В якій казці є клоун. Заняття «Казка про клоуна
В одному цирку жив і працював клоун по імені Динамік. Це був дуже сумний-прегрустний клоун. На його обличчі ніхто ніколи не бачив посмішки, а в очах завжди була печаль. Динамік не вмів смішити людей, і на його уявленнях діти плакали, бо він розповідав сумні казки. Після його виступу інші артисти - жонглери, акробати, фокусники і дресирувальники не могли підняти настрій глядачам, хоча намагалися з усіх сил. Тому вони за лаштунками лаяли свого колегу. Навіть директор цирку - доктор артистичних наук Циркуль іноді сердився і говорив Динаміку, щоб той припиняв подібні сцени. «Після вас, дорогий Динамік, ми не можемо розсмішити публіку! - говорив він в своєму кабінеті, куди після подання приходив сумний клоун з похиленою головою. - Скоро до нас перестануть ходити, і все тому, що ви робите не те, що повинен робити клоун! Станьте веселим! Розповідайте смішні історії, анекдоти! Читайте життєрадісні вірші! »
Динамік обіцяв, але нічого не міг вдіяти з собою. Він виходив на манеж, починав своє уявлення, і знову публіка йшла з цирку вся засмучена і в сльозах. Чому клоун був таким? Ніхто цього не знав, хоча все було дуже просто. У нього не було одного. Вірного друга, з яким він міг би виступати, з яким ділив би хліб, якому довіряв все б свої таємниці. Але ж ви знаєте, як важко буває на світі людині, якщо у нього немає вірного друга.
Одного разу, коли на вулиці йшов дощ, а в цирку теж було все мокро - від сліз глядачів, директор Циркуль не витримав і прогнав клоуна, сказавши, що більше не бажає терпіти такого артиста, який відлякує клієнтів. «Вам потрібно йти в драматичний театр і там розучувати трагічні ролі! - в серцях сказав він йому на прощання. - Я вас прийму назад тільки тоді, коли ви станете веселим клоуном і покажете смішне уявлення, від якого публіка буде падати від сміху ».
Клоун взяв свій рюкзак, поклав туди ковпак, сандалі, свій костюм і, закривши на ключ свій вагончик, пішов по вулиці геть від цирку. Скрізь струмками текла вода, в утворилися калюжі навіть можна було потонути, було холодно, дув північний вітер. У цю погоду люди сиділи вдома, і ніхто не хотів висунути назовні навіть носа. Зрідка проносилися автобуси і автомобілі, окропивши його з голови до ніг. Водії не розуміли, що робить Динамік в таку погоду на вулиці, куди він йде.
А Динамік йшов, сам не знаючи куди. Йому було сумно. «Ех, знайти б одного!» - мріяв він, і тут крізь виття вітру почув якийсь тонкий вереск. Точніше, попискування. Здивований клоун зупинився. «Може, здалося», - подумав він і тут знову почув ці дивні звуки. Він нахилився над сміттєвим баком і побачив сиділа в купі ганчір'я маленьку собаку. Було видно, що песик голодний. До того ж йому було холодно, він весь так і тремтів.
- Як тебе звати? - запитав клоун.
- Шарик, - відповів песик, продовжуючи тремтіти і повискувати.
- А що ти тут робиш?
Шарик докірливо подивився на Динаміка, мовляв, ти чого ставиш такі дурні питання, хіба не бачиш, що у мене немає вдома.
- Так ти один? - здогадався клоун і зняв свій рюкзачок. В одному з кишень він знайшов ковбасу і хліб і пригостив собачку.
- Один, зовсім один, - кивнув Шарик і став їсти частування. - У мене немає нікого - ні братів, ні сестер, ні батьків.
- Знаєш, але ж я теж один, - задумливо сказав Динамік. - І у мене, на жаль, немає друзів ... Слухай, а давай дружити? - запропонував він. - Ми будемо хорошими і вірними друзями.
Шарик подивився на нього і запитав:
- А ти мене не будеш кривдити, бити палицею або проганяти на вулицю?
- Ні, звісно ні! - вигукнув Динамік. - Я хоч і сумний клоун, але зате добрий. І ніколи нікого не бив і не проганяв.
- Добре! - зрадів Шарик. - А як тебе звати?
Динамік представився.
- А хіба клоуни бувають сумними? - здивувався Шарик. - Адже вони всі веселі і життєрадісні, вони повинні смішити людей ...
Динаміку довелося пояснювати, чому він був сумним клоуном. «Я пішов з цирку, так як мої колеги не хотіли працювати зі мною, - сказав він. - Адже нікому не подобається, коли публіка плаче від таких номерів і йде з цирку в засмучених почуттях! »
- Знаєш, - Шарик весело гавкнув. - Я ж теж майже артист. Я вмію рахувати, стрибати через обруч, відгадувати загадки і навіть співати!
- Оце так! - зрадів Динамік. - Значить, ми з тобою зможемо зробити веселі номери? Я радий, що буду з тобою працювати! Адже ми тепер друзі!
- Звичайно, - відповів песик. - І тепер ти будеш не сумним, а веселим клоуном.
І вони пішли вдвох назад в цирк. Вони були так захоплені одне одним, розповідали цікаві історії і сміялися, що навіть не помічали холоду і дощу. Вони так розвеселилися, що з будинків стали визирати здивовані обличчя жителів, мовляв, а що там сталося, раз в таку негоду комусь смішно. І бачили йде клоуна і собачку. Люди відразу розуміли, що це йдуть друзі, справжні друзі, і їм добре разом.
Динамік і Шарик, прийшовши в цирк, насамперед заглянули до директора. Доктор Циркуль стояв біля вікна, і йому було дуже сумно. Адже він прогнав клоуна, якого в душі любив, нехай навіть Динамік був найсумнішим з артистів. І те, що він зробив такий поганий вчинок, його турбувало. Адже насправді директор був дуже доброю людиною.
І він дуже зрадів, коли побачив Динаміка, та ще в супроводі пухнастого друга.
- Я готовий виступати з новим номером! - сказав клоун, грюкнувши в долоні. - Тепер я - найвеселіше артист, тому що у мене є вірний друг. Ось він! - і він представив песик. - Це Шарик, мій партнер. Ми придумали дуже смішні сценки.
- От і добре! - зрадів доктор Циркуль. - Тоді йдіть на манеж. Адже глядачі ще не пішли. Вони сидять і чекають нових цікавих вистав.
