Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики


Михайло Іванович Глінка(1804 - 1857) - великий російський композитор.

Грати на фортепіано Михайло став уже у десятирічному віці. З 1817 року він почав навчатися у Благородному пансіоні при педагогічному інституті Санкт-Петербурга. Закінчивши пансіон, увесь час присвячував музиці і створив перші твори. Як справжньому митцю, Глінке не до кінця подобаються свої твори, він прагне розширити побутовий жанр музики.

У 1822-1823 роках Глінка написав широко відомі романси та пісні: «Не спокушай мене без потреби» на слова Є. А. Баратинського, «Не співай, красуне, при мені» на слова А. С. Пушкіна та інші. У ці роки він познайомився з відомими Василем Жуковським, Олександром Грибоєдовим та інші.

Після подорожі на Кавказ вирушає до Італії, Німеччини. Під впливом італійських композиторів Белліні Доніцеті Глінка змінює свій музичний стиль. Потім їм велися роботи над поліфонією, композицією, інструментуванням.

Повернувшись до Росії, Глінка старанно працював над національною оперою «Іван Сусанін». Її прем'єра 1836 року у Великому театрі Петербурга обернулася величезним успіхом. Прем'єра наступної опери «Руслан та Людмила» у 1842 році вже не була такою гучною. Сильна критика підштовхнула композитора до від'їзду, він залишив Росію, вирушивши до Франції, Іспанії, і лише 1847 року повернувся на батьківщину.

Багато творів написав під час закордонних поїздок. З 1851 року у Петербурзі він викладав співи, готував опери. Під його впливом формувалася російська класична музика.

Композитор Михайло Іванович Глінка залишився в історії як великий автор музики і засновник російського класичного напрямку в ній, а також як автор першої вітчизняної опери. Його творчість вплинула поява інших талановитих імен у музичному світі Росії. Цього майстра шанують не лише на Батьківщині, а й далеко за її межами.

Михайло Іванович Глінка – великий російський композитор.

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Ранні роки
  2. Початок кар'єри композитора
  3. Розквіт творчості
  4. Пізні роки. Смерть
  5. Факти із життя
  6. Спадщина. Значення
  7. Походження
  8. Освіта
  9. Розквіт творчості
  10. «Життя за царя»
  11. Життя за кордоном
  12. Вплив композитора
  13. Сімейне життя
  14. Смерть композитора
  15. Головні досягнення

Ранні роки

Майбутній композитор народився 1804 року в селі Новоспаському Смоленській губернії.Його батько, багатий дворянин, був у минулому армійським капітаном. До 6 років Мишко виховувала бабуся.

Музики у дитинстві Михайло не чув майже жодної – лише переливи церковного дзвону та пісні селян. Але саме ці мотиви допомогли йому створювати у майбутньому складні драматичні композиції, які зовсім не схожі на витончені європейські мелодії тієї епохи.

Юний Михайло з сестрою та мамою на картині невідомого художника.

Перші серйозні музичні твори хлопчик почув у маєтку свого дядька, куди він переїхав після смерті бабусі. Там був оркестр із гарним репертуаром – грали Гайдна, Моцарта та Бетховена. У цей час юний талант став брати уроки скрипки і фортепіано.

Початок кар'єри композитора

Подальші роки життя Михайла протікають у Санкт-Петербурзі. Там він вступає в пансіон (закриту школу) для дворянських дітей та паралельно вчиться композиції у відомих маестро Джона Філда та Карла Цейнера,які у роки викладали у Санкт-Петербурзі. Перший свій музичний твір Глінка написав у 13 років.

Після закінчення пансіону юнак отримує місце чиновника у міністерстві закордонних справ. Служба залишає йому багато вільного часу, і композитор-початківець бере активну участь у музичному житті міста.

До цього моменту він уже набув першої популярності. Глінка багато складає, особливо романси(Так називаються пісні на ніжні, ліричні вірші).

У 26 років М.І.Глінка вирушає у велику подорож Європою. Він
всюди зустрічається з відомими композиторами, відвідує заняття в консерваторіях, слухає найкращих співаків.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Михайла Глінку по праву вважають основоположником російської опери.

Одночасно до Михайла приходить розуміння, що його місце – на Батьківщині, що саме для свого народу він і має творити.

Розквіт творчості

У своїй подорожі Глінка пережив велике кохання. І хоч вона не закінчилася весіллям, але стала поштовхом для творчості.

