Ілля обломів що хотів сказати автор. Обломов і Штольц: зіставлення або протиставлення
Роман Гончарова «Обломов» є знаковим твором літератури 19 століття, які зачіпають як остросоциальниє, так і багато філософські проблеми, залишаючись актуальним і цікавим сучасному читачеві. Ідейний зміст роману «Обломов» заснований на протиставленні активного, нового соціального і особистісного начала із застарілим, пасивним і деградуючим. У творі автор розкриває ці початку на декількох буттєвих рівнях, тому для повного розуміння змісту твору потрібно докладний розгляд кожного з них.
Содержание статьи развернуть / свернуть
- Громадський сенс роману
- Сенс назви твору
- Сенс Обломовки в романі
- Сенс життя Обломова в романі
- висновок
- Роман Гончарова
- Образ головного героя
- сни
- Обломов і Штольц
- Ольга Іллінська
- трагедія Обломова
- Герой Гончарова в реальному житті
- 1. Таємниця грози
- 2. Таємниця слова «місяць»
- 3. Таємниця любові Обломова до Ольги
- 4. Таємниця кави і сигар
- 5. Загадки східної війни
- 6. Таємниця колезького секретаря
- 7. Таємниця Штольца
Громадський сенс роману
У романі «Обломов» Гончаров вперше ввів поняття «обломовщини» як узагальненої назви застарілих патріархально-поместнічьіх підвалин, особистісної деградації, і життєвого застою цілого суспільного пласта російського міщанства, який не бажає приймати нові суспільні тенденції і норми. Дане явище автор розглядав на прикладі головного героя роману - Обломова, дитинство якого пройшло в далекій Обломовке, де всі жили тихо, повільно, мало чим цікавлячись і майже ні про що не турбуючись. Рідне село героя стає втіленням ідеалів російського старомещанского суспільства - своєрідної гедоністичної ідилією, «законсервованим раєм», де не потрібно вчитися, працювати або розвиватися.
Зображуючи Обломова як «зайвої людини», Гончаров, на відміну від Грибоєдова і Пушкіна, у яких персонажі даного типу випереджали суспільство, вводить в оповідання героя, відстає від суспільства, що живе далеким минулим. Активна, діяльна, освіченою середовищі пригнічує Обломова - йому чужі ідеали Штольца з його працею заради праці, навіть кохана Ольга випереджає Іллю Ілліча, підходячи до всього з практичною боку. Штольц, Ольга, Тарантьев, Мухояров, інші знайомі Обломова - представники нового, «міського» типу особистості. Вони більш практики, ніж теоретики, вони не мріють, а роблять, створюють нове - хтось чесно працюючи, хтось обманюючи.
Гончаров засуджує «обломовщину» з її тяжінням до минулого, лінню, апатією і повним духовним відмиранням особистості, коли людина по суті стає «рослиною», цілодобово лежачим на дивані. Однак образи сучасних, нових людей Гончаров також зображує неоднозначними - в них немає душевного спокою і внутрішньої поетичності, яке було у Обломова (згадаємо, що Штольц тільки відпочиваючи у одного знаходив це спокій, а вже заміжня Ольга сумує за чогось далекого і боїться мріяти , виправдовуючись перед чоловіком).
В кінці твору Гончарів не робить певного висновку, хто правий - практик Штольц або мрійник Обломов. Однак читачеві зрозуміло, що саме через «обломовщини», як явища різко негативного і давно віджилого себе, «пропав» Ілля Ілліч. Саме тому громадський зміст роману Гончарова «Обломов» полягає в необхідності постійного розвитку і руху - як в безперервному будівництві і створенні навколишнього світу, так і роботі над розвитком власної особистості.
Сенс назви твору
Сенс назви роману «Обломов» тісно пов'язаний з основною темою твору - воно було названо на прізвище головного героя Іллі Ілліча Обломова, а також пов'язане з описаним в романі соціальним явищем «обломовщина». Етимологія назви трактується дослідниками по-різному. Так, найбільш поширена версія, що слово «обломів» походить від слів «уламок», «обламувати», «ламати», що позначають стан душевного і соціального зламу поміщицького дворянства, коли то виявилося в прикордонному стані між бажанням зберігати старі традиції і засади і необхідністю змінюватися під вимоги епохи, з людини-творця ставати людиною-практиком.
Крім того, існує версія про зв'язок заголовка з старослов'янською коренем «обло» - «круглий», що відповідає опису героя - його «округлої» зовнішністю і його тихим, спокійним характером «без гострих кутів». Однак, не залежно від трактування назви твору, воно вказує на центральну сюжетну лінію роману - життя Іллі Ілліча Обломова.
Сенс Обломовки в романі
З сюжету роману «Обломов» читач з самого початку дізнається безліч фактів про Обломовке, про те, яке це прекрасне місце, як там було легко і добре герою і як важливо Обломова туди повернутися. Однак, протягом всієї розповіді події так і не переносять нас у село, що робить її по істині міфічним, казковим місцем. Мальовнича природа, пологі пагорби, спокійна річка, хатинка на краю яру, яку відвідувачеві потрібно просити стати «до лісу задом, а до нього передом», щоб увійти всередину, - навіть в газетах про Обломовке ніколи не було згадки. Ніякі пристрасті не хвилювали жителів Обломовки - вони були повністю відірвані від світу, проводили в нудьзі і спокої свою, влаштовану на постійних обрядах життя.
