Члени ро втоо "союз художників Росії" Республіки Башкортостан


Сьогодні виповнюється 90 років з дня народження одного з найбільших художників Росії і Башкортостану Ахмата Лутфулліна.

Ахмат Фаткулловіч Лутфуллін народився 4 лютого 1928 року в селі Ішкулово Тамьян-Катайській кантону БАССР, нині Абзеліловского району Республіки Башкортостан, в родині лесосплавщіка. З сусідніми селами Аскарово і Абзаково були пов'язані роки його юності.

Батько Ахмата - Фаткулла був грамотною людиною, ще до революції закінчив медресе, добре співав протяжні башкирські пісні. Мати вела господарство, була прекрасною оповідачка, знала багато казок і легенд. У сім'ї було семеро дітей, Ахмат був старшим сином. Малювати почав з п'ятого класу, коли йому доручили оформляти стінгазету, і з тих пір з мистецтвом він не розлучався. Він мав добрий природним голосом, музикальністю, грав на мандоліні. Перед війною Ахмат навіть був прийнятий в оркестр народних інструментів Башкирської філармонії, виступив на радіо, готувався до участі в Декади башкирського мистецтва в Москві, але завадила війна.

У 1943 році, у важкий воєнний час він пішки йде до Магнітогорська і поступає вчитися в ремісниче училище на токаря, але мрія стати справжнім художником не залишає його. Одночасно відвідує ізостудії при Палаці культури металургів.

Ахмат Лутфуллін багато вчиться. У 1945-1954 роки він закінчує Ленінградське архітектурно-художнє училище, Башкирська театрально-художнє училище і Державний художній інститут Литовської РСР. У роки навчання в Уфі його наставниками були художники Олександр Тюлькин і Борис Лалетин. У ті роки практично не було глибоких традицій башкирської художньої школи, оскільки зображати на малюнку людей і тварин заборонялося ісламом. Художнику довелося пройти складний шлях творчих пошуків, щоб зрозуміти і висловити в своїх роботах дух, атмосферу життя, образи башкирського народу. Йому знадобилися роки уважного вивчення досвіду старих майстрів. З особливим завзяттям Ахмат вивчав портретний живопис Ханса Мемлинга - нідерландського художника XIV століття і творчість вірменського художника Мінаса Аветисян. Глибокий інтерес викликало у нього мистецтво давньоруського іконопису. Треба все це було переплавити і зв'язати з власними творчими ідеями і задумами.

Після завершення навчання в Литві художник повернувся в рідний аул і почав багато працювати. Він створює портретні і пейзажні етюди «Портрет матері», «Натюрморт з картинкою», «Башкир-селянин» та інші. У 1957 році в Уфі відбулася його перша песональних виставка, де Ахмат Лутфуллін заявив про себе як про серйозного майстра, що працює над національною темою. Уже в перших роботах яскраво виражене прагнення художника передати на полотні кращі риси башкирського народу і багатство внутрішнього світу сучасників. Поступово портретна тема стає провідною в творчості майстра.

Художник активно бере участь у численних виставках міжнародного, всеросійського і республіканського значення. У 60-70-х роках Ахмат Лутфуллін створює полотна «Три жінки», «Свято в аулі. 30-ті роки », картини« Прощання »і« Очікування », що увійшли до золотого фонду радянського образотворчого мистецтва. За його конкретними персонажами стоїть доля всього народу, глибинні основи його буття. Велич Ахмата Лутфулліна як художника і полягає в тому, що він на своїх полотнах ємко, і одночасно гранично просто, зміг висловити узагальнений образ представників свого народу. Яскраве, щире, правдиве мистецтво Лутфулліна підкорює насамперед національною своєрідністю. Лутфуллін - художник істинно башкирський не тільки за народженням і національності, а й по глибокої прихильності до рідної землі та свого народу, по рідкісному вмінню бачити і відчувати своєрідність і красу його побуту, характеру і традицій.

У 1977 році відбулася творча поїздка Ахмата Лутфулліна до Франції. У тому ж році пройшла персональна виставка його робіт в Москві. Пізніше художник робить творчу поїздку до В'єтнаму. У 1966 році він удостоєний почесного звання «Заслужений художник БАССР». За участь в III республіканській виставці «Радянська Росія» в 1967 році він нагороджується дипломом Ради Міністрів Української РСР. За творчі досягнення двічі удостоюється Почесної грамоти Верховної Ради Української РСР і Ради Міністрів Української РСР, Почесної грамоти ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ. Йому присвоєно почесні звання «Заслужений художник РСФСР», «Народний художник РРФСР» і «Народний художник СРСР». Ахмат Лутфуллін обирається дійсним членом Академії мистецтв Росії і почесним членом Академії наук Башкортостану. Його персональні виставки з величезним успіхом проходять в Уфі, Казані, Магнітогорську і Москві. Він учасник багатьох міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та зональних виставок. У 1982 році художник став лауреатом Республіканської державної премії імені С. Юлаєв, в 2004 році - лауреатом премії імені Кіма Ахмедьянова.

В цілому з ім'ям Ахмата Лутфулліна міцно пов'язаний розвиток башкирської живопису на всьому протязі другої половини ХХ століття. Володіючи самокритичністю і вимогливістю, спираючись на кращі традиції світового мистецтва, художник зміг створити власну манеру живопису, яка втілила витоки його філософських і поетичних шукань. Популярність Ахмата Лутфулліна очевидна: безліч творів художника зберігається в запасниках Третьяковської галереї в Москві, в Російському музеї Санкт-Петербурга, Башкирському художньому музеї імені М. Нестеровим, інших музеях країни і в приватних колекціях.