1836 року з'являється опера молодого композитора «Життя за царя». Початкова її назва - «Іван Сусанін» на честь селянина, який під час російсько-польської війни 1612 завів загін ворога в непрохідне болото.

Опера мала величезний успіх. Цар Микола І прийняв її із захопленням і подарував композитору дорогий перстень.

Паралельно композитор пише інструментальні композиції для клавішних та духових інструментів, а також чудові романси на вірші російських поетів.

Незабаром розпочалася робота над новою оперою «Руслан та Людмила» за казкою Олександра Сергійовича Пушкіна. Цей твір був показаний на публіці в 1842 і дуже не сподобалося музичним знавцям.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Сучасна постановка опери «Руслан та Людмила».

Глінка настільки був засмучений критикою, що навіть покинув Росію. Відтепер і до кінця життя він повертатиметься на Батьківщину лише ненадовго.

Пізні роки. Смерть

Останні роки життя Михайла Івановича минули майже у безперервних подорожах. На півдні Європи, у Франції та Іспанії, він збирає та обробляє народні мелодії.

У Парижі знайомиться зі знаменитим композитором Берліозом та пише твори для симфонічного оркестру.

У Варшаві пише музичну п'єсу «Камаринська»,де поєднує мелодії російських фольклорних пісень - наспівної весільної та запальної танцювальної.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

За роботою.

Останнім містом композитора став Берлін, де він раптово помер від застуди у лютому 1857 року.

Факти із життя

Залишилося багато автобіографічних нотаток маестро, а також повідомлень про нього друзів та сучасників:

  1. Глінка називав себе «мімозою» через надто дбайливе бабусине виховання.
  2. У молодості у композитора був чудовий голос, ним захоплювалися навіть італійські співаки.
  3. Виконавців для хору у операх автор знаходив у різних губерніях Російської імперії.
  4. Особливий зв'язок був у Глінки з Пушкіним. Вони товаришували за життя поета. Олександр Сергійович написав вірш «Я пам'ятаю чудову мить» і присвятив його Ганні Керн. А Михайло Іванович був закоханий у Катеньку Керн, доньку Ганни, та написав романс на ці вірші.

Спадщина. Значення

Спадщина М.І. Глінки складають 2 опери, кілька симфонічних творів, композиції для фортепіано та струнних, романси та пісні, церковні теми. П'єси для одного інструменту іноді перероблялися під оркестр (наприклад, відомий вальс-фантазія).

Композитор став засновником російського напряму у класичній музиці.Його мелодії будувалися на народних традиціях, а теми більшості музичних творів були навіяні подіями російської історії.

Саме з визнання творчості Глінки наша культура стала займати все більш помітне місце у світі.

На честь композитора названо три консерваторії. Йому зведено пам'ятники у Смоленську, Санкт-Петербурзі, Києві. Садиба, де він народився, перетворена на будинок-музей.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Пам'ятник М.І. Глінка в Санкт-Петербурзі.

"Патріотична пісня" М. І. Глінки звучала як офіційний гімн Росіїу 1991 – 2000 роках.

Біографія Глінки насичена цікавими фактами та подіями. Величезна спадщина, залишена Михайлом Івановичем, включає романси, твори для дітей, пісні та композиції, симфонічні фантазії. Головною роботою композитора є опера «Руслан та Людмила», яка прославилася на весь світ. Музичні критики називають Глінку Пушкіним у музиці. Михайло Іванович Глінка, біографія якого рясніє надзвичайними фактами, написав першу російську оперу, засновану на історичних подіях. У статті ми простежимо життєвий шлях великого композитора. Глінка Михайло Іванович, коротка біографія якого сповнена непередбачуваних поворотів, був закоханий у музику з самого дитинства.

Походження

Композитор народився в батьківському маєтку 20 травня (за старим стилем – 1 червня) 1804 року. Першим будинком Глинки стало село Новоспаське Смоленської губернії. Батьком Михайла Глінки був відставний капітан – Іван Миколайович Глінка. Їхній рід пішов від шляхтичів. Мати композитора – Євгенія Андріївна. Одразу після народження хлопчика забрала бабуся – Фекла Олександрівна. Вона так старанно займалася вихованням хлопчика, що вже в дитинстві він став болючим недоторгою. До шести років Мишко був повністю відсторонений від суспільства, навіть від батьків. В 1810 бабуся вмирає, а хлопчика повертають на виховання в сім'ю.

