Твір на тему: Ставлення Базарова до батьків у романі Тургенєва «Батьки та діти
Євген Базаров - головна дійова особа роману Тургенєва "Батьки та діти". Персонаж Базарова - молода людина, переконаний нігіліст, який зневажливо ставиться до мистецтва і поважає лише природничі науки, типовий представник нового
покоління мислячої молоді. Головна фабула роману - конфлікт батьків та дітей, міщанського способу життя та бажання змін.
У літературній критиці багато уваги приділяється протистоянню Базарова та Павла Петровича, особистості Аркадія Миколайовича (друга Базарова), проте зовсім мало йдеться про стосунки головного героя зі своїми батьками. Такий підхід дуже необґрунтований, адже без вивчення його взаємин із батьками неможливо до кінця зрозуміти його характер.
Батьки Базарова - прості добродушні дідки, які дуже люблять свого сина. Василь Базаров (батько) -старий повітовий лікар, що веде нудне, безбарвне життя небагатого поміщика, свого часу нічого не шкодував хорошого виховання сина.

Арина Власівна (мати) - дворянка, якій "треба було народитися в петровську епоху", дуже добра і забобонна жінка, яка вміє займатися лише однією справою - чудово готувати страви. Образ батьків Базарова, такого собі символу закостенілого консерватизму, протиставлений головному герою - допитливому, розумному, різкому в судженнях. Однак, незважаючи на настільки різний світогляд, батьки Базарова по-справжньому люблять свого сина, без Євгена всі їх вільний час проходять в роздумах про нього.
Базаров відноситься до батьків зовні сухувато, він звичайно любить їх, але не звик до відкритих виливів почуттів, його обтяжує постійна нав'язлива увага. Ні з батьком, ні з матір'ю він не може порозумітися, з ними він не може навіть вести дискусії, як із сімейством Аркадія. Базарову важко від цього, проте він нічого не може з собою вдіяти. під одним дахом він згоден лише за умови, що йому не заважатимуть займатися природничими науками у своєму кабінеті. Батьки Базарова чудово розуміють це і намагаються у всьому догоджати єдиній дитині, але їм таке ставлення, звичайно, переносити дуже складно.
Можливо, головна біда Базарова була в тому, що він не був зрозумілий своїми батьками, через велику різницю в інтелектуальному розвитку та рівні освіти, і не отримав від них моральної підтримки, тому він і був такою різкою та емоційно холодною людиною, що часто відштовхувало від нього людей.

Однак у батьківському будинку нам показаний інший Євген Базаров - м'якший, розуміючий, сповнений ніжних почуттів, які він ніколи зовні не виявить через внутрішні бар'єри.
Характеристика батьків Базарова ставить нас у глухий кут: як же могла в такій патріархальній обстановці зрости людина таких передових поглядів? Тургенєв вкотре показує нам, що людина може сама. Однак він також показує головну помилку Базарова - його відчуження від батьків, адже вони любили свою дитину такою, якою вона є, і дуже страждали від її відношення. Батьки Базарова пережили свого сина, але з його смертю закінчився зміст їхнього існування.
У романі «Батьки та діти» батьки Базарова – яскраві представники старшого покоління. Незважаючи на те, що автор приділяє їм не так багато уваги, як, скажімо, братам Кірсановим, образи Василя Івановича та Арини Власівни надано не випадково. З їхньою допомогою автор найповніше показує взаємини поколінь.
Содержание статьи развернуть / свернуть
Батьки Базарова
Василь Іванович Базаров – батько головного персонажа роману. Це людина старого загартування, вихована у суворих правилах. Його бажання здаватися сучасним та прогресивним виглядає мило, але читач розуміє, що він, швидше, більше консерватор, ніж ліберал. Навіть у своїй професії лікаря він дотримується традиційних способів, не довіряючи сучасній медицині. Він вірить у Бога, але намагається не показувати своєї віри, особливо перед дружиною.
Арина Власівна Базарова - Євгенія мати, проста російська жінка. Вона малоосвічена, сильно вірить у Бога. Образ метушливої старенької, створений автором, навіть на той час виглядає старомодним. Тургенєв пише у романі, що вона мала народитися років двісті тому. Вона викликає тільки приємне враження, яке не псує ні її побожність і забобон, ні її добродушність і поступливість.