Дитинство Обломова проходило в любові, батьки постійно балували Іллю, потураючи всім його бажанням. Однак особливе враження на Обломова надали розповіді няні, яка читала йому про міфічних героїв і казкових богатирів, тісно зв'язавши в пам'яті героя рідне село з народним фольклором. Для Іллі Ілліча Обломовка - це далека мрія, ідеал, який можна порівняти, мабуть, з прекрасними дамами середньовічних лицарів, які оспівували жінчин, яких часом ніколи не бачили. Крім того, село - це ще і спосіб втекти від дійсності, якесь полупрідуманное місце, де герой може забути про реальність і бути самим собою - ледачим, апатичним, повністю спокійним і зречення від навколишнього світу.
Сенс життя Обломова в романі
Все життя Обломова пов'язана тільки з тієї далекої, тихою і гармонійної Обломовкой, однак міфічна маєток існує тільки в спогадах і снах героя - картини з минулого ніколи не приходять йому в бадьорому стані, рідне село постає перед ним як якесь далеке бачення, по-своєму недосяжне , як і будь-який міфічний місто. Ілля Ілліч всіляко противиться реальному сприйняттю рідного Обломовки - він все ніяк не розпланує майбутнє маєток, довго тягне з відповіддю на лист старости, а уві сні ніби не помічає невпорядкованості будинку - скривив ворота, осів покрівлю, хитаються ганок, запущений сад. Та й їхати він насправді туди не хоче - Обломов боїться, що побачивши застарілу, розорену, що не має нічого спільного з його мріями і спогадами Обломовку, він позбудеться останніх ілюзій, за які всіма силами хапається і заради яких живе.
Єдине, що у Обломова викликає повне щастя - це мрії і ілюзії. Він боїться реальному житті, боїться одруження, про який безліч разів мріяв, боїться зламати себе і стати іншою. Загорнувшись у старий халат і продовжуючи лежати на ліжку, він «консервує» себе в стані «обломовщини» - взагалі халат в творі є як би частиною того, міфічного світу, що повертає героя в стан ліні у згасання.
Сенс життя героя в романі Обломов зводиться до поступового вмирання - як моральному і розумовому, так і фізичному, заради утримування власних ілюзій. Герой настільки не хоче прощатися з минулим, що готовий пожертвувати повноцінне життя, можливість відчути кожну мить і дізнатися кожне почуття заради міфічних ідеалів і мрій.
висновок
У романі «Обломов» Гончаров зобразив трагічну історію згасання людини, для якого ілюзорне минуле стало важливіше багатогранного і прекрасного сьогодення - дружби, любові, соціального благополуччя. Сенс твору вказує на те, що важливо не зупинятися на місці, тішачи себе ілюзіями, а завжди прагнути вперед, розширюючи межі своєї «зони комфорту».
Тест за твором
Крім головного героя, привертає художній метод, особливості викладу письменника. Гончаров, на відміну, наприклад, від Гоголя - майстри деталі або Тургенєва - майстра психологічного портрета, практично не обтяжує читача роздумами над характерами персонажів; він сам прямим текстом і дуже докладно описує їх, щоб читач знав напевно, як поведе себе персонаж в даній ситуації, або хоча б зрозумів причину такої поведінки. Найважливішим пунктом для письменника був сам процес існування. Єдине, що залишається до кінця не ясним, - це авторська точка зору. По крайней мере, вона не виражена прямо, і в цьому відношенні роман "Обломов" - один з найскладніших для розуміння.
Авторська позиція вгадується тільки шляхом аналізів деяких моментів роману. Наприклад, Гончаров використовував такий традиційний прийом, як створення психологічного портрета персонажів. Якраз тут, не прямо, а за допомогою тонких натяків письменник вказував, які риси характеру персонажа йому подобаються, а які викликають невдоволення.
На першій же сторінці - портрет Іллі Ілліча Обломова. Читач тут же складає про нього думку завдяки тому, що письменник майстерно спрямовує протягом читацької думки в потрібне йому русло. Брезклий, занадто товстий для своїх років, з відсутністю будь-якої певної ідеї в очах, з маленькими руками, ця людина компенсував, на думку Гончарова, всі ці малоприємні факти одним: він просто світився добротою. За це якість письменник здатний пробачити йому багато.
На поклик пана, з гучним оханьем і тупанням, є Захар. Незрозуміла, неусвідомлена, сліпа любов до свого "пана", впевнений письменник, змусила б Захара не роздумуючи віддати за нього життя. І при цьому він не в змозі хоча б вимести павутину з кутів.
