Характеристика Молчаліна в «Лихо з розуму» (з цитатами). Характеристика Мовчалина в «Горі з розуму»
А.С. Грибоєдов закінчив свою легендарну комедію у 1824 році. Але попри всі зусилля опублікувати її не вдалося. Не пропустила цензура, тому що характер п'єси викривальний. Вона поширилася у списках, мала великий успіх серед молодої інтелігенції. Тільки у 1833 році п'єса була надрукована у скороченні.
Автор подарував читачеві плеяду яскравих образів московського дворянства 19 століття. Більшість із них актуальна досі. Особливо живуча особистість, яка «блаженствує на світі». Цей персонаж уособлює чиноповажання, кар'єризм, лицемірство.
Содержание статьи развернуть / свернуть
- Загальна характеристика героя
- Чацький та Молчалін
- Місце героя у комедії
- Загальна характеристика героя
- Молчалін та Чацький
- Молчалін та Фамусов
- Молчалін у коханні
- Подальша доля Молчаліна
- Образ відомих літераторів
- Висновок
- Біографія Молчаліна з комедії «Лихо з розуму»
- Молчалін та Софія
- Характерні якості Молчаліна з комедії «Лихо з розуму»
- Молчалін та Фамусов
- Позитивні риси характеру
- Негативні якості особистості
- Загальна характеристика Молчаліна А.С.
- Цитатна характеристика Молчаліна
- Мовна характеристика Молчаліна
- Ставлення героя до Софії
- Порівняльна характеристика образів Молчаліна та Фамусова
- Молчалін та Чацький
- Життєві принципи героя
- Основна тема комедії
- Історія створення комедії
- Походження та рід діяльності
- Символічність прізвища
- Молчалін та Софія Фамусова
- Чацький та Молчалін
Загальна характеристика героя
Молчалін – молода людина невідомого походження. Родом він із Твері, батьки зубожили. Завдяки його діяльності та хитрощі, потрапляє до столиці. Фамусов дає йому чин колезького асесора, прилаштовує своїм секретарем. Ця посада на той час давала спадкове дворянство, незалежно від матеріального добробуту. Але сам роботодавець називає його «безрідним», хоч і поселяє у своїй оселі.
Олексій Степанович, як більшість героїв класичної літератури, носить промовисте прізвище. Він справді безмовний. Якість суперечлива. Закохана Софія вважає чеснотою. Мовляв гнівається батюшка, а Олексій не сперечається, не заперечує, запальний пан заспокоюється. Чацький вважає це дурістю, відсутністю волі, самоповаги. Для Молчаліна це просто хитрий маневр, пристосуванство. Йому не гине.
Герой молодий, ровесник Чацького. Але вони схожі лише за віком.
Чацький та Молчалін
Ці два соціальні типи є антагоністами. Такі, як Молчалін, готові на все, щоб домогтися високих чинів, становища в суспільстві. Не гребують нічим. Брехня, лицемірство, запобігливість, низькопоклонництво, приниження, удавання – все йде в хід.
«Поміркованість та акуратність» – єдині таланти Олексія Степановича. Але він явно скромничає, забувши про те, що адаптивність, хитрість, ділова хватка – теж своєрідні таланти.
Молчалін не визнає свого права на власну думку. Поки він у маленькому чині, необхідно залежати від інших. Тому він активно мімікрує, підлаштовується.
Чацький – людина інша. Він відкрито висловлює свою думку у будь-якому оточенні. У порожній службі не бачить сенсу. Він готовий служити справі, але з особам. Прислуговувати йому нудно. Фамусов називає його гордець, дурнем. Успішному чиновнику дико чути такі промови.
Молчалін же заради зиску готовий прикидатися в усьому. Навіть у коханні.
Ставлення до Софії
Прикинувшись закоханим, Олексій стає другом серця дочки господаря. Вона, своєю чергою, наділила його рисами героїв французьких любовних романів. Створила собі ідеальний образ.
Олексій Степанич ночами відвідує кімнату панночки. Але поводиться нерішуче, скромно, не дозволяє вільності. Як з'ясувалося пізніше, не тому, що трепетно закоханий і добре вихований, а з байдужості. Зате до Лізи виявляє палкість, неввічливість. Боязкість з панночкою і вульгарна поведінка з покоївкою. Цей контраст говорить багато про що.
Доглядає Софію він лише для того, щоб вислужитися: «на догоду дочки такої людини». Він сам не дуже розуміє навіщо. Кохання немає, на весілля не розраховує. Молчалін боягуз, шалено боїться гніву Фамусова, те, що він дізнається про романі.
Молчалін та гості
Бал у будинку Фамусових – ключова сцена твору. Сім'я офіційно в жалобі після смерті дядька. Тому скликаються лише «свої». Бали давати необхідно підтримки зв'язків.
З усіма представниками «століття минулого» Молчалін однаково люб'язний. До кожного знаходить підхід. Софія у цьому вмінні пристосовуватися бачила доброту. Мовляв Олексій Степанович у всіх у хаті знайшов дружбу. Зауважує це й Чацький: «тут моську під час погладить, там якраз картку втрете». І справді, доходить до абсурду. Молчалін гладить, нахвалює шпіца пані Хлістової. А потім весь вечір грає зі старими в карти, підлаштовуючись, підігруючи. Знаючи їхню круту вдачу.
Хлопець все робить своєчасно. Він ніби передчує соціальну грозу. Щойно назріває скандал у будинку, він зникає у своїй кімнаті за хвилину до появи господаря.
«Досягне ступенів відомих…»
Усе це допоможе герою у реалізації цілей. Його не збентежать помилки, падіння. У ньому немає сорому, боязкості. Олексію з дитинства прищепили закон необхідності догоджати навіть двірникові пана та його собачці. А прихильність, уміння «згинатися в перегин» високо цінується в столиці.
"Лихо з розуму" - безсмертна комедія А. С. Грибоєдова. У ньому він правдиво і нещадно зобразив "картину вдач" сучасного йому аристократичного суспільства. За визнанням автора, у його творі "25 дурнів на одну розсудливу людину". І одним із них у п'єсі є Олексій Степанович Молчалін. Характеристиці цього персонажа буде присвячена наша стаття.
Місце героя у комедії
Молчалін в "Лихо з розуму" - типовий представник Роль, яку відводить йому в комедії автор, має надзвичайне значення. Він, як і головний герой, є учасником як любовного, і суспільно-ідеологічного протистояння персонажів. Олексій Степанович – не лише гідний наступник Фамусова у справах, а й удачливий суперник Чацького у коханні. Саме його із невідомої причини обрала Софія. Особисті взаємини героїв в "Горі з розуму" мають важливе значення, проте цікавішим для вивчення є ставлення Молчаліна до служби. Адже саме у цій діяльності характер Олексія Степановича проявляється найяскравіше.
