Відносна свобода Катерини в батьківському домі. I

Події п'єси Олександра Миколайовича Островського пропонують нашій увазі опис життя головної героїні Катерини в сімействі Кабанова, де процвітає Домострой.

А адже її життя в рідній домівці була зовсім іншою. Подивимося ж на цей явний контраст.

У будинку батьків балували і любили, життя її протікала легко і безтурботно. Дівчина відчувала себе вільною, вона була вільною, немов птах в небі. Скоро проходили дні, наповнені радістю і веселощами. Катя любила гуляти в саду, насолоджуючись ароматом і красою росли там квітів. Ні про що не тужила дівчина, не було жодної причини для занепокоєння, приводу для смутку. Матінка просто обожнювала дочку, купувала їй найкрасивіші вбрання, так що дівчинка була схожа на справжню ляльку. Працювати її ніхто не примушував. Якщо нічого не хотілося робити, то Катерина і не робила, просто відпочивала і насолоджувалася безтурботним юністю.

Таке виховання дозволило дівчині стати щирою і цілісною натурою, нездатною прикидатися і брехати, але ж саме на цьому будуються всі відносини в новій сім'ї. І як же це обурює Катю. Рішуча і смілива вона тяготиться в будинку, не знає, як себе вести.

Але все ж виховання дівчини, засноване на підпорядкуванні старшим, релігійності, дотриманні традицій і звичаїв не дозволяє їй вести себе не так, як прийнято в сім'ї чоловіка. Жорстока, груба і деспотична свекруха намагається підпорядкувати невістку собі, своїй волі. Ніякої участі не відчуває дівчина. Одні тільки нападки і причіпки. Причому, часто навіть ні на чому не засновані, просто так, на порожньому місці. Мрійлива Катерина, по-доброму ставиться до всіх без винятку, чахне в будинку Кабанихи, в цій гнітючій атмосфері беззаперечної покори і приниження.

Доходить до того, що свекруха починає ображати Катю. Яскраво представлено це в сцені прощання Тихона і Каті, коли чоловік за велінням матері карати не гуляти з молодими хлопцями. Це, напевно, і стало останньою краплею. Каті і так було нестерпно в стінах нового будинку, а після такого звернення і зовсім стало несила. Протест, що зароджується в душі Катерини, виривається назовні з усією силою. Темне царство, в яке потрапила молода дівчина, не дає їй можливості бути щасливою, а, зустрівши любов за його стінами, Катя розуміє, який гріх взяла на душу. Дівчина не може приховати ганьби, її обтяжує це почуття, не може Катя прикидатися і приховувати, як Варвара. А після такого визнання і зовсім немає їй життя в будинку ненависної свекрухи. Катерина кінчає життя самогубством. У ситуації, що склалася цей вчинок був єдиним виходом.

Життя в будинку Кабанихи зробила дівчину, що виросла в любові і свободи, нещасної. Свекруха просто не давала їй дихати, не дозволяла бути такою, яка вона є. Але повернутися додому було неможливо, такі були часи. І молодій дівчині, свідомо вступила на шлях гріха, довелося зважитися на ще один відчайдушний вчинок. Така сильна натура воістину захоплює!

Катерина задумана Островським як позитивний образ, з цільним, сміливим, рішучим і волелюбним характером і в той же час світлим, люблячим, творчим, виконаним глибокої поезії. Він всіляко підкреслює її зв'язок з народом. При всьому розвитку дії Островський каже про перемогу Катерини над темним царством.

Життя Катерини в батьківському домі була схожа щодо побуту з будинком Кабанова, ті ж мандрівниці з їх розповідями, читання житій святих, відвідування церкви. Але цю «бідну змістом життя вона заповнювала своїм душевним багатством».

Весь розповідь про життя Катерини проникнуть великою ніжністю до минулого і жахом перед справжнім: «Таке добре було» і «я у вас зів'яла зовсім». І найціннішим, втраченим тепер, було відчуття волі. «Я жила точно пташка на волі», «... що хочу, бувало, то й роблю», «матінка мене не примушувала». І на зауваження Варвари, що побут будинку батьків Катерини схожий на їх побут, Катерина вигукує: «Так тут всі начебто з-під неволі». Дивно просто, щиро, так, як відчуває, без єдиного прикрашає слова розповідає Катерина: «Встану я, бувало, рано; коли влітку, так сходжу на ключок, вмиюся, принесу з собою водиці і всі, всі квіти в будинку поллю ».
Церква і релігія з юності зайняли велике місце в житті Катерини.