Одного разу в кінці 1960-х років минулого століття відбулася зустріч і бесіда Ахмата Лутфулліна з президентом Академії мистецтв СРСР Миколою Томський, який визначив творчий талант башкирського художника як помітне явище у вітчизняному мистецтві. На його запитання: «Що для вас означає мистецтво?» Ахмат Фаткулловіч відповів лаконічно: «Головне своє завдання в мистецтві я розумію просто: писати правду!».

Ахмат Лутфуллін дружив і спілкувався з багатьма відомими сучасниками. Поет Мустай Карім писав: «... Мені дорога живопис Ахмата. Якщо говорити мовою селян, за своїми витоками він «хлопець з мого аулу». Мені подобається працьовитість Лутфулліна, його спосіб життя, вміння спілкуватися з людьми. Він не боїться бути обманутим, потрапити в халепу. А художник в найширшому сенсі і повинен жити без оглядки. Особливо мене в ньому притягує його безмежна довірливість, довірливість - прояв мужності. З особистих якостей теж складається творчість. Мистецтво має дивовижну властивість. Іноді дивишся на картину і бачиш - людина біжить, а руху немає, він стоїть - рух є. І я бачу, що в творах Ахмата Лутфулліна зображено життя без прикрас і вигадок, такою, якою її і зобов'язаний показувати справжній художник. І в кожній роботі - обрис його серця ».

У житті Ахмат Фаткулловіч був дуже скромною людиною, вважав за краще більше слухати, ніж говорити, мав глибокі знання в багатьох областях, тонким дотепністю. Коло його інтересів був широкий і різноманітний. Як художник він, звичайно, був дуже спостережливим. Його уважний погляд, здавалося, пронизує співрозмовника наскрізь. Зовсім трохи не дожив він до свого 80-річчя. Ахмат Фаткулловіч Лутфуллін покинув цей світ 10 липня 2007 року похований в рідному селі.

З 2008 року середня школа в селі Абзаково Белорецкого району носить ім'я видатного земляка. У серпні 2011 року на будівлі школи встановлено меморіальну дошку. Одна з вулиць в селищі Нагаево Жовтневого району міста Уфи з недавніх пір носить ім'я Ахмата Лутфулліна. На будинку № 7/1 по вулиці Аксакова в Уфі, де художник жив довгі роки, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.

Н апісать картину, довести її від начерку до закінченого стану - це одночасно і наука, і мистецтво; щоб проявити тут справжнє вміння, необхідний тривалий досвід.

Е. Делакруа

З ім'ям художника Ахмата Лутфулліна міцно пов'язаний розвиток башкирської живопису на всьому протязі другої половини ХХ століття. Вивчаючи творчість художника, необхідно зосередити увагу і на його малюнках. У мистецтвознавчій літературі даний матеріал спеціально не розглядалося, і тому його вивчення залишається актуальним.

Зазначена проблема набуває ще більшої гостроти, якщо врахувати, що в минулому в культурі ісламського світу, в тому числі серед башкир і татар, звернення до зображення, до малюнка - сурет не допускалось шаріатом, що послужило причиною порівняно пізнього, уповільненого розвитку образотворчості в художній культурі , в мистецтві цих народів.

Про важливість вивчення малюнка в практиці майстрів - живописців цікаво і переконливо пише відомий німецький дослідник - знавець мистецтва Макс Фрідлендер. Заздалегідь вибачаючись за розлогий наведеної цитати, вважаю за потрібне все-таки відтворити її повністю. Він пише: «Всякому цілеспрямованому знавцеві живопису хотілося б настійною чином, від чистого серця, порекомендувати зайнятися старанним вивченням малюнка. Якщо від живопису того чи іншого майстра звернутися до його малюнків, то виникає враження, ніби перед тобою піднімається завіса, малюнок в чомусь перевершує живопис, і ось з яких причин. Малюнок виникає порівняно швидко, він результат якогось спонтанного дії, якому не обов'язково було проходити довгий і нелегкий шлях ремісничої опрацювання, ось чому він не завжди передбачає проходження етапу учнівства, він більш вільний від традиції або умов тієї чи іншої майстерні. У багатьох випадках рисувальник вільний від яких би то не було зовнішніх побажань, він не пов'язаний із замовленням, він вільний віддатися своїм настроєм і примхи, він перебуває наодинці з собою і ніби сам з собою веде неспішна розмова малюнок дає набагато більш певне уявлення про те , наскільки той чи інший художник володіє формою ».

Ахмат Лутфуллін з тих художників, більшу частину великого художнього спадщини якого, поряд з живописними творами, складають малюнки - графічні роботи. У них - особлива цінність. Замальовки з натури є захоплюючий своєю художньою достовірністю матеріал, вихоплений, по суті, з потоку повсякденному житті. Ці враження художника виникали стихійно, раптово (Ахмат це називав смішним словом «внезападно».

Ахмат Лутфуллін. Той, хто читає старий. Малюнок до картини «Моління про дощ». Тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири.

Виразно схоплений силует, вірно помічена деталь, характерний жест, гострота автентичності в його малюнках викликають захоплення. Все гідне уваги автор художньо пережив, а то і проаналізував і зобразив легким або, навпаки, рішучим, але завжди таємничим дотиком олівця або ручки до білизни паперу. І тоді під рукою талановитого майстра починає виникати диво: народжується жива лінія, що стрімко розвивається, росте, художньо обживає все простір листа. Малюнок не тільки несе інформацію про якомусь предметі, але цей предмет через графічне рішення, через виразну пластику наповнюється художньо-поетичним звучанням. Тендітна за своєю природою олівцева або перовая лінія, ледь виникнувши, може раптом перерватися, зникнути. Потім виникнути знову, перетворюючись по ходу роботи в нову якість.