Загальна характеристика героя
Олексій Степанович обіймає невелику посаду. Він секретар та Фамусова. Молчалін не може похвалитися благородним походженням, однак щосили прагне вибитися "в люди". І тому він обрав безпомилкову тактику: " догоджати всім... без вилучення " . Олексій Степанович не робить різницю між паном і його слугою. З усіма він бездоганно ввічливий і ввічливий. Щодо вищих осіб відданість Мочаліна не має меж. Він підлещується перед Фамусовим, прагне послужити Хлєстової. Олексій Степанович – посередність, безсовісний лицемір та підлабузник. Але ніхто з фамусівської гвардії цього не помічає. Образ Молчаліна - це портрет людини, яка за допомогою нехитрих прийомів і хитрощів прокладає собі дорогу до вищого суспільства.
Молчалін та Чацький
Якщо більшість представників фамусівської гвардії (Фамусов, Хлестова) - люди старшого покоління, то Молчалін - майже ровесник Чацького. Однак ці представники одного покоління є по суті абсолютно різними людьми. Їхня поведінка в суспільстві, моральні ідеали протилежні. Про це свідчить ставлення Молчаліна до служби. За власним зізнанням героя, у нього всього два таланти - "поміркованість та акуратність". Він не приховує свою посередність, навіть навпаки, пишається нею.
Поведінка і думка Олексія Степановича суворо регламентується посадою. Оскільки вона ще дуже незначна, йому доводиться бути послужливим та скромним. Молчалін неспроможна обійтися без впливових покровителів і від них залежить. Самостійність Чацького видається Олексієві Степановичу очевидною дурістю.

Молчалін та Фамусов
Необтяжений особливими здібностями Олексій Степанович дуже органічно вписується в консервативне фамусівське суспільство. Незважаючи на величезну різницю у суспільному становищі та віці, у нього багато спільного з відомим московським "тузом". Ставлення Молчаліна до служби абсолютно "фамусівське". Він зізнається, що мріє "і нагородження брати і весело пожити". У його арсеналі є вже "три нагородження" і кожне з яких - маленька сходинка на шляху до блискучої кар'єри. Подібно до Фамусова, Олексій Степанович свято шанує громадську думку. Деякі цитати Молчаліна: "Ах! Злі язики страшніші за пістолет" і "У мої літа не повинно смети/Своє судження мати" перегукуються із заключною фамусівською фразою: "Ах! боже мій! що стане говорити"/Княгиня Марія Олексіївна!".
Молчалін у коханні

Олексій Степанович уміло прикидається закоханим у головну героїню п'єси. І тут проявляється його прагнення "догоджати всім людям без вилучення". Розумна та самовіддана, Софія зовсім не помічає обману. Вона підносить його сором'язливість, шанобливість і несміливість. Навіть відсутність у ньому "цього розуму... який швидкий, блискучий..." здається їй позитивною якістю. Описуючи Чацкому свого коханого, дівчина не помічає, як, за словами І. А. Гончарова, "портрет виходить вульгарно". У Софії своє горе з розуму. Молчалін стає їй героєм любовного роману, у якому грає роль доброї покровительки.
Проте в Олексія Степановича зовсім інші нахили. Жива та весела Ліза подобається йому набагато більше. До того ж він не такий дурний і вважає, що Софія "Любіла Чацького колись/ Мене розлюбить, як його". А ось Лізі він готовий подарувати туалет хитромудрої роботи і вважає, що цього достатньо для того, щоб завоювати любов. Тверезий цинізм Молчаліна здається особливо огидним на тлі щирих почуттів, які відчуває
Подальша доля Молчаліна
Втрата кохання головної героїні значить для Олексія Степановича повної поразки. Незважаючи на те, що він зробив серйозну помилку, йому вдалося уникнути гніву Фамусова. Все своє обурення "шляхетний" батько сімейства виплеснув на принижену та ображену Софію та невинного Чацького. Головного героя виставляють за поріг, звинувачуючи у уявному розпусті. Софію погрожують вислати за негідну поведінку до села. Тільки Олексій Степанович віддаляється непоміченим. Щодо долі цього героя не дає певної відповіді комедія "Лихо з розуму". Молчалін, мабуть, зможе прикинутися жертвою обставин, що склалися. Зупинити його кар'єру неможливо. Цілком правий був Чацький, коли пророкував, що Олексій Степанович "дійде до ступенів відомих". Фінальна сцена комедії вкотре підтвердила сумну істину, яку намагається донести до своїх читачів А. С. Грибоєдов: "Мовчалини блаженствують на світі", тоді як щирі та розумні Чацькі стають у суспільстві ізгоями.

Образ відомих літераторів
Образ "безсловесної" людини, що поступово пробиває собі дорогу кар'єрними сходами, нікого не залишив байдужим. Бєлінський в середині 19 століття писав про те, що Молчалін - це людина, яка "підраховує без вигод" за єдиним "велінням душі". Н. В. Гоголь знаходив, що "обличчя" Олексія Степановича "влучно схоплено". Це образ особистості низької і безмовної, тихо пробивається в люди. Салтикова-Щедріна ставлення Молчаліна до служби надихнуло створення серії нарисів під назвою " Серед поміркованих і акуратних " . І. А. Гончаров в етюді "Мільйон мук" зазначав, що в його час (1871 р.) молчалінське низькопоклонство стає архаїзмом і "ховається... у темряву". Проте порівняння різних персон із безсловесним та послужливим персонажем "Горя від розуму" досі активно використовується в публіцистиці.

Висновок
Цитати Молчаліна – відображення його життєвої позиції. Прагнення нагоді і увійти в довіру до потрібної людини, яка: "Годить і напуває", а може бути "і чином подарує..." актуально у всі часи. Олексій Степанович - типовий пристосуванець, необтяжений творчим і творчим початком, зате надміру наділений практичним кошторисом і життєвим розумом. Боротися з ним неможливо. У будь-якій ситуації ця людина зможе опинитися на плаву. Доки на службі цінуватиметься мовчазна посередність, а яскравий, живий і незалежний розум піддаватиметься несправедливим гонінням? Таке питання ставить А.С. Грибоєдов у сатиричній комедії "Лихо з розуму". Молчаліни займають провідні посади, проникають у всі сфери життя, впроваджуються у будь-яке суспільство і одним своїм існуванням перешкоджають його розвитку. Проте відповіді на це питання досі не знайдено. Можливо, згодом такий стан речей зміниться.
У комедії Грибоєдова «Лихо з розуму» створено кілька типових характерів, добре відомих незалежно від епохи. До таких образів належить Молчалін, тому зараз доречно коротко розглянути характеристику Молчаліна, звернувши увагу на ті риси, якими наділили цього персонажа Грибоєдов.
Біографія Молчаліна з комедії «Лихо з розуму»
У п'єсі сказано зовсім небагато про життя Молчаліна до появи в будинку Фамусова. Читач дізнається, що Олексій Степанович Молчалін незнатного походження, бідний молодик.
Фамусов взяв Молчаліна до себе в секретарі з Твері, зміг «добути» йому чин асесора, який досить високо цінувався і дорівнював армійського звання майора. Тим часом герой ще числиться в Архіві колегії закордонних справ та встигає отримати три нагородження. За часів Грибоєдова до «архівних юнаків» ставилися дещо зневажливо, оскільки туди зараховувалися молоді люди, які бажали таким шляхом уникнути служби в армії. Ця інформація вже допомагає скласти характеристику Молчаліна з комедії «Лихо з розуму».