Клоун і Шарик побігли на манеж. Побачивши Динаміка, всі глядачі, вже готові були заплакати, а у дітей навіть зморщилися особи і настала гикавка. Але Динамік так завзято засміявся, що все спочатку здивувалися. А коли на сцені з'явився Шарик і став стрибати через обруч, робити сальто-мортале і показувати фокуси, то все заплескали в долоні. Глядачам дуже сподобалася пара клоунів, і тепер вони з радістю ходили в цирк, тому що там тепер був не сумний, а веселий Динамік і його вірний друг - Шарик.
І, звичайно, радів директор, тому що у нього в цирку жили і працювали найкращі артисти.
Художник Алішер Таксанов
Поточна сторінка: 1 (всього у книги 1 сторінок)
шрифт:
100% +
Содержание статьи развернуть / свернуть
- рудий клоун Веселі казки для дітей і дорослих Микола Щекотілов
- рудий клоун
- Билиночка про посилку
- Казочка про циркачів
- Билиночка про сонячних зайчиків
- Як Чижик пташок малював
- Билиночка про незрозуміле
- Історія про собачку
- Билиночка про подарунки
- Казочка про рибок
- Казочка про Мокусо
- Билиночка про робота
- дбайливий будинок
рудий клоун
Веселі казки для дітей і дорослих
Микола Щекотілов
ілюстратор Андрій Міняков
© Микола Щекотілов 2017
© Андрій Міняков, ілюстрації 2017
ISBN 978-5-4485-8446-6
Створено в інтелектуальної видавничій системі Ridero
рудий клоун
Одного разу один рудий хлопчик прокинувся в капелюсі і з метеликом на шиї. Мама навіть злякалася, коли прийшла його будити. Капелюх і метелика сховали в комору. Але на наступний ранок він знову був в капелюсі і з бантом. Мама перевірила - не з комори.
Довелося йти до лікаря. Він помацав пульс, постукав по коліну і сказав:
«Випадок непростий, потрібна консультація професора».
Професор теж помацав пульс і постукав по коліну. Потім був схожий, заклавши руки за спину і, нарешті, впевнено промовив: «У хлопчика явна схильність до циркового мистецтва. Мій діагноз: рудо-клоун-фокусніцізмус ».
Так хлопчик став в цирку клоуном-фокусником. Під творчим іменем Рижик. Але не звичайним, а чарівником. Тому що фокуси у нього були зовсім і не фокусами, а справжніми перетвореннями і пожвавлення. Навіть хор зайців і білочок по його команді весело співав дитячі пісеньки по-справжньому. Чи не під фанеру *.
Рижик був зовсім не жадібним, і вранці дарував свої капелюхи і метелики іншим дітям. Адже кожного разу у нього з'являлися нові, а той, хто одягав його капелюх і метелика, сам ставав клоуном-чарівником. І місто, в якому жив Рижик, з кожним днем \u200b\u200bперетворювався в місто веселих чарівників.
Але ось одного разу на всіх міських вулицях з'явилися такі афіші:
«Полюби себе! Кращий в світі клоун-фокусник представляє! Поспішайте бачити! »
І тоді глядачі повалили на нове уявлення, на якому інший хлопчик-чарівник в капелюсі і з бантом на шиї запрошував всіх бажаючих зазирнути в чарівне дзеркало. У цьому дзеркалі будь-яка людина бачив своє відображення найкрасивішим і розумним на світі. І тут же закохувався в самого себе.
З тих пір місто день у день ставав все більш недобрим і невеселим. Адже той, хто любить одного себе, буває не тільки байдужий до інших, але і хоче вкрасти у них все радості і привласнити собі. І люди перестали допомагати один одному. Вони купували самі собі торти на свята і більше не ходили в гості один до одного.
А діти, зазирнули в не добре чарівне дзеркало, захоплювали чарівні капелюхи і банти і влаштовували схожі уявлення. І до кас по квитки на них вишиковувалися довгі черги. Тому що тим, хто вже подивився в дзеркало, хотілося ще і ще, щоб іншим менше дісталося.
- Як же мені врятувати місто від біди? - запитав Рижик у мами. І вони разом придумали.
«Хочете стати ЄДИНИМ в світі супер клоуном-чарівником? Поспішайте! Майстер клас! Тільки одне подання! » - з'явилися одного ранку афіші по всьому місту.
Все егоїсти, звичайно ж, з'явилися на цю виставу. І в капелюхах, і без капелюхів. І ось Рижик викотився на арену, стоячи на великій кулі. І почав кружляти на ньому з великою швидкістю. А потім швидше. А потім ще швидше. Піднявся сильний вітер і здув у глядачів все капелюхи і банти. А Рижик вже кружляв так швидко, що вітер перетворився на справжній ураган, який став забирати не тільки капелюхи, а й думки. Але ж думки у егоїстів відомо які. Їх-то ураган і забрав.
А Рижика тепер всюди чекають. Може бути його з цим номером і в Америку запросять.
* Так називають виконання під фонограму, коли звук записаний заздалегідь, а співаючий на сцені лише зображує спів.
втекли вуса
У одного маленького і толстенького людини були красиві вуса. Він за ними дуже доглядав, тому що в кожній людині повинно бути щось гарне - вуса, наприклад.
Ось одного разу вранці він заглянув в дзеркало, а вусів немає. Він до іншого дзеркала - і там немає. Дядько бігом до дружини і бачить свої вуса у неї під носом. Та тільки він простягнув руку, щоб їх забрати, а вуса - стриб! І вже до синочку приклеїлися.
Хлопчику бути вусатим сподобалося - він швиденько втік у двір, щоб не відібрали. Бачить в пісочниці сусідку Машку і до неї - похвалитися. А вусах того і треба - на Машку перебралися. Машка, звичайно, заревіла - дівчисько, і до мами. Мама так і не зрозуміла: з чого це вона плаче, бо вусів вже і в помині не було.
Їде по дорозі дядько, інший вже: не той, чиї вуса були. На Мерседесі. А перехожі на нього пальцем показують - на Мерседес, чи не на водія. Мерседес з вусами - незвично.
Але вусах це швидко набридло і вони, Покрасувавшись трохи, перебралися в зустрічний автобус, і давай там стрибати з одного, можна сказати, «під носа» на інший. Такий переполох влаштували, що шофер зупинив автобус і побіг повідомляти в поліцію.

У поліції водія заарештували, тому що ті самі вуса вже розташувалися на ньому, і їх впізнали по фотороботу.