Короткочасний начерк, тим більше малюнок, - самий інтимний, камерний вид творчості. Особливо - в портретних замальовках, в яких може проявитися внутрішня розмова художника з моделлю. «І це дійсно так, тому в ньому відбивається саме безпосереднє спілкування художника з натурою, його сприйняття дійсності. Але разом з тим в малюнку може полягати і велике філософське узагальнення життєвих вражень, що перетворює його на витвір патетичного звучання », - писав колись про малюнок в одній зі своїх робіт відомий петербурзький мистецтвознавець Н. Н. Пунін.

До таких замальовок Лутфулліна слід віднести ряд олівцевих і пір'яних малюнків, пов'язаних з його пошуками композиційного рішення живописного полотна «Вісник революції» (1967). Полотно експонувався лише одного разу і сучасному глядачеві залишається маловідомим. Збережені в архіві окремі начерки свідчать про енергійної, пристрасної роботі художника над задумом задуманого полотна. Або ескізні замальовки до картини «Три жінки» (1969), побудовані на широкому художньо-образному, філософському узагальненні ідейного задуму твору. Перш ніж почати роботу на полотні, автор вів напружені пошуки пластичного втілення задуму майбутнього твору в ескізах.

малюнок, Незважаючи на свій малий масштаб, може нести в собі високі ідеї громадянського, навіть патетичного звучання. У творчості А. Лутфулліна можна виділити цілі групи таких малюнків, пов'язаних з його роботою над великими жанрово-історичними полотнами «Свято в аулі», 1969, «Три жінки», 1969, «Проводи на фронт», 1978, с картинами «Прощання» і «Очікування».

Якщо подумки уявити малюнки, що мають відношення до вище перелічених картинам, то можна побачити величезний масштаб і той фундамент, на якому автору вдалося створити широку панораму народних характерів, типажів, осіб. Вперше в історії мистецтва розкрилася настільки потужна, значна картина життя башкирського народу у всьому багатстві національного колориту.

Численні малюнки і начерки зроблені Ахматом з натури, коли він бродив з етюдником і альбомом по селах Абзеліловского району Башкирії. Уважне вивчення і професійний художній аналіз зібраного матеріалу надають його полотнам виняткову достовірність. Саме таку мету переслідує малювання з натури: як можна точніше відобразити все найхарактерніше, властиве саме цій моделі. Працюючи ж над самим мальовничим полотном, автор знав міру і вдавався до узагальнення, що свідчило про його хорошому художньому смаку і таланті.

Але в роботі з натури важлива також і конкретика. Він записує на тому ж аркуші паперу, поруч з малюнком ім'я, прізвище зображеного особи, де, в якій селі живе, коли зроблений начерк. Досить часто тут же побіжно написані якісь поетичні рядки, слова народних пісень і наспівів. До речі, Ахмат володів відмінним музичним слухом, приємним тембром голосу, нерідко під час роботи наспівував старовинні башкирські мелодії, грав на мандоліні. Крихкий, невагомий листок паперу зберігає сліди його дотиків, його спілкувань і зустрічей.

Велику групу становлять розрізнені малюнки і виконані цілими серіями натурні портретні замальовки, створені А. Лутфулліна в спілкуванні з художниками, письменниками, вченими, акторами. У майстерні автора їх цілу скриню і ще безліч папок, пакетів. Збереженням величезного архіву ми багато в чому зобов'язані його дружині і одного - Луїзі. Її образ впізнається в багатьох малюнках і начерках художника.

Ахмат Лутфуллін. Кураістов Рахматулла Буляканов. 1978.

Будь ці малюнки ретельно, продумано відібрані і представлені разом, в єдиному просторі музейно-виставкового залу, як би вони цікаво і повно взаимодополняли один одного: живопис і малюнки.

Саме так в майбутньому, коли в Уфі нарешті з'явиться республіканський Музей образотворчого мистецтва, творчість Ахмата Лутфулліна, Як і творчість інших маститих художників Башкортостану , Їх кращі не тільки мальовничі, але і графічні роботи повинні бути представлені глядачеві в нерозривній єдності, в контексті цілісності мистецтва, створеного майстром. Тільки так і не інакше можна представити глядачеві історично сформовану картину розвитку образотворчого мистецтва в республіці. Наразі майже століття воно залишається в запасниках Художнього музею закритим для глядача. Мистецтво повинно бути широко відкритим і доступним для народу.

Масштаб творчої спадщини Ахмата Лутфулліна вражає. Він переконує в тому, що його твори за змістом і значимістю займають особливе місце. Тому доцільно експонування і зберігання його робіт в окремому, самостійному музеї, повністю відведеному творчості А. Лутфулліна. В Уфі повинен бути музей члена Російської Академії мистецтв, народного художника Росії, почесного члена Академії наук РБ Ахмата Лутфулліна. Так в Єревані вже давно існує Музей Мартироса Сарьярна на вулиці, названій його ім'ям. У Литві, в Каунасі - Музей Мікоеласа Чюрльоніса, до якого веде «Дорога Чюрльоніса». У Казані - Музей Баки Урманче, в Саранську - Музей Степана Ерзі, не кажучи вже про музеї Рембрандта і Ван Гога в Амстердамі і багатьох меморіальних музеях мистецтва в Москві і Петербурзі.

Найавторитетніший дослідник в області малюнка Н. Н. Пунін, одне з висловлювань якого було наведено вище, писав: «Прийнято за якимось дивним непорозуміння ділити художні твори на малюнки і живопис, для цього, на мій погляд, немає ніяких підстав. Малюнок, оскільки він відтворює форму, відрізняється від живопису тільки ступенем інтенсивності, і ця грань невловима. Форма не існує без фарби і не може бути без неї відтворена. Малюнок в прийнятому сенсі слова не тільки дає фарбу білого і чорного, а й фарбу інших квітів, про які не говорить. Не можна будь-який колір укласти в будь-яку форму - кожна форма несе в собі певну сутність кольору. З точки зору інтенсивності впливу цього кольору на форму, інша живопис - більш малюнок, ніж ескіз »(5).

