потім і до любові. Далі ми бачимо, як байдужий він до свого вмираючого дядька. Нарешті, він ставить свою репутацію вище за життя одного і вбиває його. Нічого дивуватися, що шанс на особисте щастя він упускає під впливом того ж індиферентного ставлення до всього і всім. Навіть коли герой нібито кається перед Тетяною, він виявляє лише безпринципний егоїзм, адже не береже почуття і добре ім'я цієї жінки. Без сумніву, байдужі люди рано чи пізно стають себелюбними гордецами.
- Зразком чуйності і доброти є поведінка Тетяни Ларіної. Як ми знаємо, героїня після жорстокого уроку Онєгін не зненавиділа його і не обсипала докорами, а продовжила жити зі своїми почуттями, захованими глибоко в серце. За його улюблених книг вона прочитала його душу і знайшла в собі сили зрозуміти її егоїстичність і байдужість. Вона не зрадила собі навіть після укладення небажаного шлюбу. Тетяна, на відміну від сестри, не змогла залишатися байдужою в відповідь на щиру любов. Вона стала вірною і ніжної дружиною, хоч і любила іншу людину. Навіть коли Євген обрушив на неї довгоочікуване визнання, жінка не поступилася, адже відчувала, що чоловік її не гідний такої зради, що йому буде боляче і гірко. Героїня в силу своєї чуйності просто не змогла так вчинити по відношенню до нього. Цікаво? Збережи у себе на стінці!
У поетичній спадщині Пушкіна роман «Євгеній Онєгін» займає одне з центральних місць. Твір починає новий період в російській літературі. У «Євгенії Онєгіні», як в дзеркалі, відбилася російська життя пушкінського періоду часу. Восьмиліття (1823 - 1831 р.р.), протягом якого писався роман, було поворотним в історії Росії і в нелегку долю самого автора. У романі знайшли своє відображення сподівання і думи поета, його світогляд і почуття.
«Євгеній Онєгін» - не просто роман, а роман у віршах, він підпорядковується особливим художнім законам. Він вільний від класичних канонів в області літературного сюжету і відкритий «непередбачуваною свободу сюжету життя».
Центральна фігура роману - Євгеній Онєгін. Хто ж такий Євгеній Онєгін, і чому саме він став в початок списку «зайвих людей» в російській літературі?
На арені життя - молодий дворянин зі складним, суперечливим характером. Він народився на берегах Неви; отримав типову для того часу освіту. Французькі вчителі, гувернери вчили його так, «щоб не змучився дитя». Роки навчання швидко минули, і ось уже Євгенія Онєгіна очікує світло.
«Обстрижений за останньою модою,
Як dandy лондонський одягнений ... »
Він знав французьку досконало, легко і невимушено танцював, був розумний і милий, тобто досконалим чином вписувався в стандарти вищого світу. Онєгін намагався взяти від молодого життя все, на що у нього вистачало часу: бали, візити, ресторани, балет, зустрічі, маскаради ...
Але занадто рано молодий, блискучий dandy переситився світлом і розчарувався всім.
Як людина розумна, він став шукати вихід з положення. Взявся було за творчість, але поверхове ставлення до будь-якої справи, нездатність зосередитися на серйозних заняттях призвело до того, що «нічого не вийшло з пера його». Почав було читати, «а все без толку».
Частково положення врятувалося тим, що Онєгін, нехай і по сумного приводу, але змінює місце проживання і виявляється в селі. Але хандра, нудьга і туга наздоганяють його і тут.
На любовні почуття скромної панянки Тетяни він відмовляє. Та ще й читає їй проповідь на цю тему:
«Вчіться панувати собою;
Не всякий вас, як я зрозуміє;
До біді недосвідченість веде ».
Знайомство Онєгіна з молодим сусідом Ленським теж ні до чого доброго не приводить. Між ними сталася дуель і Ленський гине. Онєгіна починають гризти докори сумління. Він їде в подорож по Росії. Нудьга всюди «слід» за ним.
Мандрівник повертається в столицю. І що він бачить? Нову Тетяну - заміжню жінку, світську даму. Це вже не та захоплена, скромна сільська панночка.
«Вона його не помічає,
Як він не бийся, хоч умри.
Вільно вдома приймає,
В гостях з ним мовить слова три,
Часом одним поклоном зустріне,
Часом зовсім не помітить ... »
Тепер в серці Онєгіна спалахує любов. Але Тетяна відкидає його. Онєгін змушений розлучитися з нею назавжди.