І раптом в цю курну і задушливу ідилію вривається щось стрімке, гучне - Штольц. Гончаров використовує саме його поява (раптове привнесення руху з зовнішнього світу в побут Обломова), і його образ для створення контрасту з обломовского чином і життям. Обломов апатичний зовні, але всередині нього укладена якщо не боротьба, то, по крайней мере, маса переживань; Штольц ж, навпаки, на вигляд подібний до якогось урагану, який в одну секунду тут, а в іншу - вже за сотні кілометрів звідси. У той же час, внутрішній світ його набагато біднішими, незважаючи на його начитаність, постійні подорожі; його мало що може зачепити так само глибоко, як Обломова. Нерідко в описах героїв автор іронізує; наприклад, на іронії побудовано зміст усіх сторінок про Захарі; також комічний ефект створюється тоді, коли Гончаров каже про Штольце: "Він весь складений з кісток, м'язів і нервів, як кровна англійська коня".
Якщо звернутися до жіночих образів, то відразу хочеться відзначити образ Ольги Іллінській, за традицією званий одним з найкращих і вдалих. Про неї можна говорити дуже багато, але тут зазначимо лише один момент, який містить яскравий приклад уже згаданого авторського "натяку". Гончаров казав про те, що Ольгу побоювалися деякі легковажні молоді люди, очевидно, що претендували на її увагу. А чому, питається? Все просто: вони не звикли бачити в жінці тонкий розум і самостійність, ось і ставилися з побоюванням, оскільки вона була їм незрозуміла.
У не меншому ступені авторська позиція видно і через образ Гафії Матвіївни Пшеніциной. Штольц говорив, що саме вона погубила Обломова. Але не варто думати, що його вустами висловлювався Гончаров. Як відомо, її ім'я - це ім'я матері письменника; отже, якщо він назвав ім'ям найближчої людини свою героїню, значить, її образ повинен містити в собі щось світле, краще. І тому саме вона, а не Ольга, стає ідеалом для Обломова. Вона - земне втілення мрій головного героя про красуню Милитрисе Кірбітьевне. Дивну життя з нею він бачив навіть уві сні. Гончаров недарма вже в I частини поміщає багатосторінкове опис сну Обломова, це своєрідний і дуже важливий композиційний і ідейний елемент роману. Уві сні, як відомо, відображаються найпотаємніші мрії людини. Гончаров підкреслює, що Іллі Іллічу сняться саме його дитячі роки, тому що як раз в дитинстві закладаються основи світогляду. Ймовірно, письменник хотів виправдати Обломова в очах читачів, сказавши, що в його теперішньому стані він винен в меншій мірі, ніж сам пристрій сучасного суспільства. Маленький Іллюша був вихований як справжній барчонок; де ж його вина? Весь час батьки, слуги оберігали його від "зайвих" рухів, найменший прояв дитячої неприборканості тут же придушувалося. До того ж Іллюша постійно перебував під враженням казок, що розповідаються йому старої нянькою. Якраз вони-то і стали основою його майбутніх мрій; він свято вірив, що йому, як Иванушке-дурнику, "раптом все відразу саме вдасться", чарівна щука буде все за нього робити, а він - спокійнісінько і щасливо жити-поживати зі своєю Мілітрісе Кірбітьевне. Звичайно, сама по собі ідея непогана (тим більше що вона є важливою складовою російського менталітету), але життя доводить її неспроможність, і Гончаров спеціально своєрідно завершує життєвий шлях Обломова: Ілля Ілліч, проживши начебто так, як він мріяв, нарешті знайшов спокій - "спочив вічним сном". Але вмирає щось він від удару, який трапився з ним якраз від того способу життя, який він вів.
Подібними деталями Гончаров показує, що сімейне життя Штольца і Ольги також не принесла їм щастя. З вуст Штольца, цього завжди кудись спрямованого людини, в кінці роману, в бесіді з Ольгою можна почути неймовірну, абсолютно не потрібну йому фразу: "Ми не титани з тобою ...". А Ольга-то якраз готова бути "титаном", вона хоче і може рухатися вперед, здійснюючи великі справи. Таким чином, і ця пара, як показує Гончаров, не склалося.
На виконану аналізі героїв роману видно, що ототожнювати автора з будь-яким героєм не можна. "... я писав тільки те, що переживав, що мислив, відчував, що любив, що близько бачив і знав - словом писав і своє життя, і те, що до неї приростала", - так говорив про свій роман сам Гончаров. Він підтверджує ідею про те, що жоден з героїв не може претендувати на схожість з письменником. Але безсумнівно одне: раз Гончарову вдалося так тонко передати їх сутність, психологію, значить, дійсно, герої дуже близькі йому і зрозумілі.
Обломовщина - стан душі, що характеризується особистісним застоєм і апатією. Відбувається це слово від прізвища головного героя знаменитого роману Гончарова. Протягом майже всієї розповіді Ілля Обломов перебуває в подібному стані. І, не дивлячись на старання одного, життя його закінчується трагічно.
Роман Гончарова
Цей твір є знаковим в літературі. Роман присвячений характерному для російського суспільства станом, яке на перший погляд може здатися не чим іншим, як крайнім ступенем ліні. Однак сенс слова «обломовщина» глибший.
