Опис обломову коротко. Цитатний портрет або обломова
Вступ
Портрет у літературному творі - опис зовнішності персонажа, що грає велику роль його характеристиці, і навіть одне із засобів створення образу.
Ті сторони натури героя, які видаються автору особливо важливими, відбиваються у портреті. Психологічний сенс портрет набуває з недостатнім розвитком літератури. Якщо в античності портрет відбивав якості, які цінували древні, то епоху Відродження він прагне підкреслити вже духовне життя людини. Письменники-сентименталісти прагнули підкреслити з допомогою портрета жвавість почуттів героя. У романтиків портрет ніби говорить про контраст між оточенням героя та ним самим.
Широке поширення психологічний портрет набуває епоху реалізму ХІХ століття. Головні відмінності від романтиків полягають у тому, що реалісти включають у портрет і опис костюма та манери поведінки. Завдяки цьому формується уявлення не тільки про «натуру» героя, а й приналежність його до того чи іншого соціального середовища, станової приналежності. Також у реалізмі часом портрет може контрастувати з характером персонажа: наприклад, яскрава людина зовні скромна і звичайна.
Таким чином, одну з його мистецьких особливостей у літературному творі складає портрет.
Якщо докладно розглянути роман І.А.Гончарова «Обломов», то розумінні читачем самого героя портрет тут грає дуже значної ролі. Автор дає дуже докладний, деталізований портрет, який входить і в опис зовнішності героя, і одягу, і навіть навколишнього оточення. У І.А.Гончарова має місце докладний портрет-нарис. Така творча манера письменника зближує його із творчою манерою Н.В.Гоголя.
Сам автор роману в одній зі своїх статей так пише щодо створення всіх образів «Обломова»: «Малюю, я рідко знаю в ту хвилину, що означає мій образ, портрет, характер: я тільки бачу його живим перед собою – і дивлюся, чи правильно? я малюю, бачу його з іншими – отже, бачу сцени і тут цих інших, іноді далеко попереду, за планом роману…». Незважаючи на таке «швидке малювання» портретів героїв, їхні образи вийшли дуже яскраві та незабутні. Як зауважили багато критиків, у творі відобразилося не тільки російське життя, а й постало перед читачами ланцюжок героїв, що відображають живий, сучасний російський тип людей. Це і Ілля Ілліч Обломов, і Андрій Штольц та Ольга Іллінська та інші герої твору. Причому І.А.Гончаров представляє читачеві як портрети головних героїв, а й другорядних. Наприклад, навіть слугу Захара письменник не оминув.
Портрети перелічених персонажів я і розгляну в даному рефераті.
1. Портрети головних героїв
1.1 Образ І. І. Обломова
Ілля Ілліч Обломов є головною фігурою, образів у всьому романі І.А.Гончарова. Саме з портретної замальовки цього героя і починається весь твір:
«Це був чоловік років тридцяти двох-трьох від народження, середнього зросту, приємної зовнішності, з темно-сірими очима, але з відсутністю всякої певної ідеї, будь-якої зосередженості в рисах обличчя. Думка гуляла вільним птахом по обличчю, пурхала в очах, сідала на напіввідкриті губи, ховалась у складках чола, потім зовсім зникала, і тоді в усьому тілі тепліло рівне світло безтурботності. З лиця безтурботність переходила в пози всього тіла, навіть складки шлафрока».
Така безтурботність в особі і в усьому тілі буде, розгульна думка супроводжуватиме героя протягом майже всього роману, і лише короткочасна зацікавленість в Ользі Іллінській, хоч якось змінить таке становище Обломова.
Далі автор зауважує, що «м'якість, яка була панівним і основним виразом, не обличчя тільки, а всієї душі…» головного героя, при першій же зустрічі прихилила б до себе, і людина відійшла б у приємному роздумі, з усмішкою.
«Колір обличчя в Іллі Ілліча не був ні рум'яний, ні смаглявий, ні позитивно блідий, а байдужий чи здавався таким, можливо, тому, що Обломов якось обрюзг не по літах…».
Ця невелика частина портрета розкриває внутрішню сутність Ілля Ілліча, деякі його якості: лінощі, пасивність, відсутність будь-якого взагалі інтересу до життя, його ніщо не займає. Навіть будь-які тривоги завжди дозволялися просто зітханнями, все просто завмирало або в апатії, або в тривозі.
Н.А.Добролюбов писав, що саме лінь і апатія Обломова - єдина пружина у всій його історії.
Малюючи портрет І.А.Гончаров, не забуває згадати і про те, у що і як одягається персонаж. У Іллі Ілліча домашнім костюмом є справжній східний халат, який уособлює та доповнює образ пана. Хоча цей предмет гардероба і втратив свою колишню свіжість та яскравість східних фарб, для Обломова він мав «темряву неоцінених переваг». Даний халат у творі грає ще й символічну роль: халат - це спокійне, бездіяльне життя. Спочатку герой постає саме у ньому перед читачем, але не на всьому протязі роману Обломов перебуває у ньому. Познайомившись з Іллінською, він готовий до дій, змін у звичному його укладі життя. Йому вже не потрібен халат, тепер для нього важливий його зовнішній вигляд, адже герой виходить у світ. І лише наприкінці твору, халат повертається до Іллі Обломова, тому що життя з Пшениціною повернуло все на круги своя: та ж лінощі і тлінність.
Портрет доповнює інтер'єр того місця, де живе той чи інший герой. Найбільш детально описано кімнату Обломова. «Кімната, де лежав Ілля Ілліч, з першого погляду здавалася чудово прибраною. Там стояло бюро червоного дерева, два дивани, оббиті шовковою матерією, гарні ширми з вишитими небувалими в природі птахами та плодами. Були там шовкові завіси, килими, кілька картин, бронза, порцеляна та безліч красивих дрібниць...». Якщо ж подивитися досвідченим оком, то можна помітити і неграціозні стільці, і хиткість етажерок, що осів задок дивана. «По стінах, біля картин, ліпилася у вигляді фестонів павутиння, насичена пилом; дзеркала, замість відбивати предмети, могли б служити швидше скрижалями для записування ними по пилу якихось нотаток на згадку. Килими були у плямах. На дивані лежав забутий рушник; на столі рідкісний ранок не стояла неприбрана від вчорашньої вечері тарілка з сільничкою та з обгризеною кісточкою та не валялися хлібні крихти». Всі ці деталі інтер'єру відображають не тільки занедбаність і недбалість кабінету, а й показують мертвість і скам'янілість, яка охопила героя роману.