Фоторобот був складений за заявою того першого дядьки, справжнього господаря. А вуса поки не тікали: їм же цікаво, що далі буде? Але коли їх сфотографували і в анфас, і в профіль, вуса знову дали драла.
Так вони і миготіли всюди. Спочатку тільки в одному місті, а потім стали з'являтися в різних містах. Ну і, врешті-решт, як і всі, в Москву перебралися.
Спочатку про них робили всякі репортажі в газетах, по радіо і на каналах по телевізору, зрозуміло. Але незабаром вуса надокучили - людям стало за ними стежити не цікаво. Та й з'явилися, нарешті, нові новини. Про кота, наприклад, який з'їв рибу, яка проковтнула рідкісний діамант.
Всі почали кореспондентські розслідування проводити про те, де кіт після цього територію метил і все таке. А про вуса вже не згадували.
І ось одного разу в центрі управління космічними польотами все так і ахнули. Відправляють вони ракетний корабель на Марс. А у нього під носом вуса! Не у Марса, а у космічного корабля, звичайно. Проскочили, як то кажуть, під носом у охорони! Тепер вони марсіан розважати будуть.
красива кінь
Одна дуже гарна кінь вийшла погуляти. Йде не поспішаючи, а всі зустрічні нею милуються і кажуть: «Ах, яка гарна! Яке досконалість! »
Тільки горобець нічого не говорить, сидить собі на гілці і цвірінькає. Кінь дуже здивувалася: такого з нею ще не було. Запитує у горобця:
- А ти чому мене не хвалиш? Як все.
- Подумаєш, красива кінь! А я горобець красивий. Та ще літати вмію, - відповів той і полетів.
Кінь дуже засмутилася: зрозуміла свою недосконалість. Терміново виправляти треба. Ось вона почала розбігатися і підстрибувати по-різному. А не летить ніяк. Запитує у корови, що неподалік паслася:
- Як це? Птахи літають, а я не можу. Я що: гірше птахів?
- Так у них же крила. Чи не бачила чи що?
- Ні, не бачила. Я адже тільки на себе дивлюся: яка я красива.
Записалася коня до 3D принтера. І, коли черга підійшла, її зважили, виміряли, на комп'ютері розрахували. І зробили крила. Центр тяжкості визначили на спині і туди крила причепили.
Вийшла кінь і каже крил: «Ну, давайте літати, нарешті». А крила висять по боках - немає польоту. Воробей її побачив, поспівчував і пояснив, що літати ще й вчитися треба.

Записалася тоді кінь в льотну школу. Приходить на перше заняття, а її питають:
- Ви на літаку будете навчатися або на планері? Або на вертольоті може бути?
- Ні. Я на своїх крилах хочу літати.
- Це не до нас. У нас немає такого навчання. Вийшла кінь, знову засмучена бреде ....
А тут орел повз пролітав, побачив у неї крила і питає:
- Ти чтого не літаєш, коли крила є?
- Та ось не вмію я.
- Хочеш, навчу?
- Звісно хочу!
Покликав тоді орел ще десять таких же орлів, підхопили вони кінь і підняли на високу скелю. Підвів її орел до краю прірви. «Маші, - каже, - крилами». Кінь замахала, а він її вниз і зіштовхнув. Кінь, перелякавшись, махати перестала і полетіла каменем вниз.
Але орел крила склав і, поряд падаючи, кричить: «Маші давай! А то розіб'єш! » Так і навчив її літати.
І ось летить кінь одного разу, а назустріч їй інша - теж кінь. Тільки біла. Зраділа наша-то, запитує: «Ти теж на 3D принтері крила зробила?»
А та фиркнула, образливо так. І відповідає: «Я Пегас! Поетів надихаю! У мене крила натуральні ». І полетіла: надихати, видно, кого-то знадобилося.
Банда дірявих шкарпеток
У хлопчика продірявився правий носок, він його і викинув. Справа була ввечері, і другий носок все проспав. Тільки під ранок він виявив пропажу свого брата. Сумувати було ніколи, треба вирушати шукати.
Весь день лівий носок бродив по місту в марних пошуках, адже він не знав нічого про те, куди братик міг пропасти. Наближалася ніч. Лівий втомився і приліг відпочити під кущем.
- Ти що тут робиш? Це мій кущ. Іди геть негайно! - почув носок. Це була сердита мишка.
- Та тут повно місця. Всім вистачить.
- Нічого не знаю. Мій кущ, і все!
- Відчепись. Я дуже втомився. Бачиш, який у мене жахливий вигляд, - огризнувся Лівий. Але мишка попалася зла і вкусила його. Так він став ще й дірявим.
Всю ніч він пролежав під лавкою, а вранці взяв крейду і став розкреслюють місто на клітини. Так робив його господар, коли хотів щось знайти, щоб не дивитися сто раз в одному місці. Правда, місто опинилося набагато більше кімнати, але іншого виходу не було.
До полудня носок вибився з сил і раптом виявив, що двірник стер все лінії! Він дуже розлютився і вирішив помститися.

Двірник примостився пообідати на лавці з пляшкою кефіру і булочкою. І раптом виявив в пляшці дірявий носок. Не встиг отямитися, як носок почав лизати його булочку. Страшна помста. Чи не правда?
Розібравшись з двірником, лівий знову взявся за крейду. Але ввечері пішов дощ і змив всю його роботу.
Помста дощу здійснити набагато важче, але носок був уже такий злий, що не міг від неї відмовитися.
Він купив десять повітряних кульок і, злетівши на них до самої хмари, став пити з неї воду. Він міг би випити всю хмару, але не встиг, бо лопнув.
Увага! Це ознайомчий фрагмент книги.
Якщо початок книги вам сподобалося, то повну версію ви можете придбати у нашого партнера - розповсюджувача легального контента ТОВ "ЛітРес".
рудий клоун
Веселі казки для дітей і дорослих
Микола Щекотілов
ілюстратор Андрій Міняков
© Микола Щекотілов 2017
© Андрій Міняков, ілюстрації 2017
ISBN 978-5-4485-8446-6
Створено в інтелектуальної видавничій системі Ridero
рудий клоун
Одного разу один рудий хлопчик прокинувся в капелюсі і з метеликом на шиї. Мама навіть злякалася, коли прийшла його будити. Капелюх і метелика сховали в комору. Але на наступний ранок він знову був в капелюсі і з бантом. Мама перевірила - не з комори.
Довелося йти до лікаря. Він помацав пульс, постукав по коліну і сказав:
«Випадок непростий, потрібна консультація професора».