Критики назвали твір вершиною творчості І. А. Гончарова. У романі чітко виражена проблематика. Письменник досяг в ньому ясності стилю і завершеності композиції. Ілля Ілліч Обломов - один з найяскравіших персонажів в російській літературі дев'ятнадцятого століття.
Образ головного героя
Ілля Обломов - виходець з родини поміщиків. Його уклад життя став спотвореним відображенням домостроївських норм. Дитинство і юність Обломова пройшли в маєтку, де життя протікало надзвичайно одноманітно. Але герой ввібрав цінності своїх батьків, якщо можна, звичайно, назвати цим словом спосіб життя, в якому особлива увага віддається сну і довгим трапез. І все ж особистість Іллі Ілліча була сформована саме в такій атмосфері, що і визначило його долю.
Автор характеризує свого героя як апатичного, замкнутого і мрійливого чоловіка тридцяти двох років. Ілля Обломов має приємну зовнішність, темно-сірі очі, в яких відсутня яка б то не було ідея. Особа його позбавлено зосередженості. Характеристика Іллі Обломова дана Гончаровим ще на початку роману. Але по ходу розповіді герой виявляє і інші риси: він добрий, чесний, безкорисливий. Але головною особливістю цієї унікальної в літературі персонажа є традиційна російська мрійливість.

сни
Ілля Ілліч Обломов понад усе любить мріяти. Уявлення про щастя у нього має кілька утопічний характер. У дитинстві Ілля був оточений турботою і любов'ю. У батьківському домі панували спокій і гармонія. Любляча няня розповідала йому щовечора барвисті історії про прекрасних чарівниць і чудеса, які могли зробити людину щасливою миттєво, раз і назавжди. І немає ніякої потреби докладати зусилля. Казка може здійснитися. Варто лише повірити.
Про рідному маєтку Ілля Обломов так часто згадує, лежачи на своєму дивані в засмальцьованому незмінному халаті, що обстановка рідного дому починає снитися йому. І немає нічого сладостней цих мрій. Однак час від часу щось таки повертає його в сіру непривабливу дійсність.

Обломов і Штольц
Як антипода російській мрійнику з поміщицького роду автор ввів в твір образ людини німецького походження. Штольц позбавлений схильності до пустим роздумів. Він - людина справи. Сенс його життя - праця. Пропагуючи свої ідеї, Штольц критикує спосіб життя Іллі Обломова.
Ці люди знайомі з дитинства. Але коли син господаря Обломовки, який звик до повільного, неспішного ритму буття, прибув до Петербурга, він не зміг адаптуватися до життя у великому місті. Служба в конторі не найліпшим чином, і він не знайшов нічого кращого, як залягти на довгі місяці на диван і віддатися мріям. Штольц ж, навпаки, являє собою людину дії. Йому не властивий кар'єризм, лінь, недбалість по відношенню до своєї роботи. Але в кінці роману цей герой все ж визнається, що праця його не має ніяких високих цілей.
Ольга Іллінська
Цією героїні вдалося «підняти» Обломова з дивана. Зустрівши і покохавши її, він став вставати рано вранці. На обличчі більше не було хронічної сонливості. Апатія покинула Обломова. Ілля Ілліч став соромитися свого старого халата, сховавши його подалі, з очей геть.
Ольга відчувала до Обломова якусь симпатію, називаючи його «золотим серцем». У Іллі Ілліча було надзвичайно розвинена уява, про що свідчать його барвисті диванні фантазії. Це якість непогана. Володар його - завжди цікавий співрозмовник. Таким був і Ілля Обломов. У спілкуванні він був досить приємний, незважаючи на те, що не знав останніх петербурзьких пліток і новин. Але в активній турботі за цією людиною Іллінську приваблювала інше, а саме - прагнення самоствердитися. Вона була жінкою молодий, хоча і вельми активною. І здатність впливати на людину старше неї, міняти його образ життя і думок надзвичайно надихала дівчину.
Відносини між Обломовим і Іллінській не могли мати майбутнього. Йому потрібна була тиха спокійна турбота, яку він отримував в дитинстві. А її в ньому злякала нерішучість.

трагедія Обломова
Обломов виріс в тепличних умовах. У дитинстві він, можливо, і виявляв дитячу жвавість, але надмірна турбота з боку батьків і няні припиняла прояв всілякої активності. Илюшу оберігали від небезпеки. І вийшло так, що виріс він хоча і доброю людиною, але позбавленим здатності боротися, ставити перед собою мету, і вже тим більше її досягати.
На службі він був неприємно вражений. Чиновницький світ не мав нічого спільного з обломовского раєм. Тут був кожен за себе. А інфантильність і невміння існувати в реальному житті призвели до того, що найменше перешкоду сприймалося Обломова як катастрофа. Служба стала йому неприємна і важка. Він покинув її і відправився в свій прекрасний світ мрій і фантазій.
Життя Іллі Обломова - це наслідок нереалізованого потенціалу і поступова деградація особистості.