Взаємини між батьками та Базаровим
Характеристика батьків Базарова явно показує, що з цих двох немає нічого головніше, ніж їх єдиний син. Саме в ньому полягає зміст їхнього життя. І зовсім не важливо, поряд чи далеко знаходиться Євген, всі думки та розмови тільки про гарячу кохану і ненаглядну дитину. Від кожного слова віє турботою та ніжністю. Літні люди дуже трепетно говорять про сина. Вони люблять його сліпим коханням, чого не можна сказати про самого Євгена: ставлення Базарова до батьків коханням назвати складно.
На перший погляд, взаємини Базарова з батьками теплими та лагідними назвати важко. Можна навіть сказати, що він зовсім не цінує батьківське тепло та турботу. Але це не так. Він все бачить і помічає, навіть відчуває почуття у відповідь. Але виявляти їх відкрито, він не те, що, не вміє, він просто не вважає за потрібне це робити. І оточуючим це не дозволяє.
Базаров негативно ставиться до будь-яких спроб батьків виявити радість від його присутності. Сім'я Базарова це знає, і батьки намагаються приховувати від нього свої справжні почуття, не виявляють до нього підвищеної уваги та не показують свого кохання.
Але всі ці риси Євгена виявляються показними. Але розуміє це герой надто пізно, тільки коли вже при смерті. Нічого не можна змінити та повернути. Базаров розуміє це, тому й просить Одинцову не забувати його людей похилого віку: «Таких людей, як вони, у вашому великому світлі вдень з вогнем не знайти».
Ці слова з його вуст можна порівняти із зізнанням у любові до батьків, просто інакше він не вміє це висловити.
Але відсутність чи прояв любові не є причиною нерозуміння між поколіннями та виховання Базарова яскраве тому підтвердження. Він не цурається батьків, навпаки, мріє, щоб вони його розуміли і поділяли його переконання. Батьки намагаються це зробити, але все одно залишаються вірними своїм традиційним поглядам. Саме ця невідповідність і призводить до проблеми вічного нерозуміння дітей та батьків.
Зустріч Базарова з батьками – одне із найскладніших конфліктів, у яких доводилося вступати новим людям – конфлікт зі своїми батьками – «батьками» у сенсі цього терміну. Завдання нашого уроку полягає в тому, щоб зрозуміти, які і чому склалися Базарова відносини з батьками.
Питання
Як ставляться до Євгена його батько та мати? Щоб відповісти на це питання, звернемося до початку XX глави роману.
Відповідь
«Аркадій витягнув голову з-за спини свого товариша і побачив на ганку панського будиночка високої, худорлявої людини, з скуйовдженим волоссям і тонким орлиним носом, одягненого в старий військовий сюртук навстіж. Він стояв, розчепіривши ноги, курив довгу трубку і мружився від сонця.
Коні зупинилися.
- Нарешті завітав, - промовив отець Базарова, продовжуючи палити, хоча чубук так і стрибав у нього між пальцями. - Ну, вилізай, вилазь, пошмагаємося. Він став обіймати сина... «Єнюшка, Єнюша», - пролунав тремтливий жіночий голос. Двері відчинилися, і на порозі з'явилася кругленька, низенька бабуся в білому чепці і короткій строкатій кофтині. Вона ахнула, похитнулася і напевно впала бЯкби Базаров не підтримав її. Пухкі її ручки миттєво обвилися навколо його шиї, голова пригорнулася до його грудей, і все замовкло. Тільки чулися її переривчасті схлипування». (Гол. XX)
- Ваш син - один з найчудовіших людей, з якими я коли-небудь зустрічався, - з жвавістю відповів Аркадій.
Очі Василя Івановича раптово розплющилися, і щоки його слабо спалахнули. Лопата вивалилася з його рук.
- Отже, ви вважаєте... - почав він.
- Я впевнений, - підхопив Аркадій, - що на сина вашого чекає велике майбутнє, що він прославить ваше ім'я. Я в цьому переконався з першої нашої зустрічі.
- Як... як це було? - ледве промовив Василь Іванович. Захоплена усмішка розсунула його широкі губи і не сходила з них..
- Ви бажаєте знати, як ми зустрілися?
- Так і взагалі...