Професор теж помацав пульс і постукав по коліну. Потім був схожий, заклавши руки за спину і, нарешті, впевнено промовив: «У хлопчика явна схильність до циркового мистецтва. Мій діагноз: рудо-клоун-фокусніцізмус ».
Так хлопчик став в цирку клоуном-фокусником. Під творчим іменем Рижик. Але не звичайним, а чарівником. Тому що фокуси у нього були зовсім і не фокусами, а справжніми перетвореннями і пожвавлення. Навіть хор зайців і білочок по його команді весело співав дитячі пісеньки по-справжньому. Чи не під фанеру *.
Рижик був зовсім не жадібним, і вранці дарував свої капелюхи і метелики іншим дітям. Адже кожного разу у нього з'являлися нові, а той, хто одягав його капелюх і метелика, сам ставав клоуном-чарівником. І місто, в якому жив Рижик, з кожним днем \u200b\u200bперетворювався в місто веселих чарівників.
Але ось одного разу на всіх міських вулицях з'явилися такі афіші:
«Полюби себе! Кращий в світі клоун-фокусник представляє! Поспішайте бачити! »
І тоді глядачі повалили на нове уявлення, на якому інший хлопчик-чарівник в капелюсі і з бантом на шиї запрошував всіх бажаючих зазирнути в чарівне дзеркало. У цьому дзеркалі будь-яка людина бачив своє відображення найкрасивішим і розумним на світі. І тут же закохувався в самого себе.
З тих пір місто день у день ставав все більш недобрим і невеселим. Адже той, хто любить одного себе, буває не тільки байдужий до інших, але і хоче вкрасти у них все радості і привласнити собі. І люди перестали допомагати один одному. Вони купували самі собі торти на свята і більше не ходили в гості один до одного.
А діти, зазирнули в не добре чарівне дзеркало, захоплювали чарівні капелюхи і банти і влаштовували схожі уявлення. І до кас по квитки на них вишиковувалися довгі черги. Тому що тим, хто вже подивився в дзеркало, хотілося ще і ще, щоб іншим менше дісталося.
- Як же мені врятувати місто від біди? - запитав Рижик у мами. І вони разом придумали.
«Хочете стати ЄДИНИМ в світі супер клоуном-чарівником? Поспішайте! Майстер клас! Тільки одне подання! » - з'явилися одного ранку афіші по всьому місту.
Все егоїсти, звичайно ж, з'явилися на цю виставу. І в капелюхах, і без капелюхів. І ось Рижик викотився на арену, стоячи на великій кулі. І почав кружляти на ньому з великою швидкістю. А потім швидше. А потім ще швидше. Піднявся сильний вітер і здув у глядачів все капелюхи і банти. А Рижик вже кружляв так швидко, що вітер перетворився на справжній ураган, який став забирати не тільки капелюхи, а й думки. Але ж думки у егоїстів відомо які. Їх-то ураган і забрав.
А Рижика тепер всюди чекають. Може бути його з цим номером і в Америку запросять.
* Так називають виконання під фонограму, коли звук записаний заздалегідь, а співаючий на сцені лише зображує спів.
втекли вуса
У одного маленького і толстенького людини були красиві вуса. Він за ними дуже доглядав, тому що в кожній людині повинно бути щось гарне - вуса, наприклад.
Ось одного разу вранці він заглянув в дзеркало, а вусів немає. Він до іншого дзеркала - і там немає. Дядько бігом до дружини і бачить свої вуса у неї під носом. Та тільки він простягнув руку, щоб їх забрати, а вуса - стриб! І вже до синочку приклеїлися.
Хлопчику бути вусатим сподобалося - він швиденько втік у двір, щоб не відібрали. Бачить в пісочниці сусідку Машку і до неї - похвалитися. А вусах того і треба - на Машку перебралися. Машка, звичайно, заревіла - дівчисько, і до мами. Мама так і не зрозуміла: з чого це вона плаче, бо вусів вже і в помині не було.
Їде по дорозі дядько, інший вже: не той, чиї вуса були. На Мерседесі. А перехожі на нього пальцем показують - на Мерседес, чи не на водія. Мерседес з вусами - незвично.
Але вусах це швидко набридло і вони, Покрасувавшись трохи, перебралися в зустрічний автобус, і давай там стрибати з одного, можна сказати, «під носа» на інший. Такий переполох влаштували, що шофер зупинив автобус і побіг повідомляти в поліцію.
У поліції водія заарештували, тому що ті самі вуса вже розташувалися на ньому, і їх впізнали по фотороботу.
Фоторобот був складений за заявою того першого дядьки, справжнього господаря. А вуса поки не тікали: їм же цікаво, що далі буде? Але коли їх сфотографували і в анфас, і в профіль, вуса знову дали драла.
Так вони і миготіли всюди. Спочатку тільки в одному місті, а потім стали з'являтися в різних містах. Ну і, врешті-решт, як і всі, в Москву перебралися.
Спочатку про них робили всякі репортажі в газетах, по радіо і на каналах по телевізору, зрозуміло. Але незабаром вуса надокучили - людям стало за ними стежити не цікаво. Та й з'явилися, нарешті, нові новини. Про кота, наприклад, який з'їв рибу, яка проковтнула рідкісний діамант.
Всі почали кореспондентські розслідування проводити про те, де кіт після цього територію метил і все таке. А про вуса вже не згадували.
І ось одного разу в центрі управління космічними польотами все так і ахнули. Відправляють вони ракетний корабель на Марс. А у нього під носом вуса! Не у Марса, а у космічного корабля, звичайно. Проскочили, як то кажуть, під носом у охорони! Тепер вони марсіан розважати будуть.
красива кінь
Одна дуже гарна кінь вийшла погуляти. Йде не поспішаючи, а всі зустрічні нею милуються і кажуть: «Ах, яка гарна! Яке досконалість! »
Тільки горобець нічого не говорить, сидить собі на гілці і цвірінькає. Кінь дуже здивувалася: такого з нею ще не було. Запитує у горобця:
- А ти чому мене не хвалиш? Як все.
- Подумаєш, красива кінь! А я горобець красивий. Та ще літати вмію, - відповів той і полетів.
Кінь дуже засмутилася: зрозуміла свою недосконалість. Терміново виправляти треба. Ось вона почала розбігатися і підстрибувати по-різному. А не летить ніяк. Запитує у корови, що неподалік паслася:
- Як це? Птахи літають, а я не можу. Я що: гірше птахів?
- Так у них же крила. Чи не бачила чи що?