У будинку свого покровителя Молчалін мешкає на першому поверсі, де знаходяться кімнати прислуги, господарські приміщення. Заради кар'єри Молчалін заводить роман із Софією, дочкою Фамусова, при цьому попутно доглядає покоївку Лізу.
Молчалін та Софія
Що ще цікаво у характеристиці Молчаліна? Він зізнається, що Софія йому нецікава. Хоч як намагається Молчалін розбудити у собі почуття до неї, нічого не виходить, герой, як і раніше, залишається холодним: «Як я бачуся – і простирадло». Він тягнеться за донькою начальника, сподіваючись отримати зиск. Знаючи непостійність Софії («любили Чацького колись, мене розлюбить, як його»), не тривожиться, його більше хвилює реакція Фамусова з їхньої відносини.
Літературознавці не раз задавалися питанням: чим же залучив Молчалін Соф'ю, чому вона віддала перевагу його розумному і благородному Чацькому? Ймовірно, відповідь у словах самої героїні. Розповідаючи про Молчалина, вона виділяє такі його якості, як послужливість, уважність, сором'язливість, він готовий передбачити кожне бажання Софії та демонструє їй свої ніжні почуття.
Ще одна якість, важлива в характеристиці Молчаліна – його лицемірство та дводушність: зображуючи любов до Софії, він доглядає Лізу, спокушаючи її подарунками і не соромлячись досить нахабно і нав'язливо висловлювати свої почуття. У будинку Фамусова Молчалін носить маску боязкої закоханої людини доти, доки не настає випадкове викриття.
Характерні якості Молчаліна з комедії «Лихо з розуму»
Грибоєдов використовує промовисте прізвище. Молчалін – мовчазний, тихий, не наважується мати власну думку, боячись не догодити важливим людям. Головна його мета – увійти у довіру до тих, хто може надати заступництво шляхом послужливості та догоджання їм. Чацький із гіркотою зауважує: «Молчаліни блаженствують на світі».
Щоб зрозуміти характеристику Молчаліна в комедії «Лихо з розуму» Грибоєдова, необхідно згадати, який завіт дає Молчаліну батько. Молодий чоловік розповідає, що батько радив йому «догоджати всім людям без вилучення»: господареві будинку, де живе, начальнику, слузі начальника, «швейцару, двірникові для уникнення зла, собаці двірника, щоб ласкава була». Цим принципом слідує герой. Він намагається догодити Фамусову, «старим» на балах. Заради цього він відмовляється від танців та веселощів, а весь вечір грає в карти з літніми, але знатними панами. Послужливістю та скромністю Молчалін домігся хорошого відношення впливової Тетяни Юріївни та навіть сварливої Хльостової.
Головними своїми талантами Молчалін вважає «поміркованість та акуратність». Грибоєдов у своїй комедії «Лихо з розуму» показує: Молчалін дурний, його розум спрямований тільки на пошук вигідної поведінки, низький, не має почуття власної гідності, здатний на підлість і брехню.
Сподіваємося, що наша стаття, в якій була коротко представлена характеристика Молчаліна з комедії «Лихо з розуму» Грибоєдова, допомогла вам краще познайомитися з цим персонажем. У нашому літературному блозі також читайте
Серед героїв «Горя від розуму» (див. короткий зміст, аналіз та повний текст) Фамусов стоїть на верхніх щаблях службових та громадських сходів. Молчалін, перебуваючи на нижніх сходах тих самих сходів, намагається піднятися по ній, дотримуючись принципів і життєвих правил свого начальника. Поширені у фамусівському суспільстві низькопоклонство, догідливість були йому щеплені з дитинства:
«Мені заповів батько,
каже Молчалін,
По-перше, догоджати всім людям без вилучення;
Господарю, де доведеться жити,
Начальнику, з ким я служитиму,
Слузі його, що чистить сукню,
Швейцару, двірнику, для уникнення зла,
Собачці двірника, щоб ласкавою була».
Можна сказати, що Молчалін справді виконує заповіти батька! Ми бачимо, як він намагається догоджати знатній старій Хлістовій, як хвалить і пестить її собачку; і хоча Хлестова ставиться до нього дуже зверхньо («Молчалін, ось комірчину твою!»), проте ж, вона дозволяє йому вести себе під руку, грає з ним у карти, кличе «мій дружок», «рідний», і напевно не відмовить йому в заступництві, коли йому знадобиться. Молчалін упевнений, що йде правильним шляхом і радить і Чацькому з'їздити «до Тетяни Юріївни», оскільки, за його словами, «часто там ми заступництво знаходимо, де не мітимо».
Горе від розуму. Вистава Малого театру, 1977
Сам Молчалін визнає у собі два «таланти»: «поміркованість» і «акуратність», і немає сумніву, що з такими властивостями «він дійде до ступенів відомих», як зауважує Чацький, додаючи: «бо нині люблять безсловесних». Молчалін справді – безсловесний, тому що не тільки не висловлює, а й не має власної думки, – недарма Грибоєдов назвав його «Мовчалиним»:
«У мої літа не має зміти
Своє судження мати», –
каже він. Навіщо ризикувати «мати своє судження», коли настільки простіше і безпечніше думати, говорити і чинити так, як це роблять старші, як робить княгиня Марія Олексіївна, як «все»? Та й чи може Молчалін мати свою думку? Він безперечно дурний, обмежений, хоч і хитрий. Це дрібна душа. Ми бачимо ницість і підлість його поведінки із Софією. Він вдає, що любить її, тому що думає, що це може бути йому вигідним, і в той же час заграє з Лізою; він підло повзає на колінах перед Софією, вимолюючи її прощення, і одразу після цього поспішає сховатися від гніву Фамусова, як справжній боягуз. Жалюгідний тип Молчаліна зображений Грибоєдовим з нещадним реалізмом.
«Молчалини блаженствують у світі». Крилата фраза живе й досі. У умовах сучасного світу «Молчалиних», що змінилися, дізнатися і зустріти нескладно.
Образ і характеристика Молчаліна в комедії «Лихо з розуму» допоможе зрозуміти, які риси не зазнали змін, хто ховається під маскою скромника.
Молчалін та Фамусов
Олексій Степанович Молчалін – секретар Фамусова, господаря будинку, де розвиваються події комедії. Фамусов дав притулок бідного дворянина з Твері, дав йому чин асесора, влаштував офіційно на службу в «Архіви». Молчалін немолодий, дорослий чоловік (« ми з вами не хлопці.») задоволений таким становищем. Він значиться на архівній службі, отримує підвищення, але не залишає будинок Фамусова. В Олексієві господар розглянув риси ділової людини. Всі інші служиві у домі – родичі. Здатність догодити стає основою характеру Молчаліна. Простий за походженням, ймовірно, виходець із сім'ї міщан, отримавши чин, Олексій набув права на спадкове дворянство. За 3 роки служби він встиг отримати 3 нагородження. Такий кар'єрний зріст – показник терпіння та прагнення чоловіка піднятися будь-якими шляхами якомога вище та швидше.Позитивні риси характеру
Грибоєдов представляє реальні персонажі, тому в них є позитивні та негативні якості. Молчалін – не виняток.Скромність.Не багато хто може похвалитися вмінням спілкуватися з людьми різного віку та рівня освіченості. На балу у Фамусова Молчалін витримує чудасії та приниження сварливих старих, дурість п'яних гуляк, манірність молодих дам.