Освіта

Михайло Глінка, коротка біографія якого надзвичайно цікава, з раннього віку був переконаний, що присвятить життя музиці. Доля музиканта була відома з самого дитинства. Ще будучи маленькою дитиною, він навчався грі на скрипці та фортепіано. Усьому цьому хлопчику навчала гувернантка Варвара Кламмер із Санкт-Петербурга. Після того, як Михайло засвоїв перші ази в мистецтві, його віддають на виховання в Санкт-Петербурзький пансіон, який знаходиться при педагогічному інституті. Вільгельм Кюхельбекер стає першим гувернером. Глінка бере уроки у великих музичних педагогів, серед яких Джон Філд та Карл Цейнер. Саме тут відбувається знайомство майбутнього композитора з Олександром Пушкіним. Між ними зав'язуються міцні дружні стосунки, які тривають до смерті великого поета.

Розквіт творчості

Глінка, біографія якого насичена багатьма подіями, був захоплений музикою з ранніх років, до десяти років він уже вміло поводився з фортепіано та скрипкою. Музика для Михайла Глінки – покликання з ранніх років. Вже після закінчення Шляхетного пансіону він дає виступи в салонах, активно займається самоосвітою, вивчаючи історію та особливості західноєвропейської музики. У цей час композитор становить перші успішні твори для фортепіано, арфи. Він пише романси, рондо для оркестрів, а також струнні септети та оркестрові увертюри. Коло його знайомих поповнюється Жуковським, Грибоєдовим, Міцкевичем, Одоєвським та Дельвігом. Біографія Глінки цікава не лише його шанувальникам, а й усім, хто цікавиться музикою.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Декілька років Михайло Іванович проводить на Кавказі. Але вже 1824 року молодий композитор отримує роботу помічника секретаря у Головному управлінні шляхів сполучення. Проте, незважаючи на зайнятість, вже наприкінці двадцятих років на пару з Павлищевим він видає Ліричний альбом. До нього входять і власні твори Михайла Івановича. Як бачите, біографія Глінки цікава незвичайними подіями та несподіваними поворотами.

З 1830 починається новий період, який охарактеризований як італійський. Перед його початком Глінка здійснює літню подорож німецькими містами, а потім зупиняється в Мілані. На той час саме це місто було центральною точкою музичної культури у всьому світі. Саме тут відбувається знайомство Михайла Глінки з Доніцетті та Белліні. Він займається дослідженнями та детально вивчає бельканто, після чого складає твори в італійському дусі.

А за кілька років, у 1833 році, композитор поселяється в Німеччині. Навчаючись у Зігріфіда Дена, він відточує та полірує свій музичний талант. Однак звістка про смерть батька в 1834 змушує композитора повернутися до Росії. Глінка, коротка біографія якого цікава не лише жителям Російської Федерації, а й європейцям, подарував світові дві великі опери.

«Життя за царя»

Його мрії звернені до створення російської національної опери. Старанно працюючи, він вибирає як центральну фігуру Івана Сусаніна та його подвиг. Цілих три роки життя автор присвячує своєму твору і в 1836 закінчує грандіозну оперу, яка отримала назву «Життя за царя». Перша постановка пройшла на сцені Великого театру в Санкт-Петербурзі і була прийнята суспільством із величезним захопленням. Після приголомшливого успіху Михайла Глінку призначають на посаду капельмейстера Придворної капели. 1838 композитор присвятив відпочинку та подорожі Україною.

1842 є роком виходу опери «Руслан і Людмила». Твір приймається публікою неоднозначно та гаряче обговорюється.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Життя за кордоном

Михайло Глінка, біографія якого багата на факти та події, багато років присвятив вивченню культур різних європейських народів. 1844 рік для великого композитора ознаменований новою подорожжю за кордон. Цього разу його шлях лежить до Франції. Тут його твори виконує великий Берліоз. У Парижі в 1845 Михайло Іванович дає величезний благодійний концерт, після чого відправляється в сонячну Іспанію. Вивчаючи місцеву культуру, він становить кілька симфонічних увертюр на іспанську народну тематику, тут створюється увертюра «Арагонська хота».