Висловлений тезу має пряме відношення до характеру творчого методу Ахмата Лутфулліна. Малюючи - він малює і навпаки: малюючи - описує. Малюнок, пластична опрацювання художнього задуму становлять конструктивну основу композицій його живописних полотен. Сильний, талановитий живописець, здатний до широких узагальнень, до сміливої \u200b\u200bстилізації в роботі над формою, він надає принципове значення саме якості малюнка в роботі. Живописець в ньому не відділимо від художника. У живописі він суворий, стриманий, аскетичний, часом навіть кілька скупуватий на колір.

ДАЛІ БУДЕ... Сучасні художники Башкирії - Малюнок в творчості Ахмата Лутфулліна. Частина 2.

Альміра Янбухтін

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Надіслати свою хорошу роботу в базу знань просто. Використовуйте форму, розташовану нижче
  2. подібні документи

Надіслати свою хорошу роботу в базу знань просто. Використовуйте форму, розташовану нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань в своє навчання і роботи, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки Російської Федерації

ФГБОУ ВПО Магнітогорський державний університет

технологічний факультет

Кафедра декоративно прикладних технологій

Лутфуллін Ахмат Фаткулловіч

виконала:

Лукманова Е.А.

Магнітогорськ 2013

Ахмат Фаткулловіч Лутфуллін народився 4 лютого 1928 року в селі Ішкулово Тамьян-Катайській кантону БАССР, нині Абзеліловского району Республіки Башкортостан, в родині лесосплавщіка. З сусідніми селами Аскарово і Абзаково були пов'язані роки його юності.

Батько Ахмата - Фаткулла був грамотною людиною, ще до революції закінчив медресе, добре співав протяжні башкирські пісні. Мати вела господарство, була прекрасною оповідачка, знала багато казок і легенд. У сім'ї було семеро дітей, Ахмат був старшим сином. Малювати почав з п'ятого класу, коли йому доручили оформляти стінгазету, і з тих пір з мистецтвом він не розлучався. Він мав добрий природним голосом, музикальністю, грав на мандоліні. Перед війною Ахмат навіть був прийнятий в оркестр народних інструментів Башкирської філармонії, виступив на радіо, готувався до участі в Декади башкирського мистецтва в Москві, але завадила війна.

У 1943 році, у важкий воєнний час він пішки йде до Магнітогорська і поступає вчитися в ремісниче училище на токаря, але мрія стати справжнім художником не залишає його. Одночасно відвідує ізостудії при Палаці культури металургів.

Ахмат Лутфуллін багато вчиться. У 1945-1954 роки він закінчує Ленінградське архітектурно-художнє училище, Башкирська театрально-художнє училище і Державний художній інститут Литовської РСР. У роки навчання в Уфі його наставниками були художники Олександр Тюлькин і Борис Лалетин. У ті роки практично не було глибоких традицій башкирської художньої школи, оскільки зображати на малюнку людей і тварин заборонялося ісламом. Художнику довелося пройти складний шлях творчих пошуків, щоб зрозуміти і висловити в своїх роботах дух, атмосферу життя, образи башкирського народу. Йому знадобилися роки уважного вивчення досвіду старих майстрів. З особливим завзяттям Ахмат вивчав портретний живопис Ханса Мемлинга - нідерландського художника XIV століття і творчість вірменського художника Мінаса Аветисян. Глибокий інтерес викликало у нього мистецтво давньоруського іконопису. Треба все це було переплавити і зв'язати з власними творчими ідеями і задумами.

Після завершення навчання в Литві художник повернувся в рідний аул і почав багато працювати. Він створює портретні і пейзажні етюди «Портрет матері», «Натюрморт з картинкою», «Башкир-селянин» та інші. У 1957 році в Уфі відбулася його перша персональна виставка, де Ахмат Лутфуллін заявив про себе як про серйозного майстра, що працює над національною темою. Уже в перших роботах яскраво виражене прагнення художника передати на полотні кращі риси башкирського народу і багатство внутрішнього світу сучасників. Поступово портретна тема стає провідною в творчості майстра.

Образи жінок містять одну думку - тему долі народу, його незламної моральної сили і духовної величі.

Художник у своїй творчості звертається і до натюрмортів. «Натюрморт з глечиком» написаний вільної, впевненої пензлем.

Предмети звичайнісінькі: окраєць чорного хліба і оселедець, наповнена молоком гуртка і тендітні білі яйця, розписна дерев'яна ложка і темний глиняний глечик. Все це на тлі чисто вискоблена дощатої столу. Проста життя людини, чия трапеза представлена \u200b\u200bнам. Скромна їжа говорить про те, що людина ця не звик до надмірностей, а чистота і яскравий колір в картині про чесність людини, про те, що немає в його житті фальші, моральної ущербності.

Звертається художник і до пейзажу. У 1974 році він пише пейзаж «Останній старий будинок в аулі». Цей вросла в землю полуразвалившейся будинок в оточенні похилих тинів і надвірних будівель художник побачив якось в рідних місцях. Жила в ньому самотня стара. Це картина контрастів. Електричні дроти, антена на вкритій шифером будинку в глибині сусідять з напівзруйнованими будинком і огорожею. Огорожа в картині - це головне. Незважаючи на те, що вона глянула і щоб остаточно не впала на землю, підперта стовпами, є в ній якась принадність. Автор ретельно виписує химерне, складне переплетення лозин і жердин. Колись, мабуть, тут жили міцні господарі, міцно стояли на землі. І ця мальовнича огорожа як би свідчення про те.