Герой Гончарова в реальному житті
Образ Іллі Обломова є збірним. Людей, які не вміють адаптуватися, підстроюватися під соціальні та економічні умови, в Росії чимало. І особливо багато Обломових з'являється тоді, коли руйнується старий спосіб життя. Таким людям стає легше жити в неіснуючому світі, згадуючи минулі часи, ніж змінити себе.
Після довгих очікувань, викликаних публікацією одного з основних епізодів роману, сну Обломова, читачі і критики змогли нарешті прочитати і оцінити його цілком. Наскільки однозначно було загальне захоплення твором в цілому, так само різнобічними були погляди на сенс, вкладений І. А. Гончаровим в "Обломова". Воно й не дивно; хто, крім автора, може знати це напевно? Схоже, що і сам Гончаров за довгий час писання роману встиг поміняти до нього своє ставлення. Адже не випадково багато його сучасників говорять про те, що він негативно ставився до першої частини "Обломова" і, навпаки, радив прочитати другу і третю, написані набагато пізніше. Спробуємо ж розібратися, як позначилися погляди Гончарова у цьому творі і яка була його позиція по відношенню до основних персонажам.
Спочатку сюжет "Обломова" замислювався, мабуть, як узагальнене життєпис бездіяльного, апатичного, який іде у минуле поміщицького класу на окремому прикладі. Позиція автора по відношенню до кріпосного права повинна була відбитися в докладному оповіданні про життя Іллі Ілліча Обломова, бездумно проводить день за днем \u200b\u200bв своїй заміській садибі. Відповідно до цієї задумкою і писався перший том "Обломова", що оповідає здебільшого про дитинство Іллі Ілліча. При написанні же наступних трьох частин твору ставлення до нього Гончарова змінюється. По-перше, автор переносить свого героя в міські умови і через нього показує своє ставлення до столичній громаді. По-друге, ускладнюється сюжетна лінія. Про останню слід говорити окремо. Цей прийом випробування любов'ю, втім, зустрічається не тільки у Гончарова. Показуючи, як поводиться, закохавшись, той чи інший герой, автор зможе відкрити багато нових граней в душі своїх персонажів, які не проявилися б ні за яких інших обставин. При цьому автору надається можливість викласти свого героя з тієї чи іншої сторони в залежності від його відносини до останнього. За розв'язки любовного сюжету можна також судити про позицію автора щодо персонажа.
Розбір твори, звичайно ж, потрібно почати з першої частини, не дивлячись на те що зав'язка і розвиток основного сюжету відбувається в трьох наступних. Спочатку, через розмови головного героя, Іллі Ілліча Обломова, автор характеризує його як доброзичливого і гостинної людини і в той же час володіє надзвичайними сонливістю і лінню. І потім, для пояснення витоків його характеру, Гончаров вводить сон героя, де показує його дитинство. Таким чином, композиція твору не порушується.
Починається розповідь про ідилічному краї, де народився і виріс Обломов, з одного з основних і, на мій погляд, найцікавіших моментів цієї частини роману. Тут описується природа обломовского краю. Її безтурботність і равнинность, звичайно ж, помітно перебільшені і часом навіть межують з чимось казковим, в | силу загальної атмосфери маєтку. Однак, що цікаво, по помічаючи-н1гям самого Гончарова, зробленим тут же, можна судити, що цей пейзаж багато в чому відображає його погляд на природу. З цього уривка ми бачимо, що автору чужі лермонтовські опису грізних стихій. У його ідилічному місці "немає дрімучих лісів - немає нічого грандіозного, дикого і похмурого". Та й не дивно, адже позиція Гончарова стосовно ним цілком певна: море "наводить лише смуток" на нього, а "гори і прірви ... грізні, страшні, як випущені і спрямовані на нього кігті і зуби дикого звіра ..." . Зате в "мирному куточку", змальованому їм для Обломова, навіть "небо ... як батьківська надійна покрівля". "Сонце там яскраво і жарко світить близько полудня і потім видаляється ... точно знехотя ..." А "гори ... тільки моделі тих страшних гір", І вся природа там "представляє ряд ... веселих, усміхнених пейзажів .. . ".
Далі йде опис поміщицького і селянського побуту, тобто того, що спочатку має стати основою твору. Сама думка, пронесена тут, не нова: недіючі поміщики, основу життя яких становить питання про те, що вибрати на обід, і селяни, що працюють день у день на благо панів. Цікаво не це, а те, як відбиває Гончаров своє ставлення до цього способу життя. Тут, як і в усьому в Обломовке, фарби як би пригашені. Ось як описується тут життя селян: "Щасливі люди жили, думаючи, що інакше і не повинно і не може бути, впевнені, що і всі інші живуть точно так же і що жити інакше - гріх ..." Я думаю, що автор вдався до такого стилю, оскільки, відбивши свою позицію по відношенню до проблеми кріпацтва, він не повинен був порушити атмосферу загальної сонливості, настільки важливу для головного героя. Адже яким би не було ставлення Гончарова до поміщиків, мені здається, що в глибині душі він співчуває і симпатизує Обломова. Ця ж загальна апатія, яка оточувала Іллю Ілліча в дитинстві, могла б частково його виправдати.