Сором'язливість та тактовність.Олексій, перебуваючи поруч із дочкою господаря, не виявляє нахабних чи різких дій. Він тактовно терпить ставлення до Софії, вміло приховує свої справжні почуття.
Небалакучість.Уміння мовчати – це для багатьох недосяжна якість. Від їх балаканини втомлюються. Тут ситуація інша:
«Він дійде до ступенів відомих, / Адже нині люблять безсловесних ...».
Вихованість та ввічливість.Молчалін веде себе коректно у різних ситуаціях. Він легко вибачається, будує фрази так, щоб не виникало бажання його журити, лаяти.
Вміння дружити.
«Дивіться, дружбу всіх він у домі набув».
Мирно залагоджує будь-які проблеми та суперечки, для інших здатний забути про себе.
Спокій.Молчаліна складно вивести із себе. Він не висловлює нервозності, занепокоєння навіть у найскладніших ситуаціях: ранкова зустріч із господарем, падіння з коня.
Негативні якості особистості
Серед представників вищого світу Олексій Степанович сором'язливий і боязкий, але це лише маска, маска. За нею ховаються риси, які не фарбують чоловіка:Послужливість.Молчалін прагне догодити всім довкола себе, сподіваючись справити приємне враження, отримати вигоду. Батько заповів йому догоджати всім людям, але син пішов далі. Він плазає не лише перед людьми, а й перед тваринами господарів. Мета такої поведінки - домогтися просування по службі та в особистих відносинах.
Двоособистість.Поведінка чоловіка змінюється від ситуації та оточення. З ким спілкується за статусом, так і поводиться. З графинею Хльостової люб'язний, з покоївкою – розв'язаний.
Чи не вміння любити.Молчалін вибудовує свої відносини заради зиску. Він любить «за посадою». Про таке почуття стало дуже відомо у сучасну епоху, коли заводять романи для обману та наживи. Секретар уміло грає роль закоханого, підкорює розумну та освічену дівчину. Софія готова заради нього піти проти поголосу і думки батька, але почуття у відповідь обманно.
Відсутність власної думки.Молчалін жодного разу не висловився. Він обрав тактику мовчання, яка подобається оточуючим. Поступово втратив нагоду мати свої судження.
Образ Молчаліна легко пережив століття. Для багатьох цінність грошей, посади та положення в суспільстві вища за чесність, патріотизму та людську гідність. Чим різкіше стає видно розшарування суспільства за достатком, тим більше з'являється «Мовчалиних», які готові за гроші продати свою душу.
Комедія А. Грибоєдова «Лихо з розуму» було створено 1824 року. Через викривальний зміст твору він був опублікований лише 1833 року, та й то вибірково. Лише у 1862 повноцінна комедія побачила світ. У своєму творі автор побажав висловитися про те, що в нього наболіло за стільки років споглядання лицемірства та підлабузництва оточуючих людей. Комедія «Лихо з розуму» - це протистояння розумної, думаючої, з активною життєвою позицією, відкритої і чесної людини з мерзенними, підлими, аморальними людцями, що дбають лише про багатство і чини.
Загальна характеристика Молчаліна А.С.
Вірний пес Фамусова, друг сердечний Софії, підлабузник, лицемір, безрідний чиновник, головний антагоніст Чацького - ось хто такий Олексій Степанич Молчалін. Характеристика центрального персонажа комедії показує типового представника, на якого свій розтлінний вплив справила кріпосницько-чиновницька мораль. Молчаліна ще з дитинства вчили раболіпство, догоджати всім навколо: начальнику, господареві, дворецькому, собакі двірника врешті-решт, щоб ласкавим був.
Характер персонажа повністю розкриває прізвище, що говорить сама за себе. Здебільшого Олексій Степанич мовчить, терпить приниження, крики, хай навіть несправедливі закиди. Він чудово розуміє, що безрідному чиновнику не прожити в цьому черстві та цинічному суспільстві без підтримки можновладців, тому й догоджає всім навколо, намагаючись ні з ким не сваритися, для всіх бути добрим, і в нього це чудово виходить. Автору комедії сумно від того, що суспільство кишить ось такими героями, які вміють, де потрібно, змовчати, погладити собачку впливової леді, сказати комплімент, підняти хустку і за все це отримувати формальні нагороди та чини, насправді залишаючись слугами.
Цитатна характеристика Молчаліна

Секретаря Фамусова характеризують різні персонажі комедії: Чацький, Софія, Фамусов, Ліза. Хтось про нього відгукується як про скромну, красиву, тиху і несміливу людину, готову терпіти всі приниження та закиди. Деякі герої твору здогадуються про його низьку душу, і лише одиниці бачать справжнє обличчя Молчаліна.
Софія бачить в Олексія Степанича вигаданий образ: «за інших себе забути готовий», «ворог зухвалості, - завжди сором'язливо, несміливо». Дівчина думає, що Молчалін сором'язливо поводиться, тому що він за вдачею скромний, не підозрюючи, що це лише одна з його масок. «При батюшці три роки служить, той часто без толку сердить, а він безмовністю своїм обеззброє, від доброти душі пробачить», - рабська покірність Олексія говорить про його певну життєву позицію, яка передбачає змовчати, перетерпіти, але не вплутуватися в скандал.
Справжнє обличчя Молчалін розкриває перед Лізою: «Чому ви з панночкою скромні, а з покоївки?» Тільки їй секретар розповідає про свої справжні почуття до Софії. Про двоособливість і дріб'язковість Олексія здогадується і Чацький: «Він дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних», «Хто інший так мирно все владнає! Там моську вчасно погладить, тут у пору картку затремтить…» Коротка характеристика Молчаліна показує, що його безмовність зовсім не прояв дурниці. Це чітко продуманий план отримання зиску.
Мовна характеристика Молчаліна

Манера розмови Олексія Степановича дуже вдало характеризує його внутрішній вигляд. Підлабузництво, покірність, раболепство - це головні персонажі, тому в його промові простежуються зменшувально-пестливі слова, самознижувальні інтонації, перебільшена люб'язність, улесливий тон. Щоб сподобатися людям багатшим і вищим за чином, герой додає до слів приставку «с». Молчалін переважно мовчазний, без зайвої потреби розмова намагається не вступати. Своє красномовство він показує тільки за Лізи, перед якою може зняти маску і показати справжнє обличчя.