Аркадій почав розповідати і говорити про Базарова ще з великим запалом, з більшим захопленням, ніж того вечора, коли він танцював мазурку з Одинцовою.
Василь Іванович його слухав, слухав, сморкався, катав хустку в обох руках, кашляв, ерошив своє волосся - і нарешті не витерпів: нахилився до Аркадія і поцілував його в плече.
- Ви мене зовсім ощасливили, - промовив він, не перестаючи посміхатися, - я мушу вам сказати, що я... обожнюю мого сина; про мою стару я вже не кажу: відомо - мати! але я не смію при ньому виявляти свої почуття, бо він цього не любить. Він ворог усіх виливів; багато хто навіть засуджує за таку твердість його вдачі і вбачає в ній ознаку гордості або бездушності; але подібних йому людей не доводиться міряти звичайним аршином, чи не правда? Та ось, наприклад: інший на його місці тягнув би та тягнув із своїх батьків; а у нас, чи повірите? він зроду зайвої копійки не взяв, їй-богу!
- Він безкорисливий, чесний чоловік, - зауважив Аркадій.
- Саме безкорисливий. А я, Аркадій Миколайович, не тільки обожнюю його, я пишаюся їм, і все моє честолюбство полягає в тому, щоб згодом у його біографії стояли наступні слова: «Син простого штаб-лікаря, який, однак, рано вмів розгадати його і нічого не шкодував для його виховання...» - голос старого перервався. (Гол. XXI)
Душевний стан героїв показано лаконічними, але дуже виразними деталями зовнішньої поведінки.
Питання
Що ж собою являють ці люди?
Відповідь
Василь Іванович – не дворянин, а різночинець, син дяка, який став лікарем. Він був військовим лікарем у генерала Кірсанова, мабуть, дуже добрим, бо за роботу під час чумної епідемії в Бессарабії його нагородили орденом Володимира. Пишався тим, що знав декабристів із «Південного товариства».
«Адже я що? Відставний штаб-лікар, волату; тепер ось до агрономів потрапив. Я у вашого дідуся в бригаді служив, - звернувся він знову до Аркадія, - так-так-так; багато я за своє життя бачив видів. І в яких товариствах не бував, з ким не поважався! Я, той самий я, якого ви бажаєте бачити тепер перед собою, я у князя Вітгенштейна і у Жуковського пульс мацав! Тих, у південній армії, по чотирнадцятому, ви розумієте (і тут Василь Іванович значно стиснув губи), всіх знав проти. Ну, та моя справа - бік; знай свій ланцет, і точка! А ваш дідусь дуже поважний був чоловік, справжній військовий». (Гол. XX)
«Нагадує мені ваше теперішнє ложе, володарі мої, - почав він, - моє військове, бівуачне життя, перев'язувальні пункти, теж десь так біля стога, і то ще слава Богу. - Він зітхнув. - Багато, багато випробував я за своє життя. Ось, наприклад, якщо дозволите, я розповім вам цікавий епізод чуми в Бессарабії.
– За який ти отримав Володимира? - підхопив Базаров. - Знаємо, знаємо... До речі, чого ти його не носиш?
- Адже я тобі казав, що я не маю забобонів, - пробурмотів Василь Іванович (він тільки напередодні велів сперечатися червону стрічку з сюртука) і почав розповідати епізод чуми». (Гол. XXI)
Зараз це дрібний землевласник (в імені його дружини 22 душі) та по-своєму трудова людина. Сад оброблений його руками, він і зараз займається лікарською практикою: лікує селян, і до того ж безкоштовно. Це дуже добра, м'яка людина. Він готовий любити все, що стосується його сина.
- Скільки у твого батька душ? - раптом запитав Аркадій.
- Маєток не його, а матері; душ, пам'ятається, п'ятнадцять.
- І всі двадцять дві, - невдоволено зауважив Тимофійович». (Гол. XX)
«- Тут є мужичок, він страждає на іктера...
- Тобто жовтяницею?
- Так, хронічним і дуже завзятим іктером. Я прописував йому золототисячник і звіробій, морква змушував їсти, давав соду; але це все паліативнікошти; треба щось рішучіше. Ти хоч і смієшся з медицини, а, я певен, можеш подати мені слушну пораду». (Гол. XXI)
Питання
У галузі науки Василь Іванович намагається не відстати, йти в ногу з віком. Чи вдається йому це?