Тут вперше Гончаровим згадується Штольц. Позиція автоpa по відношенню до нього в майбутньому ясна. Він повинен буде стати узагальненим образом передового людини, що включає в себе твердість характеру, гнучкий розум, постійну спрагу дії, інакше кажучи, відобразити повну протилежність Обломова. Відповідно і умови виховання, формують його майбутній характер, автор робить зовсім іншими, ніж в Обломовке.
Тепер, перейшовши до трьох основних частин роману, треба сказати, що основною сюжетною лінією тут є взаємини між Ольгою Іллінській та Іллею Іллічем Обломовим. Однак спочатку потрібно розглянути, як відбилася авторська позиція щодо Обломова і Штольца в їх порівнянні. В такому випадку, розглядаючи розвиток любовної лінії між Ольгою, Обломова і Штольце, ми зможемо ще раз підкреслити той чи інший погляд автора на особистості цих двох персонажів.
Наділений лише найбільш правильними і необхідними рисами характеру, автору, як і читачеві, безсумнівно подобається Штольц, але в той же час, як і більшість з нас, Гончаров відчуває почуття симпатії до Іллі Іллічу. Ця позиція автора по відношенню до своїх героїв відбилася не тільки на їхніх долях, але навіть і в портретах. Ось як він описує Обломова: "Це була людина років тридцяти двох-трьох від народження, середнього зросту, приємної зовнішності, але з відсутністю всякої певної ідеї, будь-якої зосередженості в рисах обличчя". А ось опис Штольца: "Він весь складений з кісток, м'язів і нервів, як кровна англійська коня ... Колір обличчя смаглявий і ніякого рум'янцю; очі хоч трохи зеленуваті, але виразні ". Один не може не викликати симпатії м'якістю і мрійливістю натури, що відбилися і на обличчі, інший захоплює своєю твердістю і цілеспрямованістю, читаються в усьому образі.
Ставлення автора до них виразилося і через взаємні характеристики героїв. І тут треба поговорити про дивну дружбу між цими двома діаметрально протилежними людьми. Навряд чи справа лише в дитячій, колись з'єднувала їх прихильності. Але що ж тоді пов'язує їх? Якщо дружбу Обломова можна пояснити необхідністю в сильному, діловій людині, який би завжди прийшов на допомогу його нерішучою і сонливою натурі, то чим пояснити прихильність Штольца до Обломова? Думаю, що на це питання можна відповісти словами самого Андрія: "Це кришталева, прозора душа; таких людей мало; вони рідкісні; це перлини в юрбі! "
Тепер можна підійти до любовному сюжету. Але, перш ніж описувати взаємовідносини Ольги з Обломова і Штольце, треба сказати про ставлення автора до неї самої. Гончаров безсумнівно доброзичливий до своєї героїні. Вона наділена такими рисами, як проникливість, врівноваженість, гордість. Безсумнівно, захоплює автора почуття обов'язку, яким перш за все керується героїня, піднесеність її душі, що відбивається в прекрасному голосі. Все це відчувається і в зовнішньому вигляді Ольги: "Ніс утворював ледве помітну граціозну лінію; губи тонкі й здебільшого стислі; ознака безперервно спрямованою на що-небудь думки. Те ж присутність думки і в зіркому, завжди бадьорому ... погляді сіро-блакитних очей ... "І ходу її автор описує як" легку, майже невловиму ". Думаю, не випадково надає Гончаров їй цю особливу натхненність. Вона покликана бути як би ангелом-хранителем Обломова, розбудити його заснулу душу.
Звичайно, місія Ольги з самого початку була приречена. Людина не може жити лише любов'ю, не думаючи більше ні про що. Однак через неї автор відкрив в герої, яким, на мою думку, симпатизує, безліч позитивних рис. На деякий час Гончаров просто перетворює Обломова: "Встає він о сьомій годині, читає, носить кудись книги. На обличчі ні сну, ні втоми, ні нудьги. На ньому з'явилися навіть фарби, в очах блиск, щось на зразок відваги або принаймні самовпевненості ". Ну за яких ще обставин "чисте, вірне серце" Іллі Ілліча змогло б себе так проявити.
У відносинах же Ольги зі Штольце все відбувається зовсім навпаки. Їх союз закономірний і гармонійний. Вони схожі і тому добре розуміють один одного. Самою долею їм визначено довгий спокійне щастя. Але тут, правда, неявно, автор вказує на прихований недолік в натурі Штольца. Ольга, яка, здавалося б, повинна бути абсолютно щаслива, відчуває якийсь дивний неспокій, пояснити яке не може навіть Андрій. І сам собою напрошується питання, чи не смутна це туга Ольги по пристрасному почуттю, яке не може дати їй Штольц. Бути може, тут автор хотів сказати, що цього правильному і передового герою не вистачає трохи божевільних поривів.
Як би там не було, долі обох героїв складаються щодо вдало. Штольц знаходить своє щастя з Ольгою, а Обломов знаходить свою Обломовку на Верхлевской вулиці і доживає там свій вік з жінкою, про яку завжди мріяв. Така розв'язка ще раз показує, що позиція автора по відношенню до обох своїх героїв носить позитивний характер.
