Методи виділення та очищення твердих речовин


Для аналізу речовини його треба виділити, тобто. очистити, т.к. властивості речовини залежить від його чистоти. При виділенні речовини із суміші речовин часто використовують їхню різну розчинність у воді або органічних розчинниках.

Перекристалізація– очищення твердих речовин, що ґрунтується на збільшенні розчинності твердих речовин при підвищенні температури в даному розчиннику. Речовину розчиняють у дистильованій воді або відповідному органічному розчиннику за певної підвищеної температури. У гарячий розчинник невеликими порціями вводять кристалічну речовину до того часу, поки вона перестане розчинятися, тобто. утворюється насичений при цій температурі розчин. Гарячий розчин відфільтровують на вирві для гарячого фільтрування через паперовий фільтр або, якщо розчинник агресивна рідина через фільтр Шотта (воронки з впаяною скляною пористою пластинкою). При цьому розчин звільняється від завислих дрібних твердих частинок.

Фільтрат збирають у склянку, поставлений кристалізатор з холодною водою з льодом або з охолоджувальною сумішшю. При охолодженні з насиченого відфільтрованого розчину випадають дрібні кристали розчиненої речовини, т.к. розчин при нижчій температурі стає пересиченим. Кристали, що випали, відфільтровують на вирві Бюхнера. Для прискорення фільтрування та повного звільнення осаду від розчину використовують фільтрування під вакуумом. З цією метою збирають прилад для фільтрування під вакуумом (рис. 15.1). Він складається з колби Бунзена (1), фарфорової вирви Бюхнера (2), запобіжної склянки (4) та водоструминного вакуум-насоса (10). У цьому фільтрат йдуть розчинні домішки, які кристалізуються разом із основним речовиною, т.к. розчин не був пересичений щодо домішок.

Рис. 15.1. Установка для фільтрування у вакуумі. 1 – колба Бунзена, 2 – лійка Бюхнера, 3 – пробка гумова з отвором, 4 – колба, 5 – кран з'єднувальний, 6 – труба скляна газовідвідна, 7 – пробка гумова з трьома отворами, 8, 11 – шланг гумовий ПВХ, 10 – насос водоструминний

Відфільтровані кристали разом із фільтром з вирви Бюхнера переносять на складений удвічі лист фільтрувального паперу і віджимають між листами фільтрувального паперу. Операцію повторюю кілька разів, потім кристали переносять у бюкс. До постійної маси речовину доводять до електричної сушильної шафи при температурі 100–105°С.

Лікування –Метод застосовується для очищення речовин, здатних під час нагрівання переходити з твердого стану в газоподібний, минаючи рідкий стан. Далі пари речовини, що очищається, конденсуються, а домішки, не здатні виганятися, відокремлюються. Легко виганяють такі речовини, як кристалічний йод, хлорид амонію (нашатир), нафталін. Однак це метод очищення речовин обмежений, т.к. деякі тверді речовини здатні сублімуватися.

Поділ двох рідин, що не змішуються,які мають різну щільність і не утворюють стійких емульсій, можна здійснити за допомогою ділильної вирви (рис. 15.2). Так можна розділити, наприклад, суміш бензолу та води. Шар бензолу (щільність r = 0,879 г/см3) розташовується над шаром води, яка має велику щільність (r=1,0 г/см3). Відкривши кран ділильної вирви, можна акуратно злити нижній шар і відокремити одну рідину від іншої.

Методи виділення та очищення твердих речовин

Рис. 15.2. Ділильна воронока.

Для поділу рідких речовин (найчастіше органічних) використовується їх розчинність у розчинниках, що не змішуються. Після відстоювання у ділильній вирві шари розчинників поділяють, по черзі зливаючи. Потім розчинник випарюють або відганяють. Для очищення органічних речовин часто застосовують різні види перегонки: фракційну, з водяною парою, під низьким тиском (у вакуумі).

Фракційна перегонка(Мал. 15.3) застосовується для поділу сумішей рідин з різними температурами кипіння. Рідина з меншою температурою кипіння закипає швидше і раніше проходить через фракційну колонку (або дефлегматор). Коли ця рідина досягає верху фракційної колонки, то потрапляє в холодильник, охолоджується водою і через аллонжзбирається в приймач(Колбу або пробірку).

Методи виділення та очищення твердих речовин

Рис. 15.3 Установка для фракційної перегонки: 1 – термометр; 2 – дефлегматор; 3 – холодильник; 4 – алонж; 5 – приймач; 6 – перегінна колба; 7 – капіляри; 8 – нагрівач.

Фракційною перегонкою можна розділити, наприклад, суміш етанолу та води. Температура кипіння етанолу 78 ° С, а води 100 ° С. Етанол випаровується легше і першим потрапляє через холодильник у приймач.

Хроматографія (адсорбційна)– метод поділу сумішей, запропонований 1903 р М.С. Колір. Будучи загальновизнаним фізико-хімічним методом, хроматографія дозволяє розділяти, а також проводити якісний та кількісний аналіз найрізноманітніших сумішей. В основі хроматографічних методів лежить широке коло фізико-хімічних процесів: адсорбція, розподіл, іонний обмін, дифузія тощо. Поділ аналізованої суміші часто ведуть на колонках, наповнених силікагелем, оксидом алюмінію, ионитами (іонообмінними смолами) або на спеціальному папері. Внаслідок різної сорбируемости визначених компонентів суміші (рухлива фаза) відбувається їх зональний розподіл за шаром сорбенту (нерухома фаза) – виникає хроматограма, що дозволяє виділити та проаналізувати індивідуальні речовини.

Після очищення з'єднання можна приступати до якісного аналізу. Для визначення складу органічної речовини встановлюють, які елементи входять до його складу. Для цього елементи зі складу цієї речовини переводять у добре відомі неорганічні речовини та відкривають їх методами неорганічної та аналітичної хімії.

Курсова робота

Способи очищення хімічних речовин

з дисципліни: Неорганічна хімія


Тверь, 2013


Вступ


Поділ та очищення речовин є операціями, зазвичай пов'язаними між собою. Поділ суміші на складові найчастіше має на меті отримання чистих, по можливості без домішок, речовин. Однак саме поняття про те, яку речовину слід вважати чистою, ще остаточно не встановлено, оскільки вимоги до чистоти речовини змінюються. В даний час методи одержання хімічно чистих речовин набули особливого значення.

Поділ та очищення речовин від домішок ґрунтуються на використанні їх певних фізичних, фізико-хімічних чи хімічних властивостей.

Техніка найважливіших методів поділу та очищення речовин (перегонка та сублімація, екстракція, кристалізація та перекристалізація, висолення) описана у відповідних розділах. Це - найпоширеніші прийоми, найчастіше використовувані у лабораторної практиці, а й у техніці.

В окремих складних випадках використовують спеціальні методи очищення.


1. Очищення речовин


.1 Перекристалізація


Очищення перекристалізацією полягає в зміні розчинності речовини зі зміною температури.

Під розчинністю розуміють вміст (концентрацію) розчиненої речовини насиченому розчині. Вона зазвичай виявляється або у відсотках, або у грамах розчиненої речовини на 100 г розчинника.

Розчинність речовини залежить від температури. Ця залежність характеризується кривими розчинності. Дані про розчинність деяких речовин у воді наведено на рис. 1, а також у таблиці розчинності.

Згідно з цими даними, якщо, наприклад, приготувати розчин нітрату калію, взявши 100 г води, насичений при 45 º, а потім охолодити його до 0 º, то має випасти 60 г кристалів KNO 3. Якщо сіль містила малі кількості інших розчинних у воді речовин, насичення щодо них не буде досягнуто при зазначеному зниженні температури, а тому вони й не випадуть разом із кристалами солі. Незначні кількості домішок, які часто не піддаються визначенню звичайними методами аналізу, можуть лише захоплюватися кристалами осаду. Однак при повторних перекристалізація можна отримати практично чисту речовину.

Насичений розчин солі, який залишається після відфільтрування кристалів, що випали, тим більш чистими вони виходять, так як в цьому випадку вони менше захоплюють маткового розчину, що містить домішки інших речовин. Зменшенню домішок сприяє промивання кристалів розчинником після відокремлення їх від маткового розчину.

Таким чином, перекристалізація зводиться до розчинення речовини у відповідному розчиннику і подальшому виділенню його з розчину, що утворився у вигляді кристалів. Це один із найпоширеніших методів очищення речовин від домішок.


1.2 Лікування


сублімацією, або сублімацією, називається безпосереднє перетворення твердої речовини в пар без утворення рідини. Досягнувши температури сублімації, тверда речовина без плавлення переходить у пару, яка конденсується в кристали на поверхні охолоджених предметів. Лікування завжди відбувається при температурі нижче температури плавлення речовини.

Використовуючи властивість ряду речовин (йоду, нафталіну, бензойної кислоти, нашатирю та ін.) виганятися, легко отримати в чистому вигляді, якщо домішка позбавлена цієї властивості.

Для глибшого вивчення явища сублімації необхідно познайомиться з діаграмою стану речовини, представленої на рис. 2. На осі абсцис відкладено температуру t (у градусах Цельсія) на осі ординат - тиск насиченої пари p (в м/см 3). Аналогічний вигляд має діаграма стану води, так що у неї крива ТБ нахилена до осі ординат, оскільки температура замерзання води у міру зростання тиску знижується.