Відповідь
«… я намагаюся, по можливості, не зарости, як то кажуть, мохом, не відстати від віку.
Василь Іванович витяг з кишені новий жовтий фуляр, який встиг захопити, бігаючи до Аркадіївої кімнати, і продовжував, помахуючи їм у повітрі:
- Я вже не говорю про те, що я, наприклад, не без чутливих для себе пожертвувань, посадив мужиків на оброк і віддав їм свою землю вщент. Я вважав це своїм обов'язком, саме розсудливість у цьому випадку наказує, хоча інші власники навіть не думають про це: я говорю про науки, про освіту.
- Так; ось я бачу в тебе – «Друг здоров'я» на тисяча вісімсот п'ятдесят п'ятий рік, – зауважив Базаров.
- Мені його за знайомством старий товариш висилає, - поспішно промовив Василь Іванович, - але ми, наприклад, і про френологію маємо поняття, - додав він, звертаючись, втім, більше до Аркадія і вказуючи на невелику гіпсову голівку, що стояла на шафі, розбиту на нумеровані чотирикутники, - нам і Шенлейн не залишився невідомим, і Радемахер.
- А в Радемахера ще вірять у *** губернії? - Запитав Базаров.
Василь Іванович закашляв.
- У губернії... Звичайно, вам, панове, краще знати; де ж нам за вами викрадати? Адже ви нам на зміну прийшли. І в мій час якийсь гумораліст Гоффман, якийсь Броун з його віталізмом здавалися дуже смішні, а теж гриміли колись. Хтось новий замінив у вас Радемахера, ви йому поклоняєтеся, а за двадцять років, мабуть, і з того сміятимуться. - Скажу тобі на втіху, - промовив Базаров, - що ми тепер взагалі з медицини сміємося і ні перед ким не схиляємося». (Гол. XX)
Все, про що вони говорять із сином далеко від сучасної Базарову науки, газета «Друг здоров'я» почорніла від старовинного пилу – вона чотирирічної давності (1855).
Василь Іванович пишається, що розуміє щось у френології, а це хибна наука, і тоді вже колишня нескінченно застаріла.
Найвищим авторитетом Василь Іванович вважає Радемахера, послідовника вченого, який жив ще у XVI столітті.
І те, що здається прогресивним, і справді прогресивно, порівняно з діяльністю інших є не що інше, як «паліативний»* захід. А Базаров – прихильник не половинчастих, а крутих, революційних заходів.
* «Паліативний» (половинчастий) захід – те, що дає лише тимчасовий ефект.
Арина Власівна – людина іншого часу, іншого способу життя, ніж її син. Але в романі вона показана головним чином як безмежно любляча мати.
«Арина Власівна була справжня російська дворяночка колишнього часу; їй би слід було жити років за двісті, у старомосковські часи. Вона була дуже побожна і чутлива, вірила у всілякі прикмети, ворожіння, змови, сни; вірила в юродивих, у будинкових, у лісовиків, у погані зустрічі, у псування, у народні ліки, у четвергову сіль, у швидкий кінець світу; вірила, що якщо у світле воскресіння на всенічній не згаснуть свічки, то гречка добре вродиться, і що гриб більше не росте, якщо його людське око побачить; вірила, що чорт любить бути там, де вода, і що в кожного жида на грудях кривава цятка; боялася мишей, вужів, жаб, горобців, п'явок, грому, холодної води, наскрізного вітру, коней, козлів, рудих людей та чорних кішок і шанувала цвіркунів та собак нечистими тваринами; не їла ні телятини, ні голубів, ні раків, ні сиру, ні спаржі, ні земляних груш, ні зайця, ні кавунів, бо нарізаний кавун нагадує голову Іоанна Предтечі; а про устриць говорила не інакше, як із здриганням; любила поїсти - і суворо постила; спала десять годин на добу - і не лягала зовсім, якщо у Василя Івановича занедужала голова; не прочитала жодної книги, крім Алексіса, або Хатини в лісі, писала один, багато два листи на рік, а в господарстві, сушіння і варення знала толк, хоча своїми руками ні до чого не торкалася і взагалі неохоче рухалася з місця. Арина Власівна була дуже добра і, по-своєму, зовсім не дурна. Вона знала, що є на світі пани, які повинні наказувати, і простий народ, який повинен служити, - а тому не гребувала ні улесливістю, ні земними поклонами; але з підлеглими обходилася ласкаво і лагідно, жодного жебрака не пропускала без подачки і ніколи нікого не засуджувала, хоч і пліткувала часом. У молодості вона була дуже миловидна, грала на клавікордах і розмовляла трохи французькою; але протягом багаторічних мандрівок зі своїм чоловіком, за якого вона вийшла проти волі, розпливлася і забула музику та французьку мову. Сина свого вона любила і боялася невимовно; управління маєтком надала Василю Івановичу - і вже не входила ні в що: вона охала, відмахувалася хусткою і від переляку піднімала брови все вище і вище, як тільки її старий починав тлумачити про майбутні перетворення і про свої плани. Вона була недовірлива, постійно чекала якогось великого нещастя і відразу плакала, як тільки згадувала про щось сумне... Подібні жінки тепер уже перекладаються. Бог знає - чи варто радіти цьому! (Гол. XX)
Питання
Яку роль батьки грали у вихованні сина? Як вони тепер дивляться на його діяльність?