Художник активно бере участь у численних виставках міжнародного, всеросійського і республіканського значення. У 60-70-х роках Ахмат Лутфуллін створює полотна «Три жінки», «Свято в аулі. 30-ті роки », картини« Прощання »і« Очікування », що увійшли до золотого фонду радянського образотворчого мистецтва.

За його конкретними персонажами стоїть доля всього народу, глибинні основи його буття. Велич Ахмата Лутфулліна як художника і полягає в тому, що він на своїх полотнах ємко, і одночасно гранично просто, зміг висловити узагальнений образ представників свого народу. Яскраве, щире, правдиве мистецтво Лутфулліна підкорює, перш за все, національним своєрідністю. Лутфуллін - художник істинно башкирський не тільки за народженням і національності, а й по глибокої прихильності до рідної землі та свого народу, по рідкісному вмінню бачити і відчувати своєрідність і красу його побуту, характеру і традицій.

Високої мальовничій культурою відзначено усю його творчість. Володіючи самокритичністю і вимогливістю, спираючись на кращі традиції світового мистецтва, художник Ахмат Лутфуллін зміг створити власну виразну манеру живопису, яка втілила витоки його філософських і поетичних шукань.

У 1977 році відбулася творча поїздка Ахмата Лутфулліна до Франції. У тому ж році пройшла персональна виставка його робіт в Москві. Пізніше художник робить творчу поїздку до В'єтнаму. У 1966 році він удостоєний почесного звання «Заслужений художник БАССР». За участь в III республіканській виставці «Радянська Росія» в 1967 році він нагороджується дипломом Ради Міністрів Української РСР. За творчі досягнення двічі удостоюється Почесної грамоти Верховної Ради Української РСР і Ради Міністрів Української РСР, Почесної грамоти ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ. Йому присвоєно почесні звання «Заслужений художник РСФСР», «Народний художник РРФСР» і «Народний художник СРСР». Ахмат Лутфуллін обирається дійсним членом Академії мистецтв Росії і почесним членом Академії наук Башкортостану. Його персональні виставки з величезним успіхом проходять в Уфі, Казані, Магнітогорську і Москві. Він учасник багатьох міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та зональних виставок. У 1982 році художник став лауреатом Республіканської державної премії імені С. Юлаєв, в 2004 році - лауреатом премії імені Кіма Ахмедьянова.

В цілому з ім'ям Ахмата Лутфулліна міцно пов'язаний розвиток башкирської живопису на всьому протязі другої половини ХХ століття.

Безліч творів художника зберігається в запасниках Третьяковської галереї в Москві, в Російському музеї Санкт-Петербурга, Башкирському художньому музеї імені М. Нестеровим, інших музеях країни і в приватних колекціях.

У житті Ахмат Фаткулловіч був дуже скромною людиною, вважав за краще більше слухати, ніж говорити, мав глибокі знання в багатьох областях, тонким дотепністю. Коло його інтересів був широкий і різноманітний. Як художник він, звичайно, був дуже спостережливим. Його уважний погляд, здавалося, пронизує співрозмовника наскрізь. Зовсім трохи не дожив він до свого 80-річчя. Ахмат Фаткулловіч Лутфуллін покинув цей світ 10 липня 2007 року похований в рідному селі.

З 2008 року середня школа в селі Абзаково Белорецкого району носить ім'я видатного земляка. У серпні 2011 року на будівлі школи встановлено меморіальну дошку. Одна з вулиць в селищі Нагаево Жовтневого району міста Уфи з недавніх пір носить ім'я Ахмата Лутфулліна. На будинку № 7/1 по вулиці Аксакова в Уфі, де художник жив довгі роки, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.

Барельєф - вид рельєфною скульптури, в якому опукла частина зображення виступає над площиною фону не більше ніж на половину свого об'єму.

Виставка - публічна демонстрація досягнень в області економіки, науки, техніки, культури, мистецтва та інших сферах суспільного життя. Поняття може позначати як сам захід, так і місце проведення цього заходу.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на будь-яку тверду поверхню (полотно, дерево, папір, картон, камінь, скло, метал і ін. Зазвичай покриті грунтом).

Іслам - монотеїстична світова релігія. Слово «іслам» перекладається як «переказ себе Богу», «покірність», «підпорядкування» (законам Аллаха). В арабській мові слово «іслам» - віддієслівний іменник, який означає «бути благополучним», «рятуватися», «зберігатися», «бути вільним». У шаріатських термінології іслам - це повне, абсолютне єдинобожжя, підпорядкування Аллаху, Його наказам і заборонам, відсторонення від багатобожжя.

Кантон - територіально-адміністративна одиниця в деяких країнах, військово-територіальна одиниця в Башкирія-мещерякском війську.

Лауреат - особа, якій присуджено державна або міжнародна премія заслуги, досягнення у виробництві, техніці, науці і ін., А також переможець конкурсів (головним чином художніх).

Мандоліна - струнний щипковий музичний інструмент невеликих розмірів, різновид лютні - лютня-сопрано, але з менш довгою шиєю і з меншим числом струн.

Медресе - мусульманське навчальний заклад, що виконує роль середньої школи і мусульманської духовної семінарії. Навчання в медресе роздільне і безкоштовне. Випускники медресе мають право вступати до університету.

Меморіальна дошка - плита, зазвичай з довговічного каменю (мармур, граніт) або металевого сплаву (бронза, чавун), увіковічує пам'ять про знаменитого людину або подію. Встановлюються на будівлях, в яких проживала або працювала знаменита персона або в яких (біля яких) відбулася важлива подія.