Зросла в патріархальної купецької сім'ї, вона не могла бути іншою. Але її релігійність відрізняється від обрядового фанатизму Диких, Кабаних не тільки своєю щирістю, а й тим, що все, пов'язане з релігією і церквою, вона сприймала насамперед естетично. «І до смерті я любила в церкву ходити! Точно бувало я в рай увійду ».

Церква наситила образами її фантазії і сни. Дивлячись на сонячне світло, що ллється з купола, вона бачила в ньому співають і літаючих ангелів, «снилися їй храми золоті».
Від світлих спогадів Катерина переходить до того, що вона переживає зараз. Катерина глибоко щира і правдива, вона хоче все розповісти Варварі, нічого не приховати від неї.

З характерною для неї образністю, прагнучи якомога точніше передати свої відчуття, вона розповідає Варварі: «Вночі, Варя, не спиться мені, все ввижається шепіт якийсь; хтось так ласкаво говорить зі мною, точно голубить мене, точно голуб воркує. Уже не сняться мені, Варя, як раніше, райські дерева та гори, а точно мене хтось обіймає так гаряче-гаряче і веде мене кудись, і я йду за ним, йду ».
Всі ці образи свідчать про багатство духовного життя Катерини.

Скільки найтонших нюансів зароджується почуття передано в них. Але коли Катерина намагається осмислити те, що походите ній, вона спирається на поняття, виховані у неї релігією; прокинулося почуття вона сприймає крізь призму своїх релігійних уявлень: «Гріх в мене на думці ... не піти мені від цього гріха». І звідси передчуття біди: «Перед бідою перед якоюсь це ...», «Ні я знаю, що помру» і т.д.

Релігія не тільки наповнила своїми образами її фантазії і сни, вона обплутала її душу страхом - страхом «геєни вогненної», страхом гріха. Смілива, рішуча Катерина, що не боялася навіть грізної Кабанихи, що не боялася смерті - боїться гріха, всюди їй ввижається лукавий, гроза їй видається карою божою: «Мені померти не страшно, а як подумаю, що раптом я з'явлюся перед богом така, яка я тут з тобою, після цієї розмови щось - ось що страшно ».

Катерині притаманне постійне прагнення кудись, спрага справедливості і правди, невміння терпіти образи. Не випадково в якості прикладу прояви свого гарячого серця вона згадує випадок з раннього дитинства, коли її хтось образив, і вона поїхала на човні: «... було до вечора, вже темно, я вибігла на Волгу, сіла в човен, та й отпихнула її від берега. Наступного ранку вже знайшли верст за десять ».

Поряд з запалом і рішучістю Катерини Островський показує її чистоту, недосвідченість, дівочу сором'язливість. Почувши слова Варвари: «давно вже я помітила, що ти любиш іншу людину», Катерина лякається, їй страшно, можливо, тому, що те, в чому вона не сміє собі зізнатися, стало явним. Їй хочеться почути ім'я Бориса Григоровича, їй хочеться дізнатися про нього, але вона не питає про це. Боязкість змушує її тільки поставити питання: «Ну так що ж?» Варвара висловлює те, в чому Катерина сама боїться собі зізнатися, у чому вона обманює себе. То вона прагне довести собі, що любить Тихона, то вона і думати не хоче про Тихона, то вона з розпачем бачить, що почуття сильніше її волі, і ця нездоланність почуття здається їй страшним гріхом. Все це надзвичайно виразно відбивається на її мови: «Не говори мені про нього, зроби милість, не говори! Я його і знати не хочу. Я буду чоловіка любити ». «Хіба я хочу про нього думати; та що робити, коли з голови не йде. Про ніж ні задумаю, він так і стоїть перед очима. І хочу себе переламати, та не можу ніяк ».

Прагнучи перемогти своє серце, вона весь час апелює до своєї волі. Шлях обману, такий звичайний в темній царстві, неприйнятний для Катерини. У відповідь на пропозицію Варвари: «А по-моєму роби, що хочеш, тільки б шито так крито було», Катерина відповідає: «Не хочу я так. Та й що доброго. Вже якось терпіти буду поки терпиться »; або «А вже коли дуже мені тут опостинет, так не втримати мене ніякою силою. У вікно викинуся, в Волгу кинуся ». «Не хочу тут жити, так не стану, хоч ти мене ріж».

Катерина не хоче брехати, Катерина не знає компромісів. Слова її, надзвичайно рішуче, енергійно сказані, говорять про її цілісності, нестримність, здатності йти до кінця.