Ставлення героя до Софії

Уміння догоджати допомагає у просуванні кар'єрними сходами - саме так думає Молчалін. Характеристика персонажа говорить про те, що навіть роман із Софією він завів з тієї причини, що вона дочка Фамусова, а близькій родичі начальника відмовляти у виконанні забаганок не можна. Дівчина сама придумала собі героя та нав'язала свої почуття Олексію Степаничу, зробивши з нього платонічного здихача. Щоб догодити жінці, він готовий відмовитися від рідної міщанської говірки і спілкуватися мовою безмовних поглядів і жестів. Молчалін ніч безперервно сидить біля Софії, читаючи з нею романи, тільки тому, що не може відмовити дочці начальника. Сам же герой не лише не любить дівчину, а й вважає її «плачевною кралею».
Порівняльна характеристика образів Молчаліна та Фамусова
Проблема бюрократії - це одне з головних питань, що розглядаються в комедії «Лихо з розуму». Характеристика Молчаліна дає читачеві уявлення про новий тип чиновників початку ХІХ століття. Вони з Фамусовим ставляться до світу бюрократів, але все ж таки не схожі один на одного, тому що належать до різних століть. Барін є літньою багатою людиною зі сформованою думкою і кар'єрою. Олексій Степанич ще молодий, тому ходить у дрібних чиновниках і тільки дереться кар'єрними сходами.
У ХІХ столітті з'явився новий тип російського бюрократа, який відмовився від заповідей «батьків». Саме це свідчить характеристика Молчаліна. «Лихо з розуму» - це розповідь про суспільно-політичний конфлікт, що виражає становище суспільства. Як би там не було, але Молчалін все ж таки належить до фамусівського оточення, і так само, як і його начальник, захоплюється чинами та багатством.
Молчалін та Чацький

Порівняльна характеристика Молчаліна та Чацького показує, наскільки вони різні. Молчалін - секретар Фамусова, немає дворянського походження, але розробив власну тактику, слідуючи якій, будує собі надійне і безбідне майбутнє. Зайвий раз слова з нього не витягнеш, але він вміє бігати навшпиньки, працювати з паперами і з'являтися в потрібний момент, а це подобається багатьом. Безмовні, послужливі, безхребетні люди цінувалися в епоху Миколи I, тому на такого, як Молчалін, чекала блискуча кар'єра, нагороди за заслуги перед батьківщиною. На вигляд це скромний молодий чоловік, він подобається своєю лагідністю і поступливістю Софії, догоджає терпінням і мовчанням Фамусову, підлещується перед Хлєстової і тільки служниці Лізі показує справжнє обличчя - підле, двуличне, боягузливе.
Чацький - це втілення образу декабристів, романтичний дворянин, що розкриває вади кріпацтва. Саме його антагоністом виступає Молчалін. Характеристика героя показує, що у ньому втілені риси передового мислячого людини початку ХІХ століття. Чацький переконаний у своїй правоті, тому без сорому проповідує нові ідеали, розкриває невігластво нинішніх багатіїв, викриває їх лжепатріотизм, нелюдяність, лицемірство. Це вільнодумець, який потрапив у гнилий суспільство, і в цьому його лихо.
Життєві принципи героя

Номінальним позначенням лакейства та підлості став Грибоєдовський герой Молчалін. Характеристика персонажа показує, що Олексій Степанич із самого дитинства запрограмував собі в голові план, як вибитись у люди, скласти кар'єру, досягти високого чину. Він пішов своєю дорогою, не повертаючи убік. Цій людині абсолютно байдужі почуття інших людей, вона нікому не простягне руку допомоги, якщо це невигідно.
Основна тема комедії
Крізь всю комедію «Лихо з розуму» протягнута тема бюрократії, яку у ХІХ столітті порушували багато письменників. Чиновницький апарат держави все розростався і перетворювався на серйозну машину, яка перемелювала всіх бунтарів і працювала так, як вигідно їй. Грибоєдов у своєму творі показав реальних людей, своїх сучасників. Він ставив собі за мету висміяти певні риси людини, показати всю трагічність суспільства тієї епохи, і письменник це добре вийшло.
Історія створення комедії

Якось по Москві рознеслася чутка про те, що Олександр Грибоєдов Університетський професор Хома Еванс, стривожений цією звісткою, вирішив відвідати письменника. У свою чергу, Грибоєдов розповів своєму співрозмовнику історію, що сталася з ним на одному з балів. Йому набридли витівки товариства, що вихваляє якогось француза, звичайного базікання, що нічого примітного не зробило. Грибоєдов не стримався і висловив оточуючим усе, що він про них думає, а хтось із натовпу вигукнув, ніби письменник трохи не в собі. Олександр Сергійович образився і пообіцяв створити комедію, героями якої стануть ті невдахи злостивці, які обізвали його божевільним. Ось так і з'явився на світ твір «Лихо з розуму».
Але як прийнятий у цьому світі “безрідний” секретар Фамусова - Молчалін. У його особі Грибоєдов створив винятково виразний узагальнений образ негідника і циніка, “низькопоклонника і ділка”, поки що дрібного негідника, який зуміє, проте, дійти “ступінь відомих”.
Створюючи характер Молчаліна, Грибоєдов показав розтління кріпосницько-чиновницької моралі на розвиток і поведінку людини, залежної від «фамусівського» суспільства. Молчалін став загальним позначенням вульгарності та лакейства. Характерні риси Молчаліна: прагнення кар'єри, вміння підслужитися, лицемірство, небагатослівність, страх висловлювати свої судження. Він щиро дивується, як у маленьких чинах «можна збирати своє судження мати». Здійснюючи підлий вчинок, він навіть не розуміє, що це підлість. Молчалін став символом рабської мовчанки. На прикладі ж Молчаліна можна простежити прагнення фамусівського суспільства до особистої вигоди. Він - втілення догоджання, лицемірства, підлості. Він живе за принципами свого батька, який заповів йому:
По-перше, догоджати всім людям без вилучення -
Господарю, де доведеться жити,
Начальнику, з ким я служитиму,
Слузі його, що чистить сукні,
Швейцару, двірнику, для уникнення зла,
Собаці двірника, щоб ласкава була.
Він лестить і догоджає при кожній слушній нагоді всім, хто коли-небудь може бути йому корисним. Інстинкт «послуги» точно нагадує Молчаліну, яку лінію поведінки обрати з тією чи іншою людиною. З Фамусовим він гранично обережний, спілкуючись зі старою Хлєстової, виявляє ініціативу: складає їй партію і гладить її моську. Тільки заради вигоди Молчалін прикидається закоханим у Софію, адже вона - дочка його начальника, і її настрій може стати у нагоді.
Перед глядачем він з'являється на початку п'єси, коли Фамусов застає їх у вітальні. Від страху бути викритим у любовних стосунках із Софією він не сміє і рота розкрити. Одна Софія говорить і вигадує різні небилиці для уваги батька від Молчалина. А той як «в рот води набрав», тільки й може сказати:
З паперами-с.
Я тільки ніс їх на доповідь,
Що в хід не можна пустити без довідок, без інших,
Протиріччя є, і багато не слушно.