Мотив скам'янілості позначився і на зовнішності Обломова. І як зазначають П.Вайль та А.Геніс, застиглі «складки» на обличчі Іллі Ілліча проводять аналогію з античною статуєю. «У фігурі Обломова дотримано того золотого перетину, який надає відчуття легкості, гармонійності та завершеності античної скульптури. Нерухомість Обломова граціозна у своїй монументальності, вона наділена певним змістом. Принаймні, доки він нічого не робить, а лише уявляє самого себе». Розглядаючи головного героя в русі, можна бачити його досить незграбним, смішним і незграбним, але так він виглядає тільки перебуваючи в компанії Штольца або в порівнянні з Ольгою. Перебуваючи в будинку у Агафії Матвіївної Пшениціної, І.І.Обломов знову стає статуєю: «Сяде він, покладе ногу на ногу, підімкне голову рукою - все це робить так вільно, спокійно і красиво… весь він такий гарний, такий чистий, може нічого не робити і не робить». Якась монументальність і скам'янілість героя, на думку Ольги та Штольца, які постійно перебувають у русі, це показник людини без мети. Він мертвий за життя. Ряд дослідників порівнюють Штольца та Ольгу з машинами, які мають свої шайбочки та шестерні, щоб знайти підхід до інших. Обломів же – статуя. Герой є у роман закінченим, досконалим. «Він уже відбувся, виконавши своє призначення тільки тим, що з'явився на світ». Життя його не тільки склалося, а й створене, далі призначене було так просто, не дивно, щоб висловити можливість ідеально покійного боку людського буття, - такого висновку приходить Обломов до кінця своїх днів.
1.2Портрет Андрія Штольца
Портрет Андрія Штольца контрастує у романі з портретом І.І.Обломова. Штольц є повним антиподом головного героя, хоч і є його ровесником. Він і вже відслужив, вийшов у відставку, зайнявся справами і нажив і гроші, і будинок. І.А.Гончаров так побудував свій твір, і створив такі образи героїв, що читач мимоволі починає порівнювати Штольца та Обломовим.
Таке порівняння починається із зовнішності. Якщо Обломов був м'якотілим, Штольц навпаки «...весь складений із кісток, м'язів і нервів, як кровний англійський кінь. Він худорлявий; щік у нього майже немає, тобто кістка та м'язів, але ні ознаки жирної округлості; колір обличчя рівний, смаглявий і ніякого рум'янцю; очі хоч трохи зелені, але виразні». Жодних зайвих рухів він не робив, стриманість у його манерах була невимовна. Якщо він просто сидів, то сидів спокійно, якщо ж діяв, то вживав стільки міміки, скільки було потрібно.
Андрій Іванович енергійний, розумний, діяльний. Все його життя – рух. І це наголошується у всьому портреті героя. «Він безперервно у русі: знадобиться суспільству послати до Бельгії чи Англії агента – посилають його; потрібно написати якийсь проект або пристосувати нову ідею до справи – вибирають її. Тим часом він їздить і у світ і читає: коли він встигає - бог знає».
Все в нього було під контролем: і час, і праця, і сили душі, і навіть серця. Андрій Штольц - раціоналіст: «здається, і смутками та радощами він керував як рухом рук», і «радістю насолоджувався, як зірваною дорогою квіткою». Складається враження, що така людина нічого не боїться, всі труднощі сприймає як рубіж, який треба подолати і який лише наблизить його до мети. Адже найвище він ставив наполегливість у досягненні цілей.
Насправді ж Андрій Іванович Штольц боявся всякої мрії. Усьому загадковому та таємничому просто не було місця у душі персонажа. А якщо він і поринав у такий стан, то завжди знав, коли він із нього вийде.
Автор не дає опису інтер'єру того місця, де живе Андрій Іванович, тому читачеві залишається тільки здогадуватися. Можливо, його будинок перебуває у запустінні, адже його господар настільки діяльний, що йому не вистачає часу на господарський клопіт. Можна припустити, що з характеру, будинок навпаки, прибраний і доглянутий. Але це залишається загадкою.
Образ Штольца дуже привабливий, але від нього віє якимось егоїзмом і надмірною обачністю, але тим часом читача захоплює працьовитість, цілеспрямованість героя. Іноді саме цих якостей і не вистачає в людях, щоб здійснити задуману.
Але як така людина могла так близько знаходиться поруч з Обломовим? Здається, кожна риса їхнього характеру, портрета протилежні одна одній. Але, як кажуть, протилежності притягуються. Саме приїзд Андрія Штольця змінив звичне спокійне життя Іллі Ілліча.
1.3Образ Ольги Іллінської
Одним із жіночих портретів у романі є образ Ольга Сергіївна Іллінська, знайомої Штольца та коханої Обломова. Цю жінку довго не може забути Ілля Ілліч, її портрет малював у своїй пам'яті. «Ольга в строгому сенсі не була красуня, тобто не було ні білизни в ній, ні яскравого колориту щік та губ, і очі не горіли променями внутрішнього вогню; ні коралів на губах, ні перлів у роті не було, ні мініатюрних рук, як у п'ятирічної дитини, з пальцями у вигляді винограду...». Така жінка не могла залишити байдужим головного героя, який вже давно не виходив у світ.
Далі можна простежити погляд самого І.А.Гончарова на образ Ольги: «Хто не зустрічав її, навіть розсіяний, і той на мить зупинявся перед цим так суворо і обдумано, артистично створеним істотою ... ніс утворив помітно опуклу, граціозну лінію; губи тонкі і здебільшого стислі…брови надавали особливої краси очам… це були дві русяві, пухнасті, майже прямі смужки, які рідко лежали симетрично…».
Мотив статуї простежується тут. Сам Обломов порівнює Ольгу зі статуєю «грації та гармонії». Вона «дещо високому зростанню суворо відповідала величина голови, величині голови – овал та розміри обличчя; усе це, своєю чергою, гармоніювало з плечима, плечі - з станом…». Але дослідники зауважують, що Ольга – не статуя. Для неї знаходиться інша аналогія – машина.
Як статуя Іллінська, безумовно, прекрасна, але як машина вона функціональна. Любов Обломова ніби завила героя, але завод закінчується і сам герой завмирає. Вже не іскряться очі героя і не запливають сльозами «від слів, від звуків, від цього чистого, сильного дівочого голосу», від якого так серце билося раніше.
І.А.Гончаров дає портрет героїні у різні моменти її життя. Ось вона співає «Щеки і вуха журилися від хвилювання; іноді на свіжому обличчі її раптом блищала гра серцевих блискавок, спалахував промінь такої зрілої пристрасті, ніби вона серцем переживала далеку майбутню пору життя, і раптом знову згасав цей миттєвий промінь, знову голос звучав свіжо і сріблясто», описує автор і «пробудження душі геро », коли вона розуміє почуття Обломова: «… обличчя її наповнювалося поступово свідомістю; у кожну межу пробирався промінь думки, здогадки, і раптом все обличчя осяяло свідомістю… Сонце так само іноді, виходячи з-за хмари, потроху висвітлює один кущ, інший, покрівлю і раптом облиє світлом цілий краєвид…». Але зовсім інша Ольга після прощальної розмови з Обломовим «вона змінилася в особі: зникли дві рожеві цятки, і очі потьмяніли ... сильно рвонула мимохідь гілку з дерева, відірвала губами ...». Це показує все розчарування, схвильованість і навіть досаду героїні.