Звернемося докладніше до постаті Онєгіна. Онєгін - розумний, «добрий мій приятель», людина - інтелігент старого зразка. Він здатний до певної діяльності (одне з його добрих діянь - знищення панщини, заміна її оброком), але не здатний до впертої праці. Він позбавлений сили волі, вимогливості і критичності до себе. У нього не вистачає сил для осмисленого, корисного громадського справи.
Онєгін - людина, що підходить під категорію «зайвих людей» в російській літературі. Термін «зайва людина» виник в 1850 році після виходу в світ повісті І.С. Тургенєва «Щоденник зайвої людини». Зайва людина - тип дворянина, який страждає від нудьги, туги і самотності. Зайвому людині властиві душевна втома, саморуйнування, глибокий скептицизм.
Незадоволений, нудьгуючий в суспільстві Онєгін, живе в ім'я якихось високих почав і ідеальних прагнень. На ділі ж високі ідеї про людську особистість, про свободу і її права Євген готовий лише застосувати до себе, а в інших цих прав не тільки не визнає, але і не виносить.
Содержание статьи развернуть / свернуть
висновок
Роман «Євгеній Онєгін» - одне з найбільш значущих, видатних творів нашого поета Олександра Пушкіна. Головний герой, Онєгін, пусте і нудьгуючий, знаком російській літературі як типаж «зайвої людини».
Онєгін не має перспективи самореалізації; у нього є здібності, але немає волі. На всьому протязі оповідання ставлення автора роману до Онєгіна - іронічне, без сарказму; c відтінками симпатії до головного героя.
Чому Євгенія Онєгіна називають "зайвим людиною"?
Показати текст цілком
«Євгеній Онєгін» - перший російський реалістичний соціально-психологічний роман, центральне твір Пушкіна, написане ним в 1830 році. У романі у віршах «Євгеній Онєгін» О. С. Пушкіна відкривається новий, не зустрічався раніше в російській літературі тип героя - «зайва людина». В даному творі його роль грає заголовний герой. Характерні риси цієї особистості: безглуздість і безцільність існування, нерозуміння свого місця і ролі в житті, розчарованість, нудьга, нудьга, «різкий, охолоджений розум», відмінні від загальноприйнятих судження і інтереси.Для того щоб переконатися в тому, що Онєгін був «зайвим людиною », розглянемо його біографію. Євген - представник дворянства, що було вельми принципово для «зайвої людини», так як селянин не міг ставитися до даного типу. Тільки представник дворянства може вести спосіб життя, подібний «зайвої людини»: дворяни жили за рахунок праці інших, не вміли працювати, були розумні й освічені на відміну від селян. Саме від великого розуму до Євгена приходило усвідомлення свого безглуздого існування, яке призводило героя до страждань. Онєгін - світська людина, не обтяжений службою. Юнак веде суєтну, безтурботне, повне розваг життя, але його не задовольняє те проведення часу, яке цілком влаштовує людей його кола. Онєгін був розумніший їх, тонко мислив і відчував, тому його хвилювала і мучила безцільне життя, він не хотів присвячувати її тільки розваг, як вони. Оскільки Євген був дворянином, він звик жити на всьому готовому. Онєгін не був привчений ні до чого наполегливій і довготривалого, йому набридає одноманітний працю. Будь-яка планомірна діяльність призводить до розчарування. Виховання не привчило його до старанної роботи, йому все набридало, а це призводило до думок про нікчемність його життя, розчарованості в ній, нудьгу і смутку:
Коротше: російська нудьга
Їм опанувала потроху;
Він застрелитися, слава Богу,
Спробувати не захотів,
Але до життя зовсім охолонув
Онєгін пробував зайняти себе творчістю, починав читати книги, але і тут його старання виявилися марними:
Читав, читав, а все без толку:
Там нудьга, там обман і марення;
У тому совісті, в тому сенсу немає
Герой змушений покинути Петербург і переїхати в село. Дана обставина породжує в його долі надію на краще життя. Приїхавши в село, Євген спробував зайнятися господарством, полегшив положення селян у своєму маєтку: «Ярем він панщини старовинної оброком легким замінив». Але і це недовго займає його.
«Зайвим людиною» відносини з іншими людьми сприймаються як щось нудне. Особливість такої людини - нездатність зав'язувати довгострокові відносини, тому що вони набридають йому так само, як і будь-яке заняття. Він не хоче спілкуватися з сусідами, які можуть розмовляти тільки «про косовицю і вини, про псарні і свою рідню». Онєгін воліє самотність. За це Євген отримує від поміщиків невтішну характеристику: «Сусід наш неук; навіжений; він фармазон ... ».