Катерина - промінь світла в «темному царстві»

Казарцева Ірина Володимирівна, вчитель російської мови та літератури МАОУ ЗОШ №32 м Улан-Уде

• Накреслити таблицю: розподіл дійових осіб по соціальному конфлікту.
• Господарі життя. Дикої.
• Господарі життя. Кабаниха.
• Подібності та відмінності Дикого і Кабанихи.

• Становище жінки в російській суспільстві;
• Домострой - пам'ятник писемності 16 століття
• Катерина

У I половині 19 століття становище жінки в Росії було залежним у багатьох

відносинах. До заміжжя вона жила під

незаперечною владою батьків, а після весілля її господарем ставав чоловік. Основною сферою діяльності жінки нижчих станів була сім'я. Згідно з прийнятими в суспільстві і закріпленим в «Домострої» правилам, вона могла розраховувати тільки на домашню роль: роль дочки, дружини, матері. Духовні потреби більшості жінок, як і в допетрівською Русі, задовольняли церковні свята і церковні служби.

«Домострой» пам'ятник російської писемності 16 століття, що представляє звід правил сімейного побуту

Катерина. Ім'я - образ - доля

Катерина – розмовне Катерина,

в перекладі з грецького : Чиста, благородна, пристойна:

1.соответствующая прийнятим в суспільстві правилам поведінки, моралі.

2. Дотримуйтесь правил поведінки, пристойності (про людину) ... СИНОНІМИ -прілічний, скромний

Життя в батьківському домі

Що розповідає Катерина про життя в батьківському домі?

Катерина в батьківському домі

«Жила, ні про що не тужила, точно пташка на волі», «матінка душі не чула», «працювати не примушувала».

Заняття Катерини: доглядала за квітами, ходила до церкви, слухала мандрівниць і богомолок, вишивала по оксамиті золотом, гуляла в саду

• А які сни мені снилися, Варенька, які сни! Або храми золоті, або сади якісь незвичайні, і все співають невидимі голоси, і кипарисом пахне, і гори і дерева ніби інші, як звичайно, а як на образах пишуться. А то ніби я літаю, так і літаю по повітрю.

• - як церква формувала і моральне, і естетичне почуття дівчини?

Особливості життя Катерини в батьківському домі

Риси характеру Катерини, що розвинулися під впливом життя у батьків

1.Сердечное ставлення рідних.

Хвороблива вразливість, екзальтованість.

2. Відвідування церкви, слухання оповідань мандрівниць, богомолок ....

Романтичне ставлення до життя.

3.Относітельная свобода.

ЛьвівКатеринаУ життя в сім'ї Кабанова

«Я у вас зів'яла зовсім», «так тут все начебто з-під неволі».

атмосфера будинку - страх. «Тебе не стане боятися, мене і поготів. Який же це порядок-то в будинку буде? »

Що підштовхнуло Катерину на любов до Борису?

Від чого бігла Катерина, наважуючись на побачення з Борисом?

До чого прагнула Катерина?

• Через що довелося переступити Катерині?
• На яку любов розраховувала Катерина, виходячи на побачення до Бориса?

Чому Катерина шукає вихід в любові?

«Так що я говорю щось, що я себе обманюю? Мені хоч померти, так побачити його. Перед ким я прикидаюся-то! .. Кинути ключ! Ні, ні за що на світі! Він мій тепер ... Будь що буде, а я Бориса побачу! Ах, якби ніч швидше! .. »

Чи любила Катерина чоловіка?

• Варвара. А чи не стерпиться, що ж ти зробиш?
• Катерина. Що я зроблю!
• Варвара. Так, що зробиш?
• Катерина. Що мені тоді захочеться, то і зроблю.
• Варвара. Зроби спробуй, так тебе тут заїдять.
• Катерина. А що мені! Я піду, та й була така.
• Варвара. Куди ти підеш! Ти мужня дружина.
• Катерина. Ех, Варя, не знаєш ти мого характеру! Звичайно, не дай бог цьому статися, а вже коли дуже мені тут опостинет, так не утримають мене ніякою силою. У вікно викинуся в Волгу кинуся. Не хочу тут жити, так не стану, хоч ти мене ріж.

• - Прокоментуйте діалог

Бариня. Що, красуні? Що тут робите? Молодцов чекаєте, кавалерів? Вам весело? Весело? Красота-то ваша вас радує? Ось краса-то куди веде. (Показує на Волгу.) Ось, ось, в самий вир.

Варвара посміхається.

Що смієтеся! Не радійте! (Стукає палицею.) Все в вогні горіти будете невгасимому. Все в смолі будете кипіти невгамовним. (Йдучи.) Геть, геть куди краса-то веде! (Виходить.)

Покаяння Катерини - прояв сили або слабкості героїні?