Відповідь
Батьки робили все, що могли. Василь Іванович пишається тим, що «нічого не шкодував для його виховання». "Син простого штаб-лікаря, який, однак, рано вмів розгадати його і нічого не шкодував для його виховання ..."
Вони допомагали синові, чим могли, хоч самі жили небагато. До честі Базарова слід зазначити, що він у них «зроду зайвої копійки не взяв» (Гл. XXI). Василь Іванович каже, що рано вмів розгадати сина, зрозуміти, що він людина дуже розумна, і дати їй дорогу до науки (Гл. XXI).
Питання
Які сподівання покладає Василь Іванович на сина?
Відповідь
«…бо він не на медичній ниві досягне тієї популярності, яку ви йому пророкуєте?» "Він буде знаменитий!" (Гол. XXI).
Василь Іванович розуміє, що Базаров – людина незвичайна, а водночас дуже безкорислива і не байдужа. Батько вгадує навіть, що син не на медичній ниві досягне своєї популярності, але найбільше його хвилює не те, чим займатиметься його Євген, а те, що він буде відомий. Василь Іванович пишається сином, хоча навряд чи розуміє його мету.
Питання
Як же Базаров ставиться до батьків?
Відповідь
Базарів глибоко любить своїх батьків. Він просто говорить про це Аркадію: "Люблю, Аркадій!" А це чимало у його вустах. У перші моменти зустрічі з батьком він із любов'ю вдивляється в нього: «Аге, ге! Як він, однак, посивів, бідолаха!» «…Сядь краще ось тут на диван та дай на себе подивитися». (Гол. XX)
Питання
Чи батьки поділяють погляди свого сина? Чи влаштовує Базарова спосіб життя батьків?
Відповідь
За всієї любові вони немає єдності: Базаров неспроможна заплющувати очі різницю поглядів і цілей життя. «Глухе життя, життя у собі», за усталеними законами, оживлена лише «великодушністю» із селянами – таке життя прийняти Базаров неспроможна.
Примітно, що Базаров не тільки не сперечається з батьком, але навіть не підтримує розмов, що заводяться батьком, про політику: «про тяжкі побоювання, що навіюють йому наполеонівську політику і заплутаність італійського питання», про реформу, що готується. Він навіть звинувачує себе в тому, що якось «подразнив» (його вираз) батька, зніяковивши його тим, що знає, як той наказав висікти оброчного мужика. Завдання Базарова - основи життя переробити: "Виправте суспільство, і хвороб не буде". А переробити основи життя в батьків не можна.
Питання
Чи легко Базарову перенести таке становище?
Відповідь
Не можна говорити про його байдужість. Базарову не хочеться засмучувати батьків. Зважившись виїхати, він цілий день не міг сказати про це батькові і, лише прощаючись із ним, сказав «з натягнутим позіханням». Він засмучений тим, що збентежив батька перед від'їздом, йому «совісно» від нього замикатися під час роботи, він намагається заговорювати з матір'ю, але… «вийдеш до неї – і сказати їй нема чого». Це складний і безвихідь, по-своєму трагічний конфлікт із батьками, коханими та люблячими людьми. Найкращий вихід у такому становищі – «визначити території», свою та батьківську, та зустрічатися лише на «нейтральній смузі». Базаров так і змушений робити.
