На цьому уроці ви познайомитеся з біографією Віктора Драгунського, прочитаєте його розповідь «Зачарована буква», проведете докладний аналіз оповідання, виконайте словникову роботу.
Але в 1914 році родина повернулася назад в Росію і осіла в Гомелі, де і пройшло його дитинство.
У 1925 році сім'я переїхала до Москви. Віктор рано почав працювати, щоб забезпечити собі прожиток. Однак він не відразу став письменником. Після закінчення школи Драгунський працював токарем на заводі, шорником, човнярем, бакенщик.
З 1931 по 1936 роки навчався акторській майстерності в літературно-театральних майстерень (рис. 2).

Рис. 2. Літературно-театральна майстерня А. Дикого ()
З 1935 року почалася акторська біографія Драгунського. Він був артистом театру і естради, кілька років керував театром «Синя пташка» (рис. 3).

Рис. 3. Естрадний колектив «Синя пташка» ()
Його колектив миттєво прославився. А ще Віктор Драгунський працював Дідом Морозом на ялинках. Був він також рудим клоуном в кудлатою перуці в цирку на Кольоровому бульварі (рис. 4).

Рис. 4. Віктор Драгунський ()
А клоуном бути дуже важко, адже він повинен вміти і фокуси показувати, і сальто робити, і по канату ходити, і танцювати, і співати, і з тваринами вміти спілкуватися. Віктор Драгунський все це вмів.
Під час Великої вітчизняної війни Драгунський був в ополченні, потім виступав з фронтовими концертними бригадами.

Рис. 5. В.Ю. Драгунський ()
Всього 58 років відміряла йому доля. Драгунський прожив одну, але на рідкість різноманітну, насичену, напружену і цільну життя. Йому випала рідкісна доля бути ні на кого не схожим, створити свій стиль і в житті, і в творчості.
Коли у Віктора Драгунського народився син Денис, з ним почали траплятися всякі смішні історії (рис. 6).

Рис. 6. Віктор Драгунський з сином ()
Драгунський став ці історії записувати, і вийшли «Деніскині розповіді» (рис. 7).

Рис. 7. Обкладинка книги «Деніскині розповіді» ()

Рис. 8. Журнал «Мурзилка» (травень 1959 г.) ()
А перша книжка з шістнадцяти оповідань вийшла в 1961 році під назвою «Він живий і світиться» (рис. 9).

Рис. 9. Обкладинка книги «Він живий і світиться» ()
Денискина пригод ставало все більше і більше. Всього було написано близько дев'яноста веселих оповідань (рис. 10). Ці розповіді принесли письменникові заслужену славу.

Рис. 10. Ілюстрація до розповіді Драгунського «Рівно 25 кіло» ()
Батько в цих оповіданнях - сам Віктор Юзефович, а Дениско - його син, який, подорослішавши, став процвітаючим літератором. У ньому вже важко знайти риси колишнього хлопчаки, який міг самозабутньо полюбити дівчинку на кулі і брехати про пожежу у флігелі (рис. 11).

Рис. 11. Денис Вікторович Драгунський ()
В оповіданнях Драгунського світлі, ніжні почуття завжди здобувають перемогу над плоскою і великовагової жітейщіной.
«Деніскині розповіді» добрі не тільки тому, що з незвичайною точністю передають психологію дитини, а й тому, що в них відбилося світле сприйняття світу. У центрі оповідань варто допитливий і діяльний Дениска і його друг (мрійливий, повільний Мишка) (рис. 12).

Рис. 12. Дениска і Мишка ()
Книги Драгунського читають не тільки в Росії, але і на Україні, і в Молдові, і в Узбекистані, і в Азербайджані, і в Норвегії, і в Чехії, і в Німеччині, і навіть в Японії.
Якщо вам раптом стане сумно, читайте «Деніскині розповіді».
Прочитайте слово спочатку плавно, по складах, а потім разом:
До-мо-уп-рав-ле-ня
будинкоуправління - в цьому слові заховані слова хата і управління.
будинкоуправління - це організація, яка управляє будинками.
поставити на попа - в лісівництві це означає поставити у вертикальному положенні.
Значення будь-якого слова можна дізнатися в словнику. За допомогою слід звернутися до тлумачного словника (рис. 13).