Але тон і поведінка його різко змінюється, варто лише йому залишитися наодинці з покоївкою Лізою. Тут він моментально розквітає, стрибає перед нею, намагається обійняти, спокушає подарунками, освідчується в коханні і, найголовніше, з нею він такий, як є насправді, тому що Ліза йому здається рівною, своєю людиною. З нею він відвертий у своїх думках і підлостях, перед нею він розкриває свою «гру», бо її сприймає за свою. Тому на запитання Лізи, чи любить він панночку, чесно відповідає, що «за посадою»…
А Чацький тим часом намагається зрозуміти, що ж звело Софію з Молчаліним, «якою ворожбою умів до неї в серце влізти» ця послужлива людина, яка «завжди навшпиньки і не багата словами». Шляхетний розум Чацького неспроможна змиритися з прихильністю Софії до Молчалина. Він не може зрозуміти, як можна любити нікчемність, і в сутінках, що насуваються перед балом, він розпитує Софію і намагається відкрити для себе наново Молчаліна. Він відчуває прірву між своїми почуттями та поняттями і тим, що відбувається на його очах, їх зближенням. Він почувається на межі катастрофи:
Але чи вас він стоїть? ось вам одне питання.
Щоб байдужіше мені зазнати втрати...
Мені дайте переконатись у тому: потім
Від божевілля я можу остерігатися;
Не думати про кохання...
Бажаючи обдурити Чацького, Софія перераховує такі переваги Молчаліна, які змусять Чацького сказати: «Безглушить, вона його не любить». І справді, як Чацький може в чеснотах рахувати те, що Молчалін «безмовністю обеззброє» Фамусова, «від стареньких не ступить за поріг... з ними цілий день засяде, радий не радий, грає...». І наприкінці розмови любов Софії до Молчаліна залишається для Чацького «загадкою».
І ввечері, під натиском питань Чацького Молчалін розговорився, розговорився настільки, що виявив свої принципи життя, серед яких на першому місці «поміркованість і акуратність», і далі: «Адже треба ж залежати від інших»:
Тетяна Юріївна!!!
Відома, - до того ж
Чиновні та посадові -
Усі їй друзі та всі рідні;
… часто там
Ми заступництво знаходимо, де не мітимо.
Ну, правда, що б вам у Москві у нас служити?
І нагородження брати та весело пожити?
Ось сам Хома Фоміч, знайомий він вам?
За трьох міністрів був начальник відділення.
Переведений сюди...
… склад його тут ставлять на зразок!
Не смію мого судження вимовити.
У мої літа не повинно бути
Своє судження мати.
Адже треба залежати від інших.
Чацький дивується: «Навіщо ж треба?» На що Молчалін тільки може відповісти: «У чинах ми невеликих». У цій розмові сумну іронію Чацького Молчалін приймає за досаду невдахи і починає відкривати йому шляхи порятунку. Чацького дратує цей поблажливий його тон, він стає різким і протиставляє смиренності Молчаліна, найзручнішій у панській Москві формі просування до «почестей та знатності», свою програму незалежності, свободи та щирості: «Навіщо ж думки чужі лише святі?», «Я дурниць не читець», «Коли у справах - я від веселощів ховаюся, коли дуріти - дуру». Після цієї розмови Чацькому стає ясно, хто перед ним стоїть, і він з усмішкою вигукує:
З такими почуттями, з такою душею
Любимо!.. Ошуканка сміялася з мене!
Насправді він протистоїть Молчаліну, спираючись на почуття власної людської гідності, яке в різночинцях тоді було розвинене незмірно менше, ніж у тих, хто мав за собою шестисотрічне дворянство. Молчалін же весь націлений на те, щоб якнайшвидше прикрити свою безрідність кар'єрою, самому про безрідність цю забути. І не за безрідність зовсім зневажає його Чацький. Норма людини, як відкривалася вона просвітницькій свідомості, справді виявлялася значно більшою мірою в Чацькому, ніж у Молчалині.
У третій дії на прийомі у вітальні Фамусова Чацький намагається востаннє відкрити Софії очі на образ Молчаліна. Тепер, після розмови з ним, він знає, як сильно відрізняється справжнє обличчя Молчаліна від героя Софіїних мрій. І Чацький намагається їй про це сказати:
Мовчалін! - Хто інший так мирно все залагодить!
Там моську вчасно погладить!
Тут у пору картку втретє!
У ньому Загорецький не помре!
Але жодні слова не здатні відкрити мрійниці оці, тому що вона - дитя того суспільства, де живе. І лише у четвертій дії Софія розуміє, пройшовши через ганьбу, як помилялася у Молчалині. У «сцені на сходах» Софія та Чацький дають моральну оцінку цьому персонажу. "Не підрахуйте, устаньте" - чує він від Софії. «Негідник!» - вигукує Чацький, який, як і вона, став свідком сповіді секретаря перед служницею Лізою. Коли створювалася комедія, слово «підлість» ще зберігало відтінок свого первісного значення. З давніх-давен на Русі «підлими» називали людей, що знаходилися біля пана (до «підлого» стану відносили і кріпаків). У XIX столітті слово «негідник» було вже образливим і означало безчесність людини та її готовність зазнати приниження. Молчаліну підходять усі відтінки цього слова. Він безчесний, здатний принизитися, але головне - завжди знаходиться біля когось.
Молчалін після сцени в сінях не може залишатись колишнім Молчаліним. Маска зірвана, його впізнали, і йому, як спійманому злодії, треба ховатися в куток.
Драматург допускає деяку гротескність у зображенні окремих персонажів, щоб відтінити переважаючі риси характеру, але це робить образи спрощеними, прямолінійними, а надає їм велику художність. Усі вони нерозривно пов'язані із соціальним середовищем і породжені нею. Тому, як не низький і нікчемний Молчалін, він викликає не тільки огиду, а й співчуття: герой успадкував життєву філософію батька і цілеспрямовано слідує їй. Молчалін обертається серед московського дворянства, чує розголосу Фамусова, закликають до плазу перед сильними світу цього. Це зміцнює його віру у правильність успадкованої системи життєвих цінностей.
Грибоєдов, у своїй комедії «Лихо з розуму» створив безліч характерних персонажів. Ці образи залишаються актуальними й у наші дні. Одним із таких героїв є Молчалін. Він є найяскравішим представником людей, які живуть у наш час. Давайте розберемося у його характері докладніше.
Молчалін це небагатий юнак родом із Твері, якого Фамусов взяв себе на службу і дав чин колезького асесора.
Ми можемо припустити, що Молчалін – безрідна людина, мабуть із сім'ї міщан. Фамусов так і говорить про нього: "Безрідного пригрів і ввів у моє сімейство".