Ольга Іллінська протягом знайомства з Іллею Обломовим також змінюється. Якщо спочатку, до визнання Іллі Ілліча легка, завжди весела, жива, відкрита і довірлива «залежна» Штольца (він її вчитель), то після визнання та подальшого розставання з головним героєм вона ж замислена, стримана, наполеглива, тверда, впевнена, стримана. Вона вже не просто вітряна дівчина, а жінка.
Письменник виділяє в Ользі Іллінській два важливі, на його думку, властивості особистості, які так не дістають у сучасних жінках, і тому особливо цінні. Це слова та рухи. Досить переконливо вони представлені у романі. У цьому полягає талант І.А. Гончарова.
2.Портрети другорядних героїв
.1 Портрет Агафії Пшеніциної
За контрастом І.А. Гончаров із портретом Ольги Іллінської ставить «побутовий» потрет Агафії Матвіївною Пшеніциною, дружини Іллі Ілліча Обломова. На відміну від повного образу Ольги, який включає в себе не тільки зовнішність героїні, а й риси її характеру, тут автор показує деякі риси зовнішності Пшениціної, її одяг, про характер, манери і звички письменник замовчує.
На Іллю Обломова героїня справила позитивне враження, хоча в неї було «просте, але приємне обличчя» і подумав, що вона, напевно, приємна жінка. Любов до праці та господарства видавали руки героїні. І як зазначає письменник, що клопіт по господарству ніяк не обтяжував Пшеніцину, це було її покликанням.
Агафія Матвіївна повністю поринула у головного героя. Вона готова на багато чого заради любові до Обломова, хоч і здається йому сором'язливою і лагідною. Її почуття закоханості можна помітити тільки через зайву розсіяність: то в неї «підгорить спекотне, перевариться риба у вусі, не покладе зелені в суп…».
Якщо порівняти портрети героїні на початку приїзду І.І. Обломова і портрет після тривалого часу спільного життя з ним можна помітити істотні відмінності. На початку вона, що пихає здоров'ям, повна, рум'яна, круглощока. А ось портрет вже через деякий час. «Вона дуже змінилася, над свою користь» - зауважує І.А. Гончаров – «Вона схудла. Немає круглих, білих, нечервоних і неблідлих щік; не лисніють рідкісні брови, оку в неї впали.
Одягнена вона у стару ситцеву сукню; руки її чи то засмагли, чи то загрубіли від роботи, від вогню або від води, або від того й від іншого... в особі у неї лежить глибокий зневіра».
Що ж сталося із героїнею? А все тому, що вже який рік всю її куховарство не їсть Ілля Ілліч. Ось як трепетно Агафія Матвіївна ставилася до Обломова. І варто тільки видужати справ головного героя з виплатою боргу, героїня знову повернулося в колишнє становище: «вона поповніла; груди і плечі сяяли тим же задоволенням і повнотою в очах світилася лагідність і тільки дбайливість».
А обличчя Пшеніцина показувало набагато більше. Воно «висловлювало одне й те щастя, повне, задоволене і бажань».
У портреті Агафії Пшеніцин І.А. Гончаров втілив образ типової російської жінки, яка готова повністю віддати себе господарським турботам і всіляко догоджати типовим Обломовим.
2.2 Портрети гостей Обломова
герой обломів штольців
Не оминув стороною І.А. Гончаров та гостей Іллі Ілліча. Кожен із них має свій портрет, хоч і не дуже повний. Завдяки цьому у читача створюється образ тих людей, з ким спілкувався головний герой. Познайомимось із деякими з них.
Першим приходить Волков: «…молодий чоловік років двадцяти п'яти, блискучий здоров'ям, з щоками, що сміються, губами і очима. Заздрість брала дивитись на нього». Він засліплював і свіжістю обличчя, і білизни, і фраку. У нього був глянсовий капелюх і лаковані чоботи. І як правильно назвав його сам Обломов - «блискучий пан».
Доля постає в іншому образі перед читачем. Це «пан у темно-зеленому фраку з гербовими гудзиками, гладко поголений… із заклопотаним, але покійно-свідомим виразом в очах, із сильно потертим обличчям, із задумливою усмішкою». Ці риси не випадкові, адже гість є начальником відділу.
Інший гість, Алексєєв, був людиною «... невизначених років, з невизначеною фізіономією ... не гарний і не дурний, не високий і не низький на зріст, не блондин і не брюне ...». Як зауважує письменник, природа не дала цьому персонажу жодних помітних рис.
Більш повно дано портрет Міхей Андрійовича Тарантьєва. Це «людина років сорока ... висока, об'ємна в плечах і в усьому тулубі, з великими рисами обличчя, з великою головою ... коротенькою шиєю, з великими на викаті очима, товстогубий». За витонченістю костюма він не гнався, не завжди був поголений... Але все це, здається, не бентежило самого героя. Тарантьєв недоброзичливий до всього навколишнього, лає все і вся. Вже протягом двадцяти п'яти років він працює в канцелярії. Деколи він як дитина: щось недоглядає, щось упустить.
Саме це опис гостей Обломова особливо докладно, оскільки И.А.Гончаров зближує цього героя з Обломовим. Справа навіть не в тому, що в них одна мала батьківщина, але й те, що і Тарантьєв, і Обломов так і залишилися зі своїми нездійсненними надіями, хоча десь усередині вони були сповнені дрімаючих сил.
І.А. Гончаров ставить портрети перелічених вище героїв у початок глави, що дозволяє читачеві відразу уявити образ гостя Обломова, та був стежити вже за бесідою персонажів.
2.3
Портрет Захара
Захар – слуга Іллі Ілліча. Незважаючи на те, що це проста людина, низького стану, І. А. Гончаров створив та її портрет. Слузі було років за п'ятдесят, з «неосяжно широкими і густими русявими з бакенбардами сивою». Образ доповнюється і одягом: сірий сурдут і жилет, які дуже подобалися персонажу, але це все на початку роману. Наприкінці ж дається сумний портрет: «…в нього з'явилися латки на ліктях; він дивився так бідно, голодно, як ніби погано їв, мало спить і за трьох працює». Ось як змінився Захар, перебуваючи у будинку Пшеніциної.