- Ні, не бачила. Я адже тільки на себе дивлюся: яка я красива.
Записалася коня до 3D принтера. І, коли черга підійшла, її зважили, виміряли, на комп'ютері розрахували. І зробили крила. Центр тяжкості визначили на спині і туди крила причепили.
Вийшла кінь і каже крил: «Ну, давайте літати, нарешті». А крила висять по боках - немає польоту. Воробей її побачив, поспівчував і пояснив, що літати ще й вчитися треба.
Записалася тоді кінь в льотну школу. Приходить на перше заняття, а її питають:
- Ви на літаку будете навчатися або на планері? Або на вертольоті може бути?
- Ні. Я на своїх крилах хочу літати.
- Це не до нас. У нас немає такого навчання. Вийшла кінь, знову засмучена бреде ....
А тут орел повз пролітав, побачив у неї крила і питає:
- Ти чтого не літаєш, коли крила є?
- Та ось не вмію я.
- Хочеш, навчу?
- Звісно хочу!
Покликав тоді орел ще десять таких же орлів, підхопили вони кінь і підняли на високу скелю. Підвів її орел до краю прірви. «Маші, - каже, - крилами». Кінь замахала, а він її вниз і зіштовхнув. Кінь, перелякавшись, махати перестала і полетіла каменем вниз.
Але орел крила склав і, поряд падаючи, кричить: «Маші давай! А то розіб'єш! » Так і навчив її літати.
І ось летить кінь одного разу, а назустріч їй інша - теж кінь. Тільки біла. Зраділа наша-то, запитує: «Ти теж на 3D принтері крила зробила?»
А та фиркнула, образливо так. І відповідає: «Я Пегас! Поетів надихаю! У мене крила натуральні ». І полетіла: надихати, видно, кого-то знадобилося.
Банда дірявих шкарпеток
У хлопчика продірявився правий носок, він його і викинув. Справа була ввечері, і другий носок все проспав. Тільки під ранок він виявив пропажу свого брата. Сумувати було ніколи, треба вирушати шукати.
Весь день лівий носок бродив по місту в марних пошуках, адже він не знав нічого про те, куди братик міг пропасти. Наближалася ніч. Лівий втомився і приліг відпочити під кущем.
Одного разу, під кінець зими, клоун Чижик вирішив поклеїти дурня. За щасливим збігом обставин сніг ще не зійшов і Чижик подумав, що перш ніж клеїти дурня його потрібно зліпити. І почав він ліпити і ліпити зі снігу значну фігуру. Зліпив величезна куля, на нього прилаштував сферу трохи менше, а зверху прикріпив невелику, розміром з баскетбольний м'яч, голову. З гілок спорудив руки, з гудзичків очі, з морквини ніс і навіть про рот не забув, просто намалювавши його гуашшю.- Відмінний дурень вийшов! - сам себе похвалив Чижик і, розбігшись, спробував повалити новоствореного скульптуру. Але не тут-то було! Снігова персона зовсім не бажала валятися. Чижик і так, і сяк, і руками, і ногами, і навіть лопатою намагався здійснити свою ідею. Але нічого не виходило. Тільки сам запаскуджений в снігу і став білим-білим, як полярна сова ...
І зовсім вибившись із сил, Чижик крикнув: "А ну болю, я тебе зліпив щоб валяти!"
- Радий би, та не можу, - несподівано відповів сніговий здоровань, - я у тебе чомусь розумним вийшов ... І взагалі, мені пора на північ, до Діда Мороза, йому на допомогу ще один Сніговик-поштовик не завадить. Поки!
Сніговик простягнув руку-гілку Чижика, допоміг йому вибратися із замету, засміявся і неспішно пішов у напрямку до полярної зірки. А Чижик так і залишився стояти з відкритим від подиву ротом ...
- Чижик! Ти навіщо в снігу запаскуджений? - здивовано запитала вийшла на вулицю Карамелька.
Чижик закрив рот, зніяковіло почервонів і сказав, - Та так, я тут клеїв ...
- Кого?
- Себе ...
І йому стало одночасно весело і чомусь прикро. Але радість все-таки була більше образи, тому що у Діда Мороза зовсім випадково з'явився ще один хороший помічник.
Билиночка про посилку
Якось у неділю, коли клоуни Чижик і Карамелька повернулися з дитячого свята дня народження в чарівну країну Веселяндію, на порозі свого казкового будиночка вони побачили посилку. Посилка була як посилка, нічого особливого, схожа на звичайну коробочку з подарунками. Тільки ось поштовий штамп був на коробочці у вигляді кенгуру. Як тільки Карамелька підняла посилку, цей штампик зістрибнув з коробочки, ляснув хвостом, захихикав єхидно, і поскакав геть в найближчі ожинові зарості.- Дивна річ, - сказав клоун Чижик.
- Та вже, - сказала Карамелька, - Щось мені не дуже хочеться цю посилку відкривати.
- Недобре, хтось нам надіслав подарунок, а ми і не побачимо, чи не дуже шанобливо вийде.
- Тоді відкриваємо!
Відкрили Чижик і Карамелька скриньку, а там лежить звичайна чарівна паличка. І поруч записка: "Кинь мене! Впізнаєш!".
Кинув Чижик чарівну паличку в ожинові зарості, а вона, не долетівши до ягід, розгорнулася, і, описавши дугу, стукнула Чижика по маківці!
- Ого! - сказала Карамелька, - дай, я спробую!
Запустила Карамелька чарівну паличку в сторону казкового озера, а та, трохи чиркнув по водній гладі, повернулася і клацнула карамельки по носі!
- Ну і що, ти що-небудь дізналася? - спантеличено запитав Чижик, перечитавши уважно записку з посилки.
- Дещо дізналася! - задумливо крутячи паличку в руках, відповіла Карамелька, -По-перше, дідусь цієї палички був бумерангом, а бумеранг - це таке австралійське мисливська зброя, яке весь час повертається до власника ... По-друге, юнга Склянка зараз в Австралії, звідки і шле нам такі потішні подарунки, а по-третє, нам потрібно терміново щось таке ж веселе послати юнзі у відповідь!
- Ага ... Придумав! - сказав клоун Чижик, - А давай пошлемо юнзі килим-стіхоплёт! Вона його повісить в каюті на стінку, а він посеред ночі як стане рими морськими вузлами зав'язувати, як почне їй поеми читати, голосно-голосно, ось потіха на кораблі буде!
- Точно! Підемо килим запаковувати!