Музей - установа, що займається збиранням, вивченням, зберіганням і експонуванням предметів - пам'яток природної історії, матеріальної і духовної культури, а також просвітницької та популяризаторської діяльністю.

Натюрморт - жанр образотворчого мистецтва (головним чином станкового живопису), який присвячений зображенню оточуючих людину речей, розміщених, як правило, в реальному побутовому середовищі і композиційно організованих в єдину групу.

Пейзаж - жанр образотворчого мистецтва (або окремі твори цього жанру), в якому основним предметом зображення є дика або в тій чи іншій мірі перетворена людиною природа. художник Лутфуллін живопис башкирський

Персонаж - будь-яка особа, персона, особистість, або сутність, які існують в творі мистецтва.

Портрет - зображення (образ) будь-якого людини або групи людей, що існують або існували в дійсності. Портрет - один з головних жанрів живопису, скульптури, графіки.

Філармонія - в деяких країнах: музичне товариство або установа, що займається організацією концертів, сприянням розвитку і пропагандою музичного мистецтва.

Експонат - в галузі образотворчого мистецтва: художній твір, виставлене для огляду на виставці або в музеї.

Розміщено на Allbest.ru

подібні документи

Основні дати життя і творчості
1928 - народився 4 лютого в селі Аскарово Абзеліловского району Башкирської АРСР
1943-1945 - навчався в Магнітогорському ремісничому училищі
1945-1948 - навчався в Ленінградському архітектурно-художньому училищі № 9
1949-1951 - навчався в Башкирському театрально-художньому училищі у А.Е. Тюлькина, Б.Ф. Лалетіна
1951-1954 - навчався в Державному художньому інституті Литовської РСР
1957- перша персональна виставка в м Уфі
1957-1998 - брав участь у численних виставках міжнародного, всеросійського і республіканського значення
1966 - удостоєний звання «Заслужений художник БАССР»

1967 - нагороджений дипломом Ради Міністрів Української РСР за участь в III республіканській виставці «Радянська Росія»

1970 - нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради і Ради Міністрів Української РСР за творчі досягнення
1971 - нагороджений дипломом Академії мистецтв СРСР за картину «Свято в аулі. 1930-і роки. »
1976 - творча поїздка до Франції. Персональна виставка, Москва.
1977 - нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради і Ради Міністрів Української РСР за творчі досягнення

1978- удостоєний звання «Заслужений художник РСФСР». Персональна виставка. Уфа, Магнітогорськ, Казань
1980 творча поїздка до В'єтнаму

1982- удостоєний звання «Народний художник РРФСР». Удостоєний звання лауреата Державної премії імені Салават Юлаєв

1987 нагороджений Почесною грамотою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ за високі творчі досягнення

1988- обраний в члени-кореспонденти Академії мистецтв СРСР
1989- удостоєний звання «Народний художник СРСР»
1992 обраний почесним членом Академії наук Республіки Башкортостан
1997 обраний дійсним членом Академії мистецтв Росії
1998- персональна виставка в Башкирському державному художньому музеї ім. М.В. Нестерова р

Помер 10 лютого 2007р. в Уфі. Похований в селі Абзаково Белорецкого р-ну РБ на Батьківщині художника.

«... Виставка творів майстра, організована уфимской галереєю« Мирас », представляє його портретні, пейзажні роботи, ескізи композицій, натюрморти. Цінність експозиції полягає в тому, що в ній представлені поряд з іншими твори мало відомого глядачеві раннього періоду творчості художника,
яке відрізняє особлива емоційність, безпосередність. Багато з них вперше вийшли зі стін майстерні. Це портрети його співвітчизників - «Голова сільради» 1961 «Бабуся з села Урсук» 1972, «Ветеран» 1982 - люди, навчені досвідом років і непросте життя; «Башкирка в білій сукні» 1960 «Маяр» 1963 - дівчата з молодим рум'янцем, чарівні у своїй щирості. Ці роботи виявляють сутність творчості майстра, для якого вічною цінністю залишаються люди, що пройшли випробування стражданням і щастям, що зберегли скромність, душевну стійкість, працьовитість. Тому стільки чарівності, гідності в його героях, виконаних душевної чистоти і благородства.

... Чудово, що цей високо художній світ постав в експозиції творів провідного російського живописця Ахмата Лутфулліна, розгорнутої в галереї «Мирас», яка, організовуючи подібні виставки, сприяє збереженню кращих традицій нашого мистецтва, вихованню патріотичних почуттів і естетичного смаку глядачів, цінителів мистецтва. »

Валентина Сорокіна
Мистецтвознавець, заступник директора БГХМ ім. М.В. Нестерова, заслужений працівник культури РФ і РБ, лауреат премії імені П.М. Третьякова.

Ахмат Фаткулловіч Лутфуллін народився 4 лютого 1928 року в селі Ішкулово Тамьян-Катайській кантону БАССР, нині Абзеліловского району Республіки Башкортостан, в родині лесосплавщіка. З сусідніми селами Аскарово і Абзаково були пов'язані роки його юності.

Батько Ахмата - Фаткулла був грамотною людиною, ще до революції закінчив медресе, добре співав протяжні башкирські пісні. Мати вела господарство, була прекрасною оповідачка, знала багато казок і легенд. У сім'ї було семеро дітей, Ахмат був старшим сином. Малювати почав з п'ятого класу, коли йому доручили оформляти стінгазету, і з тих пір з мистецтвом він не розлучався. Він мав добрий природним голосом, музикальністю, грав на мандоліні. Перед війною Ахмат навіть був прийнятий в оркестр народних інструментів Башкирської філармонії, виступив на радіо, готувався до участі в Декади башкирського мистецтва в Москві, але завадила війна.