Крива ТА виражає залежність між температурою та тиском насиченої пари над рідиною. Всі точки кривої ТА визначають умови рівноваги між рідиною та її насиченою парою. Наприклад, при 100 º вода та пара можуть існувати тільки при тиску 760 мм рт. ст. Якщо тиск більший за 760 мм рт. ст., то пара конденсується у воду (область вище кривої ТА); якщо тиск менший за 760 мм рт. ст., то вся рідина перетворюється на пару (область нижче кривої ТА). Крива ТА лежить вище за температуру плавлення речовини. Крива ТБ виражає залежність між температурою та тиском насиченої пари над твердим тілом. Тиск пари твердих тіл зазвичай невеликий і значною мірою залежить від природи тіла та температури. Так, тиск парів йоду при 16 º дорівнює 0,15 мм рт. ст., льоду при - 15 º одно 1,24 мм рт. ст. Крива ТБ лежить нижче за температуру плавлення речовини. Всі точки цієї кривої визначають умови рівноваги між твердим тілом та його насиченою парою.

Крива ТБ називається кривою плавлення та виражає залежність між температурою плавлення речовини та тиском.

Всі точки цієї кривої визначають умови (температуру і тиск), за яких тверда речовина та рідина перебувають у рівновазі.

Криві ТА, ТБ і ТБ поділяють діаграму стану речовини на три області: 1 – область існування твердої фази, 2 – рідкої фази та 3 – пароподібної фази.

Точка Т, де сходяться всі три області, вказує температуру і тиск, при яких можуть перебувати в рівновазі всі три фази речовини - тверда, рідка та пароподібна. Вона називається потрійною точкою(Т).

Змінюючи температуру чи тиск, можна змінювати стан речовини.

Нехай точка 1 зображує твердий стан речовини при тиску вище за потрійну точку. При нагріванні речовини при постійному тиску точка 1 рухатиметься по пунктирній лінії 1-4 і при певній температурі перетне криву плавлення ТБ у точці 2. Коли всі кристали розплавляться, подальше нагрівання при постійному тиску приведе в точку 3 на кривій ТА, де починається кипіння рідини , речовина перейде у пароподібний стан При подальшому збільшенні температури тіло стану 3 перейде в стан 4. Охолодження пари повторить розглянуті процеси у зворотному напрямку по тій же пунктирній кривій зі стану 4 стан 1.

Якщо взяти речовину при тиску нижче потрійної точки, наприклад, у точці 5, то, нагріваючи речовину при постійному тиску, досягнемо точки 6, в якій тверда речовина буде переходити в пар без попереднього утворення рідини, тобто. матиме місце сублімація або сублімація (див. пунктирну лінію 5-7). Навпаки, при охолодженні пари при тому бажанні відбудеться в точці 6 кристалізація речовини (також без утворення рідини).

З викладеного можна зробити такі висновки:

)В результаті нагрівання твердої речовини при тиску вище потрійної точки воно плавитиметься;

)В результаті нагрівання твердої речовини при тиску нижче за потрійну точку воно буде виганятися;

)Якщо зробити нагрівання при атмосферному тиску, то сублімація настане в тому випадку, якщо тиск потрійної точки даної речовини вищий за атмосферний. Так, наприклад, при р=1 ат двоокис вуглецю відганяється при - 79 º, плавитися буде за умови, що нагрівання проводиться при тиску вищому, ніж тиск потрійної точки.

Слід мати на увазі, що тверді речовини можуть переходити в пару при тиску вище за потрійну точку (оскільки всі тверді тіла і рідини частково випаровуються при будь-якій температурі). Так, кристалічний йод при атмосферному тиску нижче за температуру плавлення переходить у пару фіолетового кольору, який легко конденсується в кристали на холодній поверхні. Цю властивість використовують для очищення йоду. Однак оскільки тиск потрійної точки у йоду нижчий за атмосферний, то при подальшому нагріванні він буде плавитися. Тому кристалічний йод при атмосферному тиску не може перебувати в рівновазі зі своєю насиченою парою.

У рівновазі зі своєю насиченою парою можуть бути лише тверді речовини, які знаходяться під тиском нижче за потрійну точку. Але при такому тиску ці речовини не можуть плавитися. Речовини, що виганяються, можна перевести в рідкий стан шляхом нагрівання їх при певному тиску.


1.3 Перегонка


Перегонка, або дистиляція, заснована на перетворенні рідини на пару з наступною конденсацією пари на рідину. Цим методом відокремлюють рідину від розчинених у ній твердих речовин або менш летких рідин. Так, наприклад, за допомогою перегонки очищають природну воду від солей, які містяться в ній. В результаті виходить дистильована вода, позбавлена цих солей або містить їх лише в дуже малих кількостях.

Для перегонки невеликої кількості рідини у лабораторних умовах застосовують прилади для перегонки.

Рідина закипає тоді, коли тиск її пари стане рівним зовнішньому тиску (зазвичай атмосферному). Чиста речовина при постійному тиску кипить за певної температури. Суміші киплять за різних (невизначених) температурах. Тому температура кипіння є характеристикою чистоти речовини. Речовина тим чистіша, чим менша різниця між температурою кипіння речовини та температурою, при якій вона переганяється. (1)

За допомогою приладу для перегонки можна розділяти суміші рідин та одержувати їх у чистому вигляді. Поділ у цьому випадку заснований на відмінності складу рідкої суміші та її насиченої пари. Це добре видно із діаграми рис. 3, на якому показана залежність температура кипіння суміші двох рідин (речовин) А і Б від складу рідкої суміші та складу пари, з яким рідка суміш знаходиться в рівновазі. На осі ординат відкладено температуру кипіння при постійному тиску, на осі абсцис - склад рідкої суміші або пари. Початкова точка на осі абсцис відповідає чистій речовині А (100% речовини А та 0% речовини Б), кінцева точка – чистій речовині Б (100% речовини Б та 0% речовини А), проміжні точки – різним сумішам речовин А та Б, наприклад 50% А та 50% Б; 80% А та 20% Б і т.д. Зручності такого способу зображення є очевидними. На діаграмі отримують дві криві: крива рідини (нижня) виражає склад окропу, і крива пара (верхня) вироджує склад пари. Як видно, за всіх температур пар має інший склад, ніж рідина, тобто. він завжди багатший за летючий компонент.

З діаграми випливає, що складу суміші в точці при температурі кипіння t відповідає склад пари в точці Г *, а складу суміші в точці Д при температурі кипіння t відповідає склад пари в точці Е, тобто. зі збільшенням вмісту рідини А суміші збільшується вміст А парах. Це встановлено Д.П. Коноваловим в 1881 р.: у разі підвищення концентрації речовини у рідині збільшується його вміст у парах (1-й закон Д.П. Коновалова). Тому при перегонки такої суміші рідин у перших порціях дистиляту буде більше утримуватися рідини з великим тиском пари (тобто низькокиплячої), ніж у наступних порціях. У перегінній колбі в процесі перегонки збільшується кількість висококиплячої рідини.

Така перегонка, коли дистилят відбирається при різних інтервалах температур і різні приймачі, називається дробової, або фракційної, перегонкою. Рідини у приймачах, відібрані у певних інтервалах температур, називаються фракціями.

Повторюючи кілька разів дробову перегонку, можна майже повністю розділити суміш рідин та отримати компоненти суміші у чистому вигляді.

Більш повному та швидкому поділу сумішей рідкостей шляхом фракційної перегонки сприяє застосування дефлегматорів або ректифікаційних колонок. У них частково конденсується пара до відведення в холодильник, в результаті чого в рідини, що відганяється, сильно збільшується кількість низькокиплячої фракції. Одна така перегонка (тобто із застосуванням колонки ректифікації або дефлегматора) замінює кілька послідовних перегонок, здійснюваних за допомогою приладу для перегонки.

Перегонка з дефлегматором, а також інші прийоми перегонки, а саме: перегонка з парою, перегонка під зменшеним тиском - розглядаються в керівництвах та практикумах з органічної хімії.


2. Очищення газу

розчинність речовина перекристалізація сублімація

Очищення газу від газів-домішок досягається шляхом пропускання його через такі речовини, що поглинають ці домішки. Наприклад, при отриманні в приладі Кіпу двоокису вуглецю разом з нею виходять домішки – хлористий водень (від соляної кислоти) та пари води. Якщо двоокис вуглецю з цими домішками пропустити спочатку через промивалку з водою (для поглинання хлористого водню), а потім через хлоркальцієву трубку (для поглинання водяної пари), то СО 2вийде практично чистою.

Для визначення ступеня чистоти речовини застосовуються фізичні та хімічні методи дослідження. До перших відносяться: для рідких речовин – визначення густини, температури кипіння, показника заломлення; для твердих речовин - визначення температури плавлення та низку інших; до інших методів відносяться хімічні аналізи - якісний та кількісний - на вміст домішок.

Абсолютно чистих речовин немає. Речовини, що застосовуються в лабораторній практиці, мають різний ступінь чистоти. Максимально допустима кількість домішок у речовині встановлюється загальносоюзним стандартом (ГОСТом).

Для лабораторних робіт з неорганічної хімії та якісного аналізу придатні речовини з маркуванням х.ч. (містять 10 -5 - 10-7% домішок) та ч. д. а. (утримують близько 10-4 % домішок).

Нова техніка вимагає застосування речовин особливої чистоти - ультрачистих або особливо чистих - з вмістом домішок порядку 10 -5 - 10-7%. Для отримання їх застосовують спеціальні методи очищення. Так, для глибокого очищення напівпровідникових матеріалів широко використовується метод зонної плавки, заснований на неоднаковому розподілі домішок між рідкою та твердою фазами внаслідок їх неоднакової розчинності. Цим способом вдається отримати германій із вмістом основного елемента щонайменше 99,99999%.

Методи отримання особливо чистих речовин розглядаються у спеціальній літературі.


3. Спеціальні методи очищення речовин


3.1 Діаліз


Діалізможе бути використаний для поділу та очищення речовин, розчинених у воді або органічному розчиннику. Цим прийомом найчастіше користуються для очищення високомолекулярних речовин, розчинених у воді, від низькомолекулярних домішок або від неорганічних солей. (2)

Для очищення методом діалізу необхідні так звані напівпроникні перегородки, або мембрани» Особливість їх полягає в тому, що вони мають пори, що дозволяють проходити через них речовинам, розмір молекул або іонів яких менший за розміри пор, і затримувати речовини, розміри молекул або іонів яких більші за розміри пір мембрани. Таким чином, діаліз можна розглядати як особливий випадок фільтрування.