Казочка про циркачів
Одного разу Карамелька почула радісний крик Чижика, що доносився з двору."Ура! - радісно верещав Чижик, - вийшло! Я тепер найкращий циркач!"
Карамелька здивувалася і пішла у двір подивитися що ж саме привело клоуна Чижика в таке захоплення. Коли вона вийшла, то здивувалася ще більше, тому що побачила Чижика, всього-всього забруднені крейдою, і багато-багато гуртків, овальчік і кіл, намальованих всюди, на доріжці, на стінах казкового будиночка, на даху, і навіть на шпаківні .. .
- Карамелька, я тепер найкращий циркач, тому що навчився малювати ідеально рівне коло! - сказав Чижик, дивлячись на карамельки дещо зверхньо.
- Почекай, Чижик, я щось ... Чому ти кращий циркач? Тому що ти вивів всі наші кольорову крейду на малювання кружечків?
- Ти нічого не розумієш! Я прочитав в словнику, що слово "цирк" походить від латинського слова "circus", що означає "коло". А все клоуни - циркачі! Значить найкращі циркачі повинні вміти малювати ідеально рівне коло! Я навчився!
- В такому разі, Чижик, ти - не циркач, ти - циркуль! - засміялася Карамелька.
Билиночка про сонячних зайчиків
Якось в жаркий-жаркий літній день клоун Чижик захотів зловити сонячного зайчика. Придивився одного - толстенького, прудкого. Ганявся-ганявся за ним, намагався його схопити, намагався, але так нічого в нього не вийшло."Якийсь полохливий заєць попався, - подумав Чижик, - і навіщо я вибрав самого шкідливого? А може бути він просто дикий?"
А Карамелька, співчутливо спостерігала за марними спробами Чижика сказала: "Чижик, сонячного зайчика зловити не можна! Сонячні зайчики - самі дикі звірятка в казковій країні, вони страшно бояться загратися з ким-небудь і спізнитися додому до вечері, до мами-сонечку"
- Зрозуміло ...
- Але! Бувають ще не дуже дикі сонячні кролики, тих можна зловити. Якщо тихенько підійти і погладити їм вушка, то вони відразу замруть на місці і будуть сидіти тихо-тихо, поки мама-сонечко не покличе їх за край землі. Тоді вони чемно і непомітно розтануть до ранку ...
- Здорово! А як їх розрізнити за зовнішнім виглядом?
- Подумай сам, - засміялася Карамелька.
І Чижик, спантеличившись ще більше, пішов в казкову бібліотеку шукати книжку про повадки сонячних кроликів.
Як Чижик пташок малював
"Альбатроси, пелікани, чайки, качки, баклажани" - примовляв клоун Чижик, дістаючи мольберт і кисті, щоб намалювати картину з морського життя в подарунок капітану кокос. "Головне, нічого не забути, назви морських птахів такі складні ... альбатроси, пелікани, чайки, качки ... ці, як їх, баклажани!" - бурмотів Чижик, спритно наносячи пензликом на полотно перші мазки акварельного фарбою.Години через три картина була готова. Мистецтво вийшло настільки яскравим, веселим і святковим, що клоуну Чижика захотілося показати картинку карамельки, перш ніж відправити її в подарунок капітану кокос.
- акварельку! Ой, Карамелька, а я картину про морських птахів намалював! - похвалився Чижик.
- Ух, як здорово, - сказала Карамелька, - Чудова картина, стільки тут різних водоплавних пташок! Це хто?
- Альбатрос!
- А це?
- Палкін.
- Красиво він у тебе вийшов! А це чайки і качки, я сама здогадалася ... Чижик, а чому у тебе баклажани на картині, вони ж в море не ростуть?
- І нічого-то ти, Карамелька, не знаєш, як ростуть, але і на рибку полюють, і кричать противно-противно, голосно-голосно, я сам в морській енциклопедії читав!
Тут Карамелька як розреготалася і сказала: "Який же ти, Чижик, смішний плутаник! Баклани! Баклани - морські птахи, а баклажани у нас біля чарівного будиночка на грядці ростуть. Синенькі такі. Тихо і мовчки ростуть. І ні на кого не полюють! "
- Ой, знову я все переплутав, тепер доведеться капітану в подарунок іншу картину малювати ... А я так старався, - засмутився клоун Чижик.
- Чи не доведеться, даруй цю. Вона вийшла весела і фантастична! - сказала Карамелька, - До того ж у мене з торішнього дня народження подарунок від юнги Склянки лежить, банданка з вишивкою, вона сама вишивала, так на ній я бакланів, що ростуть на кущику, з лійки поливаю, а вони - клюються!
Билиночка про незрозуміле
Одного разу з особливо дальній експедиції пірат Кокос надіслав клоуну Чижика в подарунок книжку з картинками. Читав її Чижик, читав-читав, нічого не зрозумів. Точніше так - половину зрозумів, а половину - зовсім немає. І чому не зрозумів - Чижик теж не зрозумів. А розумна клоунесса Карамелька подивилася на книжку і сказала: "Нічого дивного - букви в книжці японські!"- А картинки? - запитав Чижик.
- А ти їх розумієш?
- Я тільки їх і розумію ...
- Значить картинки - росіяни!
Історія про собачку
Одного разу клоун Чижик зробив з кульки для моделювання собачку. Собачка вийшла зла, кусюча. Але тільки вона зібралася хапнути Чижика, як тут же сама і лопнула від злості. І вирішив клоун Чижик робити надалі тільки добрих звірів.Билиночка про подарунки
Одного разу на дитячому святі дні народження клоун Чижик втратив подарунки. Ну зовсім вилетіло з голови куди він їх поклав! А Карамелька і каже: "Бачиш арку з строкатих кульок? Подивися під аркою!" Подивився Чижик під аркою, і точно! Саме там він залишив подарунки для дітей. Взяли Чижик і Карамелька подарунки з-під арки, та й подарували всім дітям!Казочка про рибок
Рано вранці, коли птахи і метелики ще спали, затіяв клоун Чижик вудити рибу, ловив-ловив, вудил-вудил. Багато виловив різної рибки, але все рибки виявилися якимись нудними, мовчазними. Пескаріка, карасики, окунькі ... Звичайні рибки, зовсім не казкові."Дивно, - подумав Чижик, - звідки в казковій країні Веселяндіі така нудна, звичайна риба, може бути, я її неправильно вудил?"
Відпустив Чижик рибок назад в чарівне озеро, повернувся з вудкою в казковий будиночок і поділився з карамельки своїм здивуванням.