Цікаво, що І.А. Гончаров доповнює портрет і деякі риси характеру, звички слуги. Наприклад, читач дізнається, що Захар пліткар, готовий облаяти пана при будь-якій нагоді, любить випити, іноді і краде у Обломова.
Незважаючи на всі свої недоліки та відштовхувальні властивості, Захар пристрасно відданий пану, він помер би замість пана, якби було потрібно, бо вважав це своїм обов'язком.
Висновок
Отже, портрет у романі І.А. Гончарова грає дуже важливу роль: підкреслює як індивідуальні риси зовнішності персонажа, а й розкриває його внутрішній світ. У цьому полягає особливість психологічного портрета, який починає входити у літературу ХІХ ст.
Портретні характеристики героїв яскраві та точні, що дозволяє простежити зміни характеру, способу життя, ставлення до світу тієї чи іншої людини.
Портрети, що малюються в романі «Обломів», дозволяють нам не тільки точно уявити зображуваного персонажа, але й глибоко відчути всі його переживання, а також точніше вловити задум автора, зрозуміти якого стану належить герой, яке місце займає в суспільстві, серед друзів і знайомих .
Письменнику вдалося передати весь колорит типових російських образів, підкреслити їх явні особливості. Це не лише лінощі, зайва мрійливість, а й діяльність та розважливість.
Портрет у І.А. Гончарова представлено динаміці. Образ, представлений автором на самому початку, поступово змінюється залежно від розвитку сюжету, подій, що відбуваються з героєм, змін їхнього світогляду.
Список літератури
1.Вайль П., Геніс А. Обломов та «Інші» [Електронний ресурс]: Режим доступу URL: www.oblomov.omsk.edu (дата звернення: 21.12.2014) .Гончаров, І.А. Обломів. Роман у 4-х частинах. – М.: Художня література, 1984. – 493 с. .Десніцький, В.А. Трилогія Гончарова// Десницький, В.А. Вибрані статті з російської літератури XVIII-XIX ст. М.-Л., 1958. .Отрадін, М.В. Збірник статей: Роман І. А. Гончарова «Обломов» у російській критиці. – Л.: Ленінградський університет, 1991. – 304 с. .Тураєв С.В., Тимофєєв Л.І., Вишневський К.Д. та ін Література: Довідковий матеріал: Книга для учнів. - М: Просвітництво, 1988. - 335 с.
Обломов - це головний герой у романі І. А. Гончарова. Метою письменника під час створення його образу було:
- показати типові риси патріархального російського дворянства, що йде,
- розкрити деякі загадки російського національного характеру.
Содержание статьи развернуть / свернуть
- Образ Обломова у романі
- Ілля Ілліч Обломов – типовий персонаж на початку XIX століття
- Зовнішність головного героя
- Головна деталь зовнішності Іллі Ілліча
- Позитивні риси Обломова
- Зовнішність Обломова – дзеркало деградації.
- Зовнішності протилежних персонажів: Штольца та Обломова
- Відмінності у способі викладу Гончаровим зовнішності Штольца та Обломова
- Зовнішність та повага людей, чи пов'язані вони?
- Висновок
- Дитинство та сім'я Іллі Ілліча Обломова
- Виховання та освіта Іллі Ілліча
- Громадянська служба
- Зовнішність Обломова
- Ціль життя
- Ілля Обломов та Андрій Штольц
- Обломов та Ольга Іллінська
- Закоханість в Агафію Пшеніцину
- Ставлення до слуг
- Особливості господарювання
Образ Обломова у романі
У героя Іллі Ілліча Обломова Гончаров виводить образ останньої «зайвої людини» у класичній російській літературі. Персонаж та її характер розкриваються письменником через картини дитинства, портрет, систему образів і стосунки героя з іншими дійовими особами роману.
Дитинство та життя в Обломівці
Формування характеру Обломова
- патріархальний спосіб життя Обломовки
«Це був якийсь всепоглинаючий, нічим непереможний сон, справжня подоба смерті», «первісна лінь, простота вдач, тиша і нерухомість»;
- ставлення до праці (тихий перебіг життя порушується
«хворобами, збитками, сварками і, між іншим, працею»,
працю як неприємна необхідність;
- казковість існування, відхід у світ мрій. Обломів
"несвідомо сумує часом, навіщо казка не життя, а життя не казка";
- прагнення батьків захистити сина від тривог та зусиль життя, піднести всі блага життя
«Як-небудь дешевше, з різними хитрощами»;
- результат виховання:
«шукаючі прояви сили зверталися всередину і никли, в'янучи»
- навчання в пансіоні
«за потребою», «серйозне читання втомлювало його», «поети зачепили… за живе»;
- ставлення до служби (романтичне уявлення про службу як сім'ю, зіткнення з дійсністю — відставка).
Обломов - це типовий образ дворянина 60-х років, у його житті відбито долю поколінь, що жили за рахунок чужої праці.
Обломов - як останній образ «зайвої людини в російській літературі
Висновок Гончарова: дворянство, талановите, обдароване, що має високі ідеали, йде з історичної арени, воно втрачає життєву силу, зазнає поразки при зіткненні з дійсністю (Обломов » готувався до поприща», але потім розуміє, що всі члени суспільства - «мерці, що сплять» люди», тоді громадська діяльність втрачає для героя всякий сенс).
Характер героя Обломова
У образі Обломова Гончаров прагнув відобразити, крім особистісних рис героя, ще й окремі риси національного характеру.
Наприклад, найбільш опукло подано такі риси персонажа:
- апатичність, бездіяльність, лінь
«лежання у Іллі Ілліча… було його нормальним станом»;
- мрійливість, розуміння своєї безволі, пошуки винного зовні
» ...пекучі докори совісті виразили його, і він з усієї сили намагався ... знайти винного поза себе і на нього звернути жало, але на кого?»;
- тонкість почуттів (Обломов слухає спів Ольги
"У нього на обличчі сяяла зоря з дна душі повсталого щастя", "Давно не відчував він такої бадьорості, такої сили, яка, здавалося, вся піднялася з дна душі, готова на подвиг";
- природний розум, що поступово вмирає
Болісно відчував, що в ньому закопане, як у могилі, якийсь добрий, світлий початок, може, тепер уже помер…»
- почуття власної гідності (захист Агафії Тихонівни, коли Штольц зневажливо відгукується про неї:
«Вона таки дружина моя».
- Відсутність діяльності - характерна риса Обломова
«Іти вперед — значить раптом скинути широкий халат не лише з плечей, а й з душі, з розуму; разом з пилом і павутинням зі стін змісти павутину з очей і прозріти!