Я вважаю, що Молчаліна можна охарактеризувати як боягузливу та низьку людину. Найпомітнішою рисою його характеру є мовчазність – що одразу видно на його прізвище. («Мовчить, коли його лають», «Ні слова вільного, і так вся ніч проходить») Він ніколи не висловлює свою власну думку, у спілкуванні надає перевагу коротким уривчастим фразам. «У мої літа не повинно мати права судити» - стверджує Молчалін. Він ніби боїться не потрапити своєю реплікою своєму співрозмовнику. Молчалін живе за принципом, заповіданим батьком: «догоджати всім людям без вилучення». Його послужливість переходить межі, допустимі мораллю. Різкий контраст цього способу спілкування бачимо при діалозі Молчаліна з Лізою. Він сприймає її за «свою», тому не боїться відверто висловлювати свою думку, говорити те, що думає. Їй же він говорить про свої несерйозні наміри у відносинах із Софією, стверджує, що любить її лише «за посадою». Він зізнається, що використовує Софію для своєї вигоди. Це описує його як порочну, боягузливу людину, яка, намагаючись вибитись у люди, пробиває собі дорогу мовчазною брехнею та послужливістю. Про більшість якостей Молчаліна ми дізнаємось із реплік інших героїв. Спочатку Софія описує його як прекрасної душевної організації людини: «Мовчалин за себе забути готовий», «Ворог зухвалості, – завжди сором'язливо, несміливо…». З її слів чудово видно, як вона любить його. Чацький ж, навпаки, ставиться до Молчалина з глибоким презирством. Він відкрито сумнівається у його здібностях і не вірить у те, що він може чогось досягти. Чацький вважає Молчаліна дурнем, «жалюгідним створінням», не здатним на жодні усвідомлені дії. Але після Чацький розуміє, що це лише маска Молчаліна, що насправді він хитра та безпринципна людина, яка знає, як досягти своїх цілей. Чацький каже, що Молчалін «дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних». Молчалін так само по-різному ставиться до інших героїв комедії. З людьми вище за нього по чину він послужливий, не сміє сказати зайвого слова. З Чацьким він дозволяє собі не лише висловлювати свою думку, а й давати йому поради. Адже Чацький не лише ровесник Молчаліна, а ще й чинів жодних не має. Тому Молчалін не бачить причин для своєї звичайної послужливості у присутності Чацького. Ставлення інших героїв до Молчаліну та його ставлення до них характеризує його як аморальну людину, яка бачить в інших лише чини та звання, що не бере до уваги душу людини.
Таким чином, Грибоєдов створив негативний, але цікавий вивчення образ у своїй комедії. Такі мовчазні брехуни існують і в суспільстві. І обов'язок кожної людини викорінювати всі ті якості, які є в ньому, розвивати в собі все найдобріше, світле, а не низинне і фальшиве. Кожен має намагатися не бути Молчаліним.
Меню статті:
У комедії Грибоєдова «Лихо з розуму» основний протиборчий масив подій посідає образи Чацького і Фамусова. Інші діючі персонажі допомагають розкрити справжній стан речей та глибину конфлікту.
Походження та рід діяльності
Одним із таких персонажів, за допомогою яких посилюється трагічність того, що відбувається, є образ Олексія Степановича Молчаліна.
Пропонуємо ознайомитися з комедії А. Грибоєдова “Лихо з розуму”.
Молчалін не належить до аристократії - він людина неблагородного походження, але завдяки своїй службі має доступ до вищого суспільства.
Олексію Степановичу ще не вдалося дослужитися до значних висот – він поки що займає лише посаду секретаря Фамусова, але подає надії на швидке просування кар'єрними сходами, чим викликає особливе кохання Фамусова.
Павло Опанасович виділив у себе в будинку кімнату для Молчаліна, хоча повноцінною кімнатою її назвати складно: це, швидше за все, невелика комора, але обділений долею Молчалін цілком задоволений і цим.
Олексій Степанович вже третій рік працює особистим секретарем Фамусова, щоправда, оформлений він зовсім на іншій посаді – виходячи з офіційних даних, Молчалін працює в архівному відділі, але на практиці це фіктивність, він там лише значиться. Проте, не без користі для себе – за час такої служби він отримав три нагороди.
Звісно, у цьому була виняткова робота Фамусова. Таке становище також вигідне Фамусову і дозволило йому вийти із скрутного становища – він забезпечив себе добрим секретарем і до того ж платити йому довелося не зі своєї кишені.
У тексті згадується безрідність Молчаліна, але чіткого пояснення немає. Виходячи з цього можна зробити кілька припущень щодо суті подібного висловлювання. Перше у тому, що Молчалін – людина простого походження, друга, що він сирота, тобто людина, яка має роду.
Олексія Степановича Молчаліна письменник зображує дорослим чоловіком. При цьому Молчалін відкидає навіть можливість інфантильності. Фамусов, що має герой, користується становищем Олексія. Офіційно герой працює у «Архівах», бо так домовився Фамусов. Однак це проста формальність для отримання чинів. Справжнє місце роботи Молчаліна – будинок Фамусова. Останній забезпечує своєму працівникові їжу, питво, дах, просування кар'єрними сходами. Молчалін, мабуть, знає, як догодити Фамусову.
До роботи у Фамусова, у Москві, герой проживав у Твері. Молчалін, звичайно, людина зовсім не багата. Простота походження героя змушує припустити, що Молчалін – міщанин. Відповідно до «Табелі про ранги», герой займає чин колезького асесора. Цей чин дає право на дворянство, чого й сягає Молчалін. Чоловікові навіть вдається отримати нагородження, в чому Молчаліну, мабуть, допоміг пан.
Символічність прізвища
Образ Молчаліна носить у собі риси символічності. Це пов'язано насамперед із його прізвищем. У її основі лежить дієслово «мовчати». Це слово є точним відображенням суті Молчаліна. Він безмовний і безликий слуга Фамусова. Навіть його хода позбавлена будь-яких звуків. Здається, що він хоче бути якомога непоміченішим, тихішим.
Іноді Олексій Степанович пересувається навшпиньки, щоб не турбувати домочадців. Така його поведінка – це один із способів досягти своєї життєвої мети.
Ціль життя
У той час як більшість аристократів позбавлені мети в житті і ліниво проживають своє життя, не наповнюючи його жодним змістом, життя Молчаліна має яскраво виражений характер. Його мета – відбутися і досягти значних досягнень у житті. Досягнення в очах Молчаліна жодним чином не пов'язані з покращенням життя простих, неблагородних людей чи сприянням розвитку моральності аристократії. Найвища мета Олексія Степановича – стати повноцінним представником найвищого суспільства.
Молчалін готовий кістками лягти за чергове підвищення, тому він з усієї сили прислуговує Фамусову – саме Павло Опанасович може допомогти йому досягти цієї мети. І перший щабель на цих крутих сходах Молчалін уже подолав – завдяки своєму вмінню підлизатися та догодити Фамусов йому дали чин колезького асесора. Таким чином, Олексій Степанович із простолюду перетворився на жебрака дворянина. Особливу красу Молчалін вважав, що його чин мав властивість переходити у спадок.
Молчалін та Софія Фамусова
Ще більше покращити своє становище у суспільстві можна за рахунок вигідного шлюбу. Дівчатам для цього необхідно було володіти чарівною фігурою і не менш чарівним обличчям. Що стосується чоловічої половиною суспільства досить було мати послужливий характер. Саме можливість добре служити стає критерієм для прихильності. Незважаючи на своє низьке походження та фінансову неспроможність в очах Фамусова, Олексій Степанович виглядає більш привабливим зятем, ніж благородний аристократ Чацький. Справа в тому, що Павло Панасович вважає, що такий маєток і старанність, яким володіє Молчалін, зможе компенсувати його походження і досягти вигідного становища в соціумі. Щоб досягти остаточної переваги перед іншими молодими людьми, Молчаліну залишається лише накопичити значний капітал або ж почати атакувати Фамусова з іншого фронту – якщо Соня закохається в Олексія Степановича, то вона зможе переконати свого батька у прийнятті рішення на його користь.