"Нічого дивного, - сказала Карамелька, - ти ж просто ловив рибу, ось і виловив звичайну. А щоб принадити чарівну рибку, чудову, потрібно не вудити, а - чудити! Підемо чудити на берег!"
Взяли Чижик з карамельки свій клоунський реквізит, яскраві надувні кульки, безліч всяких дитячих фокусів і пішли на берег весело чудити! Чуділі-чуділі, чуділі-чуділі, та й вичуділі: Золоту Рибку, Чудо-юдо рибу-кита і Щуку, чиї веління дуже допомогли Емеле з іншої казки. І до самого вечора весело реготали з рибками, ділилися з ними кумедними сухопутними історіями, а ті, в свою чергу, всякими кумедними з водного життя.
А коли сонечко стало хилитися до обрію, і рак, позіхнувши, свиснув з іншого берега, клоуни і чудові рибки розпрощалися і розійшлися-розпливлися по своїх домівках дуже задоволені один одним!
Казочка про Мокусо
Одного разу клоун Чижик навчався робити фокуси з чарівним альбомом, а справа була влітку, тому клоун Чижик дихав свіжим повітрям, слухав пташок, грівся на сонечку і одночасно займався корисним і веселим справою. Як раптом грянув грім, зірвався з ясного неба злива, і не встиг Чижик отямитися, як він сам і його чарівний альбом стали зовсім мокрими.- Ех, не вийде тепер фокус. Все тепер - мокре! - поскаржився Чижик карамельки, коли повернувся в казковий будиночок.
- Нічого страшного, якщо все мокре - нехай буде не фокус, а Мокусо! - засміявшись, втішила Карамелька.
Билиночка про робота
Одного разу клоун Чижик взяв свій чарівний планшет і захотів дізнатися в якому морі зараз плавають його з карамельки друзі, пірати Кокос і Склянка. Але чомусь робот Індекс, який жив в чарівному планшеті і завжди справно знаходив все що потрібно, в цей раз підсовував Чижика якісь занедбані бухти, якісь незрозумілі адреси, різноманітні картинки, на яких крім справжніх капітана Кокоса і юнги Склянки зустрічалися зовсім інші пірати, а іноді - і не пірати зовсім."Дивна річ, - подумав Чижик, - може бути, робота Індексу хтось зачарував? Як ти думаєш, Карамелька?"
- Та ні, Чижик, це не чаклунство, швидше за все робот Індекс впав у стан дурниці, це трапляється, він же залізний, тому і ламається іноді, а коли до нього в гості приходить інженер Глюк для лагодження, то він так захоплюється удосконаленням Індексу, що іноді змінює йому справні деталі на нові, але абсолютно неперевірені. Дивись!
- Куди?
- На іконку Індексу!
- Дивлюся ...
- Читай, що під іконкою написано?
- "Індекс! Втрачаю все!"
- Ось! А раніше було "Індекс! Я знаю все."
- І що ж тепер робити? Як нам дізнатися, де зараз Кокос і Склянка?
- А давай їм відправимо лист у пляшці і дочекаємося відповіді.
- Давай!
Написали Чижик з карамельки лист капітану кокос і юнзі склянки, поклали його в пляшку з-під полуничного соку, запечатали кольоровим чарівним пластиліном, кинули в казкову річку і річка понесла пляшку в море.
- Ех, - мрійливо сказав Чижик, - можливо і не так погано, що інженер Глюк зараз експериментує з роботом Індексом, адже ми згадали про такий чудовий спосіб доставки листів, романтичний, казковий, морський.
- Давай, Чижик, спочатку відповіді від піратів дочекаємося, а потім вирішимо, погано або добре, що робот Індекс постійно ремонтується, - сказала, зітхнувши, Карамелька.
дбайливий будинок
Одного разу клоун Чижик вирішив вийти на вулицю, відкрив двері чарівного будиночка, ступив на поріг і опинився в шафі! Не встиг клоун Чижик здивуватися, як на нього з верхньої полиці шафи впала шапка-вушанка, точнісінько на маківку. Чижик, недовго думаючи, вийшов із шафи і знову спробував вийти на вулицю, зробив крок назовні і опинився чомусь не на вулиці, а біля полиці з взуттям, що стояла в передпокої, причому ноги Чижика потрапили точно в зимові черевики! "З нашими дверима сталося щось дивне" - подумав клоун Чижик і вирішив потрапити на вулицю через вікно. Відкрив стулку, встав на підвіконня ... Бац! Виявив себе в гардеробній, одягненим в пальто! Та ще рукавиці злетіли з вішалки, і, голосно цвірінькаючи, приземлилися прямо на долоні Чижика. Хоча слово "приземлися" тут явно не підходило, але Чижик був настільки ошелешений, що не знайшов більш підходящого слова, щоб пояснити дивну поведінку рукавиць. "Приручити, пріладошілісь, ладно, потім придумаю ... Але як же мені потрапити на вулицю?" - розмірковував Чижик. Через камін! Протиснувся Чижик в камін і по трубі вибрався наверх, але тільки він ступив з труби на дах, як знову опинився в шафі! Почулося дивне шипіння, навколо шиї клоуна Чижика обвився теплий шарфик, і, досить побурчав, затих ... Зовсім спантеличений Чижик знову пішов до дверей, відкрив її, подивився на вулицю, і обережно, навшпиньках, спробував вийти ... Вийшло ! А на вулиці виявляється за ніч випав перший сніг, ударив помітний морозець, і все гілочки дерев казкової країни вкрилися симпатичним інеєм! "Ось чому мене чарівний будиночок не відпускав гуляти, він про мене дбав!" - здогадався Чижик і вдячно погладив стінку будиночка. Будиночок весело захихотів, але ту ж згадав, що він великий і важливий, і, повчально поскріпят лиштвами, затих. "Наступного разу буду сам одягатися по погоді, а не як в голову спаде!" - пообіцяв Чижик і радісно поскакав до озера - подивитися на тонкий, блискучий лёдок.А коли Чижик надихався свіжим повітрям, намилувався сніжинками, він повернувся в казковий будиночок, і вони з карамельки стали готуватися до чергового дитячого свята. Збирати реквізит, придумувати веселі ігри і фокуси для дітей, готувати призи та сюрпризи - Мама, а посидь зі мною? я боюся ... - сказав Сергій, коли став лягати спати.
- Чого ж ти боїшся?
- Мені здається страшний клоун і він йде прямо на нас, - злякано сказав Сергій.