Рис. 13. Тлумачний словник В.І. Даля ()
Подивимося значення деяких слів у тлумачному словнику В.І. Даля:
обламаєш шпіц - у слова шпіцє два значення:
1. невелика кімнатна собачка з пухнастою шерстю.
2. застаріле слово, то ж, що і шпиль - гострий кінчик верхівки.
Прочитайте по складах:
За-ак-ти-ро-вать
А тепер разом, цілим словом:
заактувати - скласти акт.
Почитайте розповідь Віктора Драгунського (рис. 14).

Рис. 14. Обкладинка книги «Зачарована буква» ()
Зачарована буква
Нещодавно ми гуляли у дворі: Оленка, Мишка і я. Раптом у двір в'їхала вантажівка. А на ньому лежить ялинка. Ми побігли за машиною. Ось вона під'їхала до домоуправлінню, зупинилася, і шофер з нашим двірником стали ялинку вивантажувати. Вони кричали один на одного:
- Легше! Давай заноси! Правея! Леве! Стає її на попа! Легше, а то весь шпіц обламаєш.
І коли вивантажили, шофер сказав:
- Тепер треба цю ялинку заактувати, - і пішов.
А ми залишилися біля ялинки(Рис. 15) .

Рис. 15. Ілюстрація до розповіді «Зачарована буква» ()
Події відбуваються на вулиці, у дворі. Головними героями є Дениска, Оленка і Мишка. У двір привезли ялинку.
Увагу привертає розмова шофера і двірника. Згадайте, які вони вимовляють слова: леві, правея. Їх мова неправильна, тому що правильно говорити лівіше, правіше, став. Ці герої говорять неправильно, тому що, очевидно, вони погано вчилися в школі.
Вона лежала велика, волохата і так смачно пахла морозом, що ми стояли як дурні і посміхалися. Потім Оленка взялася за одну гілочку і сказала:
- Дивіться, а на ялинці розшуки висять.
«Розшук»! Це вона неправильно сказала! Ми з Мишком так і покотилися. Ми сміялися з ним обидва однаково, але потім Мишка став сміятися голосніше, щоб мене пересмеять.
Ну, я трошки натиснув, щоб він не думав, що я здаюся. Мишка тримався руками за живіт, як ніби йому дуже боляче, і кричав:
- Ой, умру від сміху! Розшуки!
А я, звичайно, піддавав спеку:
- П'ять років дівчині, а говорить «розшуки» ... хаха-ха(Рис. 16) !

Рис. 16. Дениска і Мишка сміються над Оленкою ()
Потім Мишка втратив свідомість і застогнав:
- Ах, мені погано! Розшуки ...
І став гикати:
- Ік! .. розшуку. Ік! Ік! Помру від сміху! Ік!
Тоді я схопив жменю снігу і став прикладати його собі до чола, ніби у мене почалося вже запалення мозку і я зійшов з розуму. Я кричав:
- Дівчинці п'ять років, скоро заміж видавати! А вона - розшуки.
У Оленки нижня губа скривилася так, що полізла за вухо.
- Я правильно сказала! Це у мене зуб вивалився і свистить. Я хочу сказати «розшуки», а у мене висвистувати «розшуки» ...
Мишко сказав:
- Яке диво! У неї зуб вивалився! У мене цілих три вивалилося та два хитаються, а я все одно говорю правильно! Ось слухай: хихкі! Що? Правда, здорово - хихх-киї! Ось як у мене легко виходить: хихкі! Я навіть співати можу:
Ох, хихечка зелена,
Боюся укол я.
Але Оленка як закричить. Одна голосніше нас двох:
- Неправильно! Ура! Ти говориш хихкі, а треба розшуки!
А Мишко:
- Саме, що не треба розшуки, а треба хихкі.
І обидва давай ревіти. Тільки й чути: «Розшук!» - «Хихкі!» - «розшук!».
У цій частині розповіді йдеться про те, як Оленка побачила шишки і неправильно вимовила це слово. Але і Мишка, як виявилося, теж сказав це слово неправильно.
Дивлячись на них, я так реготав, що навіть зголоднів. Я йшов додому і весь час думав: чого вони так сперечалися, раз обоє не праві? Адже це дуже просте слово. Я зупинився і виразно сказав:
- Ніяк не розшуки. Ніякі не хихкі, а коротко і ясно: фифкі!
От і все!(Рис. 17)