Рис. 4. Діалізатор із мішалкою.


Як напівпроникні перегородки або мембрани можуть бути використані плівки з дуже багатьох високомолекулярних і високополімерних речовин. Як мембран застосовують плівки з желатину, з альбуміну, пергамент, плівки з гідратцел-люлози (типу целофану), з ефектів целюлози (ацетат, пі грат н ін.), з багатьох продуктів полімеризації п конденсації. З неорганічних речовин знаходять застосування: ієглазуроваіий фарфор, плитки з деяких сортів обпаленої глини (типу колоїдних глин, як бентоніт), пресоване дрібнопористе скло, кераміка та ін.

Основними вимогами до мембран є: 1) нерозчинність у тому розчиннику, на якому приготований розчин, що діалізується; 2) хімічна інертність по відношенню як до розчинника, і до розчиненим речовин; 3) достатня механічна міцність.

Багато мембран здатні набухати у воді або іншому розчиннику, втрачаючи при цьому механічну міцність. Набрякла плівка може бути легко пошкоджена або зруйнована. У подібних випадках плівку для діалізу виготовляють на якійсь міцній основі, наприклад на тканині, інертній до розчинника (бавовняна, шовкова, зі скловолокна, із синтетичного волокна та ін.), або па фільтрувальному папері. Іноді для надання мембран механічної міцності їх зміцнюють металевими сітками (армування) із відповідного металу (бронза, платина, срібло та ін.).

Для отримання різної пористості у мембран з ефірів целюлози або деяких інших високополімерних речовин у відповідні лаки вводять різну кількість води. При висиханні лакової плівки виходить мембрана молочного кольору, що має задану пористість (див. гл. 9 «Фільтрування»).

Для діалізу застосовують прилади, які називаються діалізаторами (рис. 4). Вони можуть мати різну конструкцію. Техніка роботи з діалізаторами дуже проста. Напівпроникна мембрана розділяє прилад зазвичай на дві частини. В одну половину приладу наливають розчин, що підлягає діалізу, а в іншу половину - чистий розчинник, причому останній зазвичай оновлюють (постійний струм рідини). Якщо чистий розчинник не змінювати, то концентрації проходять через мембрану речовин з обох боків її врешті-решт врівноважаться і діаліз практично зупиниться. Якщо ж розчинник постійно оновлювати, то з розчину, що диалізується, можна практично видалити всі розчинні речовини, здатні проникати через мембрану.

Швидкість діалізу неоднакова для різних речовин і залежить від низки умов та властивостей речовини, яку очищають. Підвищення температури розчину та оновлення розчинника сприяють прискоренню діалізу.

У багатьох випадках замість звичайного діалізу застосовують електродіаліз. Застосування електричного струму при діалізі прискорює процес та створює низку інших переваг.

Осадження малорозчинних речовин. Цим прийомом широко користуються для аналітичних цілей, отримуючи опади, що містять тільки якесь одне, неорганічне або органічне, речовина. Отриманий осад може бути додатково очищений або промиванням («Фільтрування», або повторним переосадженням після розчинення осаду, або екстрагуванням відповідними розчинниками у визначених для кожного випадку умовах).

Апаратура, застосовувана щодо цього, залежить від властивостей речовин і властивостей розчинників. Часто операцію можна проводити просто у склянці або у колбі. В інших випадках збирають герметизовану апаратуру, подібну до тієї, яка описана в гол. 10 «Розчинення». Осади відфільтровують, промивають і потім піддають подальшій обробці (перекристалізації, сушінню тощо).

Відділення малора«гворимого осаду від маткового розчину можна досягти відстоюванням з подальшим промиванням осаду із застосуванням декантації або центрифугування. Чим довше відстоювання, тим більше ущільнюється шар осаду. Однак не рекомендується давати опадам відстоюватися занадто довго, так як з часом між осадком і маточним розчином можуть виникати побічні процеси (адсорбція інших іонів, комплексоутворення з розчинником), що ускладнюють подальшу "обробку осаду, що відокремлюється.

3.2 Комплексоутворення


Комплексоутворення є одним із прийомів виділення чистих речовин, особливо неорганічних. Комплексні сполуки можуть бути важкорозчинними у воді, але легкорозчинними в органічних розчинниках, або навпаки. У першому випадку опади обробляють, як описано вище. Якщо ж комплексне з'єднання легко розчиняється у воді, його можна вилучити в чистому вигляді з водного розчину шляхом екстрагування відповідним органічним розчинником або зруйнувати комплекс тим чи іншим шляхом. (3)

Прийом комплексоутворення можна виділити метали в дуже чистому вигляді. Це особливо стосується рідкісних та розсіяних металів, які можуть бути виділені у вигляді комплексів з органічними речовинами.

Утворення летких сполук. Цим прийомом можна користуватися в тому випадку, якщо утворюється летюча сполука тільки речовини, що виділяється, наприклад будь-якого металу. У тому випадку, якщо одночасно утворюються леткі сполуки домішок, цей прийом застосовувати не рекомендується, тому що звільнення від летючих домішок може виявитися скрутним. У багатьох випадках утворення летких галогенідів (хлористі або фтористі сполуки) деяких речовин може виявитися дуже ефективним як метод очищення, особливо у поєднанні з вакуум-перегонкою. Чим нижче температура сублімації або кипіння речовини, що цікавить нас, тим легше його відокремити від інших і очистити фракційною перегонкою або дифузією.

Швидкість дифузії газоподібних речовин через напівпроникні перегородки залежить від щільності і молекулярної маси речовини, що очищається, і майже назад пропорційна їм,


3.3 Зонна плавка


Зонну плавку можна розглядати як окремий випадок екстракції розплавленою речовиною, коли тверда фаза речовини знаходиться в рівновазі з його рідкою фазою. Якщо розчинність у рідкій фазі будь-якої домішки, що міститься в речовині, що очищається, відрізняється від розчинності в твердій фазі, то очищення від цієї домішки теоретично можлива *. Цей метод особливо цінний для очищення таких сполук (переважно органічних), які мають низький тиск пар або розкладаються при перегонці. (4) Для з'єднань, що мають низьку теплопровідність, зону плавлення можна створити, застосовуючи високочастотне нагрівання з діелектричним опором. Метод зонної плавки дає можливість повністю використовувати вихідні речовини та дозволяє отримувати великі монокристали органічних речовин та деяких металів (наприклад, алюмінію, германію та ін.).

У найпростішій формі метод зонної плавки у застосуванні до металів полягає у повільному переміщенні розплавленої зони вздовж стрижня з металу.

Метод зонного плавлення може знайти широке застосування для приготування чистих органічних сполук. (5)

В даний час робляться спроби застосувати метод зонного плавлення для очищення рідин. Цей метод виявився застосовним для очищення тільки попередньо замороженої рідини. Для цього рідину поміщають у вузький і довгий скляний човник (шириною 12 мм, довжиною 110 мм) і заморожують при -30° С, за допомогою циркуляційного охолоджуючого пристрою, що працює на суміші твердої вуглекислоти з ацетоном Заморожену рідину в човнику повільно протягують за допомогою моторчика Уоррена зі швидкістю 1 см/год через кілька послідовних зонних нагрівачів, розташованих на відстані близько 1,8 см один від одного і являють собою витки ніхромного дроту діаметром 0,5 мм ( 0,5 ом/м) у пазах невеликих керамічних блоків Силу струму підбирають такий, щоб температура розплавлених вузьких зон у замороженій рідині була 3-4 ° С. Розплавлені зони, переміщуючись одна за одною, захоплюють за собою домішки, що були в рідині Домішки концентруються в кінцевій частині бруска замороженої рідини.Таким прийомом можна очищати водні та неводні розчини і виділяти розчинені або т.д. тільки тонко дисперговані речовини. (6)

Апаратурне оформлення методу зонної плавки залежить від властивостей взятих речовин, і рекомендувати будь-яку стандартну апаратуру у разі важко. (7)


3.4 Хроматографія


Метод хроматографії особливо важливий для концентрування речовин, вміст яких у вихідному розчині дуже мало, а також отримання чистих препаратів. За допомогою цього методу було отримано рідкісноземельні та заурапові елементи високої чистоти. Багато фармацевтичних та органічних препаратів очищають і одержують у чистому вигляді за допомогою цього методу. Майже у всіх випадках, коли поставлено завдання очищення або відділення будь-якої речовини із суміші, що знаходиться в розчині, хроматографія та іонний обмін можуть бути надійними методами.

Для іонного обміну застосовують так звані іоніти, що є неорганічними або органічними адсорбентами (переважно смоли різних марок). За своїми хімічними властивостями вони поділяються на такі групи: катноніти, ані-оніти та амфоліти. Катіоніти обмінюють катіони. Аніоніти мають здатність обмінювати аніони. Амфожгти здатні обмінювати як катіони, так і аніони залежно від рН середовища та властивостей речовини, яка має бути поглинена іонітом. (8)

Іоніти здатні до іонного обміну до повного насичення їх поглинається іоном. Відпрацьовані іоніти регенерують шляхом промивання катіонітів кислотою, аніонітів-лугами.* В елюаті (рідина, що отримується при промиванні іоніту) будуть знаходитися іони, що адсорбуються.

Для поділу та фракціонування полімерів запропонований спосіб фільтрації їх розчинів через гель, названий «сефадекс» (Швеція). Цей спосіб називають г е л ь - ф і л ь т р ац і й. По суті, він є хроматографічним поділом високомолекулярних речовин на колонці.