Випробування любов'ю Обломова
Цей літературний хід традиційний для російської литературы. Ілля Ілліч – герой, який не витримує такого випробування. Етапи любовної історії персонажа та Ольги Іллінської:
- зустріч, викликана ідеєю Штольца пробудити героя до життя;
- зміни у житті Обломова, викликані спілкуванням з Ольгою
на обличчі ні сну, ні втоми, ні нудьги», «халата не бачити на ньому», «сидить з книгою або пише», «Тільки прокинеться вранці, перший образ в уяві — образ Ольги»;
- щасливе почуття у відповідь
«жила і відчувала життя лише з Обломовим»;
- сумніви, що виникають у героя
«Навіщо вона кохає мене? Навіщо я люблю її?
- рішення відмовитися від коханої, двояка причина розриву: з одного боку, розуміння того, що життя з ним не буде для Ольги щасливим (лист Іллі Ілліча до Ольги), з іншого боку, страх змін
"кохання - важка школа життя";
- світлі почуття, викликані героєм у Ользі
«Це кришталева, прозора душа; таких людей мало; вони рідкісні; це перли в натовпі!»;
- любов Агафії Тихонівни - обожнювання Обломова
"вирішив, що ідеал його життя здійснився, хоча без поезії".
Втративши всіх,
«Вона зрозуміла, що Бог вклав у її життя душу і вийняв знову; що засвітилося у ній сонце і померкло назавжди.».
Обломів у системі образів роману
Образна система «Обломів» будується відцентрово, всі герої розташовуються навколо постаті головного героя:
- Штольц як контраст образу,
- Ольга та Агафія Тихонівна як жінки, які люблять героя, …
- тип патріархального слуги, який багато в чому повторює звички та натуру свого пана.
Особливість відносин всіх героїв роману до героя - повага та любов.
Зовсім не випадково Іван Олександрович Гончаров писав свій знаменитий роман "Обломів", визнаний сучасниками класикою вже після видання, через десять років. Як він сам писав про нього, цей роман - про "його" покоління, про тих паничів, які приїжджали до Петербурга "від добрих матусь" і намагалися зробити там кар'єру. Їм, щоб справді зробити кар'єру, слід змінити своє ставлення до праці. Сам Іван Олександрович пройшов через це. Однак багато помісних дворян і в дорослому житті залишалися неробами. На початку ХІХ століття це було рідкістю. Художньо-цілісне відображення представника дворянина, що вироджується в умовах кріпосного права, для Гончарова стало головною ідеєю роману.
Ілля Ілліч Обломов – типовий персонаж на початку XIX століття
Зовнішність Обломова, сам образ цього помісного дворянина-лодиря увібрав у собі стільки характерних рис, що став загальним. Як свідчать спогади сучасників, у часи Гончарова навіть неписаним правилом стало не називати сина "Іллею", якщо таке ж було і ім'я його батька... Причина в тому, що таким людям не треба трудитися, щоб забезпечити себе Їм можна і не служити адже капітал та кріпаки йому вже забезпечують певну вагу в суспільстві. Це - поміщик, який володіє 350 душами кріпаків, проте абсолютно не цікавиться сільським господарством, яке його годує, не контролює злодія-прикажчика, який його безбожно грабує.
Дорогі меблі червоного дерева покриті пилом. Усе його існування відбувається на дивані. Він замінює йому всю квартиру: вітальню, кухню, передпокій, кабінет. По квартирі бігають миші, водяться клопи.
Зовнішність головного героя
Опис зовнішності Обломова свідчить про особливу - сатиричну роль цього у російській літературі. Сутність його в тому, що він продовжив класичну традицію зайвих людей у своїй Вітчизні за пушкінським Євгеном Онєгіним і лермонтовським Печориним. Ілля Ілліч має вигляд, що відповідає такому способу життя. Своє нестаре повне, але вже пухке тіло він одягає в досить заношений халат. Його погляд – мрійливий, його руки – нерухомі.
Головна деталь зовнішності Іллі Ілліча

Не випадково, багаторазово описуючи зовнішність Обломова під час роману, Іван Олександрович Гончаров акцентує увагу саме на пухких його руках, з невеликими пензлями, зовсім зніженими. Цей художній прийом – чоловічі руки не зайняті роботою, – додатково акцентує пасивність головного героя.
Мрії Обломова ніколи не знаходять свого реального продовження у справах. Вони - його особистий спосіб плекати свою лінощі. І зайнятий ними він із самого пробудження: показаний Гончаровим, наприклад, день із життя Іллі Ілліча, починається з півторагодинного нерухомого мріяння, природно, при цьому не злазячи з дивана.
Позитивні риси Обломова
Втім, слід визнати, що Ілля Ілліч добріший, відкритий. Він дружелюбніший, ніж великосвітський франт Онєгін, або фаталіст Печорін, який приносить оточуючим лише біди. Він не здатний через дрібницю посваритися з людиною, а тим більше викликати того на дуель.
Гончаров описує зовнішність Обломова Іллі Ілліча у повній відповідності до його способу життя. А мешкає цей поміщик разом із своїм відданим слугою Захаром на виборзькій стороні у просторих чотирикімнатних апартаментах. Повний, пухкий 32-33-річний шатен з каштановим волоссям, досить приємним обличчям і з мрійливими темно-сірими очима. Такою є зовнішність Обломова в короткому описі, яку нам представляє Гончаров на початку свого роману. Цей спадковий дворянин із колись відомого в губернії роду, дванадцять років тому приїхав до Петербурга робити чиновницьку кар'єру. Починав з чину Потім по недбальстві відправив листа замість Астрахані до Архангельська і, злякавшись, звільнився.
Його образ, безумовно, має у своєму розпорядженні співрозмовника до спілкування. І не дивно, що кожного дня до нього заходять гості. Зовнішність Обломова в романі "Обломів" не можна назвати непривабливою, вона навіть певною мірою виражає неабиякий розум Іллі Ілліча. Однак у ньому немає практичної чіпкості, цілеспрямованості. Втім, обличчя його виразне, воно відображає потік безперервних думок. Він вимовляє слушні слова, вибудовує шляхетні плани. Вже сам опис зовнішності Обломова наводить уважного читача висновку, що його одухотвореність - беззуба, а планам ніколи не дано збутися. Вони будуть забуті, не дійшовши практичного виконання. Однак на їхнє місце прийдуть нові ідеї, так само відірвані від дійсності.
Зовнішність Обломова – дзеркало деградації.

Зауважимо, що навіть зовнішність Обломова в романі "Обломів" могла б бути зовсім іншою, - якби він отримав інше домашнє виховання... Адже він був енергійною, допитливою дитиною, не схильною до повноти. Як і годиться для свого віку, він цікавився тим, що відбувається навколо нього. Однак матінка приставила до дитини недремних нянь, що не дають йому брати нічого до рук. Згодом Ілля Ілліч також сприйняв будь-яку працю, як долю нижчого класу, мужиків.