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

У 1827 році композитор знову приїжджає до рідної Росії, а потім відразу вирушає до Варшави. Саме тут він складає знамениту "Камаринську". Вона стала новітнім видом симфонічної музики, яка поєднує у собі різноманітні ритми, настрої та характери. 1848 - рік створення «Ночі в Мадриді».

Вплив композитора

У 1851 році Глінка знову повертається до Санкт-Петербурга. Тут він знаходить час, щоб давати уроки новому поколінню, писати оперні партії. Завдяки його впливу у цьому місті навіть створюється російська вокальна школа. Глінка Михайло Іванович, коротка біографія якого цікава своєю непередбачуваністю, є основоположником багатьох музичних напрямів.

Загалом через рік композитор відновлює подорожі Європою. Тримаючи шлях на Іспанію, він два роки затримується у Парижі. Весь час він присвячує симфонії «Тарас Бульба», однак вона так і залишається незакінченою.

В 1854 композитор повертається на батьківщину, де пише мемуари і свої «Записки». Однак його ненадовго вистачає, і він знову вирушає до Європи, цього разу тримає курс на Берлін. Глінка, біографія якого починається у Росії, встиг побувати у багатьох містах, створюючи там свої геніальні твори.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Сімейне життя

У 1835 році Михайло Іванович Глінка одружився зі своєю далекою родичкою Марією Петрівною Івановою. Проте їхній шлюб не вдався, і незабаром вони розійшлися.

Вже через три роки після першого одруження та невдалої спілки Глінка знайомиться з Катериною Керн. Саме їй були присвячені найкращі твори композитора. Цю жінку Глінка любив до кінця своїх днів.

Смерть композитора

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

Велике зацікавлення викликає його біографія. Глінка М. І. – це великий композитор та справжній патріот.

У лютому 1857 року, під час перебування у Берліні, помер Михайло Глінка. 15 лютого, коли його не стало, його поховали спочатку на лютеранському цвинтарі. Однак через пару місяців його порох перевезли до Росії і перепоховали на Тихвінському цвинтарі в місті Санкт-Петербурзі.

Головні досягнення

Біографія Глінки викликає інтерес у дорослих та дітей.

Михайло Іванович Глінка — батько російської класичної музики

З усіх описаних нами фактів та подій складається його біографія. Глінка М.І. зробив великий внесок у російську культуру, нею орієнтувалися багато європейських композиторів.

Михайло Іванович Глінка – один із найбільших російських композиторів, творець самостійної російської музичної школи. Він народився 20 травня (старого стилю) 1804 р. в селі Новоспаському, Смоленській губернії та виховувався у селі у своїх батьків, поміщиків. Вже в дитинстві його дуже приваблювали церковні співи та російські народні пісні у виконанні оркестру його дядька. До 4-х років він уже читав, а в 10 років його почали вивчати грі на фортепіано та скрипці.

У 1817 р. сім'я Глінки переїхала до Петербурга, і хлопчика віддали в пансіон при Педагогічному Інституті, курс якого закінчився ним через 5 років. Тим часом Глінка успішно навчався фортепіанної гри у Вейнера, К. Майєра, знаменитого Фільда, а співу – у Беллолі. 18-ти років він став складати: це були спочатку варіації на модні теми, а потім, після занять із композиції з К. Майєром та Замбоні, – романси.

Михайло Іванович Глінка. Фото 1850-х років.

У 1830 р. Глінка, все життя який відрізнявся слабким здоров'ям, за порадою лікарів вирушив до Італії, де й пробув три роки, вивчаючи мистецтво писати для співу і чимало пишучи в італійському дусі. Тут, під впливом туги за батьківщиною, у Глінці, за його власним зізнанням, стався душевний переворот, що відштовхнув його від італійської музики і направив на новий самостійний шлях. У 1833 р. Глінка вирушив до Берліна і там з відомим теоретиком Деном в 5 місяців пройшов курс теорії музики, що дуже збагатив і систематизував його музичні пізнання.

Через рік Глінка повернувся до Росії. У Петербурзі він познайомився з М. П. Івановою, на якій і одружився в 1835 р. У цей час Глінка часто бував у відомому гуртку Жуковського, де дуже співчутливо зустріли його думку про російську оперу і запропонували для неї сюжет із сказання про Івана Сусаніна. Глінка старанно взявся до роботи; Паралельно праці композитора барон Розен писав лібрето. Насамперед була накидана увертюра, а навесні 1836 р. вже була готова і вся опера – «Життя за Царя». Після всіляких труднощів вона була нарешті прийнята на казенну сцену, розучена під керівництвом Кавосу і 27 листопада 1836, з колосальним успіхом виконана.