Сефадекс випускається у вигляді дрібних зерен, що набухають у воді. (9)

При використанні інших речовин межі молекулярних терезів можуть відхилятися від наведених значень у той чи інший бік. Так, для білкових речовин діапазони молекулярних ваг ширші, ніж у разі полісахаридів. Для використання сефадекса сконструйована хроматографічна колонка з сорочкою; колонка виконана з боросилікатного скла. (10)

Спочатку сефадекс змішують з водою, змучують отриману суміш, вливають у колонку і дають осісти. Потім в колонку додають концентрований розчин досліджуваної речовини так, щоб верхній шар сефадекса. Рівноваги встановлюються дуже швидко, тому швидкість вимивання в порівнянні зі звичайними йопитами може бути великою. Фракції контролюють або спектрофотометрично (органічні полімери), або електропровідності (розчини неорганічних речовин). Метод гель-фільтрування повністю замінює діаліз та електродіаліз. За його допомогою можна дуже тонко фракціонувати полімери, які мало відрізняються між собою за молекулярними масами.


4. Експериментальна частина


Очищення мідного купоросу перекристалізацією

Користуючись таблицею розчинності сульфату міді (додаток №1), обчислити, скільки води та мідного купоросу треба взяти для приготування такої кількості насиченої за 80 º З розчину солі, з якого при подальшому охолодженні до 0 º З виділилося б 10г CuSO4 ·5H 2O.

Мідний купорос забруднений невеликою кількістю хлориду калію, а також нерозчинними домішками (пісок, шматочки вугілля). Тому його потрібно взяти на 10% більше від обчисленого.

Відміряти циліндром обчислений об'єм дистильованої води, вилити в мікро склянку ємністю 50мл, нагріти до початку кипіння і розчинити при помішуванні скляною паличкою навішування мідного купоросу.

Переконається, що у приготовленому розчині містяться хлорид-іони. Для цього в конічну пробірку налити 3 краплі розчину, додати 1 краплю розчину AgNO 3та 2 краплі азотної кислоти. Випадає білий осад.

Після випробування на хлорид-іон нагрітий до кипіння розчин мідного купоросу відфільтрувати через вирву для гарячого фільтрування, зображену на рис. 4 (відділення нерозчинних домішок). Насичений розчин при такому фільтруванні не буде охолоджуватися, а значить речовина не кристалізуватиметься на фільтрі і тим самим ускладнювати процес фільтрування. Вирва нагрівається включенням електричного струму.

Для прискорення фільтрування рекомендується застосовувати складчастий фільтр, який має бути приготовлений заздалегідь. Метод виготовлення гладких (простих) фільтрів видно з рис. 5. Складчастий фільтр (рис. 6) виготовляють наступним чином: спочатку роблять гладкий фільтр великого розміру, потім складають його навпіл і кожну половину згинають кілька разів в одну та іншу сторону, подібно до гармоніки. Фільтр не повинен доходити до країв вирви на 5 - 10 мм.

Помішуючи фільтрат скляною паличкою, охолодити його спочатку до кімнатної температури, а потім до 0 º С (в кристалізаторі з водою та льодом).

Крилі, що випали, солі відокремити від маткового розчину фільтруванням. Найкраще фільтрування проводити при зниженому тиску на вирві Бюхнера. Це прискорює процес фільтрування. Вирву Бюхнера з гумовою пробкою вставляють у колбу Бюнзена (товстостінна колба з відростком). На пластинку вирви з порами кладуть кружок фільтрувального паперу, який змочую водою для більш щільного прилягання до пластини, наповнюють воронку розчином, що фільтрується, а бічний відросток з'єднують з водяним насосом. Фільтрування за допомогою вирви Бюхнера показано на рис. 7.

Зняти кристали солі з вирви і віджимати їх між листками фільтрувального паперу доти, доки вони не перестануть прилипати до сухої скляної палички. Зважити на технохімічних терезах отриману сіль. Визначити у відсотках вихід солі, приймаючи обчислену кількість CuSO 4·5H 2O, яке теоретично мало виділитися, за 100%.

Розчин очищеної солі та матковий розчин випробувати на присутність хлорид-іону.


4.1 Приклад розв'язання задачі


Скільки грамів води та мідного купоросу потрібно взяти для приготування такої кількості насиченої за 80 º З розчину, що при охолодженні до 0 º З виділить 5г мідного купоросу?

Рішення: З таблиці розчинності (додаток 1) знаходимо, що в 100г насиченого розчину потрібно взяти x г CuSO 4·5H 2O. Якщо за 0 º З випадає 5г мідного купоросу, то розчині залишиться (x-5)г. У перерахунку на безводну сіль це складе (x - 5): або р. Обчислюємо кількість розчину, що містить


г солі:


12,9 г безводної солі міститься в 100г розчину


a = р.


При нагріванні до 80? З одержуємо насичений розчин, у кількості



У ньому утримуватиметься мідного купоросу



Ця кількість дорівнює x. Тоді



Звідси x=25,3г.

За 80? З обчисленою кількістю солі буде насичувати


г розчину


Води потрібно взяти


46,5 г – 25,3 г = 21,2 г, або 21,2 мл.


Це завдання вирішити іншим шляхом, зробивши попередній розрахунок кількості солі, що припадає на те саме кількість води.

9 г CuSO 4відповідають 34,9×1,56=54,44 г CuSO 4?5H 2O, а 12,9 г CuSO 4 - 20,12 CuSO 4?5H 2O. У насиченому розчині:

За 80? З на 54,44 г CuSO 4?5H 2O доводиться 45,56 г H2 O

С20,12 CuSO 4?5H2 O79,88 H 2O

СXCuSO 4?5H2 O45,56 H 2O



При охолодженні розчину від 80 до 0? З отримаємо:

44 – 11,47 = 42,97 г мідного купоросу.

Кількість води та солі знаходимо із співвідношення:

97 г CuSO 4?5H 2O - 45,56 г H 2O

5 CuSO 4?5H2 O - yH 2O

42,97 г CuSO 4?5H 2O випадає в осад з 54,44 г CuSO4 ?5H 2O

5 CuSO 4?5H 2OzCuSO4 ?5H 2O

Можна і так:

гCuSO 4?5H 2O відповідає CuSO 4. Нехай за 80? З треба взяти x г CuSO 4 вyг розчину. Тоді

При 0°С після випадання 5 г CuSO 4?5H 2O або 12,82 CuSO 4вага зменшиться на 12,82 р. Залишиться (x - 12,82) г CuSO 4(y - 20) г розчину. Значить

Але x = 0,349y.

Тоді Звідки y=46,54 р розчину. X = 0,349?46,54г = 16,24 г CuSO 4або 25,3 г CuSO 4?5H 2O. Води треба взяти: 46,54 г – 25,33 г = 21,2 г або 21,2 мл.


Висновок


У цій курсовій були розглянуті одні з найбільш використовуваних способів очищення речовин в хімії (перекристалізація, сублімація, перегонка та ін).

Ці методи досить ефективні і часто застосовні, їх плюс полягає в дешевизні обладнання необхідного для роботи та швидкості проведення очищення, але у них є один недолік, жодним із запропонованих способів не можна отримати понад чисту речовину.

Наша наука не стоїть на місці та знаходяться нові методи очищення речовин за допомогою більш складного та точного обладнання. У цьому роботі було розглянуто хроматографія, діаліз, комплексоутворення та інших. З допомогою цих методів ми можемо отримати понад чисту речовину. Але вони все ще залишаються дорогими і жоден із них не є універсальним.

Тема очищення речовин залишатиметься актуальною, оскільки постійно розроблятимуться нові способи одержання понад чистих речовин, які дедалі більше потрібні у промисловості та наукових дослідах.


Список використаних джерел та літератури


1. Пфаїн В. Дж. Зонна плавка / В. Дж. Пфаїн - М.: Металургіздат, 1960. - 384 с.

2.Херінгтон E. Зоїна плавка органічних речовин/Е. Херінгтон; пров. з англ. - М.: Світ, 1965. - 547 с.

Абакумов Б. І. Установка для зонної плавки / Б. І. Абакумов, Е. Є. Коновалов. - М: РЖХім, 1964, 367 с.

Шплкін А. І. Установку для безтигельної зонної плавки речовин з малим поверхневим натягом / І. А. Шплкін, А. А. Кі-лієв. - М: РЖХім, 1964. - 230 с.

Муссо H. Про нові методи поділу в хімії / Н. Муссо; пров. з англ. -М. : РЖХім, 1958. – 654 с.

Лінстед Р. Про хроматографічні методи очищення та виділення речовин / Р. Лінстед; пров. з англ. - М.: Іздатінліт, 1959. - 476 с.

Горшков В. І. / І. В. Горшков, В. А. Федоров, А. М. Толмачов. - М: РЖХім, 1966. - 187 с.

Нійсел В. Про метод поділу розчинених речовин, заснований на відмінності у швидкостях дифузії / В. Нійсел; пров. з англ. - М: РЖХім, 1964. - 479 с.

Шилд-Кнетч H. Поділу речовин, що кристалізуються / Н. Шілд-Кнетч; пров. з англ. - М: РЖХім, 1964. - 169 с.

Малей Л. Застосування хроматографії, заснованої на проникненні речовини в гель, до речовин з низькою та високою молекулярною вагою / Л. Малей; пров. з англ. - М: РЖХім, 1965. - 540 с.

Реактиви, що випускаються промисловістю або одержуються в лабораторії, можуть містити нерозчинні та розчинні домішки.

За рівнем чистоти, тобто. за вмістом основної речовини та допустимих домішок, реактиви мають відповідну класифікацію (табл. 14). Вона вказується на етикетках товарних реактивів.

Таблиця 14Класифікація реактивів за рівнем чистоти

Три перші марки охоплюють усі реактиви загального призначення. Препарати вищої чистоти застосовуються лише спеціальних робіт, де іноді навіть мільйонні частки відсотка є неприпустимими. Ними користуються в промисловості напівпровідникових матеріалів, радіоелектроніки, квантової електроніки.