Обломов. Ілюстрація Костянтина Тихомирова з журналу «Живописний огляд країн світу». 1883 рік goncharov.spb.ru
1. Таємниця грози
«Грози не страшні, а тільки добре не там: бувають постійно в один і той же встановлений час, не забуваючи майже ніколи Ільїна дня, начебто для того, щоб підтримати відоме переказ в народі. І число і сила ударів, здається, всякий рік одні й ті ж, точно як ніби з казни відпускалося на рік на весь край відома міра електрич-пра ».
На перший погляд цей фрагмент здається майже випадковим. Звертає на себе увагу хіба що згадка Ільїна дня: «відоме переказ в народі» - це повір'я, що в Ільїн день не можна працювати, щоб не вбило громом. Вспом-ним, що головного героя роману звати Ілля Ілліч - і він не хоче працювати не тільки в свій день ангела, а й взагалі ніколи. Втім, гроза в цьому уривку пояснюється не тільки за допомогою народних повір'їв про Іллю-пророка як покровителя грому - тобто очима людини, що вірить в «відоме пре-ня». Гроза подається одночасно і раціонально. Точка зору жителя Обломовки, який вірить в «відоме переказ», як би зіставляється з точкою зору раціоналіста Штольца: цей герой ще не з'явився на стра-Ницаха роману, але його голос, скептично оцінює народні забобони, вже звучить. Така подвійна точка зору буде визначати розповідь і далі.
2. Таємниця слова «місяць»
Оповідач подобається Обломовка, але він не бачить в ній нічого поетичного:
«Бог знає, задовольнився б поет або мрійник природою світ-ного куточка. Ці панове, як відомо, люблять задивлятися на місяць та слухати клацання солов'їв.<…> А в цьому краю ніхто і не знав, що за місяць така, - всі називали її місяцем. Вона якось добродушно, в усі очі дивилася на села і поле і дуже схожа на мідний вичищений таз ».
Поетичний образ місяця в «обломовском» свідомості відсутня, і нам пові-ють про це не випадково. У романі багато разів згадується арія «Casta diva» з опери Белліні «Норма». Спочатку Обломов мріє, як її буде виконувати його майбутня дружина, а потім цю каватину виконає Ольга Іллінська, після чого Обломов зізнається їй у коханні. Назва арії перекладається на рус-ський як «Пречиста богиня», але присвячена вона зовсім не Богородице, як іно-гда стверджують, а богині місяця. Про це пам'ятає і сам Обломов:
«... як випла-киває серце ця жінка! Яка смуток закладена в ці звуки! .. І ніхто не знає нічого навколо ... Вона одна ... Таємниця обтяжує її; вона довіряє її місяці ... »
Отже, любов Обломова до Ольги асоціюється з романтичним образом місяця - якого, однак, не знали в патріархальної Обломовке. Незадовільно-вительно, що історія їхніх стосунків закінчується сумно.
3. Таємниця любові Обломова до Ольги
Розлучившись з Ольгою, Обломов впадає в заціпеніння:
«Сніг, сніг, сніг! - твердив він безглуздо, дивлячись на сніг, густим шаром покрив паркан, тин і гряди на городі. - Все заси-упав! - шепнув потім відчайдушно, ліг в ліжко і заснув свинцевим, безрадісним сном ».
Чому герой не міг твердити ні про що, крім снігу? Тому що любов Об-Ломова до Ольги розвивається відповідно з порами року. Герої зустрів чаются в травні, і символом їхнього кохання стає гілка бузку - з нею Обломов кілька разів прямо порівнює свої почуття. Піка інтенсивності відносини досягають влітку, а восени Обломов, пригнічений багато-чисельними жітей-ськими труднощами, прагне уникнути зустрічей з Ольгою, прикидається біль-ним і так далі.
Коли вони розлучаються, йде сніг: річний природний цикл завершено, і з цим нічого не можна вдіяти. Таким чином, і в своїй любові герой знову оказ-ється породженням рідного села - місця, де «річне коло» повторюється «правильно і незворушно».
4. Таємниця кави і сигар
Розмріявся, Обломов описує ідеальну, як йому здається, життя свого єдиного друга Штольцу.
«До обіду приємно зазирнути в кухню, відкрити каструлю, понюхати, подивитися, як згортають пиріжки, збивають вершки. Потім лягти на кушетку; дружина вголос читає щось нове; ми зупиняємося, сперечаємося ... Але гості їдуть, наприклад ти з дружиною.<…> Після обіду мокка, Гавана на терасі ... »
Що значить згадка кави мокка і кубинських сигар? Щоб зрозуміти це, звернемо увагу на реакцію Штольца: той уважно слухає одного, але з самого початку впевнений, що навіть в мріях Обломов не може придумати нічого кращого Обломовки: «Ти мені малюєш одне і те ж, що було між дідів і батьків». Штольц явно неправий. Традиційний, «обломовскій» уклад життя не може задовольнити головного героя, а мрію його «обломовского» словами навіть не описати: кава, сигари, тераси - все це сліди навчання в університеті, прочитаних книг. Обломов, як би він не був ледачий, утворений петербур-жец і далеко пішов від Обломовки.