Рис. 17. Ілюстрація до розповіді «Зачарована буква» ()
Читач не припускав, що так розвиватимуться події, адже Дениска теж не зміг правильно сказати це слово. Мишка і Оленка плакали, бо намагалися вимовити це слово, але у них не вийшло. У всіх трьох одна й та ж проблема - випали зуби.
Так як зрозуміло, що у дітей змінюються молочні зуби на корінні, можна зробити висновок, що вони дошкільнята.
Твір «Зачарована буква» - розповідь. Розповіді бувають наукові і художні. Ця розповідь художній, тому що в ньому є сюжет і сюжетна лінія.
Віктор Драгунський пише веселі розповіді. Цей веселий розповідь вчить тому, що не треба сміятися над іншими, адже і у вас теж може щось не виходити.
Візьміть в бібліотеці інші оповідання Віктора Драгунського і прочитайте їх.
Список літератури
1. Кубасова О.В. Улюблені сторінки: Підручник по літературному читання для 2 класу, 2 частини. - Смоленськ: «Асоціація ХХI століття», 2011.
2. Кубасова О.В. літературне читання: Робочий зошит до підручника для 2 класу, 2 частини. - Смоленськ: «Асоціація ХХI століття», 2011.
4. Кубасова О.В. Літературне читання: Тести: 2 клас. - Смоленськ: «Асоціація ХХI століття», 2011.
2. Інтернет-сайт фестивалю педагогічних ідей «Відкритий урок» ()
Домашнє завдання
1. Розповісти, як у Віктора Драгунського з'явилася ідея створити цикл «Деніскині розповіді».
3. Взяти книжку з розповідями Драгунського в бібліотеці і прочитати кілька з них.
Нещодавно ми гуляли у дворі: Оленка, Мишка і я. Раптом у двір в'їхала вантажівка. А на ньому лежить ялинка. Ми побігли за машиною. Ось вона під'їхала до домоуправлінню, зупинилася, і шофер з нашим двірником стали ялинку вивантажувати. Вони кричали один на одного:
- Легше! Давай заноси! Правея! Леве! Стає її на попа! Легше, а то весь шпіц обламаєш.
І коли вивантажили, шофер сказав:
- Тепер треба цю ялинку заактувати, - і пішов.
А ми залишилися біля ялинки.
Вона лежала велика, волохата і так смачно пахла морозом, що ми стояли як дурні і посміхалися. Потім Оленка взялася за одну гілочку і сказала:
- Дивіться, а на ялинці розшуки висять.
«Розшук»! Це вона неправильно сказала! Ми з Мишком так і покотилися. Ми сміялися з ним обидва однаково, але потім Мишка став сміятися голосніше, щоб мене пересмеять.
Ну, я трошки натиснув, щоб він не думав, що я здаюся. Мишка тримався руками за живіт, як ніби йому дуже боляче, і кричав:
- Ой, умру від сміху! Розшуки!
А я, звичайно, піддавав спеку:
- П'ять років дівчині, а говорить «розшуки» ... хаха-ха!
Потім Мишка втратив свідомість і застогнав:
- Ах, мені погано! Розшуки ...
І став гикати:
- Ік! .. розшуку. Ік! Ік! Помру від сміху! Ік!
Тоді я схопив жменю снігу і став прикладати його собі до чола, ніби у мене почалося вже запалення мозку і я зійшов з розуму. Я кричав:
- Дівчинці п'ять років, скоро заміж видавати! А вона - сискі.У Оленки нижня губа скривилася так, що полізла за вухо.
- Я правильно сказала! Це у мене зуб вивалився і свистить. Я хочу сказати «розшуки», а у мене висвистувати «розшуки» ...
Мишко сказав:
- Яке диво! У неї зуб вивалився! У мене цілих три вивалилося та два хитаються, а я все одно говорю правильно! Ось слухай: хихкі! Що? Правда, здорово - хихх-киї! Ось як у мене легко виходить: хихкі! Я навіть співати можу:
Ох, хихечка зелена,
Боюся укол я. 
Але Оленка як закричить. Одна голосніше нас двох:
- Неправильно! Ура! Ти говориш хихкі, а треба розшуки!
А Мишко:
- Саме, що не треба розшуки, а треба хихкі.
І обидва давай ревіти. Тільки й чути: «Розшук!» - «Хихкі!» - «розшук!».
Дивлячись на них, я так реготав, що навіть зголоднів. Я йшов додому і весь час думав: чого вони так сперечалися, раз обоє не праві? Адже це дуже просте слово. Я зупинився і виразно сказав:
- Ніяк не розшуки. Ніякі не хихкі, а коротко і ясно: фифкі!
От і все!
Завантажити:
Зачарована буква - розповідь Віктора Драгунського, який стоїть прочитати всім дітям. В одному дворі гуляли троє хлопців: дівчинка і два хлопчики. Від імені одного з них ведеться розповідь про те, як привезли ялинку. Дівчинка побачила на ній шишки і сказала про це хлопчикам. Що викликало їх сміх, а потім і сльози у одного з них? Одна зачарована буква, яку вони ніяк не могли вимовити! Спробуйте вгадати і вимовити разом з дитиною цю букву. Казка вчить бути ввічливим і не соромитися особливостей дорослішання.
Нещодавно ми гуляли у дворі: Оленка, Мишка і я. Раптом у двір в'їхала вантажівка. А на ньому лежить ялинка. Ми побігли за машиною. Ось вона під'їхала до домоуправлінню, зупинилася, і шофер з нашим двірником стали ялинку вивантажувати. Вони кричали один на одного:
Легше! Давай заноси! Правея! Леве! Стає її на попа! Легше, а то весь шпіц обламаєш.
І коли вивантажили, шофер сказав:
Тепер треба цю ялинку заактувати, - і пішов.
А ми залишилися біля ялинки.
Вона лежала велика, волохата і так смачно пахла морозом, що ми стояли як дурні і посміхалися. Потім Оленка взялася за одну гілочку і сказала:
Дивіться, а на ялинці розшуки висять.
«Розшук»! Це вона неправильно сказала! Ми з Мишком так і покотилися. Ми сміялися з ним обидва однаково, але потім Мишка став сміятися голосніше, щоб мене пересмеять.
Ну, я трошки натиснув, щоб він не думав, що я здаюся. Мишка тримався руками за живіт, як ніби йому дуже боляче, і кричав:
Ой, умру від сміху! Розшуки!
А я, звичайно, піддавав спеку:
П'ять років дівчині, а говорить «розшуки» ... хаха-ха!
Потім Мишка втратив свідомість і застогнав:
Ах, мені погано! Розшуки ...
І став гикати:
Ік! .. розшуку. Ік! Ік! Помру від сміху! Ік!
Тоді я схопив жменю снігу і став прикладати його собі до чола, ніби у мене почалося вже запалення мозку і я зійшов з розуму. Я кричав:
Дівчинці п'ять років, скоро заміж видавати! А вона - розшуки.
У Оленки нижня губа скривилася так, що полізла за вухо.
Я правильно сказала! Це у мене зуб вивалився і свистить. Я хочу сказати «розшуки», а у мене висвистувати «розшуки» ...
Мишко сказав:
Яке диво! У неї зуб вивалився! У мене цілих три вивалилося та два хитаються, а я все одно говорю правильно! Ось слухай: хихкі! Що? Правда, здорово - хихх-киї! Ось як у мене легко виходить: хихкі! Я навіть співати можу:
Ох, хихечка зелена,