Трагічно закінчується і дружба Євгенія з Ленським. Тільки з Володимиром Ленським Оне
Меню статті:
Євгеній Онєгін з однойменного роману А.С. Пушкіна є унікальним персонажем, в якому в рівній частці зійшлися позитивні і негативні риси характеру. Саме тому його образ, незважаючи на весь драматизм і негативний вплив на долі і життя інших персонажів, привабливий.
Вік і сімейний стан Онєгіна
Євгеній Онєгін - молодий дворянин потомственого походження. Іншими словами, його дворянський титул перейшов до нього від предків, а не був заслужений самим Онєгіним. Народився Євген в Петербурзі, там же він провів більшу частину свого життя. Батьки Онєгіна до моменту розповіді вже померли, точна дата смерті батьків невідома, єдино, що можна сказати: на момент смерті батьків Онєгін не був маленькою дитиною - в романі є згадки про те, що батьки брали участь в процесі його виховання і освіти.
Інших дітей у його батьків не було. Двоюрідних братів і сестер у Онєгіна також немає - його найближчі родичі бездітні. Онєгін був «спадкоємець всіх своїх рідних».
Дорогі читачі! На нашому сайті ви можете познайомитися з А. С. Пушкіна в таблиці.
Після смерті батька Євген став спадкоємцем не тільки дворянського титулу, але і численних боргів. Покласти край боргами допоміг випадок - його дядько був тяжко хворий, і за всіма прогнозами незабаром повинен був померти. Так як спадкоємців у дядька не було, то власником дядька маєтку повинен був стати найближчий родич. В даному випадку їм був Онєгін.
Євген приїжджає до вмираючого дядька, але керує Онєгіним не почуття прихильності до дядька або любов до родича - у випадку з Онєгіним це був тактичний хід.
Євген тільки створював видимість гіркоти втрати, насправді він байдужий до персони дядька, а залицяння за вмираючим наганяють на молоду людину тугу і смуток.
Після смерті дядька Євген віддає кредиторам маєток батька і таким чином позбавляється від боргів. Таким чином, у молодого 26-річного неодруженого дворянина з'являється можливість почати життя з нового аркуша.
Освіта Євгенія Онєгіна і рід діяльності
Євгеній Онєгін, як і всі дворяни, був освіченою людиною. Однак його базові знання бажають бути краще - вчитель Онєгіна мосьє Л'Аббе ні строгим учителем, він часто робив Євгену поблажки і намагався не ускладнювати життя Онєгіна науками, тому якість знань Євгена при його природному потенціалі могло бути краще. Про те, чи отримував освіту Онєгін в навчальних закладах, невідомо нічого. Незважаючи на таке явне нехтування науками Онєгін, як і всі дворяни, добре знав французьку (Він по-французьки абсолютно / Міг висловлюватися і писав), трохи знав латинь (Він знав досить по-латині, / Щоб епіграфи розбирати). Він дуже не любив історію: «Він ритися не мав полювання / В хронологічній пилу / побутописання землі».
Пушкін в романі говорить про те, що Євген жив безтурботно і не відчував ніяких труднощів життя. Цілі в житті у нього також не було - Онєгін жив одним днем, віддаючись розваг. Євген не перебував на військовій або ж цивільну службу. Це відбувалося цілком ймовірно через його примхи, а не через неможливість приступити до служби.
Євгеній Онєгін веде активне світське життя - він частий гість балів і званих обідів.
Прихильність до модних тенденцій в одязі
Євгеній Онєгін - справжній денді. «Обстрижений за останньою модою».
Його костюм завжди відповідає останнім модним тенденціям. Євген багато часу проводить за гігієнічними процедурами, довго одягається, розглядаючи свій наряд з усіх боків: «Він третій годині за принаймні / Пред дзеркалами проводив».
Для нього недозволено, щоб в його зовнішності було щось не ідеальне. Онєгін не виглядає безглуздо в своєму костюмі, йому комфортно в такому одязі. Його пластика рухів вдало підкреслюється за допомогою тих чи інших елементів одягу.
Онєгін і суспільство
Вихід в суспільство для Онєгіна став повсякденним розвагою - тому незабаром всі типи поведінки аристократів йому стали добре відомі, а колись захоплювали його виходи в світ стали втомлювати і наводити нудьгу.