У 1943 році, у важкий воєнний час він пішки йде до Магнітогорська і поступає вчитися в ремісниче училище на токаря, але мрія стати справжнім художником не залишає його. Одночасно відвідує ізостудії при Палаці культури металургів.

Ахмат Лутфуллін багато вчиться. У 1945-1954 роки він закінчує Ленінградське архітектурно-художнє училище, Башкирська театрально-художнє училище і Державний художній інститут Литовської РСР. У роки навчання в Уфі його наставниками були художники Олександр Тюлькин і Борис Лалетин. У ті роки практично не було глибоких традицій башкирської художньої школи, оскільки зображати на малюнку людей і тварин заборонялося ісламом. Художнику довелося пройти складний шлях творчих пошуків, щоб зрозуміти і висловити в своїх роботах дух, атмосферу життя, образи башкирського народу. Йому знадобилися роки уважного вивчення досвіду старих майстрів. З особливим завзяттям Ахмат вивчав портретний живопис Ханса Мемлинга - нідерландського художника XIV століття і творчість вірменського художника Мінаса Аветисян. Глибокий інтерес викликало у нього мистецтво давньоруського іконопису. Треба все це було переплавити і зв'язати з власними творчими ідеями і задумами.

Після завершення навчання в Литві художник повернувся в рідний аул і почав багато працювати. Він створює портретні і пейзажні етюди «Портрет матері», «Натюрморт з картинкою», «Башкир-селянин» та інші. У 1957 році в Уфі відбулася його перша персональна виставка, де Ахмат Лутфуллін заявив про себе як про серйозного майстра, що працює над національною темою. Уже в перших роботах яскраво виражене прагнення художника передати на полотні кращі риси башкирського народу і багатство внутрішнього світу сучасників. Поступово портретна тема стає провідною в творчості майстра.

Образи жінок містять одну думку - тему долі народу, його незламної моральної сили і духовної величі.

Художник у своїй творчості звертається і до натюрмортів. «Натюрморт з глечиком» написаний вільної, впевненої пензлем.

Предмети звичайнісінькі: окраєць чорного хліба і оселедець, наповнена молоком гуртка і тендітні білі яйця, розписна дерев'яна ложка і темний глиняний глечик. Все це на тлі чисто вискоблена дощатої столу. Проста життя людини, чия трапеза представлена \u200b\u200bнам. Скромна їжа говорить про те, що людина ця не звик до надмірностей, а чистота і яскравий колір в картині про чесність людини, про те, що немає в його житті фальші, моральної ущербності.

Звертається художник і до пейзажу. У 1974 році він пише пейзаж «Останній старий будинок в аулі». Цей вросла в землю полуразвалившейся будинок в оточенні похилих тинів і надвірних будівель художник побачив якось в рідних місцях. Жила в ньому самотня стара. Це картина контрастів. Електричні дроти, антена на вкритій шифером будинку в глибині сусідять з напівзруйнованими будинком і огорожею. Огорожа в картині - це головне. Незважаючи на те, що вона глянула і щоб остаточно не впала на землю, підперта стовпами, є в ній якась принадність. Автор ретельно виписує химерне, складне переплетення лозин і жердин. Колись, мабуть, тут жили міцні господарі, міцно стояли на землі. І ця мальовнича огорожа як би свідчення про те.

Художник активно бере участь у численних виставках міжнародного, всеросійського і республіканського значення. У 60-70-х роках Ахмат Лутфуллін створює полотна «Три жінки», «Свято в аулі. 30-ті роки », картини« Прощання »і« Очікування », що увійшли до золотого фонду радянського образотворчого мистецтва.

За його конкретними персонажами стоїть доля всього народу, глибинні основи його буття. Велич Ахмата Лутфулліна як художника і полягає в тому, що він на своїх полотнах ємко, і одночасно гранично просто, зміг висловити узагальнений образ представників свого народу. Яскраве, щире, правдиве мистецтво Лутфулліна підкорює, перш за все, національним своєрідністю. Лутфуллін - художник істинно башкирський не тільки за народженням і національності, а й по глибокої прихильності до рідної землі та свого народу, по рідкісному вмінню бачити і відчувати своєрідність і красу його побуту, характеру і традицій.

Високої мальовничій культурою відзначено усю його творчість. Володіючи самокритичністю і вимогливістю, спираючись на кращі традиції світового мистецтва, художник Ахмат Лутфуллін зміг створити власну виразну манеру живопису, яка втілила витоки його філософських і поетичних шукань.

У 1977 році відбулася творча поїздка Ахмата Лутфулліна до Франції. У тому ж році пройшла персональна виставка його робіт в Москві. Пізніше художник робить творчу поїздку до В'єтнаму. У 1966 році він удостоєний почесного звання «Заслужений художник БАССР». За участь в III республіканській виставці «Радянська Росія» в 1967 році він нагороджується дипломом Ради Міністрів Української РСР. За творчі досягнення двічі удостоюється Почесної грамоти Верховної Ради Української РСР і Ради Міністрів Української РСР, Почесної грамоти ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ. Йому присвоєно почесні звання «Заслужений художник РСФСР», «Народний художник РРФСР» і «Народний художник СРСР». Ахмат Лутфуллін обирається дійсним членом Академії мистецтв Росії і почесним членом Академії наук Башкортостану. Його персональні виставки з величезним успіхом проходять в Уфі, Казані, Магнітогорську і Москві. Він учасник багатьох міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та зональних виставок. У 1982 році художник став лауреатом Республіканської державної премії імені С. Юлаєв, в 2004 році - лауреатом премії імені Кіма Ахмедьянова.