Вважається, що ця сцена - найбільш напружений місце в п'єсі. Згадайте термін, що позначає максимальне напруження в житті героїв.

кульмінація

"Страшний суд"

В.М.Васнецов

"Е, що мене жаліти, ніхто не винен, - сама на те пішла. Чи не шкодуй, губи мене! Нехай всі знають, нехай усі бачать, що я роблю ... Коли я для тебе гріха не побоялася, побоюся я людського суду ? "

Яка сила любові Катерини?

Чому героїня так покірно «приймає» рішення Бориса залишити її?

Візьми мене з собою звідси.

Не можна, Катя; не по своїй волі я їду, дядько посилає.

Який вихід із ситуації бачите ви?

позитивні сторони

негативні сторони

«Я буду жити, дихати, бачити небо, стежити за польотом птахів, відчувати на собі сонячне світло ...»

«Свекруха заїсть зовсім ...»

«Я буду перед Богом чиста, буду знову молитися, замолити свої гріхи ...»

«Ніколи не бути мені вільної ...»

«Замкнуть - ось і буде тиша, ніхто заважати не буде ...»

«Тихон не пробачить, знову доведеться бачити його незадоволене обличчя ...»

негативні сторони

позитивні сторони

«Мою любов у мене ніхто не відбере ...»

«Бориса ніколи не побачу, знову ці нічні страхи, ці довгі ночі, ці довгі дні ...»

«Кабанова стара, скоро їй знадобиться моя допомога ...»

«Скільки радості принесуть мені діти ...»

В дитинстві

У сім'ї Кабанова

«Точно пташка на волі», «матінка душі не чула», «працювати не примушувала». Заняття Катерини: доглядала за квітами, ходила до церкви, слухала мандрівниць і богомолок, вишивала по оксамиті золотом, гуляла в саду

«Я у вас зів'яла зовсім», «так тут все начебто з-під неволі». Атмосфера будинку - страх.

Риси Катерини: волелюбність (образ птиці); незалежність; почуття власної гідності; мрійливість і поетичність (розповідь про відвідини церкви, про снах); релігійність; рішучість (розповідь про вчинок з човном)

«Тебе не стане боятися, мене і поготів. Який же це порядок-то в будинку буде? »

Принципи будинку Кабанова: повне підпорядкування; відмова від своєї волі; приниження докорами і підозрами; відсутність духовних начал; релігійне лицемірство

Для Катерини головне - жити згідно зі своєю душі

Для Кабанихи головне - підпорядкувати, не дати жити по-своєму

Куди тепер? Додому йти? Ні, мені що додому, що в могилу: все одно. Так, що додому, що в могилу! .. що в могилу! У могилі краще ... Під деревцем могилушка ... як добре! .. Сонечко її гріє, дощем її мочить ... навесні на ній травичка виросте, м'яка така ... птахи прилетять на дерево, співатимуть, дітей виведуть, квіточки розквітнуть: жовтенькі, червоненькі, голубенькі ... всякі (Замислюється), всякі ... Так тихо, так добре! Мені здається легше! А про життя й думати не хочеться

самогубство Катерини

протестом

проти «темного царства»?

«Гроза» в російській критиці

Н.А.Добролюбов: «Катерина -променів світла в темному царстві. У трагічному кінці ... дан страшний виклик самодурнойсіле. У Катерину ми бачимо протест проти кабановскіхпонятій про моральність, протест, доведений до кінця ... »(Н.А.Добролюбов« Промінь світла в темному царстві »).

________________________________________________________________ Д.И.Писарев: «Виховання і життя не могли дати Катерині ні твердого характеру, ні розвиненого розуму ... Вона розрубує затягнуті вузли самогубством, яке є абсолютно несподівано для неї самої». (Д.И.Писарев «Мотиви російської драми»)

Якої думки ви дотримуєтеся і чому?

Домашня робота

1.Написати есе на тему: «Самогубство Катерини - сила або слабість її характеру?»

2. Відповісти на запитання:

Який сенс вкладено в назву п'єси?