Євген рідко ніж може захопитися - йому все набридло: і театр, і бали, і звані обіди - все наганяє нудьгу на молодого франта. Саме тому Євген намагається відсторонитися від будь-якого спілкування - він дуже втомився від суспільства і вважає за краще усамітнення ». Йому набрид світла шум .... і в селі нудьга та ж.
В цілому ж Євген не любив ні суспільство, ні людей. Єдина людина, якій він заздрив і поважав, був Володимир Ленський:
Хоч він людей, звичайно, знав
І взагалі їх зневажав, -
/ Але (правил немає без винятків)
Інших він дуже відрізняв
І з боку почуття поважав.
Дозвілля Онєгіна
Так як Євгеній Онєгін не перебуває на службі і фактично нічим не зайнятий, то в його арсеналі виявляється багато вільного часу. Однак, незважаючи на всі супутні фактори, він довго поневіряється, не знаючи чим себе зайняти. У Онєгіна нічого не викликає інтерес - ні наука, ні подорожі.
На нашому сайті ви можете ознайомитися з в повісті А. С. Пушкіна "Пікова дама".
Час від часу Онєгін коротає час за читанням книг. В основному це твори на економічну тематику, наприклад, роботи Адама Смітта, але і це не тривало довго «як жінок, він залишив книги». Сам же Євген любить філософствувати, хоча глибокими знаннями не володіє ні в одній галузі науки або культури.
Євгеній Онєгін і жінки
Онєгін був помітною особистістю в очах аристократів. Його молодість, природна краса і хороші манери дозволили йому стати фаворитом в жіночому суспільстві. На початку така увага до своєї персони лестило Онєгіна, але незабаром це Євгену набридло.
Онєгін зауважує, що в основному всі жінки непостійні - вони легко переміняють своє рішення і це відкладає негативний відбиток на взаємини з жінками.
Красуні недовго були
Предмет його звичних дум;
Зради втомити встигли
Після приїзду в село Онєгін знайомиться з молодим поміщиком - романтиком-поетом Володимиром Ленським. Саме завдяки Ленського Євген потрапляє в будинок Ларіним.
Ольга, молодша сестра, була нареченою Ленського, а ось у старшій, Тетяни, жениха не було. Незважаючи на те, Тетяна помітно відрізняється від інших представниць жіночої статі, її персона не викликає у Онєгіна інтерес. Однак така ж тенденція не спрацьовує у випадку з Тетяною - дівчина закохується в молодого людини і вирішується першої зізнатися в своїх почуттях. Однак, Онєгін не відчуває закоханості по відношенню до дівчини, він намагається дати їй поради і поводиться з нею грубо, ніж приносить їй значні душевні муки і розчарування.
Євгеній Онєгін і Ленський
Після переїзду в село Євген позбавляється від численних боргів, але втекти від суспільства і нудьги йому так і не вдалося. Як і в будь-який інший селі, що знаходиться на віддаленій відстані від великих міст, приїзд будь-якого нового людини викликає ажіотаж. Тому надії Онєгіна на усамітнене життя жодним чином не могли бути виправдані. Посилював цю сумну тенденцію ще й той факт, що Євген був молодий, багатий і не має значення, а значить, він був потенційним нареченим.
Інтерес до персони Онєгіна виникав не тільки у молоденьких незаміжніх дівчат і їх батьків. В особі Онєгіна Володимир Ленський припускав знайти собі друга. Євген був зовсім не схожий за своїм темпераментом і характером на Володимира. Така розбіжність у поглядах і особистісних якостях приваблювало молодого поета. Згодом, Онєгін став одним Ленського, незважаючи на те, що дружба, як і любов, йому вже порядком набридла і розчарувала: «друзі і дружба набридли».
Не можна сказати, що Онєгіна і Ленського пов'язує справжнє поняття дружби, принаймні, з боку Євгена. Він підтримує своє спілкування з молодим поетом виключно через нудьгу і відсутності іншої компанії.
Під час святкування іменин Тетяни Ларіної, куди його привів Ленський проти бажання, Онєгін порядком нудьгує, його злить поведінка Тетяни. Незабаром, Євген вирішує помститися Володимиру за те, що привів його сюди силоміць - він танцює з Ольгою - нареченою Ленського, чим викликає напад ревнощів у свого друга. На цьому інцидент не був вичерпаний - за нападом ревнощів пішла дуель. Євген прекрасно розуміє, що був неправий, але порозумітися з одним не вирішується - Євген навмисно нехтує деякими правилами дуелі (спізнюється, бере в секунданти слугу), сподіваючись, що через це Ленський відкладе дуель, але це не відбувається. Як бачимо, Онєгін не безнадійний людина, але він не в силах визнати публічно свою помилку, що призводить до трагедії - Ленський отримав смертельне поранення і помер на місці:
Убитий! .. Сім страшним вигуком
Убитий, Онєгін з содроганьем
Відходить і людей кличе ...