Зовнішності протилежних персонажів: Штольца та Обломова
Чому спостерігач-фізіономіст дійде такого висновку? Та тому, що, наприклад, зовнішність Штольца у романі "Обломів" - зовсім інша: жилиста, рухлива, динамічна. Андрій Іванович не властиво мріяти, він натомість, швидше, планує, аналізує, формулює ціль, а потім працює на її досягнення... Адже Штольц, його друг з юних років, мислить розумово, маючи юридичну освіту, а також багатий досвід служби та спілкування з людьми. Походження його - не таке знатне, як у Іллі Ілліча. Його батько - німець, що працює прикажчиком на поміщиків (у нашому теперішньому розумінні - класичний найманий менеджер), а мати - російська жінка, яка здобула гарну гуманітарну освіту. Він з дитинства знав, що кар'єру та становище у суспільстві слід заробляти працею.

Діаметрально протилежні у романі ці два персонажі. Навіть зовнішність Обломова та Штольца зовсім різні. Нічого схожого, жодної подібної риси, - два абсолютно різні людські типажі. Перший - прекрасний співрозмовник, людина відкритої душі, проте ледар у останній іпостасі цього недоліку. Другий - діяльний, готовий допомагати друзям, які потрапили в халепу. Зокрема, він знайомить свого друга Іллю з дівчиною, здатною "вилікувати" його від лінощів - Ольгою Іллінською. Крім того, він наводить лад у поміщицькому сільському господарстві Обломівки. А після смерті Обломова всиновлює його сина Андрія.
Відмінності у способі викладу Гончаровим зовнішності Штольца та Обломова
Різним чином ми дізнаємося про риси зовнішності, якими володіє Обломов і Штольц. Зовнішність Іллі Ілліча автором показана класичним чином: зі слів автора, що розповідає про нього. Риси зовнішності Андрія Штольца ми дізнаємося поступово, зі слів інших персонажів роману. Саме так ми починаємо розуміти, що Андрій має худорляву, жилисту, мускулисту статуру. Його шкіра - смаглява, а зелені на колір очі - виразні.
По-різному ставляться і до кохання Обломов і Штольц. Зовнішність їх обраниць, а також відносини з ними у двох героїв роману різні. Обломову дістається дружина-матір Агафія Пшеніцина - любляча, опікуваюча, не обтяжує. Штольц одружується з освіченою Ольгою Іллінською - дружиною-соратником, дружиною-помічником.
Не дивно, що ця людина, на відміну від Обломова, який розбазарює свій стан.
Зовнішність та повага людей, чи пов'язані вони?

Зовнішність Обломова та Штольца по-різному сприймаються людьми. Розмазня-Обломов немов мед притягує мух, - тягне до себе шахраїв Міхея Тарантьєва та Івана Мухоярова. Він періодично відчуває напади апатії, відчуваючи очевидний дискомфорт своєї пасивної життєвої позиції. Зібраний, далекоглядний Штольц такого занепаду духу не відчуває. Він любить життя. своєю проникливістю та серйозним підходом до життя лякає негідників. Не дарма, після зустрічі з ним "бігає" Міхей Тарантьєв. Для

Висновок
Зовнішність Ілліча цілком вписується у концепцію «зайвої людини, тобто особистості, яка може себе реалізувати у суспільстві. Ті здібності, які він мав у юності, були згодом загублені. Спочатку -неправильним вихованням, а потім - неробством. Насамперед спритний хлопчик обрюзг до 32 років, втратив інтерес до навколишнього життя, а до 40 років захворів і помер.

Іван Гончаров описав типаж дворянина-кріпосника, що має життєву позицію рантьє (гроші йому регулярно дістаються працею інших людей, а працювати самому - такого бажання у Обломова не виникає.) Цілком очевидно, що люди, які мають подібну життєву позицію майбутнього не мають.
Водночас енергійний і цілеспрямований різночинець Андрій Штольц досягає у житті очевидних успіхів та становища у суспільстві. Його зовнішність є відбитком його діяльної натури.
Життя завжди підносить людям неприємні сюрпризи, часом у вигляді життєвих ситуацій, часом у вигляді складнощів вибору шляху свого прямування. Плисти за течією чи проти, часом стає визначальною подією всього життя.
Дитинство та сім'я Іллі Ілліча Обломова
Дитячі роки завжди залишають значний слід на процесі формування та розвитку особистості. Маленька дитина наслідує поведінку своїх батьків, переймає їх модель сприйняття світу та його складнощів. Батьки Обломова були спадковими аристократами. Батько його Ілля Іванович був людиною гарною, але дуже лінивою. Він не прагнув покращити жалюгідне становище своєї збіднілої сім'ї, хоча, якби він подолав свою лінь, то це було б можливо.
Дружина його, мати Іллі Ілліча була під стать своєму чоловікові, тому сонне і розмірене життя було звичайним явищем. Природно, що батьки не заохочували активності своєї єдиної дитини – млявий та апатичний Ілля їх цілком влаштовував.
Виховання та освіта Іллі Ілліча
Вихованням Іллі Ілліча переважно займалися його батьки. Особливої старанності в цьому плані вони не дотримувались. Батьки у всьому опікувалися свого сина, часто шкодували його і намагалися позбавити його життя усіляких турбот та активності, тому в результаті Ілля Ілліч виріс несамостійним, йому складно організувати себе, пристосуватися та реалізувати себе у суспільстві.
Пропонуємо простежити за романом Івана Гончарова “Обломов”
Будучи дитиною, Ілля час від часу нехтував бажанням батьків – він міг без їхнього відома піти грати з сільськими хлопчаками. Така поведінка не заохочувалась батьками, але це не засмучувало допитливого хлопчика. Згодом Ілля Ілліч втягнувся у життя батьків та відмовився від своєї допитливості на користь Обломівщини.
У батьків Обломова склалося скептичне ставлення до освіти, але все ж таки вони усвідомлювали ступінь його необхідності, тому віддали свого сина на навчання в пансіон до Штольца, коли сину виповнилося тринадцять. Про цей період життя в Іллі Ілліча залишилися вкрай негативні спогади – життя в пансіоні було далеким від рідної Обломівщини, такі зміни Ілля Ілліч переносив насилу, зі сльозами та примхами. Батьки намагалися всіляко мінімізувати стрес дитини, тому часто Ілля залишався вдома замість того, щоб вирушити на заняття. У пансіоні Обломов не вирізнявся працелюбністю, частину завдань замість нього виконував син директора пансіону – Андрій, з яким Обломов був дуже дружним.
Пропонуємо ознайомитися з в однойменному романі І. Гончарова.