Олексій Степанович прискорює цей процес, почавши виявляти інтерес до дочки Фамусова – Софії.
Відносини молодих людей проходять у найкращих традиціях платонічного кохання – Молчалін не дозволяє нічого зайвого щодо дівчини.
Таким чином, він демонструє своє шанобливе ставлення до Софії та серйозність його намірів. До того ж, така поведінка сприяє досягненню його мети із заміжжям – Молчаліну не потрібно мати Соні, йому необхідно стати її чоловіком, тому розпуста для нього – неприйнятна справа.
Пропонуємо порівняти у комедії А. Грибоєдова “Лихо з розуму”.
У спілкуванні з Софією Олексій Степанович дотримується того самого принципу, що і з її батьком – він увесь час їй догоджає. Звичайно, поведінка Молчаліна різко відрізняється від поведінки інших аристократів по відношенню до неї. Молоді люди знатного походження не готові плазати перед Сонею так, як робить це Молчалін, тому вони й не викликають у неї такого інтересу.
Певною мірою прихильність Фамусової до Молчаліна була викликана відсутністю належних кандидатів – після повіту Чацького дівчина вибирає найменше зло, що залишилося. На момент виникнення прихильності та початку спілкування Соня не відчувала захопленості та любовного потягу до Молчалина, її вчинок можна було розцінювати як помсту Чацькому, але в результаті належного ефекту такий вчинок не приніс, Соня згодом звикла з дивностями Молчаліна і почала сприймати їх як звичайні речі . В особі Молчаліна Соня набула чудової «живої іграшки», він не тільки ставиться до неї з обожнюванням (яке, як виявилося, було напускним), а й готовий виконувати будь-які її бажання.
Чацький та Молчалін
Конфлікт Чацького та Молчаліна був апріорі визначений – чесний і благородний аристократ не може зрозуміти та прийняти позицію Фамусова та його суспільства, Олексій Степанович, який не тільки залежить від Фамусова, але й прагне стати таким, як вони, міг би стати чудовим опонентом Чацькому , якби мав більшу наполегливість та індивідуальність, однак, оскільки Олексій Степанович звик бути мовчазним спостерігачем і ніколи не видавати свого ставлення до тих чи інших ситуацій, то гострої дискусії між персонажами не відбувається.
Крім того, проникливий Чацький зауважує дивне ставлення Олексія Степановича до Соні Фамусової. Згодом він відкриває справжнє ставлення Молчаліна до дівчини та його примарну закоханість. Чацького вражають подвійні стандарти Молчаліна – з одного боку він готовий безмірно лестити, але, з іншого боку, тут же не зневажає очі оголосити свою зневагу і навіть огиду до тих, кого він обожнював ще кілька хвилин тому.
Спроби відкрити очі оточуючим на помилковість їх думки ні до чого доброго не наводять - оточуючим приємно сприймати свою перевагу, ніж усвідомити, що вся повага до них була фарсом.
Молчалін та Ліза
Яким би двоособливим не був Молчалін, все ж таки часом він обновлює справжні свої почуття і наміри. Такий стан речей не викривається в дискусіях або світських розмовах (оскільки він завчасно намагається не брати в них участі).
Так, наприклад, у Олексія Степановича виникає почуття прихильності та кохання щодо служниці у домі Фамусова – Лізі. Герой повісті виявляється перед вибором - до кінця грати свою роль коханого Соні або зізнатися Лізі у своїх почуттях.
На жаль, як безчесна людина Молчалін не обмежується таким станом речей і доглядає двох дівчат відразу.
Таким чином Олексій Степанович Молчалін – класичний варіант персонажа, що веде подвійну гру. Така тенденція зберігається у випадку з Мовчаліним у всіх видах діяльності. Він лицемірить до Фамусова, грає почуттями Соні.
Для Олексія Степановича характерне безглузде і безмовне угодництво. Заради просування соціальними сходами він готовий піти навіть на найаморальніші вчинки. Образ Молчаліна став загальним і застосовується до безчесної, лицемірної людини.
Характер Молчаліна
Герой справляє двояке враження. З одного боку, Молчалін усім догоджає (у цьому чоловік справжній майстер), він сором'язливий, послужливий, боязкий, спокійний, несміливий, скромний, тихий, безсловесний. Йому властива акуратність, поміркованість, відсутність критики на адресу оточуючих. За це вони його й люблять, мабуть. Але з іншого боку, герою властива і двоособистість, лицемірність. Молчаліна вважають вихованою та ввічливою людиною, герой викликає симпатії у оточуючих. Суспільство бачить справжню натуру героя. Навпаки, у Молчаліні вбачають самовіддану людину, готову забути про власні інтереси заради інших.
Проте Молчалін догоджає і мовчить заради користі, заради досягнення своєї мети. Такий наказ дав герою батько. Поведінка героя залежить від причин. Наприклад, з дочкою Фамусова чоловік поводиться підкреслено чемно і скромно. Але Молчалін не любить Софію по-справжньому. А закоханий герой у Лізу. Проте з простою дівчиною нема чого поводитися пристойно. Справжнє обличчя Молчаліна бачить, мабуть, лише Чацький, який вважає асесора дурною, боягузливою і жалюгідною людиною. Втім, Вяземський, навпаки, наголошує на розсудливості героя, раціональному підході до життя. Душа Молчаліна – холодна та черства. Про це пізніше говорить і служниця Ліза.
- Антуан де Сент-Екзюпері: біографія, фото та цікаві факти Ким був антуан де Сент-екзюпері
- Ставлення базару до батьків
- Тургенєв, Іван Сергійович – біографія
- "королівський цирк" гії ерадзе - справжня казка, в яку хочеться вірити
- Мурат Насиров: біографія, особисте життя, музична кар'єра, причина смерті «Хлопчик хоче до Тамбова»
- Таїсія повалий рік народження зростання вага
- Що зараз відбувається в житті вікторії карасей Живе вікторія карасева будинку 2
- Біографія та творчість Глінки (коротко)
- Багатодітна мама марія сіттель Марія телеведуча перший канал
- Невідомі факти про відомих письменників
- Коротка біографія максима гіркого М гіркий вчився
- Катя Гордон: біографія скандальної медіа-діви
- Біографія кола Михайла Чи був Михайло коло депутатом
- Андрій Миколайович Малахів
- Як намалювати море олівцем поетапно
- Як намалювати війну олівцем поетапно
- Як намалювати оленя олівцем поетапно
- Віктор Драгунський коротка біографія
- Андрій Платонов Коротка біографія Андрій Платонов Справжнє прізвище
- Муслім Магомаєв – біографія, особисте життя, діти