Генії та лиходії. Михайло Глінка

Глінка був після цього призначений капельмейстером придворної співочої капели, але в 1839 р. через хворобу покинув службу. На той час він особливо зблизився з «братією», – гуртком, куди крім нього входили брати Кукольники, Брюллов, Бахтурин та інших. Останнім було накинуто план нової опери Глінки «Руслан і Людмила», за поемою Пушкіна . Хвороба та сімейні негаразди (Глінка розійшовся, а через кілька років і розлучився з дружиною) трохи гальмували справу, але нарешті 27 листопада 1842 р. нова опера була поставлена в Петербурзі. Нерозвиненість більшості публіки, яка не доросла ще до розуміння тієї музичної висоти та оригінальності, на яку піднявся в «Руслані та Людмилі» Глінка, була головною причиною порівняльного неуспіху цієї опери. Через рік її було знято з репертуару. Засмучений і хворий композитор у 1844 р. поїхав до Парижа (де високо цінував його) Берліозз успіхом виконав у двох концертах деякі з його творів), а звідти до Іспанії, де прожив три роки, збираючи іспанські пісні.

Повернувшись до Росії, Глінка жив у Смоленську, Варшаві, Петербурзі; в цей час їм були написані дві іспанські увертюри та «Камаринська» для оркестру. Майже весь час, однак, пригнічений стан духу і нездужання не залишали його. Вирішивши присвятити себе російській церковній музиці, Глінка в 1856 р. знову вирушив до Берліна, де під керівництвом Дена, вивчав близько 10 місяців стародавні церковні лади. Там він застудився, виходячи з одного придворного концерту, зліг і в ніч на 3 лютого 1857 помер. Прах його згодом було перевезено до Петербурга, а 1885 р. на кошти, зібрані всенародною підпискою, йому було поставлено у Смоленську пам'ятник, із написом «Глінці – Росія».

Крім перерахованого, Глінка написав ще увертюру та музику до драми Лялькаря"Князь Холмський", урочистий полонез і тарантелу для оркестру, до 70 романсів, з яких найкращими вважається серія "Прощання з Петербургом" та інші твори. Запозичивши від французів різноманітність і пікантність ритму, від італійців – ясність і опуклість мелодії, від німців – багатство контрапункту та гармонії, Глінка зумів у найкращих своїх творах, найбільше в «Руслані та Людмилі», втілити все це і перетворити відповідно до духу російської народної . Інструментування Глінки для його часу досконале. Завдяки всьому цьому, його твори, відрізняючись художньою закінченістю та високою майстерністю форми, відображені в той же час неповторною оригінальністю та глибиною змісту, властивими кращим зразкам народної пісні, що й дало їм можливість стати основою самобутньої російської музичної школи.

Чудова здатність Глінки до музичного окреслення національностей: так у «Життя за царя» зіставлені російська та польська музика; у «Руслані та Людмилі», поруч із російською музикою ми зустрічаємо перський хор, лезгинку, музику Фінна і т. д. Улюблена сестра Глінки Л. І. Шестакова спонукала його написати свою вкрай цікаву «Автобіографію».

Нариси про інших великих музикантів – див. нижче в блоці «Ще на тему…»

ГЛИНКА Михайло Іванович, російський композитор, родоначальник російської класичної музики Автор опер "Життя за царя" ("Іван Сусанін", 1836) і "Руслан і Людмила" (1842), які започаткували два напрямки російської опери - народну музичну драму і оперу-казку, оперу-биліну. Симфонічні твори: "Камаринська" (1848), "Іспанські увертюри" ("Арагонська хота", 1845, і "Ніч у Мадриді", 1851), заклали основи російського симфонізму. Класик російського романсу. "Патріотична пісня" Глінки стала музичною основою державного гімну Російської Федерації. Засновано Глінкінські премії (М. П. Бєляєвим; 1884-1917), Державна премія РРФСР імені Глінки (1965-90); проводиться конкурс вокалістів імені Глінки (з 1960).