Характеристика особистісних якостей Євгенія Онєгіна
З дитячих років Євген Онєгін не був обділений увагою. Він виріс в достатку і вседозволеності, тому в дорослому віці він був егоїстичним і розбалували людиною.
У Онєгіна є величезний потенціал для розвитку своєї особистості - у нього неабиякий розум, він кмітливий і уважний, але всім цим нехтує. Він не бажає займатися чим-небудь корисним, що принесло б йому позитивні плоди в майбутньому - йому подобається плисти за течією.
Онєгін вміє справляти враження на людей - він вміє міркувати на будь-яку тему, незважаючи на поверховість своїх знань. Онєгін - не емоційна і неромантичних людина. У нього «різкий охолоджений розум».
Онєгін «Завжди похмурий, мовчазний, / Сердитий і холодно-ревнивий!». Він оточуючим здається дивним і дивакуватим і це ще більше притягує до нього людей.
Таким чином, Євгеній Онєгін - незвичайний персонаж - у нього є всі можливості змінити своє життя і привнести багато позитивного в життя своїх рідних, але він нехтує цим зважаючи на свою нестриманість і невміння змусити себе виконувати необхідні, але нецікаві речі. Його життя схоже на нескінченне свято, але, як і будь-яке інше заняття, постійні розваги набридли Онєгіна і стали причиною його нудьги.
Витоки характеру і духовна еволюція Онєгіна в романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін».
В образі Євгенія Онєгіна Пушкін відобразив історію формування особистості молодої людини з дворянського середовища, показавши його шлях з дитинства і до віку зрілого чоловіка.
Як багато дітей дворян, Євген здобував освіту за допомогою гувернера-француза, який «вчив його всьому жартома». «Коли ж юності бунтівної прийшла Євгену пора ...», він стає світським «денді», молодим повісив, провідним дозвільний спосіб життя: обіди, вечері, прийоми в будинках багатих і знатних панів, бали, театри, гра в карти. Але головним заняттям, в чому він особливо відзначився, стає «наука пристрасті»:
Як рано міг він лицемірити,
Таїти надію, ревнувати,
Разуверять, змусити вірити ...
Але, як виявилося, порожня, одноманітне життя стала викликати нудьгу, потім роздратування, розчарування і принесла нудьгу. Мабуть, Євген відрізнявся від інших молодих людей, яких світське життя і неробство цілком влаштовували. Якщо він вирішив зайнятися справою, значить, його духовний розвиток триває, і результати ще попереду. Однак незабаром з'ясувалося, що «праця наполеглива йому був тошен», тому письменник чи поет з нього не вийде, а чого-небудь іншого він також не був навчений. До читання Онєгін ставився вдумливо, але надто критично ( «там нудьга, там обман иль марення, в тому совісті, в тому сенсу немає»), і це завадило йому по-справжньому зайнятися самоосвітою: «як жінок, він залишив книги».
Таким чином, виховання героя виявилося поверхневим, не принесло бажаних результатів. Пояснюється це тим, що дворянське суспільство початку дев'ятнадцятого століття було відірваним від своїх російських коренів і позбавляло підростаюче покоління національних основ в освіті. Молоді люди, нерідко від природи багато обдаровані, не знаходили застосування своїм силам, хоча могли б принести користь суспільству. Онєгін відрізняється від багатьох, безцільно живуть: він намагається змінити своє життя. В.Г.Белинский писав: «Йому не хочеться того, чим так задоволена, так щаслива самолюбна посередність».
Незвичайність натури героя відзначали і автор, який виступав в ролі приятеля Євгена, і Тетяна, улюблена героїня Пушкіна в романі «Євгеній Онєгін».
Отже, в результаті розчарувань в світському способі життя, герой відчуває стан духовного пошуку. Здавалося б, позитивні зміни повинен був принести переїзд в село, коли Євген стає спадкоємцем багатого маєтку. Він навіть зміг, нарешті, застосувати свої пізнання в економіці:
Ярем він панщини старовинної
Оброком легким замінив;
І раб долю благословив.