В цілому з ім'ям Ахмата Лутфулліна міцно пов'язаний розвиток башкирської живопису на всьому протязі другої половини ХХ століття.

Безліч творів художника зберігається в запасниках Третьяковської галереї в Москві, в Російському музеї Санкт-Петербурга, Башкирському художньому музеї імені М. Нестеровим, інших музеях країни і в приватних колекціях.

У житті Ахмат Фаткулловіч був дуже скромною людиною, вважав за краще більше слухати, ніж говорити, мав глибокі знання в багатьох областях, тонким дотепністю. Коло його інтересів був широкий і різноманітний. Як художник він, звичайно, був дуже спостережливим. Його уважний погляд, здавалося, пронизує співрозмовника наскрізь. Зовсім трохи не дожив він до свого 80-річчя. Ахмат Фаткулловіч Лутфуллін покинув цей світ 10 липня 2007 року похований в рідному селі.

З 2008 року середня школа в селі Абзаково Белорецкого району носить ім'я видатного земляка. У серпні 2011 року на будівлі школи встановлено меморіальну дошку. Одна з вулиць в селищі Нагаево Жовтневого району міста Уфи з недавніх пір носить ім'я Ахмата Лутфулліна. На будинку № 7/1 по вулиці Аксакова в Уфі, де художник жив довгі роки, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.

Барельєф - вид рельєфною скульптури, в якому опукла частина зображення виступає над площиною фону не більше ніж на половину свого об'єму.

Виставка - публічна демонстрація досягнень в області економіки, науки, техніки, культури, мистецтва та інших сферах суспільного життя. Поняття може позначати як сам захід, так і місце проведення цього заходу.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на будь-яку тверду поверхню (полотно, дерево, папір, картон, камінь, скло, метал і ін. Зазвичай покриті грунтом).

Іслам - монотеїстична світова релігія. Слово «іслам» перекладається як «переказ себе Богу», «покірність», «підпорядкування» (законам Аллаха). В арабській мові слово «іслам» - віддієслівний іменник, який означає «бути благополучним», «рятуватися», «зберігатися», «бути вільним». У шаріатських термінології іслам - це повне, абсолютне єдинобожжя, підпорядкування Аллаху, Його наказам і заборонам, відсторонення від багатобожжя.

Кантон - територіально-адміністративна одиниця в деяких країнах, військово-територіальна одиниця в Башкирія-мещерякском війську.

Лауреат - особа, якій присуджено державна або міжнародна премія заслуги, досягнення у виробництві, техніці, науці і ін., А також переможець конкурсів (головним чином художніх).

Мандоліна - струнний щипковий музичний інструмент невеликих розмірів, різновид лютні - лютня-сопрано, але з менш довгою шиєю і з меншим числом струн.

Медресе - мусульманське навчальний заклад, що виконує роль середньої школи і мусульманської духовної семінарії. Навчання в медресе роздільне і безкоштовне. Випускники медресе мають право вступати до університету.

Меморіальна дошка - плита, зазвичай з довговічного каменю (мармур, граніт) або металевого сплаву (бронза, чавун), увіковічує пам'ять про знаменитого людину або подію. Встановлюються на будівлях, в яких проживала або працювала знаменита персона або в яких (біля яких) відбулася важлива подія.

Музей - установа, що займається збиранням, вивченням, зберіганням і експонуванням предметів - пам'яток природної історії, матеріальної і духовної культури, а також просвітницької та популяризаторської діяльністю.

Натюрморт - жанр образотворчого мистецтва (головним чином станкового живопису), який присвячений зображенню оточуючих людину речей, розміщених, як правило, в реальному побутовому середовищі і композиційно організованих в єдину групу.

Пейзаж - жанр образотворчого мистецтва (або окремі твори цього жанру), в якому основним предметом зображення є дика або в тій чи іншій мірі перетворена людиною природа. художник Лутфуллін живопис башкирський

Персонаж - будь-яка особа, персона, особистість, або сутність, які існують в творі мистецтва.

Портрет - зображення (образ) будь-якого людини або групи людей, що існують або існували в дійсності. Портрет - один з головних жанрів живопису, скульптури, графіки.

Філармонія - в деяких країнах: музичне товариство або установа, що займається організацією концертів, сприянням розвитку і пропагандою музичного мистецтва.

Експонат - в галузі образотворчого мистецтва: художній твір, виставлене для огляду на виставці або в музеї.

Вибір редакції
(37 слів) У повісті Гоголя «Портрет» теж показано вплив справжнього мистецтва на особистість. Герой витрачає останні гроші на картину, ...

Твір написано учнем загальноосвітньої школи. Можуть бути помилки. Текст Володимира Олексійовича Солоухина: Неповний .. (1) Є ...

Тема: Духовні і моральні якості Герасима: сила, гідність, співчуття до оточуючих, великодушність, працьовитість. Діяльнісна ...

Профілактика сколіозу. Прослідкуйте, щоб ваш школяр носив рюкзак, надягаючи лямки на обидва плеча. У перерві між уроками запропонуйте ...
Мистецтво - це діяльність індивідуума. За допомогою нього він пізнає світ, відпочиває і створює щось нове. Роль і значення мистецтва в ...
Назва цієї казки таке: Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвидоне Салтановиче і про прекрасну Царівну ...
Є на нашій річці такі глухі і затишні місця, що, коли продерёшься через сплутані лісові хащі, заповнені до того ж кропивою, ...
Розділи: Російська мова Клас: 11 Урок розвитку мовлення в старших класах орієнтований насамперед на засвоєння основних вимог ...
Міаніє Михайло Юрійович: «Мудрість, Любов і Сила - триєдність Душі людини». Це три однаково важливі основи для гармонійного ...