Питання
Як сам Тургенєв дивиться на цей конфлікт, чи засуджує Базарова чи ні і яке почуття залишиться у читача, який прочитав це глави?
Відповідь
Тургенєв не засуджує Базарова, він пояснює, чому так вийшло, але разом з тим Тургенєв співчуває батькам у їхньому великому смутку, оскільки почуття батьківського кохання – «святе, віддане почуття».
«Щакай батька та матір свою». Навіть якщо погляди на життя різні, це не повинно заважати взаємній повазі та дружбі між батьками та дітьми.
Література
Володимир Коровін. Іван Сергійович Тургенєв. // Енциклопедії для дітей "Аванта +". 9. Російська література. Частина перша. М., 1999
Н.І. Якушин. І.С. Тургенєв у житті та творчості. М: Російське слово, 1998
Л.М. Лотман. І.С. Тургенєв. Історія російської литературы. Том третій. Ленінград: Наука, 1982. З. 120 – 160
Поведінка Базарова у відносинах з Одинцовой суперечливо. Ще однією суперечністю головного героя роману стає ставлення Базарова до батьків. Останні намальовані Тургенєвим із незвичайною симпатією.
Батько Базарова - Василь Іванович - відставний полковий лікар, різночинець за своїм походженням, "плебей", як він сам себе атестує. Почуттям гордості сповнені його слова про те, що він у самого Жуковського «пульс мацав». І в походах російської армії він брав участь безпосередньо, і героїв минулого «знав наперелік». Життя своє він будує відповідно до просвітницьких ідеалів минулого: живе своєю працею, цікавиться наукою та політикою. Важливим кроком у його житті стало те, що «не без чутливих пожертвувань посадив мужиків на оброк і віддав їм свою землю вщент». Він тягнеться до молодого покоління, як отець Аркадія, хоче зрозуміти шукання та домагання сина. Але життя так нестримно йде вперед, такі круті зміни, що відбуваються в ньому, що між ним і сином виростає якась глуха стіна і відкривається глибока прірва. «Звичайно, — звертається він до юнаків-друзів, — вам, панове, краще знати, де ж нам за вами наздогнати? Адже ви нам на зміну прийшли. Багато в чому Василь Іванович живе ще старими уявленнями. Він і говорить нерідко мовою XVIII століття, користуючись хитромудрими фразами і словами.
Мати героя — Арина Власівна — також сформована минулою добою. Вона живе старими традиціями та звичаями, вона, кажучи словами Тургенєва, «справжня російська дворяночка колишнього часу». Вона приваблива, особливо в хвилини, коли ця добра жінка метушливо клопочеться, щоб почастувати свого улюбленого сина, яким вона так пишається, але за якого так полохливо турбується.
Ставлення Базарова до батьків дуже нерівне. З одного боку, він намагається придушити у собі синівське почуття, соромиться його проявів. Не раз він дуже різко говорить про батька і матір, вважаючи любов до них неприродною сентиментальністю. А з іншого — він виявляє велику людську ніжність до «старих». Він прямує до Одінцової, але дорогою згадує тих, хто чекає його вдома, оскільки це день його іменин. І відразу намагається прикрити своє почуття до батьків, кидаючи недбало фразу: «Ну, почекають, що важливість». А ось Базарів удома, напередодні прощання з Одінцовою. Поведінка його знову суперечлива. Він явно не бажає виконати прохання свого батька, таке важливе для старого. Але тут же зворушливо і ніжно характеризує Одинцовий батьків: не треба зневіряти ні в чому по-дитячому простодушного батька. «І мати ласкайте. Адже таких людей, як вони, у вашому великому світлі вдень із вогнем не знайти». У цих суперечливих судженнях та почуттях тургенівський герой розкривається особливо промовисто.
Меню статті:
Роман Івана Сергійовича Тургенєва «Батьки та діти», безумовно, давно стоїть на полиці класики російської літератури. Найяскравіша постать твору – Євген Базаров – став як прикладом для успадкування, а й виразником вільнодумства та останніх ідейних віянь, бушували в 1860-ті роки серед молоді.