При роботі з реактивами слід завжди пам'ятати, що зниження домішок навіть на один порядок, особливо, починаючи з 10-3%, призводить до різкого зростання ціни речовини. Тому не можна використовувати для маловідповідних робіт препарати високої чистоти. З іншого боку, якщо потрібно, чистоту реактиву підвищують спеціальними методами очищення, а контролюють чистоту з'єднання якісним та кількісним аналізом або визначенням його фізичних характеристик: температури плавлення, температури кипіння, відносної густини, показника заломлення.

У лабораторній практиці найчастіше застосовують такі методи очищення реактивів: перекристалізації з розчину та сублімації для твердих речовин, перегонку або ректифікацію для рідин і сорбцію домішок у разі газів.

Крім того, для очищення рідин та розчинів використовують осадження або співосадження домішок (за допомогою хімічних реагентів або електролізом), а також екстракцію та сорбцію. Метали очищають перекристалізацією з розплаву, зокрема зонною плавкою. Розглянемо деякі з перерахованих методів.

Зонне плавлення.Метод очищення металу зонною плавкою, як і очищення кристалізацією з розплаву заснований на більшій розчинності домішок у розплаві, ніж у твердій фазі М. При зонному плавленні стрижень матеріалу, що очищається, повільно просувається крізь вузьку зону нагріву, розплавляючись тільки в ній. При цьому суміші, накопичуючись у розплаві, переміщуються до кінця стрижня. Плавку повторюють кілька разів, а потім кінець стрижня, де накопичилися домішки, обрубують.



Екстракція- це метод вилучення речовини з однієї рідкої фази в іншу через межу розділу цих фаз внаслідок більшої розчинності видобувається (екстрагується) речовини в другій рідині. Наприклад, можна очистити воду від йоду, виймаючи його бензолом. Щоб створити велику площу поверхні екстрагування і таким чином підвищити швидкість процесу рідини інтенсивно перемішують до утворення емульсії. Потім, після відстоювання до практично повного розшарування фаз, їх розділяють (у ділильній вирві).

Сорбція(від лат. слова "sorbeo", що означає "поглинаю") - це явище вилучення, наприклад, газу з газової суміші (або розчиненого компонента з рідкої фази) речовиною в твердому агрегатному стані. Така речовина називається сорбентом. Сорбція відбувається завдяки утворенню зв'язків між атомами поглинається з'єднання та поверхневими атомами сорбенту. Залежно від типу, сили та числа цих зв'язків, частинки (молекули, атоми чи іони) різнихречовин, утримуються на поверхні сорбенту з різнийміцністю. Тому поглинаються ним неоднаковою мірою, що дозволяє розділяти їх суміші.

Наприклад, можна очистити повітря від вологи та вуглекислого газу за допомогою хлориду кальцію, який практично не поглинає азот та кисень, але у значній кількості сорбує молекули води та вуглекислого газу.

Серед різних видів поглинання особливо вирізняють іонообмінну сорбцію, засновану на оборотному стехіометричному обміні іонів розчину на іони сорбенту, який у цьому випадку називається іонітом.

Якщо відбувається обмін катіонами, то іоніт називається катіонітомякщо аніонами – то аніонітом. Коли катіонами іоніту виступають іони водню, то кажуть, що катіоніт знаходиться в Н-формі і є по суті малорозчинною полімерною багатоосновною кислотою. Аналогічно аніоніт в ОН-формі можна розглядати як полімерну багатокислотну основу.

Якщо через колонку з гранулами катіоніту Н-формі пропускати розчин хлориду натрію, то з колонки виходитиме хлороводнева кислота відповідної концентрації. А після проходження кислоти, що утворилася через колонку з аніонітом в ОН-формі, виходить чиста вода. На цьому заснований метод тонкого очищення водиза допомогою іонітів від розчинних у воді електролітів.

Метод очищення перекристалізацієюполягає у приготуванні насиченого розчину даної речовини за однієї температури і виділення його кристалів за іншої, тобто. він заснований на залежності від величини s від температури. Графічно ця залежність зображено малюнку 7.

За кривою розчинності, наприклад, нітрату калію, знаходимо, що з його розчину, насиченого при 45 0 С, після охолодження до 0 0 З випаде в осад близько 60 г нітрату калію (в розрахунку на 100 г води). Причому, якщо вихідна сіль містила розчинні у воді домішки, то при зазначеному зниженні температури насичення щодо них не настає, тому вони не випадуть разом з кристалами солі, що очищається, хоча невеликі кількості домішок «захоплюються» ними.

Однак повторної перекристалізації можна отримати практично чисту речовину. Щоб зменшити кількість домішок, сорбованих поверхнею кристалів, їх промивають після відділення від маткового розчину. (Маточним називається розчин, з якого утворився осад.)

Метод очищення сублімацією(сублімацією) полягає в перекладі з'єднання з твердого стану в газоподібний (без стадії плавлення), і подальшої кристалізації утворених пар на охолоджуваній поверхні. Цим методом можна очистити легколеткіречовини (йод, бензойну кислоту та ін.) від нелеткихдомішок. Для розуміння фізико-хімічної сутності сублімації розглянемо фазову діаграму стану, наприклад, (рис. 13).

Кожна точка діаграми відповідає певному стану системи за даними р і Т, причому I – область твердого стану речовини, II – рідкого, III – газоподібного. Точка A, у якій сходяться лінії, що розділяють фази, називається потрійний, т.к. у ній перебувають у рівновазі все 3 фази. Для цієї точки відповідає тиску насиченої пари 90 мм рт.ст. та температурі 116 0 С.

Якщо переміщатися прямою 1–4, тобто. вище точки A, то точці 2 йод буде плавитися, а точці 3 – кипіти.

Якщо взяти стан системи, що відповідає точці 5 (тобто нижче точки A), в якій тверда фаза має температуру T', а тиск насиченої пари над нею дорівнює p', і нагрівати твердий йод при постійному р, то зміна стану системи відображатиметься прямий 5–7. Причому в точці 6, коли тиск насичених парів дорівнюватиме зовнішньому р, почнеться процес інтенсивної сублімації. (Відрізок 6-7, як і 3-4, відповідає нагріванню паривідсутність інших його фаз.)

Однак це все стосується рівноважних станів. А в нерівноважних умовах сублімація йоду можлива, якщо тиск її насиченої пари буде хоч і меншезовнішнього тиску, але досить велике. При цьому на початковому етапі нагрівання твердого йоду нижче, ніж у точці A, і буде залишатися таким, якщо процес вести в відкритомупосудині, т.к. парам забезпечений вільний догляд із системи, що власне і є сублімацією в нерівноважних умовах.

Якщо ж нагрівати йод, наприклад, у пробірці, закритій ватою, його пари, як важчі, витіснятимуть повітря з судини (крізь вату). Тому буде рости, і коли воно стане вищим за 90 мм рт.ст. (при T, що забезпечує рідкий стан), він розплавиться. Так отримують рідкий йод.

Очищення речовини перегонкою або дистиляцієюзаснована на перетворенні рідини на пару з подальшою його конденсацією. Цим методом відокремлюють рідину від розчинених у ній нелетких твердих домішок. Так, наприклад, за допомогою перегонки (дистиляції) очищають природну воду від солей, що містяться в ній. В результаті виходить т.зв. дистильована вода.

Очищення газів. Отримані у реакціях гази зазвичай забруднені парами води та домішками інших летких речовин. Очищають газ, пропускаючи його через сполуки, що поглинають ці домішки. Як поглинач використовують рідкі або тверді речовини, причому рідкі поміщають у склянку Дрекселя, а тверді (у вигляді гранул) – у хлоркальцієву трубку або склянку Тищенка (рис. 14).

Вибір способу очищення газу залежить від фізичних та хімічних властивостей як самого газу, а й домішок. Наприклад, вуглекислий газ, отриманий в апараті Кіпа, містить невелику кількість хлороводневої кислоти та пари води, що виділилися з розчину HCl. Цей газ пропускають спочатку через промивальну воду (для поглинання HCl), а потім через хлоркальцієву трубку (при цьому сорбуються пари води). І то. вуглекислий газ виходить практично чистим.

Закрити отвір колби Вюрца пробкою з термометром (2), приєднати холодильник (3), аллонж (4), останній опустити до приймача (5). На плиті (6) через азбестову сітку нагріти розчин у колбі до кипіння. За якої Т він закипить? Чи змінюється температура кипіння у процесі упарювання рідини?

Нагрівання закінчити, коли у приймачі збереться 100-120 мл рідини. Виміряти її густину. Чи є в ній сульфат міді? Як це встановити?

2. Очищення йоду сублімацією. У склянку для сублімації помістіть 0,3 г кристалічного йоду і 0,1 г йодиду калію (для видалення домішок Cl 2 і Br 2 , що містяться в йоді), і перемішайте скляною паличкою. Круглодонною колбою з холодною водою накрийте склянку та обережно нагрійте її через азбестову сітку (табл. 6). Після припинення виділення парів (якого кольору?) відокремте кристали від колби, зважте їх і визначте відсоток виходу йоду.

3. Очищення п'ятиводного сульфату міді перекристалізацією. Розрахувати кількість води та , необхідне для приготування розчину, насиченого при 60 0 С, щоб при подальшому його охолодженні до 0 0 С виділилося 7 г кристалогідрату, використовуючи такі дані:

T 0 C
S, г/100 г H 2 O 12.9 14.8 17.2 20.0 22.8 25.1 28.1 34.9 42.4

Зазвичай пентагідрат містить домішки хлориду калію, а також пісок та шматочки вугілля. Тому для очищення відважте вихідної солі на 10% більше за розраховану масу. Відміряйте циліндром потрібний об'єм води, вилийте в склянку на 50 мл, закип'ятіть воду і розчиніть в ній при перемішуванні навішування солі, що очищається.