Боюся укол я.
Але Оленка як закричить. Одна голосніше нас двох:
Неправильно! Ура! Ти говориш хихкі, а треба розшуки!
Саме, що не треба розшуки, а треба хихкі.
І обидва давай ревіти. Тільки й чути: «Розшук!» - «Хихкі!» - «розшук!».
Дивлячись на них, я так реготав, що навіть зголоднів. Я йшов додому і весь час думав: чого вони так сперечалися, раз обоє не праві? Адже це дуже просте слово. Я зупинився і виразно сказав:
Ніякі не розшуки. Ніякі не хихкі, а коротко і ясно: фифкі!
Нещодавно ми гуляли у дворі: Оленка, Мишка і я. Раптом у двір в'їхала вантажівка. А на ньому лежить ялинка. Ми побігли за машиною. Ось вона під'їхала до домоуправлінню, зупинилася, і шофер з нашим двірником стали ялинку вивантажувати. Вони кричали один на одного:
- Легше! Давай заноси! Правея! Леве! Стає її на попа! Легше, а то весь шпіц обламаєш.
І коли вивантажили, шофер сказав:
- Тепер треба цю ялинку заактувати, - і пішов.
А ми залишилися біля ялинки.
Вона лежала велика, волохата і так смачно пахла морозом, що ми стояли як дурні і посміхалися. Потім Оленка взялася за одну гілочку і сказала:
- Дивіться, а на ялинці розшуки висять.
«Розшук»! Це вона неправильно сказала! Ми з Мишком так і покотилися. Ми сміялися з ним обидва однаково, але потім Мишка став сміятися голосніше, щоб мене пересмеять.
Ну, я трошки натиснув, щоб він не думав, що я здаюся. Мишка тримався руками за живіт, як ніби йому дуже боляче, і кричав:
Ой, умру від сміху! Розшуки!
А я, звичайно, піддавав спеку:
- П'ять років дівчині, а говорить «розшуки» ... хаха-ха!
Потім Мишка втратив свідомість і застогнав:
Ах, мені погано! Розшуки ...
І став гикати:
- Ік! .. розшуку. Ік! Ік! Помру від сміху! Ік!
Тоді я схопив жменю снігу і став прикладати його собі до чола, ніби у мене почалося вже запалення мозку і я зійшов з розуму. Я кричав:
- Дівчинці п'ять років, скоро заміж видавати! А вона - сискі.У Оленки нижня губа скривилася так, що полізла за вухо.
- Я правильно сказала! Це у мене зуб вивалився і свистить. Я хочу сказати «розшуки», а у мене висвистувати «розшуки» ...
Мишко сказав:
- Яке диво! У неї зуб вивалився! У мене цілих три вивалилося та два хитаються, а я все одно говорю правильно! Ось слухай: хихкі! Що? Правда, здорово - хихх-киї! Ось як у мене легко виходить: хихкі! Я навіть співати можу:
Ох, хихечка зелена,
Боюся укол я. 
Але Оленка як закричить. Одна голосніше нас двох:
- Неправильно! Ура! Ти говориш хихкі, а треба розшуки!
А Мишко:
- Саме, що не треба розшуки, а треба хихкі.
І обидва давай ревіти. Тільки й чути: «Розшук!» - «Хихкі!» - «розшук!».
Дивлячись на них, я так реготав, що навіть зголоднів. Я йшов додому і весь час думав: чого вони так сперечалися, раз обоє не праві? Адже це дуже просте слово. Я зупинився і виразно сказав:
- Ніяк не розшуки. Ніякі не хихкі, а коротко і ясно: фифкі!
От і все!
Нещодавно ми гуляли у дворі: Оленка, Мишка і я. Раптом у двір в'їхала вантажівка. А на ньому лежала ялинка. Ми побігли за машиною. Ось вона під'їхала до домоуправлінню, зупинилася, і шофер з нашим двірником стали ялинку вивантажувати. Вони кричали один на одного:
- Легше! Давай заноси! Правея! Леве! Станови її на попа! Легше, а то весь шпіц обламаєш.
- І коли вивантажили, шофер сказав:
- Тепер треба цю ялинку заактувати, - і пішов.
А ми залишилися біля ялинки.
Вона лежала велика, волохата і так смачно пахла морозом, що ми стояли як дурні і посміхалися. Потім Оленка взялася за одну гілочку і сказала:
- Дивіться, а на ялинці розшуки висять.
«Розшук»! Це вона неправильно сказала! Ми з Мишком так і покотилися. Ми сміялися з ним обидва однаково, але потім Мишка став сміятися голосніше, щоб мене пересмеять.
Ну, я трошки натиснув, щоб він не думав, що я здаюся. Мишка тримався руками за живіт, як ніби йому дуже боляче, і кричав:
- Ой, умру від сміху! Розшуки!
А я, звичайно, піддавав спеку:
- П'ять років дівчині, а говорить «розшуки» ... Ха-ха-ха!
Потім Мишка втратив свідомість і застогнав:
- Ах, мені погано! Розшуки ...
І став гикати:
- Ік! .. розшуку. Ік! Ік! Помру від сміху. Ік!
Тоді я схопив жменю снігу і став прикладати його собі до чола, ніби у мене почалося вже запалення мозку і я зійшов з розуму. Я кричав:
- Дівчинці п'ять років, скоро заміж видавати! А вона розшуки ...
У Оленки нижня губа скривилася так, що полізла за вухо.
- Я правильно сказала! Це у мене зуб вивалюється і свистить. Я хочу сказати «розшуки», а у мене висвистувати «розшуки».
Мишко сказав:
- Яке диво! У неї зуб вивалився! У мене цілих три вивалилося та два хитаються, а я все одно говорю правильно! Ось слухай: хихкі! Що? Правда, здорово - хихх-киї! Ось як у мене легко виходить: хихкі! Я навіть співати можу:
Ох, хихечка зелена,
Боюся укол я.
Але Оленка як закричить. Одна голосніше нас двох:
- Неправильно! Ура! Ти говориш хихкі, а треба розшуки!
- Саме, що не треба розшуки, а треба хихкі!
І обидва давай ревіти. Тільки й чути: «Розшук!» - «Хихкі!» - «розшук!».
Дивлячись на них, я так реготав, що навіть зголоднів. Я йшов додому і весь час думав: чого вони так сперечалися, раз обоє не праві? Адже це дуже просте слово. Я зупинився на сходах і виразно сказав:
- Ніяк не розшуки. Ніякі не хихкі, а коротко і ясно: фифкі!
- Михайло Пляцковский сонечко на пам'ять
- "Ілля Муромець і Соловей-розбійник": опис, герої, аналіз билини
- Розповідь драгунського курячий бульйон Віктор драгунський курячий бульйон читати
- Ліндгрен "Пеппі Довгапанчоха"
- Вікторина по повісті-казці А
- Драгунський «Зачарована буква
- Конспект уроку літературного читання на тему: Дж
- Казка принцеса на горошині ганс селян Андерсон
- Аудіо розповіді Ірини Токмаковой
- Заняття «Казка про клоуна
- Міф про Апполона, Дафну, Аполлон і музи
- Аудіо розповіді Ірини Токмаковой
- Дафна - Міфи Давньої Греції
- Конспект уроку з літературного читання Н
- Казка Мишеня і Олівець
- Опубліковані невидані щоденники Миколи II про Матильди Кшесинской
- Татарські прізвища-б татарські прізвища на а
- Татарські письменники: імена і прізвища
- Таємниці біографії сергея Кургіняна
- Добро, Чир-Чир і Консул: про що розповідають кримськотатарські прізвища Прикметники як основа виникнення прізвищ