У 15 років Ілля Ілліч покидає стіни пансіону. На цьому його освіта не закінчилася – за пансіоном пішов інститут. Про точну професію Обломова невідомо, чи Гончаров не деталізує цей період. Відомо, що серед предметів, що вивчаються, були юриспруденція і математика. Незважаючи ні на що якість знань Обломова не покращилася – навчальний заклад він закінчив абияк.
Громадянська служба
У віці двадцяти років Ілля Ілліч розпочинає цивільну службу. Робота його не була такою складною – складання записок, видача довідок – все це було посильним заняттям навіть для такої лінивої людини, як Ілля Ілліч, але зі службою справа не залагодилася. Перше, що категорично не сподобалося Іллі Іллічу – це щоденність його служби – хотілося йому чи ні, але він мав вирушати на службу. Друга причина полягала у наявності начальника. Насправді Обломову дуже пощастило з начальником – ним виявилася добра, спокійна людина. Але, незважаючи ні на що, Ілля Ілліч страшенно боявся свого начальника і тому робота стала для нього справжнім випробуванням.
Якось Ілля Ілліч припустився помилки – він відправив документи не за тією адресою. Через війну папери пішли над Астрахань, а Архангельськ. Коли це було виявлено, Обломов опанував неймовірний жах.
Страх його перед покаранням був настільки великий, що він узяв спочатку лікарняний, а потім узяв у відставку. Таким чином він пробув на службі 2 роки і вийшов у відставку на посаді колезького секретаря.
Зовнішність Обломова
Гончаров не пускається у деталізацію зовнішності свого героя до моменту розвитку основних подій роману.
Основний масив подій посідає вік героя 32-33 року. З моменту приїзду в місто пройшло 12 років, тобто ось уже 10 років як Обломов покинув якусь службу. Чим же займався Ілля Ілліч весь цей час? Нічим! Він насолоджується абсолютним неробством і всі дні безперервно пролежує на дивані.
Звичайно, такий пасивний спосіб життя позначився на зовнішньому вигляді персонажа. Обломов погладшав, обличчя його обрюзгло, хоча все ще зберігало привабливі риси, доповнює цей образ виразні очі сірого кольору.
Свою повноту Обломов сприймає як Божий дар – він вважає, що його повнота зумовлена Богом та його спосіб життя та гастрономічні звички не мають жодного відношення до них.
Обличчя його немає ніякого кольору, здається, що він безбарвний. Так як Іллі Іллічу не потрібно кудись виходити (він навіть не ходить у гості), то потреби в купівлі та утриманні костюма немає. Такого ж стосунку заслуговує і домашній одяг Обломова.
Його улюблений халат вже давно втратив колір, він неодноразово піддавався ремонту і виглядає не найкращим чином.
Обломова не хвилює його неохайний вигляд - таке ставлення до гардеробу та зовнішності в цілому було характерним для його батьків.
Ціль життя
Людина так чи інакше слідує певної мети в житті. Іноді це невеликі, проміжні орієнтири, часом справа всього життя. У ситуації з Обломовим, на перший погляд, здається, що справа навпаки – у нього повна відсутність мети життя, але це не так – його мета полягає у розміреному житті, він вважає, що тільки таким чином можна відчути її смак.
Ілля Ілліч намагається повністю відповідати цій своїй меті. Він щиро дивується, як його знайомі можуть прагнути отримати підвищення, працювати допізна, а часом ще й писати статті вночі. Йому здається, що це все вбиває людину. Коли ж жити? Задається він питанням.
Ілля Обломов та Андрій Штольц
Виходячи з позиції Іллі Ілліча, складно уявити, що така апатична людина може мати справжніх друзів, але виявляється це не так.
Таким справжнім та безкорисливим другом Обломова є Андрій Штольц.
Молоді люди пов'язують спогади про роки, проведені в пансіоні, де вони здружилися. Крім того, їх ріднять деякі риси характеру. Так, наприклад, вони володіють доброю вдачею, щиросердні, чесні та щирі.
І Штольц, і Обломов люблять мистецтво, зокрема музику та співи. Їхнє спілкування не перервалося після закінчення пансіону.
Іноді Андрій здійснює візити Обломову. Він вривається в його життя подібно до урагану, змітаючи на своєму шляху улюблену Обломовщину друга.
Під час чергового візиту Штольц спантеличено спостерігає, як безцільно проводить дні його друг і вирішується кардинально реформувати його життя. Звичайно, такий стан речей не подобається Іллі Іллічу – його диванний спосіб життя йому дуже імпонував, але відмовити Штольцу він не може – Андрій має унікальний ступінь впливу на Обломова.
Обломов з'являється в громадських місцях і згодом помічає, що такий спосіб життя має свої принади.
Обломов та Ольга Іллінська
Одним із приводів змінити своє ставлення стала закоханість до Ольги Іллінської. Приваблива та ввічлива дівчина привернула увагу Обломова і стала предметом досі невідомого почуття.
Саме через свою закоханість Обломов відмовляється від поїздки за кордон – його роман набирає обертів та полонить Іллю Ілліча з більшою силою.
Незабаром пішло і освідчення в коханні, а потім і пропозиція руки і серця, але, нерішучому Обломову, який не переносить будь-які, навіть найменші зміни, довести справу до кінця не вдалося - любовний запал його невтомно згасає, адже роль чоловіка для нього занадто кардинальна зміна. В результаті кохані розлучаються.
Закоханість в Агафію Пшеніцину
Розрив відносин не пройшов повз вразливого Обломова, але довго вбиватися він не став. Незабаром, якось непомітно для себе, він знову закохується. Цього разу предметом його чарівності стала Агафія Пшеніцина – господиня будинку, що знімається Обломовим. Пшеніцина була знатною жінкою, тому їй було не відомий загальноприйнятий в аристократичних колах етикет, та й вимоги в неї до Обломову вкрай прозаїчні. Агафія була задоволена увагою до своєї персони такої знатної людини, а решта мало цікавила цю дурну і неосвічену жінку.
Завдяки Штольцеві, Обломову не потрібно було думати про своє фінансове становище – Андрію вдалося навести лад у родовому маєтку та доходи Іллі Ілліча значно зросли. Це створило ще одну причину для безтурботності та безтурботності. Обломов не може одружитися з Агафіє – це буде непробачно для аристократа, але жити з Пшеніциною як із дружиною цілком може собі дозволити. У них народжується син. Хлопчика назвали Андрієм на честь Штольця. Після смерті Іллі Ілліча маленького Андрія Штольц забирає себе на виховання.