Але «і в селі нудьга та ж", - робить висновок Онєгін, який втік від столичного неробства і нудьги. Його не приваблює навіть краса сільських пейзажів, а знайомств з сусідами-поміщиками Євген просто уникав. І все-таки є в його житті щось нове, позитивно впливає на його душу. Це дружба з молодим поетом Ленським, господарем сусіднього маєтку, який недавно повернувся з Німеччини, де здобував освіту. Вперше Онєгін відчуває себе старшим товаришем, готовим пощадити почуття юного друга, і вони довго розмовляють на різні теми.
Новий поворот у долі Онєгіна і його духовному розвитку приносить зустріч з Тетяною Ларіної. Євген відкидає любов цієї дівчини, так як впевнений, що не створений для сім'ї, не хоче втрачати свободу, та й навряд чи коли-небудь полюбить її. Він розуміє, що Тетяна прекрасна душею, що вона багато в чому відрізняється від інших панянок, але в той час Онєгін не збирався змінювати щось у своєму житті.
В даний момент Тетяна, мабуть, має набагато більшу духовної зрілістю, ніж Євген. Він поводиться непослідовно і егоїстично: роздратований чутливістю дівчата, хоче помститися одному. Викликавши ревнощі Ленського тим, що нетактовно повівся з його нареченою, Євген погоджується на дуель з одним і вбиває його. Всі ці вчинки говорять про далеку від досконалості духовної організації Онєгіна. Але саме ці події спричинили за собою ті процеси, які через муки совісті, через страждання і каяття вели до очищення душі і її вдосконалення, так як Євген дуже важко переживав вбивство Ленського.
О. С. Пушкін не показав в романі, що відбувалося з героєм під час подорожі. Залишається тільки здогадуватися, чому ми бачимо Онєгіна в кінці твору зовсім іншим. Це вже не безвідповідальний егоїст і не нудьгуючий від неробства людина. Він здатний на сильне і глибоке почуття. Зустрівши Тетяну на одному зі світських прийомів, він розуміє раптом, наскільки дорога вона йому:
Щоб тривала життя моя,
Я вранці повинен бути впевнений,
Що з вами днем \u200b\u200bпобачуся я.
Ці слова Євген пише Тетяні, яку полюбив несподівано для себе, коли вона вже була одружена. Нові почуття і страждання від нерозділеного кохання відкривають в характері невідомі раніше для Онєгіна якості. У листі до Тетяни звучать мотиви, не властиві людині егоїстичного або байдужому:
Слухати вам довго, розуміти
Душею все ваше досконалість,
У муках перед вами завмирати,
Бліднути і гаснути ... мій раю!
Мабуть, тепер, коли Євген виходить на новий рівень моральності, він стає духовно ближче Тетяні, хоча вона цього не зрозуміла. Та й пізно їй оцінювати духовні досконалості Онєгіна.
Майбутнє головного героя залишається невідомим. Онєгін пройшов складний шлях. Можна припустити, що після краху надій на щастя в любові він готовий, напевно, зблизитися з майбутніми декабристами, щоб знайти, нарешті, мета в житті.
- Головний герой Обломова. Роман "Обломов". Характеристика героїв твору. Чим закінчився роман
- Чиє тлумачення образу Катерини Кабанова - Н
- Олексій Михайлович Лаптєв - художник-графік, книжковий ілюстратор, поет Олексій Лаптєв біографія
- Угорський художник Зічі михайло александрович Картини Зічі Михайла Олександровича 1829 1906
- Ілюстрації до російських казок (Білібін і
- Лисицький, Лазар маркович «Проун» і супрематизм в архітектурі
- Архітектура Ле Корбюзьє. Архітектор Ле Корбюзьє. Будівля Асоціації власників ткацьких фабрик в Ахмадабаді
- Ле Корбюзьє (Шарль Едуард Жаннере-Грі)
- П'єса "Вишневий сад": історія створення
- Кому на Русі жити добре
- Джеффрі Чосер Кентерберійські розповіді
- Художник іван Білібін ілюстрації до казок
- «120 років від дня народження Віталія Валентиновича Біанкі»
- Добрий світ звірів і птахів євгенія Чарушина
- Ілюстрація спляча царівна дитячі малюнки
- Г.Х.Андерсен «Соловей. Як намалювати солов'я Соловей малюнок
- Судейкин, сергей юрьевич
- Переказ твору "Портрет" Гоголя Н
- «Яке значення має зустріч Андрія Соколова і Ванюши для кожного з них?
- Хто головний герой роману М