Декілька слів про сюжет роману
Отже, перед нами події, що розгортаються за два роки до селянської реформи 1861-го. Роман починається приїздом Аркадія Кірсанова та його друга – Євгена Базарова – в ім'я батьків Аркадія – Мар'їно.
Євген – представник того, що пізніше буде названо прогресивною молоддю. Представників цього своєрідного і маргінального тоді прошарку чудово описав, зокрема, Борис Акунін у романі-епопеї «Пригоди Ераста Фандоріна». Отже, у Базарова та Кірсанових трапляється ідейний конфлікт і Євген вирішує вирушити до міста. За ним слідує і Аркадій Кірсанов.
Базаров відрізняється прихильністю до нігілістичним ідеям, і в місті на балу у губернатора він знайомиться з досить молодою вдовою – Анною Сергіївною Одинцовою. Остання схильна приймати представників молодіжного підпілля того часу. В ім'я Одінцової – Микільське – запрошуються й Аркадій із Євгеном. Однак Ганну лякають занадто відкриті і відверті романтичні почуття до неї Базарова, і той знову вирішує залишити чергове місце, що розчарувало його.
Дорогі читачі! Пропонуємо до вашої уваги повісті Івана Тургенєва “Батьки та діти”.
Наступна «зупинка» – будинок батьків Базарова – Арини Власівни та Василя Івановича. Проте їхня специфіка – це тема наступної частини нашої статті. А поки що звернемося до логіки подальшого розгортання сюжету.
Євген швидко обтяжується зайвим коханням батьків, яких незабаром знову покидає. Шлях знову приводить Євгена та Аркадія до Одинцової, але та не виявляє теплоти при зустрічі з ними. У результаті наші герої вкотре опиняються у Мар'їно.
Євген проводить деякий час у будинку батьків Аркадія, але входить у конфлікт із його дядьком і стріляється з ним на дуелі – через дівчину. Молодший Кірсанов виїжджає до Микільського, де дає волю своїм почуттям до Каті – сестри Анни Одинцової.
Щодо Базарова, то він також незабаром знову залишає Мар'їно. У цих перипетіях Базаров переживає якесь духовне та ідейне оновлення: він просить прощення у Ганни, а також, вщент посварившись із Кірсановими, повертається до батьківського дому. Євгеній також перериває спілкування з Аркадієм, який, нарешті, все ж зізнається в коханні сестрі Одинцовій.
Перебуваючи у батьків, Базаров допомагає батькові – лікарю. Однак після невдалого розтину трупа людини, яка померла від тифу, Євген гине від зараження крові.
Василь Іванович Базаров
Що відомо про зовнішність отця Євгена? Василь Іванович описується високим чоловіком худорлявої статури. Він – людина не надто багата, але й не бідна. Селяни були в нього в оброку, а всього маєток налічував 22 душі і належав дружині Базарова - Аріні. А сам Василь працював армійським хірургом.
Як батько, так і мати, не сподіваються душі у своєму єдиному синові – Євгенії. Деяка нововведення, що витало в дореформеному повітрі, проявляється тут у тому, що культуролог Маргарет Мід назвала префігуративною культурою. Що це означає? Наприклад, це означає те, що батько навчається у сина, а не навпаки, що було, безумовно, звичніше для того часу, та й взагалі для патріархальної та консервативної російської культури.
Батько сприймає нігілістичну думку сина з цікавістю. Він починає активно вивчати нові публіцистичні тексти, вникати особливо сучасної думки.
Але навіщо? Чи Василь Базаров робив це, що й сам перейнявся щирими почуттями до останніх культурних віянь? Ні, він просто дуже боявся втратити сина, боявся, що той відвернеться від нього, перестане звертати на батька увагу. У результаті Василь заплутується і не може знову знайти орієнтири в житті.
Насправді, позиція отця Базарова виражає його внутрішню силу: як важко йому було відкинути принципи, суворі і консервативні, у яких він був вихований, він усе-таки робить це, обираючи пріоритети. Так, він прагне мати образ освіченої і сучасної людини, яка сприймає і приймає прогресивні ідеї, проте читач здогадується (що зробити зовсім і не складно), що це лише личина, в яку і сам герой намагається повірити, але насправді він так само залишається консерватором, а чи не лібералом.