Ставлення до слуг
Життя аристократа невід'ємно пов'язане із взаєминами з людьми, що прислуговують йому. У Обломова також є кріпаки. Більшість із них перебувають у Обломівці, але не всі. Слуга Захар свого часу залишив Обломівку і пішов за своїм господарем. Такий вибір слуги для Іллі Ілліча бал зумовлений. Справа в тому, що Захар був закріплений за Обломовим ще за часів дитинства Іллі. Обломов пам'ятає його ще активною молодою людиною. Фактично все життя Обломова нерозривно пов'язане із Захаром.
Час зістарив слугу, зробив його схожим на свого господаря. Життя в Обломівці не відрізнялося жвавістю та активністю, подальше життя лише посилило цей стан речей і перетворило Захара на апатичного та лінивого слугу. Захар може сміливо огризатися на адресу свого господаря - він чудово усвідомлює, що будь-які зауваження на його адресу - це тимчасове явище, не пройде і кілька годин, як Обломов все вибачить і забуде. Справа полягає не тільки в добросердечності Іллі Ілліча, а й у його байдужості до атрибутів життя – Обломов комфортно почувається в курному, погано прибраному приміщенні. Його мало хвилює якість його обіду чи вечері. Тому часом нарікання, що виникають, стають швидкоплинним явищем, на яке можна не звертати увагу.
Ілля Ілліч не ставиться упереджено до своїх слуг, він добрий і поблажливий до них.
Особливості господарювання
Як єдиний спадкоємець Обломових після смерті своїх батьків він мав перейняти кермо правління родовим маєтком. У володінні Обломова був пристойний маєток душ у 300. При налагодженій системі роботи маєток приносило б значний прибуток і забезпечило б безбідне існування. Однак Обломов, за всієї видимої зацікавленості у покращенні справ, не поспішає реформувати Обломівку. Причина такого відношення вкрай проста – Іллі Іллічу ліньки вникати у суть справи та підтримувати встановлений порядок, а дорога до Обломівки для нього зовсім непосильне завдання.
Ілля Ілліч постійно намагається перекласти це заняття на плечі інших людей. Як правило, наймані працівники вдало користуються довірою та байдужістю Обломова та працюють не на збагачення Іллі Ілліча, а на збагачення своєї кишені.
Після відкриття прихованих махінацій Обломов довіряє справи в маєтку Штольцу, який також і продовжує займатися Обломівкою і після смерті друга, на благо його сина.
Таким чином, головний персонаж однойменного роману Гончарова не позбавлений позитивних якостей характеру. У нього виразно був потенціал для розвитку своїх талантів та здібностей, але Ілля Ілліч не використав його. Результатом його життя став безцільно проведений час, позбавлений будь-яких прогресивних прагнень.
Обломов - головний герой однойменного роману І.А. Гончарова. Прізвище персонажа говорить, оскільки життя його зламана і позбавлена усіляких прагнень, тому що він не вміє долати труднощі.
Ілля Ілліч – дворянин, і змалку був зніжений. Той Обломов, що його бачимо у основному роману, – результат батьківського виховання, особливості якого розкриваються через «Сон Обломова». У ньому видно жвавого і задерикуватого хлопчика, який, як і властиво його рокам, сповнений енергії та бажань. Але батьки всіляко пригнічують жвавість дитини, її оточують слуги (Васька, Ванька та Захар), які роблять усе за свого пана. Навіть шкарпетки заборонялося одягати самому.
Не тільки батьківське виховання посіяло насіння лінощів у душі героя. Село, в якому він виховувався, називалося Обломівкою. Спосіб життя сім'ї Обломова був типовим для мешканців цього місця. Складається відчуття, що час покинув село, людей там хвилюють лише домашні клопоти. Звідси ніколи б і не зміг вийти інший Ілля Ілліч, ліньки і абстрактність від суєтного життя тут передаються генетично і грунтовно укорінюються під впливом атмосфери ледарства та нудьги.
Так, особливості виховання та «застиглий час» села зробили героя типовим дворянином 19 століття. Дні він проводить лежачи на дивані, керувати маєтком не хоче, а від виходів у світ відхрещується. Раніше він служив у департаменті, але після кількох років нудної роботи та очікувань підвищення обрав той стиль життя, в якому він постає перед нами. Халат – символ лінощів, у ньому від зорі до зорі Обломів, лежачи на дивані, трапезує, мріє та спить. Обстановка в квартирі Іллі Ілліча апатична, атмосфера Обломовки перебралася і влаштовувалася в кімнатах Петербурга.
Лише один раз у житті Ілля Ілліч знову, як у дитинстві, готовий був кинути свій диван і халат, коли почуття закоханості опанувало серце. Її ім'я Ольга Іллінська. Але пристрасні бажання змін зупинилися і назавжди залишилися на стадії нездійсненних. Коріння лінощів, вкладені в дитинстві і стрімко розвиваються в Петербурзі, проросли і в серці, не залишивши місця для палкого кохання. Потім Обломов знайде дружину, яка доведе до ідеалу тягучий і спокійний спосіб життя, оточить його турботою, але нічого не змінить у душі (Агафья Пшеницына).
Обломова приймають за негативний образ, хоча його назвати не можна. Гончаров вимальовує свого героя мрійливою, морально чистою та доброю людиною. Він став заручником обставин, які зламали його особистість усередині. У ньому виховали панство, зневага до прислуги і лінь, але не позбавили здатності мислити, проникати в суть речей. Так, у розмові зі Штольцем, він звинувачує своїх співвітчизників у чинопочитанні, розпусканні пліток, брехливості слів та озлобленості, але все це так само порочно, як і бездіяльність.
Цікаво? Збережи у себе на стіні!- Молчалін: характеристика персонажа
- Відомі крилаті вирази з комедії "Лихо з розуму" А
- Образ кабанової. Дика і кабаниха. Ставлення оточуючих до Кабанихи
- Твір «Образ Якима Нагого
- Поетапно малюємо олівцем поні з My Little Pony Найкрасивіша травень літл поні
- Поетапно малюємо олівцем поні з My Little Pony Фони з мультика мій маленький поні
- Шумерська поема про гільгамеш
- Які персонажі у міфах стародавніх греції
- Стародавні герої греції та їх подвиги
- Михайло турецький - біографія, інформація, особисте життя Арт-група «Хор Турецького»: історія та сучасність
- Центральний будинок вчених на пречистенці Афіша концертів у будинку вчених
- Алла Духова - біографія, інформація, особисте життя
- Образи Чацький та Молчалін порівняльна характеристика героїв по комедії Горе від Ума (Грибоєдов А
- Достоєвського «Злочин і кара
- Характеристика кабанихи із п'єси гроза
- Єрміл гірін і яким голий
- Історія створення роману «Євген Онєгін
- Розвиток любовної лінії сюжету у романі М
- Зображення поні дружба це диво Зробити поні дівчинку зі своєї фотографії
- Поні дружба це диво Поні з мультика на білому тлі