Переконайтеся, що хлорид-іони є в розчині. Для цього до 3 крапель додайте краплю розчину AgNO 3 і дві краплі азотної кислоти. Що спостерігається? Чому? Потім нагрітий до кипіння розчин сульфату міді відфільтруйте через складчастий фільтр, заздалегідь приготовлений.

Помішуючи фільтрат скляною паличкою, охолодіть його до кімнатної температури, а потім до 0 0 С у кристалізаторі з водою та льодом. Кристали, що випали, відокреміть від маточного розчину фільтруванням і промийте їх (навіщо?) 5-10 мл холодної дистильованої води. Розчин очищеної солі, матковий розчин і промивні води випробувайте на хлорид-іони і зробіть висновки.

Потім зніміть кристали солі з вирви і віджимайте їх між листами фільтрувального паперу доти, доки вони не перестануть прилипати до сухої скляної палички. Зважте на технохімічних терезах отриману сіль. Оцініть масу солі у відсотках по відношенню до вихідної навішування. Чим пояснюється порівняно низький вихід продукту, очищеного методом перекристалізації?

4. Очищення вуглекислого газу. Колбу Вюрца наповнити на 1/5 об'єму шматочками мармуру, приєднати до неї газовідвідну трубку, додати 30 мл 20% розчину HCl і відразу закрити колбу пробкою. Що спостерігається? Чим може бути забруднений вуглекислий газ, що виходить при цьому?

Пропускати газ, що виділяється, протягом 10-15 хв через склянку Дрекселя з дистильованою водою і послідовно з нею з'єднану хлоркальцієву трубку, наповнену зневодненим сульфатом міді. (Як змінюється його колір? Чому?). Випробувати вміст промивної склянки на наявність іонів Cl – і H + , використовуючи розчин AgNO 3 та індикаторний папір відповідно. Зробити висновки.

Заняття 8 ХІМІЧНІ РЕАКТИВИ І СПОСОБИ ЇХ ОЧИЩЕННЯ

Значення теми

Проведення аналізу в лабораторії неможливе без використання хімічних речовин, званих реактивами. Кількість різних речовин, що використовуються в аналізі величезна. Знання властивостей реактивів, правил їх зберігання та роботи з ними необхідне у щоденній роботі медичного лабораторного техніка. У лабораторії може бути реактиву потрібного ступеня чистоти. Крім того, багато солей, що містять кристалізаційну воду, при зберіганні втрачають частину цієї води. Гігроскопічні речовини під час зберігання поглинають пари води з повітря. Такі реактиви, як спирт, бензол, ефір, містять більшу чи меншу кількість води. В усіх цих випадках реактиви очищають.

знати:

класифікацію хімічних реактивів;

Правила зберігання та користування хімічними реактивами;

Методи очищення хімічних реактивів від домішок;

Влаштування дистилятора, правила роботи.

вміти:

Проводити очищення хімічних реактивів методом сублімації, перекристалізації;

Демонструвати роботу дистилятора.

Хімічні реактиви (Реагенти хімічні, або хімреактиви) - це хімічні речовини, які використовують для аналізу в дослідницьких, лабораторних роботах. Теоретично для проведення досліджень було б добре використовувати абсолютно чисті хімреактиви (що складаються з одного виду частинок), але на практиці чистим реагентом вважає таку речовину, в якій є найменша кількість домішок, якої можна досягти при сучасному розвитку науки і техніки. Таким чином, всі хімічні реактиви можна класифікувати за ступенем їхньої чистоти.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕАКТИВІВ

    За ступенем чистоти

Позна-чення

Характеристика

колір смуги на етикетці

Технічний

тих.

Вміст основної речовини від 70%. Такі реактиви містять багато домішок та застосовуються для виконання допоміжних робіт.


світло-коричнева

Очищений

год.

вміст основної речовини – від 98%. Такі реактиви містять лише 2 % домішок.

зелена

Чистий для аналізу

ч.д.а.

вміст основної речовини близько 99%, % залежить від сфери застосування. З допомогою таких реактивів проводяться точні аналітичні дослідження. Реактиви містять 0,5-1% домішок.

синя


хімічно чистий


х.ч.

Содержание статьи развернуть / свернуть
  1. Зміст основного компонента становить 99% і від. Вони містять не більше 0,001-0,00001 % домішок.
  2. Правила роботи з кислотами та лугами

Зміст основного компонента становить 99% і від. Вони містять не більше 0,001-0,00001 % домішок.

червона

Для спеціальних цілей:

До них відносяться речовини високої чистоти. Зміст основного компонента становить майже 100%. Вміст домішок становить 10 -5 -10 -10 %.

Спектрально чисті

с.п.ч.

Еталонної чистоти

е.ч.

Коричнева

Особливо чисті

о.ч.

Жовта

    За вживанням

Загальновживані індикатори

Барвники для мікроскопії

Барвники для хроматографії

Реактиви для дезинфекції.

ІІІ. За властивостями

А) Гігроскопічні (вологочутливі) реактиви. Поглинання вологи може Поглинання вологи може відбуватися при негерметичному пакуванні реактиву і може призвести не тільки до зволоження речовини, але й зміни її властивостей.

Б)Світлочутливі реактиви. Деякі речовини під впливом світла змінюються, вступаючи у реакції окиснення, відновлення, ізомеризації тощо.

В)Пожежонебезпечні реактиви. До них відносяться такі з'єднання, які здатні від короткочасного контакту з джерелом запалювання (іскра, полум'я, нитка розжарення) або мимоволі спалахувати.

Г)Отруйні реактиви. Багато хімічних реактивів більшою чи меншою мірою отруйні. Особливо небезпечним є систематичне потрапляння в організм людини протягом тривалого часу сполук, що викликають хронічні отруєння (сполуки ртуті, миш'яку, синильної кислоти, ментол та ін.). Навіть сполуки, які використовуються щодня у великій кількості, можуть бути токсичними. Працювати з такими речовинами потрібно лише у витяжній шафі.

Приклади реактивів, що належать до різних груп

Групи реактивів

Приклади реактивів

Умовні позначення

Гігроскопічні

реактиви

гідроксиди калію та натрію, хлорид амонію, ангідриди кислот та ін.

Світлочутливі реактиви

розчин йоду, пероксиду водню, з'єднання срібла.

Пожежонебезпечні

реактиви

легкозаймисті рідини (спирт, ацетон, бензол, ефіри та ін.)

Отруйні реактиви

з'єднання ртуті, миш'яку, синильної кислоти, ментол та ін.

Етикетки хімічних реактивів

Усі хімічні речовини, що знаходяться в лабораторії, повинні бути забезпечені етикетками.

Без етикетки речовину не можна зберігати!

Відповідно до ГОСТ 3885-73, реактиви (препарати) повинні бути упаковані у відповідну споживчу тару, герметично упаковані та забезпечені стандартною етикеткою.

Для реактивів кожної класифікації етикетка на тарі має бути певного кольору або на ній має бути кольорова смуга.

За наявності реактивів отруйних, вогненебезпечних, вибухових властивостей наклеюється окрема етикетка з написом певного кольору.

Певні речовини позначаються на етикетках малюнками:

Способи написання етикеток:

    Друковані етикетки

    Універсальні з клейкою стрічкою

    Тимчасові (олівцем по склу)

    Олійними фарбами або лаком

    Парами фтороводородної кислоти – «вічні етикетки».

Правила зберігання хімічних реактивів

У лабораторному приміщенні мають зберігатися невеликі запаси хімічних реактивів. Їх тримають у банках, склянках із пришліфованими скляними пробками або пластмасовими кришками з поліетилену, а найбільш леткі (хлороводнева кислота, розчин аміаку, бром) – на спеціальних полицях у витяжній шафі. Загальний запас вогненебезпечних рідин, що одночасно зберігаються в кожному робочому приміщенні лабораторії, не повинен перевищувати добові потреби. Склянки, у яких міститься понад 50 мл. ЛЗР, повинні зберігатися в залізних ящиках для пального з кришкою, що щільно закривається, зі стінками і дном, викладеними азбестом. Світлочутливі реактиви зберігають у темних склянках або банках, обгорнутих чорним папером. Сильні отрути повинні зберігатися в опечатаних шафах та сейфах. Зберігати реактиви допускається лише у спеціально обладнаних і добре вентильованих приміщеннях, у порядку. Не дозволяється спільне зберігання реактивів, здатних взаємодіяти один з одним, наприклад, окислювачі та відновники, кислоти та луги.

Окремо слід зберігати такі групи реактивів:

Вибухові речовини,

Горючі та скраплені гази,

Самозаймисті або самозаймисті речовини,

Отрути.

Реактиви, які потребують спеціальних умов зберігання, розміщують на стелажах. Неорганічні речовини розставляють за загальновідомою класифікацією: прості речовини (метали, неметали), оксиди, основи, солі. Солі краще розставляти на катіони. Кислоти зберігають окремо. Органічні речовини зручно розставляти за абеткою. Норми та правила зберігання реактивів розробляються та затверджуються окремо в кожній організації залежно від особливостей роботи, наявності обладнання та складських приміщень.

При зберіганні хімічних речовин не маловажний вибір пробки . Про пробки та поводження з ними треба пам'ятати наступне:

    Вибір пробки для хімічного посуду здійснюють залежно від реактиву. Вибирають пробку:

    Насамперед треба підібрати пробку до судини, а вже потім поміщати в неї речовини. Пробки від різних судин не можна плутати; у кожної судини має бути своя пробка, особливо це відноситься до скляних пробок.

    Якщо посудина з притертою пробкою порожня, обов'язково треба покласти шматочок паперу між шийкою і пробкою.

    Якщо корковою пробкою треба закрити посудину з кислотою або лугом, спочатку пробку слід обробити.