Аріна Власівна Базарова
Як і чоловік, вона шалено любить сина і обожнює його. Арина не дворянка, вона звичайна, проста та добродушна жінка. Якщо її чоловік - високий і стрункий, то вона низького зросту, метушлива і повненька - господиня і любляча, дбайлива мати.
Вона поступлива і добра, але занадто старомодна в її побожності і прихильності старим порядкам. Навіть сам автор роману зауважує, що її народження мало відбутися набагато раніше, років так на 200.
Крім гордості за сина, вона відчуває також страх перед ним. Але якщо Василь Базаров намагається налагодити з нею контакт, то Аріна замикається у собі і намагається обходити молодшого Базарова стороною.
Вона майже не розмовляє з ним і практично не виявляє свого відношення та почуттів до сина. Однак робить вона це не тому, що хоче так, а лише через те, що знає: Євген не любить зайвих ніжностей. Звичайно, її простота іноді видає її: буває, що жінка плаче чи кидається обіймати Базарова. Але ці пориви припиняються або самим Євгеном, або його батьком.
Батьки Базарова – приклад того, як батьківська і материнська любов без кордонів, до уподібнення власної дитини Богу, може вплинути на цю дитину: замість того, щоб наблизитися до Євгена, вони стали від нього нескінченно далекі, незважаючи на всі старання нещасних людей похилого віку.
Розрив батьків та дітей
З роману видно, що освічений та начитаний Євген тягнеться до схожих на нього за рівнем інтелектуального розвитку Кірсановим, однак і він не знаходить собі місця. Що стосується батьків Базарова, то не можна сказати, що він не любить їх: зрозуміло, любить, але він не може говорити з ними однією мовою.
Звичайно, можна вдавати, що така мова існує, але це все одно не дозволяло Євгену вести дискусії та інтелектуальні, ідейні суперечки з його батьками. Як і багато вчених, внутрішньо Базаров частково усох, висушився, немов дерево, що дуже довго живе. Якщо вслухатися, вдивитися в образ Базарова-молодшого, можна побачити, наскільки він нещасний і втрачений, адже його життєва філософія проповідує всезаперечення, скепсис та постійні сумніви.
Не всі літературні критики, однак, погоджуються, що Базаров любив своїх батьків. Тим часом, не викликає сумнівів, що любов Арини та Василя до сина була сліпа: це простежується не лише в їхніх словах, а й у кожному вчинку. У Євгенії було укладено весь сенс життя Базарових.
Наприкінці роману бачимо, наскільки тонка і тендітна ідейна шкаралупа: на уми людей, на кшталт Євгена Базарова, впливає лише тією мірою, що перебудовує його поведінка, а чи не внутрішню сутність. Лише вмираючи, він нарешті говорить батькам, що любить їх, і насправді завжди помічав і цінував їхню турботу. Але виявити свої почуття він не вмів. Можливо, й мав рацію Кирило Туровський, коли писав про те, що деяким людям властиво впадати в «смуток розуму».
- Молчалін: характеристика персонажа
- Відомі крилаті вирази з комедії "Лихо з розуму" А
- Образ кабанової. Дика і кабаниха. Ставлення оточуючих до Кабанихи
- Твір «Образ Якима Нагого
- Поетапно малюємо олівцем поні з My Little Pony Найкрасивіша травень літл поні
- Поетапно малюємо олівцем поні з My Little Pony Фони з мультика мій маленький поні
- Шумерська поема про гільгамеш
- Які персонажі у міфах стародавніх греції
- Стародавні герої греції та їх подвиги
- Михайло турецький - біографія, інформація, особисте життя Арт-група «Хор Турецького»: історія та сучасність
- Центральний будинок вчених на пречистенці Афіша концертів у будинку вчених
- Алла Духова - біографія, інформація, особисте життя
- Образи Чацький та Молчалін порівняльна характеристика героїв по комедії Горе від Ума (Грибоєдов А
- Достоєвського «Злочин і кара
- Характеристика кабанихи із п'єси гроза
- Єрміл гірін і яким голий
- Історія створення роману «Євген Онєгін
- Розвиток любовної лінії сюжету у романі М
- Зображення поні дружба це диво Зробити поні дівчинку зі своєї фотографії
- Поні дружба це диво Поні з мультика на білому тлі