Дитинство. Навчання в Благородному пансіоні (1818-1822)

Глінка народився в сім'ї смоленських поміщиків І. Н. та Є. А. Глінок (що були троюрідними братом та сестрою). Початкову освіту здобув удома. Слухаючи спів кріпаків і дзвони дзвонів місцевої церкви, рано виявив потяг до музики. Захоплювався грою оркестру кріпаків у маєтку дядька, Опанаса Андрійовича Глінки. Музичні заняття - гра на скрипці та фортепіано - почалися досить пізно (1815-1816) і мали аматорський характер. Однак музика надавала на нього такий сильний вплив, що одного разу на зауваження про розсіяність він помітив: "Що робити?... Музика - душа моя!".

У 1818 Глінка вступив у Петербурзі до Шляхетного пансіона при Головному Педагогічному інституті (у 1819 перейменований на Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де навчався разом з молодшим братом Пушкіна Левом, тоді ж познайомився і з самим поетом, який "хажи пансіон до брата свого». Гувернером Глінки був В. Кюхельбекер, який викладав у пансіоні російську словесність. Паралельно з навчанням Глінка брав уроки гри на фортепіано (спочатку в англійського композитора Джона Філда, а після його від'їзду до Москви – у його учнів Омана, Цейнера та Ш. Майра – досить відомого музиканта). Закінчив пансіон у 1822 р. другим учнем. У день випуску успішно зіграв публічно фортепіанний концерт Гуммеля.

Початок самостійного життя

Після закінчення пансіону Глінка не одразу вступив на службу. У 1823 він поїхав лікуватися на Кавказькі мінеральні води, потім вирушив до Новоспаського, де іноді "сам управляв оркестром дядька, граючи на скрипці", тоді ж почав складати оркестрову музику. У 1824 р. був зарахований на службу помічником секретаря Головного управління шляхів сполучення (пішов у відставку в червні 1828 р.). Основне місце у його творчості займали романси. Серед творів тієї пори "Бідний співак" на вірші В. А. Жуковського (1826), "Не співай, красуня, при мені" на вірші А. С. Пушкіна (1828). Один з найкращих романсів раннього періоду - елегія на вірші Є. А. Баратинського "Не спокушай мене без потреби" (1825). У 1829 році Глінка і Н. Павлищев видали "Ліричний альбом", де серед творів різних авторів були і п'єси Глінки.

Перша закордонна подорож (1830-1834)

Навесні 1830 року Глінка вирушив у тривалу закордонну подорож, метою якої було як лікування (на водах Німеччини та в теплому кліматі Італії), так і знайомство із західноєвропейським мистецтвом. Провівши кілька місяців в Ахені та Франкфурті, він прибув до Мілана, де займався композицією та вокалом, відвідував театри, робив поїздки в інші італійські міста. В Італії композитор познайомився з В. Белліні, Ф. Мендельсоном та Г. Берліозом. Серед композиторських дослідів тих років (камерно-інструментальні твори, романси) виділяється романс „Венеціанська ніч” на вірші І. Козлова. Зиму і весну 1834 року Глінка провів у Берліні, присвятивши себе серйозним заняттям теорією музики та композицією під керівництвом відомого вченого Зігфріда Дена. Тоді ж у нього виникла думка про створення національної російської опери.

Вибір редакції
Глядачі вже могли гідно оцінити такі програми продюсерського центру Гії Ераде, як «П'ять континентів», «Баронети» та...

Мурат Насиров – це співак, життя якого було напрочуд яскравим і швидкоплинним. Його зірка спалахнула на радянській естраді дуже швидко,...

Таїсія Повалій – українська співачка. Виконує пісні у жанрах поп та російський шансон. Має голос мецо-сопрано. Є народною артисткою.

Як з'ясували журналісти, у житті Вікторії Карасьової настали лихоліття. Зірка «Дома-2», яка отримала інвалідність, розлучилася з...
Михайло Іванович Глінка (1804 - 1857) - великий російський композитор. Грати на фортепіано Михайло став уже у десятирічному віці. З 1817 року.
Марія Сіттель - російська телеведуча, що стала символом телепрограми "Вісті" на телеканалі "Росія". Дитинство Народилася Марія Едуардівна...
Ім'я письменника Івана Буніна добре відоме у Росії, а й далеко її межами. Завдяки власним творам перший...
Максим Горький – письменник, драматург, прозаїк. Він стояв біля витоків створення Спілки письменників СРСР і був його першим головою.
Катя Гордон – відома телеведуча, талановитий журналіст, співачка-початківець, народилася 19.10.1980, корінна москвичка. Дитинство Дівчинка...