    Зберігати луги в судинах із притертими пробками не можна, тому що в цьому випадку пробку неминуче "їсть".

Правила користування реактивами

1. Головна вимога до реактивів – їхня чистота. Реактив слід берегти від забруднення.

2. Не можна зсипати та зливати реактив із посуду, в якому проводиться реакція, назад у посуд для зберігання.

3. Не можна плутати пробки від посуду з різними реактивами, а також зберігати реактиви без пробок. Необхідно суворо враховувати, якою пробкою закривати пляшки чи склянки. Гумовими пробками не можна закривати склянки з такими реактивами, як бензин, гас, бензол, толуол та інші рідкі вуглеводні, а також дихлоретан, ефір та ін., від яких гума набухає і розм'якшується.

4. Не можна брати реактив руками.

5. Банки з летючими речовинами повинні відкриватись у момент безпосереднього користування ними.

6. Роботи з отруйними речовинами, що погано пахнуть, займаються, проводять у витяжній шафі.

7. За необхідності визначення запаху обережно спрямовувати пари речовини рукою від судини до себе.

8. Отруйні та їдкі реактиви після проведення роботи зливати у спеціальні склянки.

Правила роботи з кислотами та лугами

    Всі концентровані розчини повинні зберігатися в спеціальних суліях з притертими пробками, поверх яких необхідно надягати притертий ковпачок. Луги рекомендується зберігати в широкогорлих банках темно-жовтогарячого скла, закритих корковими або поліетиленовими пробками та залитих шаром парафіну.

    Кислоти та луги повинні зберігатися на нижніх полицях шаф окремо від реактивів та фарб.

    Посуд для зберігання отруйних речовин, лугів та кислот повинен мати чіткі написи (чорнилом по склу або іншим способом).

    Бікси, банки, пляшки з леткими речовинами необхідно відкривати лише у момент безпосереднього користування ними.

    5. Відкривати судини з концентрованими кислотамиі лугами та летючими речовинами і готувати розчини з них дозволяється тільки у витяжній шафі з включеною примусовою вентиляцією.

    Луги слід брати із банки шпателем.

    Бутлі з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами слід переносити удвох у спеціальних ящиках чи кошиках або перевозити спеціальним візком.

    При розведенні міцних кислот слід наливати кислоту у воду, а не навпаки.

    При роботі з кислотами, лугами забороняється насмоктувати рідину в піпетку ротом. Для набору рідини слід використовувати гумові груші із трубками.

    Розчини для нейтралізації концентрованих кислот і лугів повинні перебувати на стелажі (полиці) протягом усього робочого дня.

    Посуд, що містить розчини їдких речовин, щоб уникнути опіків рук, слід мити в гумових рукавичках.

Техніка безпеки під час роботи з хімічними реактивами

  1. Досліди з отруйними та погано пахнучими речовинами проводять у витяжній шафі.

    Для визначення запаху газу чи рідини обережно вдихають повітря, злегка спрямовуючи випаровування рукою від судини до себе.

    При наливанні реактивів не нахилятися над судиною, щоб уникнути попадання бризок на обличчя та одяг.

    Всі досліди з займистими речовинами проводять у витяжній шафі.

МЕТОДИ ОЧИЩЕННЯ ХІМІЧНИХ РЕАКТИВІВ

Якщо в лабораторії відсутня хімічний реактив певного ступеня чистоти, то його доводиться додатково очищати. Найпоширенішими методами очищення є:

фільтрування,

центрифугування,

перекристалізація,

перегонка (дистиляція),

сублімація (сублімація),

абсолютування (висушування).

Очищення методом декантації

Декантація – це відстоювання твердих частинок, які у рідини, під впливом сили тяжкості. Після декантації освітлена рідина відокремлюється від осаду твердих частинок; у своїй відбувається очищення від домішок. Перевага методу – його простота, а недолік – уповільнене відстоювання дрібних частинок. Значно швидше відбувається поділ суміші рідких та твердих частинок шляхом центрифугування.

Очищення центрифугуванням

Центрифугуваннязасноване на використанні відцентрової сили, що виникає при швидкому обертанні. У звичайних лабораторних центрифугах швидкість обертання становить близько 1000 оборотів за хвилину, а спеціальних (ультрацентрифугах) – до 6000 об/хв. Штучна сила тяжкості в центрифугах перевищує земне тяжіння в десятки-сотні тисяч разів, внаслідок чого відстоювання твердих частинок відбувається за кілька хвилин.

Очищення фільтуванням

Фільтрування полягає у пропущенні суспензії через пористу перегородку – фільтр, який затримує тверді частинки. Фільтром може бути спеціальний папір, тканина, пориста кераміка, пористе скло, шар піску та інші пористі матеріали. За звичайних умов фільтрування йде повільно. Для прискорення його проводять під вакуумом: у приймачі для рідини за допомогою насоса створюють розрідження, внаслідок чого на рідину над фільтром починає діяти атмосферний тиск, і чим більша різниця тисків (атмосферного та приймача), тим швидше йде фільтрування.

Очищення методом перекристалізації

Перекристалізація застосовується для очищення різних розчинних солей та багатьох твердих органічних речовин. Перекристалізація – один із найпоширеніших методів очищення та поділу кристалічних речовин. Цей метод заснований на різній розчинності речовини в холодному і гарячому розчиннику і на різній розчинності компонентів суміші в тому самому розчиннику.

Процес перекристалізації включає кілька стадій:

1. Вибір розчинника. Вибір проводиться досвідченим шляхом. Розчинник повинен відповідати таким вимогам:

1) не взаємодіяти з речовиною,

2) не розчиняти речовину при кімнатній температурі і добре розчиняти при нагріванні,

3) при охолодженні гарячого розчину повинні випадати кристали,

4) добре розчиняти домішки при кімнатній температурі або не розчиняти їх при кип'ятінні,

5) температура кипіння розчинника повинна бути нижчою за температуру плавлення речовини на 10-15ºС,

6) розчинник повинен легко видалятися з поверхні кристалів при промиванні та сушінні.

2. Приготування насиченого при температурі кипіння розчинникарозчину .

3. Фільтрування гарячого розчину через складчастий фільтр для позбавлення механічних домішок.

4. Охолодження розчину, що викликає кристалізацію . Охолодження ведуть такою швидкістю, щоб випадали кристали середніх розмірів. Зазвичай розчин залишають стояти при кімнатній температурі 20-30 хвилин, а потім поміщають у крижану лазню. Якщо кристали не випадають, можна помістити в розчин кристаллік даної речовини («затравку») або потерти скляною паличкою про внутрішню стінку склянки з розчином.

5. Відділення кристалів від маткового розчину (фільтрування при зниженому тиску).

6. Промивання кристалів холодним розчинником . Якщо при кімнатній температурі речовина практично не розчинна, кристали можна промивати розчинником кімнатної температури.

7. Сушіння кристалів . Сушать кристали зазвичай на повітрі або у вакуумному кристалізаторі.

Установки для всіх стадій перекристалізації зображені малюнку № 4

1- Установка для приготування насиченого розчину (а – круглодонна колба, б – зворотний холодильник, в – плитка)

2- Установка для гарячого фільтрування (а – склянка, б – хімічна вирва, в – складчастий фільтр)

3- Установка для фільтрування при зниженому тиску (а – фільтр Шотта, б – колба Бунзена)

Очищення методом перегонки або дистиляції

Перегонка чи дистиляція - один із найважливіших методів очищення рідин. При перегонці рідину шляхом нагрівання переводять у пароподібний стан, потім знову конденсують, тобто перетворюють на рідину. При цьому всі тверді домішки та більш висококиплячі рідкі домішки залишаються в колбі, а нижчі домішки відганяються раніше основної рідини. Перегонкою очищають воду та інші рідини. У колбу Вюрца (1) вставляють вирву з довгою трубкою і акуратно наливають рідину, що підлягає перегонці, кидають кілька капілярів з одним запаяним кінцем (запаяний кінець повинен бути над рідиною), це необхідно для рівномірного кипіння. Закривають горло колби пробкою із термометром (2). Після цього підставку приймають для дистиляту (5) і починають нагрівати.

При перегонці слід уважно стежити. Щоб рідина кипіла рівномірно і не вирувала. Перегонка не повинна проходити дуже швидко. Щойно рідина закипить, уважно стежать показаннями термометра. Перша невелика порція дистиляту – це домішки. Коли показання термометра будуть відповідати температурі кипіння речовини, що переганяється, підставляють інший приймач, куди збирають речовина, що переганяється. Перегонку закінчують тоді, коли у колбі Вюрца залишається невелика кількість рідини. Переганяти насухо не дозволяється.

Велике значення в лабораторії надають перегонці води, тому що всі розчини готують лише на дистильованій воді. Її витрачають у великих кількостях та інших цілей. Для отримання дистильованої води у лабораторіях застосовують дистилятори.

Очищення методом сублімації.

Деякі тверді речовини, наприклад йод, мають здатність при нагріванні не плавлячись переходити в твердий стан. Це явище називається сублімацією або сублімацією. сублімація застосовується для очищення речовин від нелетючих домішок. Цим методом можна очистити йод, хлорид амонію, сірку та ін. Для очищення невеликих кількостей речовини шляхом сублімації користуються двома годинними склом однакової величини, пришліфованими один до одного. На нижнє скло поміщають речовина, що виганяється, а між склом затискають продірявлений в декількох місцях гурток фільтрувального паперу, призначення якого - перешкоджати падінню кристалів, що утворюються на нижнє нагріте скло. Нижнє скло підігрівають на піщаній бані або дуже обережно, маленьким полум'ям, на азбестовій сітці; верхнє скло охолоджують шматочком вологого фільтрувального паперу.