- Ммм ... А ти знаєш, я згадала одну історію про клоуна, - сказала мама і почала розповідати.
В одному великому-великому місті був великий цирк. Щовечора в цьому цирку збиралося багато-багато людей, дітей, мам, тат, бабусь і дідусів. Всі вони веселилися, сміялися, бігали, стрибали і чекали, коли ж почнеться уявлення і на арену (це така кругла сцена в цирку) вийде клоун Вася. Він був дуже веселий цей клоун Вася. У нього були гарні великі намальовані очі, величезні черевики і величезний червоний рот, який завжди посміхався. Вася вибігав на арену, смішно падав, перекидався, реготав і кричав хлопцям "Привееет!". Він весь час вигадував різні смішні штуки і фокуси, та такі, що все навколо просто реготали. А один хлопчик так сміявся, що навіть втратив брекети! (Це такі зволікання, які ненадовго приклеюють до зубів, щоб вони ставали рівними і красивими). Всі думали, що Вася - найвеселіше в світі клоун.
І ніхто-ніхто-ніхто не знав, що насправді посмішка у Васі і його веселі великі очі - намальовані. Що черевики в нього самі звичайні, це тільки в цирку він носить такі смішні величезні черевики, щоб веселити хлопців. А ще ніхто не знав, що Вася - найсумніший людина на світі, тому що у нього не було друзів. А коли йому дружити? Коли всі люди відпочивають і розмовляють один з одним, ходять один до одного в гості, Вася працює на арені, веселить їх і піднімає їм настрій своїми жартами та фокусами. А коли Вася приходить додому, то вже пізно і всі сплять.
Та й вдома у Васі теж було сумно. Прийде він з цирку, а вдома темно, ніхто його не чекає, не зустрічає ... Лягає Вася в ліжко, засинає і сняться йому кольорові сни про те, як він гуляє з друзями, йде в цирк і кататися на каруселі в парк.
Одного разу один хлопчик, якому дуже подобалися вистави за участю клоуна Васі прийшов до нього за куліси. ну звичайно, він прийшов не один, а сбабушкой. Адже хлопчикам не можна розгулювати де попало в поодинці. Хлопчик постукав у двері гримерки (це така кімната, де артисти переодягаються), зайшов і сказав:
- Шановний клоун Вася. Я і моя бабуся хочемо сказати, що Ви найкращий клоун на світлі! І що ми Вас дуже любимо!
Але тут хлопчик побачив, що клоун вже змив всі фарби зі свого обличчя. І що насправді у нього дуже сумні очі і сумна посмішка.
- Спасибі, хлопче, - сказав Вася. - Мені дуже приємно, що тобі подобаються мої уявлення, приходь ще, добре?
- Вася, а чому у Вас такі сумні очі ?, - запитав хлопчик.
Так вони розговорилися і подружилися. Звичайно, вони не могли бачитися дуже часто, адже хлопчикові потрібно рано вставати в садок, а клоун пізно повертався після уявлень. Але вони часто дзвонили один одному, розмовляли про все на світі і навіть іноді писали один одному листи! І конечн хлопчик завжди приходив на вистави клоуна.
Якось раз хлопчик дізнався, що у клоуна Васі скоро буде день народження. Він порадився з бабусею і вони вирішили влаштувати клоуну сюрприз!
Увечері Вася втомлений і сумний прийшов з цирку додому. Вдома було як завжди темно і тихо. Вася сіл на стілець в коридорі і сумно зітхнув: Ох-ох-ох ... і тут хтось його штовхнув в ногу. Вася подумав: "Ой ... Напевно, я так втомився, що мені вже щось ввижається!" і знову зітхнув: ех-ех-ех ... І тут хтось його знову штовхнув в ногу і сказав: тяф! Вася так злякався, що йому щось ввижатися! Підстрибнув на місці, потім заскочив на табуретку, увімкнув світло і почув веселе:
- Ура !!! З днем \u200b\u200bнародження, Вася!
І внизу маленьке цуценя добавіл6 Гав! Гав! Гав!
Це хлопчик з бабусею спекли торт для Васі і знайшли йому маленького друга, який завжди буде зустрічати Вася з роботи і радіти йому! І клоун Вася вже не буде таким сумним і самотнім. А ще бабуся хлопчика поговорила з директором цирку і переконала його, що Вася просто необхідний відпустку. І вони всі разом пішли в парк, кататися на каруселях, а потім в зоопарк, а потім просто гуляли-гуляли-гуляли. І Дружок (так клоун назвав свого цуценя) теж гуляв разом з ними і радісно гавкав, тому що йому дуже подобалося, що у нього тепер є такий великий, добрий і веселий друг - клоун Вася.
А коли Дружок підріс, Вася навчив його цирковим фокусів і вони стали виступати разом. А хлопчик уже надійшов у школу, але все одно дружив з клоуном і намагався вчитися добре, тому що Вася радів кожній його п'ятірці більше, ніж цукерок! А бабуся іноді робила смачний торт, і вони всі разом ввечері в суботу сідали за стіл, пили чай з тортом і розмовляли про різні речі. І більше клоун Вася ніколи не був сумним. І веселі очі з посмішкою на його обличчі стали справжніми, а не намальованими!
А тепер давай спати, - сказала мама. - І нехай тобі присниться уявлення, де виступає клоун Вася зі своїм другом Дружком.
- Михайло Пляцковский сонечко на пам'ять
- "Ілля Муромець і Соловей-розбійник": опис, герої, аналіз билини
- Розповідь драгунського курячий бульйон Віктор драгунський курячий бульйон читати
- Ліндгрен "Пеппі Довгапанчоха"
- Вікторина по повісті-казці А
- Драгунський «Зачарована буква
- Конспект уроку літературного читання на тему: Дж
- Казка принцеса на горошині ганс селян Андерсон
- Аудіо розповіді Ірини Токмаковой
- Заняття «Казка про клоуна
- Міф про Апполона, Дафну, Аполлон і музи
- Аудіо розповіді Ірини Токмаковой
- Дафна - Міфи Давньої Греції
- Конспект уроку з літературного читання Н
- Казка Мишеня і Олівець
- Опубліковані невидані щоденники Миколи II про Матильди Кшесинской
- Татарські прізвища-б татарські прізвища на а
- Татарські письменники: імена і прізвища
- Таємниці біографії сергея Кургіняна
- Добро, Чир-Чир і Консул: про що розповідають кримськотатарські прізвища Прикметники як основа виникнення прізвищ