Інформаційні джерела

15слайд - Катерина

16 слайд - Катерина і Варвара

17слайд - Катерина

18слайд- під склепіннями церкви

20слайд - покаяння Катерини

21слайд - картина Васнєцова

22слайд - Катерина з Борисом

Прощання Катерини з Борисом

Катерина і Борис на лавці у Волги

23слайд - Катерина з Борисом

27слайд - Катерина

28слайд - Катерина і Тихон

Шаблон вчителя Морозової Н.Т

4слайд - жінка в 19 столітті

5слайд - «Домострой»

6слайд - Катерина

7слайд - Вид на Волгу

8слайд - Катерина

9слайд - церква

10слайд - дівчинка, служба в церкві

Світло в церкві

12слад - Кабаниха, Катерина, Борис

13слайд - Дикої й Кабаниха

14слайд - вечірній моціон

А. Н. Островського, автора численних п'єс про купецтво, творця репертуару для російського національного театру, по праву вважають "співаком купецького побуту". І сидить він біля входу в Малий театр, виліплений різцем скульптора Андрєєва, і нагадує нам про минуле, про темному, смішному і страшному світі своїх численних героїв: Глумова, Біль-шових, Подхалюзін, Диких і Кабаних.
Зображення світу московського і провінційного купецтва, з легкої руки Добролюбова названого "темним царством", стало головною темою творчості Островського.
Не виняток і драма "Гроза". Сюжет п'єси простий і типовий для того середовища і епохи: молода заміжня жінка Катерина Кабанова, не знайшовши відгуку своїм почуттям в чоловіка, покохала іншу людину. Змучена докорами сумління і не бажаючи прийняти мораль "темного царства" ( "Роби що хочеш, аби все шито так крито було"), вона визнається у своєму вчинку всенародно, в церкві. Після цього визнання життя її стає настільки нестерпним, що вона кінчає життя самогубством.
Образ Катерини є найяскравішим в п'єсі Островського "Гроза". Добролюбов, докладно аналізуючи образ Катерини, назвав її "променем світла в темному царстві".
Добре і безтурботно протікала життя Катерини в батьківському домі. Тут вона відчувала себе "на волі". Жила Катерина легко, безтурботно, радісно. Дуже любила свій сад, в якому так часто гуляла і милувалася квітами. Розповідаючи потім Варварі про своє життя в рідному домі, вона каже: "Я жила, ні про що не тужила, точно пташка на волі. Матінка в мені душі не чула, прибирала мене як ляльку, працювати не примушувала, що хочу, бувало, то й роблю ". Катерина відрізняється від усіх представників "темного царства" глибиною своїх почуттів, чесністю, правдивістю, сміливістю, рішучістю. Виховуючись в хорошій сім'ї, вона зберегла всі прекрасні риси російського характеру. Це чиста, щира, гаряча натура з відкритою душею, яка не вміє обманювати. "Обманювати-то я не вмію, приховати щось нічого не можу", - говорить вона Варварі, яка стверджує, що все в їхньому будинку тримається на обмані. Ця ж Варвара називає нашу героїню якийсь "мудрованої", "чудний". Катерина сильна, рішуча, вольова натура. Вона з дитинства була здатна на сміливі вчинки. Розповідаючи про себе Варварі і підкреслюючи всю свою гарячу натуру, вона каже: "Така вже зародилася гаряча!"
Катерина дуже любила природу, її красу, російські пісні. Тому мова її емоційна, захоплена, музична, співуча, перейнята високою поезією і іноді нагадує нам народну пісню. Виховуючись в рідному домі, наша героїня прийняла всі вікові традиції своєї сім'ї: покірність старшим, релігійність, підпорядкування звичаям. Катерина, яка ніде не вчилася, любила слухати розповіді Мандрівниця і богомолок і сприймала все їх релігійні забобони, які отруїли її молоде життя, що змусили її сприймати любов до Борису як страшний гріх, від якого вона намагається і не може піти. Потрапивши в нову сім'ю, де все знаходиться під владою жорстокої, суворою, грубою, деспотичної Кабанихи, Катерина не знаходить співчутливого ставлення до себе. Мрійлива, чесна, щира, доброзичлива до людей, Катерина особливо важко сприймає гнітючу атмосферу цього будинку.
Поступово життя в будинку Кабанихи, яка постійно ображає її людську гідність, стає для неї нестерпним. В її молодій душі починає вже зароджуватися глухий протест проти "темного царства", яке не дало їй щастя, свободи і незалежності. Цей процес поглиблюється ... Катерина кінчає життя самогубством. Тим самим вона довела свою правоту, моральну перемогу над "темним царством". Добролюбов у своїй статті, даючи оцінку образу Катерини, писав: "Ось справжня сила характеру, на яку в усякому разі можна покластися! Ось висота, до якої доходить наша народна життя в своєму розвитку! "
Те, що вчинок Катерини був типовий для свого часу, підтверджує і той факт, що в Костромі стався аналогічний випадок в сім'ї купців Кликова. І довго після цього артисти, що виконували головні ролі в п'єсі, гримировались так, щоб в них можна було побачити схожість з Кликова.