Лікування великої кількості речовини виробляють в скляній, що нагрівається на масляній або повітряній бані. У склянку опускають проточною водою, що охолоджується зсередини, колбу, на поверхні якої осідають кристали речовини, що виганяється.

Зневоднення органічних реактивів.

Працюючи в лабораторії часто доводиться очищати різні розчинники (спирт, ефір, бензол та інших.). Всі ці реактиви містять воду в тій чи іншій кількості, наявність якої може заважати роботі. Тому ці реактиви, перш ніж переганяти, висушують. Очищені таким чином рідини називаються абсолютними. Оскільки органічні реактиви мають різні властивості, способи їх висушування різні.

Абсолютування спирту.

Для висушування спирту круглодонну колбу поміщають зневоднений сульфат міді CuSO4 і наливають спирт. Колбу підключають до зворотного холодильника, який закривають пробкою із хлоркальцієвою трубкою. У хлоркальцієву трубку поміщають прожарений хлорид кальцію для поглинання водяної пари з повітря. Прилад встановлюють на водяній бані та кип'ятять протягом 6-8 годин. Після закінчення кип'ятіння зворотний холодильник замінюють холодильником Лібіха і спирт переганяють у чисту колбу. Прилад під час перегонки ретельно захищають від попадання вологи повітря.

Абсолютування бензолу.

У бензол поміщають прожарений хлорид кальцію, закупорюють і дають постояти протягом доби. Відфільтровують і додають дрібно нарізаний, добре очищений від гасу та оксидного плівки металевий натрій. Збирають прилад зі зворотним холодильником і кип'ятять протягом 3-4 годин на піщаній лазні. Після цього бензол переганяють над натрієм, старанно захищаючи його від попадання вологи повітря. Категорично забороняється нагрівати бензол із металевим натрієм на водяній бані або газовому пальнику. Абсолютування ефіру. Ефір, що тривалий час, може містити домішки пероксиду діоксетила. Тому в першу чергу ефір енергійно збовтують у ділильній вирві з концентрованим розчином гідроксиду натрію або калію. Відокремлений від лугу ефір збовтують у ділильній вирві з рівною порцією води і відокремлюють від води. Після промивання ефіру водою до нього додають прожарений хлорид кальцію і дають постояти протягом доби. Потім ефір відфільтровують, додають дрібно нарізаний металевий натрій, кип'ятять із зворотним холодильником, як при зневодненні бензолу, і переганяють, нагріваючи на піщаній бані.

Питання для самопідготовки:

1. На які групи ділять хімічні реактиви за властивостями? Наведіть приклади.

2. Особливості зберігання різноманітних груп хімічних реактивів?

3. Назвіть основні правила використання хімічних реактивів.

4. Як слід підбирати корки для зберігання різних хімічних реактивів?

5. Що означає умовні значки на етикетках хімічних реактивів?

6. Методи очищення хімічних реактивів.

Самостійна робота:

Підготувати конспект на тему «Види дистиляції. Умови проведення»

Тест “Хімічні реактиви. Методи очищення.

1. Марка реактиву, в якому вміст домішок не перевищує 0,5-1%

а) ч. б) х.ч. в) ч.д.а. г) техн.

2. Гідроксид натрію, гідроксид калію, оксид кальцію відносяться до групи речовин

а) гігроскопічні б) світлочутливі в) пожежонебезпечні г) отруйні

3. Властивості сполук ртуті, миш'яку, синильної кислоти, метанолу

а) гідроскопічні б) світлочутливі в) пожежонебезпечні г) отруйні

4. Отруйні речовини зберігають

а) у витяжній шафі б) в опечатаній шафі або сейфі в) у залізній ящику разом з ЛЗР г) на стелажах у лабораторній шафі

5. Метод очищення йодиду калію від кристалів йоду

а) перегонка б) сублімація в) дистиляція г) перекристалізація

6. Метод очищення нітриту натрію від розчинних хімічних домішок

а) перекристалізація б) сублімація в) фільтрування г) перегонка

7.Метод очищення для отримання дистильованої води

а) перегонка б) сублімація в) перекристалізація г) фільтрування

8.Колба, що використовується для перегонки, дистиляції рідин

а) конічна б) Вюрца в) круглодонна г) мірна д) плоскодонна

9. Метод очищення твердих реактивів

а) перекристалізація б) фільтрування в) дистиляція г) центрифугування д) осадження

10. Метод очищення рідких реактивів

а) перекристалізацією б) сублімацією в) перегонкою г) центрифугуванням д) осадженням

Ситуаційні завдання

1. У ході генерального прибирання лаборант випадково просипав реактив йодиду калію та йоду. Складіть методику очищення іодиду калію, що містить механічні домішки та кристали йоду.

2. Складіть методику очищення натрію хлориду, що містить механічні домішки та домішка натрію сульфату.

3. До лабораторії надійшов реактив гідроксиду калію (техн.). Для лабораторних досліджень слід очистити реактив. Складіть методику очищення КОН, що містить механічні домішки.

4. Складіть методику очищення натрію нітрату, що містить механічні та хімічні домішки.

Еталони відповідей на завдання

1. Спочатку із суміші виділяють кристали йоду методом сублімації. Реактив йодиду калію та механічні домішки розчиняють у воді (готовлять насичений розчин), відфільтровують механічні домішки та випарюють кристали йодиду калію.

2. Суміш хлориду натрію, сульфату натрію і механічні домішки розчиняють у воді. Для цього готують гарячий насичений розчин натрію хлориду з домішками, відфільтровують і остуджують.

3. Для очищення реактиву гідроксиду калію від механічних домішок застосовують фільтрування. Для цього суміш розчиняють у воді, відфільтровують і потім випарюють кристали.

4. Суміш, що містить механічні та хімічні домішки, розчиняють у воді. Для цього готують насичений гарячий розчин, відфільтровують і потім остуджують.

Лікуванням або сублімацією називають процес, при якому кристалічна речовина, нагріта нижче його температури плавлення, переходить у пароподібний стан (минаючи рідкий), а потім осідає на холодній поверхні у вигляді кристалів.

При атмосферному тиску при температурах нижче Т пл можуть виганяти тільки органічні сполуки з відносно високим тиском парів. Їх небагато, переважна більшість сполук сублімуються лише за зниженого тиску.

сублімація - чудовий метод очищення речовин у тих випадках, коли забруднення мають іншу летючість, ніж саме з'єднання (з'єднання зі подібною летючістю будуть виганятися разом) і замінює тривалу і трудомістку кристалізацію. Лікування легко провести навіть з дуже невеликими кількостями речовини при мінімальних втратах. Цей метод особливо зручний для очищення хінонів, багатоядерних вуглеводнів, речовин, що утворюють сольвати або гідрати.

Найпростіший пристрій для сублімації при атмосферному тиску - низька склянка без носика з тонким шаром призначеної для сублімації речовини на дні. Склянку закривають круглодонною колбою, через яку протікає вода. При високих температурах сублімації вода в колбі може бути і не проточною.

Лікування можна вести і в фарфоровій чашці, закритій широким кінцем вирви, діаметр якої трохи менше діаметра чашки (рис.3а).

Вузький кінець вирви нещільно закривають ватою. Для того щоб сублімат не потрапив назад у чашку, її закривають листом фільтрувального паперу з отворами в ньому. Речовина, що піддається сублімації, повинна бути дрібно подрібнена.

Вже невелике перегрівання може сприяти швидкому термічного розкладання речовини, що виганяється.

Цієї небезпеки можна уникнути, проводячи сублімацію у вакуумі. Для створення вакууму використовують водоструминні, масляні насоси. Прилад для сублімації у вакуумі зображений на рис.3б. Виганяється поміщають на дно пробірки, в яку вставлений пальчиковий холодильник. Відстань між дном субліматора і кінцем холодильника має бути невеликою, але достатньою, щоб вогняна речовина не забруднювалася при розбризкуванні твердої речовини.

Рис. 3. Пристосування для сублімації (а), прилад для вакуум-ліхтаря (б): 1 - склянка зі шліфом; 2 - ковпак з пальчиковим холодильником; 3 - трубка для введення води; 4-патрубок для виведення води; 5-патрубок для приєднання до вакуум-насосу; 6 - речовина, що виганяється

Зазвичай воно становить близько 1 см. Після вакуумування субліматор занурюють в масляну баню і поступово нагрівають доти, поки на поверхні холодильника не утворюється плівка вогняної речовини. Після завершення сублімації спочатку відключають вакуум і виймають холодильник. Вогняну речовину зіскребають на годинникове скло.

Вибір редакції
Неподалік метро Празька, між Кіровоградською між Чертанівською вулицями, знаходиться Парк 30-річчя Перемоги. Парк закладено 29 жовтня...

Сучасний урок та ефективні методи навчання у рамках запровадження освітнього стандарту другого покоління Державний стандарт...

Для аналізу речовини його треба виділити, тобто. очистити, т.к. властивості речовини залежить від його чистоти. При виділенні...

04. 09. 2017 Професор Павло Лукша розповів «Таким справам» про те, якою буде освіта в середині XXI століття та які «навички майбутнього»...
Ялов'яча грудинка, на відміну від курячої або свинячої, вимагає більше часу на приготування. Готувати грудинку яловичиною можна...
Сьогодні ми пропонуємо вам приготувати смачний та корисний салат з морської капусти з крабовими паличками та яйцем, грибами та сиром,...
ХІМІЧНИЙ СКЛАД І АНАЛІЗ ПОЖИВНОЇ ЦІННОСТІ Харчова цінність та хімічний склад "Морковні котлети по 1-234" . У таблиці наведено...
Батьківщина: Карибські острови (Південна Америка) Історія коктейлю: Версія 1. Напій придуманий у середині 20 століття (1954) барменом бару...
Справжній «Піна Колада» складається з рому, кокосових вершків або лікеру та ананасового соку. Частіше використовується саме білий ром, деякі...