5. Загадки східної війни
Обломов читає газети і дізнається, «... навіщо англійці посилають кораблі з військом на Схід ...».
Що за військові дії на Сході маються на увазі? Швидше за все, англо-китайські «опіумні війни», наслідки яких Гончаров особисто спостерігав під час свого перебування в Китаї і описав у «Фрегат" Паллада "». Однак справа навіть не в цьому. Відправка англійських військ на Схід згадується як мінімум чотири рази в різних місцях роману, але ж його дію триває не-скільки років. Виходить, що не тільки головний герой застряг як би в завмерши-шем часу, де нічого не відбувається, а й світові новини (а герої роману дуже люблять обговорювати новини) весь час одні і ті ж. Газети, здавалося б зобов'язані стежити за останніми новинами, повідомляють про начебто беско-нечно повторюваних події. Не один Обломов - весь світ ніяк не може зрушити з точки.
6. Таємниця колезького секретаря
Ось як оповідач представляє нам Обломова:
«Обломов, дворянин родом, колезький секретар чином, безвиїзно живе дванадцятий рік в Петербурзі».
Колезький секретар - це чин X класу, тобто не найнижчий. Як Обломов міг отримати такий чин? А ось це дійсно не дуже зрозуміло, причому навіть коментаторам Повного зібрання творів Гончарова, які і обна-ружілі цю загадку. Можна припустити, що Обломов закінчив університет кандидатом, тобто з особливим успіхом, і отримав цей чин відразу після випуску (ось тільки вчився Обломов не дуже старанно). Якщо ж Обломов був кандидатом, у нього повинен бути чин XII класу - губернський секретар. Але ми знаємо, що герой «прослужив абияк року два», а значить, не міг встигнути вислужити два чину. Більш того, в чернетках роману Обломов прямо названий губернським секретарем. Загалом, правдоподібного пояснення у чину Обло-мова немає. Залишається припустити, що тут діє якийсь інший прин-цип. Саме X клас був у цивільної дружини Обломова, вдови Агафії Мат-веевни Пшеніциной (дружини і вдови чиновників вважалися в тому ж чині, що і чоловіки). Можливо, це збіг - іронічний натяк на своєрідне «спорідненість душ» Обломова і Агафії Матвіївни.
7. Таємниця Штольца
Штольц пропонує Обломова не "гинути мовчки», сидячи сиднем, а бігти кудись і зайнятися справою:
«Куди? Та хоч з своїми чоловіками на Волгу: і там більше руху, є інтереси якісь, мета, праця. Я б поїхав в Сибір, в Ситха ».
А якою справою займається сам Штольц? У романі постійно говориться про якусь бурхливої \u200b\u200bдіяльності, яку веде Штольц, але без будь-якої конкретики: непо-нятно, чи повинен читач здогадатися сам, чим займається Штольц, або раз-гадки просто немає. З одного боку, цілком можливо, що ця деталь під-підкреслювала багатосторонність Штольца: він може робити буквально все що завгодно, тому не дуже важливо, в чому конкретно полягає його діяльність. З іншого боку, як зауважила літературознавець Людмила Гейр, розкидані по тексту роману згадки місць, де часто буває Штольц, збігаються зі списком районів, де добували, купували і продавали золото. Якщо це так, то Штольц - золотопромисловець. Цікаво, що Ситха, куди хоче отпра-витися Штольц, знаходиться на Алясці, але це якраз нічого не говорить про його зв'язки з видобутком золота: під час написання роману про існування на Алясці запасів дорогоцінного металу ще не було відомо.
- Катерина - російська трагічна героїня Образ Катерини в п'єсі гроза
- Історія створення і сюжет драми «Гроза Історія створення грози
- Лужина і Свидригайлов як двійники Раскольникова в романі ф
- Приклади людяності з життя і літератури
- Хто такі революціонери-демократи?
- Твір «Характеристика і образ Кабанихи в п'єсі« Гроза Образ Марфи Гнатівна Кабанова з п'єси гроза
- Некрасова «Кому на Русі жити добре»)
- Образи поміщиків в поемі Н
- Який сенс назви комедії «Недоросль»?
- Троекуров і Дубровський: порівняльна характеристика героїв
- Звуть Сетона Томпсона. Е. Томпсон Сетон - Чорний Вовк. Особисте життя Ернест Сетон-Томпсон
- Характеристика другорядних персонажів в комедії «Недоросль У будинку Простакова
- Яке місце займає Вереміївна в будинку Простакова
- Характеристика другорядних персонажів в комедії «Недоросль
- Микола гоголь - портрет Лихвар з повісті портрет
- У чому сенс назви казки дикий поміщик
- Літературі потрібні як талановиті
- Коротка характеристика твору "Майстер і Маргарита" Булгакова М
- Платон Горич. Біографічний аналіз. «Двійники» в комедії А. С. Грибоєдова «Лихо з розуму Хто такий Платон Михайлович горе від розуму
- Художник Вінсент Ван Гог і його відрізане вухо